Смекни!
smekni.com

Театральна реклама на сучасному етапи. Зарубижний та витчизняний досвид (стр. 4 из 15)

У формуванні і становленні радянського авангардного мистецтва і дизайну 1920-х років важливу роль зіграв графічний дизайн, а саме – плакатна графіка. Агітаційні та пропагандистські плакати соціальної тематики відомих радянських художників-конструктивістів склали «золотий фонд» світового дизайну. У останні два десятиліття ХХ століття плакат став улюбленим об'єктом розробки для багатьох дизайнерів-графіків, що прагнули виразити свою цивільну позицію в цьому жанрі. У перебудовний час плакат був в авангарді професії: «він завжди на вістря, уловлює дух часу, а іноді і випереджає його, заглядаючи в майбутнє»[1].

Для плакатних творів перших революційних десятиліть були характерні авангардні композиційно-графічні і стилістичні прийоми. Це – активне використання в зображенні фотомонтажу, доповнюване шрифтовими композиціями і мальованими елементами фону; ексцентричні діагональні композиції, складені з графічної ілюстрації, букв, стрілок, растрових мотивів, знаків окликів. У соціальних плакатах використовувалися домінантні фігури в незвичайних ракурсах і позах, підсилюючих призывность і емоційність плаката. Авангардні експерименти художників-конструктивістів (А.М. Родченко, В.В. Маяковський, Л. Лісицкий, брати В.А. і Г.А. Стенберги, Д.А. Буланов, Г.Г. Клуцис, С.Я. Сенькин та інші) в плакатному жанрі збагатили світову плакатну графіку самобутніми засобами художньої виразності.

Нова економічна політика, прийнята в 1921 році, допускала іноземний капітал, різні форми власності, і вільну торгівлю. Принципові зміни вносить художник і в зображення товару, речі: предмет схематизував, зведений до геометричної форми, до силуету («Кращих сосок не було і немає» або «Розкуповуй, робочий люд»).

Фотографію А. Родченко визнавав найважливішою, якщо не єдиним образотворчим елементом реклами, книжкової ілюстрації, плакату. Фотомонтажам Родченко радянська реклама зобов'язана появі документально-достовірного зовнішності героя, персонажа, — сучасника, представника нового суспільства[35].

Конструктивістська реклама другої половини 20-х років ХХ ст. пронизана мотивами і ідеями індустріалізації. В середині десятиліття складається особливий вид плакатного видання інформаційний бюлетень з рекламними оголошеннями промислових фірм, контор і організацій. Цей різноманітний матеріал компонується за допомогою фігурних контурів різноманітних рамок, образотворчих вставок, стрілок, знаків окликів. У текстовій матеріал вводяться образотворчі фрагменти, зображення ювременной техніки революційної символіки. Політичний підтекст такої реклами особливо очевидний. Конструктивізм був визначальним, але не єдиним стильовим напрямом 20-х років[35].

Поряд із строгою графікою А. Родченко, А. Льовіна, В. Степанової, А. Лавінського жила «живописна» реклама, що продовжує традицію дореволюційною в принципах рекламування і в графічній манері. Починаючи з 1932 року в різних всех видах массового радянського мистецтва насаджується стиль «соціалістичного реалізму».

Значущість плакату як інструменту пропаганди на цьому історичному етапі не зменшується, а навпаки – плакат зміцнюється в статусі ефективного засобу дії суггестії на широкі народні маси. Під час другої ссвітової війни й окупації:, афіша зникає майже повністю:реклама втрачає своє значения, а закони режиму Воші контолюють рекламу, встановлюючи найбільший розмір рекламного плакату в 16м2.

Багатогранна дискусійність сучасних авторів свідчить, що визначення театральної реклами головним чином зводяться до тлумачення її видів, функціональних характеристик, структур, методів, прийомів - тим самим акцентується увага лише на матеріально-утилітарній та інформаційній спрямованості явища театральної реклами.

Стверджується, що сьогодні у вітчизняній і закордонній літературі не існує універсальної та загальноприйнятої дефініції театральна реклами, оскільки всі її визначення апелюють до окремих її сублімацій, відрізняються вузькістю і суб’єктивністю уявлення. Так театральна теклама ототожнюється ще з одним феноменом – афішею.Афіші модерну мають суто інформативний характер, намагаються залучити до колабораціонізму. Рух опору також друкує свої листівки, але вони виготовляються виключно типографським способом. Перші афіші, що зявляються на стінах після другої світової війни безперечно святкують визволення. Головним елементом, який творить афішу цього періоду стає гумор. Візуальний гег, теоретиком якого стає Раймон Савіньяк. "Якщо явиражаюся гегом, гумором, то лише тому, що людина настільки нудьгує в і своєму щоденному повсякденні, що реклама на мою думку має наметі розважити та розрадити". "Візуальний скандал" - ось те, що необхідно, для того, щоб зорієнтувати цікавість глядача[37].

