Символічна цінність. Природа — арсенал кодових образів. Природа містить безліч символів для передачі різних значень за допомогою метафори, аналогії й абстракції. Природа надихає людей на створення міфів і образів, вони використовують її підказку для вираження своїх ідей і емоцій, почуттів і думок.
Духовна цінність. Природа цінна як місце, що дозволяє відновити контакт із творчою силою природи, уродженими
27
цінностями Землі, знайти екологічну мудрість, спокій і духовність, мати в природі свого співрозмовника, довіряти їй таємниці, ділитись переживаннями, досягаючи в такий спосіб почуття близькості і єднання.
Еталонна цінність. Нею володіє дика природа, будучи еталонним зразком того чи іншого природного об'єкта. Порівнюючи природні еталони з територіями господарського використання, можна вивчати різні явища, важливі як для науки, так і для господарської практики.
Наукова цінність. Природа — ресурс для вишукувань, польова лабораторія як для базових, так і прикладних наукових досліджень. Люди одержують задоволення, спостерігаючи і вивчаючи природу. Тут .активізується їхня цікавість, прагнення до досліджень і відкриттів. Природа має відповіді на питання, що людина ще не сформулювала.
Цінність волі. Природа, у першу чергу дика, є основним джерелом інтелектуальної волі, духовної волі, а також джерелом політичної волі у вигляді притулку від авторитарного уряду і політичного гноблення. Більш того, ділянки дикої природи є місцями реалізації волі для диких тварин і рослин.
Музейна цінність. Природа являє собою великий синтетичний музей, необхідний для подальшої освіти і розумового розвитку людини.
Виховна цінність. Природа виховує в нас почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння. Потрапивши в природу, люди випробовують, загартовують себе, переборюючи труднощі. Природа удосконалює фізичне загартування людини, допомагає їй виробити характер, учить смиренності.
Освітня цінність. У природі прихована величезна освітня цінність, недарма її називають класом чи університетом. Завдяки їй людина одержує інформацію про своє місце у світі і свою роль у ньому. Природа загострює наше сприйняття, стимулює уяву, розвиває розумові і художні здібності.
Екологічна (природоохоронна, середовищеутворююча, природопідтримуюча) цінність. Вважається, що тільки ділянки дикої природи, які зосталися, здатні забезпечити екологічну рівновагу на Землі, тобто компенсувати антропогенне перетворення екосистем.
Цінність підтримання життя. Природа, особливо дика; служить критичним середовищем існування тваринного і рослинно-
28
го життя, підтримуючи генетичний фонд. У ній зосереджена найбільше розмаїття різних форм життя.
Цінність притулку. Природа, особливо дика, служить притулком від тиску нашого високорозвиненого індустріального суспільства. Це місце, де людина шукає притулок від шуму і швидкості машин, обмежень сталі, бетону і стовпотворіння людей.
Цінність натхнення. У природі артистичні й інтелектуальні люди набувають натхнення. Природа, особливо дика — каталізатор думок і почуттів.
Цінність захисту від нових хвороб. Багато територій дикої природи служать як перешкода для хвороб, захищаючи від можливих вірусних і бактеріальних інфекцій.
Неусвідомлені (невідомі і неопрацьовані) цінності. Звичайно, дика природа має не лише перераховані вище цінності. Багато чого в ній знаходиться поза людським розумом і досвідом, багато ще треба буде оцінити і зрозуміти.
Слід зазначити, що заповідники і національні парки, як хоронителі цінностей дикої природи, можуть мати ще і додаткові цінності, наприклад, миротворчу (у випадку, якщо заповідник розташований па кордоні двох держав).
КОНФЛІКТИ ЦІННОСТЕЙ
Цінності природи нерідко є джерелами конфліктів. Найчастіше конфлікти стаються між оцінкою матеріальних і нематеріальних цінностей через те, що застаріла практика природокористування на перше місце завжди ставить матеріальні цінності дикої природи.
Якщо, у даному випадку, природа може задовольняти як попит на високі, рідкісні, ідеальні цінності, так і на розповсюджені, низькі, повсякденні цінності, а один спосіб користування цими цінностями виключає інший, тоді заради збереження більш високої, ідеальної цінності варто відмовитися від користування більш низькою цінністю. Ніхто не буде з полотен Рембрандта шити мішки для борошна.
ПРИРОДООХОРОННІ МОТИВАЦІЇ
Цінності природи (згідно принципу: що цінуємо, те і бережемо) викликають відповідні природоохоронні мотивації: естетична цінність—естетичну мотивацію, наукова цінність — наукову мотивацію і т.д. Іншими словами, бажання охороняти природу
29
прямо пов'язано з розумінням і високим оцінюванням її цінностей. А щоб таке бажання виникло, людям усіляко необхідно роз'яснювати цінності природи. Яку ж цінність дикої природи люди цінують насамперед? З якої причини, на їх думку, потрібно насамперед захищати дику природу?
