Перший рівень – конституційний, який забезпечує регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності на основі Конституції України, котра є єдиним нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили основний закон України встановлює загальні принципи здійснення підприємництва. Її положення є нормами прямої дії, а це означає, що державні закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй
Другий рівень – законодавчий, який передусім включає Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». [1] В цьому законі передбачено обов’язковість ведення бухгалтерського фінансового обліку всіма юридичними особами, незалежно від їх організаційно-правового статусу і форм власності, визначені його головні принципи, мета, основні поняття, єдині правила ведення та порядок регулювання, обов’язки та відповідальність осіб за організацію бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві, вимоги до фінансової звітності підприємства, а також взаємовідносини зі споживачами інформації. Разом з тим склалося, що деякі питання ведення бухгалтерського фінансового обліку регулюються кодексами України, іншими законами, зокрема «Про господарські товариства», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Проаналізувавши Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» й інші законодавчі акти, можна зробити висновок, що між ними існують деякі неузгодженості, так у вказаному законі зазначено, що фінансова, податкова, статистична та інші звітності складаються підприємствами, які використовують грошовий вимірник, на основі даних бухгалтерського обліку, а Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» передбачено, що податкова звітність складається за даними податкового обліку. Це призвело до того, що сьогодні підприємства змушені вести два види обліку – бухгалтерський і податковий. Ведення двох обліків у практиці спричиняє виникнення помилок і перекручень у бухгалтерському фінансовому обліку та недостовірне визначення фінансових результатів і в кінцевому випадку суттєво впливає на прийняття обґрунтованих управлінських рішень не тільки керівництвом підприємства, а й іншими користувачами фінансової інформації.
Третій рівень – нормативний. До нього відносяться П(с)БО, План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція до його застосування, тощо.
Незважаючи на те, що всі ці П(с) БО базуються на МСБО, між ними існують деякі відмінності. Найголовнішою з них, зокрема, є відсутність концептуальної основи П(с) БО. З метою єдиної інтерпретації змісту П(с) БО, Плану рахунків та інших нормативних документів бухгалтерами виникає необхідність у розробці методичних рекомендацій, щодо їх застосування.
Таким чином, проаналізувавши нормативно-правову базу видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни до вже діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, як б задовольняла всі групи користувачів.
1.3 Огляд літературних джерел
Розкриваючи тему курсової роботи «Методика і техніка складання фінансової звітності підприємства та її аналіз» був вивчений великий обсяг літератури.
У більшому ступені робота ґрунтувався на нормативних документах, а саме на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, також Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996‑ХIV від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями.
Також було використано:
1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 2‑е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 672 с. [14]
У підручнику в доступній формі і на високому професійному рівні розглянуті економічні основи організації та здійснення аудиту на підприємствах всіх форм власності, актуальні питання планування та напрями вивчення операцій за видами діяльності, дотримання внутрішньофірмових стандартів та правил вибіркових перевірок.
Особливу увагу приділено питанню щодо підтвердження достовірності фінансової звітності.
Вперше в одній книзі розкриваються питання методології наукового пізнання і логіки в аудиті, які раніше не розглядалися. Саме синтез методологічної і логічної проблематики істотно полегшує розуміння як цілком теоретичних аспектів аудиторської діяльності, так і практичної значимості логікометодологічних досліджень документів і операцій.
Видання призначене для аудиторів, їх клієнтів, менеджерів всіх рівнів, бухгалтерів, фінансово-кредитних працівників, викладачів економічних спеціальностей, слухачів центрів та курсів підвищення кваліфікації, підготовки професійних аудиторів і бухгалтерів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.
Запропонований підручник може зацікавити широке коло читачів, яких цікавлять питання розвитку теорії та практики сучасного аудиту.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 440 с. [15]
Третє видання підручника розкриває погляди автора на методику викладання базового навчального курсу бухгалтерської професії у вищій школі. Дається принципово новий підхід до розгляду основних понять бухгалтерського обліку, зокрема, питання предмету, об'єкту і методу. Висвітлено сутність і завдання документування, технологію відображення господарських операцій на рахунках, порядок облікової реєстрації даних та формування бухгалтерської звітності, логіку обґрунтування бухгалтерських процедур. Запропоновано нові класифікації елементів бухгалтерської системи: господарських операцій, документів, рахунків, регістрів, балансів тощо. Окрему увагу приділено зіставленню системи бухгалтерського обліку України з системами інших країн і міжнародними стандартами та підготовці до подальшого вивчення фінансового обліку.