Смекни!
smekni.com

Венчурний бізнес в Європі та його адаптація до українських умов (стр. 17 из 20)

У випадку мінімального обсягу інвестицій і максимального пакета акцій компанії під ці критерії підпадають лише 448 елементів. Це становить 1/15 частину потенційного ринку капіталовкладень венчурних капіталістів. Виходом із такої ситуації є розподіл зовнішніх капіталовкладень між формами кредитування та інвестиціями до статутного фонду. Незважаючи на це, венчурні компанії змушені утримувати в своїй власності більшу частину активів. Щодо підприємств, то з їхньої сторони також існує готовність прийняти такі умови співпраці. У більшості випадків підприємства через низький рівень статутного капіталу готові заради розвитку бізнесу надати інвестору контрольний пакет корпоративних прав.

Як свідчить аналіз обсягів попиту та пропозиції зовнішніх капіталовкладень, істотних розбіжностей в галузевому розрізі не спостерігається. Проте помітно значну перевагу попиту над пропозицією зовнішніх інвестицій за кількістю учасників. Це закономірно, оскільки ринок венчурного капіталу в Україні перебуває нині в стадії формування та має істотний потенціал до розширення [69, с.9].

Базуючись на проведеному аналізі ситуації, можна зазначити, що ринок венчурного капіталу в Україні перебуває у стадії формування. На жаль, добре скоординованої та всеохоплюючої системи управління інноваційними процесами в Україні поки що не існує. Таку систему необхідно створювати, використовуючи окремі наявні й уводячи нові елементи, а особливо сприяти розвитку венчурного підприємництва.

Проаналізувавши матеріали щодо пристосування венчурного бізнесу до українських умов слід зробити власні висновки, прогнози та пропозиції.

Нам відомо, що в сучасних умовах процесу глобалізації Україна може, використавши свій науково-технічний потенціал, поступово досягти більш високого рівня економічного розвитку. Але що для цього потрібно? Для такого стрибку їй необхідно зосередити увагу на розвитку конкурентноспроможних високотехнологічних галузей економіки. Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурної перебудови відіграють малі організаційні форми,такі як: венчурні (ризикові) фірми, фірми "спін-офф" (фірми-"паростки"), інвестиційні фонди (венчурне фінансування).

Незважаючи на існування в Україні венчурних організацій, існує безліч проблем та перешкод, що стримують розвиток венчурного капіталовкладення в нашій державі. Я вважаю, що найбільш вагомими з них є наступні:

· проблеми, пов'язані із наявністю вільних грошових коштів. Оскільки в Україні ще за радянських часів фундаментальні і прикладні дослідження фінансувалися в основному за рахунок бюджетних джерел, то на сьогодні можливостей бюджету катастрофічно не вистачає;

· відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики;

· слабкість інституту захисту інтелектуальної власності;

· погіршення ситуації в секторі генерації наукових знань, адже від колишнього СРСР Україна отримала потужний науково-дослідницький сектор, який сьогодні вже не відповідає сучасним потребам країни;

· гостра необхідність фахівців у сфері венчурного менеджменту, які володіють технологіями виявлення та оцінки інноваційних проектів та вміють забезпечити стабільне фінансування в період ранньої стадії розвитку проектів, виявляти ризики, знаходити під кожний перспективний проект відповідних інвесторів;

· несприятлива державна політика щодо стимулювання інноваційних процесів, адже існуючі схеми регулювання тільки погіршують ситуацію. У країні відсутня система державного фінансування венчурних проектів та не створені механізми компенсації втрат приватних та інституційних інвесторів від невдалих венчурних проектів.

Однак, незважаючи на зазначені негативні моменти, в Україні є підстави сподіватися на успіх. Тому щоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного й інтелектуального потенціалу України шляхом розвитку венчурного підприємництва й стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції, враховуючи зарубіжний досвід, першочергово необхідно вжити ряд заходів.

Я пропоную до них віднести наступні:

- здійснення постійної державної підтримки венчурного підприємництва;

- запровадження нових та більш гнучких схем податкового стимулювання інноваційної діяльності;

- врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців, у тому числі шляхом державної підтримки міжнародних патентів з найбільш перспективних розробок та впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності від порушень;

- запровадження фінансових стимулів для інвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств;

- створення необхідних умов для розвитку неформального венчурного фінансування, вкрай важливого на ранніх стадіях розвитку фірм;

- розвиток венчурної та інноваційної інфраструктури, важливим елементами якої є технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферту технологій та, звичайно, венчурні фонди; проведення інноваційних конкурсів, експертних рад, венчурних ярмарків національного та регіонального рівня;

- проведення в Україні венчурних форумів (ярмарків), що дасть можливість для компаній малої і середньої капіталізації, зацікавлених в залученні інвестицій для розвитку свого бізнесу, привернути увагу широкого кола інвесторів, зав'язати контакти і налагодити ділові зв'язки з можливими партнерами по бізнесу.

