Екологічне землеробство

Екологічне землеробство, його сутність, етапи, проблеми та перспективи впровадження в Європі. Сертифікація, оцінка стану, охорона атмосферного повітря, утилізація відходів і спонсорство екологічних ферм. Охорона праці в сільськогосподарському виробництві.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Екологічне землеробство як альтернатива традиційному землеробству

1.1 Початок та особливості екологічного землеробства

1.2 Досвід землеробства в Європі

Розділ 2. Поширення екологічного землеробства в Європі

2.1 Етапи впровадження екологічного землеробства

2.2 Сертифікація екологічних ферм

Розділ 3. Проблеми розвитку екологічного землеробства в Європі та його перспективи

3.1 Розвиток екологічного земельного господарства

3.2 Проблема ринку екологічних продуктів

3.3 Економічні результати екологічного господарства

3.4 Перспективи екологічного землеробства Литви у зв’язку з інтеграцією в ЄС

Розділ 4. Оцінка екологічного стану ферм Європи

4.1 Охорона атмосферного повітря на екологічних фермах

4.2 Утилізація відходів сільськогосподарського виробництва

4.3 Використання водних ресурсів

4.4 Способи очистки стічних вод на екологічних фермах

Розділ 5. Охорона праці в сільськогосподарському виробництві

5.1 Санітарні правила по зберіганню, транспортуванню і застосуванню пестицидів (отрутохімікатів) у сільському господарстві

5.2 Охорона харчових продуктів

5.3 Охорона атмосферного повітря

5.4 Охорона джерел водопостачання

5.5 Охорона ґрунту

Розділ 6. Спонсорство екологічних ферм

6.1 Спонсорство ферм екологічного вирощування

Висновки та рекомендації

Використана література

Додатки


Вступ

Дуже важливою умовою закріплення політичної незалежності в Європі є економічний розвиток у всіх можливих сферах, в тому числі і в сільському господарстві. В даний час для пожвавлення європейської економіки може стати фактор розвитку сертифікованому екологічного сільського господарства і реалізація його продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для цього на даний час в Європі є всі необхідні умови. Майже в 10 разів зменшилось використання хімічних препаратів і забруднення ними середовища. В селі багато не повністю зайнятих, кваліфікованих і бажаючих працювати людей. Створені і успішно працюють спілки фермерів екологічного сільського господарства та їх спонсорів «ГАЯ», суспільна сертифікована установа «Екоагрос». Почав працювати внутрішній ринок/, початий експорт екопродуктів за кордон. Державами визначені прямі виплати перші 5 років для екологічних господарств перехідного періоду. Визнання і оцінка руху екологічних господарств в світі. Деякі країни є членами Європейського Союзу і узгоджують свої правові акти з регламентом суспільства та іншими правовими документами. Останнім часом особливу увагу надають фінансуванню сільського господарства та охороні навколишнього середовища. Отже, здається, що для розвитку сучасного господарства в Європі склалися всі необхідні умови.

Але потрібно акцентувати, що більшість європейських авторів досліджують лише технологічні аспекти екологічного господарства, в той час, коли економічний бік ще зовсім мало досліджений. Можливо, це і є основна причина того, що кількість екологічних господарств і сертифікованих земельних площ так мало в порівнянні з деякими розвинутими європейськими країнами. До цих пір ринок екологічних продуктів майже не був досліджений, не вистачає даних про результат екологічного господарства.

Отже, мета цієї роботи - вивчення проблем розширення екологічного землеробства в Європі.

Основні напрямки роботи:

вивчити аспекти відмінності (економічних та технічних) в екологічних та традиційних господарствах;

встановити роль екологічного господарства в Європі;

з ясувати систему начислення до екологічних господарств;

з ясувати причини і цілі виникнення екологічних господарств;

з ясувати і оцінити надану державам допомогу;

з ясувати головні проблеми екологічного господарства;

провести аналіз результатів екологічного господарства в Європі;

встановити перспективи екологічного землеробства в процесі інтеграції країн в ЄС.

Об єкт дослідження - екологічне сільське господарство.

Методи дослідження - загальноосвітні досліджувані методи в сфері спеціальної літератури - логічний аналіз і синтез; індукція та дедукція; порівняльний аналіз, логічні і графічні методи.

Період дослідження 1990 -2004 рр., так як 1990 році почалось розширення екологічного господарства в Європі. Вивчаючи праці різних авторів, закони і періодичну літературу про особливості екологічного господарства в Європі, у цій роботі вивчаються проблеми розширення і запроваджуються перспективи у зв’язку з інтеграцією країн в ЄС.


Розділ 1. Екологічне землеробство як альтернатива традиційному землеробству

1.1 Початок та особливості екологічного землеробства

Початківці екологічного землеробства дали різні назви того, що вони робили і тому у світі використовувались різні назви екологічного землеробства. Англійські вчені називали його органічним, в Європі органічним, екологічним і біологічним землеробством. На даний час всі ці назви визнані рівноправними і є синонімами. Проблема назви стала менш важливою, коли екологічний рух досяг суспільної згоди, що ж таке екологічне господарство. Це було досягнуто зусиллями Міжнародної Федерації руху органічного сільського господарства (IFOAM) у 1972 році.

В європейських країнах затверджені «правила екологічного сільського господарства: виробництво, переробка, реалізація, маркерування» , в яких екологічне сільське господарство (органічне, біологічне, біоорганічне), зображене, як господарство, в якому не використовуються синтетичні, хімічні препарати (добрива, пестициди, ліки, стимулятори росту та ін.) їх заміна натуральними та мінеральними матеріалами.

Всесвітні вчені по - різному трактують за змістом рівносильні екологічні господарства. Американські вчені Ю.Д. Максфельт, Дж. П. Реганольд, Р. І. Папендік, Дж. Ф. Пар, акцентують збалансованість сільського господарства, яке охоплює деякі варіанти не традиційного сільського господарства, звичайно назване органічним, альтернативним, регенеративним, екологічним, однак «органічним» або «альтернативним» не значить збалансоване. Для того щоб господарство могло називатися збалансованим, воно повинно виробляти високоякісні продукти харчування, зберігати свої ресурси, не завдавати шкоди навколишньому середовищу і бути прибутковим. Для того щоб збалансоване господарство не було залежало від добрив, воно повинно використовувати, на скільки це можливо, корисні природні ресурси і відновлюючі джерела. Таке господарство допомагає вирішити більшість серйозних проблем, від яких залежать виробництво продуктів харчування у всьому світі : високі ціни на енергоносії, забруднення підземних вод, ерозія грунтів, зниження врожайності, виснаження природних ресурсів, нижчий рівень доходів фермерів, погіршення умов навколишнього середовища та збільшення захворюваності не лише людей, але й рослин та тварин різними хворобами.

Вчений Н. Лампскін підкреслює фундамент екологічного землегосподарства - земля, як жива система в якій відображаються суть між землею, рослинами, тваринами і людиною. Як в природі взагалі, так і в землеробстві зміна одного компоненту такої системи може сильно відобразитися на інших.

За твердженнями інших авторів - екологічне сільське господарство (альтернативне, шкодуюче) - це система господарювання, яка спирається на обмінні, на накопичувальні в господарстві органічні добрива (залишки рослин, гній, зелена маса) і методи нехімічного контролю бур’янів, шкідників, хвороб. У системі екологічного господарювання відмовляються від синтетичних добавок, для продовженння зберігання продуктів харчування і кормів. Структура грунту і покращення родючості - це основа рослинної продукції в екологічному господарстві. Розвиваючи рослинництво, переслідується мета зберегти різносортність і екологічний баланс у середовищі, так зменшуючи спалахи хвороб та число шкідників. Розвиваючи тваринництво, головне звернути увагу на умови утримання тварин, аспекти годування, звертаючи особливу увагу на забезпечення тварин достатньою кількістю екологічних кормів хорошої якості і відповідним ветеринарним доглядом. Досягаючи гармонічного зв’язку між рослинництвом та тваринництвом, дуже важливо знайти правильні співвідношення між вирощуваними в господарстві кормами і кількістю утримуваних тварин. Екологічне сільське господарство це господарство, яке опирається на передові доступні для середовища технології, гарантована висока якість продуктів харчування, їх виробництва, економно використовуючи природні ресурси , підтримуючи природний баланс [4,5,6,41].

Таке господарювання далекоглядне в порівнянні зі звичайною хімізацією в кількох аспектах :

природоохоронний - зберігаються від забруднення поверхневі та підземні води, зберігається життєдіяльність та родючість грунту, не руйнується його структура, зберігається верхній врожайний ярус, в дерні живучи мікроорганізми, збільшується їх різновидність.

економічний - використовуються місцеві ресурси, зменшуються виробничі витрати.

соціальний - екопродукти не шкодять людському здоров ю, створюються нові робочі місця, зберігаються малі господарства.

Культурний - зберігається етнокультура, зберігається самобутність видів краю.

Цілі екоземлеробства зображені на рис.1

Вивчення наукової літератури про розширення екологічного господарювання поділяється на 2 аспекти :

технологічний, який встановлює різницю між екологічним і традиційним землеробством;

економічний, який оцінює результати господарювання між екологічним і традиційним господарствами.

Необхідно звернути увагу, що автори менш розвинутих європейських країн в основному вивчають технологічну сторону господарювання, в той час як економічні питання мало вивчені. На даний час, вивчаючий економічні аспекти екологічного господарювання А. Александравічус відмічає, що ринок екологічно чистих продуктів в Литві вивчений лише частково і не вистачає достовірних документів про прибутковість екологічних продуктів. Дані про доходи екологічних господарств і їх витратах накопичуються, однак широкій масі поки не повідомляється. Проведені лише в декількох господарствах не систематичні дослідження, з яких було б не вірно формулювати результуючі висновки про стан всіх екологічних господарств в Литві.

В цьому розділі описані як технологічні, так і економічні сторони екологічного землеробства. Так як різниця в екологічному і традиційному землеробстві і розкривають суть екологічного землеробства, будемо вивчати їх в першу чергу.


Рис.1. Концепція розвитку екологічного господарства в контексті розвитку регіонів.

Екологічне землеробство охоплює усі системи сільського господарства. Так зберігається середовище, повноцінність в економічних і соціальних сферах, в екологічному виробництві промислових і харчових продуктів. В цій системі за основу продуктивності береться життєдіяльність грунту, генетична спадковість рослин, тварин, ландшафту. Отже екологічного господарювання оптимізує залежність всіх факторів якості один від одного. Оптимально, коли створюється закритий цикл енергетичного обміну. Ця система знищує чи в більшій мірі обмежує використання комплексних синтетичних добрив, пестицидів, гербіцидів, стимуляторів росту, збільшуючи цим життєстійкість продуктів харчування та кормів.

Основа рослинної продукції, обгрунтована підтримка врожайності та структури грунту. Це досягається виконанням екологічної політики, досягненням екологічного балансу, з метою збереження різновидності видів і цим зменшуючи наплив шкідників та хвороб. В альтернативному землеробстві замість легко засвоюваних продуктів підживлення передбачено їх поповнення із 3 джерел :

різних органічних матеріалів;

важкорозчинних мінералів;

азотфіксуючих рослин;

За цими принципами землеробства необхідно удобрювати не рослини , а корисні мікроорганізми, для того щоб вони переробляли продукти повернення (органічні, рослинні) в продукти гумусу, також переробкою в придатні для рослин матеріали з мінеральних ресурсів дерна. Це досягається правильним підбором добре розробленої землі та сівозміною. Основні джерела органічних добрив - гній, компост. Гній використовується свіжий або компостований. Він складається в маленькі купи, в нього додається сіно, паперові відходи, трава, листя, залишки віджимки фруктів і деколи спеціальні препарати. Для підготовки компосту більше значення мають черви. Для цього згрібаються в купи листя, бур’яни інші рослинні відходи і зволожуються. Купа нагрівається, починає проростати насіння бур’янів яке щільно росте. В щільній масі коріння заводяться черви і швидко розмножуються . В добре закритій купі черви розмножуються і взимку. Зрілий компост використовують як добриво, а також для створення нового компосту. В альтернативному землеробстві обов’язково або бажано використання сидератів. Для зелених добрив використовується однорічні або багаторічні трави та деякі інші культури. Першість надається бобовим, оскільки їх не лише не потрібно піддобрювати азотом, але й цим елементом вони збагачують грунт, а також сприяють зниженню розповсюдження шкідників на полях, в садах та овочевих площах.

Ще в цьому землеробстві визнається неглибока обробка грунту. Так досягається екологічна активність грунту. Рослинні рештки, гній, поглинаються у верхній ярус, стимулюють розвиток мікроогранізмів, покращують фізичні властивості грунту. Неглибока оранка, до 10 см., знижує зараження грунту бур’ янами, тому що їх насіння і коріння залишаються в більш глибшому ярусі, а не викидаються на поверхню. Інколи неглибока оранка, до 15-20 см., необхідна коли треба перевернути верхній ярус. В інших випадках замість оранки використовується культивація, фрезерування. Створюється «живий грунт» багатий на мікроорганізми та черви.

Використовуючи системи альтернативного землеробства, для знищення бур’ янів придатні деякі традиційні методи: чисте насіння, механічне знищення бур’ янів між рядками, сінозбір бур’янів, а на пасовищах, кормління скота. В наслідок необхідно широко використовувати біологічні способи знищення бур’ янів (генетичні сорти, які спроможні конкурувати з бур’янами; чи виділяючи фітотоксини, зупиняючи ріст бур’янів, витісняючи їх), а також використання проти бур’янів шкідників, збудників хвороб [41].

В господарствах активного землеробства підбираючи сорти рослин, необхідно рахуватися з особливостями удобрення, специфікою засобів від хвороб, бур’янів, шкідників. Для вирощування овочів у таких господарствах є рекомендації характеристик в різних умовах вирощуваних культур окремо (детально). В умовах великої різновидності грунтів та інших умов (підвищена кислотність, сирість, посушливість) рекомендується мати і вирощувати відповідні сорти рослин.

За кількістю врожаю, фермери альтернативних господарств, в більшості випадків, не можуть конкурувати з фермерами традиційних господарств. Задовільна кількість врожаю абсолютно залежить від кількості використання гною та компосту, а також від площі, яку фермери можуть виділити для бобових культур.

В основі тваринництва необхідно звертати увагу на фізіологію тварин, поведінку, та генетичну спадковість. Це запроваджується шляхом достатньої кількості якісних екологічних кормів, відповідним ветеринарним наглядом, при лаштуванням систем виробництва рослинної продукції до генетично - спадкових умов утримання тварин. В умовах екологічного тваринництва потребується ряд недостатніх організму тварин поживних матеріалів. Це гашене вапно, кісткова мука, фосфат кальцію та ін. В альтернативному тваринництві максимальна користь не ціль, а для лікування тварин використовуються лікарські трави, заборонено використовувати антибіотики, синтетичні препарати та препарати, які стимулюють ріст - гормони. Тваринам необхідно надати оптимальні умови утримання : температура не повинна шкодити здоров ю, а все середовище існування має відповідати умовам для продуктивності та здоров я тварин. Необхідні безстресові умови . Основи натурального природно - екологічного балансу - це гармонічний зв’язок між рослинництвом та тваринництвом. Це досягається регулюванням між кількістю вироблених в господарстві кормів та кількістю тварин. Ці специфічні пропорції мають бути дотримані постійно.

Екологічне господарювання потребує не малих змін в системі господарювання, тому тут необхідний 2 - 3 річний перехідний період. Екогологічне господарювання відрізняється від інших способів ведення господарства тим, що господарюючи екологічно необхідно дотримуватися строгих правил, встановлених міжнародними інструкціями, а для їх продукції відповіні сертифікати про походження продуктів. Саме сертифікація та маркерування визначають більшу частину попиту на ринку. Діяльність таких господарств, постійно контролюється спеціальними установами, які і видають сертифікати господарству та вирощуваній ними продукції. Сертифікується і інші матеріали, які дозволено використвувати в екологічних господарствах, на підприємствах переробки та реалізації, а також їх продукція.

Відповідно до міжнародних правил лише сертифіковані господарства та підприємства можуть реалізовувати екопродукти. Сертифікація екогосподарства дуже важливий етап в системі реалізації екопродуктів.

За В. Рутповенес, екогосподарювання - це зовсім нова філософія господарювання, новий образ життя, нові технології переробки і виробництва, суворо регламентований процес виробництва сільськогосподарських продуктів. Для впровадження цієї діяльності необхідні наукові знання, практичний досвід,впертість ісамопожертва. Однак, американські вчені Дж. П. Рейганольд, Р. І. Паспендик, Дж. Пара джерела такого господарства пов’язують зі східно - азіатськими народами (Китай, Корея, Японія) 4 тис. років тому. Екологічним збалансованим господарством вони називають повернення до стародавніх методів землеробства, разом із сучасними технологіями і негативною дією хімічних речовин, що робить сільське господарство екологічно якісними та економічно прибутковими. Автори підкреслюють, що це не повернення до методів землеробства, існуючого до індустріалізації.

Вивчаючи екологічне землеробство в економічному аспекті, будемо використовувати матеріали і документи закордонних авторів - С. Падель, Дж. П. Рейганольда, Р. І. Папендика, Дж. Ф. Пара, Л. Еліота, А. Анджерома та ін.

С. Падель піднімає дилему : чи можна з’єднати екологію та економіку? Вона підтверджує, що екологічне господарство спрямоване формувати таке сільське господарство, яке на довгий час стало б основою життя та виробництва, зміцнювало б усі живі організми і було б стабільною системою. Ці задачі, за оцінкою автора, не протистоять економіці, хоча, дуже часто здається, що між вивчаючими науками існує багато протирічь. Вони виникають, тому що не оцінюються зовнішні витрати. Для того, щоб розрахувати недоліки або переваги якого - небудь способу господарства у економічному розумінні, необхідно в цей розрахунок внести такі фактори як, вплив на навколишнє середовище та людей. Таким чином результати якої - небуть господарської діяльності повинні оцінюватись у зв’язку з оточуючим середовищем і сільською земельною площою. Наприклад, якщо б до стічних каналізаційних вод було б введено принцип матеріальної відповідальності за зроблену шкоду, то прогрес зараження питної води нітратами збільшило б витрати (та відповідальність) тих підприємств, які через неекологічні господарства забруднюють грунтові води. Якщо всі витрати, пов’язані із захистом від забруднення води, були б компенсовані, то використання гербіцидів, які використовують у сільському господарстві стали б відразу нерентабельними.

Автор підтверджує, що більш конкретна оцінка витрат, показала б неперевершені переваги екологічного землеробства як для навколишнього середовища, так і для економіки. Можна розрахувати витрати не поглиблюючись до конкретних вчень. Сучасне поняття економіки спрямоване на дослідження діяльності окремо взятих підприємств, тому зовнішні витрати не враховуються, хоча екологічні зв’язки з ними не такі ж малі. Що вірно з екологічної точки зору, може бути і корисно з економічної. Пошук способів зниження витрат на природоохоронні заходи привів до органічного землеробства, використання екологічних матеріалів. У всьому світі, вже 50 років тому, положення в екологічному господарстві було зазначено як збереження природних ресурсів.

С. Падель виконала, в своїй більшості, середні економічні розрахунки, не враховуючи загальні витрати екологічних господарств. Але й таке вивчення екологічного землеробства не втрачає змісту, так як екологічні господарства повинні забезпечувати своїх господарів. Приймаючи виробничі рішення, наприклад, перейшовши в екологічне землеробство, можна використовувати виконані розрахунки [27,стор.191 -192]. Кожний з перехідних етапів повинен бути оціненим за результатами економічної діяльності, які існують у європейських країнах в сучасному сільському господарстві, які дозволять уникнути серйозних помилок, при прийнятті рішень та інвестиції. Для цього потрібні нормативні показники, які б могли бути отримані в результаті економічних досліджень. С. Падель, виконавши аналіз, акцентує, що в економічному аспекті, екологічне землеробство, зменшуючи витрати та знижуючи ціни, може стати альтернативою традиційному. Внутрішньогосподарська перебудова та початкова реалізація продуктів, дає змогу раціонально використовувати робочу силу та збільшити чистий дохід та прибуток господарства. Але автор спостерігає, що між економічних поглядів на екологічні господарства, структури посівів, знань фермерів, місця де воно знаходиться. Без сумніву, всебічному вивченню всіх систем господарств,(тільки економічних показників; таких як загальний прибуток та дохід), недостатньо. Далі розширення залежить тільки від того, чи прибуткове господарство в різних способах господарювання. Ланцюги на продукти харчування та засоби сільського господарства виробництвом визначають не тільки попит і пропозиції, але й регулювання ринкових відносин та виплати. Тому, згадані фактори мають велике значення для економіки різних господарств [27 стор. 198 - 200].

Американські вчені, Дж. Рейганольд, Р. І. Папендик, Дж. Ф. Пара [30, стор. 60-65] вивчають економічні питання збалансовано-екологічне сільське господарство і знову ж піднімають питання ; чи може бути таке господарювання стабільним, продуктивним та прибутковим? Порівнюючи системи збалансованого та традиційного господарства, один з авторів статті (Дж. П. Рейганольд), працюючи разом з Л. Еліотом та А. Анджеромом з Вашингтонського університету, вивчали дві ферми, які займалися вирощуванням пшениці (стан грунту - родючий). На збалансованій фермі (площа 320 га), починаючи з 1909 р., коли вперше була зорана земля, не використовувались синтетичні добрива та органічні пестициди. На сусідній фермі (520 га) земля оброблялася традиційно з 1908 р. Автори звернули увагу, що врожайність озимої пщениці у 1982-86 рр. була в середньому на 8% меншою в сільському господарстві, але залишалася середньою в цьому регіоні, а показники деяких традиційних ферм були навіть до 13% меншими, ніж на збалансованій. Згадані автори, як і С. Падель, роблять такі висновки, про те , що всі додаткові витрати для охорони навколишнього середовища, здоров’я людини були б занесені до виробничого плану, тоді б збалансовані господарства насправді, стали б прибутковими та корисними для суспільства.

1.2 Досвід землеробства в Європі

Це виробництво почало розвиток у різних країнах. Початок сучасного екологічного сільського господарства в світі був введений у 1920-х рр., хоча більш докладніше практичну зацікавленість цими ідеями примітили з 1960 р. У 1972 році була створена Міжнародна Федерація руху органічного сільського господарства (IFOAM), яка працює, створюючи зразкове стандарти світового екологічного сільського господарства. Розвиток екологічного господарства може бути відмічено збільшенням кількістю членів IFOAM. Почавши з 5 членів, з трьох континентів, зараз нараховується до 100 членів (за 15 років) з 25 держав по усіх континентах. З 1970 року виробництво екологічних продуктів почало швидко зростати. За останній час IFOAM нараховує близько 500 організацій в більше 100 державах.[34, стор.32].

У 1991 р. різні суспільні організації створили Всесвітню асоціацію шкодуючого землеробства (WSAA). Цією та іншими організаціями зусиллями підготовлений план всесвітніх дій у XXI столітті, який підписали 170 країн, в тому числі і Англія. (1992,червень; Ріо де Жанейро, на нараді зібраній ООН) [31,стор.18].

Сектор екологічних господарств один з динамічних. Якщо у 1985 р. в Єропі було 0,1 млн. га площі екологічного господарства, то у 2000 р. ці площі досягли вже 3,5 млн. га. Дуже швидкий розвиток екологічного сільського господарства спостерігають за останні десятиріччя. (рис.2).

Поширення екологічного сільського господарства пояснюють два головних фактори :розширення ринку та сільськогосподарська політика. З початку фінансової підтримки екологічних господарств їх площа (в ЄС) збільшилася з 0,5% у 1993 р. до 2% корисної сільськогосподарської площі у 2002 р. і тенденція до розширення продовжується. Хоча загальна площа в Європейському Союзі порівнено невелика, однак, вражують темпи росту екогосподарства (в середньому за рік 25 - 30%), які значно відрізняються від росту інших секторів сільського господарства [37,стор.192 - 193].

Екологічно сільськогосподарчий промисловий об’єм у всіх країнах збільшується , однак в кожній різний. А більш помітно швидко кількість екологічних господарств збільшується в скандинавських та середиземноморських країнах. За останні 5 років кількість господарств у Швеції збільшилася у 2 рази, Фінляндії - 3 рази, Данії - 4 рази, Італії - 6 раз, а в Іспанії, навіть, у 12 разів [37, стор.194 - 195].

Важливу роль у виробництві екологічних продуктів, його розширення, в тому числі і ринку зіграла державна допомога. В тих країнах, де субсидії були порівняно великими ( у Австрії та Швейцарії )екологічне господарство досягло значних результатів. В Германії господарствам, які переходять на екологічне господарство сплачували по 400 євро за га.

Австрія, одна з самих передових країн в екологічно-сільськогосподарському середовищу, де в період 1991 до 2000 рр.еклогічних господарств кількість збільшилось з 2 до 20 тис. В даний час в Австрії екологічно господарюють біля 8,41% від усіх господарств країни, площа 288 тис. га. Біля 5000 господарств сертифіковано і в Швейцарії, площа 7,8% корисної площі господарств країни. У 1995 р. в Данії було біля 1000 екологічних господарств, в даний час сертифіковано 3,100 екологічних господарств, сертифікованих площ досягають 147 тис. га (6% від загальної площі сільського господарства). Тут більше розвинуто екологічне тваринництво. Сама велика кількість екологічних господарств в Італії (біля 50 тис.), площа яких складає 6,24%.

На першій конференції по стратегії розширення екологічного господарства, яка відбулася у 1999 р. в Бадені (Австрія) представники різних країн визнали, що екологічне сільське господарство - це модель майбутнього і розвитку екологічного господарства повинно приділятися більше уваги та підтримки. На конференції відмічено, що екологічне сільське господарство і його розширення ринку в Центральній і Східній Європі допомагає покращіти експортний потенціал та укріплення місцевого ринку цих країн.[37,стор.192 - 194].

В Західних країнах, екологічні та інші такого плану документи відносять до числа необговорюваних наукових документів, які показують, що пестициди, які використовуються в традиційних інтенсивних хімічних господарствах, забруднюючи воду, повітря а головне продукти, приносять великий знос людству та іншим живим істотам, і навіть ставлять під загрозу їх існування.

Узагальнюючи, можна відмітити головні причини, чому екологічне господарювання все більш відоме у всьому світі:

сільське господарство виробництво з використанням хімічних речовин, за декілька десятиліть, починаючи із середини XX століття, нанесло значний знос навколишньому середовищу (виснажені природні ресурси, знизилася родючість грунту, ерозія грунтів);

висока ціна на енергію - оцінюючи з економічної точки зору - суми, використані на штучні мінеральні добрива і синтетичні пестициди, не окуплюється врожаєм;

знизились прибутки фермерів;

змінився суспільний погляд у відношенні загроза забруднення навколишнього середовища, розповсюджеий інтенсивно у хімічному сільському господарстві та можливості знизити цю загрозу;

збільшився попит на екологічно чисті, безпечні для здоров’я продукти, так як люди замислилися про своє майбутнє [2, стор.8];

Тому, хотілось б відмітити, що Англія в ЄС, співвідносить свою екологічну сільськогосподарську політику і стратегію з його вимогами. Теперішнє сільське господарство Англіі потребує змін, у відповідності з новими ринками сільськогосподарської продукції, процесом ціноутворення та соціальними змінами. Зміна структур сільського господарства вимагає і обрана країною політика та економіка (напрямок). Екологічному сільському господарству необхідно приділяти більше уваги, так як екологічне господарство - це господарство майбутнього, в ньому комплексно вирішується економічні, екологічні та соціальні аспекти.

Розширення екологічного землеробства в Англії розглядає рішення усіх питань в цій сфері.


Розділ 2. Поширення екологічного землеробства в Європі

2.1 Етапи впровадження екологічного землеробства

За останні десятиліття в Європі у сільському господарстві використовують все більше хімічних речовин. Так була індустрийована рослинність і тваринність, їх розвиток, тому і змінилися властивості. Так вдосконалюючи рослинний і тваринний світ в природі зменшується кількість існуючих мікро та макроорганізмів, змінюється структура ґрунтів, забруднюються поверхневі та підземні води. Якщо 30 років тому на Заході було актуально досягнути більшу кількість продукції, так на сьогодні важливо отримати екологічно якісну продукцію. Так у всьому світі шукають шляхи в сільському господарстві , які б допомогли запобігти пошкодження природи та продукції. По цьому питанню за останні роки зменшилась кількість використання синтетичних речовин. Вчений П. Лазауско казав:»Ця методика зробить на один крок ближче Європу та екологічне землеробство.

На даний час існує проблема зацікавленості сільських мешканців у екологічному вирощуванні, оскільки на 20-30% більше витрачається фізичної сили людей і часу. Таким чином можна було б отримати лідерство країн Європейського Союзу. З пори діяльності Д. Станікунаса в Литві виникла одна проблема з екологічного землеробства – це родючі ділянки землі, які займають 360 тис. га або 11% усієї площі.

Держава розширюючи фермерське господарство вирішує проблеми економічної, екологічної та соціальної сфер. Ці ланки необхідно розглядати разом, оскільки вони являють собою цілий комплекс.

А. Шведас вважає, що також необхідно ввести екологічне землеробство тому, що дуже велику кількість складають збіднені землі. Найбільша кількість таких земель знаходиться у Південно-Східних частинах Європи.

Впроваджуючи сівозміну, невелику розораність земель, з врахуванням рельєфу, дає нам можливість зменшити ризик пошкодження надр. Тому такі ділянки необхідно ідентифікувати та передбачити в них трансформацію речовин, підготувати окрему екологічну чутливість ґрунту, використаної програми.

Впровадження екологічного вирощування можна вважати на сьогоднішній день економічною проблемою, оскільки багато фермерів, які займаються власним бізнесом не отримують вкладені гроші. Еродовані землі вважаються взагалі непридатними для вирощування, тому Д. Станікунас запропонував 610 тис. га або 19% таких земель «законсервувати», тобто 400-500 тис. га перетворити у насадження лісів, а решту використовувати в інших напрямках.

Важливе місце на ринку займають родючі землі, які розташовані в певних регіонах, в яких існують сприятливі умови для традиційного вирощування .

В Європейських країнах тепер менше оброблюється збідненої землі, оскільки вигідно провести ланцюг заходів, щодо запровадження екологічного вирощування на родючих землях, а решта підлягає залісненню. Схожа ситуація відбувається на збережених землях (хоча і на родючих землях) лімітовані роботи. Для того, щоб утриматися на ринку збуття, на сьогоднішній день потрібно збільшити кількість екологічної якісної продукції. Оцінюючи в наш час землеробство і знаючи склад землі і не маючи можливості займатися дешевою індустрійованою продукцією, яка не порівнюється з продукцією на ринку, можна говорити, що широке використання екологічного землеробства розглядається в Європі є унікальна можливість мобілізувати наші ферми для нових ідей і покращити їх економіку і дати гарну перспективу в роботі і житті.

Європейський Союз спонсорує кожну країну цієї єдності, яка хотіла б запровадити екологічне землеробство, тому усі економічні витрати допомагає вирішувати загальний бюджет Європейського Союзу. Також П. Лазаускас та В. Крівіцкєнє запропонували підвищити місце країни в Європі, запровадивши агротехнічний туризм. Саме головне, покращиться економічне положення землеробство, а споживачі країн отримали б якісну продукцію. Як негативну сторону можна відразу побачити екологічного вирощування, зменшення кількості продукції на 15-30%, але й це можна перемогти, тому що зменшується використання хімічних речовин і продукція буде дорожча.

А що отримує фермер, вирощуючи екологічну продукцію? Він відразу починає розвиток екологічної земельної системи; його відвідують інспектори і консультанти, які контролюють і радять як отримати екологічну якісну продукцію. Вже перші ярмарки, що відбулися, показали, що споживачі зацікавлені використовувати якіснішу і дорожчу продукцію. Найбільшою перемогою є такою, що стічні та поверхневі води менш забруднені, а люди живуть на менше ризикуючи хімізованої землі, так як на маленькій ділянці точно розрахувати дозу хімічної речовини не можливо. Екологічна статистика показує, що продукція має більше вітамінів і тварини не хворіють.

2.2 Сертифікація екологічних ферм

Сертифікація – це процедура, яка свідчить, що продукція (послуга) відповідає стандарту або іншої нормативної вимоги. Цю процедуру можна віднести:

перша сторона – виробник або поставщик;

друга сторона – покупець;

третя сторона – незалежна організація, фізична або юридична особа.

Часто сертифікує третя сторона, яка визнана незалежно від виробника та покупця. Сертифікування продукції має напрямок підтвердити, що вона відповідає стандартам або іншої нормативної вимоги, підтверджуючи її користь здоров’ю, природі та оточуючому навколишньому середовищу вцілому. Сертифікація буває добровільною або примусовою. Наприклад, у Литві для місцевого споживання та експортована продукція сертифікується примусово, для того щоб вона відповідала правовим актам Литовської республіки. Добровільно продукція сертифікується в тому випадку, коли сам виробник або постачальник виявляє бажання [46,стор80-81].

Сертифікація екологічного вирощування – це процес перевірки усіх земель та продуктів вирощування для збереження природи, обробка землі, підбір технологій для того, поки ця продукція не буде реалізованою. Сертифікація екологічного вирощування відрізняється від інших тим, що перевіряється весь процес вирощування, а не кінцева продукція.[7.стор.9]

В Європі 1999р. 14 березня з’явилася організація, яка без податків «Екоагрос» у 2000 році отримала акредитацію, яка не тільки інспектувала та сертифікувала ферми, реалізовані організації та продукцію, але й контролювала екологічне землеробство, переробку, правила реалізації, консультувала по новим питанням і дає інформацію у використання.[22.стор.6]

Якщо фермер почав займатися екологічним землеробством, то він повинен:

отримати сертифікацію «Екоагрос» та ознайомитись з правилами екологічного землеробства;

заповнити анкету-запит на сертифікацію екологічного землеробства;

усі необхідні документи необхідно здати до 1.05 наступного року;

сплатити за картку вступу вартістю 60 фунтів;

класифікувати сертифіковані роботи;

допрацювати або в той самий час необхідно сплатити 25%сертифікаційного податку;

оскільки відомий сертифікований податок, тому після перевірки його перераховують і він може змінитися, оскільки міняється об’єм праці і співробітництва. Ця різниця перераховується на наступний рік;

Той об’єкт, який сертифікується перший раз, підлягає перевірці з 1.04 -1.06. Причина перевірки : впевнитися, що якість продукції та порядок робіт відповідає сертифікації. По протоколам експертної сертифікації, вирішують статус екологічного землеробства. Цей термін залежить від насадженої культури, який складає 1 – 3 років. Після експертизи зроблено висновок:

Позитивний : видається сертифікат письмово, який ознайомлює з вирішенням та всі виявлені недоліки, коли була перевірка продукції;та пункти на які потрібно звернути увагу.

Негативний : пояснюється причина неотримання сертифіката. Між тим, сертифіковані ферми та будь – які підприємства внесені до каталогу пройдених сертифікацій на певній території. Термін Ії складає 1 рік від видачі. Якщо людину не задовольняє вирішення комітету, то він має право оскаржити або звернутись до суду.

Фермер, у якого на території знайшли неекологічну продукцію, але працюючи за вірними технологіями , маючи всю документацію разом з членами комітету можуть провести дисертифікацію, але при цьому звернувшись в «Екоагрос» та отримати позитивний результат.

Причини анулювання сертифікації :

коли порушена вимога «Екоагрос»;

невірно використана лейба «Екоагрос»;

змінений склад продукції або технології виробництва;

в продукції знайдено більша кількість токсичних речовин, ніж дозволяють містити нормативні акти.

Виробник, який втратив сертифікацію навмисно, то він не має право 5 років подавати анкету на сертифікацію.

Кожна екологічна продукція має право характеризуватися своїм екологічним знаком. У системі екологічної сертифікації присутні такі вимоги:

- повинна бути конфіденційно секретною;

довіреною;

об’єктивною;

незалежною;

нескладною;

відкритою;

фінансово–ефективною;

інформаційною;

Деякі критерії протидіють один одному, наприклад : відвертість, конфіденційність. Але так не проходить, оскільки важко вести паралельно відверту та конфіденційну документацію одночасно.

Відверта інформація – інспекторів, членів вищої організації спілки, сертифікаційні документи продукції вирощування та списки, але вся інша документація є конфіденційною і доступною тільки для вищих органів.

Що стосується власної думки, то я можу сказати, що екологічна сертифікація ферм країн Європейського Союзу, які нещодавно вступили, буде займати довгий час, для того, щоб запровадити цю систему. Оскільки вона є складною і довгою у прогресі, необхідно залучити найбільше зусиль. Тобто, перший рік, наприклад, може бути безрезультатним, тому фермерам просто необхідна допомога зі сторони держави. На прикладі даної англійської ферми «Home fruit farm», теперішній менеджер, на протязі 4 років чекав результат після впровадження екологічного землеробства як в якості продукту, так і повернення фінансових затрат (400 тис. фунтів за весь термін ).


Розділ 3. Поблеми розвитку екологічного землеробства в Європі та його перспективи

3.1 Розвиток екологічного земельного господарства

Ще в 1934 р.один з видатних Єропейських агрономів Р.Катней в журналі «земельне господарство», оголосив велику та вичерпуючу статтю, в якій широко і всебічно показав читачам біодинамічне землеробство [20,стор.19].

