Кожна шоста кредитна спілка в Україні на даний момент має суттєві проблеми з дотриманням основних нормативів, а фінансовий стан більш як 50 кредитних спілок, що об’єднують десятки тисяч членів, оцінюється як загрозливий. В той же час загальновідомо що достатньо лише кількох резонансних скандалів навколо збанкрутілих кредитних спілок, щоби підірвати довіру вкладників та завдати непоправної шкоди іміджу всього руху. Ситуація ускладнюється відсутністю доступних механізмів підтримання фінансової стабільності та системи гарантування вкладів.
Ще одне з питань,яке варте уваги, - специфіка концентрації ринку у русі кредитних спілок України. На частку менш як 40 кредитних спілок з активами понад 5 млн. гривень припадає більш 60% від загальних активів спілок України, в той час як на частку більше 450 кредитних спілок з активами до 1млн. гривень лише – 5% загальних активів системи. При цьому прямо пропорційної залежності між кількістю членів та розміром активів кредитних спілок не спостерігається, оскільки на менш як 50 кредитних спілок з чисельністю членів понад 3000 осіб припадає більш як 60% загального членства і лише приблизно 35% загальних активів кредитних спілок України. Має місце певний системний перекіс, який за законом великих чисел зумовлює відносну нестійкість і слабку здатність руху спілок і цілому до протистояння несприятливим макроекономічним чинникам та значним нестандартним ринковим коливанням. Так уже побудовані кредитні спілки у всьому світі, що, наприклад у разі настання на національному ринку масштабних фінансових криз для виживання кожної кредитної спілки необхідне виживання переважної більшості інших кредитних спілок. І цю проблему може нейтралізувати лише достатній рівень вертикальної функціональної консолідації зі створення відповідних аспектних установ, як це є в усіх розвинених системах кредитних кооперативів, але фактично відсутньої на теренах нашої країни. За цих умов є закономірним процес відносної горизонтальної консолідації шляхом злиття чи приєднання кредитних спілок, який уже помітно набирає обертів.
У свою чергу, недостатньо збалансованою залишається і ринкова позиція кредитних спілок. Лише кожний десятий член кредитних спілок України є їх вкладником. Проте є очевидним, що в конкурентному середовищі, яке формується протягом останніх років на кредитному ринку України, гідне місце кредитним спілкам забезпечить не гра на короткочасній ринковій кон’юктурі, а глибоке позиціонування в сфері кредитування малого бізнесу та фермерства, іпотечного кредитування та забезпечення фінансовими послугами сільського населення. Це саме ті ніші, де в конкуренції з банками кредитні спілки, використовуючи свою унікальну гнучкість та мобільність, можуть забезпечити для себе довготривалу стратегічну перевагу.
1.3 Неприбуткова кооперативна природа кредитних спілок
Кредитні спілки розвиваються в Україні понад 18 років і поступово займають своє місце серед суб’єктів фінансового ринку. Але незважаючи на це, серед переважної більшості населення України, представників державних органів, а часто навіть й працівників окремих кредитних спілок існує недостатнє розуміння соціально-економічної природи цих організацій. Причиною цього стала нечіткість українського законодавства, що регулює діяльність кредитних спілок.
До прийняття закону «Про кредитні спілки» ці установи мали юридичний статус громадської організації, головною метою якої є «фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування». В податковому законодавстві спілки були віднесені до неприбуткових організацій. Такий, не досить чітко визначений, статус призводив до виникнення багатьох запитань стосовно економіко-правової природи спілок та створював певні проблеми в їх роботі. Прийнятий закон надав кредитним спілкам нового, принципово іншого юридичного статусу «неприбуткової організації, заснованої фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки» і при цьому визначив, що «кредитна спілка є фінансовою установою». Це дозволило більш чітко визначити юридичний статус кредитних спілок, однак питання неприбуткової соціально-економічної природи цих організацій залишилось розкрито недостатньо. Законом кредитні спілки були перетворені із «громадської організації» у «фінансову установу». І дуже непомітним при цьому звучить термін «заснованої на кооперативних засадах». А він якраз і є найголовнішою ознакою, що відрізняє кредитні спілки від інших суб’єктів фінансового ринку і визначає їх неприбуткову природу. На жаль, в чинному українському законодавстві такого поняття як «кооперативні засади» не існує, а в законі «Про кредитні спілки» кооперативні засади прописані недостатньо. Тому із прийняттям цього закону стало можливим трактувати кредитні спілки лише як фінансові установи, і не звертати увагу на суспільну, громадську складову їх діяльності та їх соціальну місію. А звідси з часом може виникнути питання доцільності віднесення кредитних спілок до неприбуткових організацій.
