Відмінною рисою культури ХХІ століття стає стремління до міжкультурних контактів країн всіх континентів. Свідоцтво тому – міжнародні фестивалі, міжнародні концерти-акції і глобальні концерти, які ставали «візитними картками» тієї або іншої країни. До найбільш авторитетних щорічних театральних зустрічей належить фестиваль в Едінбургу (Шотландія), який ще називають «шекспірівським». Роль європейської лабораторії театральної думки грає діяльність Бітефа (Бєлградського інтернаціонального театрального фестивалю). Як і багато інших сфер наший життя, мистецтво і культура випробовують на собі вплив загальної глобалізації, яка розповсюджується на весь внутрішній ринок. В той же час, підтримка держави в наший країні привела до організації безлічі творчих колективів і посилення конкуренції між ними, яка зовсім не супроводжується зростанням якості пропозиції в області культури і мистецтв. Сьогоднішнє різноманіття театральних форм і жанрів (репертуарний, антрепризный, студійний театри), здатне одномоментно і подієво об'єднати театральний фестивальний проект як унікальний авторський продукт. У цьому сенсі він вимагає ретельної і всесторонньої маркетингової розробки, що полягає в створенні і організації базових умов оптимізації суті створення театральної пропозиції і правильному управлінні процесом його споживання цільовою аудиторією глядачів[[19]].
Фестиваль є для глядацької аудиторії відомою маркою, гарантією високого художнього рівня нового спектаклю, хоча сама постановка може бути здійснена невідомим поки режисером або представляти афішу невеликого провінційного театру.
Серед перших і значних потрібно назвати міжнародну виставку афіш, що відбулася в Петербурзі в 1897 році; серед останніх – “Театр починається з афіші”, що пройшла в 2003 році в ГЦТМ ім. А.А. Бахрушина. Сьогодні театр знаходиться під сильним впливом потребительски орієнтованої, так званої «фестивальної» публіки. Глядач, як «споживач художньої продукції», через попит впливає на художника і на всю систему «художнього виробництва». До складу фестивальної аудиторії, як правило, входять глядачі з високим ступенем избирательност. В даний час в світі затверджується відношення до традиційного мистецтва як до розважального жанру. Змінюється відношення глядацької аудиторії до ролі і функцій організацій культури, що обумовлене дією інститутів масової комунікації. Сьогодні активно моделюється структура ціннісної свідомості «споживчого» суспільства, яка веде до слабшання тієї, що розвиває і ескалації розважально-релаксаційної функції мистецтва. Сучасна культура візуально орієнтована. Сьогодні активно моделюється нова структура ціннісної свідомості «споживчого» суспільства, що веде до втрати затребуваності просвітницьких цінностей і ескалації інтересу до гедонізму, згідно яким культура повинна приносити задоволення, розважати, заспокоювати. Хоча, не варто забувати, що в ієрархії функцій художньої культури розвага виступає не тільки паралельно з виховними завданнями, але особливо активно проявляє себе на підготовчому етапі залучення людини до мистецтва і тому грає вельми важливу роль в процесі залучення глядача, особливо молодого, до культури. Зміна відношення до культури, вважає Т. Абанкина, багато в чому виникло як відгук на глобальні тенденції суспільного развития[6].