Сучасне європейське екологічне земельне господарство почалося 15 років тому, разом із поверненням акта незалежності. Перший імпульс загального етапу, прийшовший в Європу із Варшавського земельногосподарського університету, професор М. Гурнй, який відвідувавши наш університет прочитав лекцію про перспективі екологічного землеробства в Європі. М. Гурнй запросив двох наших викладачів нашого університету приїхати на конференцію екологічного землеробства. Після цієї конференції відкрились широкі можливості спілкування з різними організаціями екологічного землеробства європейських країн і цікавившися екологічним земельним господарством за кордоном. Познайомившися з рухом екологічного землеробства у Польші, 1999 р. восени зусиллями викладачами нашого університета була створено суспільство екологічного землеробство Європейського «Gaja», яка через рік, була прийнята членом в організацію міжнародного органічного землеробства IFOAM. Разом з цим «Gaja» зіткнулася з важливими фінансовими проблеми. Приймати участь у конференції екологічного землеробство європейських країн скрізь і IFOAM членам необхідно уплатити перший внесок, оскільки іншим країм потрібні були кошти. Наприклад, литовському екологічному господарству різними способами допомогли Голандія, Швейцарія, Данія, Германія, США, Швеція, окремі організації. Активісти «Gaja», подорожуючі по регіонам з допомогою преси розповсюдили ідеї екологічного господарства, (20,стор.19). У 1993 р. суспільство почало сертифікацію екологічного господарство. В ті роки 9 господарствам було представлено статус перехідних в екологічні. Перший сертифікат екологічного господарства отримали проживаючі в південних районах. Вперше вирішивши фермерам екологічно господарювати та вести екологічно чистий спосіб життя. Вони хотіли б ці ідеї використовувати на практиці і не вагались новинки. Хоча їм не вистачало теоретичних знань та досвіду. Після 3 років від створення «Gaja» 1993 р. англійське правління підтвердило «Tatulos», проекту підземної водоохорони регіону і початку його фінансування. Хоча «Tatulos» був створений фонд підземній водоохороні.

Аналізуючи екологічні та перехідні періоди господарств кількість в Англії, можна відмітити , що середня величина екологічного господарства у 2000 р. досягло 20 га, в той час традиційного, 12 га, хоча розділяючи господарство за величиною та інтервалом більшість господарств (44% від загальної кількості господарств) потрапило вперше, наприклад, від 0,1 до 10,0 га. Господарства, розміри яких перевищують 30 га складають 15 % від загальної кількості господаств (Рис. 7.).

Досліджуючи розвиток екологічного землеробства районів, необхіно відокремити райони Алитуса, Клапейди та Паневежиса. 2000 р. дані у порівнянні з 1999 р., потрібно примітити, що в районі Таураге, сертифікована земельна площа збільшилася 2,6 разів, а Утенос - 1,9 (рис. 4).

За сертифікованою земельною площою 2000 р.перемагає Клайпедський район, після Варенос, Молету, Диржу (6к). Інші виробники екологічної продукції розділили різні райони Литви. Тільки в 5 районах (Вилкавшикіо, Траку, Шальчининку, Рокмикіо, Пакруоє) 2000 р. не було екологічного господарства. Саму найбільшу частину сертифікованої землі 2000 р. становили зелені луки (пасовища) - 50,8% та зернові культури - 39,7% (7к). На решті площі землі, яка складає 9,5% вирощується овочі, бобові культури, картопля, фрукти, ягоди та інші. Порівнюючи посіви екологічного та хімізованого господарства можна спостерігати дуже схожу структуру сівозмін. Тільки у хімізованих овочевих господарствах, Зернових та картопляних площ частина менше на 2%, а екологічних господарств ці культури займають 7% земельних площ [36,п 1-2].

Екологічні господарства, як і хімізовані, в основному змішані, виробляють різноманітну продукцію; зерно, картопля, тваринну продукцію та ін. Тільки невелика кількість господарств спеціалізується на вирощуванні овочей, фруктів, ягід, грибів, лікарських трав. Саму велику кількість екологічної продукції складають зернові - 40%, картопля - 25%, овочі - 12% від загальної кількості екологічної продукції. Саму велику частину екологічної продукції складає молоко (90%), але нажаль, ця продукція в основному продається без знаку сертифікованої екологічної продукції [36,стор.1-2]. Крім того, необхідно додати, що в країні ще немає ні одного сертифікованого підприємства по переробці тваринної продукції. Значить, це нова ніша для розвитку підприємства у цій галузі.

Яке місце Литва займає на світовій картві екологічного землеробства можна побачити на рис.8, на якому зображено, яку частину продуктів займають в деяких Європейських країнах екологічні землеробні господаства у 2000 р., в тому числі і в Литві.

Коротко узагальнюючи, необхідно звернути увагу, що кожний рік в Литві кількість екологічних господарств збільшується на 20 - 30 %. Якщо площа сертифікованої землі і далі буде збільшуватись в такій прогресії, то до 2007 р.вона буде складати тільки 0,5% землегосподарських корисних площ і буде набагато менше, ніж зараз в іних країнах. Такий розвиток господарства В. Рутовенес, Р. Земяцко та ін. автори за оцінкою,незадовільнить попит на продукцію. Потрібно досягнути, щоб через 5 років екологічне господарство займало хоча б 1% використованої площі земельного господарства. Для цієї мети повинен бути набагато більше швидший річний приріст екологічних господарств. Екологічне земельне господарство повинне зайняти важливі позиції у розвитку земельного господарства Литви [37,стор.199].


3.2 Проблема ринку екологічних продуктів

Кожний рік екологічні продукти отримують все більшу популярність в Європі і у всьому світі. Самим великим, у сітовому масштабі, ринок екологічних продуктів спостерігається в таких країнах : ЄС, США, Японія. Пропизиції щодо екологічних продуктів на ринку за останні 10 років збільшилися до 10% [25,стор. 10]. Такий швидкий розвиток - це дуже великий о’бєм праці не тільки для фермерів, переробці продуктів, продавцям, але й дослідникам та споживачам.

Ринок екологічних продуктів в Прибалтийських країнах робить перші кроки : в основному тут торговля непереробленими харчовими продуктами : зерном, молоко, фруктами,ягодами, овочами, медом. Іноді можна зустріти перероблені продукти: сир, хліб, чай з лікарських трав. Така ситуція склалася, тому що фермери продають екологічну продукцію як просту - тільки біля 10% екологічної продукції відмічено відповідними знаками (відмітками). Більшість екологічних продуктів Балтийськихкраїн продається відкрито, наприклад на господарстві, на базарах, в містах на різних ярмарках і під час свят. Ці продукти можна знайти в невеликих магазинах і (дуже рідко) в великих торгівельних центрах. В основному кількість продуктів в магазинах недостатньо, постачаються неперіодично.

Дивлючись табл.1. (країни ЄС) можна підтвердити, що в Австрії сама велика кількістьекологічних господарств і дуже добре організований ринок місцевих екологічних продуктів. В цій країні продаж екологічних продуктів складає 5% всіх реалізованих продуктів харчування, що через найближчі 5-10 років збільшиться до 10%. В Австрію імпортується 30% екологічних продуктів. Планується, що в майбутньому ця кількість збільшиться, так як споживачі бажають все більше різноманітних продуктів.


Ринок екологічних продуктів в Європі. Таблиця 1.

Країна Населення в млн. Обіг продукції в млн.дол. Відсоток екологічної продукції на загальному ринку, % Імпорт екологічної продукції, %
Астрія 6,0 200 5 30
Бельгія 10,5 75 1 50
Данія 5,2 150 3 25
Германія 81,5 2000 1,2 50
Голландія 15,4 230 1,5 60
Швейцарія 8,8 200 3 30
Англія 58,5 445 2 70

У Бельгії ринок екологічних продуктів порівняно невеликий. В країну імпортують 50% всіх продаючих екологічних продуктів і ця кількість у майбутньому буде зростати, тому що відчувається недолік готових продуктів для споживання харчових продуктів, і зараз продажа екологічніо харчових продуктів сладає 1% від загальної кількості.

У Данії у порівнянні з іншими країнами, ринок екологічної продукції невеликий. Він складає близько 3% від загального ринку продовольчих товарів. Реалізовані в країні продукти складають близько 1,5% від загального ринку харчових товарів.

У Німеччині самий великий у ЄС ринок екологічних продуктів, з яких 50% складає імпорт.

У Голандії сформувався ринок порівняно не великий, хоча в цій країні глибокі традиції використання екологічних продуктів харчування, як і все інше, що пов’язане із охороною навколишнього середовища. Голандії ринок дуже важливий, тому що традиційно ця країна переекспортує (80% усієї продукції, імпортуючих в Голандію, експортується далі в інші країни), не виключно і екологічні харчові продукти.

У Швеції добре розвинута сітка продажу харчових продуктів. Дві торгівельних компанії займають майже 50% ринку екологічних продуктів, оскільки мешканці країни активні, як учасники охорони навколишнього середовища, планується, що ринок у Швеції сильно розшириться.

В Англії ринок екологічних продуктів оцінюється в 445млн.дол., з яких 70% складають імпортовані продукти. Як пише голова сільського та торгівельного дому Естонії відділу маркетингу П.Ліівааук [25,стор.10], починаючи пошук ринку екологічних харчових продуктів у ЄС, необхідно звернути увагу на такі речі як :кожна країна має свої особливості розвитку харчової промисловості та екологічного земельного господарства, традиції споживання і специфічні бажання споживання. Планується, що попит на екологічні продукти ще хоча б 5-10 років буде перевищувати пропозиції, хоча існує така ситуація, коли в деяких країнах є продукти, попит на які відповідає пропозиції. Автор вважає, що не дивлячись на різні згадані причини , ринок екологічних продуктів буде розширюватись, тому що покупці турбуються за якість споживаючих продуктів, все частіше звертають увагу на їх походження. Не менш важлива довіра споживачів екологічним знакам, призначені для маркеровки екологічних продуктів, гарантуючих походження продуктів.

В Литві ринок екологічно чистих продуктів практично досліджений [1,стор.204]. У 1994 р. в Литовському інституті аграрної економіки співробітники виконали дослідження на попит в регіоні виробленої екологічної продукції - пропозиції, а конкретно Вільнюсі, Паневежисі, Шяуляй, Биржяй і ін. городах в дошкільних закладах, школах, лікарнях, санаторіях, торгівельних організаціях. Вже в ті роки (див. табл.2) екологічно чистих сільськогосподарських продуктів попит був більше, ніж було виготовлено. Роблячи висновок з даних цих досліджень, в Литві необхідно не тільки збільшувати виробництво екологічно чистих харчових продуктів, але й переробку (зараз нема ні одного підприємства по переробці тваринної продукції).

Як вже згадувалоля, у попередньому розділі, екологічна продукція виробляється в багатьох районах Литви. За реалізацією екологічних продуктів по групам, майже половину екологічно торгівельно продукції складають зернові, немало вирощується і картоплі. Вище згадані продукти вирощуються екологічно фрукти та ягоди, лікарські рослини і спеції [36,стор.2].

Поки об’єм виробленої продукції невеликий, екологічні продукти в магазині роздрібної торговлі доставляють самі фермери. З такою формою доставки, фермери самі знайомляться з доставкою продуктів в магазини, їх порядком, розміщенням на вітринах, їх конкурентно здібними серед інших товарів.

Таблиця 2.

Попит екологічно чистої продукції і пропозиції в північному Литовському регіоні 1994 р.

Сорт продукції Попит Пропозиції
Молоко та молочні продукти 8374 2400
Яйця, тис.шт. 7564 586
М’ясо та м’ясопродукти 1973 208
Зерно та мучні продукти 7383 60
Картопля 4354 1450
Овочі - 1798
Фрукти та ягоди 2654 760
Фруктовий та ягідний сік 200 150

У дорослих потребах екологічних продуктів, працівники торгівельних центрів не встигають працювати з зростаючою поставкою екологічної продукції. Зараз, за словами Г. Жижо, важко прогнозувати, яку структуру моделі торговлі могли б бути більш зручними як фермерам, так і торговлі. Це може бути створення кооперативів, створення сітки торгових посередників або інші форми вже існуюючі в закордонних країнах.

Попит на екологічну продукцію в Литві зростає, але до цих пір не сформувалася торгова структура продажі екологічних продуктів. В цьому ракурсі, потрібно звернути увагу на ще одну проблему ринку еколочної продукції - пока що тільки біля 45% сертифікованої екологічної продукції продається як екологічна, за яку отримують 20-40% дотації (в порівнянні звичайної продукції).[35,стор.32].

Як вже згадувалося, у подальшому розвитку Литовського екологічного землеробства важливим етапом була сертифікація організації «Екоагрос», отримана від IFOAM акредитація, яка відкрила двері Литовської екологічної продукції в ЄС і світовий ринок. Разом з цим визнанням, на адресу «Екоагрос» почали отримувати пропозиції для доставки литовських екологічних продуктів. Різноманітні іноземні фірми захотіли отримувати тисячі тон екологічного товару: жита, пшениці, гороху, гречки, фруктів, ягід, різних овочей і навіть тютюну. Екологічні продукти у світі визнані продукцією найвищого гатунку, тому навіть Євросоюз ввіз їх не обмежує. Здавалося б, що проблема ринку як би і вирішена, однак виникають і інші причини, які фермери поодинці вирішити не можуть:

недостатньо тільки відмовитися від використання синтентичних пестицидів і мінеральних добрив, їх потрібно замінити на альтернативні, а для цього потрібні знання та розуміння;

немає структури ринку екологічним продуктам, немає організацій, які б могли бути посередниками між фермерами і тогівельними оргаціями, помогли зібрати, запакувати і доставити споживачам в Литві і за кордоном продукцію;

але сама велика проблема - мала кількість виробництва екологічної продукції. По П. Лазаускаса та В. Рутковенес даним у 1999 р.фермери екологічного та перехідного періоду планували реалізувати 340 т. жита,з яких тільки 16 т. були екологічними, інші - перехідного періоду. Схожа ситуація і з іншими продуктами, наприклад, пшенця - з 135 т.-20 т.,яблук - з 80 - 10 т. екологічних продуктів. Більшість господарств перехідного періода в ці роки стануть екологічними, і ясна річ, кількість екологічних продуктів збільшиться, однак все ще невеликі o’бєми створюють великі проблеми у переробці і торговлі [23,стор.2-3].

По оцінкам спеціалістів, система розподілу екологічних продуктів один з важливих факторів торговлі на Європейському ринку. Швидкий розвиток ринок екологічних продуктів в Австрії, Данії, Швейцарії, Швеції підтримує реалізація цих продуктів у торгівельних центрах (див.табл.3);

Нових споживачівекологічної продукції притягує великий асортимент, постійні поставки, зрозуміле маркерування та ін. В інших країнах, наприклад, в Германії, Голандії, звичайно екологічною продукцією торгують у спеціалізованих магазинах. Однак, в Германії спеціалісти стверджують, що якщо хотілося і далі збільшувати об’єм торговлі, необхідно поширювати великі сітки торгівельних центрів.[48,стор.2-3].

На Литовському внутрішньому ринку 21% екологічних продуктів продається на господарствах без переробки, 40% - на ярмарках, базарах, 14% - в магазинах, 25% - в інших місцях. Яка форма торговлі буде найпоширенішою та зручною для фермерів, покаже майбутнє. Планується з початком реалізації екопродуктів у «VP Market» виробництво збільшиться, це буде новим початком для розвитку [34,стор.32].

Таблиця 3.

Розподіл екологічної продукції у роздрібному продажі на Європейському ринку 1999 р. (%).

Ринок Торгівельні центри Спеціальні магазини Інші
Данія 70 15 15
Фпанція 40 30 30
Германія 25 45 20
Голандія 20 75 5
Швеція 90 5 5
Швейцарія 60 30 10
Англія 65 17,5 17,5

Більшості спеціалістів ( П. Лазаускас, В.Паулікус, В.Рутковене, Р. Земецкіс та ін.) оцінка, створилися всі умови - економічна та екологічна ситуації, місцевий і закордонний попит на екологічну продукцію, національної та міжнародної сертифікаційної організації «Екоагрос» визнання і ін. - прискорення збільшення виробництва екологічних продуктів, і подальшому розширенню екологічних господарств в Литві [23,29,37].

3.3 Економічні результати екологічного господарства

Хоча ріст виробництва екологічних продуктів стимулює підтримка господарств і розвиваючий ринок , однак починаючи займатися еколгічним господарством, без сумніву, необхідно знати особливості цього господарства і виробничі характеристики, які дають можливість оцінювати рентабельність екологічного господарства та його прибутки. Потреби виробничих характеристик зміни В. Рутковене та Р. Земецкіс [37,стор.195-198] пропонують аналізувати за схемами (див.рис.9) господарства переходячи з хімізованого до екологічного господарювання.

Родючість. Спираючись на досвід європейського екологічного господарювання відмічається , що в господарствах екологічного землеробства врожайність звичайно менша, ніж у хімізованих. Різниця врожайності в екологічних та хімізованих господарствах залежить від вирощуваних сільськогосподарських рослин, вони різні в різних країнах і регіонах. Врожайність зернових культур в екологічних господарствах звичайно на 30-40% менша, ніж в хімізованих. Аналізуючи врожайність картоплі в різних країнах врожайність відрізняється, тому результуючі висновки зробити складно. Врожай овочів та бобових культур звичайно навіть більший, ніж хімізований, пасовищ та луків, дещо менший ніж однаковий в залежності від використання.

Литовський університет сільського господарства провівши порівняльні аналізи землеробських систем встановив, врожайність ячменю в системі екологічного землеробства була 39% , озимої пшениці 24%, менше, ніж в інтенсивній, хімізованій землеробській системі. В середньому в екологічних господарствах Швейцарії врожайність всіх культур була лише 12%, а озимої пшениці 11-14%, менше в порівнянні з середньою інтенсивною традиційною (хімічною) системою [1,стор.211,].

Закордонні дослідження показують, що найбільше зниження відбуваються у виробництві в перехідний період з хімізованого господарства в екологічне, пізніше ці зміни не такі різькі або зовсім зникають. На початку перехідного періоду врожайність досить знижується, пізніше починає рости, а деколи і перевищувати врожайність хімізованих господарств. Залежні зміни родючості екологічних господарств від екологічного господарювання в часі відмічена в табл.6. В багатьох випадках помітне збільшення врожаю зі збільшенням періоду екологічного господарювання (особливо помітне збільшення озимих зернових та моркви). В Литві таких даних немає, оскільки лише 14% фермерів займаються екологічним господарством понад 5 років, половина фермерів 1-2 роки, тому результати систематично не досліджені.

Сноска: 1, 2, 3 – цифри відповідно відмічають періоди традиційного, перехідного, і екологічного господарств. Пунктирна лінія відмічає зміни, тому що продукція перехідного періоду не може перехідного періоду, як екологічна і за неї не платиться ціна більше ніж за просту продукцію ( іноді в окремих

Таблиця 4.

Середня врожайність культур в екологічних та хімізованих господарствах, т/га.

Культури Середня родючість Родючість екологічних господарств, звертаючи увагу на час господарювання
екологічні господарства хімізовані господарства менше 2 років 3-5 років 5-10 років більше 10 років
Озима пшениця 3,34 4,75 2,74 2,85 3,48 3,53
Леткий ячмінь 2,81 3,87 2,76 2,29 3,11 2,89
Озиме жито 3,17 3,8 2,07 2,88 33,27 3,37
Морква 40,53 42,25 13,8 23,0 40,9 43,1

Зміни врожайності частково можна пояснити перехідним біологічним ефектом, тобто агроекосистеми і особливо звикаючи грунти до нових умов виробництва. Для адаптації необхідно час, під час якого система долає збільшення кількості бур’янів, шкідників та інші фактори, які негативн6о врпливають на врожайність с/г рослин. Збільшення врожайності також можливо пояснити покращенням звикання до методів екологічного господарювання.

Трудові ресурси. Як свідчать багато авторів, використання праці в екологічних господарствах на 10-20% більше, ніж в хімізованих, дивлячись на їх спеціалізацію. Крім цього об’єм праці для різних способів виробництва по суті не однаковий. Тому зміни структур переробки виробництва господарства і наступного періоду залежить від робочої сили. Витрати на працю залежать і від рівня механізації. Збільшення витрат пояснюється також тим, що в екологічних гоасплодарствах в порівнянні з традиційними, необхідна більша кількість людей. Величина витрат на заробінтю плату залежить і від величини господарства.

Таблиця 5.

Кількість зайнятих в господарствах отримуючих основний дохід в залежності від величини господарства від сільського господарства (в розрахунку кількості людей на 100 га. землі корисної площі господарства).

Величина господарства в га
менше 10 10-20 20-30 30-50 більше 50 в середньому
Екологічні господарства 60,5 14,1 9,2 7,0 4,9 21,14
Традиційні господарства 23,3 9,8 6,9 5,0 3,4 10,86

Ціни. Дуже важливо для досягнення прибутку - це змога отримати більшу ціну за екологічні продукти в порівнянні з продуктами хімічних господарств. Однак, перехід в екологічне господарство буде вдалим лише тоді, коли страчені прибутки із -за зменшуючого врожаю буде компенсований більш високими цінами на продукти. Рівень цін залежить від типу продукту, попиту і способу торгівлі. Більшість продуктів рослинництва, які вирощуються в традиційних та екологічних господарствах, ціни на них помітно відрізняються. Наприклад, ціна екологічної пшениці в середньому в 0,5-2 рази, а картоплі 0,5-5 разів вище, ніж в хімізованих виробництвах. Ціни продуктів тваринництва відрізняються набагато менше, наприклад, ціна екологічного молока на 8-30%, яловичини - 30%, свинини - 20-70% вище, ніж в хімізованих господарствах. Різниця цін екологічного і хімізованого господарств на продукти відрізняється набагато менше. Споживачі більш за все доплачують дор основної ціни за овочі 60-70%, менше за зерно 31%, найменше за сир 20%

Як бачимо, на рис.9 ціна екологічних продуктів відрізняється від цін перехідного періоду так як лише господарство, отримавши статус екологічного і сертифікат може продавати продукти як екологічні.

Реалізовуючи окремо екологічне зерно ціни також значно відрізняються. Високими цінами реалізується продукція, яка напряму продається споживачу. Також продаючи напнряму в роздрібну торгівлю, ціни, звичайно, вищі ніж реалізуючи через гурт.

Реалізація продукції екологічного тваринництва через спеціальну відведену екологічним продуктам торгівлю, в порівнянні з рослинними продуктами дуже важка. Високі ціни продуктів тваринництва - рідкий випадок. Звичайно, за високою ціною продаж відбувається безпосередньо споживачу.

Дохід. Аналіз ситуації екологічних господарств Європи показує, що в середньому дохід екологічних господарств схожий на прибуток хімізованих, однак, прибуток господарств різних спеціалізацій різний в різних країнах. В перехідний період прибутки зменшуються, тому що врожайність зменшується, а продукція не може реалізовуватися як екологічна. Закінчивши перехідний період і господарство отримавши статус екологічного, ціни на екологічну продукцію збільшуються, стають вище ніж хімізованих та в господарствах перехідного періоду, тому дохід збільшується.

Так як, ціни екологічних продуктів вище, тому господарствам надається підтримка, господарства екологічного рослинництва працюють з більшим доходом, ніж хімізовані. В більшості країн економічна ситуація залежить від субсидій еколгічним господарствам (особливо в Австрії, Данії, Німеччині, Швейцарії), де субсидії сладають 16-24% доходу господарств. В інших країнах більш високий дохід визначає ціна екологічної продукції, наприклад, в Англії тв нІмеччині більш високі ціни на екологічні продукти становлять 40-70% доходів рослинницьких господарств і 10-40% тваринницьких. Приклад Швейцарських господарств показує, що дохід екологічних господарств значно змінився після отримання субсидій, а також після організації продажу продуктів в торгових країнах.

Прибуток. В Литві поки що немає достовірних документів про прибутковість виробництва екологічних продуктів. В табл.6 надані дані аналізів проведених у 1998 р., які лише частково висвітлюють ситуацію в традиційних і екологічних господарствах країни, тому робити висновки з цих даних не вірно.

За дослідженими даними в Литві виробництво зерна в традиційних господарствах у 1998 р. було де-не-де прибутковіше/, ніж в екологічних господарствах. В господарстві фермера Самаускаса виробництво зерна було збитковим. Виробництво молока було прибутковим лише в Батвіно традиційному господарстві. Хоча виробництво молока в екологічних господарствах було також збитковим, однак значно менше, ніж в традиційній сільськогосподарській спілці «Каместа»[1,стор.206].

В Литовському університеті сільського господарства комп’ютерною програмою QSB, безпосереднім організаційним шляхом створені різних спеціалізацій 20, 50, 100, 200, 300 га. земельних господарств корисних площ, імітаційні моделі екологічних господарств. Вони показують, що знаходячись у вигідних умовах екологічне господарство має бути прибутковим, а в менш вигідних (погані метеоумови, вирощування сортів рослин середньої врожайності, менш родюча земля) в більшості випадків були б мінімальні доходи та не були збитковими.

Таблиця 6.

Виробництво сільськогосподарської продукції, економічні результати в традиційних і екологічних господарствах Литви 1998 р.

Господарства Зернові Молоко
Витрати на га Витрати на кг. Прибуток з га Витрати на корову Витрати на 1кг Прибуток
Традиційне господарство Батвіно 1195 0,3 455 5804 1,00 1006
Екологічне господарство Самаускаса 2029 0,84 -568 5052 1,12 -422
С/г спілка Каместа 1088 0,31 586 4518 1,35 -1387
Екологічне сільське господарство спілки 2079 058 252 3410 0,95 -61

Найвищий дохід та прибуток могли б бути в спеціалізованих овочевих господарствах. В овочево - молочних та зерново - накопичувальних спеціальзованих господарствах отримуюча в 1,5-2,4 рази менша прибутку. Ще менший прибуток був би отриманий в зерново- молочних та зернових спеціалізованих господарствах. За думкою вищезгаданих авторів, у великих господарствах, 300 га. вигідно вирощувати зернові, ніж в дрібніших, так як зі збільшенням екологічного господарства росте й дохід з рослинництва. Однак, майже у всіх крупних господарствах більш високий прибуток отримується від тваринництва, ніж від рослинництва. Лише в дуже крупному господарстві рослинництво прибутковіше, ніж тваринництво.

Хоча, теоретичний розрахунок показує, що екологічне тваринництво в осносному було б прибутковішим практично в умовах слаборозвиненого ринку екологічних продуктів, інфраструктури, в Литві можливо успішно продавати екологічну продукцію рослинництва. А. Александовичус пропонує фермерам країни на землях з кращими умовами і в господарствах, 50 га і більше, більш спеціалізуватися на екологічному рослинництві, а з менш хорошими на тваринництві.

В наукових дослідженнях про екологічне сільське господарство - вінком виробництва, в різних країнах ЄС про прибуткове виробництво спостерігаються різні тенденції. Прибуток екологічних господарств був близько 20% вище, або трохи менше, нгіж в звичайних господарствах. Майже у всіх країнах рослинницькі спеціалізовані господарства досягли результатів кращих, ніж в тваринницьких господарствах.

Узагальнюючи, можливо помітити, щор перехід з традиційної системи в екологічну в більшості випадків вдалий. Ефективність цього процесу залежить від державних виплат, від зміни цін між екологічними і звичайними виробничими с/г продуктами і здатності продати екологічно вирощену продукцію. Разом з тим необхідно підкреслити, що господарства рослинницької спеціадізіції мають більш успішні можливості продати свою продукцію, ніж тваринницьку, тому отримали більше користі від переходу в екологічне господарство, ніж мали б, залишившись в традиційному. Навіть не отримуючи виплат цим господарствам, перехід був би екологічно вигідним.


3.4 Перспективи екологічного зеамлеробства Литви у зв’язку з інтеграцією в ЄС

Світ з кожним роком все більше розуміє, як небезпечно для здоров’я та життя споживати сільськогосподарську продукцію. У 1992 році ЄС затвердив регламент № 2038, в якому передбачена велика допомога фермерам, які відмовилися від інтенсивного промислового хімізованого землеробства і перейшли в екологічне, яке шкодує природу. Ще більш значну допомогу ЄС передбачив програмі 1997 року «Дарботварке» - «Повісткація» 2000.

За даними Всесвітньої торгової організації, попит на екологічні продукти землеробства щорічно збільшується на 10 - 30%, за такі продукти споживачі згодні платити набагато більше. У 2000 р. таких продуктів у всьому світі продано за 21,5 млрд.дол. США, а їх попит набагато перевищував пропозиції.[29,стгор.36-38].

15.02.2000р. Литва почала переговори про членство ЄС. Ставши членом країна знайшла змогу з новими можливостями вирішити свої проблеми , гарантуючими права людини і покращення життя. Іншими словами Литва повинна додержуватися існуючих в ЄС правил і вимог. Більші чи менші зміни відбуваються і всіх сферах життя. Інтеграція в ЄС пов’язана з прискореною модернізацією господарства, новими технологіями, ефективністю бізнесу і зваженими рішеннями, або ж буде не можливо конкурувати на Європейському ринку. Екологічне сільське господарство лише допоможе вирішити ці проблеми, оскільки конкуренція у світі справді велика [28,стор.4].

Розглядаючи екологічне землеробство досвід в Європі і провівши його аналіз у Литві помітні тенденції розширення не лише в світі, але й в Литві. Екологічне земельне госплодарство і ринок продуктів харчування в Литві лише починає формуватися. Подальше розширення екологічного господарювання має всі умови. Це традиції литовського господарювання, працелюбність, помітне зниження застосування хімічних добрив і захисних засобів, які використовуються в господарстві, зростаючий попит на якісні продукти. Віриться, що в майбутньому екологічні продукти на ринку реалізації складуть не малу частину сільськогосподарських продуктів, а також вони мають стати важливим об’єктом експорту Литви. Литва ставши членом ЄС відкриває нові можливості для реалізації своїх продуктів на європейському внутрішньому ринку.

Бажаючи передбачити перспективи розширення екологічного землеробства необхідно дослідити їх сильні та слабкі сторони. Думка В. Рутковенеса та ін. авторів про сильні сторони екологічного сільського господарства.[44,стор.7]:

екологічне сільське господарство комплексно вирішує екологічні, економічні, соціальні питання розвитку села;

екологічне господарство виробляє якісний потребуючий на внутрішньому та зовнішньому ринках продукт харчування;

екологічне господарювання зберігає та відновлює життєдіяльність грунту, зберігає навколишнє середовище від забруднення;

збільшується зацікавленість споживачів івиробників в якості продуктів і охорони навколишнього середовища;

позитивний погляд споживача на литовські товари, збільшується попит на природні та екологічні товари;

постійне збільшення кількості екологічних господарств показує перспективу екологічного господарювання;

розширюється місцевий ринок, з’являються кооперативи для реалізації, створені спеаціальні відділи у торгівельних центрах, розпочатий експорт;

підготовлені основи правової бази, і узгоджені з вимогами ЄС;

створена і життєдіяльна сертифікаційна система. Сертифікаційна організація «Екоагрос» має міжнародну акредитацію IFOAM;

діє державна програма підтримки екологічних господарств. Передбачена фіксована підтримка з ЄС структур і міжнародних фондів, а також консультації закордонних спеціалістів;

видані періодичні інформаційні екологічно господарські видання «Екологічне господарство», «Новини екологічного господарства», «Гая інформує» та інші, підготовлені телевізійні передачі, фільми, статті в пресі.

Слабі сторони екологічного господарства:

1. Незадієна дійсна довгодіюча державна система підтримки екологічних господарств.

2. Повільно запроваджуються нові технології екологічного виробництва.

3. Відчуваються недоліки в потребі екологічного господарства спеціальної техніки, альтернативних добрив, які захищають від шкідників середовища.

4. В країні не виробляється достатня кількість екологічної продукції, необхідної для розширення переробки та експорту.

5. Не розповсюджена кооперація виробників на експорт.

6. Не вистачає інформації про користь вживання екологічно чистих та природніх продуктів.

7. Не створена система реалізації екологічної та природньої продукції, немає систематичних досліджень внутрішнього та зовнішнього ринку, не створена потрібна інфраструктура, не введені навики маркетингу.

8. Екологічне господарювання більш зрозуміле, як елемент охорони природи, а не як перспективна галузь господарювання.

9. Відсутня регіональна спеціалізація екологічного господарства.

10. Фермери не мають достатніх знань екологічно господарських технологій та управління.

11. Не оцінена конкурентна здатність продукції, вироблених в екологічних господарствах перехідного періоду.

12. Немає спеціальної системи консультації екологічного господарства, а в діючих консультативних інстанціях не вистачить спеціалістів, які можуть консультувати по питанням екологічного господарства.

13. Сільські мешканці не маючи елементарних знань охорони природи, не бажаючи того, забруднюють середу. Тому погіршується їх стан здоров’я, збільшується забруднення поверхневих та підземних вод, зменшується стабільність природних екологічних систем.

Зараз, як вище згадувалось, сертифіковані площі екологічні господарства займають тільки 0,13% від загальної кількості корисної площі сільського господарства. В залежності від державної допомоги та інших економічних умов, можна прогнозувати,( що у 2004р.екологічно-господарських площа може скласти до 2%), 2010р. - до 15% корисної сільськогосподарської площі (рис.11), а більша частина Литовського сільського господарства повинна бути орієнтована на шкодуючі господарства [44,стор.14]. Самими важливими продуктами в Литві повинні з’являтись - овочі, картопля, ягоди (табл.10).

Екологічне господарство пов’язане із додатковими трудовими витратами у вирощуванні овочів та садівництві, також і з додатковою зайнятістю у селі, тому воно дуже важливе з державної точки зору. Маємо раціональну систему заощадження екологічного господарювання, воно повинне стати одним з важливіших джерел прибутку та альтернативних місць працевлаштування у селі.

Екологічне господарювання важливе не тільки у ракурсі виробництвабезпечних продуктів харчування. Дуже важливий результат такого господарювання для навколишнього середовища. Тому, його оцінка не може обмежуватися тільки прямими економічними показниками, що зображають грошову користь. Обов’язково ширше оцінювати позитивний ефектшкодуючого господарювання, його додаткове соціальне та природоохоронне значення.


Таблиця 7.

Прогнозовані площі екологічних земельних господарств, кількість вміщуючих у екологічному господарстві тварин у 2002-2006 рр.(прогноз, з використанням відповідних даних).

2002 2003 2004 2005 2006
Площі корисних екологічних господарств, тис. га 16,8 33,6 67,1 117,4 167,8
а)господарства перехідного періоду; 12,581 28,518 59,048 105,683 150,975
б)екологічні господарства 4,194 5,033 8,052 11,743 16,775
Кількість господарств 735 1398 2680 4773 6730
Порівняльна кількість знаходжених тварин, шт. 4932 9864 19727 34523 49319

Таблиця 8.

Прогноз виробництва екологічних господарств продукції у 2002-2006 рр.,тис. тон

2000 2002 2004 2006
Рослинна продукція
Зерно 2,4 9,1 25,2 94,6
Суріпка - 1,5 6,0 26,0
Картопля 7,8 28,0 58,0 180,0
Капуста 1,3 8,1 14,2 27,8
Буряки 2,8 4,7 6,3 14,5
Морква 0,6 12,9 25,9 36,6
Цибуля 0,2 0,7 2,0 9,7
Ін. овочі та росл. приправи - 0,4 5,3 15,0
Ягоди 0,09 0,5 1,6 3,8
Фрукти 0,3 1,9 4,9 10,3
Тваринна продукція
Молоко 1,7 8,9 26,7 108,0
Рогата худоба 0,06 0,09 0,18 0,5
Свинина 0,8 1,4 3,6 10,0
Баранина - 0,02 0,14 0,3
Птиця 0,04 0,2 0,8 1,5
Кролі 0,01 0,02 0,1 0,16
Яйця 0,73 1,3 2,5 3,8

Інтегруючі в ЄС в Литві виникла обов’язковість виробляти конкуруючо здатні, маючі попит на ринку продукти, виробляючи їх опираючись на шкодуючі принципи розширення. Одна з самих перспективних систем шкодуючого господарства - це екологічне господарство, яке створює сферу для кращого розширеня економічної, соціальної, природоохоронної та етнокультурної системи на селі, що передбачає покращення якості життя.

Литва, як і інші 9 країн вступаючих у ЄС, повинна підготувати програму охорони аграрного захисту навколишнього середовища. Реалізація цієї програми в життя, частково підтримає систему екологічного та шкодуючого господарства в регіоні. Відкривається прекрасна можливість SAPARD програма, яка використовується для розвитку аграрної охорони навколишнього середовища та землеробства.[10,стор.15].


Розділ 4. Оцінка екологічного стану ферм Європи

4.1 Охорона атмосферного повітря на екологічних фермах

На підприємстві установлена котельня з централізованим теплопостачанням, яка забезпечує економію палива й витрат роботи при виготовленні теплової енергії, і сприяє збільшенню втрат теплоти на її транспортування й розподіл. При централізованому теплопостачанні спостерігається важлива нерівномірність теплопостачання, що виражається в перегріві окремих будинків, особливо в теплий період опалювального сезону, викликаний тим, що єдині теплові мережі обслуговують споживачів з різнорідним навантаженням (опалення, гаряче водопостачання, вентиляція), які вимагають різних графіків подачі теплоти. Перегрів будинку знижується шляхом зайвого провітрювання приміщень, що приводить до втрати теплової енергії з інфільтрацією повітря й відтинає можливість корисного використання даних надлишків.