З початком 60-х років, коли в моду входять американські методи розкрутки товару, і коли маркетинг займає чільне місце, вже не виробник афіші, художник, показує клієнту, що можна зробити, а автор рекламної концепції: каже художнику, як все має виглядати, аби не вибивалося з усієї рекламної компанії. В цей час частка плакату в рекламних бюджетах падає до 10%. Новим вимогам ліпше відповідає фотографія. Американці не мали традиції: хужожнього плакату, фотографія – швидка, зручна і практична займала в них перше місце.

Фотографія здавалася ідеальним засобом для реалізації: нових цілей, що їх поставила повністю змінена індустрія[38].

Але фотоплакат не може знищити графіку звичайної афіші, тому що не в повній мірі відповідав цілям плакату. Літографічний вапняний камінь, на якому робився малюнок, вже давно був замінений цинковою пластиною, а в 60-ті з'явився новий метод друку, офсет: між листом цинку і папером кладеться каучуковий циліндр, який дозволяє робити літографічний малюнок швидше, якісніше: каучук, на якому нанесений малюнок краще клеїться до паперу низької якості, з якого найчастіше і робляться плакат Офсет продовжує використання цинкової пластини, дозволяючи економити чорнило. Часто офсет, модифікацію і літографії порівнюють з фотогравюрою. Літографія потребує зазвичай нанесення кольорів один на одного. Фотогравюра хімічно розділяє базові кольори: жовтий, червоний, блакитний і чорний. Те що називається квадрихроміею. Використовують щільну основу – для розрівнення півтонів. Ця система, яка дозволяє робити кольори лише завдяки чотирьом проходженням дуже економічна Сканери дозволяють на сьогодншшій день точний розділ кольорів, дозволяючи додавати в найскладніших випадках п'ятий та шостий колір. Вони повністю замінили хромістів, які зникають разом з літографією.

Інша революційна технологія - термопластикова формова реклама, яка прийшла на вулиці Парижа в 1974році не мала того майбутнього, якого можно було чекати. З нафтовою кризою, витрати на виробництво лімітували й використання до насадок на кузов автобусів. Друкувалися вони методом серіграфії, шовк протягували на формі, яка пропускає фарбу, а потім закривали місця на які вона не повинна була потрапити тьмяною сумішшю.

Достатньо лите прикласти листок паперу і намастити все чорнилом. Цей метод може сперечатися з офсетом. Рекламісти знайшли в концептуальній силі плакатів новий стиль: короткий вбивчий текст пов'язаний із сильним образом. В 70-ті роки фотоплакат набуває рівноправної форми і повністю приживається в середовищі, графіка хоч ще й не померла, але стає великою рідкістю. Урізноманітнюються й форми рекламної площі: традиційні 3x4, великий формат 16м, афіші близнюки, верхи, баки та зади транспортних засобів. Поруч з комерційним плакатом, існує художня афіша, яка залишається прихистком для індивідуальної творчості. Тут на першому плані стоять художні критерії. Поєднуючи культуру і політику група Грапюс, працює для комуністичної партії, але також для Театру Саламандри, і є в цій сфері одним з основних творців.

У другій половині ХХ ст. поняття театральна реклама тлумачиться в широкому розумінні – як особливий різновид предметно-практичної діяльності людей і особливий тип їх соціальної взаємодії з театром, який будується на створенні лінгво-семантичного поля та візуально-організованого простору з метою інформування про стан театрлаьної діяльності, пов’язаних з ним послуг і комунікативних прийомів. У вузькому розумінні, реклама - це конгломерат знаків і позначень, на основі яких демонструються докорінні прояви театру (продукт(спекталь), послуга) у сфері вербальних і невербальних комунікативних зв’язків.

Написання рекламного тексту вимагає специфічної майстерності і за стилем істотно відрізняється від написання повісті, вірша, статті, оповідання або репортажу, що пов’язано із особливостями поставленого завдання – привернути увагу і примусити купити товар чи послугу. Вплив на читача здійснюють: ударні слова - прості і знайомі кожній людині (тепер, тут, нарешті, сьогодні), найсильніше з яких – безкоштовно; слова, що спонукають до дії – дієслова, які надають тексту динаміку і спонукають до негайної дії (купи, поглянь, зателефонуй, спитай, надішли тощо); емоційні слова – прикметники і фрази з привабливим описом фактів (чудовий, вражаючий, незабутній, елітний, казковий, неперевершений тощо), а також емоційно-практичні слова та словосполучення (економічний, недорогий, вигідний, вартий цих грошей тощо); алітерація, що виникає з повторення приємних для слуху звуків, а не надто нав’язливих (наприклад, більше – завжди дешевше!); розмовні вирази – разючі, короткі тексти із відомими виразами і скороченнями, що не вимагають у читача зусиль для їх розуміння; синтаксичні неточності, зловживання розділовими знаками (особливо знаком оклику), фрази з одного слова, пропущені прийменники та сполучники (наприклад - «Сьогодні – спеціальна пропозиція! – лише 1 гривня, якщо покваптеся, - найбільша знижка, яку ви коли-небудь бачили!»); повторення одного слова на початку кожного абзацу, неодноразове згадування назви компанії або товару, застосування ехо-фрази[72].