Таблиця 3.1Історичні фактори інвестиційної привабливості України
| Фактор інвестиційної привабливості | Характеристика | |
| 1 | Вигідне геополітичне розміщення | Країна має вихід до Чорноморського басейну та розташована на перехресті транспортних шляхів Європа-Азія, Північ-Південь |
| 2 | Високий рівень природно-ресурсної забезпеченості | За кількістю розвіданих запасів марганцевих руд Україна – друга в світі і перша – серед країн СНД; запасами вугілля, залізної руди, вторинних каолінів, калійних солей, глинистої сировини країна забезпечена на 100-200 років |
| 3 | Рівень інфраструктури | Розвинуті всі види транспорту; висока енергозабезпеченість |
| 4 | Дешева кваліфікована робоча сила | Середньомісячна заробітна плата в Україні становить 1500-3000., тоді як рівень мінімальної заробітної плати у країнах-членах ЄС 800-1000 євро |
| 5 | Місткий споживчий ринок | Річна місткість українського споживчого ринку за урядовими оцінками – 40-50 млрд.дол США |
Світова практика спрямовує діяльність держав до збереження історичних переваг, активного формування динамічних переваг та до стандартних підходів щодо виміру інвестиційного клімату в своїх країнах. Акцент, як правило, робиться насампред на законодавче забезпечення інвестиційної діяльності та прозору практику сприяння інвестиціям. Оскільки іноземні інвестори в оцінках звикли довіряти професійним "вимірювачам" інвестиційної привабливості країн, то й влада держав-реципієнтів інвестицій намагається залучити відомі рейтингові агенції до співпраці.
Так, найстаріша в світі рейтингова компанія Standart & Poor΄s відкрила своє представництво у Москві в 1998 році. У 2000 році агенція ввела в обіг рейтинги корпоративного управління, в 2001 році була запущена російська шкала кредитного рейтингу. В Казахстані агенція почала працювати у 2000 році і в 2004 з’явилась казахстанська шкала кредитного рейтингу [18].
В Україні Standart & Poor΄s почала працювати також після кризи 1998 року, але національну шкалу кредитного рейтингу ввела тільки у 2005 році. Як заявляли представники агенції, це було зроблено завдяки тому, що нове керівництво країни одностайно заявило про прихильність ринковим реформам, які сприяють економічному розвитку. Шкала покликана враховувати особливості українського ринку, керуючись при цьому міжнародними стандартами аналізу кредитного ризику. При цьому національна шкала забезпечує більшу диференціацію місцевих емітентів рівнем кредитного ризику, ніж міжнародна шкала Standart & Poor΄s. Національні кредитні рейтинги емітентів та кредитні рейтинги торгових зобов’язань базуються насамперед на порівняльному аналізі кредитного ризику всіх емітентів і боргових зобов’язань, що діють на українському ринку.Тоді ж констатувалось, що компанія Standart & Poor΄s розглядає український ринок як один з найбільш перспективних із швидким розвитком ринків світу. Звичайно, що ні Standart & Poor΄s, ні, теж відомі агенції Moody та Fitch не встановили тоді Україні високі рейтинги (А), але середні оптимістичні В2, В, В+ сприяли помітному зростанню обсягів інвестицій в економіку країни у наступні роки. Іноземні інвестори активізувались навіть на мало розвинутому фондовому ринку України [29, с.21-23].
Названі агенції і самі інвестори керуються досить стандартними підходами, які можна узагальнити у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2Підходи щодо формування венчурного бізнесу в Україні
| Загальні характеристичні ознаки | Чинники формування |
| Рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку | Структура та стан виробництва; рівень існуючих технологій; розвинутість та стан внутрішнього товарного ринку; зовнішньо-торговельний баланс;рівень освіти та кваліфікації робочої сили; розвиток інфраструктури; аналогічні інвестиції та інвестиційні товари; наявність СЕЗ. |
| Правове поле держави | Наявність відповідної законодавчої і нормативної бази та потенціал її покращення; обтяжливість регуляторних актів. |
| Політична культура влади | Рівень корупції; вага бюрократичних процедур;дієва та чесна судова система; практичні дії щодо залучення та підтримки інвесторів; забезпечення привабливості об’єктів інвестування. |
| Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників | Стан банківської системи; рівень інвестиційної діяльності банків; розвинутість інших фінансових установ та їх участь в інвестиційних проектах. |
| Валютне регулювання | Наявність стабільності національної грошової одиниці; наявність суттєвих золотовалютних резервів; взаємодія центробанку з урядом та зрозуміле валютне регулювання. |
| Статус іноземного інвестора | Відсутність дискримінації іноземного інвестора; позитивний досвід діяльності міжнародних фінансово-кредитних інституцій. |
| Стан фондового ринку | Наявність фондового ринку та ступінь його розвитку. |
| Інвестиційна активність населення | Відносини власності в державі; присутність населення на фондовому ринку; активність міноритаріїв; стан ринку нерухомості; виконання державної програми приватизації. |
Не важко побачити, що багато позицій і напрямків формування інвестиційної привабливості, що визначені в табл.3.2, для України, далекі від кращого стану, нестабільні та досить уразливі до впливу негативних внутрішніх політико-економічних чинників і зовнішніх факторів. Саме це призвело до погіршення економічного розвитку та обвалу валютного ринку в Україні в кінці 2008 року. Зрозуміло, що якщо протягом 2005-2007 років рейтинги України повільно, але зростали, то у 2008 році агенції поспішали їх знизити, що, до речі, давало юридичний привід до виводу іноземного капіталу з країни. Наприклад, вже згадувана агенція Standart & Poor΄s у докризовий період рейтинг за зобов’язаннями в іноземній валюті змінила з В+ (у 2005 році) до ВВ (у 2006-2007 роках), а також за зобов’язаннями у національній валюті з В+ (у 2005 році) до ВВ (у 2006-2007 роках). А вже у 2008 році Україна в рейтингах повернулася на позиції 2005 року.
У цілому серед причин, що обумовлюють недостатньо сприятливий інвестиційний клімат в Україні, а значить, стримують економічний розвиток, численні опитування вітчизняних і зарубіжних інвесторів відзначають зарегульованість більшості ринків, нерозвиненість ринкової інфраструктури, зокрема фондового ринку, політичну нестабільність, бюрократизм і корупцію в місцевих і центральних органах влади. Все це ще більше загострилось у 2008-му, коли вже остаточно стало зрозумілим, що Україна потрапила у жорстку кризу багато в чому завдяки найгіршому сценарію розвитку внутрішньополітичних процесів.
Тим не менш, серед того позитивного, що можна зазначити у минулих роках, необхідно відзначити кількісне і якісне зростання інститутів спільного інвестування, зокрема компаній з управління активами, корпоративних та пайових інвестиційних фондів [9, с.13].
Останніми роками дії влади і самих учасників, сприяли розвитку інвестиційного ринку. Діюча система оподаткування прибутків інститутів спільного інвестування сприяє розвитку інвестиційних процесів і через цей механізм. Теоретично особливе значення спільне інвестування набуває під час технічного переозброєння підприємств, наприклад, переходу на енергозберігаючі технології, але в Україні актуальність спільного інвестування більше диктується нерозвинутістю фондового ринку. Безпосередньо управління процесами спільного інвестування здійснюється компаніями з управління активами, які, з одного боку контролюються державою, а з іншого співпрацюють із саморегульованою організацією – Українською асоціацією інвестиційного бізнесу (УАІБ). Асоціація є однією з найстаріших на фондовому ринку України. На сьогодні це єдина в Україні саморегульована недержавна організація, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їх рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.2004 №415. Це покладає на Асоціацію значно ширші завдання, ніж просте лобіювання інтересів членів Асоціації. Серед таких завдань є:
- сприяння в організації фінансового моніторингу компаніям з управління активами у сфері запобігання та протидії запровадження в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
- розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців – членів саморегульованої організації;
- забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів.
УАІБ об’єднує близько 200 компаній з управління активами, при
Цьому тільки у 2006-2007 роках кількість членів УАІБ зросла на 40%.
Асоціація тісно взаємодіє з органами державного регулювання у сфері інвестиційного бізнесу, зокрема, на підставі Меморандуму про взаємодію – з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі відповідної Угоди про взаємодію - з Фондом державного майна. Представники УАІБ входять до складу Координаційно-експертної Ради при ДКЦПФР.
В Асоціації діють відповідні секції за семи напрямками:
1. Управління активами:
Секція управління активами публічних фондів;
Секція управління активами венчурних фондів;
Секція управління активами та адміністрування пенсійних фондів;
Секція управління активами інституційних інвесторів (страхових компаній, банківських та небанківських кредитних установ).
2. Корпоративне управління:
Секція корпоративного управління.
3. Бухгалтерський облік, оподаткування, звітність та аудит:
Секція бухгалтерського обліку, оподаткування, звітності та аудиту.
4. Комплексне програмне забезпечення діяльності з управління активами:
Секція розвитку програмного забезпечення.