Смекни!
smekni.com

Характеристика кабана (стр. 5 из 7)

До угідь високого бонітету відносяться стиглі деревостани з участю дуба та ялини, з підростом чагарникових порід, з багатим різнотрав'ям з безпосереднім примиканням до заболоченої місцевості та сільськогосподарських угідь.

До угідь середньої якості відносяться перестійні хвойні ліси, а також високоповнотні молодняки сосни, або мішані ліси з ялини.

Ліси з бідними, піщаними ґрунтами з невдалим розташуванням на місцевості без примикання до сільгоспугідь вважаються низькобонітетними угіддями.


3.4 Зимова підгодівля та харчування

Підгодівля диких тварин відіграє важливу роль у підтриманні господарсько доцільного рівня чисельності їх поголів’я, служить вагомим чинником попередження чи зменшення пошкоджень лісового і сільського господарства, забезпечує виживання багатьох видів в екстремальних зимових умовах. Підвищувати ефективність мисливського господарства без осінньо-зимової підгодівлі в суворі сніжні зими неможливо. Для кожного з видів мисливської фауни, залежно від його біологічних властивостей, слід проводити підгодівлю відповідно до вимог цього виду. Але не слід забувати, що підгодівля диких тварин без міри призводить до негативної адаптації дичини до легкого добування кормів і відвикання від природного кормодобування.

Досвід ведення мисливського господарева на кабана в європейських країнах, передових мисливських господарств України і наш власний свідчить, що біотехнія повинна включати мережу кормових полів осінньо-зимову підгодівлю.

Раціональне розміщення мережі кормових полів дає змогу утримувати кабанів у вигідних для мисливського господарства місцях, різко зменшувати кількість випадків виходу їх на сільськогосподарські культури, тобто зводити до мінімуму збитки сільському господарству. Підгодівля взимку дає можливість не допускати смертності поголів'я і підтримувати популяцію на ! належному рівні.

На територіях, де лісові масиви займають невелику площу серед сільськогосподарських угідь (від 100 га до 8—15 тис га), біотехнічні заходи ведуть з таким розрахунком, щоб звести до мінімуму шкоду сільському господарству.

В широколистяних лісах доцільно створювати захисні ремізи із Шпилькових порід (ялина, ялиця), у яких до 20-річного віку не проводити рубок огляду. На 1000 га лісових угідь досить створити 10–15 га захисних реміз у 2–3 ділянках, бажано в глибині лісу. Якщо такі ділянки є, то їх створювати не треба, а лише підтримувати у природному стані або поліпшувати підсадкою ялини і ялиці. При залісненні нових площ до складу лісових культур вводити 10–15% плодових чи плодокісткових дерев (яблуня, груша, слива, черешня, тощо). Поблизу природних чи штучно створених захисних ділянок (реміз), де постійно перебувають кабани, треба створювати кормові поля з розрахунку 1–1,5 га на 1000 га лісових угідь, у 3–4 і навіть більше місцях. Ці поля є запорукою того, що кабани не ввійдуть на сільгоспугіддя. Краще всього висівати на цих полях овес, кукурудзу, висаджувати картоплю чи топінамбур, їх залишають на зиму, не збираючи врожаю.

Недалеко від кормових полів (500–800м) слід впорядковувати підгодівельні майданчики, бажано автогодівниці – дві парні автоматичні годівниці на 1000 га лісових угідь. Корм у годівниці викладають залежно від кормових і кліматичних умов, починаючи з листопада-грудня. Підгодівельні місця чи автогодівниці влаштовують у лісі, на ділянках, що захищають спокій тварин, недалеко від захисних реміз, на невеликих галявинах, у рідколіссі з густим підліском, тощо.

Викладання кормів у автогодівниці проводять один раз на 10–14 днів, залежно від їх ємності і кількості тварин, що підгодовують. При підгодівлі кабанів з автогодівниць виключається затоптування кормів тваринами та рознесення птахами. В місцях, куди на підгодівлю приходять великі стада кабанів, слід влаштовувати дві автогодівниці. Одну з них огороджують з таким розрахунком, щоб до неї могли дістатися тільки молоді кабани.

У лісі треба споруджувати кормосховища, куди восени завозити корми на цілу зиму. Один єгер може легко подавати звідти корм на підгодівельні майданчики чи в автогодівниці у 3–4-х місцях. Працівники мисливських господарств визначають терміни викладання кормів у кожному окремому разі.

Для підгодівлі можна використовувати картоплю, буряк, моркву, кукурудзу, жолуді, зерновідходи, сухий жом цукрового буряка, силос, тощо. На одного кабана на добу потрібно 0,5 кг кормів у листопаді-грудні і до 2–3 кг у січні-березні.