Улітку 2000 року, за завданням Київського еколого-культурного центра група дослідників під керівництвом к.м.н. К.Н. Горба провела соціологічне опитування в різних регіонах України. Було опитано 1221 осіб. Серед 12 запропонованих мотивацій перше місце зайняла господарська мотивація охорони дикої природи (20,2%), друге — екологічна мотивація (19%), третє — рекреаційна мотивація (15%), четверте — мотивація, відповідно до якої природу варто охороняти через її самоцінність, незалежно від користі для людини (9,8%), п'яте місце зайняла естетична, шосте — моральна, сьоме — наукова, восьме — релігійна, дев'яте — історична, десяте — просвітительська, одинадцяте — патріотична, дванадцяте — виховна мотивації (102).
У цілому ж рівень гуманності свідомості населення України стосовно дикої природи складає 69,4 бали, рівень утилітарності стосовно природи не набагато менший — 60 балів. З гуманних форм відносин до природи найбільшою популярністю користується відношення, коли шанується внутрішня цінність природи і її видів (27,8 бала) і оцінка її рівних з людиною прав (26,5 бала). 6 балів одержало естетичне відношення, 4 бали — релігійне. З утилітарних високі оцінки одержали агресивне відношення — 18,3 бали, екологічне — 17,9 бала й оздоровче — 21,4 бали. У цілому жителі сіл і малих міст більш етично настроєні до природи, ніж жителі великих міст. У селах сильніше, ніж у містах виражене сприйняття естетичної, релігійної й історичної цінностей природи (132).
Права природи
Я бачу кінські волі і рівноправність корів.
В. Хлєбніков
Перед людством стоять багато екологічних проблем, що не мають технічних рішень. Ці проблеми в кінцевому рахунку можна вирішити тільки за допомогою фундаментальних змін у людських цінностях. До таких нових людських цінностей мож-
30
на віднести визнання прав природи, навчитися поважати які прийшла пора слідом за правами негрів, жінок, дітей та ін.
Права природи — це конкретизовані норми справедливих відносин людини і природи, розглянутої як суб'єкт.
Слід зазначити, що в самій природі про поняття прав не йдеться, як немає в ній і етики. Поняття права існує тільки в людському суспільстві, причому воно було в різні часи й у різних народів.
Права природи — це етична ідея, а не факт, не річ. До них не можна доторкнутися руками чи спробувати на смак. Права природи не існують самі по собі, а є відображенням моралі й етики конкретного людського суспільства. Вони є своєрідним засобом контролю за владою людини, що не повинна переступати границю волі, обмеженою правами природи.
Принципи поваги прав природи й обмеження прав людини є основними в екологічній етиці (недарма ще Олдо Леопольд писав, що етика — “це обмеження волі дій у боротьбі за існування”). Права природи — це нова могутня культурна ідея XXI століття. Це навіть більше, ніж ідея — це цілий новий суспільно-політичний і екологічний рух.
Права природи в даній главі ми розглядаємо насамперед як “природні”, неписані, від природи, тобто ті, що мають етичну основу (на відміну від “позитивних”, писаних, що спираються на закон). Природне право є ідеал для позитивного права, його ідеальні вимоги тільки суть проекту майбутнього позитивного права.
Навіщо природоохоронникам потрібна ідея прав природи?
Ідея прав природи так би і залишилась чисто філософською проблемою, якби не мала реального виходу у практику природоохорони. Її успішно можна використовувати:
1. З метою обґрунтування подальшого обмеження марнотратних і негуманних видів природокористування, таких як аматорське полювання, знищення ділянок дикої природи, корида і т.п.
2. З метою підвищення ефективності екологічного виховання й освіти.
3. З метою створення міцного союзу між екологічними і зоозахисними організаціями.
4. З метою розширення доказової бази природоохоронників за рахунок розробки нових етичних і юридичних аргументів, заснованих на правах природи.
5. З метою зміни відношення людей до природи з утилітарного на етичне.
31
6. З метою радикалізації природоохоронного законодавства (насамперед йдеться про узаконення юридичної процедури подачі позовів у суд від імені природи).
ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
Права природи підтримувалися різними народами в різні часи і різні культурні епохи, маючи етичне, релігійне, а то і правове наповнення. Так, судові суперечки за участю різних тварин відомі в Древньому Єгипті і Середньовічній Європі. Християнство й іудаїзм оголосили право для худоби на відпочинок у сьомий день тижня. Про права природи писали юристи Древнього Рима, зокрема Ульпіан. У XXIII ст. арабський мислитель Ізз-Дін ібн Абд-Салам написав спеціальний трактат про права тварин. У північноамериканських індіанців права деяких видів тварин, наприклад, лосося, прирівнювалися до прав цілої нації. Деякі види їстівних рослин народи Сибіру вважали власністю певних видів тварин і ставилися з повагою до цього права власності. Права природи підтримувалися і буддистами. Так, Далай-лама у своєму посланні заявив: “Спортивне полювання і рибний лов є невиправданою жорстокістю, порушенням природного права на життя, яким наділені всі живі істоти” (145). Про права природи писав відомий англійський поет Вільям Вордсворт і засновник американської заповідної справи Джон Мюір. Відомий випадок, що собака Шопеигауера після його смерті успадкувала усе майно філософа.