Смекни!
smekni.com

Класний електронний журнал (стр. 2 из 7)

Аналітична діяльність передбачає:

- аналіз роботи класного колективу;

- аналіз роботи вчителя предметника;

- ведення документації;

- аналіз взаємодії "класний колектив" – "учитель" – "класний керівник".

Для здійснення контрольно - аналітичної діяльності необхідна ефективна технологія інформування, що грунтується на таких засадах:

• впровадження досконалої системи інформаційного забеспечення;

• створення банку даних по кожному учню, який постійно поповнюється;

• інформація має забезпечувати потреби дирекції, вчителів, батьків, учнів.

Належним чином організований контроль сприяє демократизації навчального процесу.

Удосконалення обліку успішності

Оцінювання знань учнів один із найважливіших аспектів функціонування системи загальної середньої освіти, якими має перейматися кожен шкільний учитель. Оцінка як один з основних стимулів навчання, окрім інших, виконує функцію заохочення до роботи. Учні не можуть повсякденно думати про кінцеву мету навчання, тому оцінка досить часто править за ціль, робить її близькою, конкретною, допомагає її досягти.

Друга важлива функція оцінки – визначення рівня засвоєння матеріалу. А облік успішності, головний чинник, який дає можливість вчителеві і батькам контролювати навчальну роботу учнів, стимулює їх на краще навчання, допомагає органам освіти, громадськості робити об’єктивні висновки про діяльність шкіл і окремих вчителів, узагальнювати і поширювати їхній досвід. Облік успішності сприяє здійсненню зворотнього зв’язку в керованій системі "учень – вчитель", допомагає поліпшити стан оволодіння учнями програмовим матеріалом і цим самим спонукає вчителя шукати раціональні шляхи організації навчання, надавати індивідуальну допомогу тим, хто не встигає.

Розрізняють: поточний, підсумковий і тематичний облік знань, навичок й умінь та відповідне оцінювання.

Поточний облік здійснюється в процесі навчання і передбачає оцінювання усних відповідей, письмових і практичних робіт.

Підсумкове оцінювання за семестр і за рік проводиться на основі поточного обліку знань і умінь. До підсумкового відносять також виставлення екзаменаційних та перевідних оцінок.

Для об’єктивнішого обліку успішності учнів учителі практикують тематичний облік знань. Він передбачає (за наслідками вивчення певної теми) оцінювати домашні завдання, усні відповіді, письмові роботи на уроці, диференційовані завдання, доповнення відповідей інших учнів, заліки, участь у роботі семінару та інші види навчальної діяльності, після чого виставляти загальну оцінку. Тематичний облік не є обов’язковою формою контролю, проте він допомагає вчителеві систематично і об’єктивніше оцінювати роботу учнів, що спонукає їх до систематичної навчальної діяльності в класі і під час виконання домашніх завдань.

Розбудова системи освіти України потребує оновлення змісту і технології навчання. І в першу чергу ця система має бути спрямована на особистість учня, на створювання умов для досягнення кожним учнем оптимального для нього рівня знань, умінь і навичок, тобто особистісно-зорієнтованого навчання.

Реформування школи ставить нові вимоги до контролю знань учнів. Запровадження Міністерством освіти і науки України тематичного обліку знань та 12-ти бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів зумовили інтенсивні пошуки форм їх реалізації. Підсумкова оцінка за тему – це не середнє арифметичне оцінок, а результат успішності учня, його знань умінь і навичок з даної теми. І головне на даному етапі учень може покращити свою оцінку, попрацювавши додатково, з’ясувавши незрозумілі питання. Завдання вчителя – створити такі умови, які б спонукали учня до самостійної роботи, прагнення отримати більш високі результати.

Педагогічний колектив Хотинської гімназії вважає за необхідне врахування поточних оцінок, тобто оцінювання всіх видів робіт.

Оскільки завдання вчителя керувати роботою учня протягом усього часу вивчення теми, спонукати його додатково працювати, покращувати результати. Поточна оцінка має тепер виховний, діагностуючий характер, сприяє корекції знань учнів.

Учень має навчитися робити аналіз своєї відповіді, але для цього йому необхідно знати критерії оцінювання.

Одним із виходів з цієї ситуації є впровадження елементів модульно-рейтингової системи навчання.


2.2 В чому ж полягає обрана система

Весь матеріал поділяється на навчальні блоки або модулі. Якщо ж на опрацювання теми відводиться більше як 18 годин, її ділять на два міні-модулі, розділивши відповідно і кількість балів.

Під кожний модуль складається відповідний методичний комплекс – тобто програма дій для учня і для вчителя.

На початку вивчення модуля учитель, виходячи з кількості, необхідних для визначення рівня засвоєння знань, видів робіт,їх значущості та об’єму , визначає максимальну кількість балів, яку може набрати учень за вивчення даної теми (модуля), відповідно кількість балів за кожен вид роботи і знайомить з ними учнів. Це дає учням змогу самим коригувати глибину вивчення даної теми.

Відповідно ця система сприяє розвитку самоконтролю та навичок самостійної роботи, що надзвичайно важливо для старшокласників та майбутніх студентів. Ця система стимулює учнів до творчої роботи на кожному навчальному занятті, до вивчення додаткового матеріалу, до участі в позакласній роботі.

Поточні бали (оцінки) протягом модуля учням не виставляються, замість них їм присуджуються рейтингові бали за визначеними показниками їхньої діяльності.

По закінченні модуля рейтингові бали підсумовуються і адаптуються до традиційних балів. Для цього складається спеціальна еквівалентна шкала.

Таблиця 1.

10б 11б 12б
1-13% 14-26 27-39 40-45 46-51 52-59 60-65 66-71 72-79 80-88 89-99 100 і більше

Модульно-рейтингова система вимагає значних зусиль не лише від учня, а й від учителя, вона мобілізує його зусилля, підвищує увагу до потреб дітей. Як вчителеві так і учням потрібно чимало часу витратити на обчислення рейтингу та визначення його еквівалентності традиційним оцінкам. Однак за допомогою сучасної обчислювальної техніки цей процес можна полегшити.

Програма не лише визначає суму балів та їхню відсоткову відповідність максимальній, а й за введеними рейтинговими межами виставляє об’єктивну оцінку кожному учневі.

За допомогою такої таблиці дуже легко отримати образне графічне зображення успішності учнів і визначити види роботи, які учень виконує краще, ніж інші. Цю інформацію завчасно доводять до відома учня та його батьків, що дозволяє їм швидко реагувати і при потребі виправляти становище.

Програма дає змогу вводити не тільки позитивні, але й негативні значення балів, наприклад за небажання працювати на уроці так як того вимагає вчитель.


3. ПРОЕКТНО-ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Вибір інструментальних засобів розробки програми

Найважливішим питанням, перед створенням електронної навчальної системи – вибір інструментальних засобів, за допомогою яких буде реалізована програма.

В цьому напрямку потрібно розглянути наступні засоби:

1. Засоби низького рівня. Їх характеризує виключна гнучкість, можливість написання коду програми на низькому рівні. До недоліків можна віднести відносну непрозорість коду, відчутно меншу швидкість розробки а також багато ручної роботи. Прикладами можуть бути Visual C++, Watcom C++, BC++, PL 2;

2. RAD-засоби. RAD (Rapid Application Development – Швидка Розробка Додатків)-засоби характеризуються легкістю супроводу, високою швидкістю створення додатків, гнучкістю, великою кількістю компонент для проектування, прозорістю програмного коду. До таких засобів відносяться Delphi, C++ Builder, Jbuilder, VisualBasic і т.д.;

3. HTML-технології та застосування мов написання сценаріїв – Perl, JavaScript, VBScript. Очевидним недоліком є неповноцінність навчальної системи, так як вона являла б собою комплекс WEB-сторінок.

З вище сказаного слідує, що перевагу слід надати RAD-засобам. Додатки, що написані з їх допомогою, можна легко масштабувати, вони мають достатню універсальність. В навчальному плані кафедри КСМ нашого університету не заплановане вивчення жодної з вище згаданих RAD- систем розробки, проте нам викладали курси з програмування мовами Pascal, Object Pascal, С++, які лежать в основі Delphi та C++ Builder відповідно. Тому вибір засобів програмування звузився до вибору Delphi чи C++ Builder. Проте як виявилося пізніше великих розбіжностей між цими засобами немає.

Усі компоненти, форми і модулі даних, працюють у Delphi та C++Builder для Windows без будь-яких змін. Delphi залишатися найлегшою у використанні і самою продуктивною RAD- системою. C++Builder ідеально підійде тим розроблювачам, що надають перевагу програмуванню мовою C++, і хочуть зберегти продуктивність Delphi. Унікальний взаємозв'язок цих систем програмування дозволяє при створенні додатка без ускладнень переходити з одного середовища розробки в іншу.

Політика, що проводиться відділами математичного забезпечення більшості фірм і організацій, допускає виборі мови програмування, за умови сумісності вироблених ними об'єктів і кодів. Неухильно слідуючи цій політиці, C++Builder зберігає матеріальні вкладення в Delphi, увібравши в себе бібліотеку візуальних компонентів, інтуїтивне інтегроване середовище, візуальні механізми двонаправленої розробки, методику наслідування форм і різномасштабні засоби доступу до баз даних.

Таким чином питання вибору між вище описаними двома середовищами розробки не таке уже й суттєве, як здавалось на початку. Слід використовувати той апарат програмування, що зробить вирішення ваших задач більш продуктивним, такий який вам більше подобається і який вам представляється більш чітким. C++ і Delphi рівноправні у роботі - майже усе, що ви написано в Delphi, можна легко використовувати в C++Builder, і навпаки.