Кредитні спілки в більшості країн світу мають статус фінансового кооперативу. А кооператив — це організація, що має крім економічної, ще й громадську природу. Кредитний кооператив для своїх членів є одночасно фінансовою установою та громадською організацією. І це визначає його неприбуткову соціально-економічну природу.
Розуміння неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок є надзвичайно важливим і актуальним для усвідомлення їх значення в економіці України, успішного розвитку і недопущення виникнення псевдоспілок, які можуть дискредитувати кооперативну ідею фінансової самодопомоги населення, яка, майже після сімдесяти років забуття, почала відроджуватись в Україні.
Розуміння неприбутковості діяльності кредитних спілок в сучасних умовах є простим і складним одночасно. Простота полягає у тому, що ці організації відносяться до неприбуткових, бо не мають на меті отримання прибутку, а складність — утому, що вони прибуток отримують. Ці, на перших погляд, взаємовиключні положення відображають особливості вказаних організацій, які в своїй основі мають унікальний фінансово-господарський механізм, що принципово відрізняє їх від інших суб’єктів господарювання і який в усьому світі надає їм право на отримання неприбуткового статусу. Але розуміння цього неприбуткового економічного механізму в Україні ускладнюється двома важливими факторами. Першим з них є деформоване уявлення про кооператив як форму господарювання. Воно виникло в результаті відсутності протягом сімдесяти років в економічній системі держави справжніх кооперативних організацій, що мають неприбуткову економічну природу та дискредитації кооперативної ідеї в період «перестройки», коли під виглядом кооперативного руху почалось відродження приватного бізнесу.
Другим факторам, що ускладнює розуміння неприбуткової економічної природи кредитних спілок, є традиційне ототожнення понять «дохід» і «прибуток», плутанина яких масово почалась ще наприкінці 80-х років в процесі формування податкового законодавства періоду «перестройки»
З метою кращого розуміння особливостей та ознак неприбуткової діяльності кредитних спілок, розглянемо більш докладно ці, парадоксальні на перший погляд, твердження.
Неприбуткова діяльність - це не збиткова діяльність. Дане положення є відповіддю на типове запитання: «Як може існувати організація, не отримуючи прибутку для покриття своїх витрат?»,що майже завжди виникає в процесі обговорення проблеми неприбуткової діяльності кооперативних форм господарювання. Це питання є результатом плутанини понять «дохід» та «прибуток». Дохід — це кошти, які отримує організація від своєї діяльності, а прибуток — це перевищення суми доходів організації над її витратами. Таким чином джерелом покриття витрат будь-якої організації є не прибуток, а дохід. Організація, що отримує дохід, може не мати прибутку. Але це не означає, що вона буде мати збитки. Неприбутковість — це не збитковість. Якщо доходу буде отримано рівно стільки, що його вистачить лише на покриття витрат - організація не буде мати ні прибутків, ні збитків. При цьому її діяльність в даному періоді буде неприбутковою, незбитковою і самодостатньою.
Неприбуткова діяльність — це не безприбуткова діяльність. Якби будь-яка господарська організація поставила собі за мету спрацювати неприбуткові і отримати протягом певного періоду рівно стільки, щоб його хватило лише на покриття понесених витрат, в звичайних умовах їй цього зробити б не вдалось, бо в ринкових умовах неможливо наперед точно визначити суму доходу, що буде отриманий. В зв’язку з цим навіть при великому бажанні здійснити господарську діяльність не прибутково в певні періоди часу буде виникати невідповідність фактично отриманих доходів і понесених витрат, що призведе до виникнення прибутку. Але цей прибуток в даному випадку буде не метою діяльності, а наслідком неможливості точного розрахунку таких цін за послуги та надання таких обсягів цих послуг, які б забезпечили точну відповідність отриманого доходу понесеним витратам. Таким чином, неприбуткова діяльність не є безприбутковою, а виникнення прибутку в процесі неприбуткової діяльності не переводить її у статус прибуткової, бо отриманий прибуток не є метою діяльності.