Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній з порівнюваних фотографій роблять вирізи за лініями, що перетинають найбільш інформативні та чітко визначені ознаки. Після цього фотографію накладають на іншу, а експерт визначає, чи збігаються однойменні ознаки зовнішності.
Метод накладання (фотоаплікації) полягає в тому, що однора-курсні та рівномасштабні діапозитиви (або негативи), виготовлені з наданих на експертизу фотографій, накладають один на одного за однойменними антропометричними точками в наскрізному світлі і перевіряють, чи збігаються відповідні точки.
Важливою частиною портретної експертизи є оцінювання виявлених збіжностей та розбіжностей в ознаках зовнішності і оцінювання достатності цих ознак для категоричного висновку експерта. Для об'єктивізації оціночних критеріїв застосовують математичні та ймовірнісно-статистичні методи.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ.
ВСТУП.
1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ І КРИМІНАЛЬНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ.
2. ОБ'ЄКТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ.
3. ОСНОВНІ ВИДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ.
4. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ ОЗНАК І ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ.
ЛІТЕРАТУРА.
1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ І КРИМІНАЛЬНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ
Для повного та всебічного запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування велике значення має інформація про подію злочину й осіб, причетних до неї. Одним з важливих джерел відомостей, необхідних для розслідування, є криміналістичний облік, який здійснюють органи внутрішніх справ України.
Криміналістичний облік — це наукова система реєстрації певних об'єктів та їх ідентифікаційних ознак для запобігання злочинам, їх розкриття, розшуку та впізнання об'єктів, узятих на облік. Його система й застосування базуються на суворому дотриманні законності. Довідки органів, які здійснюють криміналістичний облік, після їх приєднання до справи використовують у судочинстві як докази (ст. 65 КПК України).
Теоретичною основою криміналістичного обліку є положення про індивідуальність об'єктів, відносну стійкість і можливість їх подальшого ототожнення. Криміналістичний облік базується на застосуванні теорії ідентифікації, судової фотографії, дактилоскопії, словесного портрета та інших теоретичних даних.
Кримінальна реєстрація — це науково розроблена система обліку осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей про них, які мають криміналістичне значення. Завдання кримінальної реєстрації — забезпечити органи дізнання та попереднього слідства необхідною інформацією, потрібною для розкриття та розслідування злочинів. Дані кримінальної реєстрації використовують у профілактичній та адміністративно-правовій діяльності.
Кримінальна реєстрація об'єктів і відомостей про них має кілька рівнів загальності: всеукраїнський (державний), регіональний (обласний) і місцевий (районний).
Інколи кримінальну реєстрацію ототожнюють з криміналістичним обліком. Криміналістичний облік — це система реєстрації всієї криміналістичної інформації, яку використовують як під час розкриття й розслідування злочинів, так і у профілактичній та адміністративно-правовій практиці. Кримінальна реєстрація означає облік інформації, яку використовують тільки в оперативно-розшуковій, слідчій і кримінально-виконавчій практиці. Тому кримінальна реєстрація зосереджена в органах МВС і прокуратури. Криміналістична інформація може зберігатися в банках даних, які існують в установах, поліклініках, лікарнях, військкоматах, відділах соціального захисту населення, спортивних організаціях тощо.
Методами кримінальної реєстрації та криміналістичного обліку є опис, фотографування, дактилоскопія, колекціонування, а формами концентрації інформації — картки, картотеки, колекції, альбоми, магнітні стрічки, диски, перфокарти, банки даних, у тому числі автоматизовані банки даних.
2. ОБ'ЄКТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ
Кримінальній реєстрації та криміналістичному обліку підлягають такі об'єкти:
• невідомі злочинці, які переховуються від суду, слідства та відбування покарання;
• обвинувачені, яких було заарештовано;
• особи, затримані за бродяжництво та жебрування;
• особи, які вчинили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності та покарання на підставах, передбачених законом;
• засуджені особи;
• особи, які пропали безвісти;
• хворі, які перебувають у лікувальних установах, притулках для старих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічні дані;
• невпізнані трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;
• крадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя;
• кулі, гільзи, патрони зі слідами зброї, виявлені на місці події, нерозкритого злочину;
• речі, викрадені та загублені, а також вилучені у затриманих;
• номерні речі та вироби, пов'язані зі злочинами;
• автотранспортні засоби, належність яких не встановлено;
• підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;
• підроблені грошові знаки (паперові гроші);
• паспорти — викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;
• зразки почерків осіб, які займаються підробленням лікарських рецептів, переважно на наркотичні та подібні їм речовини;
• пригульна худоба, яку було викрадено, і така, що розшукується;
• сліди пальців рук з місць нерозкритих злочинів (у картотеці зберігаються їх фотознімки);
• сліди знарядь злому та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх зліпки);
• факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;
• способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкритими.
