Повышение эффективности управления потоковыми процессами (стр. 7 из 9)

2. Визначено стандартне відхилення і варіацію вжитку по кожному найменуванню матеріалу.

3. Всі матеріали розподіленj у міру убування коефіцієнтів варіації.

4. Проведено підсумовування матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації.

Результати xyz-аналізу представлені в таблиці. 2.6 і показані графічно на рис. 2.6.

Таблиця 2.6

Підсумки XYZ – аналізу

Клас матеріалу	Кількість найменувань матеріалу	Питома вага в загальній кількості найменувань, %	Варіація споживання, %
X	4	57,14	2,3
Y	2	28,57	41,89
Z	1	14,29	120,6

Варіація

попиту

Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі

Рис. 2.6. Крива Лоренца

XYZ-аналіз служить допоміжним засобом при підготовці рішень по вдосконаленню планування матеріального забезпечення виробництва.

Для матеріалів класу X можна рекомендувати закупівлі відповідно до планової потреби синхронній їх витраті у виробництві, для класу Y – створення запасів, а для класу Z – придбання у міру виникнення потреби.

2.3. Ефективність управління потоковими процесами на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»

У сучасних умовах виробничий процес організується і реалізується з головною метою: задоволення ринкових потреб в товарі (зовнішня мета) і здобуття підприємством на цій основі максимального прибутку (внутрішня мета).

Проблема оцінки ефективності будь-якого здійснюваного людиною процесу і, в першу чергу, процесу виробництва, була і залишається однією з актуальних економічних проблем.

Наукові дискусії про теоретичні, методологічні, методичні і прикладні аспекти цієї проблеми ведуться багато десятиліть. Не припиняються вони і в наші дні.

Основу роботи будь-якого підприємства складають процеси, що відбуваються з матеріальним, фінансовим, інформаційним, кадровим та іншими. Ефективність роботи підприємства залежить від ефективності управління сукупністю потокових процесів.

Проте запропоновані в літературі методичні підходи до оцінки ефективності не відображають складного взаємозв'язку і взаємозалежності потокових процесів, внаслідок чого їх вживання даватиме некоректну оцінку дійсності. Тобто, питання критеріїв і методики оптимізації потокових процесів вимагають подальшого опрацювання по наступних напрямах: по-перше, необхідна постановка завдання оптимізації в умовах ринкової невизначеності; по-друге, оптимізація потоків повинна передбачати знаходження оптимального рівня відповідності потоків.

Таким чином, рішення в галузі управління потоковими процесами будуть більш обгрунтованими, якщо вони ґрунтуватимуться на оцінці матеріальних, фінансових і інформаційних потоків за допомогою інтегрального показника «коефіцієнт адекватності потокових процесів «віртуальному» потоку відповідності»[5, с. 74].

«Віртуальний» потік відповідності необхідно представляти як оптимальну траєкторію з позиції особи, що приймає рішення, як вектор аттракторов, – нормативних (цільових) значень приватних (локальних) показників оцінки потоків. Аттрактор є характеристикою кращого стійкого стану відповідності потоків, до якої як би притягуються менш стійкі фактичні стани.

Нормативного значення приватних показників необхідно набувати як виходячи з вимог традиційних методик оцінки фінансового стану, так і розраховувати з врахуванням специфіки підприємства.

Ефективність розраховуємо для хліба пшеничного.

Коефіцієнт адекватності (відповідності) потокових процесів може бути представлений у вигляді коефіцієнта запізнювання:

|= 1 - , (3.3)

– фактичне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;

оптимальне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;

- неузгодженість потокових процесів, днів.

К_відп = 1 - |2-3|/3 = 0,67

Критерієм оптимізації запізнювання мають бути інтегральні витрати. Вони складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі.

Витрати на узгодження потоків включають витрати по підтримці вкладень в запаси і дебіторську заборгованість.

Величина втраченого доходу, або так звані втрати, від іммобілізації засобів, вкладених в запаси, визначається розміром засобів, що відкликаються із звороту, часом відвернення і нормою прибутку підприємства:

= Q*H_пр , (2.4)

де y₁ – витрати з підтримки вкладень в запаси, грн.;

Q – середня величина бажаного запасу готової продукції, яке підтримується на складі, грн. на рік;

Н_пр– норма прибутку підприємства.