Основними джерелами виділення забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві є котлоагрегати.

За певних умов складається локальне збільшення забруднення приземного шару атмосфери в зонах, вилучених на значні відстані в результаті наддалеких переносів викидів. У продуктах згоряння органічного палива пріоритетними забруднювачами атмосферного повітря є оксиди сірки, азоту, вуглецю, п'ятиокись ванадію, тверді частки – пил неорганічна зі змістом Si2 – 20-70%.

Так викиди складають:

- оксидів азоту 27 719,3 т/рік;

- діоксида сірки 206 001 т/рік;

- пилу неорганічної зі вмістом Si2 – 20-70% 186 819,1 т/рік.

Внаслідок цього аналіз показав, що концентрація викидів забруднюючих речовин в атмосферу після котельні складає:

NOX – 200 мг/нм3;

SO2 – 200 мг/нм3;

CO – 250 мг/нм3.

Котельня даного підприємства працює на твердому паливі (буре вугілля).

Зниження концентрації викидів CO в атмосферу можливо:

- при збільшенні температури в топці, що неминуче веде до збільшення концентрації викидів NOX й SO2 з додатковим споживанням вапняку;

- за рахунок подачі додаткового повітря, що у свою чергу веде до додаткової витрати палива (збільшенню потоку золи й збільшенню концентрації СО).

Пропонуємо заміну котельні на твердому паливі за рахунок технології установки утворення біогазу, оскільки значення концентрації викидів СО в атмосферу є компромісним рішенням, тому що при цьому значення концентрації викидів NOX й SO2 є мінімальними.

На території екологічної ферми відбувається накопичення відходів деревини, соломи та інших відходів органічного походження. На сьогодні світовим лідером з використання соломи в енергетичних цілях є Данія, де знаходиться в експлуатації біля 8000 фермерських установок, потужністю 0,1 — 1,0 МВТ, які споживають за рік 390 тис. т соломи і виробляють 5,6 ПДЖ енергії. Крім цього, в Данії експлуатується 62 теплових і 9 теплоелектричних станцій, які споживають 540 тис. т соломи щорічно. З метою отримання теплової енергії солому в Європі використовують Австрія , Швеція, Фінляндія, Франція, Чехія та інші країни.

Особливу увагу слід звернути на вибір технології й обладнання для переробки біомаси, які визначають величину капітальних витрат. Мінімізація цих витрат можлива при модернізації існуючих на підприємствах енергоагрегатів заміною конструкції топки і відповідних газоочисних споруд. Подібний підхід реалізований у вітчизняній практиці на котлах ДКВР.

Розвиток технологій та технічних засобів виробництва біогазу спрямований на комплексне вирішення проблем альтернативного енергозабезпечення екологічних ферм, виробництва високоякісних органічних добрив для утилізації органічних відходів при зниженні рівня емісій шкідливих речовин в оточуюче середовище. Розроблено та реалізовано концепцію технічного і технологічного вирішення проблеми сумісного використання органічних добрив та рослинної біомаси в біогазових реакторах.

Нове устаткування дозволяє отримувати високоякісний біогаз з органічних добрив із використанням зеленої маси таких відновлюваних енергетичних ресурсів, як силосна кукурудза, багаторічні трави, кормові буряки та гичка цукрових буряків. На нових екологічних фермах сучасним є спеціальний блок, що займається біоенергетикою. Це елемент, що дозволяє використати біогаз для енергозабезпечення потреб ферми, екологічно безпечно утилізувати органічні залишки і забезпечити кормовиробництво високоефективними твердими та рідкими біодобривами тощо.

Технологічний процес розпочинається в первинній місткості, де рідкі і тверді органічні добрива перемішуються до однорідної маси і подаються в реактор за допомогою помпи. Якщо суміш достатньо рідка, то від первинної місткості можна відмовитись, подаючи сировину безпосередньо в реактор. Це стає можливим при застосуванні суміші з сінажу кормових буряків. Бродіння проходить в реакторі, в якому підтримується постійна температура 35-45°С, при якій бактерії працюють найефективніше. З реактора суміш самопливом перетікає в місткість-сховище, де завершується бродіння. Це технологічна схема біогазової установки сховище — поточного типу.

Під час бродіння в реакторі до бродильної суміші постійно додається свіжа суміш, яка і витісняє перероблену в іншу місткість. За допомогою механічних змішувачів процес бродіння в реакторі розподіляється рівномірно за об’ємом. Бродильна суміш залишається в реакторі стільки часу, скільки це біологічно необхідно для розкладання органічних речовин бактеріями. При оптимальних умовах органічні речовини розкладаються на 90...95% за 35-45 діб. Особливу увагу необхідно звертати на однорідність бродильної суміші. В реакторі бактерії повинні бути постійно забезпечені органічними речовинами, що потребує постійної подачі однорідної органічної суміші в реактор.

У сховищі перероблена суміш зберігається до весни як високоцінне біодобриво.

Біогаз має в своєму складі незначну кількість сірки, яка впливає на довговічність агрегатів установки. Для виділення сірки з біогазу на поверхню бродильної суміші в реакторі за допомогою невеликого компресору задувається свіже повітря. Це призводить до того, що спеціальні мікроорганізми перетворюють газоподібну сірку в твердий стан, після чого вона стає цінною складовою органічних добрив. Біогаз зберігається в гумовому сховищі з об’ємом добового виробітку. В силовій установці (двигун внутрішнього згорання + генератор) газ перетворюється в електричний струм і тепло. З енергії біогазу утворюється 30...35% електричного струму і 70...65% теплової енергії з загальним ККД 85...90%.

Використання альтернативних джерел енергії в сільській місцевості дозволяє істотно здешевіти процес агропромислового виробництва. Дане проектування доцільно поєднати із запропонованою технологією утилізації відходів при застосуванні вермикомпосту в землеробстві.

4.2 Утилізація відходів сільськогосподарського виробництва

На даному підприємстві існує така проблема, як накопичення твердих та органічних відходів. Інтенсифікація вирощування різко підсилила відходність сільського господарства .Тому виділяємо три види відходів на даному підприємстві такі як:

залишкова кількість твердих відходів;

залишкова кількість пестицидів;

гній та стічні води;

З урожаєм з фермерських угідь вивозиться щорічно біогенні елементи. Загальне їх винесення з агро екосистеми приблизно становить 108 тонн мінеральних речовин або 400-600 кг/га зольних речовин і азоту. Необхідно внести корективи і пропозиції, щодо екологічного землеробства на даному об’єкті, оскільки традиційне сільське господарство має прості пріоритети: максимальний врожай за найменших витрат праці й повного ігнорування можливої деградації природного середовища.

Для утилізації твердих відходів на території підприємства розміщений полігон. Це є природоохоронна споруда, яка призначена для централізованого збору, накопичення, знезараження, захоронення токсичних і побутових відходів. Кількість і потужність полігону визначається з техніко-економічного розрахунку і інших питань, пов’язаних з особливостями регіонів, підприємств, населених пунктів тощо. Планування розміщення даного полігону враховує всі місцеві умови; будівництво спостережувальних свердловин, наявність спеціального транспорту для перевезення; заключення договорів на переробку особливо небезпечних відходів; завод зі знешкодження відходів; комплексу інженерного забезпечення діяльності полігону (дороги, будівлі, санітарні зони навколо полігону, зелені насадження; враховані правила та умови при розміщенні полігону). Опис розташування полігону:

на ділянці, що виключає забруднення НПС;

з підвітряного боку;

на землях не сільськогосподарського призначення;

нижче місць водозабору питної води;

Відбувається захоронення відходів, яке здійснюється у відповідності з їх класом небезпеки (в контейнерах, спеціальних котлованах) з врахуванням їх можливої взаємодії, якщо вони розміщені в одній карті. Передбачається ізоляція карт глинистим грунтом як знизу, так і при необхідності між картами. На підприємстві утворюються такі види твердих відходів: відходи деревини, відходи смоли, яка містить формальдегід та інші.

Відходи накопичуються у приміщенні на території підприємства, і розміщуються на спеціально обладнаному полігоні.

Даний полігон запроектований на 20 років, після чого складування відходів буде припинено, а ділянка що була відведена під полігон засіяна багаторічними травами. Ділянка складається з промислової і допоміжної зони, відстань між будівлями цих зон не менше 25м.

Умовні позначення:

1. підїздна дорога

2. господарська зона

3. нагірний канал

4. забор

5. зелена зона

6. грунт для ізоляціі

7. площадка складування відходів

8. спостережувальні свердловини

9. 1, 2, 3 черги експлуатаціі

Рис 12. Схема горизонтального планування полігону


Умовні позначення:

1. лісозахистна смуга

2. ізолюючий шар

3. відходи

4. покривний шар

5. глина

Рис 13. Схематичний розріз полігону для захоронення побутових відходів

Щодо відходів рослинного походження, на даній території екологічне землеробство розвинуте, то виникає необхідність відновлення родючості цих грунтів, підтримувати умови живлення цих рослин, підтримувати стабільність врожаю у кількісному та якісному складі поживними речовинами.

Оцінюючий рівень використання земельних ресурсів визначаємо екологічно безпечні норми та види внесення добрив. Існує на даному підприємстві проблема великих фінансових затрат, щодо використання органічних добрив, тому в даному питанні пропонується біопереробка органічних добрив у вермикомпості, що дає можливість ефективного застосування не тільки для підвищення родючості грунтів і врожайності сільськогосподарських культур, але й для отримання високоякісної продукції рослинництва.

В процесі вирощування полуниці накопичуються в більшості такі відходи як гній та солома. Альтернативою існуючим технологіям утилізації і переробки цих органічних відходів є їх біоконверсія за допомогою вермикультур. Це дозволить значно скоротити нагромадження різних органічних відходів сільського господарства, переробної промисловості.

Вермикомпост отриманий на основі цієї технології, позитивно впливає не тільки на фізико-хімічні, біологічні властивості грунту, але й значно підвищує врожайність сільськогосподарських культур з відповідними якісними показниками.

У вермикомпості містяться гумінові і фульвокислоти. Крім того характеризується такими показниками, як вологоємність, гідрофільність. В цьому екологічно безпечному добриві не міститься патогенної мікрофлори та гельмінтів. Вермикомпост містить в 2-3 рази більше органічної речовини, на відміну гною ВРХ. А кількість азоту, фосфору та калію в масі перегною менше по відношенню до вермикомпосту у 5,8,7,разів відповідно. Таким чином вермикомпост достатньо ефективне органічне добриво.

Одним із головних критеріїв оцінки ефективності застосування вермикомпосту є показники якості сільськогосподарської продукції. Виробництво безпечних продуктів харчування є пріоритетним напрямком в сільському господарстві.

Доцільно впровадити отримання нетрадиційне органічне добриво, яке одержують за допомогою трансформації органічної речовини червоним каліфорнійським дощовим черв’яком (ЧКДЧ) – біогумус. ЦЕ добриво відрізняється від інших органічних добрив, що його агрохімічні властивості можна контролювати і прогнозувати.

Джерел надходження органічної речовини для виготовлення субстрату є багато.

Трансформація органічної речовини може здійснюватися у двох режимах :

а) вермикомпостування;

б) вермикультурування.

При вермикомпостуванні на базіи біогумусу за певних умов можна одержувати різні органічні добрива, що використовуються у різних галузях сільського господарства. Вдаючись до вермикультурування, одержують біомасу- ЧКДЧ. Крім розведення, за певними технологіями з ЧКДЧ одержують харчові та кормові домішки, у тому числі білок, який використовують у тваринництві, медицині, харчовій промисловості та ін.

Основним якісним показником біогумусу є наявність в ньому мікрофлори та мікрофауни, що дає змогу підвищити мікробіологічні процеси в грунтах, які зазнали негативного впливу мінеральних добрив, зокрема аміачної силітри.

Згідно з агрохімічним аналізом досліджень вермикомпосту, у ньому міститься близько 11% гумусу, тип гумусу гуматний. Це дає змогу позитивно впливати на фізико-хімічні процеси у грунті. Наявність великої кількості гумінової кислоти та малої-фульвокислот створює можливість регулювати рівень родючості грунту. Інтенсивність мікробіологічної активності встановлюється залежно від ступеня розкладу льняної тканини.

Для визначення економічної ефективності застосування біогумусу, потрібно враховувати такі показники:

підвищення врожайності;

окупність 1 тонни добрив;

вартість приросту;

витрати на його одержання;

чистий доход від застосування добрив.

Вартість 1тонни біогумусу становить 132,02 грн.

На основі наведених пропозицій можна зробити висновок, що застосування вермикомпосту в зе6млеробстві дозволяє отримувати гарантовані врожаї сільськогосподарських культур з високими якісними показниками, також вирішити проблему утилізації відходів, яка стоїть у всіх країнах світу та зменшити фінансові витрати на удобрення грунтів. Застосування біогумусу дає змогу регулювати властивості агроценозів.

4.3 Використання водних ресурсів

Промисловість є одним з найважливіших учасників водогосподарського комплексу (ВГК). Використання води в промисловості по відношенню до джерел водопостачання характеризується наступними показниками:

споживання свіжої води або повне водоспоживання (водозабір)- це та кількість води, яка забирається з водного об’єкту для забезпечення технологічних потреб учасників ВГК;

одноразове беззворотнє водоспоживання- кількість води, яка йде на заповнення водосховищ, початкового наповнення систем водопостачання, пожежних резервуарів та інше. Це той об’єм води, який одноразово вилучається з водного об’єкту і назавжди буде втрачений для даного водного об’єкту;

без зворотні втрати води- це втрати води, які входять до складу повного забору води і формуються під час добування та транспортування води до учасника ВГК. Входять до складу продукції, що виробляються,а також за рахунок невиробничих втрат. Сюди ж входять води на фільтрацію і випаровування;

водовідведення- це води, які повертаються до водного об’єкту після використання в технологічному процесі. Як правило, ці води вимагають попереднього вилучення забруднюючих речовин за допомогою спеціальних видів очистки: фізичної, хімічної, механічної або охолодження.

Одним з основних недоліків в організації раціонального використання водних ресурсів є порушення системи обліку споживання води на підприємстві. Через відсутність водовимірювальних приладів на водозаборах не завжди дотримуються установлених норм водокористування. Так як джерелом водопостачання на даному підприємстві є комунальна мережа, тому під час роботи необхідно дотримуватись проектного режиму його експлуатації та запланувати діючу систему проти аварійних заходів, мати в наявності і чітко дотримуватися інструкції по попередженню аварійних ситуацій та ліквідації її наслідків. Для ведення обліку водопостачання потрібно обладнати існуючі водозабори вимірювальною апаратурою і проводити звітність в журналах обліку. Водопостачання підприємства здійснюється на виробничі потреби і для питних потреб і складає 50 м3/добу.

Вода забирається із водоносних пластів за допомогою свердловин і подаєть ся у водонапірну башту. Як тільки бак башти наповнюється, насос у свердловині автоматично відключається, і вода в башту не надходить. Вода в мережу надходить із башти, яка забезпечує необхідні тиск і витрати. Коли рівень води у баку башти досягає мінімальної позначки, насос у свердловині знову включається, і вода наповнює бак. Свердловина і башта, звичайно, розміщена біля мережі.

Вода з підземних водоносних пластів забирається за допомогою свердловин і подається в резервуари чистої води (РЧВ). Станцію очищення води між свердловинами і резервуарами передбачають тільки тоді, коли якість води не задовольняє споживачів. Найчастіше використовуються станції знезалізнення та знезараження води, але можуть бути і станції зм’якшення води, знефторення, опріснення тощо. Резервуари чистої води акумулюють великі об’єми води, потрібні для регулювання нерівномірності подавання води в них та рівномірності відбору або навпаки, для забирання з них на гасіння пожеж та власні потреби водопроводу. З резервуарів вода забирається за допомогою насосної станції підняття і подається під необхідним тиском на водоводи. Водоводи транспортують воду (іноді на велику відстань) у водопровідну мережу, яка безпосередньо розподіляє її між споживачами.

Каналізаційні споруди даного об’єкту поділяються на дві основні групи:

обладнання та споруди для приймання і транспортування стічних вод (внутрішні каналізаційні пристрої, зовнішні каналізаційні мережі, насосна станція та напірні каналізаційні водоводи);

очисні станції для очищення, знешкодження, знезараження стічних вод і для обробки осаду, випуск стічних вод у водойми.

При розробці даної схеми каналізації враховується:

- показники стічних вод з урахуванням розвитку каналізування даного району;

- можливість зменшення кількості стоків і зменшення концентрації забруднення в них, а також можливість часткового або повного водообороту чи повторного використання очищених стічних вод;

- доцільність уловлювання та використання цінних домішок стічних вод, сумісного водовідведення та очищення виробничих та побутових стічних вод;

- прогноз якості води з урахуванням антропогенної дії на якість джерел водокористування.

В досліджуваному районі спостерігається дефіцит води, тому забір та скидання стічних вод складають труднощі, і за санітарними умовами не допускається скидання стічних вод без дорогого глибокого очищення. В даній роботі проектуємо замкнену схему водного господарства без скидання стічних вод у водойму та встановлюємо установку глибокого біологічного очищення малих кількостей стічних вод BIOTAL-50.

4.4 Способи очистки стічних вод на екологічних фермах

Розрізняють, як відомо, два способи обробки стічних вод - континуальний, коли стічні води обробляються, пересуваючись із однієї зони очисних споруджень в іншу, і дисконтинуальный (реактор SBR), коли стічні води проходять всі цикли очищення в одному просторі спорудження шляхом чергування умов у ньому - аерація, перемішування, відстоювання, відкачка очищених стічних вод і надлишкового активного мулу. Для даного підприємства пропонується використовувати таку очистку стічних вод, щоб очищені стічні води по своїх властивостях були наближені до природного.

В основу технології BIOTAL закладена концепція, відмінна від класичної, а саме: очищення стічних вод й утилізація продуктів очищення до стану продуктів споживання - технічної води й органомінерального добрива. Добре очищені стічні води частково вирішують проблему водопостачання, тому що їх можна використати в технічних цілях, погано очищені стічні води вимагають рішення питання водовідведення й, в остаточному підсумку, забруднюють навколишнє середовище. Вилучений із системи стабілізований і збезводнений надлишковий активний мул є гарним органомінеральним добривом. Це особливо важливо для даного об'єку. Використання на полив питну воду, вартість якої постійно росте, знов-таки, через забруднення джерел водопостачання неочищеними стічними водами дорого.

З огляду на особливу специфіку очищення малих кількостей стічних вод в умовах високої нерівномірності гідравлічних й органічних навантажень, змін сполуки й властивостей вступників стічних вод, інженерні рішення при розробці установки BIOTAL спрямовані, насамперед, на забезпечення високої якості очищеної води, усталеної роботи при невеликих капіталовкладеннях й енерговитратах. В установці BIOTAL реалізований ряд новими, охоронюваними патентами технічних рішень, що дозволяє комплексно вирішити традиційні проблеми малих очисних установок.

При розробці технології BIOTAL були враховані вищезгадані достоїнства й недоліки. Ця технологія має переваги зазначених систем, але не має їхніх недоліків. Продуктивність установок BIOTAL - від 1,5 до 200 м3/сут. Установки більшої продуктивності складаються з типових модулів на 100 або 200 м3/сут або розробляється індивідуальний проект. Установка повністю автоматизована, управляється контролером MITSUBISHI (Японія), не вимагає постійного обслуговуючого персоналу. Установлюється під землею (з розташуванням рівня води в ній нижче глибини промерзання ґрунту), напівзаглиблене (пристроєм легкої утепленої конструкції над нею) або в окремо вартому будинку. Установка BIOTAL являє собою три послідовно з'єднаних SBR-реактори. Технологія установки влаштована таким чином, що оброблювані стічні води, перетікаючи від першого до третього SBR-реактора, проходять у кожному з них повний цикл біологічного очищення. При цьому поворотний активний мул, що постійно циркулює між реакторами, розділений на чотири потоки: стабілізований мул віддаляється із системи, старий активний мул направляється в перший по ходу руху SBR-реактор обробки стічних вод, більше молодий активний мул направляється в другий SBR-реактор, а мул, що осів у третинному відстійнику - у прийомну камеру. Цим досягається поетапна адаптація мікроорганізмів активного мулу з поетапним розведенням оброблюваних стічних вод поворотним активним мулом по ходу їхнього руху від першого до третього SBR-реактора. Завдяки цьому установка витримує скидання стічних вод з підвищеними концентраціями токсичних для активного мулу забруднень (СПАВШИ, хлор, марганець і т.п.). Це дозволяє застосовувати її для комплексного біологічного очищення стічних вод (господарсько-побутової, дощових і мийки автомобілів) від автозаправних станцій. При відсутності надходження стічних вод на установку BIOTAL, вона автоматично переходить у перший (через 1 годину), другий (через 24 години) і в третій (через 168 годин) економічні режими. Це дозволяє значно скоротити витрату електроенергії й продовжити термін служби встаткування. Поряд з економічними режимами, установка автоматично переходить у форсований режим роботи при залповому надходженні стічних вод у кількості, що перевищує проектну величину. Це забезпечується автоматикою, що миттєво переводить роботу останнього SBR-реактора в режим відстоювання з наступною відкачкою прояснених стічних вод у третинний відстійник. При цьому останній SBR-реактор починає працювати в режимі відстійника, а перший і другий SBR-реактори - у режимі аеротенків з переривчастою аерацією. У цей період знову вступники стічні води збираються в об'єми, що акумулюють, утворені керованими ерлифтами (запатентовано) перших двох реакторів SBR. Це перешкоджає влученню недостатньо очищених стічних вод у третинний відстійник. об'єми, Що Акумулюють, дозволяють установці впоратися із залповим скиданням стічних вод(до 25 % добової витрати). Установка BIOTAL укомплектована блоком контролю концентрації мулу фірми "TELCO" (Данія), що наприкінці циклу відстоювання автоматично перевіряє рівень активного мулу в системі й при перевищенні заданого рівня дає автоматиці установки команду на корекцію часу видалення надлишкового активного мулу. Мулова вода направляється в прийомну камеру установки.

1 – Приймальна камера. 2–біореактор SBR І-го ступеня, 3– біореактор SBR ІІ-го ступеня, 4 – біореактор SBR ІІІ-го ступеня, 5–третинний відстійник, 6–аеробний стабілізатор надлишкового мулу, 7–ємкість надлишкового активного мулу, 8–модуль ультрафіолетового знезараження води, 9–компресор, 10–аератори, 11–ерліфт мулової суміші, 12–ерліфт поверненого активного мулу, 13-ерліфт надлишкового активного мулу, 14-ерліфт очищених стічних вод, 15–ерліфт видалення мулу з третинного відстійника, 16–надходження стічних вод, 17-піна, 18 – відтік очищених стічн6их вод. Рис 17. Параметри технологічної схеми Біотал-50 та її ефективність


Таблиця 9

Ефективність очищення стічних вод

Показник Од. виміру Значення на установці BIOTAL
Вхід Вихід
БПК5 мгО2/л 390 5-7
ХПК мгО2/л 480 50
NH4 - N мг/л 20 1
Зважені. речовини мг/л 220 5-8
Коли - індекс - >100000 1000

Таблиця 10

Основна характеристика установки BIOTAL-50

Тип установки Розрахунок кільк.обслуг. жителів Приплив (м3/доб) Затр. потуж. (Вт.) 1 реж. (Вт.) 2 реж. (Вт.) 3 реж. (Вт.) Ціна установки (євро) із ПДВ
КОНТЕЙНЕРНА УСТАНОВКА
BIOTAL-50 250 50.0 3425 2184 1638 1092 39800

Установка BIOTAL:

Установка BIOTAL призначена для очищення господарсько-побутових стічних вод житлових і суспільних будинків, стічних вод, що очищає біологічно промислових, даного виробництва (комплексно - господарсько-побутових, дощових і стічних вод). BIOTAL — реалізація ряду новими, охоронюваними патентами, технічних рішень, що дозволили комплексно вирішити традиційні проблеми малих очисних споруджень. Продуктивність установок BIOTAL від 1,5 до 200 м3/сут. Установки BIOTAL продуктивністю до 200 м3/сут виготовляються серійно з ударостійкого й довговічного пластику фірми Simona (Німеччина). Установки більшої продуктивності складаються з типових модулів на 100 або 200 м3/сут. BIOTAL установлено під землею, напівзаглиблено або в окремо вартому будинку.

Переваги технології BIOTAL:

Головні відмінності технології BIOTAL від наявних на ринку систем біологічного очищення:

Не потрібна асенізаційна машина для вивозу продуктів очищення. Установка робить у результаті процесу очищення два кінцевих продукти, придатних для безпосереднього використання:

— технічна воду, придатна для використання у вторинному водовикористанні; — органомінеральні добрива у формі стабілізованого надлишкового активного мулу.

Установка повністю автоматизована, не вимагає постійного обслуговуючого персоналу. Керування процесом очищення проводиться програмним модулем Mitsubishi (Японія), це дозволяє оптимізувати процеси, які відбуваються, з погляду енерговитрат і ресурсу техніки, зокрема, забезпечує послідовне автоматичне перемикання установки в перший, у другий, а потім - у третій режим економії, при відсутності припливу стічних вод відповідно 1, 24 й 168 годин, і у форсований режим - при надходженні стічних вод у кількості, що перевищує норму. За допомогою інфрачервоного блоку контролю TELCO (Данія) підтримується постійна концентрація активного мулу. На дисплеї контролера відображається актуальний стан роботи установки, - яку фазу очищення стічних вод здійснює установка в цей момент часу, які агрегати працюють і до якому режимі функціонує установка (нормальному, економічному або форсованому).

Забезпечується аварійна сигналізація при: — відключенні електроенергії; — виході з ладу будь-якого агрегату; — заповненні прийомної камери грубими нечистотами.

При відключенні електроенергії, в установках продуктивністю до 5 м3/сут, витісняється зі свого обсягу раніше очищена вода. Надалі установка працює як багатоступінчастий відстійник, забезпечуючи очищення стічних вод від жирів і поверхневих нечистот - головних "ворогів" дренажних систем. З появою електроживлення установка переходить у нормальний режим роботи.

Керованими ерлифтами установки створюється обсяг, що акумулює та забезпечує прийом залпового скидання стічних вод і дозволяє уникнути виносу неочищеної води. Це забезпечує дотримання самих твердих вимог, пропонованих до малогабаритних водоочистним установкам.

За рахунок особливостей технологічного процесу установка витримує скидання стоків з підвищеними концентраціями хімічних речовин (марганець, хлор і т.п.), застосовуваних для промивання систем очищення питної води, що дозволяє використати установку у високотехнологічних системах водопостачання й каналізації.

Установка виготовлена з поліпропілену, що хімічно не активний, не підданий корозії, не пропускає вологу, установка має невеликі габарити й малу вагу, це дозволяє уникнути значних витрат на будівельно-монтажні роботи.

Всі елементи установки, які згодом можуть зажадати ремонту, знімні, так що при ремонті немає припинення роботи установки або відкачування із неї воду.

Завдяки новим технічним рішенням, високій надійності й довговічності компонентів установка BIOTAL працює довгочасно й стабільно з малими енерговитратами, забезпечуючи якісне очищення стічних вод.

Для даної екологічної ферми встановлюємо очисну установку BIOTAL-50, оскільки добовий приплив на добу складає 50м3/добу з усієї території.

-Вартість шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт становить 9-15% від вартості встаткування. -Чим вище продуктивність установки, тим нижче відсоток вартості шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт. -У вартість установки не включені проектні, будівельні й транспортні витрати. -Гарантійний строк на установки щорічної роботи - 3 роки.


Розділ 5. Охорона праці в сільськогосподарському виробництві

5.1 Санітарні правила по зберіганню, транспортуванню і застосуванню пестицидів (отрутохімікатів) у сільському господарстві

Затверджений Міністерством охорони здоров'я 20 вересня 1997 р. № 1123—73

Загальні положення

1. Справжні санітарні правила регламентують умови застосування пестицидів в сільському господарстві з метою попередження отруєнь серед осіб, працюють з ними в процесі роботи (перевезення, зберігання, обробка рослин, тварин, птахів, приміщень, догляд за обробленими посівами і ін.), запобігання забрудненню ними продуктів харчування, атмосферного повітря населених пунктів, водоймищ і грунтів.

2. Правила обов’язкові для фермерських угідь та інших сільськогосподарських об’єктів, які займаються використанням пестицидів.

3. Об’єднання створюють спеціалізовані механізовані ланки для проведення робіт по транспортуванню та застосуванню пестицидів в сільському господарстві. Аналогічні ланки створюються в інших відомствах.

4.Фахівці, які безпосередньо організовують виконання робіт по хімічному захисту рослин і тварин і беруть в них участь (техніка, бригадири, ланкові), повинні мати досвід в цій роботі, спеціальну освіту або курсову підготовку. Вони проходять навчання на курсах або семінарах, організовуваних республіканськими, обласними, районними управліннями сільського господарства, станціями захисту рослин.

Щорічно ці фахівці підвищують свою кваліфікацію на відомчих курсах, спеціальних семінарах і т.д.

5. Робочий персонал (трактористи, механізатори, шлангувальники, допоміжні працівники і ін.) виділяється господарством і є постійним, закріпленим за певним видом робіт з пестицидами на весь сезон.

Виробниче навчання робочого персоналу, зайнятого на роботах по застосуванню пестицидів, проводиться на місцях фахівцями із захисту рослин.

6. Особи, що не мають медичної книжки або відповідної в ній відмітки, не допускаються до робіт з пестицидами.

7. В даний час Державно науково-дослідним інститутом гігієни і токсикології пестицидів, полімерних і пластичних мас запропонована наступна гігієнічна класифікація вживаних пестицидів (по основних критеріях токсичності і небезпеки).

За шкірно-резорбтивній токсичності

1. Різко виражена – ЛД-50 менше 300 мг на 1 кг шкірно-оральний коефіцієнт менше 1.

2. Виражена -ЛД-50 300 -1000 міліграм на 1 кг, шкірно-оральний коефіцієнт 1 -3.

3. Слабо виражена – ЛД-50 більше 300 мг на 1 кг, шкірно-оральний коефіцієнт більше 3.

За ступенем летючості.

1. Дуже небезпечна речовина – насичена концентрація більше або рівна

токсичної.

2. Небезпечне - насичена концентрація більше гранична.

3. Малонебезпечне - насичена концентрація не надає дії граничної.

По акумуляції

1. Зверхакумуляція - коефіцієнт акумуляції менше 1.

2. Виражена - коефіцієнт акумуляції 1-3.

3. Помірна -коефіцієнт акумуляції 3 -5.

4. Слабо виражена -коефіцієнт акумуляції більше 5.

По стійкості (у грунті)

1.Дуже стійкі - час розкладання на нетоксичні компоненти - понад 2 роки. Примітка. Такі препарати не повинні застосовуватися в сільському господарстві.

2. Стійкі - час розкладання на нетоксичні компоненти - 0,5-2 роки.

3. Помірно стійкі-час розкладу на нетоксичні компоненти – 1-6 міс.

4.Малостійкі-час розкладу на нетоксичні компоненти протягом 1 міс.

Застереження до роботи з пестицидами.

8. До роботи з пестицидами не допускаються підлітки до 18 років, вагітні жінки.

9. Не допускаються до роботи з пестицидами люди у віці: чоловіки старші 50 років, жінки з 50 років.

10. Не допускаються до роботи люди, які перенесли інфекційні захворювання або хірургічні операції.

11. Не допускаються до роботи з пестицидами люди, у яких виявлено такі захворювання:

а) виражені функціональні і органічні захворювання ЦНС;

б) психічні захворювання, в тому числі епілепсія;

в) виражені захворювання периферичної нервової системи;

г) захворювання ендокринних залоз;

д) всі форми туберкульозу;

е) всі хронічні запалення захворювання органів дихання;

ж) виражені захворювання верхніх дихальних шляхів з субатрофічними і атрофічними змінами в слизовій оболонці; захворювання придаточних порожнин носу з частими захворюванням; захворювання порожнин носа із стійким порушенням дихання;

Засоби безпеки при транспортуванні пестицидів.

12. Перевіз пестицидів зі складів проводиться спеціальним транспортом, котрі здійснюють централізовану доставку їх до місця роботи по захисту рослин в період проведення цих робіт. Препарати, які перевозяться мають бути запаковані в заводську або спеціально призначену для цієї мети надійну, герметичну тару.

13. Перевіз пестицидів проводиться тільки на спеціально обладнаному транспорті, передбаченому для цієї мети. Транспорт повинен мати сигнальні знаки (прапорці, покраса кузова), бортовий напис „Отрутохімікати”, легко піддаватися очистці і знезараженню.

14. Категорично забороняється перевозити разом з пестицидами харчові продукти та інші товари. Транспорт, призначений для перевозки харчових продуктів і пасажирів, не може використовуватися для транспортування пестицидів.

15. При погруз очних та розгрузочних роботах не допускаються пошкодження тари, удари, кидання, виливання та розсипання хімікатів.

16. Люди, які супроводжують транспорт із пестицидами, забов’язані весь час спостерігати за станом тари. У випадку її пошкодження машина або підвода повинні бути негайно зупинені, тара полагоджена. Для полагодження пошкодженої тари люди, які супроводжують повинні мати необхідні інструменти та матеріали. У випадку розливу або розсипання отрутохімікатів на землю або забруднення ними транспорту потрібно прийняти термінові міри по їх знешкодженню.

17. Після закінчення перевози пестицидів автомобілі та інші транспортні засоби повинні бути ретельно помиті, почищені, знезаражені. Тільки після цього допускається подальша експлуатація транспорту.

18. Перевезення вогненебезпечних пестицидів (діхлоретану, метілброміду, хлор суміші та ін.) виробляється в автомашинах з металевим кузовом із кріпленнями. Автомашини для перевезення пестицидів повинні забезпечуватися вуглекислотними-брометиловими вогнегасниками.

19. Балони з фумігантами при перевезенні складаються в горизонтальному положенні ковпаками в одну сторону і надійно закріплюються. Супроводжуючі оособи повинні вживати заходи по оберіганню балонів від поштовхів, падінь і ударів.

20. При навантаженні і розвантаженні балонів слід застосовувати трапи або „мостики”, які повинні бути міцно закріплені.

При установці балонів у вертикальному положенні потрібно користуватися спеціальними підставками.

Категорично забороняється спускати балони з перевізних засобів ковпаками вниз.

Забороняється переносити балони, тримаючи їх за вентиль.

21. При транспортуванні влітку балони і бочки з фумигантами необхідно оберігати від нагрівання сонячним промінням або іншими джерелами тепла (закривати їх змоченим брезентом).

22. Перевозка пестицидів по залізниці проводиться в критих вагонах, спеціально виділених Міністерством шляхів сполучення для оренди заводам-постачальникам. Вагони повинні мати, спеціальне забарвлення і маркировку. За безпеку роботи при розвантаженні пестицидів з вагонів відповідає отримувач вантажу.

Після розвантаження вагони повинні бути повернені заводам-постачальникам Вагони, які використовуються для перевезення пестицидів і тари з-під них, для інших цілей не застосовуються.

Запобіжні засоби при транспортуванні пестицидів по залізниці регламентуються інструкціями, затвердженими Міністерством шляхів сполучення.

Заходи безпеки при зберіганні і відпустці пестицидів

23. Пестициди повинні зберігатися в спеціально призначених для цього складах.

24.Відпуск отрутохімікатів з базисних складів у господарства здійснюється при підтвердженні (довідкою) управлінням сільського господарства. Вказану довідку видають тільки за наявності в господарствах: підготовленого і пройденого медичного огляду персоналу, складів для зберігання отрутохімікатів і протравленого зерна, що відповідає санітарним вимогам, спецодяг і засобів індивідуального захисту, спеціальних машин для транспортування і використання отрутохімікатів, інструкцій і вказівок по застосуванню і заходах застереження при роботі з отрутохімікатами.

25. Видача пестицидів з сладів проводиться у відповідності до письмового розпорядження керівника підприємства, відповідальному за проведення робіт по захисту рослин.

26. Відпуск пестицидів проводиться тільки по вазі або по кількості тарних одиниць з вказівкою маси нетто. Випадково розсипаний препарат повинен терміново прибиратися назад в тару, а рештки - знешкоджуються. п

27. Зберігання пестицидів в складах дозволяється після того, як приміщення буде оглянуто органами санітарної служби і на нього складено паспорт.

28.Кількість препаратів, що зберігаються, не повинна перевищувати тоннаж, передбачений проектом складу.

29. Категорично забороняється зберігання препаратів безпосередньо на підлозі. Препарати, затаренні в паперові і джутові мішки, дерев'яні ящики, металеві барабани, повинні зберігатися на піддонах в штабелях.

30. Висота штабелів і стелажів повинна відповідати прийнятій технології зберігання препаратів. Препарати з іншими видами упаковки (скляні пляшки, металеві каністри, картонні короби) зберігаються на стелажах і полках.

31. На складах повинні бути пристосування механізованого розвантаження і навантаження пестицидів, а також механізми для перевезення пестицидів в середині складу.

32. На складах повинні бути ваги, важок, совки, інструменти для відкривання і закривання тари. У протипожежних цілях склади для зберігання пестицидів забезпечуються вогнегасниками, ящиками з піском, протипожежними щитами з необхідним інвентарем (багор, лопата, відро, сокира і т. д.).