Перехід до постіндустріального суспільства обумовлений якісними змінами в потребах, ціннісних орієнтацій і мотиваціях театральної поведінки, які приводять до змін соціального життя у всіх її сферах, у тому числі і у сфері культури. Відбувається ціннісна переорієнтація людей, що має на увазі пріоритет таких цінностей в сучасному суспільстві, як автономність і самовираження особи, вільний час і дозвілля. Мережеві структури у сфері культури прагнуть не до монополізації, а до розвитку партнерських відносин, що забезпечують стійкість системи в цілому і можливість реалізації великомасштабних проектів. Сфера дозвілля стає найважливішою соціальною підсистемою постіндустріального суспільства, корінні зміни якої приводять до створення концепції «цивілізації дозвілля», в межах якої товари і послуги сфери культури стають призначеними для задоволення (згідно теорії «ієрархії потреб» А. Маслоу) потреб «високого порядку»: самоствердження, соціальної приналежності. З іншого боку, проникнення механізмів ринкової економіки в сферу культурного життя приводить до ослаблення соціокультурної ролі глядача. Сучасний соціум неухильно диференціюється, що безпосередньо відбивається і на поведінці особи у сфері оперного мистецтва. Розширення аудиторії у зв'язку з бурхливим розвитком технічних засобів розповсюдження мистецтва зробило публіку більш анонімною і внутрішньо роз'єднаною, що підсилило процеси «атомізації» і індивідуалізації публіки. В результаті режисура втрачає відчуття публіки і починає функціонувати як замкнута художня система. Відбувається диференціація і попиту, і пропозиції на ринку мистецтв. Н. Хренов, В. Радаєв також визначає складну масову освіту публіку як «породження засобів масової комунікації». Цю ж традицію поглядів на публіку підтримує и Г. Козирев, розуміючи публіку як «духовну і інформаційну спільність людей, що є споживачами певного духовного і інформаційного продукта[49]...
Більшість реклам театральних та кіно-фестивалів, конкурсів, форумів орієнтується на аттракцію (залучення), яка обумовлена потребою в пошуку
різноманітних прийомів зовнішнього виразу максимально однорідного змісту і таким чином забезпечує привабливість театральної постановки (шоу) для споживача. Натуралістичне зображення об'єкту як проектний прийом використовується при створенні рекламного-образу, перед яким є завдання
познайомити споживача зі змістом театральної постановки (шоу) або представити його ідеальним по своїх зовнішнім характеристикам на тлі театральної постановки (шоу) конкурентів з іншої країни, чи іншого міста, актуалізувати потребу в відпочинку, розкрити його унікальні особливості постановки (шоу). Необхідно відзначити, що основними особливостями такого візуального рішення є красива, солодкуватість, що визначають функцію гедонізму образів.
При цьому акцент робиться на всіх проявах тілесності. У сучасних театральних постановках (шоу) у рекламі відносяться естетично цінного об'єкту, звідси сяйво «флуоресцентних усмішок», демонстрація молодої шкіри, збільшених грудей та ін. Використання кліше – ще один типовий прийом дизайн-проектування. Використовуючи знак або набори знаків, які характерні для якої-небудь сюжетної теми, театральний-образ робить відсилання до них і, таким чином предстає як явище того ж порядку (наприклад, образ скрипки як знак високого мистецтва в рекламі виступу оркестру Київської філармонії).
Проектний прийом зовнішнього уподібнення властивостей образів припускає зіставлення рекламованого театрального дійства (шоу) товару з яким-небудь об'єктом на основі схожісті їх властивостей. У такому разі об'єкт стає знаком рекламованого товару, знаком його властивостей.
Наступним проектним прийомом є включення персонажа (дійової особи) у композицію дизайн-графики реклами театральної постановки (шоу). Героєм може виступати знаменитість, що грає головну роль; сім'я, що представляє типових глядачів; дівчина модельної зовнішності і ін. Вибір персонажа орієнтований на однозначне розуміння образу. Велике значення має зовнішній вигляд героя, його жести, поза. Невипадково герої завжди зображаються зверненими безпосередньо до глядача – це підсилює враження його включеності в композицію. Наступний проектний прийом – запозичення[74]. В межах дизайн-графіки можна говорити про таких його аспектах, як композиційне і сюжетне запозичення. Композиційне запозичення припускає візуальне вирішення товару, що імітує зовнішній вигляд конкурентного товару, який займає стійкі позиції на ринку. При сюжетному запозиченні переймають сюжет, тему. Даний прийом характеризується великою дієвістю, оскільки орієнтований на зіставлення змісту театральної постановки (шоу) з явищами і символами іншого роду. Таке поєднання представляє дійство театральної постановки (шоу) в новому світлі виграшно, що і забезпечує залучення до нього уваги глядачів.
