З податків і зборів, які передбачені Податковим кодексом, залишилися практично незмінними в порівнянні з Декретом тільки податок на рекламу і туристичний збір (раніше називався курортним збором). А ось збір за парковку транспортних засобів зазнав істотних змін. Тепер його платитимуть компанії, що надають паркувальні місця. І якщо раніше він був обмежений максимальним рівнем у 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,51 грн), то зараз становитиме до 0,06% мінімальної зарплати (0,52 грн) за 1 кв м площі парковки.
Як пояснює представник аудиторсько-консалтингової компанії, ці зміни повинні спричинити розробку низки нормативних актів (або зміни тих, що вже існують), які регулюватимуть процес ціноутворення послуг паркування, оскільки регулювання цін – поза компетенцією Податкового кодексу. Але є велика ймовірність того, що, як і більшість податків, збір за паркування транспортних засобів буде перекладений на плечі кінцевого споживача – громадян, які паркують свої автомобілі, шляхом включення його в ціну послуг.
Заміна курортного збору туристичним не радує місцеві влади. Заступник начальника управління курортного господарства Одеської обладміністрації Дмитро Заболотний висловив упевненість в тому, що така рокіровка не поліпшить ситуацію з надходженнями до бюджету, а може навіть погіршити. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання).
"Таким чином ми заженемо в тінь усіх спрощенців", – говорить Заболотний. При цьому він зазначає, що й тепер підрахувати реальні обсяги курортного збору місцевим адміністраціям дуже складно.
Проект Податкового кодексу розроблений на виконання Програми економічних реформ президента на 2010–2014 роки. [16]
Законопроект регулює відносини оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підлягають сплаті до бюджетів усіх рівнів, визначає методику їх розрахунку, ставки оподаткування, правове становище платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок та умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства.
Повнота та своєчасність виконання покладених на органи місцевого самоврядування функцій цілковито залежить від наповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Обсяги фактично мобілізованих власних і закріплених джерел доходів дають можливість оперативно виконувати поставлені завдання, проводити першочергові виплати з метою погашення бюджетних зобов'язань.
Штрафи є додатковим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Позитивно характеризує зазначений закон пропозиція щодо зарахування штрафів (адміністративних штрафів) за його порушення до бюджетів сільських, селищних і міських рад, на території яких прийнято рішення про запровадження місцевих податків і зборів.
Виходячи зі змісту законопроекту, можна зробити висновок, що його прийняття та реалізація суттєво вплине на дохідну частину бюджетів органів місцевого самоврядування. З метою уникнення негативного впливу на наповнення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами названі зміни потребують від органів місцевого самоврядування виваженого підходу до прийняття рішень стосовно запровадження зазначених платежів та застосування пільгових ставок.
У цілому законопроект спрямований на законодавче врегулювання справляння місцевих податків і зборів в Україні, оптимізацію переліку податків і зборів, розширення об'єктів і бази оподаткування, а також на збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Але, з метою оптимального використання місцевих ресурсів для максимальної наповнюваності місцевих бюджетів було б доцільно зберегти серед місцевих податків і зборів збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, який сплачується стаціонарними об'єктами торгівлі – магазинами, кіосками, та збір з власників собак, удосконаливши механізм їх справляння, що є на сьогодні неефективним, але за умови зміни порядку справляння вони можуть бути перспективними. [17]
1.2 Механізм справляння та значення місцевих податків та зборів
Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.
Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.
Залежно від рівня державних структур податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.
До місцевих податків і зборів належать:
– збір за парковку автомобілів;
– збір за видачу ордера на квартиру;
– збір за участь у бігах на іподромі;
– збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
– збір за право використання місцевої символіки;
– збір за право проведення кіно- і телезйомок;
– збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
– збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
– податок з продажу імпортних товарів.
Місцеві ради (сільські, селищні, міські):
– запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами;
– за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок;
– визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;
– затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби;
– мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів (Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”);
– обов'язково запроваджувати (за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження певних податків і зборів): комунальний податок,а також збори: за припаркування автротранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартру, за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак. [15]
Основним нормативним документом, що визначає механізм справляння місцевих податків і зборів є Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”.
Зокрема, в ньому зазначається наступне:
Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.
Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Місцеві податки та збори мають велике значення в системі бюджетних ресурсів регіону, так як вони є одним з основних джерел формування його дохідної частини. [1]
Зазначимо відповідні відомості стосовно кожного місцевого податку і збору.
Комунальний податок
Платники податку. Платниками комунального податку є юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, крім:
– бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств;