Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет аграрного менеджменту Кафедра економіки агропромислових формувань

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра економіки

агропромислових формувань

Спеціальність 8201/3 –1

менеджмент організацій

Магістерська програма

аграрний менеджмент

денна форма навчання, курс V

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

Ризики аграрного товаровиробника та управління ними.

студентки Зеленько Вікторії Вікторівни

Науковий керівникд.е.н., професор

Дем ¢ яненко Сергій Іванович.

Рецензент: Заступник голови Правління

з розвитку ЗАТ”СГ”ТАС” Нечипоренко В.І.

Робота допущена до захисту в ДЕК

Завідувач кафедри, д.е.н., професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Нелеп Віталій Миколайович

Київ – 2003

Анотація

В даній роботі розглянуто практичні питання страхового захисту сільськогосподарських тварин, врожаю сільськогосподарських підприємств усіх форм власності, порядок визначення страхових платежів, збитків від стихійних лих, а також подано методику розрахунку страхових тарифів і порядок оформлення всіх операцій та необхідних документів.

Метою даної роботи є аналіз системи страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявлення переваг та недоліків даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

В роботі також проведений аналіз системи державної підтримки сільськогосподарського виробника шляхом субсидування частини витрат на страхові платежі.

Проведений аналіз роботи на страховому ринку України Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, його внесок в розвиток страхування аграрного сектору.

Дана дипломна робота містить також аналіз методів управління ризиками аграрного товаровиробника, повний виклад суті методу страхування – його перваги, недоліки, значення як на рівні підприємства, так і на рівні продовольчої безпеки країни.

Робота містить перелік всіх необхідних документів для проведення страхування на конкретному прикладі – від подачі заяви на страхування до виплати страхового відшкодування за понесений збиток.

Реферат

Робота написана обсягом 145 сторінок, містить 11 таблиць, 8 малюнків, список літературних джерел 26 найменувань, 7 додатків.

Ключові слова : страхова система, об¢єкти страхування, страхові ризики, страховий випадок, страхове відшкодування, страхова сума, страхова премія, метод (спосіб) управління ризиком.

Об¢єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві.

Мета роботи – проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Одержані результати роботи : розглянуто питання управління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема питання сатрахового захисту тваринництва та найбільш ризикової галузі сільського господарства – рослинництва, проведена робота щодо розробки проекту по страхуванню водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах України.

Практичне значення виконаного дослідження : дана робота може бути використана на сільськогосподарських підприємствах як методичний або довідковий матеріал.

Вступ

Сільське господарство – одна з ключових і життєво важливих галузей суспільного виробництва – є водночас однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки відтворювальний процес пов¢язаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками.

В дипломній роботі розглянуто питання страхового захисту найбільш ризикової сільськогосподарської галузіи – рослинництва, де використовується специфічний і основний одночасно засіб виробництва – земля, питома вага якої складає понад 50% території України, або понад 31 млн. га угідь.

Тому однією з найгостріших питань в АПК є захист врожаю сільськогосподарських культур, за допомогою якого в певній мірі можна стабілізувати економіку самих господарств, агропромисловий комплекс та економіку держави в цілому.

Ступінь участі держави у стабілізації стану агроформувань та методичні підходи до вирішення цієї проблеми мають свою специфіку у кожній з розвинених країн.

У нашій державі максимальний розмір страхового забезпечення складає 70 % від нанесених збитків. Значно скоротився перелік страхових ризиків, які беруться на страхування. Державна підтримка господарств, навіть щодо сплати страхових платежів у розмірі 50% зараз не діє, хоч державне регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників мало б бути головним важелем адекватного реагування сільськогосподарського сегмента ринку України на зміни на вітчизняному та світовому ринках.

Мета роботи – проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Об ¢ єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві (на прикладі КСП "Нігинське" Хмельницької обл. Кам"янець-Подільського р.н, с.Нігин).

Предмет дослідження – упарвління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема проблема страхування ризиків в сільському господарстві.

В процесі написання дипломної роботи застосовувалися наступні методи дослідження:

- абстрактно-логічний;

- економіко-статистичний;

- розрахунково-конструктивний;

- графічний.

Зміст

ВСТУП

І.Теоретичні аспекти управління ризиками аграрного товаровиробника..........................................................................

1.1. Характеристика видів ризику та їх оцінка................................................

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства.....................................................

1.3. Інваріантні методи управління ризиками в сільському господарстві.

1.3.1. Особливості виявлення і прояву ризиків в сільськогосподарському виробництві .................................

1.3.2. Зовнішні способи зниження ступеня ризику...........................

1.3.3. Внутрішні способи оптимізації ризику...................................

ІІ. Страхування, як метод управління ризиками товаровиробників аграрного сектору.....................................

2.1. Економічна характеристика закритого акціонерного товариства “Страхова група”ТАС”..................................................................................

2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК..................................

2.2.1. Страхова система і продовольча безпека..............................

2.2.2. Характерні риси та види страхового захисту......................

2.3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств.....

2.4. Страхування врожаю сільськогосподарських культур...............................

2.5. Порядок визначення розміру збитку і відшкодування по страхуванню сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.....................

2.5.1. Розрахунок величини страхового тарифу..............................

2.5.2. Суть франшизи..........................................................................

ІІІ. Напрямки вдосконалення системи страхування ризиків аграрного товаровиробника.................................................

3.1. Сучасний стан системи страхування в сільському господарстві...............

3.2. Зарубіжні системи страхування ризиків аграрного товаровиробника......

3.3. Концептуальні напрямки становлення страхової системи АПК................

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ........................................................................

Список використаної літератури..........................................................

Додатки...................................................................................................

І. Теоретичні аспекти управління ризиками аграрного товаровиробника

1.1. Характеристика видів ризиків та їх оцінка

Ризик величина непостійна. Його зміни багато в чому зумовлені змінами в економіці, а також рядом інших чинників. Страхове суспільствоповинне постійно стежити за розвитком ризику: ведуться відповідні статистичний облік, аналіз і обробка зібраної інформації. Виходячи з отриманої інформації про можливий розвиток ризику страхувальник робить його оцінку, яка полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують параметри ризику. Виділяють відповідні групи ризику, які служать мірою і критерієм оцінки. Кожна група містить об'єкти страхування, що володіють приблизно однаковими ознаками (гомогенна група).

За результатами оцінки приймаються рішення, до якої групи ризику потрібно віднести той або інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Середня величина ризикових обставин є середній ризиковий тип групи , яка використовується як міра порівняння.

Оцінка об'єкта страхування необхідна для встановлення страхової суми, яка визначає міру зобов'язання з боку страхувальника або максимальну межу відшкодування збитку в формі винагороди. Величина страхової винагороди визначається мірою понесеного збитку і може співпадати або бути менше страхової суми в залежності від видів і умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість або неможливість прийняття на страхування конкретного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, з них найбільш відомі наступні.

Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки відносно ризиків, які неможливо зіставити зі середнім типом ризику. Страхувальник робить довільну оцінку, що відображає його професійний досвід і суб'єктивний погляд. Впровадження досягнень науково-технічної революції в різні галузі промисловості і сільського господарства, створення крупномасштабний об'єктів з високою вартістю і унікальністю технологій все більше роблять необхідним використання цього методу приукладанні договорів страхування.

Для методу середніх величин характерний підрозділ окремих ризикових груп на підгрупи. Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризикових ознаках (наприклад, балансова вартість об'єкта страхування, сумарні виробничі потужності, вид технологічного циклу і т.д.).

Метод процентів являє собою сукупність знижок і надбавок (накидок) до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу., що Використовувані знижки і надбавки виражаються в процентах (іноді в проміле) від середнього ризикового типу.

Однієюз найбільш важких задач для страховика є підтримка відповідності тарифної політики тенденціям, що прогнозуються в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до напрямів, відповідних ризиковим обставинам, що пов'язаніз наступними умовами:

-освоєння нових видів технологічної сировини;

- заміна металів полімерними матеріалами;

-нові виробничі умови в промисловості: впровадження автоматизованих систем управління технологічним циклом, робототизованих комплексів, промислових роботів і т.д.;

-зміни в технології промислового і цивільного будівництва: освоєння збірних модульних конструкцій, висотного блокового і крупнопанельного домобудівництва і т.д;

-впровадження нових транспортних систем, що володіють високою пропускною і провізною спроможністю на сухопутних, водних і повітряних шляхах сполучення.

Для оцінки розвитку ризику в даній страховій сукупності особливо важливо мати в своєму розпорядженні достовірну інформацію. Неправильна організація статистики ризику веде до неточностей і помилок в оцінках. Тільки досить велика група об'єктів, за якою велося тривале спостереження, дозволяє з високою мірою достовірності констатувати імовірністьзбитку.

При оцінці ризику виділяють наступні його види :

-ризики, які можливо застрахувати;

-ризики, які неможливо застрахувати;

-сприятливі ризики;

-несприятливі ризики;

-технічний ризик страхувальника.

Найбільшу групу складають ризики, які можливо застрахувати.

Страховий ризик - це той, який може бути оцінений з точки зору імовірностінастання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку. Основні критерії, які дозволяють вважати ризик страховим:

-ризик, який включається в обсяг відповідальності страхувальника, повинен бути можливим;

-ризик повинен носити випадковий характер. Об'єкт, по відношенню до якого виникає страхове правовідношення, характеризується нестійким, тимчасовим типом зв'язку і не повинен наражатися на небезпеку, яка зазделегідь відома страхувальнику або власнику об'єкта страхування. При цьому всім сторонам, що беруть участь в договорі страхування, зазделегідь не відомі конкретний час страхового випадку і можливий розмір заподіяногозбитку;

-випадковість вияву даного ризику потрібно співвідносити з масою однорідних об'єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити адекватну прогнозу страхову премію. Дані статистики дозволяють судити про закономірність вияву ризику застосовно до сукупності однорідних об'єктів;

-настання страхового випадку, виражене в реалізації ризику, не повинно бути пов'язане з волевиявленням страхувальника або іншої зацікавленої особи. Не можна приймати на страхування ризики, які пов'язані з наміром страхувальника (спекулятивні ризики);

-факт настання страхового випадку не відомий у часі і просторі;

-страхова подія не повинна мати розміри катастрофічної біди, тобто не повинна охоплювати масу об'єктів в рамках великої страхової сукупності, заподіюючи масовий збиток;

-шкідливінаслідки реалізації ризику необхідно об'єктивно виміряти і оцінити. Масштаби шкідливихнаслідківповинні бути досить великими і торкатися інтересів страхувальника (страхові інтереси).

У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи і цілеспрямованим впливом людини в процесі привласнення матеріальних благ.

До ризиків, пов'язаних з виявом стихійних сил природи , відносяться землетруси, повені, зсуви, цунамі і інші явища.

З цілеспрямованим впливом людини пов'язані такі ризики, як крадіжка, пограбування, акти вандалізму і інші протиправні дії.

По обсягу відповідальності страховика ризики поділяються на індивідуальні і універсальні. Наприклад, індивідуальний ризик виражений в договорі страхування шедевра живопису під час перевезення і експозиції на випадок актів вандалізму по відношенню до нього. Універсальний ризик, який включається в об'єм відповідальності страхувальника по більшості договорів майнового страхування крадіжка.

Особливу групу складаютьспецифічні ризики : аномальні і катастрофічні. До аномальних відносять ризики, величина яких не дозволяє віднести відповідні об'єкти до тих або інших груп страхової сукупності. Аномальні ризики бувають вище і більш субнормально. Ризик більш субнормально сприятливий для страхувальника і отримує покриття на звичайних умовах договору страхування. Ризик вище нормального не завжди сприятливий для страхувальника і отримує покриття на особливих умовах договору страхування. До числа таких особливих умов відноситься процедура попереднього медичного огляду потенційного страхувальника, якщо до цього є вагомі основи (максимально можлива страхова сума договору, генетична схильність до ряду серйозних захворювань і т.д.). З урахуванням результатів попереднього медичного огляду страхувальник ухвалює остаточне рішення відносно висновку договору страхування.

Катастрофічні ризики складають значну групу, яка охоплює велике число застрахованих об'єктів або страхувальників, заподіюючипри цьому значний збиток в особливо великих розмірах. Це ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи, а також з перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ (наприклад, аварія на енергоблоці АЕС).

По міжнародній класифікації Організації економічної співпраці і розвитку катастрофічні ризики поділяються на ендемічні (місцеві) ризики (які відбуваються під впливом метеорологічних чинників і умов) і ризики, які відбуваються під впливом якості землі (наприклад, ерозія грунтів). Особливу групу в цій міжнародній класифікації складають ризики, пов'язані з перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Вони мають внутрішнє групування на політичні і військові.

Виключно важливе значення в роботі страхувальника має визначення об'єктивного і суб'єктивного ризиків.

Об'єктивні ризики виражають вредоносное вплив сил природи, що неконтролюються і іншої випадковості на об'єкти страхування. Об'єктивні ризики не залежать від волі і свідомості людини.

Суб'єктивні ризики засновані на запереченні або ігноруванні об'єктивного підходу до дійсності. Вони пов'язані з недостатнім пізнанням навколишнього світу в об'єктивній реальності і залежать від волі і свідомості людини.

У загальній класифікації ризиків прийнято розрізнювати екологічні, транспортні, політичні і спеціальні ризики.

Екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього середовища і зумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Екологічні ризики звичайно не включаються в об'єм відповідальності страхувальника. Разом з тим певні страхові інтереси, зумовлені екологічними ризиками, привели до створення самостійного виду страхування, що відповідає цим інтересам.

Транспортні ризики поділяються на ризики каско і карго. Транспортні ризики каско мають на увазі страхування повітряних, морських і річкових судів, залізничного жвавого складу і автомобілів під час рушення, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго мають на увазі страхування вантажів, що перевозяться повітряним, морським, річковим, залізничним і автомобільним транспортом.

Політичні (репресивні) ризики пов'язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів іноземних держав відносно даної суверенної держави або громадян цієї суверенної держави. Через систему обмовок або особливих умов договору страхування політичні ризики можуть бути включені в обсяг відповідальності страховика.

Спеціальні ризики мають на увазі страхування перевезень особливо ціннихвантажів, наприклад, благородних металів, коштовних каменів, творів мистецтва, грошової готівки. Зміст спеціальних ризиків обмовляється в особливих умовах договору страхування і може бути включене в об'єм відповідальності страховика.

Для кожного виду страхування визначаються: ризики, що страхуються, страхова сума, страхова вартість, резерв страхування, особливі форми страхових відносин, місце і час походження події і знаходження об'єкта страхування, методи визначення внесків (премій) страхування і порядок їх сплати, умови звільнення від відповідальності і порядок розв'язання спірних питань.

Технічні ризики виявляються в формі аварій внаслідок раптового виходу зладу машин і обладнання або збою в технології виробництва. Проблемою технічних видів страхування є оцінка частоти аварій і спосіб оцінки збитку від них.

Технічні ризики мають універсальний характер, тобто захищають об'єкт від безлічі причин збитку. Причинами можуть бути помилки управління, монтажу, порушення технології, недбалість в роботі і т.д., які приводять до передчасних відмов, виходу зладу машин і обладнання. Таким чином, технічні ризики можуть нанести збиток майну, життю і здоров'ю людей і фінансовим інтересам підприємства внаслідок перерви у виробництві і наднормативних витрат.

З іншого боку, технічні ризики поділяються по видовому складу основних і оборотних фондів, в яких вони виявляються:

-машини і обладнання - промислові ризики;

-будівлі, споруди, передавальні пристрої - будівельні (будівельно-монтажні) ризики;

-прилади, обчислювальна техніка, кошти зв'язку - електротехнічні ризики;

-транспортні кошти - транспортні ризики (каско, вантажів, відповідальності);

-сільське господарство -- ризики захворювання тварин і рослин, падіж худоби, псування урожаю до т.д.

Ризики цивільної відповідальності пов'язані із законними претензіями фізичних і юридичних осіб в зв'язку з спричиненням шкоди, викликаної, наприклад, джерелом підвищеної небезпеки. До джерел підвищеної небезпеки відносяться автомобільний, залізничний, повітряний і морський транспорт, ряд хімічних виробництв і інш. Фізична або юридична особа, що володіє таким джерелом підвищеної небезпеки, може застрахувати свою цивільну відповідальність перед третіми особами, тобто перекласти обов'язок відшкодування майнової шкоди третім особам на страховика.

Поки страхувальник поставлений перед фактом невідомості страхового випадку у часі і просторі, страховик цікавиться імовірністюнастання страхового випадку по відношенню до всієї страхової сукупності. Не наставші передбачення страховика відносно імовірності можливого збитку і витрат по його відшкодуванню будуть зазделегідь оплачені передбаченням можливого ризику з боку страховика. Отже, в теоретичному плані страхувальник наражає себе на небезпеку тільки одного специфічного ризику, пов'язаного із здійсненням страхової справи. Цей ризик носить назву технічний ризик страхувальника. Наявність технічного ризику страхувальника спонукає його активно брати участь в попереджувальних заходах щодо боротьби з пожежами, аваріями на транспорті і т.д. з метою зниження його міри.

Ризикові обставини і страховий випадок

При укладенні договору страхування стан об'єкта визначається страхувальником в залежності від ряду ознак. До уваги приймаються ознаки, що впливають істотним чином на стан об'єкта страхування. Вони спостерігаються і реєструються страхувальником. Процес спостереження і обліку носить назву реєстрації ризику . Чинники, якими визначається реєстрація ризику для даної ризикової сукупності це ризикові обставини. Вони властиві даному об'єкту страхування і розглядаються як компоненти, або ознаки ризику. Будь-який ризик можна розглядати як сукупність ризикових обставин.

Виділяють об'єктивні і суб'єктивні ризикові обставини. Об'єктивні ризикові обставини відображають об'єктивний підхід до дійсності і не залежать від волі і свідомості людей.

Суб'єктивні ризикові обставини відображають тип зв'язку, що ігнорує об'єктивний підхід до дійсності, і залежать від з волі і свідомості людей в процесі пізнання об'єктивної реальності. При укладенні договору страхування страховик бере до уваги як об'єктивні, так і суб'єктивні ризикові обставини. У ряді випадків при укладенні договору страхування страховик здійснює підбір ризикових обставин. Всі ризикові обставини, взяті в їх єдності і взаємодії, визначають стан, який називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об'єкта страхування і обстановку, в якій цей об'єкт знаходиться.

Ризикові обставини є умовами здійснення (реалізації) ризику. На основі ризикових обставин обчислюється страхова премія, що пред'являється до сплати в страховий фонд. Задача страховика складається в зборі і аналізі інформації, що характеризує істотні ризикові обставини. Отримані результати враховуються через систему знижок і надбавок (накидок) в процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності ризикових обставин.

Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання даної події в майбутньому. Одна або декількаризикових обставин приводять до реалізації ризику, тобто спричиняютьнастання страхового випадку. Кожне явище має взаємообумовлені причинно-наслідкові зв'язки. Звичайно страховий випадок відбувається під впливом ряду причин. Важко виділити найбільш важливі, адекватні і безумовні причини настання того або іншого страхового випадку. Реалізація ризику означає настання страхового випадку.

Страховий випадок може мати місце по відношенню до одного або безлічі об'єктів страхування в рамках певної страхової сукупності. Страховий випадок по відношенню до безлічі об'єктів страхування приводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик.

Потрібно розрізнювати страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією розуміють потенційно можливе спричиненнязбитку об'єкту страхування. Реалізована гіпотетична можливість спричиненнязбитку об'єкту страхування означає страховий випадок. Наслідки страхового випадку виражаються в повному знищенні або частковому пошкодженні об'єкта страхування. До страхових випадків не відносяться події, які хоч і заподіялизбиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому в умовах договору страхування потрібно точніше формулювати визначення подій, які включаються в обсяг відповідальності страхувальника. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв у виробництві, потрібно указати, від яких саме простоїв, чим викликаних. Крім того, умови договору страхування тут повинні враховувати майнову шкоду, викликану простоями як реалізацією ризику.


МАЛ. 1.1. Блок-схема аналізу ризику

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства .

Найбільш поширеною є класифікація ризиків за джерелами виникнення. До неї звертаються практична всі автори, які досліджують цей аспект проблеми ризиків. При цьому спостерігаються деякі відмінності в виділенні кількості груп ризиків та включення конкретних ризиків в ту чи іншу групу. Дуже часто ці відмінності зумовлені тим, що класифікація проводиться з прив`язкою до конкретного виду діяльності та галузі (торгівля , виробництво, страхування, банківська справа).

Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:

- збої та поломки обладнання, зумовлені ненадійністю техніки та дотриманням правил її експлуатації;

- розвиток науково-технічного прогресу. Під його впливом з`являються нові технології і техніка, застосування яких підвищує продуктивність праці, якість продукції, знижує її собівартість та надає, таким чином, конкурентні переваги товаровиробникам.

- ризик націоналізації і експропріації без належної компенсації;

- ризик трансферту, що пов`язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти;

- ризик розриву контракту через дії влади країни, в якій знаходиться компанія-контрагент;

- ризик військових дій та громадянських безпорядків.

Дискусійним лишається питання щодо включення в цю групу такого виду ризику, як фінансовий. Балабанов І.Т., Андрійчук В.Г., Бауер Л. розрізняє окремо дві категорії ризику - підприємницький та фінансовий, відносячи до першого практично всі види ризику, за джерелами виникнення. Фінансовий ризик пов`язується з можливим невиконанням підприємством своїх фінансових зобов`язань та існування його як юридичної особи.

При цьому Л. Шаршукова цілком правомірно поділяє фінансовий ризик на валютний, кредитний та інвестиційний.

Валютний ризик - ймовірність фінансових втрат в результаті зміни курсу валют, яка може відбутися в період між укладанням контракту та фактичним розрахунком по ньому. Кредитний ризик пов`язується з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов`язань. Це можуть бути зобов`язання як перед банком, так і перед постачальниками та бюджетом (останнє набуває актуальності з наданням дозволу податковим інспекціям брати в заставу майно аграрних підприємств). Інвестиційний ризик пов`язаний з вкладенням підприємством коштів в різні проекти чи цінні папери.

До цього переліку доцільно додати, на наш погляд, ще один різновид фінансового ризику - дебіторський, який пов`язаний з відстрочкою платежу при реалізації продукції підприємства і наданням товарного кредиту контрагентам та можливими при цьому збитками від несплати або невчасної сплати.

Процеси глобалізації у світовій економіці відкривають як нові можливості для підприємств, так і створюють нові загрози. Глобалізація може розглядатися як окреме джерело ризику для підприємств, зокрема аграрних. Вільний доступ на ринки аграрної продукції України може призвести до погіршення стану національних виробників. Виробники з розвинутих країн конкурують не стільки за рахунок більш сприятливих природних умов для виробництва сільськогосподарської продукції, скільки за рахунок практичної реалізації досягнень науково-технічного процесу та більш потужної і досконалої державної підтримки. Тому процеси глобалізації в першу чергу підвищують ризики підприємств країн, що розвиваються.

В попередньому параграфі джерела ризиків були поділені на внутрішні та зовнішні. Аналогічно розподіляються і самі ризики. До внутрішніх відносяться виробничі, технічні ризики, та ризики, пов`язані з персоналом. На ці ризики менеджер може реально впливати, приймаючи рішення. До зовнішніх належать політичні, правові, галузеві, ринкові ризики. Ці ризики менеджер може лише враховувати при прийнятті рішень. Звичайно, за певних умов деякі зовнішні ризики можуть перейти до групи внутрішніх. Такий перехід ринкових ризиків може відбутися, якщо підприємство є монополістом на певному ринку. Правовий ризик великі підприємства мають змогу зменшити шляхом лобіювання своїх інтересів в уряді, законодавчих органах.

Для того, щоб більш чітко окреслити внутрішні ризики можна зобразити функціональну та ресурсну модель підприємства.

Підприємство використовує наступні ресурси:

Функціональна модель підприємства:

Використання ресурсної і функціональної моделі підприємства дає можливість налагодити систему управління внутрішніми ризиками підприємства.

Економічні ризики ідентифікуються із сукупністю невизначеностей, що виникають в розвитку великої системи в цілому, в тому числі її складових, коли ставиться мета по встановлення загальноекономічної рівноваги такої системи і темпів росту ВВП через випуск конкурентоспроможної продукції на світовому ринку, вибір раціонального поєднання форм виробництва, здійснення ефективних заходів з використанням державних антициклічних методів та механізмів.

Фіскально-монетарний ризик представлений сукупність невизначеностей, що виникають при розв’язанні задач по забезпеченню економічного росту і стабільності великих складних систем з допомогою державної фінансової і бюджетної політики, через механізм стабілізації рівня цін і оптимальні податкові норми, ефективне регулювання Національним банком курсу національної валюти та обсягу грошової маси в обігу.

Під соціально-політичним ризиком розуміється сукупність невизначеностей, що виникають в розвитку великої системи в цілому і її складових, в тому числі при втручанні держави в політику ціноутворення, а також при розв`язанні задач по мобілізації та концентрації майна та інтелектуальних цінностей для забезпечення соціального захисту всіх груп населення від життєвих ризиків загального характеру, справедливого розподілу доходів, скорочення безробіття, регулювання фізичних обсягів пропозиції чи попиту через ціну та ін.

Крім того, ризики поділяють в залежності від рівня прийняття рішень на макроекономічні (глобальні) та мікроекономічні (на рівні окремих фірм), а також в залежності від рівня обґрунтованості рішень, що приймаються виділяють обґрунтований та необґрунтований (авантюрний) ризики .

Обґрунтований ризик - варіант прийняття рішення, що забезпечує для даних умов досягнення потрібного результату з найменшими сукупними витратами, вибраний в оптимальні строки, на основі передбачуваних вигод з можливими негативними наслідками.

Необґрунтований (авантюрний) ризик - сумнівний захід, справа, почата без врахування реальних сил, умов і можливостей з розрахунком на випадковий успіх, але в більшості випадків приречене на провал. Авантюра - це різновид ризику, що об`єктивно має значну ймовірність неможливості досягнення поставленої мети, хоча особи, що приймають такі рішення можуть їх не усвідомлювати.

Вплив окремих факторів на діяльність фірми має різні часові характеристики, одні фактори діють постійно, інші - певний проміжок часу. В зв`язку з цим виділяють короткострокові та постійні. До групи короткострокових відносять ті ризики, які загрожують підприємству короткий визначений часовий проміжок. Наприклад, ризик трансферту.

До постійних ризиків відносять ті, які безперервно загрожують підприємству, наприклад, загроза посухи для сільськогосподарських підприємств в районах недостатньої зволоженості, землетруси в сейсмічно активних зонах, повені в передгірських районах.

Зустрічається і інший поділ ризиків на основі тривалості їх дії: довгостроковий, пов`язаний з розвитком підприємства; короткостроковий, кон`юнктурний.

В страхуванні ризики поділяють на дві великі групи :

1. Ризики, які можна застрахувати

2. Ризики, які застрахувати не можна

Така класифікація має практичне значення при виборі способу управління ризиком і дозволяє чітко окреслити джерела підприємницького (нормального) прибутку. Джерелом нормального прибутку є саме нестрахований ризик, до якого відносять неконтрольовані і непередбачувані зміни в кон’юнктурі ринку, а значить і в доходах підприємця.

З точки зору менеджменту, на наш погляд, важливо класифікувати ризики за можливістю управляти ними (див. рис. 1.2.1.).


.

Рис. 1.2.1. Класифікація ризиків за можливістю управління ними

Неуправляємі ризики характеризуються тим, що в процесі прийняття рішень можна лише враховувати їх вплив і не можна змінити його масштабів. Негативну дію управляємих ризиків на виробництво можна зменшити, прийнявши відповідні управлінські рішення. Управляємі ризики можна розрізняти за можливістю контролювати їх негативний вплив:

а) повністю контрольовані - негативний вплив можливо майже повністю нівелювати (ризику загибелі худоби від хвороб можна запобігти шляхом проведення вакцинації);

б) частково контрольовані - негативний вплив можливо зменшити;

в) неконтрольовані - негативний вплив від настання несприятливої події зменшити неможливо (загибель судна в морі, вантажу в результаті автокатастрофи і т.д). Негативний вплив таких ризиків можна зменшити лише шляхом страхування.

За територіальною ознакою ризики можна поділити на локальні, які діють на певній обмеженій території, та глобальні (загальнодержавні) Локальні ризики - загроза землетрусу поширюється на сейсмічно активні зони, затоплення - в зонах з можливими надмірними опадами. Глобальні - це правові, політичні, технічні ризики.

Враховуючи, що всі суб`єкти економічних відносин діють в одному середовищі, яке (не виділяючи рівень країна-світ) можна назвати економікою, то є ризики загальні, під які підпадають всі суб`єкти, і специфічні, які пов`язані з галузевою приналежністю.

Ризик також можна розглядати і по галузях (сферах) економіки: виробництво, торгівля, будівництво, транспорт і т.д. В зв`язку з цим можна виділити ризики загальні, які властиві або проявляються в усіх галузях, і специфічні або галузеві. Так, сільськогосподарське підприємство, промислове підприємство, торгове підприємство, банківська установа однаково піддаються правовому, політичному ризику, ризику, пов`язаному з використанням людського фактору виробництва. В той же час торгове підприємство менш підпадає під вплив технічного ризику, ніж виробничі підприємства.

Такий підхід до класифікації дає можливість при вивченні ризиків в конкретній галузі народного господарства використати загальні досягнення у вивченні ризику і, при цьому врахувати і галузеву специфіку. Всі вищеприведені класифікації ризику практично не пов`язані між собою, що не дозволяє їх систематизувати за ієрархією, але в залежності від ситуації мають певне практичне значення Для всебічної оцінки конкретного ризику доцільно застосувати до нього різні класифікації. Це дасть змогу оцінити одне й теж явище з різних сторін. При цьому потрібно враховувати, що вирішення цієї проблеми буде залежати від конкретного суб`єкта, який приймає рішення, від розмірів його підприємства, його місця в управлінській ієрархії. Так, керівника виробничого підрозділу у великій багатогалузевій фірмі будуть цікавити в першу чергу ризики, пов`язані безпосередньо з виробництвом, а керівника цієї фірми - весь їх можливий спектр. Займаючись класифікацією ризиків, доцільно скласти “функцію” описання ризиків, в яку включити різні види класифікації ризиків. Вона може мати такий вигляд: Ri=(Ak,Bl,…Cm). Ak характеризує даний ризик за джерелами виникнення, Bl - за територіальної ознакою, Cm - за можливістю контролювати даний вид ризику. Наприклад, можливе підвищення цін на паливо - ризик кон`юнктурний, глобальний, неконтрольований. Така характеристика даної події дозволяє оцінити причину(Ak) її виникнення і на основі цього спробувати прогнозувати подальший розвиток подій; виявити, чи впливає вона на конкурентів(Bl); розробити план заходів(Cm), по можливості, з метою зменшення її негативного впливу на підприємство. В практиці при розробці такої функції, виборі кількості змінних потрібно виходити з умов конкретного підприємства, а саме:

- потребі в глибині розробки такої функції, що визначається галуззю, в якій функціонує підприємство, його часткою на ринку продукції, досвідом роботи в даній сфері і т.д.;

- доступності інформації для аналізу та її вартості.

Для будь якого підприємства, в тому числі і аграрного, принципове, на наш погляд, значення має поділ ризиків за можливостями управління ними на мікрорівні. Такий підхід до класифікації ризиків поки-що залишається малодослідженим. В той же час керівникам і спеціалістам підприємств важливо знати, якими ризиками вони можуть повністю управляти, якими частково, а які ризики не піддаються з боку суб’єкта господарювання контролю взагалі. Враховуючи сказане, вважаємо за доцільне використати викладений раніше підхід до класифікації ризиків за ступенем їх контрольованості на рівні суб’єктів господарювання з наступним розподілом ризиків за цим критерієм з одночасним врахуванням їх джерел виникнення (рис. 1.2.2.). Такий підхід дозволяє поєднати найбільш просту і широко використовувану класифікацію ризиків за джерелами їх виникнення з цінною для менеджменту класифікацією по ступеню контрольованості ризиків.

Чітка і детальна класифікація ризиків за розглянутим критерієм дасть змогу підприємствам більш обґрунтовано будувати систему управління ризиками на стадії прийняття тріадного рішення: чи контролювати ризик, чи брати ризик на себе, чи передавати іншим.


Ступінь контрольованості ризику Види ризику за джерелами
Виробничий Ринковий Фінансовий Технічний Правовий Людський фактор
Контрольований

Технологія виробництва, хвороби тварин,

шкідники і хвороби рослин

- - Збої та поломки обладнання, техніки - Низька кваліфікація персоналу
Частково контрольований Погодні умови: посухи (зрошення) Нестабільність цін (біржові угоди) Кредитний, інвестиційний, дебіторський Моральний знос техніки і обладнання під впливом НТП Крадіжки, псування обладнання
Неконтрольований

Погодні умови: град, заморозки; епізоотії сільськогосподарських тварин проти яких відсутні ліки;

нестача ресурсів.

Нестабільність цін на продукцію і ресурси, викликана інфляцією, монополізацією ринку Валютний

Зміни в національному законодавстві

Ратифікація міжнародних актів.

Смерть ключових працівників

Рис. 1.2.2. Розподіл основних видів ризиків аграрного підприємства за можливістю контролювати їх.

1.3. Інваріантні методи управління ризиками в сільському господарстві.

1.3.1. Особливості виявлення і прояву ризиків в сільськогосподарському виробництві

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку в прояві ризиків в ньому.

В той час, коли природні сили в будь-якій іншій галузі розглядаються лише з точки зору стихійного лиха і завдання збитків, то сільське господарство є винятком. Враховуючи, що в рослинництві сонячна енергія та волога є факторами виробництва, дія природних факторів може приносити не тільки збитки, а й додатковий дохід. Вплив цих факторів неможливо точно передбачити, тому урожайність сільськогосподарських культур може значно змінюватись з року в рік.

Інша особливість сільського господарства, яка підвищує рівень ризику - довгий період виробництва. Рішення щодо виробництва приймаються за рік, а то й більше до моменту реалізації. За цей час ринкова ситуація може значно змінитися в несприятливий для підприємства бік. Порівняно з галузями промисловості, які мають також великий період виробництва, наприклад, суднобудування, сільськогосподарські підприємства знаходяться в більш несприятливих умовах, оскільки на всю продукцію не укладаються контракти до початку її виробництва, в той час як на продукцію суднобудування даються замовлення до початку виробництва і підписуються контракти. Для зниження ризику, викликаного даною особливістю сільського господарства, є нагальна необхідність в широкому використанні такого важливого інструменту ринкової економіки, як ф’ючерсні угоди.

Важлива особливість сільського господарства порівняно з промисловістю полягає в тому, що обсяги виробництва змінюються за однакових обсягів використання ресурсів. Якщо на промисловому підприємстві точно відомо, що з однією тони металу вийде, скажімо, певна кількість гайок, то в аграрних підприємствах при використанні однієї тони мінеральних добрив не можна бути точно впевненим в кількості майбутнього урожаю. Навіть можливий варіант, коли при використанні меншої кількості міндобрив, інших ресурсів під впливом погодних умов буде отриманий більший урожай.

Технологічний процес в аграрному секторі жорстко обмежений в часових рамках. За відсутності на певний момент ресурсів, промислове підприємство може вийти на заплановані обсяги виробництва, отримавши ці ресурси пізніше та організувавши двозмінну чи трьохзмінну роботу. Якщо аграрне підприємство не проведе вчасно посівну компанію, то пізніше цього зробити неможливо і виробництва даного виду продукції в поточному році не буде. Технологічний процес в більшості галузей промисловості може бути призупинений, а потім продовжуватись далі без великих втрат. В сільському господарстві призупинити технологічні процеси практично неможливо. Перенесення збирання врожаю зернових на декілька тижнів призведе до його втрати, порушення графіка доїння корів призводить до зниження їх продуктивності.

В технологічному процесі сільського господарства використовуються живі організми як засоби виробництва, тому він залежить від їх біологічних особливостей. В цій галузі в багатьох випадках неможливо різко збільшити обсяги виробництва через біологічні особливості рослин і тварин. Якщо, наприклад, в племінному господарстві є нова високопродуктивна порода ВРХ в кількості 100 голів, на яку є попит 200 голів на рік, то в поточному році задовольнити його можна лише на половину. Крім того, в сільському господарстві виникають додаткові витрати в зв`язку з потребою захисту урожаю та тварин від шкідників і хвороб.

Фінансовий ризик в сільському господарстві має досить високий рівень в зв`язку з тим, що сучасні аграрні підприємства достатньо капіталоємкі. Значна частина дорогих основних засобів використовується протягом року короткий термін, вузькоспеціалізована, має великий строк окупності, при цьому виникає потреба в залученні фінансових ресурсів. Ще одна особливість сільського господарства, яка підвищує рівень фінансового ризику - сезонність виробництва. В зв`язку з цим виникає потреба в сезонних кредитах, обсяг яких практично не зменшується з року в рік навіть при простому відтворенні.

Досконала конкуренція практично не існує в жодній галузі економіки, крім сільського господарства. При цьому прояв кон`юнктурного ризику набуває виняткового значення, особливо в високоврожайні роки, коли різко збільшується пропозиція сільськогосподарської продукції. Високий врожай за певних обставин призводить до зменшення прибутків або навіть до збитків сільськогосподарських товаровиробників. В перспективі конкуренція в галузі сільського господарства зростатиме і водночас буде зростати рівень кон`юнктурного ризику.

Вищенаведені приклади свідчать, що сільськогосподарське виробництво є високоризиковою галуззю економіки і з точки зору інвестування. Одночасно з цим можна виділити ще одну особливість сільського господарства порівняно з іншими галузями: високий рівень ризику за низької норми прибутку. Чим більший рівень ризику, тим більший має бути сподіваний прибуток, бо в іншому випадку зникає стимул для вкладання грошей у ризиковану справу. Тому прямі інвестиції в сільське господарство України закордонних інвесторів, враховуючи також високий рівень правового ризику і стан економіки, навряд чи матимуть значні обсяги, якщо не удосконалити правову базу.

Сучасне сільське господарство України сильно піддається і валютним ризикам. Навіть якщо господарство безпосередньо без посередників не займається експортно-імпортними операціями, воно може понести значні збитки в зв`язку із зміною курсу національної валюти. В структурі ресурсів, які споживає сільське господарство, досить значна частка імпортних, ціни на які залежать від курсу гривні. Останнє падіння курсу гривні (1998 р.) призвело до різкого підвищення цін на паливо-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, техніку.

Високий рівень ризику в сільському господарстві України вимагає кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з врахуванням ризику. Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути представлений наступним чином (рис. 1.3.1.1.).

Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують існуванню підприємства як юридичної особи.


Рис. 1.3.1.1. Схема управління ризиком

Завдання управління ризиком - звести можливий вплив несприятливих факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику, самофінансування ризику.

На жаль, на сьогодні управлінські рішення в сільському господарстві приймаються практично без врахування ризику. Причин такого становища є декілька.

По-перше, це відсутність відповідних навичок у керівників підприємств. В програмах вузів питання ризику почали вводитися відносно недавно, відповідної широкої перепідготовки або підвищення кваліфікації практично не проводиться, а для вивчення цього питання самостійно практично відсутня навчально-методична література стосовно сільського господарства.

По-друге, в умовах економічної кризи в країні в сільськогосподарських підприємствах практично відсутнє стратегічне планування, керівники вимушені займатися питаннями практично лише сьогоднішнього дня.

По-третє, врахування ризику при прийнятті рішень вимагає наявності великої кількості інформації, яка мала б бути загальнодоступною, але в Україні її отримати дуже важко і вона відносно дорого коштує.

Основні підходи щодо управління ризиком

Розсудливий менеджер завжли признає фундаментальну істину, що сама природа економічної діяльності спряжена з чинниками випадковості, розпливчатості , неповноти інформації, тобто ризиком.

Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємці співвідношення прибутку та ризику, його прийнятий рівень. Необхідною умовою для розв”язання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з кокретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього.

Інформація швидко старіє і тому суб¢єкт прийняття рішень повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, одночасно оцінюючи якість інформації, здійснюючи її моніторинг.

Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер повинен дотримуватись таких основних принципів:

- недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

- недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал тощо);

- необхідно заздалегіть піклуватися відносно можливих наслідків ризику.

Складові процесу управління ризиком визначаються в залежності від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера.

В узагальненому виді процес управління ризиком представлений у виді блок схеми.

В результаті грунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:

- уникнення;

- попередження;

- прийняття (збереження чи навіть збільшення);

- зниження ступеня ризику.

Розглянемо ці засоби.

Уникнення ризику означає просте ухилення від певного міроприємства, котре обтяжене надмірним ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера нерідко означає відмовитися від прибутку, а це пов”язане з ризиком невикористаних можливостей.

Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який однак лише в окремих випадках дозволяє зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.

Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення ступеня ризику за менеджером ( інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи засоби в певну сферу, менеджер повинен бути впевненим, що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують.

1.3.2. Зовнішні способи зниження ступеня ризику.

Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування.

Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших. Передача ризику може також здійснюватись шляхом укладання ф¢ючерсного контракту.

Ф¢ючерси дозволяють передавати ризик несприятливої зміни цін у майбутньому протилежній стороні угоди.

Страхування це передача певних ризиків страхової компанії. Для зниження міри ризику використовуються майнове страхування і страхування від нещасних випадків. Майнове страхування може мати наступні форми: страхування ризику підрядного будівництва, страхування обладнання, страхування вантажів і інш. Страхування від нещасних випадків включає: страхування загальноїцивільної відповідальності і страхування професійної відповідальності.

Широко використовується і такий вигляд страхування, хеджування - страхування ціни товару від ризику або небажаного для виробника падіння, або невигідного для споживача збільшення. По цілях і техніці проведення операції хеджування діляться на хеджування продажем, тобто висновок виробником або товаровладельцем ф'ючерсного контракту з метою страхування від зниження ціни при продажу в майбутньому товару, або що вже є в наявності, або ще не зробленого, але передбаченого до обов'язкового постачання в певний термін; хеджування купівлею, тобто висновок споживачем або продавцем ф'ючерсного контракту з метою страхування від збільшення ціни прикупівлі в майбутньому необхідного товару.

До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести також деривативи (опціони, ф¢ючерси, свопи тощо).

1.3.3. Внутрішні способи оптимізації ризику.

Лімітування передбаяає обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє ( по відношеню до підприємства) середовище. Лімітування застосовується банками при наданні позик, укладанні договору на овердрафт. Підприємства можуть застосовувати цей спосіб при продажу товарів в кредит, наданні позичок, при прийнятті рішень щодо визначення обсягу коштів, що спрямовуються на інвестування.

Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об¢єктами вкладання, які безпосередньо не зв¢язвні між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають в різноманітні цінні папери, які купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній прибуток.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість придбання акцій одного акціонерного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і відповідно в три рази знижує ступінь ймовірного ризику.

Створенння резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності.

Створення власних грошових, товарно-маиеріальних резервів є альтернативою страхуванню і доцільно тоді, коли вартість майна, що наражається на певний ризик, відносно невелика у порівнянні з майновими та фінансовими параметрами усього проекту. Самострахування шляхом резервування коштів також може застосовуватись відносно однотипного обладнання, майна підприємства, коли ймовірність пошкодження незначна.

Здобуття додаткової інформації є одним із важливих способів щодо зниження ризику. При використанні неточних економічних даних виникає питання щодо доцільності їх уточнення. Стосовно планованих міроприємств, особливо інноваційних проектів (технічних новинок), постає питання : чи необхідно терміново почати їх впровадження, чи є сенс провести ще якийсь додатковий експеримент для уточнення економічних показників. З одного боку додатковий експеримент дозволив би знизити економічний ризик, що обтяжує певний інноваційний проект, зменшити можливі збитки. Але з іншого боку експеримент, в свою чергу, пов¢язаний з певними затратами та збитками, і якщо впровадження інноваційного проекту відкладається, то економічні збитки збільшуються. Вони особливо великі при проведенні довготермінового експерименту. В цьому випадку впровадження міроприємства і одержуваний в його результаті економічний ефект відсуваються. Отже, для оцінки діяльності добування додаткової інформації необхідно порівняти економічні результати обох варіантів.

Природньо, що коли б у менеджера була б більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз та знизити ступінь ризику. Це робить інформацію товаром, за який менеджери згодні платити гроші. А коли так, то вкладення капіталу в інформацію необхідно оцінювати.

Загальними в господарській практиці є три основних принципи зниження ризику :

-не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

-не забувати про наслідки ризику;

-не ризикувати багато чим ради малого.

ІІ. Страхування як метод управління ризиками товаровиробників анрарного сектору.

2.1. Економічна характеристика закритого акціонерного товариства “Страхова група”ТАС”.

ЗАТ “Страхова група “ТАС” засноване 19 жовтня 1998 року “ПриватБанком”, комерційним банком України. За період діяльності на вітчизняному страховому ринку, за визнанням клієнтів, експертів і колег, компанія зарекомендувала себе як така, що динамічно розвивається, акумуюючи провідний досвід і кращі традиції лідерів вітчизняного і світового страхового бізнесу.

Страхова група “ТАС” – частина фінансової групи, до складу якої входять ще дві страхові компанії “Страхова компанія “ТАС” (зі страхування життя) та “Міжнародна страхова компанія”, банки “ТАС-Комерцбанк” та “ТАС-інвестбанк”, що здійснюють всі види банківської діяльності, промислові підприємства та інші установи.

У рейтингах Ліги страхових організацій України за даними 2002 року ЗАТ СГ “ТАС” посідає чільні місця за основними показниками діяльності:

-Наявними активами – понад 100 млн.грн. (3-тє місце),

-Розміром зібраних страхових платежів – більше 93 млн.грн.(5-те місце),

-Виплаченими клієнтам страховоми відшкодуваннями – майже 8 млн.грн.(8-ме місце),

-Серед перших щодо наявності високоліквідних активів, власного капіталу, діючої мережі регіональних підрозділів тощо.

При цьому, якщо 2001 року послугами ЗАТ СГ “ТАС” було охоплено 3,7% страхового ринку, то 2002 року – 4,55%.

Під страховим захистом ЗАТ СГ “ТАС” минулого року перебувало більше 80-ти тиёсяч ргомадян і юридичних осіб України та іноземців.

У 2002 році страхову діяльність ЗАТ СГ “ТАС” характеризують такі дані:

Показники Особисте страхування Майнове страхування Страхування відповіда-льності Обов¢язкове страхування Всього
Отримано страхових платежів, тис.грн. 806 79459 243 12805 93314
Виплати страхових відшкодувань, тис.грн. 105 7742 25 74 7945
Кількість врегульованих страхових випадків 517 108 12 29 665
Кількість договорів страхування 16344 22718 4096 16193 59351

Основними факторами, які сформували ці позитивні тенденції у діяльності компанії, є :

-Підбір та професійна підготовка кадрів ( у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС” впродовж року було проведено семінарів та тренінгів майже на 4000 академічних годин);

-Активне впровадження класичних видів страхування, вивчення, прогнозування та формування сегментів страхового ринку, своєчасне реагування на запити клієнтів;

-Запрошення консультантів (як вітчизняних, так і закордонних) з числа страховиків-практиків й фахівців у суміжних галузях.

Визнаням авторитету стало те, що ЗАТ СГ “ТАС” 2001 року нагороджено дипломом та пам¢ятною медаллю “За заслуги у розбудові економіки та вагомий внесок у створенні гідного міжнародного іміджу України “ Національного проекту “Золота книга української еліти”. А також надано членство Торгово-промислової палати України і внесено до Недержавного реєстру українських підприємців, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність в підприємницькій діяльності України та за її межами.

ЗАТ СГ “ТАС” входить до багатьох професійних об¢єднань і груп : Ліги страхових організацій України, Авіаційного, Морського, Медичного страхових бюро, Координаційної ради з питань страхування при Міністерстві транспорту, а також Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Станом на 1 січня 2003 року в штаті працює 274 працівника, а структура складається із Головного офісу, 6 регіональних дирекцій, 37 філій та 76 окремих робочих місць.

Протягом 2002 року було створено 4 нових філії в містах Павлограді, Феодосії, Керчі та Ялті. Штат поповнили близько 100 осіб, більшість з яких пройшли курси підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС”.

Кадрова політика спрямована на приведення потенціалу працівників у відповідність до своїх цілей і стратегій розвитку. В її основу покладено орієнтацію на зміни, безперервне навчання персоналу, творчий підхід до справи, гнучку систему оплати праці, яка підвищує інтерес у кінцевому результаті.

ЗАТ СГ “ТАС” вважає доцільним формування оптимальної вікової структури персоналу, що дасть можливість поєднувати досвід із новаторством та наполегливістю в праці.

Мал.2.1.

Основні засади кадрової політики:

-Досягнення цілей. Ставити сміливі цілі і сміливо йти до їх досягнення.

-Позитивний соціальний внесок. Створення економічного та інтелектуального активу у співтоваристві, в якому працюємо.

-Індивідуальні досягнення.

-Дух колективізму.

Фінансові надбання компанії у 2002 році (в млн.грн.):

1. Статутний фонд 5,500
2. Страхові платежі 93,314
3. Страхові виплати 7,944
4. Резерв незароблених премій 31,08
5. Основні засоби 3,565
6. Балансовий прибуток 66,642

Укрупнена структура страхового портфеля

1. Страхування майна 40%
2. Страхування автотранспорту 24%
3. Інші добровільні (вантаж, морське сільськогосподарське) 8%
4. Особисте страхування (н/вип + медичне) 5%
5. Стахування громадянської відповідальності володарів автотранспорту 5%
6. Обов¢язкове страхуваня водіїв 4%
7. Страхування членів ДПД 4%
8. Авіаційне страхування 4%
9. Страхування відповідальності 3%
10. “Зелена карта” 3%
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Соціальна значимість компанії.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” спрямована не лише на отримання прибутку, але й на досягнення соціального ефекту. В політиці компанії враховуються заходи соціального спрямування стосовно членів власного трудового колективу, соціально незахищених верств населення регіонів, де знаходяться представництва ЗАТ Страхова Група “ТАС”, участь у гуманітарних проектах.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” – це створення нових робочих місць -274 штатних працівника та близько760 чоловік, які працюють поза штатом. В подальшому передбачається зростання кількості робочих місць як в головному офісі, так і в регіонах.

Діяльність ЗАТ Страхова Група “ТАС” – це розширення діяльності в регіонах України, а саме забезпечення економічного сектору та населення регіонів страховим захистом, прямі інвестиції в основний капітал та робочі місця.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” – це діяльність платника податків та інших обов¢язкових платежів. ЗАТ Страхова Група “ТАС” сплачує щорічно близько 1,5 млн.грн. податків до загальнодержавного та місцевих бюджетів.

З 2001 року ЗАТ СГ “ТАС” стало активним учасником благодійних та спонсорських акцій.

Витяги з аудиторського висновку.

За період існування ЗАТ Страхова Група “ТАС” збитків не було, всі види діяльності були прибутковими, приоритетним напрямком діяльності є майнове страхування, а саме: страхування від вогневих ризиків та інших небезпек, страхування кредитів, страхування багажу та вантажів, особисте страхування, а також обов¢язкові види страхування.

Власний капітал ЗАТ Страхова Група “ТАС” складається з :

-Статутного капіталу – 5500тис.грн.;

-Нерозподіленого прибутку – 66642,2тис.грн.

Дані синтетичного обліку відповідають балансовим і даним аналітичного обліку. Структуру і призначення власного капіталу відображено вірно та адекватно.

Фінансове становище протягом усієї діяльності відповідає нормам, тобто ліквідність підприємства може відбутися у найкоротші строки за першою вимогою засновників або за вимогою кредиторів. Оборотного капіталу достатньо для розвитку підприємства.

Заборгованості компанії перед страхувальниками немає.

Досліджуване підприємство за своїм юридичним статусом є закрите акціонерне товариство (ЗАТ Страхова Група “ТАС”).Згідно Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товаристваДо акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.Закрите акціонерне товариство - Страхова Група “ТАС” має право випускати лише іменні акції.У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій. Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.Акціонерному товариству абороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.Установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання - простою більшістю голосів.Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. До компетенції загальних зборів належить:а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;б) внесення змін до статуту товариства;в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структуритовариства;з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада) , яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління .Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені итяги з книги протоколів.Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Щодо організаційної культури , то в ЗАТ Страхова Група “ТАС” вона є відкритою та такою, яка заохочує до співучасті, для якої притаманні такі характеристики :

· справедливі відносини з підлеглими ;

· відкритість для комунікацій;

· тактовне керівництво;

· вирішення командних проблем;

· робоча автономія;

· обмін інформацією;

· високі показники продуктивності праці;

· всіляке сприяння управлінським ідеям;

· збільшення кооперації між керівництвом і персоналом;

· послаблення плинності кадрів;

· зменшення кількості прогулів;

· відкритість нововведенням;

· удосконалення робочих позицій в організації.

Для досягнення певного результату потрібно визначити місію підприємства та його цілі.

Під місією розуміється ствердження , яке розкриває значення існування організації.[1]

Ціль – це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких направлена її діяльність.[2]

При розробці інформаційного забезпечення господарських рішень, прогнозуванні можливих негативних наслідків їх впровадження, діагностиці проблем необхідне чітке визначення цілей з урахуванням пріоритетності. Для цього потрібно побудувати "дерево цілей".


Мал. 2.1. "Дерево цілей"

Місія ЗАТ Страхова Група “ТАС” – використовуючи потенціал та можливості “Фінансової групи”ТАС”, надавати клієнтам високоякісні страхові послуги, чим забезпечити надійний захист їх майнових інтересів.

Цілі :

1. Підвищення ефективності роботи ЗАТ Страхова Група “ТАС” :

1.1. Підвищення прибутковості певних видів страхування;

1.2. Розширення ринків надання страхових послуг;

1.3. Удосконалення матеріального стимулювання праці;

1.4. Формування нового економічного мислення.

2. Заміна та часткова модернізація матеріально-технічної бази :

2.1. Забезпечення новою високопродуктивною технікою та обладнанням;

3. Забезпеченість трудовими ресурсами :

3.1. Забезпечення та ефективне використання наявних трудових ресурсів;

3.2. Розробка програми підготовки страхових агентів;

3.3.Розробка програми перепідготовки кадрів ЗАТ Страхової Групи “ТАС”.

4. Інноваційна діяльність :

4.1 Комп’ютеризація виробництва;

4.2. Вивчення запитів споживачів та створення принципово нових страхових послуг.

5. . Соціальний розвиток :

6.1. Створення сприятливих соціальних умов працівників ЗАТ Страхова Група “ТАС”;

6.2. Розвиток соціальної інфраструктури;

6.3. Соціальний захист працівників.

Визначені цілі є досить актуальними для ЗАТ Страхова Група “ТАС”.

Типові функції управління ЗАТ Страхова Група “ТАС”: 1. Стратегічне управління. 1.1. Визначення місії та цілей компанії.1.2. Визначення стратегії компанії.1.3. Розробка заходів по досягненню стратегічних цілей.1.4. Контроль реалізації стратегії.2. Маркетинг. 2.1. Забезпечення просування страхових послуг.2.2. Вивчення макро і мікро середовища.2.3. Вивчення ринку страхових послуг.2.4. Позиціювання компанії на ринку страхових послуг.2.5. Вивчення попиту на страхові послуги.2.6. Аналіз конкурентоспроможності страхових продуктів компанії.2.7. Аналіз ефективності системи продажу страхових продуктів.2.8. Підготовка пропозицій по створенню нових страхових продуктів.3. Бюджетування. 3.1. Розробка форм бюджетів.3.2. Аналіз проектів бюджетів.3.3. Складання зведеного бюджету компанії.3.4. Аналіз виконання бюджету компанії.3.5. Розрахунок премій для філій компанії4. Облік. 4.1. Бухгалтерський облік.4.2. Податковий облік.4.3. Управлінський облік.5. Управління персоналом. 5.1. Найм персоналу.5.2. Атестація і просування персоналу.5.3. Організація навчання персоналу.5.4. Організація корпоративних заходів.

В ЗАТ "Страхова Група "ТАС" діє прийняте положення “Про систему оплати праці та матеріального стимулювання працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС"”.

Це Положення розроблене з метою розвитку зацікавленості працівників Головного офісу Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в досягненні високих показників праці, організації прямої залежності отриманого заробітку від результатів діяльності компанії та стимулювання праці працівників Головного офісу Компанії.

Система оплати праці штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" включає в себе:

• основну заробітну плату працівників, а саме - посадові оклади, які складають 60-90% від загального доходу працівника компанії в залежності від группи преміювання;

• додаткову заробітну плату працівників, а саме:

- персональні надбавки;

- премію за результатами діяльності;

• інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме:

- винагороду за підсумками роботи за рік;

- резерв на відпустки;

- матеріальну допомогу.

Система оплати праці штатних працівників філій Компанії грунтується на таких принципах:

-• залежності сукупної матеріальної винагороди працівників від результатів діяльності;

-• забезпечення достатнього рівня матеріальної мотивації кожного працівника до високоефективної праці;

-• вибірковості, що дозволяє стимулювати ті напрямки роботи, які можуть дати найбільший і стабільний результат;

-• простоти у розумінні та використанні.

ОСНОВНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ШТАТНИХ ПРАЦІВНИКІВ.

Оплата праці штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" здійснюється на основі посадових окладів.

Розміри посадових окладів штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" затверджуються Правлінням ЗАТ "Страхова Група "ТАС" та розраховуються на основі тарифу.

Тариф працівників диферінцюється у зв'язку з 12-ти категорійною тарифною сіткою, що надана у таблиці 1. По кожній категорії передбачаються тарифні рівні.

Абсолютна величина тарифу для кожної категорії розраховується по формулі (1) :

Т ij = Ті2,і * К ij ,

деTij- тариф і-той категорії j-го рівня, грн.;

Тij-тариф i-го рівня j-ої категорії, грн.,

Kij - тарифний коефіцієнт і-тої категорії, j- ro рівня.

Абсолютна величина тарифу i-го рівня j-тої категорії Головного офісу затвердждуеться Головою Правління щорічно при розробці бюджетку компанії. Величина тарифу може переглядатися протягом року у зв'язку з інфляцією, та іншими економічними факторами.

Категорії для оплати праці працівників Головного офісу затверджуються у зв'язку з "Розподілом посадових позицій Головного офісу ЗАТ "Страхова Група "ТАС" "(Додаток 1.)

Конкретному працівнику категорія установлюється у зв'язку з посадою, й значенністью, рівня професійної підготовки та інтенсивності праці.


Категорії та рівні кожного працівника оговорюються у трудовому договорі між працівником та Компанією.

ДОДАТКОВА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ

Весь персонал Головного офісу ділиться на 4 групи преміювання:

• 1 група - стратегічні менеджери,

• 2 група - стратегічні виконавці,

• 3 група - керівники та спеціалісти,

• 4 група - техничні виконавці.

До складу стратегічних менеджерів (1 група) входять Заступники Голови правління, головний бухгалтер, начальники департаментів, що безпосередньо зайняті у розробці нових страхових продукців, та проведенню операцій страхування.

До складу стратегічних виконавців ( 2 група) входять тільки ті керівники департаментів, управлінь та відділів, а також провідні спеціалісти , які безпосередньо залучені до реалізації стратегічних задач, що поставленні стратегічним менеджерам.

До 3-ї групи відносяться керівники середнього та нижчого складу, спеціалісти , які зайняті, в основному, при виконанні текучих завдань та піддержуючих функцій.

До 4-ї групи відносяться всі техничні виконавці, а також робітники, яким не установлені категорії.

Преміювання персоналу Головного офісу залежить від групи преміювання персоналу та виконання індивідуальних планів та бюджетів відповідних підрозділів головного офісу.

Індивідуальні плани включають економічнні показники ( прибуток, штрафи, виконання бюджету, вплив на фінансові показники інших підрозділів, вплив на стабільність роботи компанії), якісні показники ( впровадження нових страхових продуктів та технологій, динаміка югіентскої бази, та інше).

Індивідуальні плани стратегічних менеджерів та виконавців складаються на основі стратегічних планів компанії та бюджетів компанії та підрозділів Головного офісу.

Максимальне значення проценту премії залежить від напруженості плану та ступеню впливу працівника на досягнення стратегічних задач компанії.

Для об'єктивної оцінки праці робітники 3 групи також можуть мати індивідуальні плани. Плани робітників 3 групи складаються на основі службових обов'язків, та задач підрозділів.

Затвердження та оцінка виконання індивідуальних планів стратегічних менеджерів здійснюється Головою Правління.

Затвердження та оцінка виконання індивідуальніх планів керівників департаментів здійснюється Заступниками Голови Правління, які здіснююють ними безпосереднє керівництво.

Узгодження та моніторинг індивідуальніх планів стратегічних виконавців та менеджерів здійснюється департаментом регіональної мережі та департаментом управління фінансами і ризиками

Узгодження та моніторинг індивідуальніх планів працівників 3-ї групи преміювання здійснюється їх безпосереднім керівництвом.

Премії установлюються у відсотках від тарифного заробітку за відповідний період.

Преміювання працівників Головного офісу здіснюється щоквартально, та за рік у цілому.

Розмір квартальної та річної премії працівників 1 та 2 групи преміювання залежить від ступені виконання індивідуальніх планів та визначається безпосереднім керівником підрозділу:

- по 1 -й групі Головою Правління,

- по 2-й групі заступником Голови Правління.

Розміри премії працівників 1 та 2 групи преміювання становлять 20-40% від сукупного доходу працівника, та залежать від посадової категорії та рівня.

Розмір премії працівників 3-ї та 4-ї групи преміювання складається з загальної та індивідуальної..

Загальні премія у залежності від результатів виконання всією компанією основних показників діяльності, зафіксованих у бюджеті та стратегічному плані.

Робота компанії оцінюється Головою Правління на основі звітних даних, що предоставлені департаментом регіональної мережі.

Індивідуальна премія працівникам 3 та 4 групи преміювання установлюється за якісне виконання посадових обов'язків та успішне рішення загальних та індивідуальних задач, що поставлені безпосереднім керівництвом.

Розмір індивідуальної премії для працівників 3 та 4 групи преміювання здійснюється на основі таблиці, та виплачується у відсотках до посадового окладу:

Незадовільні результати

Несуттєвий вклад

Суттєвий вклад

Норма

Вище норми

Видатний вклад

0%

5

10

15

20

25

Крім премій працівникам Головного офісу можуть виплачуватись персональні надбавки.

Персональні надбавки установлюються Головою Правління по рекомендації керівника підрозділу. Підставою для її встановлення є значне перевищення результатів його праці у зв'язку з показниками праці у середньому по компанії, у тому числі по ступені професійності, компетенції, моральних якостей та рівня продуктивності праці.

Загальна сума преміальних виплат не повинна перевищувати максимальних значень.

0РГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ.

Призначення та зміна посадової категорії працівнику здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону категорій для данної посади.

Призначення та зміна тарифного рівня працівника здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону тарифного рівня для данної категорії, на основі оцінок виконання індивідуальних планів та бюджетних показників.

Нарахування основної заробітної плати здійсноються бухгалтерією на основі табелю виходу працівників.

Нарахування премії здійснюється бухгалтерією по рішенню Голови правління та керівників підрозділів на основі табелю виходу працівників та відомості преміальних виплат.

ІНШІ ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ТА КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ.

Одноразова матеріальна допомога виплачується як:

- допомога на оздоровлення;

- допомога при народженні дитини;

- допомога при одруженні;

- допомога на поховання членів сім'ї, допомога на поховання працівника виплачується членам сімї;

- допомога на нагальні потреби працівника (рішення про проведення даної одноразової матеріальної допомоги приймається Правлінням згідно окремого Положення).

Одноразові заохочення окремим працівникам за виконання особливо важливого завдання виплачуються в розмірі до 2-х посадових окладів та встановлюються за рішенням Голови Правління.

Рішення про виплату матеріальної допомоги (крім допомоги на нагальні потреби), одноразових винагород та заохочень працівникам ЗАТ "Страхова Група "ТАС" приймається Головою Правління ЗАТ "Страхова Група "ТАС" із зазначенням суми (розміру) виплати.

Розподіл посадових позицій Головного офісу ЗАТ "Страхова Група "ТАС"

№ п./п.

Группа персоналу. Посада

Категорія

Керівники

Вищої ланки

1.

Голова Правління

1

2.

Перший заступник Голови Правління

2

3.

Головний бухгалтер

3

4.

Заступник Голови Правління

3

Середньої ланки

5.

Начальник департаменту

4,5

6.

Заступник начальника департаменту

5,6

7.

Начальник управління

5.6

8.

Заступник головного бухгалтера

5,6

Нижчої ланки

9.

Начальник відділу

6,7

10.

Заступник начальника управління

6,7

Спеціалисти

11.

Провідний спеціаліст ( по напрямку страхування)

7,8

12.

Провідний інженер

7,8

13.

Провідний програміст

7,8

14.

Провідний експерт

7,8

15.

Провідний бухгалтер

7,8

16.

Старший юрисконсульт

7,8

17.

Старший брокер

8,9

18.

Старший спеціаліст

8,9

19.

Старший інженер

8,9

20.

Старший програміст

8,9

21.

Страший експерт

8,9

22.

Страший бухгалтер

8,9

23.

Юрисконсульт

8,9

24.

Брокер

9

25.

Бухгалтер

9,10

26.

Інженер

9,10

27.

Програміст

9,10

28.

Експерт

9,10

Технічні виконавці

29.

Адміністратор

11

30.

Водій

11

31.

Секретар - референт

11,12

32.

Технічний робітник

12

Таблиця 1.

Тарифні коефіцієнти

Рівні Категорії
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 12,00 11,00 7,00 6,00 4,00 3,20 2,80 2,30 1,95 1,60 1,20 1,00
2 9,00 8,00 5,50 3,80 3,10 2,60 2,25 1,90 1,50 1,30
3 11,00 10,00 7,00 4,40 3,70 2,90 2,55 2,20 1,80 1,60
4 8,50 5,30 4,30 3,50 2,85 2,50
5 5,90 4,90 3,80 3,15 2,80
6 6,50 5,50 4,10 3,45

Таблиця 2.

Розміри премії працівникам ЗАТ "Страхова Група "ТАС"по групам преміювання.

Група преміювання Місячна, квартальна премія, в % від місячного або квартального тарифу Річна премія, в % від річного тарифу Загальна сума за рік
Загальна Індивідуальна Всього Загальна Індивідуальна Всього Норма Макс.
Норма Макс. Норма Макс. Норма Макс. Норма Макс. Норма Макс. Норма Макс.
1 - - 30 40 30 40 - - До 40 40 До 40 40 До 40 40
2 - - 25 35 25 35 - - До 35 35 До 35 35 До 35 35
3 5 10 10 15 15 25 5 10 10 15 15 25 До 20 25
4 - - 10 15 10 15 - - 10 15 10 15 До 15 15

Керування через мотивацію

Керування через мотивацію Наслідки створення позитивного мотиваційного клімату Чому виникають проблеми в управлінні через мотивацію

Керування через мотивацію концентрується на:

¨ Впливі на стан мотивації

- при відборі співробітників повинно враховуватись, чи буде даний співробітник, базуючись на своїх власних мотивах, ідентифікувати себе з організацією

- формування мотивів співробітників дбайливим введенням їх у курс справи

¨ створенні відчуття власної гідності

- повага співробітника як особистості

- декларація значення співробітника для організації

- формулювання очікувань від співробітника

¨ приведенні мотивів в дію

- при бесіді із співробітником обговорюються особисті інтереси та можливості вдосконалення співробітника

¨ посиленні мотивів

- залучення співробітників до виробничих інтересів (шляхом навчання співробітників менеджерами та іншими співробітниками)

¨ оцінці результатів роботи та атестація

- поточна атестація співробітників та перегляд заробітної плати; самообов’язок та самоконтроль

- система заробітної плати з винагородженням понад тарифом та преміями; зацікавленість співробітників; додаткове забезпечення; можливості росту та просунення; гнучкий робочий графік; додаткові переваги: машини, дома відпочинку

¨ задоволенні потреб

- в результаті успішного процесу мотивації для організації наступає виконання бажаних цілей і задач, а для співробітників – задоволеня їх потреб і, відповідно, почуття задоволеності

¨ забезпеченні процесу мотивації

- концепцію мотивації необхідно постійно обдумувати, успіх мотиваційної діяльності менеджера необхідно, залучаючи співробітників, перевіряти

¨ Збільшення обігу та прибутків

¨ Вдосконалення якості товарів або послуг

¨ Більш творча робота співробітників та активність впровадження нових методів, технік та технологій

¨ Підвищенний приплив працівників

¨ Підвищене використання людського потенціалу працездатності

¨ Сильніша згуртованість та солідарність колективу

¨ Зменшення плинності кадрів

¨ Репутація організації

¨ Індивідуальні мотиви дуже суб’єктивні і складні, на них також впливає настрій. Саме тому їх об’єктивне визначення менеджерами є складним завданням

¨ Із-за того, що визначення матеріальних мотивів є більш простим, дуже часто створюються тільки матеріальні стимули, а весь спектр мотивів не використовується

¨ Навіть якщо мотиви відомі, цілі організації та індивідуальні цілі можуть бути несумісними між собою. Якщо намагатися приховати ці конфлікти, то їх негативний характер проявиться в майбутньому

¨ Успіх мотивування із-за багатоманіття залежностей важко визначити і навряд чи можна передбачити. Оптимальну мотивацію визначити неможливо

2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК.

Основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.

АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.

Тому утворення і задіяння конкретних економічно-фінансових механізмів, а одним з них є страхова система, являє проблему виключно організаційного й економічно фінансового порядку. І ці фактори повинні враховуватися при вирішенні питання про організаційну структуру і функціонування страхових органів. Тому більш обґрунтованим і реалістичним є прагнення до створення такої системи страхування, що в сучас­них умовах буде найбільше дієво виконувати свої соціально-економічні функції. Дієвість є основним критерієм оцінки кожного виду і форми страхування, отже, і страхової системи.

У загальній теорії страхової системи АПК розглянемо докладно такі три ознаки дієвості страхування: точність, швидкість і надійність дії.

2.2.1. Страхова система і продовольча безпека

Формування вітчизняної ринкової системи супроводжується трансформацією постсоціалістичної економіки в нові економічні відносини, підпорядковані дії об'єктивних економічних законів.

Ринкова економіка, як організована система, не може існувати в силу власних емерджентних властивостей (тобто не притаманних жодному з елементів окремо, але властивих системі в цілому) як сумарна складова її розширеного відтворення капіталу (виробництво, обмін, розподіл, споживання), ринкової інфраструктури (банківської, фінансової, біржової системи тощо). Адже відтворення капіталу неможливе без взаємодії всіх системоформуючих чинників: первісного нагромадження капіталу, ризику, праці та ефекту системи.

Однак, стійкий стан рівноваги економічної системи неможливий без наявності такої складової як страхова система АПК.

Світовий досвід переконує: де створено сучасну систему страхового захисту, там забезпечується вищий рівень стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягається соціальна злагода, гарантується високий рівень життя населення. Отже, формування страхової системи України та забезпечення умов для її надійного функціонування блема надзвичайної ваги і потребує як глибоких розробок, так і активних практичних дій з боку держави, суспільства в цілому.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, формують ринкову економіку як складну соціально-економічну систему, в якій страхування належить особлива роль. Страхування виступає як сукупність специфічних економічних відносин, які виникають в процесі формування страхових резервів у суб'єктів страхової системи (на рівні держави — у тому числі у Міністерства фінансів як першого рівня вітчизняної страхової системи, на рівні страхових підприємств, другий рівень — резерви створюються шляхом страхування та на рівні страхувальників (третій рівень) - фонди самострахування і можливе страхове відшкодування збитків страховиком) та використання їх на підтримку безперервності, безперебійності і розширеного відтворення і задоволення соціальних потреб сус­пільства, зокрема. Агропромисловий комплекс є найбільшою міжгалузевою виробничо-науково-економічною основною струк-туроформуючою частиною соціально-економічної системи України.

АПК як невід'ємна складова економіки держави об'єктивно піддається впливу ризику на всіх стадіях розширеного відтворення капіталу.

Джерелами його утворення є: по-перше — первісне нагро­мадження, по-друге — ризик, по-третє — ефект системи [2.7].

Первісне нагромадження (або "первісне акумулювання" (previous accumulation), за А. Смітом [2.2], є результатом не виробництва, а його вихідним пунктом. Тобто, первісне нагромадження капіталу є не що інше як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва [2.9]. Акумулювання капіталу в сучасних умовах відбувається легальним і тіньовим шляхом. Легальне нагромадження пов'язане саме з згаданим ефектом системи. На макрорівні — це отримання ВВП, а на мікрорівні — отримання прибутку.

Тіньове первісне нагромадження аграрного капіталу за сучасних умов трансформації вітчизняної економічної системи в ринкове середовище супроводжується крадіжками, шахрайською приватизацією, прийняттям законів "для себе", формуванням підставного власника, використанням у меркантильних інтересах міжнародного кредиту та державних кредитів (як прихованого джерела первісного нагромадження), уникнення від системи податків, використання недосконалої системи протекціонізму та демпінгу, а також контрабанда, торгівля наркотиками, рекет тощо.

Виходячи з вищенаведеного, страхова система АПК має забезпечувати протистояння тіньовому нагромадженню агропромислового капіталу (адекватно взаємодіючи з системою національної безпеки) і реалізації страхових ризиків (за допомогою протистояння щодо настання несприятливих страхових подій та своєчасним реагуванням на них, локалізацією джерел небезпеки, ліквідацією наслідків надзвичайних подій тощо).

Страхова система, як особлива підсистема вітчизняного страхового ринку, грунтується на сільськогосподарському страхуванні, оскільки саме вона є джерелом формування специфічних страхових резервів. Сільськогосподарському страхуванню, як і категорії страхування взагалі, притаманні специфічні функції. Однією з них є функція забезпечення продовольчої безпеки.

Реалізація цієї функції страхової системи АПК на державному рівні визначає захищеність вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника від реалізації низки страхових ризиків гарантуючи їм рентабельність виробництва стратегічної сільськогосподарської продукції, населенню країни — достатнє харчування, а в екстремальних умовах уникнення голоду [2.4].

Гіпотетичне враховуючи статистичну оцінку можливих страхових взаємовідносин можна вивести таку формулу:

а) страхування з 100 %-м покриттям вигідне страховику, коли щорічні страхові премії СП1 дорівнюють

,

де

Qo — ефективність системи продовольчої безпеки, що здійснює ціленаправлений захист об'єкта страхування;

R —середній за рік розмір прогнозованою збитку (ризику) страхувальника. (Тут і далі R=PiCi при страхуванні від однієї несприятливої події (ризику) і R=RoCo при загальному страхуванні. РіРо — ймовірність одного ризику і сукупності ризиків за рік відповідно; СіСо -стратегічно важлива сільськогосподарська культура, що страхується від одного чи всіх ризиків).

Вимірником вигоди для страховика є розмір щорічних прибутків (г) від вказаної суми ДСП1 .

б) страхування вигідне виробникам сільськогосподарської продукції, якщо суми щорічних страхових премій ДСП1 складають величину

Таким чином, визначальними параметрами при страхуванні є ефективність захисту Qo і міра максимального середнього збитку R від реалізації ризику.

Еквівалентний обмін можливий лише за умови рівності, коли:

ДСП = ДСП1 =ДСП2 = R(l — Qo),

Це і є взаємовигідні страхові відносини, формула економічно раціональних еквівалентних відносин суб'єктів страхової системи АПК.

На рис.1 показано розрахункові дані відносної величини ДСП / С страхових внесків для різних значень ймовірності загального ризику Р0 і ефективності захисту Q0


ΔВ/С(%)

5,0 РО =0,05
4,0
3,0 РО =0,03
2,0 РО =0,01
1,0

Рис.2.2.1.1.Відносна величина щорічних страхових внесків при еквіваїеитних

взаємовідносинах

0 20 40 60 80 Q0 (%)

ΔВ/В(%)

50
40
30
20
10
0 20 60 80 Q0 (%)

Рис..2.2.1.2. Вплив неточностіДQ

оцінки величини Qo

ефективності захисту на зміни

відносної величини ДСП / СП



Якщо в якості прикладу розглянути АПК і вважати його захист високоефективним, тобто прийняти Qo = 95% за проміжок часу Т=5 років (тарифний період), то у відповідності з графіками рис. 2.2.1.1. при імовірності загальної реалізації за рік Р0 = 0,05 матимемо ДСП / С = 0,252.2.1.1. %.

Стосовно розміру Qo — ефективність захисту застрахо­ваної культури, в силу різних чинників (впливу природно-кліматичних ризиків, морального та фізичного зносу техніки, зміни економічного середовища тощо), її величина з часом змінюється.

І цілком логічно виникає питання при страхуванні, яку з величин Qo — "стартову" чи "кінцеву" (після закінчення певного проміжку часу) брати до уваги. Вирішальне значення тут матиме страхова політика держави. Очевидно, що вона має орієнтуватися на врахування нижньої межі ефективності продовольчої безпеки на протязі всього життєвого циклу системи страхового захисту (наприклад, 5 років тарифного періоду для АПК).

Формула страхових взаємовідносин

ДСП = ДСП1 =ДСП2 = R(l — Qo)

дає відповідь на запитання чи виконує страхування функцію продовольчої безпеки? Оскільки позиції сторін і страхової системи АПК і страхувальника АПК, інтереси яких є важливими для держави, мають грунтуватися не на гіпотетичних або однобоких інтересах які проходять через страхову технологію, а кількісних засадах, сукупною характеристикою яких є ефективність продовольчої безпеки, одним із чинників якої є адекватний страховий захист стратегічної сільськогосподарської продукції Q0 . Цю величину необхідно з максимальною точністю визначити для всієї системи виробників сільськогосподарської продукції і з високим ступенем захисту від природно-кліматичних, фінансових та політичних ризиків зовнішнього та внутрішнього порядку. Адже найменша погрішність в оцінці Qo може призвести до порушення корисності страхових взаємовідносин. і майновий стан підприємств АПК не буде адекватний тому, який був до настання страхових подій.

Тому з формули страхових взаємовідносин, зокрема,. випливає, що

де

ДСП / СП - відносне порушення еквівалентності страхових відносин;

ДО / Qo - абсолютна міра відносної неточності оцінки величини Q0 ефективності захисту.

Якщо ці зміни складають 1% і менше протягом року, то систему продовольчої безпеки можна вважати високостабільною.

Оскільки оцінка величини Q0 — задача експертна, то учас­никами страхування безумовно стають експерти. Виходячи з цього Е.А. Абалмазов та М.А. Абалмазова, роблять висновок, що учасниками страхування стають фахівці в галузі безпеки, а страхування — виконує функцію безпеки [2.5]. З такою думкою можна погодитися, оскільки страхування є невід'ємною складовою системи безпеки держави. Тому з позиції АПК, як страхувальника, експертами можна вважати фахівців по надзвичайних ситуаціях (служби безпеки). Крім того, більшість систем безпеки передбачає певною мірою участь в протистоянні небезпеці правоохоронними органами, вогнеборцями, позавідомчою охороною тощо. І від швидкості їх реакції на загрозу, технічного озброєння, адекватності заходів протистояння, безумовно, в великій степені залежить величина (Qo) ефективності захисту виробництва сільськогосподарської продукції.

До того ж того, за певних обставин роль сил швидкого реагування може бути вирішальною. Оскільки, пересічний час прибуття сил швидкого реагування близько 15 хв., а швидкість реалізації майнових ризиків — 10 хв. За таких обставин ефективність захисту Q0 може виявитись не вищою 40%, якщо відсутні засоби блокування небезпеки (не задіяно функцію попередження).

Отже, у процесі страхових взаємовідносин може бути задіяно не 3-4 сторони, а й більше. Страхова система АПК, зокрема через функцію забезпечення продовольчої безпеки, має підтримувати вітчизняного сільськогосподарського виробника, дозволить уникнути ізоляції на рівні самодостатнього виробництва, та інтегровано влитися в світову торговельну систему, збільшивши потоки продовольства з регіонів надлишків до регіонів нестач [2,6].

Стосовно продовольчої безпеки, страхова система АПК охоплює такі його аспекти — наявність, доступність та ефективність використання продовольства.

Доступність до продовольства в майбутньому, за оцінкою Алекс Ф.Мак Калла [2.2], значною мірою залежатиме відвирішення проблеми зменшення бідності, особливо у сільській місцевості, та стимулювання широкомасштабного інтенсивного зростання зайнятості. Ці проблеми та інші можна вирішувати за наявності вітчизняної страхової системи АПК, як одного з важелів забезпечення не лише продовольчої безпеки, а й зростання інвестицій в науково-дослідну роботу, превенцію в сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі пов'язаної з використанням систем сільськогосподарського виробництва, які не завдають шкоди навколишньому середовищу тощо.

Нині не існує адекватної страхової політики стосовно АПК.

Страхова система, як економічна категорія, має значний спектр особливостей та відмінностей, що дають підстави для достеменного його вивчення як явища особливого. Особливості страхової системи як економічного явища найповніше проявляються у його функціях. Перша функція зумовлює формування страхового фонду для відшкодування втрат від реалізації страхових випадків. Друга — спрямована на безпосереднє грошове відшкодування збитків, які зазналистрахувальники. Саме через цю зумовлюється специфікою економічних відносин, що ніп між страхувальником і страховиком, а саме в попередженні та мінімізації страхових ризиків. Четверта – полагає у стратегічному захисті вітчизняної економіки від економічних, політичних, природнокліматичних та соціальних ризиків. П'ята -забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією всіх ресурсів АПК. Шоста — забезпечення стійкого функціонування галузі в ринкових умовах. Сьома - інвестиційна, полягає в диверсифікації тимчасово вільних коштів враховуючи високу ліквідність з метою одержання додаткового доходу.

Результатом узгодженості інтересів страхувальника та страховика є підписаний договір, який набуває чинності після сплати страхувальником першого внеску. Цей договір укладається між суб'єктами страхового ринку з приводу купівлі-продажу товару "страховий захист". Саме цей аспекг господарської діяльності страховика потребує глибокого теоретичного дослідження.

"Страховий захист"товар особливий. Ці особливості формують низку суспільно-економічних відносин, специфічність яких проявляє себе на мікро — і макрорівні.

Товар "страховий захист", що продається та купується на страховому ринку, як і будь-який інший товар, має споживну та мінову вартість. Споживна вартість товару "страховий захист" втілена у потенційній можливості для страхувальника отримати страхове покриття втрат від реалізованого страхового випадку, що був визначений у договорі. Мінова вартість товару "страховий захист" проявляється через ціну, яка набуває форми страхового тарифу (платежу, премії).

Особливості споживної та мінової вартості товару "страховий захист" зумовлюють специфіку прояву економічних законів на страховому ринку та формують специфіку поведінки його учасників.

Комплексне дослідження природи страхової системи та особливостей її функціонування в умовах перехідної економіки дозволили визначити її структуру та тенденції розвитку її елементів. Починаючи від вищого рівня системи і закінчуючи потенційними клієнтами. Хоч ризиковим обставинам піддаються всі суб'єкти і об'єкти господарювання держави, але далеко не всі вони йдуть на страхування своїх ризиків. З одного боку, ця особливість обумовлена страховим менталітетом та економічним станом держави, а з іншого — недосконалістю нормативно-правової бази.

Створення адекватної нормативно-правової бази є основним чинником сприяння розвитку вітчизняної страхової системи і має забезпечити: гарантії страхувальникам системи АПК у наданні страхових послуг та сплати, згідно з угодами страхування, страхового відшкодування в разі настання страхового випадку; створення товариств взаємного страхування на добровільних засадах з метою оптимального використання внутрішнього страхового ринку агропромислових підприємств та забезпечення їм ефективного страхового захисту; формування мережі спеціалізованих страхових компаній, які здійснюватимуть особисте та майнове страхування; створення єдиної перестрахувальної біржі за участю держави як співзасновника, що сприятиме докорінній перебудові вітчизняної системи перестрахування; організації технології страхування в Україні шляхом створення Сільськогосподарського страхового пулу та оперативного інформаційного середовища, яке сприятиме укладанню договорів на страхування не з окремою страховою компанією, а із спілкою страховиків під гарантії всіх учасників.

Аналіз сучасного стану економіки і розвитку страхової справи в країні дає змогу визначити такі альтернативні програми по страхуванню:

1)страхування майна господарств АПК, які виконують державне замовлення на сільгосппродукцію, в Національному агропромисловому товаристві взаємного страхування (НАТВС);

2)страхування урожаю, але з правом вибору страхувальником страховика. Якщо альтернативи НАТВС не знайдено, то страховиком є останнім;

3)заміна страхування урожаю програмою постійного матеріального відшкодування збитків, заподіяних стихійним лихом;

4)програма відшкодування збитків по страхових ризиках при катастрофах, пов'язаних з виконанням державних замовлень.

Страхування урожаю вимагатиме встановлення стабільних цін. До того ж, щоб забезпечити доход, потрібно купувати страхові поліси. Страхувальнику треба забезпечити придбання у НАТВС поліси страхування урожаю на рівні 50, 65 і 75%, вибираючи авансом рівень компенсації, яку б йому могли сплатити за кожен центнер при умові, коли рівень урожаю нижче. страхового.

Програма планових доходів, принципова перевага якої полягає в стабільності прибутків, може замінити одночасно дві програми: страхування урожаю і покриття (збитку) витрат. Згідно з програмою планових доходів фермерам виплачуватиметься різниця у випадку позитивного результату, який досягатиметься порівняно з державними доходами і доходами фермерів, які вони зможуть одержати від реалізації урожаю, або надати цю різницю під заставу.

Функціонування страхової системи АПК неможливе без створення єдиної мережі інформаційно-комунікаційного середовища (ЄМІКС).

ЄМІКС дасть змогу організувати страховий захист підприємств АПК за новою технологією, використовуючи систему електронної телекомунікації у Сільськогосподарському страховому пулі.

ЄМІКС, як складова механізму захисту страхової системи АПК, сприятиме формуванню нових відносин, що ґрунтуються на принципах: довіри між учасниками страхування, на сумлінній конкуренції страхових посередників, сприянні у підготовці кваліфікованих кадрів та розвитку науково-дослідницької роботи щодо поліпшення сільськогосподарського страхування та розвитку страхової системи.

Крім того, для переведення страхової справи на ринкові засади потрібно запустити механізм страхування: конвертації неринкових цінних паперів у ринкові, права власності на нерухомість (в тому числі на землю), страхування землі як капіталу та фінансових ризиків.

У практиці світового ринку страхування прав власності здійснюється при купівлі-продажу і закладанні майна, а також при проведенні масової приватизації (Англія, Франція та ін,). Поліс страхування прав власності використовується в різних країнах як додаток до сертифікату права власності - - угоди купівлі-продажу. Стандартне страхове покриття включає захист проти дефектів при реєстрації документів на право власності або проти їх підробки, проти надання цих документів особам, що передають право власності, але не мають достатніх повноважень для цього, від помилкових свідоцтв про смерть та неправильного оформлення права власності.

Страхова система, як повноправний інститут системи економічних відносин, самостійно може вирішувати питання інвестування своїх тимчасово вільних фінансових ресурсів, чому може сприяти створення спеціалізованого комерційного банку, в числі засновників якого будуть різні страхові організації.

Досвід розвинутих країн свідчить, що страхові компанії виконують інші грошово-кредитні послуги. За умов розширення страхового ринку страхові компанії зможуть взяти на себе значну частку довгострокового кредитування всіх сфер сільськогосподарського виробництва.

Точність дії страхування

За міру точності (чіткості) дії страхування даної системи приймаємо різницю між заданою величиною, визначеною програмою трансформації, здійснюваної в даній системі, і "станом виходу" регульованої системи, досягнутим після застосування страхування. Передбачається при цьому, що система реалізує свої планові задачі, а відхилення вниз від плану (від заданої норми) настають тільки в результаті несприятливих стихійних подій. Якщо система внаслідок інших причин (наприклад, помилок у плануванні) досягає величин вище чи нижче встановленої норми, то ця норма піддається відповідному поточному корегуванню, тоді як тут ми розглядаємо винятково відхилення, що виникають при стихійних лихах.

Якщо, вивчаючи динамічні процеси регулювання, змінну в часі задану величину системи позначимо через х (t), а стан виходу, що змінюється в часі, системи — через у (t), то точністьдії страхування виражає різниця х(t)-y(t). Називають її також погрішністю системи регулювання. При досконалій точності дії страхування помилка регулювання дорівнює 0, чи y(t) = х(t)- для кожного відрізка часу (t).

На практиці при регулюванні процесів розвитку агропромислового комплексу досконала точність, дії страхування, яким є страхова система, означала б, що порушення, що виникли в окремих системах (галузях АПК) або в економічній системі в цілому внаслідок несприятливих обставин, повністю усуваються. Тоді окремі галузі економіки виконують свої завдання так, начебто нездоланні стихійні лиха взагалі не наставали, і процес розвитку всього господарства відбувався відповідно до встановленого плану.

Відхилення тимчасового стану виходу регульованої системи від заданої величини в даний момент, чи погрішність регулювання, можуть виникати по двох причинах: по-перше, може неправильно діяти страхування, внаслідок цього виникають помилки систематичні; по-друге, помилки регулювання можуть мати стихійний характер, у цьому випадку вони будуть називатися випадковими.

Мірою погрішностей дії страхування, як систематичних, так і випадкових, може бути, наприклад, максимальна величина відхилення x(t) — у (t), що виникло в даний відрізок часу Т. Частіше, однак, за таку міру помилковості приймаються варіації відхилення x(t) -у (t) у досліджуваний період. Варіації відхилень x(t)-y (t) можна визначити як середню величину квадрата цього відхилення в період Т функціонування страхування. Ще кращою одиницею виміру точності страхування є відношення варіації х (t) -у(н) до заданої величини регульованої системи x(t), точніше, до середнього рівня заданої величини x(t) у досліджуваний період Т. Це відношення в статистиці називається коефіцієнтом мінливості помилки, котрий дозволяє порівнювати помилки дії різних регуляторів і в різні періоди часу.

Мірою точності дії страхування є величина, обернено пропорційна коефіцієнту мінливості помилки. Обумовлюється це тим, що чим більша помилка страхування, тим менше точність його дії і, навпаки, чим менша помилка, тим більша точність страхування.

Застосуємо приведені загальні міркування щодо точності регуляторів до страхової системи АПК, трактованої як страхування соціально-економічних процесів. Завданням страхової системи АПК є вирівнювання випадкових відхилень, що виражаються у вигляді різниці між фактичними результатами діяльності АПК y(t) і прогнозованими параметрами (заданими величинами) x(t), що визначають здійснення конкретних соціально-економічних процесів (наприклад, обсяг виробництва окремих підприємств АПК, рівень добробуту сільського населення, розмір запасів товарно-матеріальних цінностей тощо). Показник і означає номер певної системи, і якщо таких одиниць n, то і= 1,2,.... n.

Якщо страхова система побудована і функціонує точно, то Х (0-У(0 = 0 для кожного значення і = 1, 2, .... n, а також у кожнім відрізку часу t. Якщо зазначена умова не виконується, то це викликає меншу чи більшу погрішність у дії страхування, яка може мати систематичний чи випадковий характер.

Систематичний компонент помилки обумовлюється неправильною побудовою страхування, тобто в даному випадку недоліками страхової системи. Випадковий компонент помилки виникає з причин, не пов'язаних з конструкцією застосовуваного страхування, тобто існуючою страховою системою. Джерела цих помилок можуть бути сховані в самому регульованому процесі або помилки є наслідком невдалого регулювання тощо. У страхуванні такі помилки настають, наприклад, з вини застрахованих сільськогосподарських підприємств, при виникненні відхилень у ході реалізації страхового захисту внаслідок неправильного тлумачення умов страхування, помилкової оцінки розміру збитку або з вини страховика — затримки виплати відшкодування тощо, тобто упущень у роботі, по ліквідації наслідків страхових випадків.

Систематичні помилки в дії страхування можуть бути усунуті шляхом перебудови цього інструмента або включенням у систему регулювання додаткових регуляторів відповідної потужності. У страхуванні це означає, що для підвищення точності його дії варто змінити принципи й умови страхування, усунути наявні в них неясності, розширити обсяг відповідальності страхувальника або створити новий вид страхування. Є можливість застосувати й інші регулятори, наприклад, підсилити ефективність страхової діяльності шляхом поєднання її з кредитною допомогою, наданої господарюючим суб'єктам, яким нанесений матеріальний збиток.

Усунення випадкових помилок вимагає, як правило, удосконалювання роботи з ліквідації наслідків страхових випадків, підвищення професійної кваліфікації і моральних якостей тих, хто виконує її. Дана проблема пов'язана також з ростом загальної страхової культури, формуванням страхового менталітету, вихованням дбайливого відношення до власності.

Повне усунення систематичних помилок у дії регулюючої системи — у нашому випадку страхової системи АПК — створення досконалого страхового механізму з високою довершеною точністю дії для того, щоб не допустити непередбачених відхилень від прогнозованого розвитку окремих господарств і всього агропромислового комплексу в цілому, є не простою справою. Якщо навіть за певних умов це було б можливо (наприклад, у сфері обов'язкового страхування майна державних підприємств), то відповідна перебудова страхування (зміна системи страхування) і поліпшення його дії можуть виявитися занадто дорогими.

Не у всіх ситуаціях доцільне прагнення одержати зроблену точність дії страхування. Виплата відшкодування в повному розмірі заподіяного майну збитку без так званої власної участі страхувальників може стати причиною свідомого спекулятивного збитку або ослаблення зусиль страхувальників, спрямованих на усунення причин, що викликають збиток. Застосування страхового механізму, що цілком вирівнює відхилення від норми, могло б послабити дії інших методів регулювання, зокрема превентивної діяльності.

З визначеною систематичною погрішністю необхідно примиритися в тому випадку, коли подальше зниження цієї помилки буде вже неекономічним. Разом з тим припустима границя математичних помилок не повинна бути занадто високою, тому що це може знизити, а у певних випадках навіть цілком позбавити систему страхування її соціально-економічного значення. Звідси випливає важливе практичне завдання для правильно функціонуючої страхової системи АПК — постійне проведення дослідження у всіх сферах і видах страхування співвідношення між сумою виплаченого страхового відшкодування і сумою дійсно заподіяного господарствам збитку; це співвідношення можна використовувати як міру точності регулюючої діяльності страхової системи АПК.

Швидкість дії страхування

Другою важливою ознакою дієвості будь-якого страхування є швидкість його дії, яка визначається за часом регулювання, тобто по періоду від моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення завдяки дії страхування. У страховій діяльності — це період від моменту виникнення несприятливої обставини, що загальмували розвиток визначеного соціального або господарського процесу, до моменту появи реальних можливостей для усунення небажаних наслідків цієї події. Варто особливо наголосити, що даний період не завжди дорівнює часу, що проходить з моменту виникнення збитку до виплати страховою системою відшко­дування. Ці періоди збігаються лише тоді, коли є реальна можливість придбати за рахунок отриманого грошового відшко­дування матеріальні засоби й оплатити послуги, пов'язані з усуненням заподіяного збитку і задоволенням додаткових потреб.

З позиції чисто формального обов'язку роль страхування вважається виконаною з моменту виплати відшкодування. Можна було б твердити, що для страхової системи АПК не має значення, має чи ні застрахований можливість придбати за отримане відшкодування необхідні матеріальні засоби або послуги. Такі погляди досить широко поширені, однак не можна визнати їх правильними. З погляду сутності мультирегулювання вирівнювання випадкового порушення в сільському господарстві може наступити тільки в тому випадку, якщо існує можливість усунення наслідків збитку. Тому до зобов¢язань тсрахової системи АПК варто відносити такі види страхування, щоб застраховані мали реальну можливість і пріоритет у відновленні зруйнованого чи ушкодженого внаслідок стихійного лиха і нещасливого випадку майна.

Оцінюючи швидкість дії страхування, треба мати на увазі, що час з моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення може бути різним у кожному окремому випадку. У зв'язку з цим дану ознаку дієвості страхування треба оцінювати на базі середнього часу регулювання, визначеного, наприклад, як середня проста арифметична, а краще як зважена величина періодів регулювання різних видів порушень. В другому випадку вимірником могла б бути кількість порушень певного виду чи кількісно виражені (у натуральних чи грошових одиницях) наслідки спричинених порушень. Вибір його залежить від характеру регульованої системи (процесу).

Мірником швидкості дії страхування можна взяти величину, обернено пропорційну середньому часові регулювання. У випадку, коли середній час регулювання тривалий, швидкість регулювання незначна, а коли середній час регулювання короткий, швидкість висока. Значення швидкості дії страхування техніки й тварин, як регулятора величезна. Наприклад, у складних технічних системах (літаках чи ракетах) різниця в часі регулювання в десяті і навіть соті частки секунди може мати вирішальне значення для досягнення поставленої мети. Подібним же чином можна представити ситуацію в живих організмах.

Менше цінується, на жаль, час регулювання соціальних і економічних процесів. Фактор часу, однак, у цих процесах грає важливу економічну роль. Особливо це стосується страхової діяльності. Затримки у виплаті відшкодування в майновому страхуванні чи допомоги в особистому страхуванні можуть стати причиною подальших непрямих майнових втрат, що часто перевищують розмір первинного збитку.

Період з моменту виникнення порушення до моменту його вирівнювання найчастіше відображається в позитивній різниці між заданою величиною системи і станом її виходу. Можна стверджувати, що збільшення періоду врегулювання збитку дещо знижує точність дії системи. У страхуванні збільшення періоду з часу виникнення випадкового збитку до часу надходження страхового відшкодування означає збільшення розміру збитку. Оскільки, як наслідок, виплачені кошти не дозволяють цілком компенсувати збиток від страхового випадку.

Висловлені твердження щодо оцінки швидкості дії страхування тим важливі, що дозволяють обидва критерії дієвості — точність і швидкість - замінити одним, а саме, рівнем його скоректованої точності.

Варто додати, що, наприклад, проведені в США, Англії, Франції, Німеччині і Польщі емпіричні дослідження швидкості дії страхування дали більш переконливі аргументи на користь страхування майна, чим теоретичні розробки по цій темі.

Надійність дії страхування

Третя ознака дієвості страхування — надійність - - має особливе значення в теорії страхової системи АПК. Страхування, як регулятор страхової системи, забезпечує надійність функціонування АПК і є основною конструктивною умовою стійкості сільського господарства. Науково-технічний прогрес тісно пов'язаний з сучасною теорією управління і регулювання. Виникла навіть нова галузь автоматики, що має назву «інженерія надійності», мета якої — забезпечення по можливості найбільш високої надійності технічних засобів. Автоматичні пристрої створюються з дуже великого числа зв'язаних між собою елементів. Якщо зв'язок між елементами послідовний, то аварія одного з них веде до виходу з ладу всієї системи. Аналогічно соціально-економічні процеси, у яких є довгий ланцюг проміжних послідовних зв'язків, не надійні в дії. Надійність таких складних систем можна підвищити шляхом введення додаткових резервних елементів, пов'язаних паралельно з діючими елементами.

Неважко привести приклади застосування таких методів підвищення надійності різних систем. Наприклад, для підвищення надійності пристроїв по передачі інформації багаторазово збільшуємо через рівнобіжне сполучення кількість відповідних засобів зв'язку, з яких діс тільки один. Інші с резервними і починають функціонувати тільки тоді, коли відбувається аварія діючого засобу зв'язку. Подібно цьому в складних господарських системах існують резервні запаси, які задіюють тільки в тому випадку, коли непередбачувані ситуації, можуть призводити до перебоїв у функціонуванні, втрат та збитків. Такі "резервні запаси" - страхові фонди, у страхуванні створювалися на основі математичних розрахунків значно раніше, ніж в інших сферах господарської діяльності. З метою підвищення надійності страхування вже більш 5 тисяч років тому створювалися матеріальні, а з виникненням грошей і фінансові резерви, необхідний розмір яких встановлювався відповідно до актуарних розрахунків.

Варто звернути увагу на різницю, що існує між страховим фондом і резервним фондом. Страховий фонд призначений для вирівнювання випадкових відхилень від норми, що виникають у діяльності учасників створення цього фонду (страхувальників), а страховий резервний фонд, який ще називають технічними страховими резервними чи страховими фондами безпеки , — для забезпечення надійності страхування. Надійність ця може коливатися у випадку виникнення надзвичайних подій, наприклад стихійних лих із широкою сферою й інтенсивністю дії, не врахованих при актуарних розрахунках, що спирається на середній рівень збитковості в минулому періоді. Отже, страхові технічні резерви (фонди безпеки) страховика починають використовувати тільки тоді, коли виявиться, що засобів страхового фонду недостатньо, тобто коли «підводить» страхування процесів соціально-економічного розвитку.

Мірою надійності дії якої-небудь системи вважається імовірність того, що у встановлений відрізок часу (наприклад, протягом року) дана система не вийде з ладу. Як відомо, імовірність Р є числом, що змінюється в межах від 0 до 1

(0 < Р < 1).

Надійність, близька до нуля, означає, що система не виконує поставлені перед нею завдання, оскільки за цей проміжок дуже висока ймовірність настання аварії. Ймовірність, що дорівнює 1, означає, що система з високою надійністю і буде діяти без помилок, іншими словами, реалізація страхового ризику в певний періоді буде максимально мінімізована. Надійність, рівна, наприклад, 0,95 чи 95 %, означає, що в середньому 95 разів з 100 система буде діяти без аварій і в середньому 5 разів з 100 можлива аварія даної системи.

Досягнення 100 % надійності дії страхування теоретично неможливе. До цієї межі можна, однак, істотно наблизитися, збільшуючи число застрахованих господарств і підприємств АПК, що користаються тим самим видом страхування, а також утворити значні резерви безпеки, загальні для всіх регульованих систем. Ця характерна риса мультирегулювання є вагомим аргументом, що переконує в необхідності існування страхового захисту агрокомплексу і створення страхової системи АПК. Висока надійність страхування, що досягається таким шляхом, випливає не тільки з математичних розрахунків, але і підтверджена діяльністю протягом майже 80 років державної страхової компанії в Україні та інших постсоціалістичних країнах. Надійність страхових операцій, здійснюваних цими державними страховиками, практично дорівнювала 1, тобто була цілком гарантованою.

Надійність деяких видів страхування можна також підвищити і шляхом застосування перестрахування. Але ця проблема вимагає особливого дослідження та розгляду.

