POP - це самий популярний протокол прийому електронної пошти. POP-сервер дозволяє POP-клієнтові завантажити листа, які були отримані їм від іншого поштового сервера. Клієнти можуть завантажити всі повідомлення або тільки ті, які вони ще не читали. Він не підтримує видалення повідомлень перед завантаженням на основі атрибутів повідомлення, таких як адреса відправника або одержувача. POP версії 2 підтримує аутентифікацію користувача за допомогою пароля, але пароль передається серверу у відкритому (незашифрованому) виді.
POP версії 3 надає додатковий метод аутентифікації, називаний APOP, що ховає пароль. Деякі реалізації POP можуть використати Kerberos для аутентифікації.
IMAP - це самий новий, і тому менш популярний протокол читання електронної пошти. IMAP4rev1 підтримує операції створення, видалення, перейменування поштових скриньок; перевірки надходження нових листів; оперативне видалення листів; установку й скидання прапорів операцій; розбір заголовків у форматі RFC-822 та MIME-IMB; пошук серед листів; вибіркове читання листів.
IMAP більше зручний для читання пошти в подорожі, чим POP, тому що повідомлення можуть бути залишені на сервері, що рятує від необхідності синхронізувати списки прочитаних листів на локальному хості та на сервері.
MIME - це скорочення для Багатоцільових розширень интернетівської пошти (Multipurpose Internet Mail Extensions). Як сказано в RFC 2045, він перевизначає формат повідомлень електронної пошти, щоб дозволити:
1. Передачу текстів у кодуванні, відмінної від US-ASCII,
2. Передачу в листі нетекстової інформації в різних форматах,
3. Повідомлення з декількох частин,
4. Передачу в заголовку листа інформації в кодуванні, відмінної від US-ASCII.
Він може використатися для підтримки таких засобів безпеки, як цифрові підписи та шифровані повідомлення. Він також дозволяє посилати поштою виконувані файли, заражені вірусами, або листа із РПС.
Як і веб-браузери, програми читання пошти можуть бути сконфігуровані, автоматично запускати додатки-помічники для обробки певних типів MIME-повідомлень.
Не меншим попитом користуються Інтернет-пейджери. Тут назва говорить сама за себе. Найбільш популярною програмою є ICQ, існують також багато інших програм такі як Miranda, Messenger, QIP, Trillian і вони дещо відрізняються один від одного. Але ми розглянемо деякі з них.
Основний елемент Інтернет-пейджера - контакт-лист. Поповнюється він за допомогою спеціальної функції, що є в будь-якому пейджері. Причому, додати людину можна, навіть не знаючи його унікальний ідентифікатор у "пейджинговій" мережі. Справа в тому, що, установлюючи пейджер на свій комп'ютер, користувач заповнює анкету, у якій вказує інформацію про себе: свій нік (nickname, прізвисько, псевдонім), адреса e-mail, URL персонального або корпоративного сайту, і так далі. Ця інформація зберігається в Мережі й доступна всім Інтернет-користувачам. Відповідно, знаючи e-mail, нік, ім'я, прізвище або інші дані про людину, можна спробувати розшукати його UIN (унікальний ідентифікаційний номер, який користувач отримує при реєстрації ICQ), щоб додати у свій контакт-лист. Правда, успіх такого пошуку буде залежати від того, яку інформацію про себе користувач повідомив серверу ICQ. До речі, ICQ дозволяє переглянути анкету будь-якого користувача, уже внесеного в контакт-лист, а заодно попередити заздалегідь про його день народження, що наближається (якщо даний користувач указав дату народження у своїй анкеті, розуміє).
У контакт-листі пейджера користувач бачить, хто з його потенційних співрозмовників перебуває в цей момент в Інтернеті і готовий спілкуватися. Причому, у контакт-листі відображається не UIN контактної особи (це було б незручно, оскільки UIN - просто набір цифр), а його нік, зазначений при заповненні анкети. Втім, у користувача завжди є можливість привласнити своїм контактним особам будь-яке позначення, наприклад, замість ніка вписати ім'я й прізвище, а також назва компаніїї, що дана людина представляє. Крім того, можна розділити контакт-лист на будь-яку кількість груп: товариші по службі, друзі, представники якої-небудь компанії й так далі. У підсумку в контакт-лист, як довгим би він не був, можна швидко знайти необхідну людину й побачити, чи готовий він спілкуватися в цей момент.
ICQ розповідає не тільки про те, хто зараз в Інтернеті. Вона також повідомляє, хто підключений до мережі, але відлучився від комп'ютера, або сильно зайнятий і просить не турбувати його по дрібницях. Для цієї мети розроблена система статусів користувача. Наприклад у версії ICQ 5.1 (Rambler) їх усього п'ять:
Доступний/З'єднаний - даний користувач перебуває в Мережі й готовий до спілкування.
Немає на місці - користувач недавно відлучився від комп'ютера.
Недоступний (повернуся не швидко) - користувач пішов надовго, але його комп'ютер включений і приєднаний до Мережі.
Не в мережі/Від’єднаний - комп'ютер користувача від’єднаний від мережі або на ньому не запущена ICQ.
Не бачимо - коло користувачів Інтернет-пейджерів величезний. У деяких з них контакт-лист включає десятки і сотні людей. Але далеко не завжди є настрій і можливість спілкуватися з кожним, з'являється необхідність на час звузити це саме коло спілкування. Щоб відгородити себе від непотрібної розмови, будь-який користувач може зробитися тимчасово "невидимим". При цьому в настроюваннях указуються користувачі (наприклад, ділові партнери), з якими власник пейджера готовий спілкуватися в будь-який момент, навіть будучи "невидимим".
У більшості випадків статус привласнюється користувачеві автоматично. Наприклад, якщо протягом певного часу користувач не натискає клавіші або не працює мишею, йому буде привласнений статус Немає на місці. Ще через якийсь час статус автоматично зміниться на Недоступний (повернуся не швидко). Відповідно, коли користувач повернеться до комп'ютера, йому буде привласнений статус Доступний/З'єднаний. У той же час, користувач може змінювати свій статус вручну, а статус Не Бачимо, зрозуміло, автоматично не привласнюється взагалі.
Для того щоб відправити повідомлення користувачеві, потрібно знайти його в контакт-листі, клацнути на його імені правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Надіслати повідомлення. Після цього відкриється вікно діалогу, у якому можна становити свої повідомлення й читати відповіді на них.
В принципі, повідомлення можна відправляти будь-якому користувачеві з контакт-листа, навіть якщо він у цей момент не перебуває в режимі Доступний/З'єднаний. У кожному разі повідомлення буде доставлено, і користувач-адресат побачить його, коли включить свою «аську». До речі, ICQ дозволяє відправляти не тільки прості текстові повідомлення, але й електронні листи, SMS, а також будь-які файли.
Незважаючи на популярність ICQ й її найбагатший функціонал, вона не позбавлена серйозних недоліків, які змушують вибагливих користувачів шукати гідну альтернативу. Як таку альтернативу багато хто вибирає Miranda Instant Messenger.
Можна сказати, що Miranda - це не просто Інтернет-пейджер, це дійсний інтегратор. З його допомогою можна спілкуватися з людьми, які використовують Instant Messengers самих різних виробників: ICQ, AIM, MSN, Yahoo! і інші. У російськомовному середовищі всі ці пейджери, крім ICQ, використовуються рідко, але якщо користувач спілкується з більшою кількістю закордонних колег і друзів, йому ця особливість Miranda дуже знадобиться.
Варто враховувати, що величезні можливості ICQ зробили її досить неповоротким продуктом, "з’їдаючим" значну кількість системних ресурсів комп'ютера. На відміну від ICQ Miranda містить мінімум функцій і не вимагає для роботи багато оперативної пам’яті.
Причому, користувач може самостійно розширити набір підтримуваних функцій. Для цього досить скачати із сайту розроблювачів необхідний модуль (плагін). Таких модулів на сайті - більше двохсот. Дуже популярні, наприклад, плагіни, що дозволяють:
1. Змінити мова інтерфейсу.
2. Сповіщати про дні, що наближаються, народження людей, внесених у контакт-аркуш.
3. Повідомляти інформацію про погоду в містах, що цікавлять.
4. Обмінюватися зашифрованими повідомленнями.
5. Синхронізувати час користувальницького комп'ютера з так називаними time-серверами в Інтернеті.
6. Настроїти систему нагадувань.
Окремо варто згадати про простоту установки Miranda. Вона не вимагає навіть процедури інсталяції, як такий, не робить записів у Реєстрі Windows й інших системних файлах. Вся установка полягає в розгортанні дистрибутива в окрему папку на жорсткому диску комп'ютера. Буде потрібно перенести всю інформацію на інший комп'ютер - досить просто скопіювати цю папку й запустити наявний у ній файл miranda32.exe.
Немаловажно те, що Miranda поширюється як FreeWare, тобто, на відміну від ICQ, не містить абсолютно ніяких рекламних баннерів. Інтерфейс Miranda виглядає «по-спартанськи», але це робить роботу ще зручніше, у порівнянні з ICQ. Нарешті, Miranda підтримує велика кількість гарячих клавіш, тому більшість операцій можна робити, практично не доторкаючись до миші, що ще більше прискорює роботу.
Також досить багато людей користуються IP-телефонією. Що таке IP-телефонія? Це можна порівняти із звичайною телефонною розмовою, але проходить це за допомогою Інтернету. Існує багато програм інтернет-телефонів, але більшість віддають перевагу Skype тому, що тільки ним можна користуватись безкоштовно. Skype - самий дійсний інтернет-телефон, побудований за принципом усе тих же інтернет-пейджерів. Користувач встановлює програму на свій комп'ютер, надягає навушники, підключає мікрофон і починає звичайну телефонну розмову.