Нам відомо, що венчурний бізнес безперечно пов'язаний з альтернативною енергетикою, тобто із певними новинками, які можна запровадити у даній галузі. Тож, розробимо прогноз щодо подальшого її використання в майбутньому. Згодом її можна буде застосовувати і в Україні, проте лише через десятки років.

Сонце, вітер і вода всього за 30 років можуть повністю позбавити земну кулю від нафтогазової залежності. Одним з рішень даної проблеми альтернативна енергетика, до напрямків якої відносяться: біопаливо,

вітроенергетика, сонячна енергетика, геліоенергетика, альтернативна гідроенергетика, геотермальна енергетика, воднева енергетика тощо.

За моїми прогнозами до середини століття традиційні джерела енергії вичерпаються і стануть куди більшою екзотикою, ніж електричні вугрі. За оптимістичними оцінками, до цього часу в земних надрах закінчиться нафта. Ще через 30 років виснажаться газові та уранові родовища. Ще півстоліття людство протягне на кам'яному вугіллі.

На даний момент повністю відмовитися від чорного і блакитного золота, замінивши їх поновлюваними джерелами енергії, абсолютно реально.

Технічно добувати 100% електроенергії будь-якого призначення з поновлюваних джерел можна вже до 2030 року. Адже з 12 трлн. ват (ТВт), необхідних для задоволення нинішніх енергетичних потреб планети, приблизно 37% забезпечує нафту, 21% - вугілля, 25% - газ, 9% - ядерне паливо.

Запасів вугілля вистачить до 2112, а після 2042 року він буде єдиним доступним видом викопного палива.

Щоб перевести земну кулю на альтернативні джерела енергії, можна замінити весь світовий автопарк машинами на електро-і водневих двигунах і на той же водень перевести двигуни кораблів і літаків.

Інфраструктура, що дозволить зробити електроенергію єдиним паливом, потрібна дійсно величезна: 3,8 млн. вітрогенераторів, 89 тис. сонячних і 900 гідроелектростанцій.

Створення цієї інфраструктури обійдеться в 100 трлн.$, а займе вона 2% земної поверхні. Але, при всій реалістичності задуму здійснити його в такий строк не вдасться: на шляху у зеленого сценарію стоять політичні, соціальні та економічні фактори. До того ж у ньому самому є технічні складності, для яких потрібно шукати рішення.

Уявимо собі, як буде виглядати розподіл джерел чистої енергії у 2030 році і відобразимо це на графіку.

Рис. 3.4 Розподіл джерел чистої енергії в 2030 році

Що ж до України - то даного виду енергії тут слід очікувати хіба що років за 30-40. На даний момент таким шляхом йдуть лише такі країни як: США, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія, та Філіппіни.

Висновки до розділу

На даний час важко аналізувати стан венчурного бізнесу в Україні. Головною причиною того є нерозвиненість даного виду бізнесу в нашій країні. Проте, не лише в нашій країні спостерігається така несприятлива ситуація.

За найближчі декілька років кардинально змінити теперішній стан розвитку венчурного бізнесу в Україні неможливо. Для цього знадобиться декілька десятків років. Просто інвестиційний клімат нашої країни ще є несприятливим для даного роду інвестицій. Адже нові винаходи, розробки, ноу-хау можуть бути зосереджені у найрозвинутіших країнах світу. У них є всі для цього можливості.

Українську економіку необхідно зробити привабливою для іноземних інвесторів.

Існують певні історичні фактори інвестиційної привабливості України. До них можна віднести такі: вигідне геополітичне розміщення; високий рівень природно-ресурсної забезпеченості; рівень інфраструктури; дешева кваліфікована робоча сила та місткий споживчий ринок. Дані фактори є пріоритетними для економіки нашої держави. Дані історичні переваги слід зберігати. Адже так показує світовий досвід.

Малий інноваційний бізнес є базою та основним живильним венчурним середовищем капіталу. На частку дрібних високотехнологічних фірм у світі припадає більше 85% обсягу коштів ризикового фінансування.

Важливе місце в системі венчурного інвестування займають інноваційно орієнтовані корпорації, які здійснюють наступальну ринкову стратегію.

Ринок спільного інвестування в Україні почав активно діяти в 2006 році. Це досить швидкі темпи для української економіки.