Якщо припустити, що надійність досліджуваного страхування близька до 1, наприклад складає 0,99, то дієвість його можна оцінити на базі двох перших ознак: точності і швидкості дії. Оскільки, як показано вище, швидкість дії страхування можна врахувати через відповідну поправку його точності, то дієвість страхування в кінцевому рахунку можна вимірити одним показником — розміром його скоректованої точності.

2.2.2. Характерні риси та види страхового захисту.

З аналізу основних ознак дієвості страхування випливають пропозиції, що стосуються оптимальної організації страхового захисту.

У вітчизняній страховій літературі виділяються три основні принципи, на які спирається розвиток страхового захисту [2.10]. Це принцип універсальності, повноти і реальності страхового захисту. Зазначені принципи були прийняті як обов'язкові в державному страхуванні й в інших країнах. У роботах економістів наводяться численні аргументи щодо їх обґрунтування.

Неважко довести, що принципи всеохоплюючого (універсального), повного і реального страхового захисту відповідають фінансово — економічній теорії страхової системи АПК, тому що гарантують дієвість і ефективність страхування процесів соціально-економічного розвитку, як сільського господарства, так і всього АПК. Універсальність забезпечує найбільш повне використання страхування для захисту сільського господарства й інтересів селян і опосередковано призводить до зниження витрат по страховій діяльності, а повнота і реальність є невід'ємними умовами точності дії страхування.

Вбачається необхідність при різному тлумаченні цих понять більш точно сформулювати розглянуті принципи і визначити умови, за яких вони можуть бути реалізовані.

Загальність страхового захисту будемо розуміти в широкому значенні й оцінювати з урахуванням: господарських одиниць і осіб, що можуть бути страхувальниками (відповідно до закону чи договору); чи об'єктів, що можуть бути застраховані; ризиків (небезпек), які можна включити в страховий захист.

Принцип загальності в страхуванні стосується всіх трьох сфер його дії. Це означає, що страхувальниками можуть бути будь-які господарства незалежно від організаційної форми та форми власності, а предметом страхування — всі об'єкти і майнові інтереси від усіх ризиків, включаючи стихійні лиха і різні нещасливі випадки. Ця остання умова характерна для обов'язкового страхування, що не уникає "важких ризиків" або таких, котрі не гарантують страховикові прибутку.

Система обов'язкового страхування сформувалася таким чином, що ця форма була притаманна лише сільському господарству. Класичним прикладом є загальне обов'язкове страхування сільськогосподарських підприємств і господарств, яке в Україні (і в інших країнах) поширювалося на їхнє майно, чим забезпечувався захист від усіляких небажаних подій. Будівлі і все рухоме майно (врожай, запаси, продукція для продажу, інвентар, тварини тощо) застраховані від пожежі, удару блискавки, граду, повені, урагану, землетрусу, вибуху, падіння літаків тощо, а також на випадок зникнення чи крадіжки майна під час його рятування. Крім того, обов'язкове страхування селянських господарств передбачало відшкодування збитку, що може бути нанесений врожаю градом чи повінню, у випадку падежу худоби (великої рогатої худоби, коней та ін.). Додаткове добровільне страхування уможливлює подальше розширення захисту від інших ризиків.

Характерними рисами обов'язкового страхування, як наслідок широкого розуміння критерію всеохоплюваності, є поява нових видів страхування, що задовольняють невідкладну суспільну потребу, і так званих комбінованих видів страхування, які поєднують в одному полісу захист від декількох ризиків. Прикладом є страхування будівель від вогню, крадіжки зі зломом, пограбування, затоплення водою, об'єднане зі страхуванням цивільної відповідальності власників квартир у Польщі. Перед другою світовою війною страхування рухомого майна охоплювало тільки ризик від вогню, крадіжки зі зломом і грабування.

Деякі обмеження, що стосуються об'єктів і суб'єктів в окремих видах страхування, обумовлені загальними положеннями юридичного і технічного порядку, наприклад неможливістю визначити вартість даного об'єкта. Разом з тим іноді допускається виключення зі сфери страхового захисту деяких ризиків, але тільки тоді, коли важко установити, чи має дана подія дійсно випадковий характер, що виражається у певній статистичній закономірності. У таких випадках, як відомо, неможливо визначити "справедливий" страховий внесок.

Мірою реалізації принципу загальності страхування є відношення числа фактично застрахованих ризиків (об'єктів чи осіб) до числа ризиків (об'єктів чи осіб), що при добровільному страхуванні можуть, а при обов'язковому страхуванні повинні бути охоплені страховим захистом. Сукупність об'єктів чи осіб, що можуть чи повинні бути охоплені даним видом страхування, у страховій термінології називається страховим полем. Зазначене нище відношення застрахованих ризиків до числа існуючих ринків називається показником всеохоплюваності страховим истом, чи використання страхового поля. Показник всеохоплюваності страхового захисту відіграє важливу роль в аналізі результатів і в плануванні страхової діяльності.

Повнота страхового захисту

У майновому страхуванні за міру повноти страхового захисту (друга ознака) приймається відношення виплаченого відшкодування до суми дійсного збитку. Цей показник визначає ступінь страхового захисту. Якщо він дорівнює 1 (100 %), то це означає, що принцип повноти страхового захисту реалізований цілком. Показник менше 1 свідчить про те, що виплачене відшкодування не компенсує збитку, і, отже, страхування діє недостатньо повно.

Можна вважати, що "принцип універсальності" характеризує екстенсивне, а "принцип повноти" інтенсивний розвиток страхування [2.10].

Ступінь повноти страхового захисту залежить від розміру страхової суми (являє собою, як відомо, верхню межу відповідальності страхового товариства), застосовуваних умов страхування, а також способу розрахунку розміру заподіяного збитку. Існує два основних способи визначення суми відшкодування в майновому страхуванні: по "пропорційній відповідальності" і по "першому ризику". Якщо діє перший з цих принципів, то, коли страхова сума дорівнює чи перевищує вартість застрахованого об'єкта, відшкодування дорівнює збитку. Якщо страхова сума менше вартості об'єкта, тобто має місце "недострахування", страхове відшкодування обчислюється в такій пропорції, при якій відшкодування так відноситься до розміру збитку, як страхова сума до вартості застрахованого об'єкта.

Позначивши через В вартість застрахованого об'єкта, С — страхову суму, 3 — розмір збитку і Р — розмір відшкодування, позначимо цю пропорцію так:

Р:3 = С:В

Звідси випливає, що при «недострахуванні» сума відшкодування дорівнює розмірові збитку, помноженого на відношення страхової суми до вартості застрахованого об'єкта:

Р= 3 х С:В (для С В).

Отже, при застосуванні в страхуванні пропорційної відповідальності «недострахування» приводить до зменшення повноти страхового захисту. Щоб уникнути цієї несприятливої ситуації, у страхуванні (особливо при обов'язковій його формі) страхова сума визначається на основі оцінки застрахованих об'єктів у діючих цінах. Крім того, все частіше замість системи пропорційної відповідальності застосовується страхування по першому ризику, яке грунтується на тому, що відшкодування дорівнює розміру дійсного збитку, але не може перевищити встановленої страхової суми.

Умова ця, однак, не завжди дотримується, тому що є види страхування, у яких страхова сума невизначена (наприклад, при страхуванні автомашин "каско") або служить тільки основою для визначення внеску (наприклад, при страхуванні від вогню майна, що знаходиться в державній власності).

Для підвищення повноти страхового захисту можна не застосовувати власну участь страхувальників у покритті збитків, визначену (у відсотках чи квоті), як частину збитку котра обов'язково покривається з власних фінансових ресурсів. Власна участь страхувальників застосовується з ініціативи страхової системи АПК тільки тоді, коли така участь може вплинути на зниження "суб'єктивного ризику" у майновому страхуванні. Подібну ж роль, але тільки формально виконує понижуюча франшиза, метою якої є виключення з розрахунків відшкодування невеликих збитків, що не мають випадкового характеру, наприклад природних втрат застрахованого урожаю сільськогосподарських культур, сировини, товарів тощо. З цього випливає, що невисока франшиза, застосовувана в деяких випадках, не відповідає принципу повноти страхового захисту.

Дещо інакше складаються обставини з інтегральною франшизою (застосовуваною, наприклад, при страхуванні посівів від граду чи повені, у страхуванні авто-каско тощо), що визначає границю (у відсотках чи квоті), до межі якої збиток при страхуванні не відшкодовується взагалі. Збиток, що перевищує ці границі, відшкодовується страхуванням у повному розмірі.

Інтегральна франшиза звільняє страхову систему АПК від роботи і усунення дрібних пошкоджень, витрати на ліквідацію яких могли б у кілька разів перевищити величину фактичного відшкодування. Ця франшиза, установлена (залежно від виду страхування) у помірному розмірі, не впливає на повноту страхового захисту, тому що незначний збиток може бути легко ліквідований власником застрахованого майна без додаткових витрат. Однак деякі автори вважають, що застосування високої франшизи, наприклад з метою зниження страхових внесків, суперечить принципу повноти страхового захисту.

Висловлюється думка, що принцип повноти страхового захисту, застосування якого в майновому страхуванні не викликає заперечень, можна застосовувати й в особистому. Але ряд авторів, які досліджують проблему, стверджують, що використовувати цей принцип в особистому страхуванні не має сенсу, тому що предметом цього страхування є життя, здоров'я, працездатність і додаткова пенсія людини, тобто такі блага, які не можна виразити в грошах. Неможливо, таким чином, виміряти ступінь повноти страхового захисту як відношення розміру страхових виплат до суми фактичного збитку. У вітчизняній літературі замість термінів "понижуюча" і "інтегральна франшиза" вживаються терміни "безумовна" і "умовна франшиза".

Це твердження тільки видається правильним. Особисте страхування, дійсно, не може повернути життя, здоров'я і працездатність, але воно має на меті відшкодування витрат і задоволення матеріальних потреб, що виникли внаслідок нещасного випадку, що відбувся із застрахованим або членами його родини. Рівень цих витрат і потреб у даних суспільних умовах для кожного конкретного нещасного випадку можна оцінити заздалегідь. Якщо, наприклад, допомога виплачується особі, що стала внаслідок нещасного випадку інвалідом, з метою зберегти приблизно той рівень життя, який існував раніше то розмір місячної допомоги повинен бути не менше суми його попереднього заробітку. Якщо укладений страховий договір не забезпечує такого розміру страхових виплат, з'являється своєрідний вид недострахування.

Незважаючи на труднощі, у кожному виді особистого страхування можна передбачати розмір страхових виплат, що забезпечують відшкодування матеріального збитку, який є наслідком нещасного випадку. Встановлена таким чином сума допомоги є основою для оцінки повноти страхового захисту. Відношення суми фактично виплаченої допомоги до суми реально необхідної можна прийняти як умовний показник ступеня повноти страхового захисту в особистому страхуванні.

Періодичний аналіз повноти страхового захисту в особистому страхуванні має важливе значення для оцінки його суспільної ролі і дозволяє виявити необхідні показники для планування й оцінки результатів діяльності страховиків.

Реальність страхового захисту

Третя ознака характеризує якість страхового захисту, визначену як принцип реальності цього захисту. "Під реальністю страхового забезпечення ми розуміємо міцність, гарантованість виконання права на одержання страхової винагороди, достовірну забезпеченість реалізації цього права" [2.10]. З цього визначення випливає, що даний принцип переплітається з ознакою страхування, який ми назвали "надійністю його дії". Неважко довести, що реальність страхового захисту мас особливу актуальність для страхування в соціальне орієнтованих розвинутих країнах. Можна навести безліч прикладів банкрутств приватних страхових компаній, що виникли через помилкові розрахунки, недостатній розмір резервів, неправильне їх розміщення, а часто і внаслідок фінансових спекуляцій, що не мають, як правило, нічого спільного зі страховою діяльністю. Банкрутство страхової компанії наносить великих збитків інтересам застрахованих, веде до значного росту їхніх витрат і підриває авторитет страхової справи.

Іншою причиною нереального страхування є незрозумілі і надмірно суворі умови страхування стосовно страхувальників, про які вони часто довідуються після настання страхового випадку. Це "пастки", в котрі легко потрапляють страхувальники і в результаті одержують відмову у виплаті відшкодування.

За наявності страхової системи АПК проблеми реальності страхового захисту практично не існує, оскільки, як зазначалося, надійність страхування цілком забезпечена. Великий і різноманітний портфель страхування і значні резерви цілком гарантують стабільність страхових операцій. Крім того, страхова система прагне так уніфікувати умови страхування, щоб уникнути непорозумінь при відшкодуванні збитку. Сумніви, що випливають з незрозумілого становища, як правило, вирішуються на користь страхувальників. І з цього приводу відмови у виплаті відшкодування чи допомоги мають бути винятком і стосуються випадків, коли несприятливі події сталися з провини чи внаслідок злочину або бездіяльності страхувальника.

Чи означає це, що не варто займатися проблемою реальності страхування? Така постановка питання неправомірна. Страхування виникло в умовах розвитку попередніх суспільних формацій, і в ньому поки ще діють деякі положення, що не відповідають новим соціальне економічним відносинам. Варто мати також на увазі, що відмова у виплаті відшкодування, навіть правильна з погляду страхувальника, є фактом небажаним з позиції суспільства. Тому є потреба вивчати реальність захисту по окремих видах страхування і на цій основі удосконалювати чинні умови страхування, а страхова система АПК, узагальнюючи науково-практичниий досвід, відпрацьовуватиме уніфіковані правила страхування на принципах універсальності, повноти та реальності страхового захисту. За показник реальності страхового захисту можна прийняти відношення суми фактично виплаченого відшкодування до суми відшкодування, що була б виплачена при дотриманні страхувальником умов страхування. Показником реальності є також відношення кількості страхових випадків, за якими було виплачено страховевідшкодування, до числа всіх страхових випадків у даний період. Якщо показник реальності відхиляється від 100 % навіть на якусь частку відсотка, необхідно досліджувати причини цього відхилення і страхова система АПК має вжити заходів до їхнього усунення, у тому числі шляхом популяризації страхування й ознайомлення страхувальників з його умовами.

Обов'язкове і добровільне страхування

Принципи універсальності і повноти страхового захисту пов'язані з деякими іншими проблемами оптимальної організації страхової системи АПК. До найважливіших з них відносяться проблеми: визначення сфер застосування обов'язкового і добровільного страхування; доцільності страхування державної власності; відшкодування непрямого збитку (втрачених доходів); забезпечення реальної вартості відшкодування і виплат, незважаючи на зниження купівельної сили грошей.

Аналіз першої проблеми свідчить, що на початковому етапі розвитку обов'язкового страхування висловлювалися думки з приводу доцільності страхування певного майна стосовно суспільних інтересів або інтересів власників цього майна. І загальне бачення зводилось до того, що страхування має бути загальним і провадити його треба в обов'язковій формі. Тільки обов'язкова форма страхування, вважали її прихильники, може забезпечити повний, загальний і недорогий страховий захист.

Ця думка випливала з загальних тенденцій управління економікою держави адміністративними методами, а не шляхом рекомендацій сільськогосподарським підприємствам певних завдань, доцільність реалізації яких соціальне й економічно обґрунтована.

Багаторічний досвід страхових систем колишніх соціалістичних країн свідчить, що обов'язковими стали тільки ті види, що мали важливе народногосподарське значення, і ті, проведення яких у добровільній формі утруднювалося на даному етапі суспільного розвитку. Разом з тим недоцільною виявилась організація в обов'язковій формі тих видів страхування, що захищають насамперед інтереси особистих та підсобних досмодарств і окремих осіб. Досить значного поширення таке страхування набувало завдяки перевіреним методам аквізиції, які , осовувались страховиками.

Слід брати до уваги й те, що добровільне страхування, на основі договорів між страхувальником і страховиком більш еластичне, ніж обов'язкове, оскільки воно легко може бути пристосоване до потреб і бажань страхувальників. Ця перевага забезпечує високу якість страхових послуг і гармонічні відносини між сторонами - страхувальником і страховиком.

У багатьох країнах світу існують види обов'язкового страхування, що відповідають зазначеним вимогам. Це насамперед страхування одноосібних, кооперативних і фермерських господарств, а в деяких країнах — і державних від різних стихійних лих і нещасних випадків. Воно забезпечує страховий захист майже всього нерухомого і рухомого майна господарств і в обмеженому обсязі — врожаю і сільськогосподарських тварин. У різних постсоціалістичних країнах є певні несуттєві розходження в сфері застосування й умов цього страхування.

Наприклад, в постсоціалістичних країнах обов'язковому страхуванню в колективних господарствах підлягли:

-будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, знаряддя рибного лову, інвентар, сировина і матеріали; врожай, у тому числі збори з плодово-ягідних плантацій;

-сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі і родини бджіл у вуликах;

-будинки і рухоме майно страхувалося від знищення або ушкоджень внаслідок повені, бурі, урагану, удару блискавки, землетрусу, дії ґрунтових вод, пожежі, вибуху й аварій;

-по страхуванню відшкодовуються також витрати на розбирання і перенесення майна на нове місце для запобігання його руйнуванню.

Врожай страхувався на випадок знищення або ушкодження від посухи, нестачі тепла, зайвого зволоження, ураганів, повені і т.д., а також збитку, що може бути нанесений шкідниками рослин і пожежею. Тварини страхувалися від падежу і збитку, пов'язаного з інфекційними хворобами, пожежею і стихійними лихами.

Такою ж широкою була сфера застосування обов'язкового страхування селянських господарств у Болгарії, Чехословаччині, Німеччині, Польщі і Румунії. У Болгарії і Чехословаччині цим страхуванням охоплювалося і частина майна державних сільськогосподарських підприємств. Обов'язкового страхування селянських господарств не було тільки в Угорщині і Югославії. Однак у цих країнах дуже високий ступінь добровільного страхування.

Страхування сільськогосподарських підприємств має загальнодержавне значення. Подібно тому, ільки раціонально використовується земля, чи ефективний в неї власник, так і держава має турбуватись, застраховані чи ні сільськогосподарські підприємства, У випадку стихійного лиха чи нещасного випадку відсутність страхового захисту може призвести до припинення або ослаблення виробничої діяльності господарства, як і при неефективному керуванні ним. А це вже питання не приватного, а суспільного значення.

Іншим видом обов'язкового страхування (широко застосовуваним у багатьох країнах) є страхування цивільної відповідальності власника або водія автомобіля чи інших засобів транспорту. Таке страхування з відомими розходженнями, що стосуються суб'єкта й умов страхування, є в США, Англії, Франції, Болгарії, Чехії, Югославії, Німеччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Україні тощо. Загальне страхування цивільної відповідальності власника або водія автомобіля введено в суспільних інтересах. Водій транспорту може заподіяти третім особам (власникам інших автомобілів, пішоходам тощо) значний майновий збиток і шкоду здоров'ю, яку він буде не в змозі відшкодувати за рахунок власних коштів.

Обов'язкове страхування власників транспортних засобів можна об'єднати зі страхуванням від нещасних випадків водія, його близьких родичів і пішоходів, а також в обмеженому розмірі зі страхуванням авто-каско й утворити так зване комбіноване обов'язкове комунікаційне страхування, як, наприклад, у Польщі.

Проведення страхування авто-каско в обов'язковій формі має низку зауважень теоретичного і практичного порядку. Цей вид страхування істотно захищає індивідуальний інтерес, а саме власника транспортного засобу. Витрати на ремонт автомобіля можуть бути відшкодовані як за рахунок страхування, так і за рахунок самого власника, якщо він може і хоче спрямувати на цю мету свої заощадження. Навіть повне знищення автомобіля не загрожує суспільним інтересам. Умови обов'язкового страхування взагалі мало еластичні, тим часом саме страхування авто-каско повинне мати кілька варіантів для вибору страхувальниками. Дослідження показали, що система такого обов'язкового страхування могла б застосовуватись і в Україні в поєднанні з добровільним страхуванням, але з позиції практичного втілення це не зовсім зручно. У Польщі, наприклад, з 1975 р. проводилось обов'язкове страхування селян одноосіб­ників від нещасних випадків, а також цивільної відповідальності, пов'язаної з веденням сільського господарства. Починаючи з 1978 p., страхування від нещасних випадків включено в систему соціального страхування. Таке обов'язкове особисте страхування є як би доповненням до соціального страхування і з цього погляду має загально соціальний характер.

Таким чином, теоретичні і практичні передумови свідчать про те, що страхування підприємств АПК має здійснюватися головним чином у добровільній формі, на відміну від соціального страхування.

Перевага у страхуванні добровільної форми страхових відносин не перешкоджає поширенню страхового захисту в АПК. Ця форма страхування потребує більше зусиль для його популяризації й укладання договорів, що сприятиме покращенню страхових відносин між всіма суб'єктам страхової системи АПК.

Ретроспективний аналіз свідчить й про те, що передумовою, яка прискорює розвиток добровільного страхування, є збільшення частки укладання договорів на основі так званого страхового зобов'язання, а також у колективній формі. Зобов'язання по страхуванню починає діяти тоді, коли господарська чи громадська організація (наприклад, об'єднання підприємств АПК, профспілка тощо) приймає рішення про те, що всі підрозділи даної організації або особи, що працюють в ній, повинні укласти індивідуальні або колективні договори особистого чи майнового страхування. У таких розпорядженнях мають наводитися типові умови страхування (обсяг страхового захисту, сума страхування тощо). Умови ці, як правило, мають бути уніфіковані страховою системою АПК.

Зобов'язання по страхуванню виникають і тоді, коли умови торгівельної чи фінансової угоди зобов'язують продавця або кредитора укласти договір на певних умовах. Саме на такий вид страхового забезпечення мають орієнтуватися підприємства АПК. Страхові зобов'язання мають виникати також при укладанні контракту. На основі таких контрактів фермер чи сільськогосподарське підприємство зобов'язується поставити підприємству, що закуповує продукцію (рослинництва і тваринництва), у встановленій кількості. У контракті має бути умова, за якою продукція або тварини будуть застраховані від обумовлених ризиків, а витрати по страхуванню відшкодовуватимуться покупцем . У такий спосіб витрати по страхуванню практично буде включено в ціну реалізованої продукції,

Страхування, що провадиться на основі страхового зобов'язання, наприклад, у страховій літературі Польщі називається договірним облігаційним страхуванням [2.4].

Колективна форма страхового захисту найчастіше застосовується в особистому страхуванні. Вона зручна і для страхових установ, оскільки значно полегшує їхню роботу, і для тих хто страхується, оскільки страховий внесок єдиний для групи і, як правило, нижче, ніж в індивідуальному страхуванні. Це обумовлено тим, що, по-перше, у колективному страхуванні не виявляється так гостро, як в індивідуальному, так звана антиселек ція (несприятливий з об'єктивної і суб'єктивної точок зору портфель страхових ризиків), по-друге, витрати по обслуговуванню колективного страхування значно нижчі, ніж при індивідуальному.

Колективне сімейне страхування може стати джерелом утворення мільярдних резервів, які можуть використовуються як джерело інвестиційних ресурсів в сільське господарство.

Вищенаведене переконує в необхідності оптимального поєднання обов'язкового і добровільного страхування, реалізова­ного на договірній основі в агропромисловому комплексі страховою системою АПК.

Соціальне страхування

Аналіз обов'язкової і добровільної форм страхування буде не повним без розгляду соціального страхування, яке у всіх країнах, де воно існує, є обов'язковим.

Доречно нагадати, що страхування з огляду сфер дії поділяється на майнове і соціальне. Майнове страхування вирівнює порушення у виробничих процесах, охороняє майно АПК й особисту власність громадян від наслідків стихійних лих і нещасних випадків. Особисте страхування взаємодіє із соціальним страхуванням, підсилює його функції, а також є надійною формою утворення довгострокових заощаджень.

Соціальне страхування охороняє найважливішу складову частину продуктивних сил АПК — у людей що беруть участь у виробничому процесі, і забезпечує підтримку певного рівня життя сільського населення шляхом виплати допомоги при настанні таких подій, як хвороба, інвалідність, непрацездатність по старості, смерть тощо.

Обидві ці галузі страхування мають різну природу і історію розвитку. Соціальне страхування виникло набагато пізніше, ніж майнове, — на перетину XIX і XX ст., у період розвинутого капіталізму як результат втілення бажання забезпечити належний рівень життя. Високого розвитку соціальне страхування набуло у високорозвинутих державах з соціальне орієнтованою еконо­мікою: Данія, Швеція, Німеччина, Франція, Італія.

Соціальне страхування в цих країнах сприяє здійсненню соціальної політики держави, що є важливим елементом будівництва соціальне орієнтованого суспільства. Для того щоб соціально-економічна програма була виконана, захист, що забезпечує соціальне страхування, повинен бути всеохоплюючим, здійснюватися в обов'язковій формі і на рівні, що відповідає дійсним можливостям держави. У тих ланках АПК, в яких цей рівень не є достатнім або доцільно його підвищувати порівняно з середнім рівнем, або сприяти розвиткові добровільного особистого страхування,

Залежно від специфічних умов — соціально-економічних, політичних, демографічних тощо — в окремих країнах склалися своєрідні методи утворення фонду соціального страхування. У створенні цього фонду беруть участь у різному ступені самі застраховані (працівники), роботодавці і держава. У деяких країнах (Данія, Швейцарія, Ізраїль, Нова Зеландія) половина і більше фондів соціального страхування сформулювалися із страхових внесків застрахованих, в інших країнах повністю чи майже цілком страхові витрати несуть роботодавці (Шрі Ланка, Туніс). В Італії, Франції, США і Перу роботодавці відшкодовують 60 % і більш цих витрат.

У більшості країн від 1/3 до 2/3 фонду соціального страхування утворюється з платежів застрахованих працівників і роботодавців, а інша за рахунок дотацій держави. Державні дотації в деяких країнах досягають 3/4 і більш загального розміру фонду (Данія, Ірландія, Швеція, Австралія) [2.14].

Фонд соціального страхування національної системи соціального страхування має формуватися в основному із внесків самих працівників і держави, до того ж на частку останнього повинно приподати більша частина коштів.

Вартість одного робочого часу складається, як відомо, з двох основних компонентів: заробітної плати і соціальних витрат (законодавче регламентованих, тарифних і добровільних внес­ків). Міжнародні співставлений другого компоненту (він включає соціальне забезпечення найманих працівників, оплату відпусток і додаткові виплати до Нового року) показують, що він становить 40 — 50% (в Німеччині — 45,9%, Франції — 46,2, Італії — 49,5, Швеції — 43,1, Данії — 18%) [2.1 ].

Помітно проявляється тенденція подальшого перекладання витрат по соціальному страхуванню на роботодавців і державу. Таким чином, соціальне страхування — це сфера загальної системи страхування, в якій основний фонд утворюється цілком або частково централізованим способом.

В Україні витрати по соціальному страхуванню майже цілком відшкодовують підприємства та організації. Страховий фонд формується головним чином із внесків, що сплачуються ними і не входить до складу державного бюджету.

Ці характерні риси соціального страхування — у противагу класичної теорії страхування — спонукали деяких економістів -страховиків сформулювати тезу про "відмирання соціального страхування" і заміну його інститутом, що пропонується назвати "забезпеченням" або "соціальним забезпеченням". Дискусія з цього питання ще триває. Не вдаючись у подробиці цієї дискусії, слід зазначити — визначаючи страхування як важливий важіль врегулювання процесів соціально-економічного розвитку в Україні, соціальне страхування варто відносити до цієї еконо­мічної категорії незалежно від способу формування фонду стра­хування і ступеня відокремлення від інших суспільних фондів.

Страхування державного майна

Наступною проблемою, пов'язаною з всеохоплюваністю страхового захисту сільського господарства в Україні, є страхування державної власності. Ця проблема також викликала жваву дискусію, що триває вже багато років. Думки з цього питання різноманітні. Одні фахівці — теоретики і практики --вважають, що страхування державної власності взагалі не має змісту. Не може, таким чином, бути мови і про "замкнуту розкладку ризику" між багатьма господарствами — учасниками страхового фонду, яким загрожує спільна небезпека. А це, на думку прихильників даної точки зору, — основна ознака страхування. Збиток державним підприємствам можуть бути відшкодовані і без страхування, а за допомогою використання системи дотацій із загальнодержавних (бюджетних) резервів. Стосовно такої позиції декларувалась теза і одночасно прогноз про відмирання страхування, як такого, при соціалізмі. Американський теоретик-страховик А. Мобрей пішов ще далі, висловивши твердження, що між комунізмом і страхуванням існує принциповий конфлікт, обумовлений тим, що комунізм є у певному розумінні страхуванням.

Подібну позицію зайняли деякі страховики західних країн, дискутуючи щодо змісту реферату А. Банасінського [2.11], обговорюваного на восьмому колоквіумі Секції АСТІН Міжнародного об'єднання актуаріїв, що відбувся в Сопоті (Польща) у вересні 1969 р. Цей реферат був доповнений допові­дями страховиків з Чехословаччини, Румунії й Угорщини, які інформували учасників колоквіуму про розвиток і специфіку страхування у своїх країнах.

Теоретики страхування постсоціалістичних країн ніколи не займали таких крайніх позицій стосовно страхування державної власності, як страховики західних країн. Якщо вони і брали під сумнів доцільність застосування на практиці страхування державної власності, то аж ніяк не твердили, що страхування цієї власності суперечить теорії страхування. Німецький вчений Г. Бадер, який вважався в 50-х роках противником страхування державної власності, підтверджуючи у своїх роботах тезу про обов'язковість існування фінансового резервного фонду для цієї власності, дійшов висновку, що страхування не є найдосконалішою формою утворення такого резервного фонду.

Рішучим прихильником страхування державної власності був В. Райхер. Головними передумовами існування страхування державної власності, на його думку та ряду інших економістів, є: плановість розвитку цього сектора АПК, що обумовлює невідкладність усунення негативних наслідків стихійних подій, і комерційний розрахунок, який вимагає, щоб кожне сільськогосподарське підприємство рахувалося з ризиком, що загрожують їх діяльності, враховувала їх у своїх розрахунках і несли певні витрати по страхуванню від настання несприятливих обставин.

Концепції В. Райхера були прийняті і творчо продовжені багатьма економістами — страховиками [2.10].

Результати досліджень привели економістів, юристів і страховиків до висновку, що страхування державної і кооперативної власності не суперечить загальним принципам страхування, а "децентралізований страховий метод відшкодування стихійного збитку не тільки відповідає децентралізованому управлінню цим майном, але і є необхідним його елементом та проявом".

Однак результати досліджень в Україні та інших країнах, не привели до створення єдиної системи страхування державної власності. Проте чітко намітилась тенденція до розширення сфери дії цього виду страхування.

Страховий захист державної власності був запроваджений (у різному ступені) не тільки в Польщі, Німеччині, Югославії, але й у країнах, що його не сприймали на початку 50-х років, а саме: в Чехословаччині, Угорщині, Болгарії і Румунії. В Україні широко застосовуваний страховий захист державної власності в даний час обмежений зовнішньоторговельним товарообігом і морським страхуванням.

Страхування державної власності має, велике значення з погляду загальності страхового захисту і ролі, яку воно виконує і для АПК, і для економіки в цілому. Однак, ще не визріло рішення держави про те, яким чином і в якому обсязі варто відшкодовувати збиток, завданий державному майну, із загального страхового фонду (з резервів бюджету й інших резервів, призначених для цієї мети) і з якого страхового фонду (складової частини цих резервів) його не слід компенсувати. Таке рішення повинно мати характер не доктрини, а економіко-організаційного заходу — створення національної страхової системи АПК. Адже практика показує, що на даному етапі розвитку суспільних відносин і організації економіки АПК, в тому числі сільських господарств найбільш правильним регулятором порушень, що виникли в процесі соціально-економічного розвитку, державні бюджетні резерви або інші не спроможні повною мірою врегулювати порушення, тому слід застосовувати регулятори саме через страхову систему для захисту державної власності. Вирішення цього питання має ґрунтуватися на оцінці ефективності застосовуваної форми і виду страхування, його точності, швидкості і надійності.

Господарська практика переконує, що найбільш ефективним регулятором розвитку агропромислового комплексу і його галузей є страхування.

Непрямий збиток

Страхова система АПК є регулятором процесів соціально-економічного розвитку в аграрній сфері, її завдання полягає не тільки в захисті майна в момент настання страхового випадку і відшкодуванні безпосереднього збитку, але й в усуненні інших порушень — непрямих збитків, що виникли в результаті знищення чи ушкодження майна, яке є власністю або предметом майнових прав застрахованого. Таким чином, метою страхування, як дієвого регулятора страхової системи АПК, є не тільки охорона майна, але і забезпечення умов для гармонійного розвитку галузі. Як зазначає В. Варкалло, "страховий захист, що сформувався в плині сторіч статично, одержує ознаки динамізму" .

З цього приводу виникає питання, в якому обсязі страхування може і повинне відшкодовувати непрямий збиток. Це питання тісно пов'язане з проблемою повноти страхового захисту.

До непрямого збитку відносяться: витрати, здійснені внаслідок несприятливих подій, що стали причиною збитку; втрачені доходи і вигоди, які застрахований міг би одержати, якби ці події не настали.

До першої групи непрямих збитків варто віднести витрати, пов'язані з рятуванням об'єктів, яким загрожувало знищення, а в особистому страхуванні - - витрати на лікування і відновлення професійної працездатності потерпілих осіб, можливо і ритуальні витрати тощо. До цієї групи збитків відносяться й інші витрати, необхідні у зв'язку з настанням нещасного випадку, і насамперед витрати на спорудження нового будинку замість зруйнованого.

Друга група включає доходи і очікуваний прибуток, що могли б бути отримані в період настання збитку.

Умови майнового й особистого страхування передбачають виплату відшкодування тільки по деяких видах непрямого збитку, насамперед на відшкодування різних витрат по рятуванню. Поширення відповідальності страхової системи на усі види непрямого збитку і підвищення тим самим повноти страхового захисту наштовхується на значні труднощі. Це обумовлено двома причинами. По-перше, оцінити непрямий збиток, особливо утрачені вигоди, нелегко, а в деяких випадках навіть неможливо. По-друге, відшкодування не тільки прямого, але і непрямого матеріального збитку може привести до безвідповідального ставлення застрахованих до майна і невжитих заходів щодо забезпечення безпеки своєї власності і навіть спричинити ушкодження майна тощо. Таким чином, підвищення дієвості такого важеля страхової системи, яким є страхування, може несприятливо позначитися на іншому методі регулю­вання — на попереджувальній діяльності.

Труднощі у точному визначенні розміру непрямого збитку, а також у відшкодуванні через страхування витрат, що є наслідком спричиненого нещасного випадку, легко могли б привести до збагачення застрахованого, що не відповідає основним класичним принципам страхового захисту.

Незважаючи на всі ці труднощі, страхова система АПК може охоплювати страховим захистом непрямі збитки з метою підвищення повноти такого захисту. Поширення страхового захисту на непрямий збиток на практиці може бути реалізовано різними способами: шляхом страхування майна за відновленою та договірною вартістю майна, а також включення в обсяг відповідальності страхового товариства втрачених застрахованим доходів і очікуваного прибутку.

Страхування майна за новою вартістю (вартість відновлення), що, зрозуміло, застосовується в майновому страхуванні, ґрунтується на тому, що відшкодування за знищені об'єкти (будинки, автомобілі, техніка, тощо) обчислюється за дійсною вартістю цих об'єктів у новому стані без обліку природного зносу — амортизації. Цей спосіб страхування дає можливість застрахованому швидко відновлювати знищені об'єкти без додаткових витрат.

Страхування майна за відновленою вартістю з економічної точки зору можна трактувати як страхування за споживчою вартістю. Таке страхування усуває можливість збагачення застрахованого, тому що найчастіше споживча вартість нових і старих предметів майже однакова.

Страхуванням майна за новою вартістю поширюється насамперед на основні засоби державних підприємств і інших господарств. Стосовно цих підприємств можна не побоюватися, що вони допустять "збагачення" на суму, рівну різниці між новою і старою вартістю знищеного об'єкта. Однак розглянутий вид страхування має перевагу в тому, що гарантує повне покриття фінансових потреб застрахованого господарства, краще забезпечує безперервність виробничого процесу і при необхідності дозволяє здійснити його модернізацію.

Елементи страхування майна за відновленою вартістю містяться також в обов'язковому страхуванні селянських (фермерських) господарств, в обов'язковому і добровільному страхуванні автомобілів (каско). Розмір відшкодування за знищені вогнем, повінню, ураганом і т.д. житлові і господарські будівлі визначається за винятком дійсного їхнього зносу. Розмір відшкодування, при страхуванні урожаю згідно з чинними умовами, становить 70% завданого збитку. Решта збитку має відшкодовуватися за рахунок матеріальних та грошових ресурсів господарства. Така надмірно велика і примусова франшиза є невиправданою. Адже не всі господарства мають можливість створювати адекватні фонди самострахування. Тому доцільно, щоб розмір франшизи мав договірний характер і був пов'язаний з можливістю коригування страхового тарифу: в бік збільшення, якщо франшиза мала і зменшення при великій. Це цілком правильно, оскільки метою страхової системи АПК є не покриття обчисленого тим чи іншим способом страхового відшкодування, а фактична ліквідація порушень, що виникли внаслідок стихійних лих і нещасних випадків.

Страхування майна за договірною вартістю, з огляду на завдання, що воно повинно вирішувати, близьке до страхування його за відновленою вартістю. При цьому страхуванні відшкодування обчислюється, виходячи із заздалегідь визначеної вартості, зазначеної в страховому договорі. Договірна вартість, чи страхова оцінка, визначається, як правило, на основі угоди між обома сторонами — страхувальником і страховиком. Ця вартість може бути рівною вартості даного об'єкта в новому або в зношеному (з обліком повної чи часткової амортизації) стані відповідно до споживчої чи ринкової вартості, а також враховувати художню, колекційну й іншу цінність застрахованих предметів. За діючим у більшості країн положенням страху­вальник може не погодитися з визначеною страховою сумою, але тільки тоді, коли вона значно перевищує дійсну вартість застрахованих об'єктів. В цілому, страхова оцінка тісно пов'язує всіх учасників страхових відносин у випадку повного збитку.

Застосування страхування за договірною вартістю доцільно у певних випадках, оскільки воно зміцнює принцип повноти страхового захисту і усуває певною мірою спірні питання, що можуть виникати між страховиком і страхувальником при визначенні розміру страхового відшкодування. Другий аспект має особливо важливе значення для страхування.

Деякі види майнового страхування в Україні мають ознаки страхування за договірною вартістю. Так, страхова сума по будівлях, що підлягає обов'язковому страхуванню, встановлюється на основі оцінок, обумовлених місцевими страховими органами. Базою для оцінки вартості будинків служать прейскуранти (так звані норми БТІ). В обов'язковому страхуванні селянських господарств також застосовувалися в обмеженому обсязі щорічна оцінка тварин. У випадку падежу застрахованих тварин відшкодування виплачувалося відповідно до її договірної вартості, але не вище балансової. Охоплення страховим захистом втрачених застрахованих доходів і очікуваного прибутку пов'язане з великими труднощами, але не правового, а техніко-страхового порядку. Діючі умови страху­вання, що наближаються до класичних, можна змінити і пристосувати до соціально-економічних рис вітчизняного страхування.

Існують труднощі насамперед в оцінці розміру втрачених доходів і очікуваного прибутку, а також у встановленні, якою мірою ці збитки є наслідком стихійного лиха, а якою викликані іншими причинами (наприклад, безвідповідальне ставлення, некомпетентність чи умисний намір). Крім того, виникають побоювання, що охоплення страховим захистом втрачених доходів чи очікуваного прибутку може призвести до того, що застраховане господарство не буде докладати необхідних зусиль для швидкого відновлення своєї виробничої діяльності, перерваної внаслідок виникнення несприятливих подій. Отже, таке страхування замість того, щоб долати наслідки порушення, може викликати їх ріст.

Незважаючи на ці недоліки, в Україні здійснюється таке страхування. Вже стало традиційним застосування страхування втраченого прибутку при страхуванні вантажів під час морських перевезеннях. Риси такого страхування є в страхуванні врожаю від граду і повені, розмір збитку при якому обчислюється не за вартістю врожаю на момент виникнення збитку, а за цінами, за якими був би реалізований врожай, якби дане стихійне лихо не сталося.

Страхова система АПК в експериментальній формі могла б передбачати застосування страхування агропромислових підприємств від безлічі видів непрямого збитку, охоплюючи такі втрати і збитки: витрати, пов'язані з вимушеним простоєм підприємств через нещасні випадки та стихійні лиха; втрата можливого прибутку від реалізації продукції, що не вироблена внаслідок простою підприємств; не заплановані додаткові витрати по виробництву продукції, втраченої внаслідок стихійного лиха; штрафи за простій транспортних засобів, пов'язаний із затримкою або згортанням виробництва, а також неустойки за неякісне виконання договірних зобов'язань по доставці, сплачені контрагентам.

Не упереджуючи питання про те, в якому напрямку буде розвиватися в Україні страхування втрачених доходів і прибутку, варто підкреслити, що позитивне рішення даної проблеми мало б велике значення для зміцнення економічної ролі страхування АПК. Тому є слушною і заслуговує на увагу пропозиція економістів-страховиків — продовжити дослідження з метою виявлення можливості більш широкого використання в сільському господарстві страхування втрачених доходів [2.12].

Страхування і зниження реальної вартості грошей

Останньою проблемою, пов'язаною з реалізацією основних принципів страхування, є вплив зниження реальної вартості грошей (інфляції) на соціальну й економічну ефективність страхування. Одні економісти вважають, що зі зниженням реальної вартості грошей зменшується ступінь повноти страхового захисту, інші, що зменшується реальність самого страхового захисту, оскільки при знеціненні грошей з часом зменшується реальна вартість страхового відшкодування, його не вистачає для відновлення знищених і ушкоджених предметів (майнове страхування) або для відшкодування витрат, що застрахований змушений робити у зв'язку з нещасним випадком (особисте страхування).

Ця проблема має велике значення для розвитку страхування в Україні, оскільки відбувається постійне, хоча і повільне зниження реальної вартості грошей (повзуча інфляція), але і настають періоди різкого спаду їхньої купівельної сили (галопуюча інфляція, інфляційні стрибки тощо). Річні показники знецінення грошей у західних країнах у 70-х роках становили від декількох до 20 %, або і більше.

Спад реальної вартості грошей завдає відчутного удару страхуванню, як соціальному, так і господарському. Він підриває доцільність існування таких форм страхування, в яких домінуючим є аспект довгострокових заощаджень, наприклад, страхування життя і пенсій, де можуть створюватися великі фінансові резерви, як джерело інвестиційних ресурсів для розвитку АПК. Докір страхувальників та застрахованих в період інфляції на адресу страхування цілком справедливий, адже за порівняно короткий час були знецінені страхові суми, що нагромадились протягом 5 — 20 років .

У 60-70-і роки було проведено багато наукових конференцій економістів, юристів і страховиків, на яких обговорювалися способи страхового захисту від збитків, спричинених зниженням реальної вартості грошей. Йшлося про інтереси не тільки застрахованих, але і часток страхових установ, яким загрожує зниження популярності довгострокового страхування життя. Водночас було опубліковано з фінансово-економічних й актуарних проблем усунення й послаблення наслідків інфляції в галузі страхування.

Одним з головних питань порядку денного XVIII Міжнародного конгресу актуаріїв, що відбувся в Мюнхені (Німеччина) в червні 1968 p., була саме проблема економічної стабілізації вартості довгострокового страхування життя. Особливої уваги заслуговують доповіді, що подають досягнення в цій сфері скандинавських країн, а саме реферати К. Г. Хагстрема зі Швеції і Т. Пентікайнена з Фінляндії.

Перший з цих рефератів цікавий тим, що автор розглядає в ньому систему страхування пенсій. У висновку реферату К. Г. Хагстрем стверджує, що система страхування в колишньому Радянському Союзі забезпечувала "виплату пенсій з постійною реальною вартістю завдяки виробничому розміщенню резервів" [2.12].

Страховий досвід західних країн дає змогу розробити і впровадити такі форми та способи усунення чи хоча б послаблення негативного впливу знецінення грошей на реальні страхові виплати при страхуванні життя і пенсій [2.12]:

укладання додаткових страхових договорів в міру зниження реальної вартості грошей;

- застосування страхування з автоматично зростаючим
внеском і сумою страхування;

- спрямування належних страхувальникові дивідендів від
участі в прибутку страховика на збільшення страхових виплат;

- запровадження системи індексного страхування, в якому
страхова сума зростає автоматично в тому ж відношенні, у якому

за даний період підвищився офіційно встановлений показник рівня життя;

укладання страхових договорів, виходячи з вартості інвестиційних бонів; у цьому страхуванні виплачуються додаткові виплати з прибутку, отриманого від розміщення резервних фондів страхової системи;

— укладання страхової угоди в іноземній валюті, що має велику стабільність, або у вітчизняній «золотій» валюті, тобто розмір внеску і страхова сума має бути адекватною вмісту золота у вітчизняній валюті за діючим курсом.

Ці методи стабілізації реальної вартості страхових виплат у страхуванні життя мають і позитивні і негативні сторони.

Не торкаючись питання про функції грошей, варто підкреслити, що й в Україні, внаслідок зниження вартості грошей, виникає проблема забезпечення реальної вартості страхових виплат. Враховуючи різні причини і характер цього явища, в сучасних умовах можна застосувати такі специфічні і більш спрощені методи стабілізації вартості страхування.

В обов'язковому і добровільному майновому страхуванні, що укладається на визначений період, як правило на рік, проблема забезпечення реальності проста. Протягом року невелика зміна вартості не має істотного значення. Крім того, і страхова сума, і розмір відшкодування за об'єкти, що були знищені або пошкоджені, мають визначатися на основі ринкової вартості: страхова сума і платіж — за ринковими цінами на момент укладання або поновлення договору страхування, а страхове відшкодування — за ринковими цінами на момент настання стихійного лиха чи нещасного випадку

Другим заходом, що дозволяє забезпечувати повноту страхового захисту майна всіх підприємств, є застосування в майновому страхуванні принципу першого ризику.

2.3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств.

Характеристика страхування майна сільськогосподарських підприємств. Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, тварин, будинків, машин, транспортних засобів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Усе це об'єкти майнового страхування.

Об'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку. Виняток становить урожай природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох - п'яти років, але жодного разу не отримувало врожаю.

2. Дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі госпо­дарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Страхування тварин. Страхування тварин здійснюється при досягненні ними певного віку, за винятком молодняку великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз, хутрових звірів, кролів, домашньої птиці, які на випадок знищення або вимушеного забою внаслідок стихійного лиха, пожежі, дії електричного струму страхуються незалежно від віку[2.12].

Свині, хутрові звірі й кролі приймаються на страхування після досягнення ними чотиримісячною віку; домашня птиця яйценосних порід -п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів — одномісячного; велика рогата худоба, вівці й кози - шестимісячного віку; коні - після одного року.

Страхові ризики зі страхування тварин. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледицю, наст, попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

Страхові ризики, передбачені при страхуванні будівель і споруд. Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випадок знищення або пошкодження через пожежу, вибух, удар блискавки, повінь, паводок, землетрус, бурю, ураган, зливу, град, зсув, незвичайні для даної місцевості снігопади, сель, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту страхуються на випадок дорожньо-транспортних пригод [2.12].

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

Вартість, за якою приймаються на страхування тварини, будівлі, споруди. Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Таким же чином визначається страхова сума за матеріали, корми, насіння, готову продукцію та інші матеріальні цінності. Щодо тварин і зазначених щойно активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можуть бути прийняті на страхування і в сумі, меншій за їх балансову (розрахункову) вартість. У такому разі всі об'єкти відповідного виду майна вважаються застрахованими в тому відсотку їх балансової вартості, в якому їх узято на страхування вцілому.

Визначення страхових платежів при страхуванні тварин. Страхові платежі визначаються вцілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми відкидають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100. Правилами HACK ЗАТ «СГ «ТАС» передбачена можливість - з огляду на ступінь ризику та обставини укладання договору страхування, застосовувати знижувальні (від 0,5 до 1) або підвищувальні (від 1 до 5) коефіцієнти.

Страхувальники, які протягом двох років безперервно страхували тварини, будівлі, споруди та інше майно у повній вартості, а врожай сіль­ськогосподарських культур - у повній розрахунковій страховій сумі, не одержуючи при цьому страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів у розмірі до 20%, при страхуванні протягом трьох років - 30, протягом чотирьох і більше років - 40%.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 50% відповідної суми - зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше 30 днів з дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки внесків мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. Загальна сума страхових платежів має зараховуватися за строками сплати в такій послідовності: одна частина надходжень спрямовується на сплату платежів за тварини та інше майно (не менше як 50% нарахованої суми), а решта - на сплату платежів зі страхування сільськогосподарських культур.

Визначення розміру збитку при загибелі тварин. Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається, як добуток між встановленою середньою страховою сумою за одну голову тварини за договором страхування і кількістю загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин. У разі, якщо за висновком ветеринарної служби м'ясо буде визнане непридатним для використання, страхове відшкодування виплачується як за тварин, що загинули.

Визначення розміру збитку за майно, що входить до складу ос новних засобів. При знищенні майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й впорядкування майна після страхового випадку за мінусом вартості залишків. При пошкодженні майна збиток визначають виходячи з вартості відновлення за цінами, що існували на момент укладання договору страхування.

Визначення розміру збитку при пошкодженні кормів, насіння, готової продукції. Збиток при пошкодженні (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної в договорі.

2 .4. Страхування врожаю сільськогосподарських культур

Однією з гострих проблем в АПК є захист врожаю сільськогосподарських культур, за допомогою якого в певній мірі можна стабілізувати економіку самих господарств, агропромисловий комплекс та й економіку держави в цілому.

Страхування дає змогу ефективно боротися з наслідками стихійних явищ і має на меті застерегти господарства від економічної розрухи після того, як ні запобіжна діяльність (превенція), ні боротьба власними силами (репресія) не дали бажаного результату. Страхування, виконуючи функцію захисну, дозволяє точно визначити, скільки коштуватиме господарству відповідне забезпечення, оскільки ризик, який може реалізуватися, набуває грошового еквіваленту — страховий внесок (премія).

Об'єкти страхування. На страхування можуть бути прийняті:

-врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку (за винятком врожаю природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав);

-дерева і кущі плодово-ягідних насаджень, що зростають в садах, та
ниноградники.

Об'єкти, що не беруться на страхування. Не може бути об'єктом страхування:

-врожай сільськогосподарської культури, яку господарство висівало три - п'ять років, але жодного року не одержувало врожаю; врожай багаторічних насаджень плодоносного віку, якщо господарство не одержувало врожаю з цих насаджень протягом п'яти років, що передували укладанню договору страхування;

-багаторічні насадження, що зростають в садах, знос або зрідження яких становить 70 і більше відсотків; такі, що підлягають списанню з балансу у зв'язку з плановою реконструкцією і викорчовуванням, природним відмиранням, псуванням та інше; вражені хворобами, шкідниками рослин.

Ризики, що беруться на страхування. Страхування врожаю сільсь­когосподарських культур і багаторічних насаджень провадиться на випа­док загибелі чи пошкодження їх внаслідок:

¨ вимерзання, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі;

¨ вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур, вирощуваних у захищеному грунті провадиться на випадок загибелі чи пошкодження їх внаслідок:

- граду, зливи, бурі, урагану, повені, селю, пожежі, якщо було пошкодження самої споруди;

- припинення подачі електроенергії, викликаної стихійним лихом або аварією у цих спорудах.

Страхування дерев, кущів, плодово-ягідних насаджень; що вирощують у садах та виноградниках, провадиться на випадок повної загибелі (відмирання підземної і надземної їх частин всіх або окремих дерев, кущів); внаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, селю, землетрусу, пожежі, посухи, за винятком культур, які вирощуються у зрошувальних зонах, а також повного їх знищення карантинними комахами, якщо Страхувальник не отримував офіційного попередження про це.

Встановлення страхової суми. Страхова сума за договором страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень визначається в договірній сумі, але не більш 70 відсотків вартості.

Вартість врожаю сільськогосподарських культур визначається множенням ціни за одиницю продукції, заявленої Страхувальником і узгодженої із Страховиком, та середню врожайність з 1 га за останні п'ять років і площею, з якої заплановано одержати врожай.

Вартість багаторічних насаджень розраховується виходячи з балансу Страхувальника за попередній рік, в тому числі тих, що вступають у плодоносний вік того року, на який укладається договір страхування.

Сума страхових платежів визначається множенням тарифної ставки на встановлену страхову суму і діленням на 100.

Особливості укладання договору страхування врожаю сільськогосподарських культур

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви Страхувальника (Додаток 1) і може засвідчуватися страховим свідоцтвом (страховим полісом) (Додаток 3).

До договору на кожну сільськогосподарську культуру або групу культур, які підлягають страхуванню, додається розрахунок вартості сільськогосподарських культур або групи культур та страхових платежів, який є невід'ємною частиною договору страхування (Додаток 2).

Реквізити, які має містити договір страхування. Договір страхування повинен містити: назву та адресу Страховика і Страхувальника; зазначення об'єктів страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; визначення розміру тарифів, страхових платежів і термін їх сплати; строк дії договору, порядок його зміни та припинення; права, обов'язки сторін і їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови (обумовлення, особливості, обмеження), порядок вирішення спорів (Додаток 1).

Договір страхування укладається: на врожай всіх сільськогосподарських культур або будь-яку окремо взяту сільськогосподарську культуру чи групу культур, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі).

Страхування окремого виду сільськогосподарських культур або групи культур зазначається як "вибіркове", що не дає право на одержання страхового відшкодування за збитки, нанесені іншому виду сільськогосподарських культур або групи культур, що за договором страхування страховим захистом не забезпечено.

Договір страхування врожаю групи сільськогосподарських культур може бути укладений за умови відшкодування збитку за кожну культуру окремо або за групу в цілому, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі).

Строки і об'єкти укладання договору страхування. Договір укладається:

¨ зі страхування врожаю сільськогосподарської культури - до встановлених місцевими агрономічними службами оптимальних строків їхпосіву (посадки) для даного регіону;

¨ зі страхування врожаю декількох сільськогосподарських культур,або їх групи - до встановленого календарного терміну посіву (посадки) тієїкультури, яка має найбільш ранній термін посіву;

¨ зі страхування всіх багаторічних насаджень або окремої групи, алеза умови страхування всіх насаджень, які відносяться до даної групи (зерняткові, кісточкові) - до входження їх у зиму (припинення вегетації);

¨ зі страхування культур, які вирощуються у зачищеному грунті - допочатку виробничого циклу (посіву, висадки);

¨ як виключення, з вибіркового страхування (озимі сільгоспкультури) після сходів з обов'язковим їх оглядом та складанням необхідних документів і встановленням проценту пошкодження, який мав місце до укладання договору страхування.

Якщо після укладання договору страхування Страхувальник змінює посівну площу в бік збільшення, він має право укласти додатковий договір з урахуванням зміни площі між фактично посіяною та врахованою в основному договорі страхування.

В разі укладання додаткового (за особливими умовами) договору страхування якісних втрат врожаю, вартість визначається виходячи з середньої ціни, що склалася від реалізації продукції даної культури за останні 5 років.

Набуття чинності договором страхування. Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на поточний рахунок Страховика обчислених страхових платежів в повному обсязі річної суми або не менше 25%.

Терміни сплати страхового платежу. Термін сплати першої частини страхового платежу встановлюється за згодою сторін, але не пізніше 30 днів з часу підписання договору. Решта страхових платежів сплачується: в 2-3 терміни за згодою сторін, але не пізніше першого дня початку збирання врожаю однієї із культур, що передбачено агротехнічними умовами; зі страхування багаторічних насаджень - не пізніше трьох місяців після внесення платежів першого строку.

При страхуванні врожаю в державних господарствах сплата страхо­вих платежів може проводитись в такі терміни :

¨ за врожай озимих зернових, багаторічних сіяних трав посіву минулих років та багаторічних насаджень - до 1 грудня року, що передує збиранню врожаю - 50 відсотків річної суми платежу, а решту — до 1 лютого наступного року;

¨ за врожай ярих зернових, технічних кормових культур, розсадників: перший внесок - до 15 травня - 15 відсоткін; другий внесок – до 1 липня - 35 відсотків; третій внесок-до 1 вересня 50 відсотків.

Індивідуальні страхові тарифи не можуть перевищувати затверджені Кабінетом Міністрів максимальні страхові тарифи.

Припинення дії договору страхування. Страхування врожаю сільськогосподарських культур припиняється в день закінчення у господарстві збору врожаю сільськогосподарських культур, тобто, коли:

· зернові, зернобобові, льон-довгунець та інілі культури, збір якихпов'язаний із обмолотом, обмолочені або складені в скирти;

· луб'яні культури, що вирощуються тільки для одержання волокна (прядива) або лубу, перероблені у зеленому свіжозібраному стані або вивезені з поля до місця здавання, зберігання або первинної обробки;

· урожай тютюну та махорки вивезено з поля і після первинної об­робки спресовано у паки для здавання заготівельним організаціям або на склад і оприбуткування по бухгалтерських документах господарства;

· урожай цукрових буряків, лаванди та деяких інших ефіроолійних культур, картоплі, овочевих, баштанних культур, кормових коренеплодів, садів, ягідників, виноград)', хмелю вивезено з поля (саду) до місця здавання, зберігання або переробки, а урожай коренебульбоплодів при залишку його на зберігання у полі закладено у ями, бурти, траншеї;

· сіно сіяних трав вивезено з поля або складено у стіг, врожай зеле­ної маси силосних культур закладено у силосні ями, башти, траншеї тощо;

· зрізано квіти, живці, у квіткових культур зібрано насіння, викопані
бульби, цибулини, кореневища;

· розсада викопана;

· з розсадників викопані саджанці (сіянці).

При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогами Страховика Страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога Страховика зумовлена невиконанням Страхувальником умов договору страхування, то Страховик повертає Страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначеної нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення .дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за договором страхування. Якщо вимога Страхувальника обумовлена порушенням Страховиком умов договору страхування, то останній повертає Страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі припинення діяльності Страхувальника в зв'язку з його ліквідацією дія договору припиняється в день, встановлений для ліквідації, а при реорганізації (злитті, поділі, відділенні) - через 15 днів з дня реорганізації (але в усіх випадках - не пізніше строку закінчення дії договору). При цьому платежі повертаються (за повні місяці) за період, що залишився після припинення дії договору до кінцевого строку страхування, якщо Страховиком не виплачувалась і не передбачається виплата страхової суми або страхового відшкодування за договором страхування.

Права та обов'язки сторін, передбачені у договорі страхування.

Страхувальники, які протягом двох років безперервно страхували багаторічні насадження у повній вартості, а врожай сільськогосподарських культур в повній розрахунковій страховій сумі, і не одержували страхове відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів у розмірі до 20%; при страхуванні протягом трьох років - 30%, чотирьох — 40%, а також надання їм місячного пільгового строку для укладання нового договору незалежно від того, одержували вони страхове відшкодування чи ні. Новий договір оформляється і платежі обчислюються з моменту закінчення дії попереднього договору. Якщо протягом пільгового строку станеться страховий випадок, а новий договір не буде укладено, то виплата страхового відшкодування проводиться виходячи із умов, встанов­лених попереднім договором страхування даного виду майна. Страхувальник зобов 'язаний:

• надавати Страховику необхідну інформацію про майно, яке підлягає страхуванню, його вартість, порядок використання та зберігання, а також іншу інформацію про обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику;

• своєчасно, у встановлені договором терміни сплачувати обчислені страхові платежі;

• повідомити Страховика про діючі договори страхування щодо цього майна з іншими страховиками;

• утримувати посіви сільськогосподарських культур у відповідності до протипожежних правил, дотримуватись агротехнічних заходів щодо вирощування, збирання і зберігання врожаю сільськогосподарських культур, та виконання вимог інших органів нагляду;

• у дводенний термін повідомити Страховика про настання страхового випадку;

• негайно заявити відповідним органам (міліції, пожежній службі) про настання страхового випадку;

• надавати Страховику достовірну інформацію і довести про страховий випадок та його наслідки (Додаток 4);

• вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок страхового випадку і збереження майна, що залишилося до прибуття представника Страховика;

• надавати представнику Страховика можливість щодо огляду майна до укладання договору страхування, у період дії договору на предмет його зберігання, та після страхового випадку для визначення розміру збитку (Додаток 5);

• протягом трьох діб після прийняття відповідними органами рішення про реорганізацію (об'єднання, відокремлення), ліквідацію і припинення діяльності Страхувальника повідомити про це Страховика, при цьому права і зобов'язання, що випливають з договору страхування переходять до правонаступника Страхувальника за згодою Страховика.

Страхувальник має право на пільгу до 10% при умові одноразової сплати річної суми страхових платежів.

Страховик зобов 'язаний:

-ознайомити Страхувальника з умовами страхування;

-протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку (надходження письмової заяви від Страхувальника), вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчас ної виплати страхового відшкодування;

-при настанні страхового випадку і наявності всіх необхідних документів з доказами цього факту і розрахунків суми збитку, протягом 15 діб здійснити виплату страхового відшкодування або прийняти рішення про відмову;

-відшкодувати витрати, понесені Страхувальником внаслідок страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

-тримати у таємниці відомості про Страхувальника і його майновийстан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страховик має право:

-перевіряти відомості про Страхувальника, а також коригувати умови договору за згодою сторін, якщо в період його дії відбудеться зміна ризику та обсяг страхової відповідальності;

-зменшити або відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо Страхувальник не виконає будь-яких із перелічених у договорі страхування своїх зобов'язань;

-подати регресний позов до Страхувальника з метою компенсації збитків за сплачене ним страхове відшкодування, якщо під час дії договору буде встановлено, що Страхувальник надав неправильні чи неповні відомості, які можуть змінити оцінку ризику Страховиком; не заявив про зміни у виробничій діяльності, структурну реорганізацію тощо, або заявив про них не повністю.

Визначення вартості врожаю сільськогосподарських культур для обчислення страхових платежів

Вартість врожаю сільськогосподарських культур визначається для обчислення страхових платежів за даними обліку і звітності страхувальників, виходячи із середньої врожайності за останні п'ять років і погоджених із Страхувальником цін в розрахунку на площу, яка була зайнята культурами у попередні роки (озимі культури і багаторічні сіяні трави — під урожай поточного року); по багаторічних насадженнях в розрахунок приймається площа насаджень плодоносного віку попереднього року.

Вартість врожаю визначається по кожній культурі, по овочах і баштанних культурах, сіяних травах, плодово-ягідних насадженнях, квітах і квітково-декоративних рослинах, а деяких інших - в цілому по групі.

Визначення вартості врожаю однорічних і багаторічних сіяних трав. Вартість врожаю однорічних і багаторічних сіяних трав обчислюється на всю посівну площу, за винятком посівів, що використовують на випас худобі.

По багаторічних травах посіву минулих років із загальної площі під врожай поточного року вираховується площа на випас.

Розмір площі на випас визначається у такому відсотку, який складає фактично використана площа трав на випас від загальної площі посіву трав за даними обліку і звітності страхувальника за останні три роки. Визначена розрахунковим шляхом плоша багаторічних трав на випас вираховується іззагальної площі трав.

Вартість однорічних трав визначається у розрахунку на площу, з якої у минулому році була одержана продукція. Якщо у минулому році проводилась виплата страхового відшкодування по загиблих або пошкоджених однорічних травах, платежі обчислюються по фактично зібраній площі з урахуванням площі, яка висівалась для одержання продукції, але у зв'язку із загибеллю або пошкодженням посівів внаслідок стихійного лиха була використана на випас.

У випадку, коли яка-небудь культура протягом останніх п'яти років висівалася менше трьох років, у розрахунок для обчислення платежів сільськогосподарському підприємству приймається планова врожайність за попередній рік, а при відсутності її - на поточний рік, але не вище врожайності, фактично одержаної в середньому по району у минулому році відповідно по сільськогосподарських підприємствах, орендарях, селянських (фермерських) господарствах та державних сільськогосподарських підприємствах. Коли господарство не планувало одержання врожаю культури, у розрахунок приймається врожайність, фактично одержана в середньому по району у минулому році.

У випадках, коли господарство висівало культуру три - п'ять років, але в жодному році не отримало врожаю, культура страхуванню не підлягає. Якщо в ці роки сільськогосподарське підприємство не отримувало якого-небудь виду продукції, наприклад насіння сіяних трав та ін., то в розрахунок вартості середньої врожайності на 1 га в цілому по культурі продукція цього виду не приймається. Не проводиться страхування врожаю

багаторічних насаджень плодоносного віку, якщо господарство не одержало врожаю протягом п'яти років.

Визначення вартості врожаю по культурах, що дають 2-3 види основної продукції. При чітко вираженій періодичності плодоношення зерняткових садів у господарстві їх середня врожайність визначається по роках, котрі відповідають по плодоношенню поточного року.

У випадку, коли окремі сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на виробництві цінних сортів сільськогосподарських культур і реалізують продукцію за ціною, більш високою, чим середня по району, то за заявою сільськогосподарського підприємства вартість врожаю таких культур визначається за середньою ціною, що склалася у господарстві за останні три роки.

По культурах, що дають два-три види основної продукції (льон-довгунець, сіяні трави і ін.) і по культурах, що обліковують у груповому порядку повторні (пожнивні) і проміжні посіви на зерно, овочеві культури відкритого грунту, культури закритого грунту, насінники, маточники, квіти та ін.) - вартість врожаю попередньо визначається на 1 га та зі всієї площі по окремих видах продукції (окремих культурах) і в цілому по культурі (групі культур). Надалі площа в цілому по культурі (групі культур) і вартість урожаю усієї площі служить базою для визначення страхових платежів.

Визначення вартості врожаю овочевих культур відкритого грунту. Вартість врожаю овочевих культур відкритого грунту попередньо розраховується окремо по кожній основній культурі (капуста, огірки, помідори, буряки столові, морква, цибуля, часник, зелений горошок), а також по групах інших овочів і повторних посівів овочевих культур. Вартість врожаю по групах інших і повторних посівів овочевих культур визначається за середньозваженою ціною всіх культур, що входять в дану групу, виходячи із валового врожаю за попередній рік і договірних цін на період масової реалізації продукції. Якщо у дану групу входить велика кількість культур, то за домовленістю із сільськогосподарським підприємством середньозважена ціна може бути визначена по культурах, що займали у попередньому році не менше 80% площі даної групи культур.

У місцевостях, де проводяться повторні посіви овочевих культур або вирощуються культури зимового овочівництва (у південних районах), вартість врожаю овочевих культур даної групи визначається окремо і потім додається до вартості основних і інших овочевих культур.

Визначення вартості насінників.

Вартість врожаю насінників основних овочевих культур визначається окремо по кожній культурі, а інших овочевих культур — в цілому по групі. Якщо господарства із насіннєвих ділянок крім насіння одержують і інші види продукції (наприклад, з насіннєвих ділянок помідорів - пульпу і помідори), вартість п'ятирічного врожаю в середньому на 1 га розраховується з врахуванням всіх видів продукції.

Вартість врожаю насінників попередньо розраховується окремо по кожному виду продукції шляхом множення середньої п'ятирічної врожайності на відповідну ціну за домовленістю і на всю площу, яка була зайнята культурами у попередньому році. Вартість окремих видів продукції додається і визначається середня п'ятирічна вартість урожаю кожного насінника на 1 га і зі всієї площі.

Вартість середнього п'ятирічного врожаю насінників інших овочевих культур визначається в цілому по їх групі, виходячи із середньозваженої врожайності, середньозваженої ціни у розрахунку на площу, яка була зайнята культурами цієї групи.

Вартість врожаю культур, що входять до групи насінників баштанних продовольчих культур і насінників кормових коренеплодів, визначається у порядку, передбаченому для насінників основних овочевих культур.

Визначення вартості врожаю по культурах закритого грунту.

По культурах закритого грунту вартість врожаю визначається по групах: овочі, розсада (овочі, тютюн, махорка), насінників овочевих культур, квіти і квітково-декоративні рослини, маточники, гриби та ін.

Вартість врожаю по групах овочів і розсади розраховується в цілому по групі шляхом множення середньої п'ятирічної врожайності кожної культури, що входить у групу, на ціну за домовленістю і на всю фактичну площу збирання.

Вартість врожаю з 1 га та усієї площі по групах квітів та квітково-декоративних рослин, маточників і насінників визначається в порядку, передбаченому для відповідних груп культур відкритого грунту.

По багаторічних сіяних травах посіву минулих років вартість врожаю визначається по тих видах продукції, що заплановані сільськогосподарським підприємством для одержання в цьому році. При цьому вартість продукції насінників розраховується по кожному виду насіння окремо.

У випадках, коли господарство вирощує на насіння велику кількість різних видів багаторічних трав, врожайність насіння і договірна ціна можуть розраховуватися не по кожному виду трав, а по двох групах: бобові (конюшина, люцерна, еспарцет та ін.) і злакові (тимофіївка, овсяниця лугова та ін.). У розрахунок середньозваженої ціни у цьому випадку слід приймати насіння запланованих для одержання в даному році культур.

Визначення вартості по багаторічних безпокривних травах.

По багаторічних безпокривних травах посіву поточного року вартість середнього п'ятирічного врожаю усієї площі визначається у порядку, передбаченому для багаторічних сіяних трав посіву минулих років.

Вартість врожаю підпокривних багаторічних трав, що дають продукцію (сіно, зелений корм) у рік посіву, розраховується по кожному виду продукції в розрахунку на площу, що зібрана у попередньому році. Якщо у попередньому році частина однорічних трав висівалася для одержання продукції, але у зв'язку з загибеллю або пошкодженням внаслідок стихійного лиха була використана на випас, вартість їх врожаю розраховується шляхом множення вартості середнього п'ятирічного врожаю на 1 га вцілому по культурі на фактично зібрану площу, включаючи площу, що використана у зв'язку з пошкодженням на випас, за яку у попередньому році виплачувалося страхове відшкодування. При цьому вартість середнього п'ятирічного врожаю з 1 га в цілому по групі визначається з врахуванням усіх видів продукції виходячи із фактично зібраної площі.

По ефіроолійних культурах (коріандр, м'ята, герань, аніс, фенхель, лаванда) вартість врожаю для визначення страхових платежів визначається окремо по кожній культурі, виходячи із середньої п'ятирічної врожайності, діючих договірних цін в розрахунку на площу, з якої одержана продукція у поточному році.

Аналогічно розраховується вартість врожаю по групах лікарських рослин та інших технічних культурах.

Вартість продукції маточників розраховується по кожному виду продукції окремо: саджанцях плодових, ягідних, виноградних, лісодекоратив-них, квітково-декоративних та ін. культур; підщепах насіннєвого і вегетативного розмноження плодових, виноградних, квітково-декоративних та інших культур.

Визначення вартості сіянців, саджанців, продукції маточників. Вартість сіянців визначається виходячи із середнього врожаю з 1 га за останні п'ять років, середньої ціни реалізації або договірної ціни і зайнятої ними площі.

Вартість саджанців плодових та інших культур у полях формування визначаються шляхом множення фактичних за попередній рік витрат на 1 га на вирощування та догляд по роках закладки на площу посадки.

Вартість саджанців ліквідного поля (поля копання) визначається, виходячи із середньої п'ятирічної врожайності, договірної ціни в розрахунку на площу, що зайнята під готовими до копання саджанцями.

Вартість продукції маточників визначається виходячи із середнього п'ятирічного виходу чубуків та інших видів продукції з 1 га, відповідних договірних цін (реалізації) за попередній рік і експлуатаційної площі, зайнятої маточниками.

Вартість саджанців, затрати на вирощування саджанців у полях формування, а також вартість саджанців ліквідного поля і продукції маточників підсумовуються, і по загальній вартості визначаються страхові платежі.

Визначення вартості квітів і квітково-декоративних рослин, що вирощуються у відкритому грунті для промислових цілей і реалізації, провадиться вцілому по групі культур шляхом множення середнього п'ятирічного виходу кожного виду продукції з 1 га на відповідну договірну ціну і на всю площу посіву (посадки) попереднього року.

Вартість дворічних і багаторічних квіткових культур, що не дають в перші роки росту продукції, визначаються виходячи з фактично проведених господарством затрат на 1 га посіву (посадки) і догляду за ними за попередній рік і зайнятої площі.

3.7. Обчислення і сплата величини страхових платежів

Розмір страхових платежів обчислює Страховик, враховуючи вартість врожаю сільськогосподарських культур та тарифну ставку по культурах чи групах культур у розрахунку, який складається у двох примірниках, підписується Страховиком і керівником і головним бухгалтером Страхувальника. Один примірник залишається у Страховика, другий передається Страхувальнику (Додаток 2).

Коли у даних обліку і звітності сільськогосподарського підприємства, на основі яких визначається вартість майна, виявлено помилки, у розрахунку показники корегуються. При виявленні помилки складається довідка, яка підписується представниками Страховика і сільськогосподарського підприємства (Страхувальником). Зміни, що вносяться у розрахунок після її вручення, завіряють відповідними підписами. При значній кількості виправлень розрахунок складається заново. На додатково вирахувані платежі строки сплати визначаються стосовно до строків, що встановлені для сплати попередньо обчислених платежів з тим, щоб в розпорядженні Страхувальника було не менше 30 днів для сплати додатково нарахованих платежів.

Днем сплати платежів вважається день списання установою банку суми платежу із рахунка Страхувальника незалежно від часу зарахування цих сум на рахунок Страховика, а при утриманні платежу із належного господарству страхового відшкодування - день затвердження відшкодування до виплати.

Страхові платежі сплачуються із поточних рахунків згідно чинного законодавства.

Надлишки сплачених у поточному році Страхувальником страхових платежів належать поверненню господарству відразу ж, або зараховуються Страхувальнику як платежі на наступний рік (за узгодженням сторін).

Якщо до часу виявлення надлишкових сум з платежів минулого року Страхувальник прострочив сплату страхових платежів поточного року, то ці суми зараховуються у погашення прострочених платежів. Про проведений залік Страхувальник повинен бути письмово повідомлений у триденний термін.

У випадку реорганізації Страхувальника проводиться перерахунок страхових платежів відповідно вартості, зазначеній у акті майна, що пере­дане знову створеним господарствам.

Складання акту про загибель або пошкодження сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень

Акти про загибель або пошкодження посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень складаються на бланку інспектором Страховика при участі керівника сільськогосподарського підприємства, а також представників виконавчого комітету місцевої Ради та інших спеціалістів, участь яких необхідна (Додаток 6).

Акти у двох примірниках підписують особи, що приймають участь у їх складанні і завіряються печаткою Страховика. Особи, що підписали акт, несуть особисту відповідальність за правильність його складання. Один примірник акту передається Страховику, а інший залишається у Страхувальника.

Акт складається на всі страхові випадки загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур, про які повідомив Страхувальник письмово. При отриманні Повідомлення про страховий випадок Страховик надсилає Страхувальнику Довідку про отримання.

Акт складається у такі терміни: протягом 15 днів після оприбуткування господарством всього одержаного врожаю поточного року, а на культури, продукція яких повністю продається державі - після закінчення продажу всієї продукції даної культури. У випадку повної загибелі культури на всій площі посіву (посадки) у господарстві акт складається у 15-денний термін від дня настання звичайних строків її збирання.

При складанні актів причини загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень уточнюються.

Розмір фактичної площі посіву (посадки) сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень при складанні акту визначається за документами Страхувальника.

По озимих культурах, які висівають на зерно і зелений корм, площі посівів, що загинули в осінньо-зимово-весняний періоди, а також площі пересіву загиблих культур, визначаються як різниця між площами, що були засіяні і фактично зібрані. Площі сільськогосподарських культур, що посіяні на місці загиблих озимих, розподіляються на зерно і на зелений корм, виходячи із процентного співвідношення пересіяних площ озимих за видами використання від загальної площі їх пересіву.

У випадку загибелі у період зимівлі сіяних трав площі пересіяних посівів трав не розподіляються за видами використання їх продукції, так як розмір збитку визначається вцілому по групі цих культур.

Розмір фактично одержаної основної продукції сільськогосподарсь­ких культур встановлюється за даними обліку і звітності Страхувальника про збір і оприбуткування всієї продукції у даному році.

Врожай сільськогосподарських культур приймається відповідно у первісне оприбуткованій, фізичній або заліковій вазі залежно від того, у якій вазі продукція цих культур була облікована при визначенні середньої врожайності за останні п'ять років для визначення страхових платежів незалежно від її сортності і якості.

Дані бухгалтерського обліку з оприбуткування продукції рослинництва порівнюють із первинними документами (Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля, Акт на приймання кормів, Відомість руху зерна та іншої продукції, й інші первинні документи) та регістром обліку насіння. По культурах, продукція яких повністю продається державі, записи в зазначених книгах бухгалтерського обліку порівнюють із даними тютюново-ферментаційних заводів, льоно-прядильно-джутових, хлібоприймальних пунктів, елеваторів та ін. Якщо буде встановлено розходження у даних обліку продукції, то у акті показуються уточнені показники.