Моноципальний центр імені Всеволода Мейерхольда працює над своїм новим проектом - постановкою п'єси англійської письменниці і драматурга Керіл Черчилль «Сім єврейських дітей»[53]. Коротка п'єса, що складається з семи монологів, була написана в січні цього року як відповідь на озброєний конфлікт в секторі Газа. У лютому відбулася прем'єра п'єси на сцені лондонського театру «Ройал Корт». Твір викликав неоднозначну реакцію, як у критиків, так і громадськості. Деякі видання звинуватили драматурга в розпалюванні антисемітських настроїв, інші, навпаки, прийняли п'єсу захоплено, відзначивши, що вона зовсім не дає однозначної оцінки, а лише досліджує по-справжньому хворі проблеми сучасності. 1 червня, в Міжнародний день захисту дітей, п'єса була вперше поставлена на території колишнього СРСР. Відбулося це в Мінську у виконанні тамтешнього «Вільного театру». Парою тижнів через неї в перекладі на іврит подивилася публіка в Тель-Авіві. Прем'єра в Херсоні стане першим показом спектаклю на українській землі. На режисерському терені дебютує Євгеній Марківський, який став і автором оригінального перекладу тексту п'єси з англійського (у білорусів переклад зовсім інший, свій власний).
Захід приурочений до роковин підстави Моноципального центру імені Всеволода Мейерхольда, яка наголошуватиметься 15 серпня. За цей рік колектив Центру підготував близько десяти проектів, серед яких, - вербатим-пьеса «Молодість-Старість», цілий міні-театральний фестиваль «Лютий лютий» (тоді на сцені клубу «Его» були показані ряд коротких постановок), п'єса «Пісочниця», ще одна вербатим-пьеса «Я хочу», участь в проекті «Вещь-в-себе», постановка чотири блиц-пьес британця Марка Равенхилла. З останніх подій: 4-5 липня «мейерхольды» брали участь в этноэкологическом фестивалі «Трипільський круг» під містом Ржіщев в Київській області, де показали вербатим-пьесу «Відьми». А 15 липня на заході, озаглавленому «Одинадцять місяців», продемонстрували «Відьом» і ще дві постановки херсонській публіці. Основна мета - підвищити рівень акторської майстерності в трупі.Цього року центр планує показати себе на фестивалі «Курболесия» в Харкові (кінець жовтня) і на фестивалі «Драбіна» в Львові (початок листопада) . Сегодняшний тур по 20 містам України ювілейний - недавно «Російському балету» виповнилося 25 років[[20]]. Театр пропонує глядачам подивитися один з кращих своїх спектаклів - «Лускунчик». Це дійсно грандіозна постановка -визитка «Російського балету», якою колектив Вячеслава Гордєєва відкриває найпрестижніші зарубіжні гастролі.[21] Свій 8-й сезон відкрив музично-поетичний театр "Голос", що існує на громадських засадах. Сьогодні на одній сцені у нас виступають і імениті артисти (Валентна Галл-савальськая, Лариса Люта, Наталія Лелеко, Віктор Гурба), і молоді виконавці з школи мистецтв "Ювента", музичного училища, -рассказывает Галина Молоткова. За сезон театр дає близько 20 моноспектаклів, поетичних і творчих вечорів P.S. Приносимо вибачення за неточну вказівку місця проведення відкриття сезону. Це відбулося із-за невчасної подачі театром "Голос" інформації в рубрику "Афіша".[22] Кращий всеросійський театральний фестиваль «Золота Маска» за дев'ять сезонів вже знайшов свій унікальний бренд, міцно закріплений в суспільній свідомості: весна – театральний сезон – фестиваль – кращі російські спектаклі, церемонії нагородження – престижна премія «Золота Маска».