Горбиль одержують розпилюванням деревини хвойних порід, призначених для будівництва і переробки на дрібну продукцію ( штахетник, штукатурна дранка, кілки для помідорів тощо).
До стінових матеріалів відносять :цеглу, пустотілі блоки,портландцемент, гіпс, дранку штукатурну, суху штукатурку, тощо.
Цегла – глиняна звичайна з добавками і без них і обпалена. Вона буває суцільною і пустотілою, пластичною і напівсухого пресування: одинарна 250х20х65 мм і модульна ( з технологічними порожнинами) 250х120х88 мм.
За морозостійкістю цегла буває 4-х марок: Мрз5; 2; 3;50. Цифри означають цикли розморожування і заморожування.
Цегла силікатна – це штучний камінь, виготовлений методом пресування із суміші в’язкої речовини і піску й затвердіння під дією пари в автоклаві.
Марки силікатної цегли: 259,200,150,125,100 і 75.
Блоки пустотілі, скляні, зварені одномірні безбарвні і кольорові мають квадратну форму лицьових стінок.
Товщина лицьових стінок блоків 9-10 мм. Розміри 244х244х98 мм і 194х194х98 мм.
Жужільний(шлаковий) магнезіальний портландцемент – це гідравлічна в’язка речовина, що твердіє у воді і на повітрі.
Гіпс будівельний – його виготовляють шляхом термічної обробки природного гіпсового каменю. Буває 1,2 і 3 сорту. Початок схоплення – не менше як 4 хв., а кінець не раніше 6 хв.
Вапно будівельне(повітряне) – виготовляють шляхом випалу вапнякових порід. Застосовують для виготовлення будівельних розчинів і побілки.
Покрівельні і ізоляційні матеріали застосовують для захисту конструкції від проникнення вогкості. До них відносять черепицю глиняну, аркуші азбоцементні плоскі, хвилясті, конькові, S- подібні, рубероїд, толь, пергамін, ізол, плити мінераловатні, полімерні матеріали.
Матеріали для облицювання й обробки – склопластик хвилястий, листовий,плоский; фанера клейова. Плити деревостружкові (ДСП),деревоволокнисті(ДВП); аркуші гіпсові обшивальні (Штукатурка гіпсова суха); плитка керамічна для внутрішнього облицювання стін;обпалена глазурована; плитка керамічна для підлог обпалена; шпалери( основа – папір, складові: каолін, клейові й олійні фарби, мелена смола, бронзові чи алюмінієві порошки, різні сполуки); плівки полівінілхлоридні самоклеючі тощо.
До приладів для вікон і дверей відносяться різноманітні вироби, які використовуються для навішення дверних чи віконних плетінь, утримання їх у закритому стані і полегшують їхнє відкривання і закривання: ручки (для вікон і дверей, ручки-кнопки); петлі (для вікон і дверей, накладні, врізані); замки і засувки (накладні, врізані, висячі замки, більше як 20 конструкцій засувок); запірні і допоміжні прилади (шпінгалети, засувки, завертки, фіксатори, косинці).
Сировиною для одержання скла служить кремнезем (8іСЬ), який одержують з високосортного кварцового піску, борного ангідриду, кальцинованої соди, окису алюмінію, оксиду цинку, сульфату натрію, вапняку і крейди, доломіту і магнезиту, свинцевого сурику, барвників та ін. Засновником наукового склоробства вважається російський вчений М.В.Ломоносов. У будівництві скло в основному використовується віконне (безбарвне, візерункове, армоване), товщина листів якого 2— 6мм; вітринне скло товщиною 5-6 мм, розміри 2,5x2,75 м; склопрофіліт. Уніфікованими елементами є скляні блоки, шлакоситали, склопакети, безпереплетенні вікна з розсувними шибками.
Основним матеріалом для покриття підлоги є дошка, а також паркет (штучний і складений у щитках); лінолеум (на тканій, плівковій, картонній, теплоізоляційній основі) у вигляді аркушів, плиток, рулонів. Буває технічний безосновний лінолеум релин, його не можна застосовувати в житлових приміщеннях.
До групи будівельних товарів відносять: ванни чавунні і сталеві, умивальники керамічні, раковини, мийки сталеві і чавунні, унітази в комплектах з бачком і без нього, біде, арматуру санітарно-технічну (крани водорозбірні, туалетні, змішувачі).
Електровстановлювальні вироби - призначені для підключення до електричного ланцюга приладів, машин, джерел світла (патрони, вимикачі, перемикачі, штепсельні розетки і вилки). До джерел світла, що застосовується в побутових світильниках, відносять лампи накалювання і люмінесцентні.
Електроосвітлювальна арматура - призначена для кріплення джерел світла, перерозподілу світлового потоку, захисту очей від сліпучого світла. Основні вузли й елементи: розсіювачі, відбивачі, ґрати, що екранують, патрони, вимикачі, арматурні проводи, конструктивні елементи кріплення тощо.
Вироби провідникові, чи кабельну продукцію, поділяють на кабелі, дроти і шнури, призначені для передачі електроенергії, сигналів зв'язку, виготовлення обмоток електричних машин і приладів. Дротом (проводом) називають виріб, що складається з однієї чи більше ізольованих жил, які, залежно від умов експлуатації, можуть мати неметалеву оболонку, обплетення чи обмотування. Шнур - це виріб з особливо гнучкими з двома і чотирма ізольованими жилами, переріз яких не перевищує 1,5 мм".
Дроти за призначенням класифікують на установлювальні, арматурні, обмотувальні. Установлювальні дроти використовують для нерухомої схованої чи відкритої внутрішньої і зовнішньої проводки приміщення перерізом 0,7-6 мм2 з номінальною напругою до 660 вольт.
Арматурні дроти - для прокладання усередині освітлювальної арматури (люстр, настільних ламп і т.п.).
Обмотувальні дроти - для обмоток електродвигунів, трансформаторів.
З'єднувальні шнури призначені для приєднання різних побутових машин і приладів, радіоапаратури, телевізорів до електромережі.
Сільськогосподарські товари
Господарчі товари, що використовуються в сільській місцевості, мають свою специфіку та призначені, насамперед, для оброблення землі. Останніми роками змінилася структура основних фондів, що потягло за собою підвищення частки активних засобів виробництва: силових та робочих машин, обладнання, механізованих засобів. Великі раніше господарства, на балансі яких знаходився чималий парк сільськогосподарської техніки, розпалися на дрібні та середні фермерські господарства з відповідно зменшеною кількістю обладнання в кожному. Відсутність централізованих майстерень з ремонту підвищує попит на інструменти та допоміжні товари. Класичним залишається інструмент для оброблення землі в домашньому господарстві: заступи, сапки, вила, граблі і т.п.
Визначення, основні властивості, класифікація виробів із скла.
Скло - це сплав, що складається із силікатів металів (в основному лужних та лужноземельних ) та кремнезему і має аморфний стан. Склу та іншим речовинам, що знаходяться в аморфному стані, притаманні такі властивості:
- відсутність суворо визначеної температури плавлення. Скло поступово розм'якає і досить плавно переходить в рідкий стан;
- ізотропність. Властивості скла, на відміну від кришталевих речовин, однакові в усіх напрямках;
- відсутність спайності. При розколюванні скло створює раковистий злом.
Найбільш характерними властивостями скла вважається його прозорість, термостійкість, хімічна стійкість та міцність.
Залежно від фізико-механічних і хімічних властивостей скло класифікують за призначенням таким чином:
• скло для виготовлення виробів побутового призначення (склянки, рюмки, графини тощо) ;
• склотара (бутилі, консервні банки, пляшки, аптекарська і парфумерна тара тощо);
• скло для виготовлення виробів технічного призначення (електроізолятори, водомірне скло, лабораторний посуд, оптика, електролампи, світлофільтри тощо);
скло для виготовлення виробів будівельного призначення (віконне, дзеркальне, вітринне, армоване, візерунчасте; склоблоки, склотруби, скловолокно, склотканина тощо) .
Крім того, скло як матеріал широко використовують для виготовлення художніх виробів та імітації дорогоцінного каміння.
Сировина для вироблення скла та технологічна схема його отримання.
Сировина для отримання скла поділяється на основну та допоміжну.
Основою створення скла є кремнезем (кварцовий пісок 8іСЬ), вміст якого від 60 до 80% . Решту становлять у різних частках: сульфат натрію, сода, поташ, бура, крейда, свинцевий сурик, барит тощо. Як кислотний компонент у скло додають борний ангідрид. Окис калію вводять до складу скломаси за допомогою поташу, який підвищує прозорість і додає блиск. Окис кальцію додає склу хімічної стійкості.
Допоміжними сировинними матеріалами є: барвники, окислювачі, обезбарвлювачі, відновлювачі, глушники, освітлювачі.
Одержання скла включає підготовку сировини, складання шихти та варку. Підготовка складається із збагачення піску, а саме його промивки, електромагнітної сепарації, іноді хімічної обробки. Шихта - це однорідна суміш точно дозованих у певному співвідношенні попередньо підготовлених сировинних матеріалів.
Варка скла складається з декількох етапів: 1) силікатостворення (шихта перетворюється в опалену масу, яка називається фриттою при температурі у печі 800-900°С); 2) склостворення (фритта від температури 800-900°С до 1150-1200°С перетворюється у скломасу); 3) освітлювання або дегазація скломаси (повністю вилучаються газоповітряні які не розчинилися при температурі 1200-1500°С); 4) гомогенізація (повне вирівнювання всього розплаву за складом і властивостями. Найвища температура варки при 1450-1500°С). За технологією варки останній момент до отримання в'язкого стану скла є охолодження до температури 200-300°С.
Скло варять у скловарних печах, переважно безперервним способом.
. Керамічні вироби
Керамічними називають вироби, які виготовлені з глини у суміші з мінеральними добавками і обпалені до каменеподібного стану.
Керамічні вироби поділяють за призначенням, характером побудови та складом черепка. За призначенням їх поділяють на керамічні побутові вироби та вироби будівельного призначення.