Смекни!
smekni.com

Міжнародна економіка (стр. 18 из 22)

Перехід від нижчих стадій (форм) інтеграції до більш високої її форми є етап інтеграції. Тривалість етапів визначається цілим комплексом різноманітних чинників як внутрішньоекономічного і зовнішньоекономічного, так і політичного характеру.

Таблиця 3.

Окремі інтеграційні економічні об’єднання в основних регіонах світового господарства.

Назва оганізації число членів рік утворення
1. Європейський союз (ЄС) (раніше Європейське економічне співтовариство) 27 1992 (1957)
2. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) 4 1960
3. Зона вільної торгівлі в Центральній Європі 7 1992
4. Співдружність Незалежних Держав (СНД) 11 1991
5. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) 10 1992
6. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) 3 1994
7. Форум "Азійсько-Тихоокеанське співробітництво" (АТЕС) 21 1989
8. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) 10 1967
9. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) 7 1985
10. Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) (раніше Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі - ЛАВТ) 11 1980 (1960)
11. Андська група, або Андський пакт 5 1969
12. Карибське співробітництво і Карибський загальний ринок (КАРІКОМ) 14 1973
13. Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР) 4 1991
14. Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС) 16 1976
15. Загальний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА) 20 1994
16. Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК) 11 1992
17. Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) 6 1966
18. Рада арабської економічної єдності (РАЕЄ) 12 1964
19. Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) 6 1981

Джерело: Международная экономическая интеграция. Под ред. Н.Н. Ливенцева. - М.: 2006. - с.11.

Питання для обговорення:

1. В чому об’єктивний зміст регіональної економічної інтеграції?

2. Які причини виникнення і розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці?

3. Виділіть основні рівні регіональних інтеграційних процесів.

4. Які позитивні і негативні наслідки має створення зони вільної торгівлі?

5. Назвіть основні рівні міжнародної інтеграції і в чому їх сутність?

6. Назвіть найбільші інтеграційні блоки сучасності.

7. Які характерні риси механізму господарської інтеграції країн ЄС?

8. Які існують теоретичні концепції інтеграції і в чому їх сутність?

9. В чому сутність міжнародної економічної інтеграції як відносин і як процесу?

10. В чому сутність і суперечливість двох процесів - глобалізації і регіоналізації?

Тема 6. Глобалізація економічного розвитку

1. Сутність процесів глобалізації світової економіки

Одним з найбільш значущих процесів у розвитку світової економіки на межі XX-XXIстоліть є глобалізація, як новий етап інтернаціоналізації господарського життя.

В основі поняття "глобалізація" лежить англійське слово "theglobe" - земна куля, що підкреслює планетарний характер явищ, які позначаються цим терміном. У Франції глобалізацію називають "mondialization", в Іспанії і Латинський Америці - "globalizacion", у Німеччині - "globalisierung". Разом з тим немає єдиної думки, хто перший увів цей термін в науковий оборот. Одні автори вважають, що термін "глобалізація" введений американським вченим Т. Левіттом у 1983 р., інші, що його увів у 1981 р. американський соціолог Дж. Маклін. Треті пов’язують цей термін з іменем американського соціолога Р. Робертсона, який у 1983 р. використав це поняття у назві своєї статті, у 1992 р. виклав основи своєї концепції, а у 1995 р. дав тлумачення поняття "globalization".

Активне використання терміну "глобалізація" розпочалося у 1996 р. після 25 сесії всесвітнього економічного форуму в Давосі, де на пропозицію засновника і президента Давоського форуму Клауса Швабе була організована дискусія навколо теми: " Глобалізація основних процесів на планеті". Сьогодні в науковій літературі зустрічаються такі терміни глобалізації: ідеологічна глобалізація; інституціональна глобалізація; глобалізація споживання і збуту; глобалізація ринків товарів та послуг; економічна глобалізація; фінансова глобалізація; глобалізація накопичень і інвестування; глобалізація науки і інновацій; глобалізація робочої сили; екологічна глобалізація; глобалізація відтворювальних процесів. Починаючи з 1998 р. термін починає широко вживатися в нормативній лексиці вищого ешелону міжнародної політики.

Не дивлячись на значну кількість досліджень з проблем глобалізації, дати вичерпне визначення цьому феномену непросто, так як процес глобалізації є предметом вивчення філософії, політології, соціології, економіки, а також технічних наук.

На питання, що таке глобалізація, в чому її сутність, значна частина вчених розуміють глобалізацію як етап постіндустріального розвитку суспільства, в основі якого - зростаюча роль знань і значні зрушення від виробництва матеріальних благ до виробництва послуг і інформації.

Інша суть цього процесу вбачають у інформаційній революції, в структурній трансформації економічної реальності, в утворенні і функціонуванні мережевих структур. Багато вчених вважають, що глобалізація - це процес економічного об’єднання, переходу національних економік до глобальної, розвитку світових фінансових, технологічних, товарних потоків і послуг. Зазвичай виділяють три аспекти глобалізації: глобалізація як розвиток світогосподарських зв’язків, глобалізація як розвиток міжнародних економічних організацій і глобалізація як загострення глобальних проблем.

Отже, глобалізація економіки - це якісно нове явище в процесі розвитку людства. Це більш висока стадія міжнародної інтернаціоналізації і інтеграції, їх подальший розвиток, коли тривалий час кількісні зміни, що накопичувалися призвели до якісного стрибка. Глобалізація стала однією з найбільш впливових сил, яка визначає хід розвитку нашої планети. Нинішній етап глобалізації істотно, якісно, а не тільки кількісно, відрізняється від усіх попередніх етапів інтернаціоналізації і інтеграції. Основні відмінності цього етапу такі:

- господарські зв’язки набувають дійсно світового характеру, відбувається загальна лібералізація ринкових зв’язків;

- революція у сфері новітніх, інформаційних технологій приводить до формування глобальної інформаційної мережі, комунікаційні засоби роблять можливим загальнопланетарне спілкування;

- глобалізація виступає як нова якість взаємопов’язаності і взаємозалежності людства, характеризується створенням наднаціональних організацій, інститутів і утворень;

- велика соціальна роль освіти, знань, людського капіталу. За даними Світового банку нині на традиційний, фізичний капітал приходиться лише 16% загального обсягу світового багатства, ще 20% - на природний капітал, інші - 64% - складають людський капітал (людський потенціал);

- зростає однорідність товарів, що поставляються на світовий ринок. Формуються загальні форми і норми спілкування поведінки, одягу і етикету, побутових зручностей тощо;

- змінилися форми підпорядкування сильними державами більш слабких, трансформувалися методи експансії;

- стрімко зростає тиск однієї цивілізації на інші, світ все більше віртуалізується та ін.

Отже, сутність глобалізації, основна тенденція її розвитку - формування єдиного взаємозалежного світу, взаємодія і взаємовплив різних співтовариств, культур і цивілізацій. Головними суб’єктами процесу глобалізації, що утворюють його інституціональну систему, виступають національні держави, міжнародні і регіональні організації, транснаціональні корпорації і банки, міжнародні фінансові центри.

2. Фактори і форми прояву глобалізації

При усій суперечливості глобалізація є явище, яке об’єктивно розвивається незалежно від волі і бажання людей, що дозволяє розглядати її як якісно самостійну складну систему явищ і відносин, побудовану на об’єктивній потребі максимальної консолідації усіх видів можливостей людського суспільства для забезпечення його поступального розвитку.

Якщо виходити із об’єктивного характеру процесу глобалізації, то можна виділити основні фактори, що обумовлюють цей процес:

Виробничі, науково-технічні і технологічні фактори: різке зростання масштабів виробництва; перехід до нового технологічного способу виробництва - високих наукомістких технологій; якісно нове покоління засобів транспорту і зв’язку та їх уніфікація; швидке розповсюдження знань в результаті наукового або інших видів взаємообміну; різке скорочення, завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, зберігання і використання інформації.

Організаційні фактори: міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності в рамках ТНК, що сприяє формуванню єдиного ринкового простору; вихід неурядових організацій на багатонаціональний чи світовий рівень; перетворення багатонаціональних компаній та інших організацій (як приватних, так і державних) в основних діючих осіб глобальної економіки.

Економічні фактори: лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу та інші форми економічної лібералізації; значна концентрація і централізація капіталу, різке скорочення часу здійснення валютних операцій; впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, політики в галузі зайнятості та ін.; посилення тенденції до уніфікації і стандартизації в галузі технології, екології, освіти, діяльності фінансових організацій, бухгалтерській і статистичній звітності.