Штучна підгодівля призводить до концентрації кабанів на порівняно невеликих ділянках лісу, поблизу підгодівельних майданчиків чи автогодівниць. При достатньому об'ємі підгодівлі взимку кабани більшу частину доби перебувають на лігвищах поблизу підгодівельних майданчиків на відстані 200–1000 м, у той час як у природних умовах вони за добу часто проходять від 3–4 до 6–7 км і більше.

Враховуючи це, підгодівельні майданчики слід влаштовувати у багатьох місцях по території, щоб не допускати концентрації великих стад кабанів на невеликих ділянках лісу. У кабанів, яких підгодовують на майданчиках, дуже швидко виникає досить стійкий умовний рефлекс (або комплекс рефлексів) на звуки, що свідчать про доставку кормів (скрип воза, фуркання коней, стукіт певним предметом, людський голос тощо).

При цих звуках усі особини стада, які відпочивають поблизу, піднімаються і сходяться до підгодівельного майданчика. При систематичній підгодівлі різко змінюється ставлення кабанів до людини. Вони ніби перестають її боятися, стають довірливими, чого не можна сказати про старих особин, які підходять до майданчиків тільки після того, як переконаються, що можна спокійно пожирувати.

Більшість дослідників (П.Г.Козло, 1989; Хайнц Майнхардт, 1983) відзначають, що штучна підгодівля одночасно з позитивним впливом (запобігання смертності тварин взимку, збільшення поголів’я) має і негативний, тривала щорічна підгодівля призводить до того, що кабани певною мірою втрачають притаманну їм високу витривалість. Якщо не проводити селекційного відбору, то в кінцевому результаті підгодівля сприяє ослабленню популяції.

Поблизу підгодівельних комплексів доцільно споруджувати вежі спостережень, з яких ведуть кількісний та якісний облік, селекційний відбір неповноцінних тварин, експлуатацію поголів’я тощо.

Важливими біотехнічними заходами із збільшення кормових ресурсів є і створення кормових полів, плантацій та реміз.

Поля створюють переважно для копитних звірів. Закладаючи їх на території лісових угідь, не слід концентрувати посіви на великих площах. Краще лісових галявин, міжквартальних просік, трас трубопроводів тощо. На літо кормові поля бажано огороджувати, а взимку влаштовувати проходи, перекриваючи лише окремі ділянки.

Вирощувати на кормових полях рекомендується: топінамбур (земляну грушу), картоплю, овес, суміші вівса і гороху, вику з горохом, кукурудзу, жито тощо. З трав’яних рослин можна використовувати райграс, тимофіївку, еспарцет, дику петрушку. Слід віддавати перевагу змішаним культурам, тобто на одному полі висівати разом 2–3 культури, що приваблюють більше видів мисливської фауни.

Мисливські звірі часто страждають на гельмінті захворювання. Споживаючи відповідні сезонні лікарські рослини, вони тим самим лікуються і від різних хвороб. У зв'язку з цим дуже корисно висівати на кормових полях, вздовж лісових просік, доріг, на галявинах, трасах трубопроводів і ліній електромереж різні види полину. Тварини, поїдаючи стебла, листя та насіння, позбавляються кишкових паразитів.

3.5 Заготівля кормів та створення захисних реміз

Заготівля кормів відбувається влітку та на початку осені в кінці збору врожаю, в залежності від дозрівання тої чи іншої культури. В заготівлі кормів приймають участь працівники мисливського господарства та мисливці. Важливими біотехнічними заходами із збільшення кормових ресурсів є створення кормових полів, плантацій та реміз.

Поля створюють переважно для копитних звірів. Закладаючи їх на території лісових угідь, не слід концентрувати посіви на великих площах. Краще засівати непридатні для господарського використання невеликі (0,2–1 га) ділянки лісових галявин, міжквартальних просік, трас трубопроводів тощо. На полях вирощувати рекомендується: топінамбур (земляну грушу), картоплю, овес, суміші вівса і гороху, вику з горохом, кукурудзу, жито тощо. Данні про заготівлю кормів та створення захисних реміз вказані в таблиці 3.2.

3.2. Виконання біотехнічних заходів

Корми, біотехнічні споруди, ремізи Корми, біотехнічні споруди, ремізи, що є в наявності Заплановані
тон шт га тон шт га
Силос 10 - - 7 - -
Зернові відходи 10 - - 8 - -
Кукурудза в качанах 10 - - 10 - -
Картопля 0,2 - - - - -
Влаштування підгодівельних майданчиків - 11 - - 2 -
Солонці - 15 - - 15 -
Кормові ремізні поля - - 1,0 - - 1,0

Розділ 4. Мисливськогосподарське значення та розвиток галузі