У широкому сенсі норма прибтку виконує роль індикатора альтернативного вкладення засобів: банківський депозит, коштовні папери, інші товарні напрями аналізованого підприємства. У представленій моделі прийнятий останній варіант.

Бажаний («нормальний») запас готової продукції повинен відповідати сталому рівню ділової активності підприємства, тобто:

Q = υ * I_гп , (2.5)

де ν – коефіцієнт відносного запасу на заводі, що зв'язує рівень бажаного запасу товарів з середнім темпом продажів за рік. Він визначається числом днів, протягом яких середній темп продажів в кредит може бути забезпечений за рахунок «нормального» запасу товарів, дні/дні в році;

I_гп– інтенсивність постачання готовій продукції в кредит, грн. на рік.

Q = 3* 25204 = 75612 грн. на рік

Витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість є втрати від іммобілізації капіталу в дебіторській заборгованості і можуть бути представлені таким чином:

У₁₂ = I_гп*/365 *

_пр , (2.6)

де y₁₂ – витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість, грн.;

t_зап– запізнювання оплати споживачем поставленої продукції, дні;

Зат_{(зм)1грн} – питома вага змінних витрат;

Н_пр –норма прибутку підприємства.

У₁₂ = 25204*2/365* 0.59*25204 = 59090655,09 грн на рік

З врахуванням запізнювання оплати як ключової характеристики споживчої цінності продукції втрати в потоковій системі виробника повинні включати витрати від так званого «відходу покупця».

Ефект «відходу покупця» є величиною недоотриманого прибутку унаслідок незадоволення ринкових потреб покупця, коли його не влаштовує запропоновані підприємством системи оплати і знижок.

Очевидно, що при скороченні терміну запізнювання кількість покупців, що пішли, збільшується. Функцію витрат від «відходу покупців» можна представити у вигляді:

У₂= m * n *

_пр, (2.7)

де у₂ – втрати від «відходу покупця», грн. в рік;;

Н_пр– норма прибутку підприємства;

m – середній об’єм продаж в кредит на одного покупця, грн./покупець;

n – число покупців, що пішли необслужені за аналізований період часу, покупців в рік.

У₂ = 21900*1*25204 = 551967600 грн. на рік

Таким чином, сумарні втрати в потоковій системі складуть:

у = у1 + у2 → min, (2.8)

де у – інтегральні витрати на погодження потоків;

у₁ – витрати на погодження потоків;

у₂ – втрати підприємства від неузгодженості потоків.

Таким чином, маємо наступне оптимізаційне завдання: знайти запізнювання між матеріальним, що виходить, і вхідним фінансовим потоками, що визначає оптимум цільової функції – критерію функціонування підприємства (у = у1 + у2 → min) з урахуванням формул:

у = ν*I_гп+I_гп*/365* * _пр + m*n* _пр min, (2.9)

у = 3 * 25204 * 54090 + 25204 * 2 / 365 * 0,59 * 504090 + 21600 * 1 * *504090 = 19085594216,36 грн min

Таким чином, цільовою функцією оптимізації в теорії потокових процесів має бути мінімізація інтегральних витрат на організацію відповідності матеріальних і фінансових потоків, під якою слід розуміти оптимальне запізнення потоків в системі «промислове підприємство – середовище». Інтегральні витрати складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Складові витрат на узгодження матеріального та фінансового потоків при запізненні виплати

Склад витрат залежить від вигляду запізнення: по-перше, запізнення оплати, коли готова продукція реалізується з відстроченням оплати; по-друге, запізнеання постачання, коли продукція реалізується по попередній оплаті.

У першому випадку витрати на узгодження включають витрати на підтримку вкладень в дебіторську заборгованість, запаси; у другому – витрати на підтримку запасів. Втрати в обох випадках складаються з ефекту «відходу покупця».

З врахуванням причинно-наслідкового зв'язку потокових процесів економіці – поставлено оптимізаційне завдання, вирішення якого дозволяє визначити в кожному випадку оптимальні параметри відкритої логістичної системи: