Система тристороннього композиційного аналізу, розроблена на прикладах творів мистецтва, у друкованому виданні розглядається з таких позицій: образно-змістовної (семантичний аналіз), що визначає характер та спрямованість видання; просторово-пластичної (синтаксичний аналіз), що визначає стиль, зображальну структуру видання, просторову ритміку, систему зображальних елементів (об`ємів, простору, світу, особливостей форм, лінійок тощо). Саме з цієї позиції аналізуються різні структурні композиційні схеми (лінійні, об`ємні, кольорові, силуетні тощо); фактурно-декоративної, що надає можливість зосередитися на поверхні білого аркуша або сторінки видання, на усіх фактурах, лініях, формах, кольорових або чорно-білих плямах.
Образно-змістовний аналіз вимагає групування матеріалів у блоки та рубрики за визначеними напрямками. Просторово-пластичний аналіз використовується при роботі з ілюстративним матеріалом, заставками, кінцевими елементами, але з цієї позиції можна розглядати будь-який елемент видання (від крапки до рядка), що має колір, розмір, розташування у білому полі сторінки, створює простір. Фактурно-декоративний аналіз набуває особливого значення при роботі з шрифтами, іншими набірними елементами, просто білої поверхні сторінки.
Лише в процесі взаємодії трьох композиційних систем створюється "цілісна єдність", яку можна розглядати як загальну, систематичну композицію видання, як композицію просторово-образного ансамблю, яка дає "просторове існування слову" та взаємодію композиції літературного матеріалу, композиції архітектонічної, що виростає на основі конструктивної організації видання, та композиції зображальної [[8]].
Теорія архітектурної композиції стосовно друкованого видання вивчає елементи, прийоми, принципи та закономірності розташування складових елементів (симетрія-асиметрія, метр-ритм, контраст-нюанс, пропорції, масштаб, колір, світло), також відокремлює специфічні категорії художніх засобів (об`ємно-перспективна структура та тектоніка, як найспецифічніше категорія, що фіксує взаємозв`язок форми з конструктивною основою). Таким чином, виходячи з системи композиційного аналізу при компонуванні видання потрібно враховувати такі шість моментів: 1) розташування складових елементів; 2) вага з урахуванням збалансованості елементів; 3) композиція вагомості; 4) лінійна композиція; 5) кольорова композиція; 6) композиція перспективи.
Будь-яке видання об`єднує літературний зміст (образ) та ідею функціональної організації. Залежно від переваги тієї чи іншої ідеї відрізняють композицію змістовну та незмістовну. Якщо композиція створює у читача образ об`єкта - це змістовна композиція, і вона має змістовну та структурну частини. Незмістовні композиції визначають кінцеву множину елементів із конкретними ознаками, що закономірно пов`язані, і тут найважливіша - структурна частина.
Теоретичні розробки композиційних побудов різних видів мистецтва відображені в оформленні друкованого видання. Починається конструювання видання з літературного змісту, у відтворенні образів та сюжетів спирається на досвід та закони зображальних та просторових мистецтв. Композиція організовує різнорідні елементи художньої форми, розташовує та підпорядковує них, створює єдність та цілісність усіх елементів.
Створення композиції видання - це така організація (образно-змістовна, просторово-пластична, матеріально-функціональна та декоративна), в результаті якої читач сприймає видання цілісно у змістовному та художньому плані.
Розгляд художніх форм, відмінних від живопису та архітектури, аналіз видів та типів композиції і на основі аналізу їх властивостей та психофізіологічних обґрунтувань дозволяє встановити "постійні зв`язки між елементами композиції та їх ознаками, які, по-перше, повинні бути присутніми у будь-якій композиції, а по-друге, повинні охоплювати усі її елементи." [[9]]
Єдина композиційна система, гармонійність сприйняття друкованого видання досягається через зв`язки, які ще називають властивостями (принципами): Повторення цілого у його частинах як основна ознака, що стверджує цілісність композиції: пропорції полоси набору повторюють пропорції сторінки, одна якась ознака повторюється на кожному розвороті, неможливість включення деяких елементів, що порушують цілісність. Підпорядкованість або впорядкованість усіх елементів, груп, рубрик відповідно до значення, виділення зорового центру, досягнення рівноваги, визначення послідовності сприйняття композиції. Розмірність або відповідність? як встановлення єдиної системи вимірів, ознак елементів або їх груп у композиції для розуміння єдиної закономірності частин та цілого: кількість полос набору, пропорціональні відношення, організація макета на основі модульної сітки. Рівновага - врівноваженість частин та цілого відносно просторових вісей: симетрія сторінок та розворотів. Єдність або цілісність композиції, як інтегрована ознака або принцип. Поняття композиції видання виходить із загального визначення композиції як організації різнорідних елементів художньої форми. Композиція не повинна мати щось зайве або відсутнє. Кожна частина композиції повинна мати право на своє місце серед існуючих інших частин, а усі частини повинні відповідати одна одній та підлягати головній частині, сприяти її провідному значенню.
Дійсно, будь-яке видання складається з системних рядів елементів - літер, груп рядків, абзаців, полос набору, блоку сторінок; текстова шпальта, шпальта з ілюстраціями, полоса рубрикацій них елементів, полоса з ілюстраціями або текст без ілюстрацій; заголовок, буквиця або - початкова шпальта із заголовковою рубрикою. Літерні знаки складають слова, фрази, текстові полоси і є змістовними формами. Одночасно вони - шрифт, графічний елемент, пов`язаний з білим простором сторінки.
Усі види набірних, мальованих знаків, усі види зображення виступають у виданні в ролі його композиційних елементів, так саме як пробіли, спуски, незадруковані полоси тощо. Шрифтові та інші елементи не можливо розглядати окремо. "Шрифт повинен бути красивим за формою..., самостійним за характером і - у першу чергу - добре читатися!" [[10]]. Відступи, кінцеві рядки, міжрядкові, між літерні та між слівні інтервали - це композиційно-ритмічне чергування білого та чорного у текстовій полосі, основа краси видання.
Композиція, у першу чергу, висловлює гармонійне поєднання елементів видання. Фактично усі композиційні елементи видання пов`язані між собою та складають єдину функціональну систему: пробіл, відступ, буквиця - сигнали про зміну ритму читання; рубрика, колонтитул, виноска - сигнали для пошуку та орієнтації всередині видання. Жодний елемент видання не існує зовні композиції, для нього важливо, на яку площину він буде покладений (вузьку, широку, маленьку), з яким буде межувати.
Один елемент на площині сторінки замикає на собі усю увагу; у композиції з двома елементами проблема полягає в установленні зорового центру або рівномірно між ними, або у наданні переваги одному з них. Це досягається встановленням рубрик, лінійок, подвійних заголовків, симетрії або асиметрії, контрасту, балансу нерівного, системи вісеї, діагоналі, пропорціональних членувань. Збільшення кількості елементів композиції вимагає лінійної схеми (у вигляді найпростішої геометричної форми), що визначає зв`язки між елементами, та встановлює напрям уваги, розмежує елементи. До таких схем належать модульні сітки.
Впорядкування багатоелементної композиції сторінки (лише текст, текст та кілька ілюстрацій, насичені графічними елементами сторінки) можливе після структурно-змістовного аналізу, що визначає призначення, кількість компонентів, архітектонічні, змістовні та функціональні зв`язки. Властивість багатофункціональності складових елементів видання детально аналізував Ляхов . До художніх засобів, що реалізують гармонічний зв`язок композиційних елементів, відносяться симетрія та асиметрія, динаміка та статика, метр та ритм, контраст та нюанс, пропорції та масштаб, фактура та колір, матеріал та конструкція. Пропорції, симетрія відображають просторово-декоративні відношення, метр та ритм - просторово-часові. Ритм перегляду друкованого твору, зручність повернення до попередніх сторінок вимагає від композиції членування, співвідношення частин видання, що розкриваються поняттям "архітектоніка". Цей термін використовується у конструктивно-художньому та функціонально-художньому сенсі, для визначення всебічної досконалості та організованості, раціональності, логічної стрункості, гармонії внутрішнього та зовнішнього, комплексної характеристики якості художньо-технічних творів, до яких можна віднести і друковане видання.
Термін "архітектоніка" прийшов у видання з архітектури, де означає образну інтерпретацію конструкції, а конструкція, в свою чергу, залежить від функцій, логіки об`єкту. Слово «архітектоніка» (від грец. агсhitektonike – будівельне мистецтво) означає "художнє відбиття закономірностей будови, що властиві конструктивній системі" та "будову художнього твору" [[11]]. Друковане видання термін "архітектоніка" використовує для оцінювання, аналізу ансамблю оформлення, композиції видання в цілому, членування та логічного підпорядкування частин одна одній, відображення логічно-змістовного зв`язку елементів вид[40].
Композиція видання виникає на основі архітектоніки літературного змісту, тому архітектонічність друкованого видання залежить від точності композиційного відображення та гармонійного підпорядкування частин у цілому. Найточніше архітектоніка видання відображена у системі рубрик, заголовків. Вірно оформлене відношення рубрикацій них частин є однією з основних вимог композиції – підпорядкування.