33. Пестициди повинні випускатися хімічними підприємствами в спеціальній тарі заводського виготовлення. Вони зберігаються на складах, перевозяться і відпускаються господарствам в міцній, добре закритій тарі, яка відповідає технічним умовам на виготовлення.

На всіх видах тари з пестицидами повинні бути етикетки, написані незмиваючою фарбою. У етикетках вказується:

а) товарний знак або найменування підприємства-постачальника;

б) назва продукту і номінальний відсоток діючої речовини в ньому;

в) група пестициду, до якої відноситься продукт;

г) вага брутто і .нетто;

д) номер партії;

е) дата виготовлення;

ж) номер стандарту або технічні умови;

з)позначення «Вогненебезпечно» або «Вибухонебезпечно» (за наявності в препараті небезпечних і вибухонебезпечних властивостей);

и) ціна (для упаковок, призначених для роздрібного продажу).

Колір попереджувальних смуг для груп пестицидів слідуючий:

Гербіциди - червоний;

Дефоліанти -білий;

Інсектициди (нематоциди, акаріциди)-чорний;

Фунгіциди – зелений;

Протравлювачі-синій;

Зооциди -жовтий.

34. До кожної товарної одиниці міцно (суцільним шаром клею)| приклеюється інструкція по застосуванню і умовах зберігання препарату, надрукована типографським способом.

35. Відповідальність за зберігання і видачу пестицидів несе комірник, котрий повинен знати їх призначення і правила поводження з ними. До робіт на складі можуть залучатися особи, які пройшли медогляд і що мають при собі рішення на право роботи з пестицидами. Перебування комірника і його помічників на складі допускаються тільки на час прийому і видачі препаратів, а також для виконання робіт, пов'язаних з необхідністю перебування на складі.

36. В обов'язки комірника входить ;

- прийом і видача пестицидів;

- паспортизація їх;

-спостереження за цілісністю тари;

-взяття і відправка проб пестицидів на аналіз;

-організація робіт по знезараженню інвентарю;

37.Обіг пестицидів на складі записується відповідальною особою у спеціальний журнал, який пронумерований та прошнурований. Журнал зберігається у комірника на складі в столі або шафі під замком. Відпускаються пестициди із розрахунку на 1 день роботи, а в окремих випадках - на декілька днів.

38. Після закінчення робочого дня невикористані пестициди повинні здаватися на склад, про що робиться запис в книзі прийому і видачі пестицидів з вказанням кількості.

39.Тара з-під препаратів повертається на склад пестицидів. Непридатна тара знищується відповідно до встановленого порядку.

40. Категорично забороняється використовувати тару з-під пестицидів для харчових продуктів.

41.Прибирання складу проводиться в міру необхідності, але не рідше одного разу у два тижні. Склади для цієї мети повинні бути обладнані відповідною апаратурою для прибирання. На початку прибирання зі стін, підлоги, стелажів і поверхонь тари за допомогою пилосмока видаляють пил, і потім миють стіни, підлоги, вільні стелажі і полиці.

42. Під час роботи і перебування на складі забороняється:

а) вживання їжі, пиття, куріння;

б) робота без спецодягу;

в) розважування пилових препаратів без респіратора та газовиділяючих - без протигазів;

г) присутність сторонніх осіб, не зайнятих безпосередньо роботою на сладі.

43. В кінці року на складі проводиться інвентаризація пестицидів зі складанням акту зняття залишків.

44. За наявності на 1 січня непаспортизированних пестицидів вони підлягають обов’язковому аналізу у відповідній лабораторії. Не придатні прийшли знищуються в установленому порядку.

Засоби безпеки при застосуванні пестицидів

Загальні вимоги:

45. Усі роботи з пестицидами виконуються тільки при наявності спеціальної апаратури, а також не допускається застосування не за призначенням.

46.Всі роботи з пестицидами фіксуються в спеціальних журналах; запис оформлює і підписує керівник робіт, а також бригадир або ланковий.

47.В управліннях сільського господарствах, на складах пестицидів і на місцях робіт повинні бути вивішені інструкції, плакати і пам'ятки про заходи безпеки при використовуванні пестицидів і правилах надання першої допомоги при отруєннях.

48. На місцях робіт з пестицидами не допускається зберігання продуктів харчування, води, фуража, предметів домашнього ужитку.

49. Забороняється залишати пестициди в полі і інших місцях без охорони. Для тимчасового їх зберігання (під час проведення робіт) виділяються спеціальні ділянки на відстані не менше 200 м від водоймищ і місць випасу худоби. Ці ділянки повинні охоронятися.

50. Особи, відповідальні за проведення робіт з пестицидами (обприскування і обпилювання рослин, протравлення насіння, фумігація приміщень, грунту, зерна, що зберігається).Ведуть суворий облік, фіксуючи в спеціальних журналах види робіт, дати, вживані препарати, об'єкти обробок, кількості, що витрачаються та ін.

51. Всі роботи з пестицидами в жарку пору року проводяться в ранковий та вечірній час, при найбільш низькій температурі повітря, малої інсоляції і мінімальних повітряних потоках. У похмуру погоду робота може проводитися і вдень.

52. Обпилювання і обприскування рослин за допомогою наземної апаратури, внесення гранульованих препаратів в грунт, протравлювання насіння на відкритому повітрі і інші види наземних робіт не допускається при швидкості вітру більше 4 м/сек.

53. Облік застосування пестицидів ведеться в спеціальному журналі.

Обприскування.

54. Приготування робочих розчинів пестицидів проводиться на спеціально обладнаних майданчиках або стаціонарних заправних пунктах, оснащених засобами механізації (насосами, мішалками, герметичними місткостями, шлангами, помпами).

55. Приготування робочих розчинів з концентрованих емульсій, паст і порошкоподібних препаратів повинне вироблятися в агрегатах за допомогою механічних мішалок.

56. На заправних майданчиках дозволяється виробляти заправку апаратури на утрамбованих земельних ділянках, які після закінчення роботи повинні знешкоджуватися і переорюватися або перекопуватися.

57. Перед початком обприскування робітник повинен перевірити справність всієї апаратури і відрегулювати роботу розбризкуючих пристроїв на норму витрати робочого розчину шляхом заповнення обприскувача водою і проведення пробних обробок.

58. Заповнення резервуарів обприскувачів рідкими пестицидами проводиться за допомогою насосів, ежекторів, шлангів і інших пристосувань. Немеханізоване заповнення резервуарів розчинами пестицидів забороняється.

59. Щоб уникнути закупорки розпризкуючих форсунок, неоднорідні рідини, які можуть утворюватися з концентратів емульсій, паст, порошків, що змочуються, і т. п., перед заповненням обприскувачів необхідно фільтрувати.

60. Особи, що працюють з обприскувачами, обладнаними манометрами повинні стежити за підтримкою в системі відповідного тиску, передбаченого технічним паспортом.

61. При обприскуванні рослин слід стежити за тим, щоб факел роспилювання не прямував струмом повітря на працюючих. Для цього враховують сприятливий напрям руху повітря і припиняють роботи при його зміні.

61. При обробці рослин за допомогою ранцевих обприскувачів працюючі повинні розташовуватися один від одного на відстані не менше 5-6 м по діагоналі ділянки, йти з підвітряної сторони по необробленій пестицидами площі.

62. Роботи з пестицидами повинні проводитись з дотриманням заходів особистої безпеки: не допускати проливання пестицидів на одяг, взуття і відкриті частини тіла робітника, а також на землю.

Застосування в теплицях

63. Використання пестицидів в теплицях допускається при наявності спеціально виділеного приміщення для короткочасного зберігання пестицидів.

Проведення робіт в теплицях після застосування пестицидів дозволяється по закінченню термінів, встановлених для відповідних отрут.

Протравлення насіння, їх перевезення.

64.Подача фунгіцидів і інших компонентів робочої суспензії до протравлювальних машин повинна бути механізованою.

65. Залишки не використаних за зміну пестицидів передаються наступній зміні, про що робиться запис в книзі обліку протравлення насіння, яка зберігається у змінного робітника по протраві. При припиненні на довгий час робіт по протравленню агрегат знешкоджується, а залишки фунгіцидом здаються на склад, про що також робиться запис в журналі обліку.

66. Використовування приміщень, в яких проводиться протравлення насіння, для виконання інших робіт (маркіровка мешкотари, лабораторний контроль за якістю протравлення), не допускається.

67. Протравлене централізованим способом насіння потрібно розфасувати тільки в мішки разового користування На мішках повинен бути напис «Протравлено» або «Отруйно».

68. Завантаження протравленого насіння в мішки повинно бути механізоване. Зашивання мішків з насінням повинно виконуватися спеціальними машинами.

69. На робочих місцях зашивщиків мішків з протравленим насінням повинні бути губки для змочування пальців(для заправки нитки в голку).

70.Протравлення насіння, їх вивантаження (вибойка) і упаковка у мішки повинні вироблятися при включеній аспірационій системі.

71.Протравлення насіння в сільськогосподарських підприємствах необхідно проводити за узгодженням з органами санепідемслужби.

72. Протравлення повинне проводитися на критих бетонованих майданчиках. Місця протравлення насіння не менше 2 разів на місяць повинні знешкоджуватися кашкою хлорного вапна (1 кг на 4 л води).

73.Технологічний процес децентралізованого протравлення насіння (приготування і дозування пестицидів, завантаження машини, протравлення, розвантаження насіння) повинен бути повністю механізований. Забороняється застосовувати для протравлення несправні апарати або пристосоване устаткування.

74. Протравлення насіння шляхом перелопачування і шляхом перемішування у бочках категорично забороняється.

75. Протравлювати слід ту кількість насіння, яка необхідна для сівби.

76. Вивантаження протравленого насіння з апаратів здійснюється в добре підігнаних до вихідного отвору цілі мішки із щільної тканини. При роботі протравлювачів з продуктивністю 10 т/год і більше протравлене насіння слід розвантажувати в сівалки, які повинні герметично закриватися кришками.

Забороняється вивантаження протравленого насіння на підлогу, в ящики, відра і т.п.

77. Відпуск протравленого насіння для посіву проводиться тільки по письмовому розпорядженню керівника або його заступників з точною вказівкою необхідної кількості протравленого насіння. Невикористане для сівби насіння повертається на склад, про що складається акт. Воно може бути передане іншим господарствам і використане тільки для сівби. При неможливості реалізації насіння за призначенням в суміжних господарствах його необхідно зберігати в ізольованому приміщенні до наступного року. з I людепієм всіх праві і в запобіжних засобів, встановлених для пестицидів.

Здача потравленного насіння на склад, передача їх іншим господарствам оформлюються актом, який зберігається у особи, відповідальної за відправлення.

78. При необхідності короткочасного (протягом одного року і менше) зберігання протравлене насіння повинні знаходитись мішках з щільної тканини у окремих складах для посівного матеріалу під замком. Відповідповідальною особою за їх зберігання є комірник, який веде облік зберігаючого зерна, що відпускається.

79. Категорично забороняється змішувати протравлене насіння з непротравленим і здавати їх па хлібоприймальні пункти.

80. До місця протравлення насіння не допускаються особи, що не беруть участь в роботах і в здійсненні контролю за якістю протравлення.

81. Після видачі протравленого насіння звільнене приміщення, підлягає ретельному очищенню, вологому прибиранню і знешкодженню. Розсипане протравлене насіння ретельно змітається і спалюється або після знешкодження закопується в землю в спеціально відведених місцях. Про це складається відповідний акт.

82. Перевозити протравлене насіння до місця сівби дозволяється тільки мішках з щільної тканини або в автонавантажувачах сівалок. Перевозка людей одночасно не дозволяється.

83. Для сівби протравленого насіння слід користування тільки справними сіялками. Кришка насінневого ящика повинна бути під час сівби щільно закрита. Не допускається вирівнювати руками рівень протравленого насіння в сівалці.

84. Після закінчення робіт протравлювальні машини, завантаження сівалок, сівалки і тара підлягають знешкодженню.

85. Протравлене насіння категорично забороняється використовувати для харчових цілей, а також на корм худобі і птиці.

86. Якщо для протравлення зерна застосовується ртутний протравлювач, останній повинен бути з фарбником, що додає протравленому зерну сигнальне забарвлення.

87. При сівбі, завантаженні і транспортуванні протравленого насіння і зберіганні їх на насінневих, кукурузокалібровальних заводах необхідно дотримувати такі ж міри безпеки, як і при роботі з протравлюючими.

5.2 Охорона харчових продуктів

88. Обробка пестицидами продовольчих, технічних, фуражних культур, лісових насаджень (де проходить збір лікарських рослин, ягід, грибів, відстріл дичини), сільськогосподарських тварин і птиці, а також продовольчих складів, елеваторів, млинів, тваринницьких і птахівничих приміщень проводиться відповідно до інструкцій державних вимог сільського господарства або інших відомств, узгоджених у обов'язковому порядку з головним санепідуправлінням, в суворій відповідності зі списком пестицидів, допущених до застосування на поточний рік.

89. При застосуванні пестицидів повинні суворо дотримуватися встановлені терміни обробки, норми витрати, кратність обробок, агрегатний стан препаратів і концентрація робочих складів. Забороняється перенесення рекомендацій по застосуванню пестицидів, передбачених для певного об'єкту (вид рослин і т. п.), на інші, а також використовування препаратів, що не значаться в списку пестицидів, рекомендованих на поточний рік.

90. У сільськогосподарських підприємствах ведеться облік обробок з вказівкою відомостей: назва пестициду, його форма, витрата, спосіб обробки, дата, прізвище особи, відповідальної за обробку.

91. У кожному господарстві, лісництві повинно бути виділено і оформлено наказом керівника особу, яка несе відповідальність за порядок використання пестицидів для обробки продовольчих, технічних і фуражних культур. Ця особа здійснює суворий облік використання пестицидів для обробки рослин, який відображає наступні відомості, найменування продовольчих (з вказівкою -плодоносить, не плодоносить), технічних і фуражних культур, назву використаних пестицидів (їх форма, спосіб і дата обробки, витрата препарату), дата збору урожаю, прізвище особи, відповідальної за обробку.

92. Керівники господарств, що застосовують пестициди, несуть повну відповідальність за безпеку вироблюваної ними харчової і фуражної продукції.

93. У випадку порушення порядку використання пестициду виробник харчових продуктів не має права їх реалізувати до отримання на це дозволу органів санепідслужби.

94. Сільськогосподарська продукція, отримана з дослідних ділянок при випробуванні нових пестицидів, не допущених ще до широкого застосування, не підлягає реалізації без дозволу органів санепідслужби.

95. Керівники при відправці харчових продуктів на продаж, переробку або зберігання зобов'язані вказати в сертіфікатах або накладних назву препарату, дату і способи обробки пестицидами сільськогосподарських культур.

96. Забороняється обробка стійкими і високоакумулятивними пестицидами, що виділяються з молоком ( поліхлорпінен, поліхлоркамфен і ін.)відгодівельної худоби, птиці, згодовування сільськогосподарським тваринам і птиці кормів, забруднених вищезгаданими пестицидами.

97. Керівники підприємств приймають міри по запобіганню забруднення пестицидами продукції, що випускається ними, яка може бути використана вI якості кормів для сільськогосподарських тварин і птиці, і несуть відповідальність за випадки забруднення такої продукції.

98. Не допускається використання тари з-під пестицидів для збереження харчових продуктів, води, фуражу.

99. Органи державного санітарного нагляду повинні вести плановий контроль за вмістом залишків пестицидів в продуктах харчування рослинного та тваринного походження, а також здійснювати вибірковий контроль за вмістом пестицидів в кормі для тварин.

100. Харчові продукти для проведення аналізу на вміст пестицидів відбираються в державних огранізаціях, а також окремих осіб в кількостях необхідних для проведення лабораторних досліджень. Органолептичні досліди для визначення смаку проводять лише в тому випадку, коли достовірно відомо, що вживання продукції не принесе шкоди дегустатору.

101. Для визначення залишку пестицидів в продуктах харчування, фуражі, грунті, воді та повітрі користуються методами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я.

102. Продукти, які містять пестициди, що володіють вираженими акумулюючими властивостями можуть бути використані в харчуванні лише короткочасово (8-10 днів), якщог їх залишки перевищують допустиму концентрацію не більше, ніж у 2 рази.

103. Продукти, в яких залишкова кількість пестицидів, що володіють помірною та слабо вираженою акумуляцією перевищують допустиму концентрацію найбільше, ніж у 2 рази, як виключення, можуть бути використані у харчуванні.

В тих випадках, коли залишки цих пестицидів перевищують допустиму концентрацію в 3-4 рази і більше, продукт підлягає технічній обробці, яка дозволяє зменшити величину залишків в них до кількості, перевищеної концентрації не більше, ніж у 2 рази.

104. Продукти, в яких залишкова кількість пестицидів не може бути зменшена до допустимої концентрації шляхом технологічної обробки, не повинні використовуватися для харчування.

5.3 Охорона атмосферного повітря

105. Рівень забруднення пестицидами атмосферного повітря залежить від фізико-хімічних властивостей вживаних препаратів.

106. Застосування пестицидів не повинне супроводжуватись надходженням їх в атмосферне повітря населених пунктів в концентраціях, що перевищують гранично допустимі.

107. При складанні в господарствах планів сівозміни, необхідно |передбачити заходи по охороні повітря населених пунктів.

108. Забороняється авіахімічна обробка ділянок, розташованих близько 1 км від населеного пункту. Такі ділянки можуть оброблятися тільки за допомогою наземної апаратури (за винятком аерозольних генераторів) з використанням середньо- і малотоксичних препаратів.

109. При вмісті в атмосферному повітрі населеного пункту пестицидів в кількості, що перевищує його середньодобову гранично допустиму концентрацію, подальше застосування даного препарату поблизу населеного пункту (у радіусі 1 км) забороняється до тих пір, поки концентрація в повітрі не стане удвічі нижче гранично допустимою. Якщо високий рівень забруднення пестицидами атмосферного повітря населеного пункту обумовлений великою інтенсивністю роботи сільськогосподарської авіації, слід тимчасово перейти на використовування наземної апаратури (крім аерозольних генераторів)

110. Не допускається обробка парків і зелених насаджень в населених пунктах в радіусі 1 км навколо них стійкими і високотоксичними пестицидами, а також володіючими неприємним запахом (арсенат кальцію, октаметіл, пентахлорфенолят натрію, фосфамід і т. п.).

111. Хімічну обробку зелених насаджень в населених пунктах слід проводити вночі або удосвіта, до сходу сонця. У один прийом не рекомендується обробляти ділянки більше 5 га. На території лікарень, шкіл, дитячих садків, спортивних майданчиків проведення обробок будь-якими пестицидами забороняється.

