Проблеми формування соціального захисту на сучасному етапі (стр. 4 из 12)

на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством;

на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [1].

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійна система охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищення до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам.

Законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в Україні.

Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям з дітьми тощо.

Законодавча база системи соціального захисту населення охоплює не лише пенсійне забезпечення, але й медичне, соціальне страхування, сферу зайнятості, соціальну політику, тощо, в яких береться до уваги [28, с.167]:

основні категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи;

соціальних та економічних прав інвалідів;

юридичні механізми відновлення прав та надання соціального захисту жертвам політичних репресій;

концептуальні засади соціального захисту осіб, уражених ВІЛ/СНІД;

принципи та пріоритети державної політики у сфері соціального захисту молоді;

ветеранів війни як групу, що перебуває під особливим соціальним захистом;

порядку визначення і встановлення межі малозабезпеченості як перехідного державного соціального стандарту для непрацездатних громадян;

комплексне регулювання питань щодо державної підтримки інвалідів, спрямованої на відновлення їх соціальної, побутової і трудової активності;

встановлення прожиткового мінімуму передбачене Конституцією України;

питання щодо порядку визначення обсягу (розміру) і встановлення державних соціальних стандартів та соціальних гарантій.

Перелік та коротка характеристика (за основними цільовими групами, сферою регулювання, метою прийняття, значенням та актуальністю) основних актів чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення представлено за допомогою таблиці (див. Додаток А).

Отже, аналізуючи питання законодавчої бази у сфері соціального захисту, варто відзначити, про значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють спільні питання державних гарантій, соціальних допомог, пенсійного забезпечення та соціального страхування. Але поруч з тим є ряд питань, що не охоплює повністю законодавство. Це в першу чергу медичне страхування та допомога, реалізація соціальних прав, що задекларовані, але не виконуються.

Розділ 2. Аналіз особливостей соціального захисту населення України

2.1 Пенсійне забезпечення як основна форма соціального захисту

Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацюючих пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їхнього існування. У зв'язку з цим проблематичним є питання рівня матеріального забезпечення, який має підтримувати пенсія. Відповідно до ст.46 Конституції України, пенсія повинна забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На жаль, реалії сьогодення такі, що ця вимога Конституції не дотримується державою, у зв'язку із розбіжностями законодавчої бази та рішеннями Верховного суду України по справах пенсійного забезпечення [1].

Рівень і якість пенсійного забезпечення - важлива складова економічного та соціального становища населення країни.

Систему пенсійного забезпечення складають (Рис.2.1):

1) державне пенсійне забезпечення;

2) комерційне пенсійне забезпечення. Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, державні пенсії поділяються на:

а) трудові - за віком; з інвалідності; на випадок утрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні.

Пенсії з інвалідності призначаються особам, які повністю або частково втратили здоров'я, незалежно від того, коли настала інвалідність - у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії по інвалідності бувають двох видів залежно від причин настання інвалідності:

1) внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

2) внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаних з роботою, наприклад інвалідність з дитинства).

Пенсія за вислугу років є щомісячною виплатою з Пенсійного фонду й інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, порівнянному з минулим заробітком, особам, які мають встановлений законом спеціальний трудовий стаж (вислуги років).

Рисунок 2.1 Система пенсійного забезпечення України

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

а) 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

б) 50 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;

в) 100 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років; дітям (діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки за умови, якщо вони не мають працездатних батьків), а також у разі втрати годувальника одному з батьків, або чоловіку (дружині), або діду, бабі, брату чи сестрі, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) 200 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам І групи; матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня" [34, с.159].

За оперативними даними, протягом 2010 року органами ПФУ забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень 13,7 млн. пенсіонерів. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати склав 165 693 млн. грн.

Призначено пенсії понад 698 тис. громадянам, 609 тис. осіб проведені перерахунки пенсій з урахуванням стажу та заробітної плати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з 1 листопада перераховано пенсії 13,8 млн. осіб (у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму).

Середній розмір пенсії збільшився з 972 грн. у грудні 2009 до 1093 грн. у грудні 2010 року.

До Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування протягом 2010 року, за оперативними даними, надійшло 148 380,9 млн. грн., з яких власні доходи становили 99 781,7 млн. грн. З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій надійшло 48 540,5 млн. грн.

Проведено роботу по залученню пенсіонерів до одержання пенсій через банківські установи. Станом на 1 січня 2011 р. чисельність пенсіонерів, які отримували пенсії через банківські установи, склала понад 5,3 млн. осіб, що становить понад 40 відсотків загальної чисельності пенсіонерів.

До соціальних партнерів направлено майже 6,3 тис. звернень щодо платників, які порушують законодавство про оплату праці. Проведено 773 спільні наради, де заслуховувались звіти керівників та власників підприємств, про дотримання законодавства про оплату праці, в засобах масової інформації відбулося 678 спільних публічних виступів. У результаті 3 837 особам збільшено заробітну плату, 4 670 особам - легалізовано, 987 матеріалів направлено до правоохоронних органів, по 10 054 платниках надано інформацію органам місцевої виконавчої влади.