З упровадженням у практику кримінальної реєстрації комп'ютерів і розмножувальної техніки змінилися форми зберігання та концентрації інформації. Картки, тобто паперові носії, поступово були замінені на магнітні носії (стрічки, диски, дискети тощо). У 1985 р. в органах МВС України почав формуватися єдиний автоматизований банк даних (АБД), де зосереджується вся інформація щодо зазначених об'єктів. Єдиний автоматизований банк даних має два рівні: АБД-центр і АБД-область. Інформацію для АБД збирають за допомогою єдиних карток збирання інформації за всіма рівнями.
Кримінальну реєстрацію здійснюють такі підрозділи органів внутрішніх справ України:
• Управління оперативної інформації (УОІ) МВС України;
• Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ) МВС України;
• управління оперативної інформації головних управлінь та управлінь МВС (ГУ УМВС) України в областях;
• науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) ГУ УМВС України в областях;
• міські, районні, транспортні (лінійні) органи внутрішніх справ. Кожний з названих органів здійснює певні види обліку. ' Об'єкт може бути взятий на облік на основі таких документів:
• протоколу затримання підозрюваного;
• постанови прокурора, слідчого про обрання заходу процесуального примусу у вигляді тримання під вартою;
• постанова про притягнення особи як обвинувачуваного;
• вирок або ухвала суду.
В Управлінні оперативної інформації МВС України здійснюють облік:
• злочинців, які переховуються та ухиляються від відбування покарання;
• затриманих бродяг і жебраків;
• засуджених;
• осіб, які пропали безвісти;
• хворих у лікувальних установах, дитячих будинках, притулках для старих, а також осіб, які не можуть дати про себе жодних відомостей;
• невпізнаних трупів;
• вогнепальної зброї (викраденої, зданої, втраченої);
• номерних речей і виробів, пов'язаних зі злочинами;
• автотранспортних засобів, власники яких невідомі; •*
• паспортів; ,
• фактів розкрадання вантажів, багажу на залізничному транспорті.
Обліки, які ведуться в УОІ МВС України, є централізованими» тобто повторюються в областях.
У Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України ведеться облік таких об'єктів:
• куль, гільз, патронів зі слідами зброї з місць нерозкритих злочинів;
• підроблених документів, виготовлених поліграфічним способом;
• підроблених грошових знаків (паперових грошей);
• слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів. В управліннях оперативної інформації головних управлінь і управлінь МВС України в областях ведеться облік:
• затриманих бродяг і жебраків;
• осіб, які здійснили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності за підставами, передбаченими законом;
• засуджених;
• вогнепальної зброї (втраченої, викраденої, вилученої);
• номерних речей і виробів, пов'язаних зі злочином;
• підроблених грошових знаків (паперових грошей).
У міських, районних, транспортних (лінійних) органах внутрішніх справ здійснюють облік:
• речей — крадених, загублених, а також вилучених у затриманих;
• автотранспортних засобів (транспорту, власники якого невідомі);
• слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів (зберігаються фотознімки).
3. ОСНОВНІ ВИДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ОБЛІКУ
В обліках, які здійснюють органи внутрішніх справ, реєструють обвинувачених, затриманих, засуджених, осіб, які відбувають покарання, і злочинців, які зникли з місця події й переховуються. Майже кожний вид обліку, крім останнього, містить повні соціально-демографічні та анатомо-фізіологічні дані, а також інформацію щодо події злочину, способу та засобів його вчинення; дані про покарання та місце його виконання, а також інші відомості про злочинця та злочин. Конкретно види інформації, які містяться в обліках і АБД, зазначені в картках збирання інформації та картках конкретного виду обліку.
Відомості про злочинця, який зник з місця події й переховується, у картках обліку та АБД обмежені — це тільки інформація, здобута з матеріальних слідів, виявлених на місці події, і відомостей очевидців (потерпілих, свідків).