112. Перед проведенням обробок посівів, лісів, садів, парків і інших насаджень, розташованих поблизу населених пунктів, необхідно сповіщати жителів про майбутні терміни обробки, протягом яких забороняється перебування людей на оброблених площах.

5.4 Охорона джерел водопостачання

113. При обробці пестицидами різних об'єктів повинні передбачуватися заходи по охороні джерел водопостачання.

114. Застосування пестицидів в сільському господарстві, обробка лісів, садів, парків і т.д. допускається тільки при нагоді дотримання санітарно-захисної зони не менше 300 м між оброблюваними об'єктами і водоймами. В залежності від місцевих умов (ступінь ухилу полів, характер та інтенсивність трав'янистого і деревовиднокустарникового покриву) цей розрив по вимозі органів санітарного нагляду може бути збільшений в 2 і більше раза. При необхідності проведення обробітку в санітарно- захисній зоні (при появі шкідників і т.п.) дозволяється застосування тільки мало-і середньо токсичних, нестійких пестицидів (III і IV групи гігієнічної класифікації по показниках стійкості і токсичності) за допомогою наземної апаратури (крім аерозольних генераторів).

115. Обробка водоймищ пестицидами (в якості ларвіцидів, гербіцидів і ін.) дозволяється тільки при використанні малостійких у воді речовин, рекомендованих відповідними інструкціями, узгодженими з Міністерством охорони здоров’я. Забороняється застосування стійких хлорорганічних препаратів.

116. При обробці пестицидами індивідуальних ділянок повинні бути вкриті джерела водопостачання (питні колодязі).

117. Організація, яка проводить обробку водойм пестицидами, здійснює контроль за їх вмістом у воді. Проби води в донних відкладах для дослідження відбирається перед першою обробкою, після неї та після закінчення робіт із пестицидами. Для контролю за чистотою відкритих водойм відбір проб проводиться як на місці стоку поверхневих вод, так і на різних ділянках на відстані 50 і 100 метрів від берега. Результати лабораторних досліджень відправляються в головні санепідстанції.

118. Органи санітарного контролю проводять вибірковий контроль за вмістом пестицидів у водоймах, які використовуються у господарсько-питних та культурно-побутових водопостачань населення.

119. При виявленні у воді пестицидів в кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації, органи державного санітарного нагляду ухвалюють рішення про можливість подальшого використання водного джерела.

5.5 Охорона грунту

120. При використанні пестицидів в сільському господарстві необхідно вживати заходи, направлені на попередження накопичення в грунті стійких препаратів з метою охорони харчових продуктів, атмосферного повітря, водоймищ.

121. При проведенні фумігації грунту забороняється вносити стійкі пестициди (I і II групи гігієнічної класифікації по показнику стійкості). При необхідності обробки грунту вказаними вище пестицидами (боротьба з карантинними шкідниками і т. п.) не допускається вирощування коренеплодів, кормових трав.

Перераховані культури можуть висаджуватися в грунт, якщо концентрація в ній ДДТ, ГХЦГ, гамма-ізомеру ГХЦГ не перевищуватиме 1 міліграм/кг, поліхлорпінена і поліхлоркамфена - 0,5 міліграм/кг, севіна - 0,05 міліграм/кг не допускається наземна обробка вказаними пестицидами сільськогосподарських культур, які ростуть на цьому грунті.

122. За наявності в орному шарі грунту у весняний період ДДТ, ГХЦГ | гамма-ізомеру ГХЦГ в концентрації вище 1 мг/кг, а поліхлорпінена і поліхлоркамфена -вище 0,5 міліграм/кг, севіна - 0,05 міліграм/кг не допускається наземна обробка вказаними пестицидами сільськогосподарських культур, що виростають на цьому грунті.

123. На ділянках, в грунті яких містяться пестициди в концентраціях, що перевищують допустимі, дозволяється вирощування тільки зернові і технічні культури.

124. У разі вирощування клубне- і коренеплодів на оброблених стійкими пестицидами ділянках, в грунті яких містяться препарати в кількостях, що перевищують допустимі (а також за наявності в грунті інших стійких речовин, для яких гігієнічні нормативи ще не встановлені), не допускається використання таких продуктів для харчування людей і на корм худобі без санкції органів ветеринарного санітарного нагляду.

125. Поховання пестицидів в грунт здійснюється у відповідності за встановленим порядком.

126. Контроль за вмістом пестицидів в грунті здійснюється у весняний період перед початком польових робіт агрохімічними лабораторіями, вибірково -органами санепідслужби.


Розділ 6 Спонсорство екологічних ферм

6.1 Спонсорство ферм екологічного вирощування

Екологічним землеробством в країнах Європейського Союзу почали займатися с 1991 року, навіть великі ферми, але ті які були зацікавлені у якості продукції та збереженні земельних ресурсів. Вже тоді їм була потрібна фінансова допомога, щоб утворити маленькі ферми і використовувати досконалу техніку, насіння та інструменти для землеробства.[22.стор.6,7]

Саму велику матеріальну допомогу отримували ферми, на яких працювали люди із університету ґрунтознавства. Невелику допомогу екологічним фермам до 1997 року давали тільки (на гробових) районах за державними агро програмами , щоб зберегти підземні води та розширення екологічно чистого землеробства в інтенсивній (гробовій) зоні. До 1996 року поки ферм з екологічним вирощуванням не було дуже багато, служба сертифікації «Екоагрос» надавала свої послуги безкоштовно. Оскільки дуже швидко почали розповсюджуватись екологічні ферми, то сертифікація стала дорожчою. Ферми із задоволенням би сплатили за сертифікацію, якби держава допомагала. Від 1997 року у зв’язку зі стрімким поширенням екологічного землеробства в Європі було запропоновано підтвердити спеціальну програму. Її назви змінюватись перші 3 роки : «Програма екологічного землеробства, порядок фінансування », «Точне екологічне землеробство» - 2000році, «Вимоги до спеціального сільського екологічного землеробства та порядку фінансування» - 30.03.2001року підтверджено Міністерством Литовської республіки, стаття №88. Порядок фінансування 1997 року не змінювався, але склали добру інфраструктуру, вимоги для закордонного ринку збуту екологічно якісної продукції, вирощування.

Від 1999 року формулювання змінилося, оскільки країни почали готуватися до вступу у Європейський Союз, так що увага збільшилася до екологічного вирощування. А тепер цей документ має таку назву «Формування та дотримання загальних правил Європейського Союзу усіх країн».

З 1997 року з фонду грошей, які були в сільському бюджеті стали збільшуватись, оскільки вираховувалися з людей. Сума для одного об’єкту ферми не більше 4000 тис. дол. за рік для вирощування одної культури на сезон. Кошти перераховує держава. Для того, щоб отримати необхідну для ферми суму потрібно пред’явити такі документи:

- заява, форма, що підтверджує право на отримання грошей, які виплачує держава;

- сертифікат, який доводить екологічний статус виробництва;

- документи бухгалтерії, грошовий баланс, звіт, якщо це не підприємство, а ферма має сплатити податок, а якщо ні, то необхідно показати форму за якою він отримує гроші;

- журнал робіт;

- посвідчення реєстрації ферми або підприємства;

- документи угоди на землю, довідки про ренту.

Ці документи мають бути в копіях і затверджено нотаріально, потім реєструють в земельному районному відділі. В межах одного місяця створюється комісія, яка вирішує позитивно, тоді районна комісія підтримує угоду з фермером, а якщо негативна відповідь, тоді вони пояснюють обставину за якою вони не можуть провести фінансування. Для вирішення цього питання вони дають термін не більше 25.09, за який мають бути виправлені всі недоліки. Саме останнє рішення приймає комісія району до 1.12 того року, тоді гроші нараховуються на рахунки фермерів до 30.12. [49 стор.25].

Причини не виплати грошей :

Не представлений повний пакет документів;

Не вірні дані написані в документах;

Якщо документи не вчасно подані;

Якщо після зауваження комісії не були виправлені документи;

Дані, документи за якими видаються гроші, змінюються і тому фермер не має змогу отримати гроші і він втрачає право.

Угода була зроблена не законно.

Головний представник комісії, який видає гроші фермеру, повинен наголосити на його обов’язки та досконале виконання їх. І він повинен інформувати головного представника комісії. Якщо комісія пізніше знаходить недоліки в роботі, то вони мають право надрукувати в організацію, в якій була заключна угода про її анулювання. Після того, як угода зупиняється, фермер не має право цього року отримувати гроші і ту суму, яка була витрачена в тому році повинен повернути.

За роботу сертифікації від міністра підтверджені ціни 75% сплачено і засвідчено спеціальною програмою сільської ради, а 25% сплачує суб’єкт. Підприємство сертифікації села екологічного землеробства повинно показати звіт-рахунок про ці роки зроблених робіт. За зроблені сертифікаційні роботи у сфері землеробства гроші переводять в районні дільниці, а решту переводять підприємствам сертифікації. Для суб’єктів землеробства, які підписали угоду, що отримали гроші, це підтримання правил 1998-2000 рр. Ці гроші виплачували, за порядком підписання договору.

Для захисту підземних вод і розширення екологічно-чистих вод «у гробовій зоні» точною програмою підтвердженою 17.09.96р. п.719 «Порядок фінансування»і вказано, що програму веде підприємство ім.АТХЛОС, а Міністерство земельних ресурсів ці гроші виділяє для спеціальних програм, щоб зробити їх в перекладі з підтвердженою програмою.

Таблиця 11. Фінансування державного екологічного землеробства.

Рік Виплачені суми,євро Виплачені гроші на екологічне землеробство фермерам
1997 66000
1998 160000
1999 84000
2000 180000

Підсумок: З 1997 року держави виплачували гроші фермерам. З 2000 року – за прямі виплати, за сертифікацію кожного га. Це збільшило кількість вирощення екологічної продукції. Але сплачення поступово зменшилось і тільки 50 – 60% фермерів займаються вирощуванням, отримуючи гроші. Якщо 1997 року виплачено 66000 євро, то у 2000 році – більше у 2,5 рази. Зараз є дуже добрі перспективи для розвитку екологічного вирощування, тому що держави виявляють свою зацікавленість. Англія має сертифікацію Екоагрос і з’явилося більше якісної продукції на ринку.

Висновки та рекомендації.

Вивчивши науково-популярні статті, оцінивши досвід Європейських країн, зробивши аналіз ферм, а також розібравши проблеми поширення екологічних сільських господарств, можна зробити такі висновки:

В Європі поширюються «Правила екологічного сільського господарства – виробництво, переробка, реалізація, маркеровка», описує екологічне сільське господарство (органічне, біологічне, біоорганічне) як господарство, в якому не використовуються синтетичні, хімічні препарати (добрива, пестициди, ліки, стимулятори росту та ін.), їх замінюють натуральними і органічними препаратами.

В Європі за останні десятиліття замічена тенденція різкого збільшення екологічних господарств, які обумовлюють два основних фактори:

ріст ринку;

сільськогосподарська політика.

Почали фінансово підтримувати господарства, в Європі їх площі за останні 15 років збільшилися в 35 раз і в 2003 році склали майже 4 млн. га.

Поряд з цим на екологічних фермах Європейського Союзу в процесі сільськогосподарського виробництва виникає ряд проблем, серед яких найбільш актуальними є :

охорона атмосферного повітря;

утилізація органічних відходів;

раціональне використання водних ресурсів.

Пропонується для охорони атмосферного повітря на екологічних фермах перехід котелень з використанням твердого палива (буре вугілля) на отримання біогазу.

Утилізацію органічних решток екологічних ферм Європейського Союзу пропонуємо здійснювати поєднанням отримання біогазу та технологією отримання біогумусу Червоним Каліфорнійським Дощовим Черв’яком (ЧКДЧ). Частину відходів направляємо на метанове бродіння, а решту на отримання біогумусу.

Охорону раціонального використання водних ресурсів на фермах здійснюємо впровадженням більш сучасної очисної установки Біотал-50, яка призначена для очищення господарсько-побутових стічних вод житлових і суспільних будинків, стічних вод даного виробництва. Тоді очищені стічні води за своїми властивостями будуть наближені до природних.

Рекомендації:

Розповсюджувати ідеї екологічного землеробства і розширювати освіту суспільства в Литві, тобто-видавати більше періодичної літератури, готувати телевізійні передачі та інше, так як багато людей, а також і традиційних господарств, не знають основних принципів екологічного господарювання і тому не зважуються господарювати екологічно.

Фермерам з’єднуватись у кооперативи, які б закуповували їх продукцію, реалізували її на внутрішньому та зовнішньому ринках, почали б продаж в торгівельних центрах, так як мала кількість виробленої продукції гальмує (як згадувалося вище), як реалізацію виробленої продукції, так переробку і експорт.

Удосконалювати сертифікаційну систему, щоб для фермерів, які вирішили займатися екологічним господарюванням, вона була простішою, однак відповідала б міжнародним стандартам, так як існуюча система сертифікації достатньо важка, і де - хто відмовляється господарювати екологічно лише по цій причині.


Список літератури

1. Александравичюс А. Роль экоземледелия в увеличении роли страны в конкурентноспособности либерализации, в условиях международных торговых отклонений// Конкурентноспособность с/х и его важность в экономике страны. – Вильнюс. Институт Литовской аграрной экономики, 2001. – 201-213 с.

2. Бразаускене Д. Экохозяйствование на пути в ЕС. «Ukininko patarias-2000» август 3 н.8.

3. Бразаускене Д. Мтивация экохозяйствования « Мано укис». – 2001 – №2, п.8

4. Бразаускене Д. Глубина глубин – традиция «Зелёный мир», 1995. – сентябрь, п.37.

5. Бразаускене Д., Свиркис А. В самом деле ли наше с/х становится эко? «С/х» - 1995, №8, 14-15 с.

6. Начальное обучение экоземледелию – Вильнюс, «Зелёный мир», 1994. – 41 с.

7. Правила эко с/х: производство, переработка, реализация, маркировка. – Каунас ЛР с/х продукция, 1997. – 40 с.

8. Гуткаускас «Татулос программа» ведёт Литву в 21 век «С/х», 1998. - №1. – 19-20 с.

9. Гужите В. Экохозяйствование сегодня «С/х», 1997. - №6. – 15 с.

10. Фонд поддержк села. Дкументы, регламентирующие, формирование фонда и порядок использования. – Вмлнюс. Литература рубрики с/х министерство, 1997-1999 гг.

11. Кривицкипе В. Мир вибирает экохозяйствование «Моё хозяйство», 2001. - №6. – 32 с.

12. Лазарайтекс Б. Животноводческое экохозяйствование. «Моё хозяйство», 2000. - №5. – 14-25 с.

13. Лазаскас И. Хозяйствовать можно и не на плодородной земле. «С/х», 2000. - №10. – 6-7 с.

14. Лазаускас П. Начало экохозяйствованого движения в Литве. «Экохозяйство», 1999. - №1. – 5-6 с.

15. Лазаускас П. Экопродукции рынок гарантирован.. «Моё хозяйство», 2001. - №1. – 34 с.

16. Лазаускас П. Эко с/х – 10 лет! «Экохозяйство - 2000». - №4. – 1-2 с.

17. Лазаускас П. Расширение экохозяйства и его ерспективы в Литве// С экопродуктами в Европу; материалы доклада медунардного семинара «Эко с/х – теория и практика».

18. Лазаускас П. Экологическое земледелие может открыть путь Литве на Европейский рынок «Сельское хозяйство»-1996 №6 стр.6-7.

19. Лазаускас П., Рутповеке В. Для Литовской еко с/х продукции открылся путь на Европейский и мировой рынки «Экологическое хозяйство»-2000 №2 стр.2-3.

20. Литовское сельское хозяйство 1999г. Смысл и перспективы- Вильнюс. Литовский институт аграрной экономики-2000стр.155.

21. Лиивааук П. Рынок и реализация экологических продуктов «Экологическое хозяйство»-1999 стр.10.

22. Помощь по специальной программе (SAPARD) в расширении с/х и села. Вильнюс. Национальная платежная агентура при Министерстве с/х-2001.стр.71.

23. Пауликас В. Кризис промышленного с/х и теория Мальтуса. «Мое хозяйство»-2001 №6 стр.36-38.

24. Росенов С., Солтысяк У., Версчур Г. Экоземледелие в практике щадящего внедрения в с/х- Каунас.1997-18стр.

25. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-1999,№1 стр.7-8.

26. Рутковене В. Литва на карте международного экологического хозяйства, «Сельское хозяйство»-1999 №10,стр.232.

27. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-2000 №4стр.100.

28. Рутковене В. Мир выращивает экологически «Моё хозяйство»-2000 №11 стр.32.

29. Рутковене В., Рутковайте И. Литовское еко. хозяйство сегодня. Новости экологического хозяйства-2000 №3 (№9). Стр.112.

30. Рутковене В., Земеулис Э. Перспективы производства экологически хозяйственных продуктов в Литве и их экспортирование в ЕС контексте. Конкуренто-способное с/х и его важность для экономики страны. Вильнюс: Институт аграрной экономики Литвы. 2001, стр.192-200.

31.Статистические данные о экологическом сельском хозяйстве.- Каунас. Общественная организация «Экоагрос». 2001,стр.22.

32. Шведас А. Проблемы использования экологически чувствительной земли. «Сельское хозяйство».-1997 №11,стр.15.

33. Вайчунайте Р. Средство ЕС для расширения экологического земледелия «Моё хозяйство»-2001 №5,стр.29.

34. Экономика сельского хозяйства. Научные работы – LAEI. 1996 №1,стр.192.

35. Жилис Г. Торговля экологической продукцией за рубежом «Экологическое хозяйство»-2000 №2,стр3.

36. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.

37. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. «Моніторинг довкілля». Підручник.-К.: Видавничий центр «Академія», 2006.-360стор.

38. «Охрана труда в сельском хозяйстве»,-1980.-Москва, 356стр.

39. Ярошевська В.М. Проектування та розрахунки засобів захисту з технічної і пожежної безпеки в дипломних проектах : Навч. Посібник Рівне, 2005р.

40. Агрохімічний вісник №1,2006р.

41. www.biotal.ua.

42. www.plantsman-compuserve.co.uk.


Надання сертифікату господарству

Прямі виплати

Перевірка якості сертифікаційної продукції, стабільності сертифіката та використання сертифікаційного знаку
Включення господарства в каталог сертифікацій-них господа-рств підприємств
Подача документів (заява, анкета, акт про власність на землю, план господарювання, копії державної здачі в оренду та інших договорів цього року до 1 травня
Позитивне рішення
Рішення експертів сертифікаційного комітету про надання статусу екологічного господарства
Перша перевірка господарства сертифікаційним закладом
Оплата сертифікаційного внеску
Підпис договору щодо сертифікації робіт
Додаток 1. Організація і підтримка екологічного та шкодуючого землеробства