9. Назвіть основні моделі (типи) вільних економічних зон і дайте їм характеристику.
10. Назвіть основні форми міжнародної економічної діяльності України.
Розвиток міжнародного поділу праці заклав основи формування і динамічного розвитку світового ринку. Сучасний світовий ринок сформувався у процесі тривалого історичного розвитку на основі внутрішніх ринків держав, перш за все, провідних держав світу, взаємозв’язки яких поступово виходили за національно-державні межі і розвивалися вже в системі МЕВ.
В теорії і на практиці використовуються різні поняття, пов’язані з ринком: внутрішній, національний, міжнародний і світовий. Внутрішній ринок - сфера економічного обміну, в рамках якого все вироблене і призначене для продажу реалізується всередині даної країни. Національний ринок - це весь ринок даної країни, частина якого пов’язана з міжнародним обміном (експортом та імпортом товарів і послуг). Міжнародний ринок - частина національного ринку, яка безпосередньо пов’язана із зарубіжними ринками і орієнтована на іноземних покупців і продавців. Світовий ринок - поняття синтетичне, яке об’єднує ринки усіх країн світу в єдине ціле.
Основні риси світового ринку:
− в його основі лежить розвинуте ринкове господарство, що виходить в пошуках сфер і об’єктів збуту, ефективної міжнародної взаємодії в цілому за національні межі;
− світовий ринок знаходить свій прояв у міжнародному переміщенні товарів, послуг і основних факторів виробництва під дією не тільки внутрішніх, а й зовнішніх факторів попиту і пропозиції;
− світовий ринок в більшій мірі, ніж внутрішній оптимізує використання факторів виробництва, направляючи їх рух у найбільш ефективні сфери і галузі ринку;
− світовий ринок виступає як своєрідний фільтр, який вираховує із міжнародного обміну ті чи інші товари, які не відповідають міжнародним стандартам якості і не витримують жорстких вимог міжнародної конкуренції. У зв’язку з цим у міжнародній торгівлі розрізняють поняття так званих "торгуємих товарів", які реалізуються на зарубіжних ринках і "неторгуємих товарів", які реалізуються в тій же країні, де вони вироблені.
Разом з тим поділ товарів на торгуємі і неторгуємі досить умовний. Це видно з аналізу прийнятої ООН Стандартизованої промислової класифікації, яка визнається у більшості країн світу. В ній із 9 груп товарів торгуємі складають 3 групи, а неторгуємі - 6 груп.
Торгуємі товари:
1. Продукція сільського господарства, мисливства, лісного господарства і рибальства;
2. Продукція видобувної промисловості;
3. Продукція обробної промисловості.
Неторгуємі товари:
1. Комунальні послуги і будівництво;
2. Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі;
3. Транспортування, зберігання, зв'язок, фінансове посередництво;
4. Оборона і обов’язкові соціальні послуги;
5. Освіта, охорона здоров’я і господарські роботи;
6. Інші комунальні, соціальні і особисті послуги.
Зазвичай в цій класифікації є і певні винятки. Так, зокрема, все більше торгуємими у міжнародній торгівлі стають сьогодні освітянські послуги, будівельні роботи (будівництво об’єктів за кордоном) та ін.
Розвиток міжнародної торгівлі кінця XX - початку XXI ст.ст. характеризується такими тенденціями:
− прискорення темпів розвитку міжнародної торгівлі, що обумовлено різними чинниками;
− випереджаюче зростання міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;
− зміна географії міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;
− зміна внаслідок НТП товарної структури валового світового продукту і світової торгівлі;
− розвиток Інтернет-комерції, електронної торгівлі.
Вказані тенденції - прояв глобалізації світової економіки, посилення взаємозалежності країн, росту ризиків "ланцюгової" нестабільності.
Традиційною і найбільш розвинутою формою МЕВ, як відомо, є зовнішня торгівля. На її частку приходиться біля 80% всього обсягу МЕВ.
Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля будь-якої країни з іншими країнами, яка складається із оплачуваного ввезення (імпорту) і оплачуваного вивезення (експорту) товарів.
В статистичних довідниках ООН приводяться дані про обсяги і динаміку світової торгівлі, як суми вартості експорту всіх країн світу. У 2007 році світовий експорт товарів був на рівні 13,62 трлн.дол. Найбільшим у світі експортом товарів була Німеччина - 1,33 трлн.дол. (Китай - 1,22 трлн.дол., США - 1,16 трлн.дол.).
Виділяють два напрямки міжнародної торговельної діяльності: торгівля товарами і торгівля послугами. Товар - продукт виробничо-економічної діяльності, що має матеріально-речову форму і є об’єктом купівлі-продажу у ринковій економіці.
Структуру світового товарного ринку можна розглядати в різних аспектах: регіональному (географічному), товарно-галузевому, з точки зору сфери виробництва, характеру використання товару тощо. Товарно-галузева структура світового ринку включає:
− ринок машин і устаткування;
− ринок мінеральної сировини і палива;
− ринок сільськогосподарської сировини;
− ринок продовольчих товарів;
− ринок товарів лісу.
З точки зору сфери виробництва, це:
ринок промислових товарів (сировина, продовольство, машини і устаткування);
ринок продукції інтелектуальної творчості (досягнення науки, технології, ноу-хау, твори мистецтва, книги та ін.);
ринок споживчих товарів.
o За характером кінцевого використання, це:
− світові ринки товарів виробничого призначення;
− світові ринки споживчих товарів.
Сучасна міжнародна торгівля представляє собою багаторівневу систему. Нижній рівень - ринок базових товарів - його утворює продукція сільського господарства і видобувної промисловості.Cередній - напівфабрикати і трудомісткі готові вироби, тобто продукція низькотехнологічних галузей (чорна металургія, будівельні матеріали, текстиль та інша продукція легкої промисловості), і середньотехнологічних товарів - станки, засоби транспорту, продукція основної хімії, гумотехнічні і пластмасові вироби, продукція деревообробки.
Найбільш динамічними секторами міжнародної торгівлі в останні роки є обмін товарами "високих технологій" або науковоємних галузей промисловості і галузей нематеріального виробництва. Ринок високотехнологічної продукції формує офісне і телекомунікаційне устаткування, електроніка, електрообладнання, точні вимірювальні прилади, аерокосмічна техніка, медичне обладнання і фармацевтика.
В структурі більшості світових товарних ринків можна виділити два основних сектори - закритий і відкритий, кожен з яких має власні принципи торгівлі і ціноутворення. В свою чергу, вони можуть бути умовно поділені на сегменти.
Закритий світовий ринок являє собою товарний ринок, в якому взаємодіють продавці і покупці, пов’язані різними формами некомерційних відносин: юридичною залежністю, системою часткової участі і фінансового контролю, угодами по спеціалізації і кооперування, спеціальними торгово-економічними, валютно-кредитними, воєнно-політичними і специфічними угодами, які не мають виключно комерційного характеру.
Основні сегменти закритого світового ринку - це внутрішньофірмові поставки, що представляють товарооборот, між філіями, дочірніми і головними підприємствами крупних (переважно транснаціональних) корпорацій; поставки між афілійованими (залежними) компаніями; спеціальна торгівля, представлена поставками товарів в рамках "допомоги", згідно довгострокових контрактів, бартерні і компенсаційні угоди та ін.
Відкритий сектор світового ринку товарів являє собою сферу звичайної комерційної діяльності практично необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Ціни відкритого світового ринку є світовими і слугують довідковими цінами.
Головним критерієм класифікації основних товарних ринків є характер і ступінь свободи конкуренції. На основі цього критерію можна виділити наступні типи ринків:
ринок досконалої (вільної) конкуренції;
ринок "чистої" монополії;
ринок монополістичної конкуренції;
олігопольний ринок.
В сучасній міжнародній практиці виділяють шість методів торгівлі:
1. прямий експорт/імпорт;
2.непрямий експорт/імпорт (через посередників - агентів, консигнаторів, дистриб’ютерів);
3. кооперативний експорт/імпорт;
4. зустрічна торгівля;
5. міжнародні аукціони, біржі і торги;
6. електронна торгівля (е-торгівля).
Поряд з товарним ринком значний сектор світової торгівлі охоплює ринок послуг. Послуги - це корисна діяльність, направлена на задоволення певних потреб населення і суспільства. За оцінкою окремих фахівців, наприкінці 80-х років XXст.послуги досягли 70% обсягу світового ВВП, однак, лише невелика частина їх була залучена у світову торгівлю. В останні роки їх частка у міжнародному обміні істотно зросла. Так, у 2007 році торгівля комерційними послугами зросла на 18% у порівнянні з 2006 роком і становила 3,29 трлн.дол. Міжнародна торгівля послугами у порівнянні з торгівлею товарами має такі особливості:
регулюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;
послуги не підлягають зберіганню. Вони виробляються і одночасно споживаються;
виробництво і реалізація послуг мають більш державний захист, ніж сфера матеріального виробництва і торгівля;
міжнародна торгівля послугами знаходиться у тісному взаємозв’язку з торгівлеютоварами і сильно на неї впливає;
не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути предметом торгівлі (особливо ті, що поступають в особисте споживання). Великі перспективи у міжнародній торгівлі послугами є у туризму, охороні здоров’я, освіті, культурі і мистецтві.