2.5. Порядок визначення розміру збитку і відшкодування

по страхуванню сільськогосподарських культур

та багаторічних насаджень

Страхове відшкодування Страхувальнику виплачується:

-по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур, вклю­
чаючи урожай багаторічних насаджень і маточників - у розмірі 70% суми
збитку;

-по страхуванню багаторічних насаджень (дерев, кущів) - у розмірі
100% суми збитку чи за домовленістю.

Страхувальник зобов'язаний протягом трьох діб із дня загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур, а також загибелі багаторіч­них насаджень (або із дня, коли можна було встановити факт загибелі або пошкодження) повідомити про це Страховика. Повідомлення подається сільськогосподарським підприємством.

Страховик, одержавши повідомлення, перевіряє факт і причини за­гибелі або пошкодження, враховуючи матеріали компетентних органів, відповідних науково-дослідних інститутів, станцій захисту рослин, інспек­цій з карантину рослин та інших організацій, що проводять спостереження про вплив метеорологічних та інших природних умов, шкідників і захво­рювань рослин на стан сільськогосподарських культур і насаджень у даній місцевості. При відсутності зазначених матеріалів повідомлення переві­ряється на місці з урахуванням висновків представника районного відділу сільського господарства. Результати перевірки відображаються у довідці на зворотній стороні бланку. На підтвердження отримання повідомлення господарству на наступний день відсилається довідка на бланку.

Збиток страхувальників у зв'язку із втратами врожаю внаслідок за­гибелі або пошкодження сільськогосподарських культур визначається Стра­ховиком на основі Акту про загибель або пошкодження посівів (посадок) сільськогосподарських культур.

Розрахунок суми збитку проводиться у бланку Розрахунку розміру збитку та страхового відшкодування у зв'язку із загибеллю або пошкоджен­ням сільськогосподарських культур, що складається у двох примірниках; один з них надсилається Страхувальнику (Додаток 2).

Збитком Страхувальника вважається вартість кількісних втрат вро­жаю основної продукції культури (групи культур) на всій площі посіву (посадки) у господарстві, що обчислюється як різниця між вартістю вро­жаю на 1 га в середньому за останні п'ять років і даного року за договір­ними цінами і помноженою нд площу посіву.

Визначення збитку проводиться окремо по кожній культурі або групі культур у відповідності з тим, як розраховувалися страхові платежі. По цукровому буряку фабричному і на корм худобі, багаторічних травах по­сіву минулих років та безпокривних травах посіву поточного року розра­ховується середньозважена вартість врожаю, виходячи із факту їх збирання за видами продукції.

Визначення збитку проводиться у розрахунку на площу посіву (по­садки) сільськогосподарської культури (групи культур) у господарстві під урожай даного року. Вартість рослин на площі, що залишилася після заги­белі (пошкодження) культури для використання на випас худоби, при ви­значенні збитку до уваги не приймається.

Коли у господарстві загинула або пошкоджена культура, що висі­валася вперше або менше трьох років протягом останніх п'яти років, зби-І ок визначається по різниці між вартістю врожаю цієї культури на 1 га, що розрахована із планової урожайності за попередній рік, а при відсутності ГІ - на поточний рік, але не вище урожайності, фактично одержаної все-редньому по району у минулому році і врожаю з 1 га даного року у роз­рахунку на посівну площу.

У випадку пересіву або підсіву культур враховується середня вартість нитрат на пересів (підсів) і середня вартість врожаю знову посіяних або підсіяних культур.

Середня вартість врожаю знову посіяних або підсіяних культур визначається: при пересіві іншими культурами виходячи із вартості врожаю їх на 1 га всередньому за останні п'ять років, при пересіві тією ж культурою, а також при підсіві - виходячи із вартості фактично отриманого в даному році врожаю всередньому на 1 га.

Середня вартість витрат на пересівання і підсівання сільськогосподарських культур у гривнях на 1 га визначається у господарстві на підставі вартості робіт, що ведуться при пересіванні (підсіванні), і вартості витра­ченого насіння.

Якщо платежі, передбачені договором страхування, були внесені повністю у встановлений строк, а при складанні акту виявиться, що пош­коджену культуру посіяно (посаджено) на площі меншій, ніж застрахована, то зайве внесені платежі підлягають поверненню під час виплати страхо­вого відшкодування.

Якщо при складанні акту виявиться, що пошкоджену культуру посі­яно на площі більшій, ніж застраховано, розмір збитку визначається в розрахунку на всю площу, фактично засіяну даною культурою. Розмір страхового відшкодування становить такий процент визначеного обсягу збитку, що складає площа культури, зазначена у договорі страхування, до

фактично засіяної площі.

У випадку загибелі або пошкодження зернових, зернобобових куль­тур (жито, пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, горох та ін.) та соняшника, що висівають для різного господарського використання їх продукції - на зерно, зелений корм, силос та сіно, визначення збитку по культурах, що висіяні для одержання зерна, проводиться окремо від посівів на зелений корм, силос, сіно. Збиток по цих культурах, що висівалися для одержання сіна, зеленого корму та силосу, обчислюється разом з однорічними сіяними травами або кукурудзою на силос, зелений корм або силосними культурами.

Коли зернові і зернобобові культури (включаючи кукурудзу), а та­кож соняшник, що посіяні для одержання зерна, у зв'язку із пошкоджен­ням були використані на сіно, зелений корм або силос, то при визначенні розміру збитку обліковується вартість фактично одержаного урожаю зер­на, сіна і зеленої маси у розрахунку на уточнену площу посіву, вказану у звіті та інших документах Страхувальника з врахуванням площ ярових зернових і зернобобових, на яких ці культури загинули у літній період та були пересіяні, а по озимих зернових — площ культур, що загинули в осін­ньо-зимовий період.

Щодо основних та інших овочевих культур відкритого грунту, насін­ників (овочевих, баштанних продовольчих культур, кормових коренеп­лодів), культур захищеного грунту обсяг збитку визначається залежно від того, як були застраховані ці культури при укладанні договору.

Якщо вся площа культури (зернові, зернобобові, соняшник) в обліку Страхувальника показана, як посів на зерно, але весь урожай або частина його у зв'язку з пошкодженням у літній період зібрано на сіно або зелений корм і відображено без площі, з якої він зібраний, то вартість врожаю сіна або зеленої маси визначається виходячи із середньої їх вартості за останні п'ять років,

Втрати врожаю сіна, зеленого корму або силосу по культурі, що ви-рощуєтьсяся на зерно, але що використовується не за призначенням, вирахо­вується рграззом з однорічними сіяними травами або силосними культурами (крім кукурудзи) за одним розрахунком.

У випадку підсіву пошкодженої зернової культури іншою культурою вартість н врожаю підсіяної культури при визначенні збитку встановлюється виходячи із одержаної у даному році продукції і договірної ціни на зерно­суміш.

Розмірзбитку по цукровому буряку, що висівають для різного гос-подарського використання (фабричний та на корм худобі), визначається вцілому по культурі з обліком цих видів отриманої продукції. При цьому середньозважена вартість врожаю на 1 га у середньому за останні п'ять років розраховується виходячи із фактичної площі збирання врожаю та різне використання продукції.

У випадках, коли частина посівів цукрового буряка загинула і була пересіяна іншими культурами або взагалі не збиралася у зв'язку з повною загибеллю і неможливістю пересіву, розрахунок середньозваженої вартості проводиться з урахуванням пересіяної (загиблої) площі, тобто на всю посівну площу цукрового буряку фабричного і кормового.

Коли тютюн та інші технічні культури внаслідок загибелі або їх пошкодження пересіваються тими ж культурами, але інших сортів, вартість знову посіяної культури при обчисленні збитку встановлюється виходячи із фактично одержаної продукції культури іншого сорту і ціни на неї.

При загибелі або пошкодженні овочевих культур відкритого грунту збиток розраховується:

- по основних культурах відкритого грунту (капуста всяка, огірки, помідори буряк столовий, морква, цибуля на ріпку, часник і зелений горошок) - окремо по кожній культурі;

- по інших овочевих культурах (салат, шпинат, кріп, щавель, перець, петрушка, селера, пастернак, редька, бруква, ріпа, редис та ін.) - в цілому по групі цих культур.

Вцілому по групі визначається також збиток по продовольчих баштанних культурах.

Коли овочева культура із групи основних овочевих культур відкри­того грунтупересіяна (підсіяна) тією ж культурою, при визначенні збитку із вартості одержаного у даному році врожаю культури вираховується вартість витрат на пересів.

При визначенні збитку у випадку пересіву (підсіву) основної овоче­вої культури відкритого грунту іншою культурою, що входить в групу основних, або культурами, що входять у групу інших культур, враховується вартість фактично одержаного врожаю культури у даному році, вартість середнього п'ятирічного врожаю знову посіяної культури і вартість витрат на пересів (підсів).

У випадку, коли із групи інших овочевих одна або декілька культур пересіваються культурами, що входять у дану групу, із вартості одержаного у даному році врожаю вцілому по групі вираховується вартість витрат на пересів (підсів).

Коли культури із групи інших овочевих пересіваються овочевими культурами, що входять у групу основних овочевих культур, то при визначенні збитку приймається вартість одержаного врожаю всієї групи інших культур у даному році, вартість середнього п'ятирічного врожаю знову посіяної культури і вартість витрат на пересів (підсів).

При загибелі або пошкодженні насінників (овочевих, баштанних продовольчих культур, кормових коренеплодів), вирощуваних у відкритому грунті, збиток обчислюється окремо по кожній культурі як різниця між вартістю урожаю з 1 га всередньому за останні п'ять років і отриманого урожаю в даному році, який визначається з врахуванням вартості всіх видів одержаної продукції, що облічуються виходячи із валового збору і ціни.

Розмір збитку по культурах, вирощуваних у закритому грунті, визначається окремо по групах: овочевих культурах, насінниках овочевих культур, продукції квітникарства, маточниках та ін.

Збиток по цих культурах визначається у порядку, передбаченому для відповідних культур відкритого грунту.

У випадку загибелі або пошкодження багаторічних сіяних трав, що висіваються у Страхувальника для різного використання їх продукції - на сіно, зелений корм і насіння, визначення збитку проводиться у цілому по групі цих культур з врахуванням всіх видів одержаної продукції.

При цьому, якщо багаторічні сіяні трави після пошкодження будуть зібрані не у відповідності із безпосереднім призначенням, то для визначення збитку вартість врожаю з 1 га в середньому за останні п'ять років перераховується, виходячи із фактичного використання трав. Разом з обліком використання трав на випас уточнюється площа посіву трав, на яку не­обхідно визначити збитки і страхове відшкодування. Перерахунок вико­нують як по багаторічних травах посіву минулих років, так і по безпокрив­них багаторічних сіяних травах.

При страхуванні врожаю багаторічних трав на площі, що виключена при визначенні платежів, яка призначалася для випасу, але зібраного на сіно, зелений корм або силос, а також зі страхування урожаю озимих куль­тур, висіяних для одержання сіна або зеленого корму, а фактично зібраних на зерно, проводиться донарахування страхових платежів при виплаті страхового відшкодування.

У випадку загибелі підпокривних посівів багаторічних трав, що да­ють урожай у цьому ж році, збиток визначається окремо від інших трав у розрахунку на зібрану площу, виходячи із вартості врожаю, прийнятої для визначення платежів.

При загибелі безпокривних багаторічних сіяних трав першого року росту, підпокривних багаторічних сіяних трав, безвисадної культури насін­ників цукрових буряків, деяких ефіроолійних, лікарських та інших куль­тур, які у рік посіву не дають урожаю, збиток визначається окремо по кожній культурі, виходячи із вартості фактично проведених затрат.

Затрати розраховуються виходячи із середньої вартості робіт, що про­водяться при посіві, вартості насіння (посадкового матеріалу) під культури, що загинули. Страхове відшкодування по таких культурах обчислюється у розмірі 70% вартості витрат; одночасно за вказані культури розраховують страхові платежі, що утримуються при виплаті відшкодування.

У випадку загибелі або пошкодження урожаю однорічних сіяних трав розмір збитку і страхового відшкодування обчислюється на їх уточне­ну посівну площу за виключенням площі трав, що використовуються (не­залежно з яких причин) на випас. Площа трав, яку належить виключити, визначається з відношення суми площ трав, що фактично використані на випас за попередні три роки, та загальної площі посіву однорічних трав за ці роки.

Щодо врожаю багаторічних і однорічних трав, то розмір збитку ви­значається з урахуванням усіх видів одержаної продукції на основі серед­ньозваженої вартості врожаю на 1 га, розрахованої на фактичну площу збирання (включно з площами, на яких весь врожай загинув). Сума страхо­вого відшкодування не може бути більшою, ніж обумовлено договором страхуванням.

Якщо у господарстві є багаторічні трави посіву поточного року, які дають урожай у рік посіву і застраховані разом з багаторічними травами, посіяними в минулі роки, то визначення збитку провадиться за одним роз­рахунком на всю групу цих трав.

У випадку загибелі або пошкодження урожаю багаторічних насад­жень розмір збитку визначається по кожній групі (зерняткові, кісточкові, ягідники, горіхоплідні, субтропічні, цитрусові, виноградники та ін.) з вра­хуванням вартості врожаю на 1 га відповідної групи насаджень. Сума збитку визначається у розрахунку на площу насаджень у плодоносному віці. Коли у господарстві спостерігається періодичність плодоношення садів і середня урожайність для вирахування вартості врожаю визначається по роках, що відповідають по плодоношенню даному року, при визначенні суми збитку вартість середнього п'ятирічного врожаю на 1 га приймається також з урахуванням періодичності плодоношення.

Внаслідок загибелі продукції розсадника, збиток визначається як різниця у вартості виходу продукції з 1 га в середньому за останні п'ять років і даного року окремо по кожному виду продукції розсадника. Вартість визначається за ціною відповідно кожного виду продукції розсад­ника, прийнятої для розрахунку при обчисленні платежів.

Збиток і страхове відшкодування при загибелі сіянців і саджанців обчислюється у розрахунку на фактично викопану площу.

Коли плодорозсадницьке господарство вирощує сіянці тільки для власних потреб, то для розрахунку розміру збитку приймається собівар­тість 1 тис. штук сіянців за минулий рік, що фактично склалася у госпо­дарстві, але не вищої за планову [2.12].

При визначенні збитку за саджанці, що загинули у полях формуван­ня, і за які вже було виплачено відшкодування, то ця кількість саджанців повинна бути включена у розрахунок як продукція, що одержана з поля викопування. Такий розрахунок виконується при частковій загибелі сад­жанців у полях формування, коли площа цих полів при переведенні їх у поле викопування залишається за обліковими документами господарства незмінною, тобто не зменшується на процент прорідженості. Якщо ця площа, на якій саджанці загинули у полі формування, у подальшому була виключена із вартості або скоригована на процент розрідженості, то розра­хунок збитку виконується на площу поля викопування без врахування за­гиблих у полі формування саджанців). Враховується також вартість не­стандартних саджанців, що не реалізуються господарствами, а висаджу­ються у перешкілку на дорощування [2.12].

За саджанці, що загинули або пошкоджені на всій або частині площ у полях формування, коли вони ще не є готовим посадковим матеріалом і не викопуються господарствами, збиток слід визначати у такому порядку:

¨ при пошкодженні надземної частини саджанців (прищепи) - вра­
ховуючи вартість фактичних витрат по переприщіпуванню, окуліруванню
або обрізанню на новий ріст;

¨ у випадку повної загибелі - виходячи із загальної кількості загиб­
лих саджанців та їх вартості, що склалася за попередній рік.

Збиток по квіткових культурах визначається в цілому як різниця між вартістю середнього п'ятирічного виходу всієї продукції квітникарства з 1 га, прийнятої при обчисленні страхових платежів, та вартості фактично отриманої продукції у поточному році.

При загибелі або пошкодженні дворічних і багаторічних квітів, з яких в перший рік росту продукцію не отримували, збиток визначається виходячи із середньої вартості витрат на 1 га, прийнятої при обчисленні платежів.

Розмір збитку у зв'язку з повною загибеллю дерев (кущів) плодово-ягідних або технічних та інших багаторічних насаджень.внаслідок страхо­вих ризиків встановлюється на основі даних Акту про загибель багаторічних насаджень. Визначення суми збитку здійснюється у бланку Розрахунку збитку і страхового відшкодування внаслідок загибелі багаторічних на­саджень у 15-денний термін після фактично проведених робіт по розкор­човуванню дерев (кущів) або зрізанню кореневласних виноградників на "чорну голівку", глибокому зрізанні (до живих тканин на штамбі вище місця спайки) привитих виноградників, цитрусових і субтропічних, а мо­лодих насаджень шляхом обрізання їх на зворотній ріст. Розрахунок скла­дається у двох примірниках, один з яких відсилається господарству.

Сума збитку обчислюється враховуючи балансову вартість насад­жень та їх знос на день розкорчовування. При цьому розмір збитку визна­чається за видами (природних групах) насаджень залежно від того, як вони обліковуються сільськогосподарськими підприємствами. Вартість робіт з розкорчовування у збиток не включається. У випадку загибелі 70% і більше плодових дерев (кущів), цитрусових, субтропічних насаджень і ви­ноградників, у зв'язку з чим увесь сад (виноградники) розкорчовується, у розрахунок збитку приймається вартість всіх дерев та інших насаджень да­ного саду.

При визначені розміру збитку за кореневласні виноградники, що зрізані на "чорну голівку", привиті виноградники - при глибокій обрізці, а також молоді сади на пальметі, зрізані на зворотній ріст, із балансової вар­тості виключається початкова вартість опори (шпалери). Якщо за даними обліку вартість шпалери числиться у загальній балансовій вартості вино­градників (садів на пальметі), то вона визначається по нормативах в залеж­ності від схеми посадки (за кількістю і вартістю стовпів, дроту, робіт на встановлення).

При загибелі багаторічних насаджень до збирання урожаю їх у дано­му році розмір збитку визначається окремо по насадженнях і по урожаю.

При повній загибелі надземної частини плодоносних виноградних кущів, а також цитрусових і субтропічних і зберіганні кореневої системи, коли насадження не розкорчовуються, а відновлюються шляхом зрізання на "чорну голівку" або глибоку обрізку з періодом відновлення виноград­ників не менше 2 років, цитрусових і субтропічних - не менше 3—4 років, збиток визначається виходячи із балансової вартості за мінусом зносу: за виноградники у розмірі 30%, цитрусові - 35% і субтропічні - 32%.

По виноградниках, крім того, виключається вартість шпалери. Страхові відшко­дування виплачуються тільки за фактично зрізані кущі (дерева).

При повній загибелі надземної частини молодих садів, виноградни­ків, цитрусових та інших багаторічних насаджень і зрізки їх на зворотній ріст (як насадження першого року росту) збиток визначається виходячи із вартості фактичних затрат тільки на догляд з моменту посадки до дня сти­хійного лиха.

У випадку повної загибелі дерев або кущів штучних багаторічних насаджень (декоративних, живих огорож, полезахисних лісових смуг, на­саджень на укріплення пісків та берегів річок та ін.) сумою збитку вва­жається тільки їх балансова вартість за вирахуванням зносу. Розмір збитку обчислюється за видами насаджень залежно від того, як вони обліковують­ся Страхувальником.

При загибелі багаторічних насаджень враховуються залишки, що придатні як матеріали або паливо, вартість яких визначається за даними акту господарства на списання багаторічних насаджень.

У суму збитку не включається вартість насаджень, які до настання стихійного лиха або страхового випадку належать списанню з балансу у зв'язку з їх повною амортизацією, плановою реконструкцією, відмиранням тощо.

У разі повної загибелі дерев чи кущів штучних багаторічних насад­жень (насаджень для закріплення пісків, берегів річок, ярів, балок, або озе­ленювальних і декоративних насаджень, живих огорож, полезахисних лісо­вих смуг тощо сумою збитку вважається балансова вартість цих насаджень (інвентарна вартість за вирахуванням зносу).

При цьому розмір збитку обчислюється щодо видів насаджень (дере­ва, кущі і т. ін.) залежно від того, як вони взяті на страхування.

У разі загибелі багаторічних насаджень враховуються залишки, при­датні для використання як матеріали чи паливо. Вартість цих залишків бе­реться з Акта на списання багаторічних насаджень, складеного страху­вальником.

2.5.1. Розрахунок величини страхового тарифу

Розрахунок розмірів ставок страхових тарифів здійснюється на підставі показників статистичної і бухгалтерської звітності Страховика та Страхувальника.

Розрахунки ставок страхових тарифів зі страхування сільськогосподарських культур здійснюються за групами культур або окремими культурами.

При визначенні розміру ставок страхових тарифів необхідно враховувати слідуючі показники:

• збитковість страхової суми;

• поправочний коефіцієнт;

• ризикову надбавку;

• навантаження;

• коефіцієнт уточнення урожайності.

Збитковість страхової суми розраховується за останні 5 років у відсотках для кожної групи культур або окремої культури шляхом ділення суми виплаченого страхового відшкодування на вартість врожаю і множенням отриманого результату на 100.

Для приведення у відповідність співвідношення між розміром страхової суми і рівнем виплат страхового відшкодування показники цього ряду збитковості необхідно скоригувати на поправочний коефіцієнт, який визначається як відношення суми вартості врожаю до суми страхового забезпечення. За період з 1992 по 1996 pp. цей коефіцієнт становив 2 (100:50), оскільки збитки за цей період відшкодовувались у розмірі 50 відсотків.

Щоб визначити нетто-ставку, необхідно середню п'ятирічну збитковість збільшити на ризикову надбавку, яка визначається за формулою:

У - середня арифметична збитковість;

у - показник збитковості у конкретному році;

п - число років у часовому ряді показників збитковості;

S- знак суми;

і - 1,2,... роки.

Ризикова надбавка показує, що у несприятливі роки основної частини нетто-ставки буде недостатньо для виконання Страховиком своїх зобов'язань, а ризикова надбавка буде створювати певний запас міцності.

Розрахунок ризикової надбавки здійснюється на підставі ряду показників збитковості зі 100 грн. страхової суми за останні 5 років.

Отриманий результат є середнім квадратичним відхиленням, яке складає розмір ризикової надбавки.

Для визначення кінцевої ставки страхового тарифу (брутто-ставки) до нетто-ставки необхідно додати навантаження, яке включає витрати на проведення страхування — 20 відсотків.

Такий порядок визначення ставки страхових тарифів розрахований на обчислення платежів і виплату страхового відшкодування на підставі середньої п'ятирічної врожайності. Разом з цим Страхувальник може встановити свій показник врожайності, передбачений умовами страхування. В цьому випадку, коли договори обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур укладаються на основі урожайності, яка більша, ніж середня за останні п'ять років, то встановлені ставки страхового тарифу повинні бути підвищені (в іншому разі зменшені). Щоб ставка страхового тарифу відображала цю зміну, необхідно при укладанні договору збільшити її у стільки разів, у скільки вказана у договорі Страхувальником урожайність вища від середньої п'ятирічної.

Наприклад, при середній п'ятирічній урожайності даної культури 158 ц Страхувальник вказує у договорі урожайність 170 ц, що в 1,08 (170 : 158) рази більше. В цьому випадку ставка страхового тарифу повинна бути збільшена в 1,08 рази.

2.5.2. Суть франшизи

В договір страхування можуть вноситися різні обумовлення, однією з яких є франшиза - розмір частини збитку, який не відшкодовується страховиком. Франшиза може бути обумовлена в абсолютних або відносних величинах до страхової суми і оцінки об'єкту страхування. Може бути встановлена в процентах до величини збитку.

Види франшиз та порядок визначення страхового відшкодування. Франшиза буває двох видів: умовна і безумовна.

Умовна, або інтегральна (невід'ємна) франшиза - це звільнення страховика від відповідальності за збиток, що не перевищує встановленої суми, і його повне покриття, якщо розмір збитку перевищує франшизу.

Умовна франшиза вноситься в договір страхування за допомогою запису "звільнено від х процентів" (де х - величина процентів від страхової суми). Якщо збиток перевищує встановлену франшизу, то страховик зобов'язаний сплатити страхове відшкодування повністю.

Приклад. За договором страхування передбачена умовна франшиза «звільнено від 1%». Страхова сума 100 тис. грн. Фактичний збиток склав 800грн., тобто менше суми франшизи, яка дорівнює (1x100:100) = 1 тис. грн. і тому не відшкодовується.

Приклад. За договором страхування передбачена умовна франшиза "звільнено від 1 тис. грн." Фактичний збиток склав 1,7 тис. грн., тобто більше суми франшизи. Тому страхове відшкодування виплачується у сумі 1,7 тис. грн.

Безумовна (або вирахована) франшиза означає, що дана франшиза застосовується у безумовному порядку без усяких умов. При безумовній франшиз! збиток у всіх випадках відшкодовується за вирахуванням встановленої франшизи.

Безумовна франшиза оформляється у договорі страхування таким записом "звільнено від перших х процентів" (де х - проценти, що вирахо­вуються завжди із суми страхового відшкодування незалежно від величини збитку).

При безумовній франшизі страхове відшкодування дорівнює величині збитку за мінусом величини безумовної франшизи.

Приклад. За договором страхування передбачена безумовна франшиза у розмірі 1% від суми збитку. Фактичний збиток склав 500 тис. грн. Величина франшизи дорівнює:

1 х 500 / 100 = 5 тис. грн.

Страхове відшкодування буде виплачено в сумі 495 тис. грн.

ІІІ. Напрямки вдосконалення системи страхування ризиків аграрного товаровиробника.

3.1. Сучасний стан системи страхування в сільському господарстві.

В Україні станом на 1 січня 2003 року налічувалося 284 страховиків, які надають широкий спектр страхових послуг для сільськогосподарських товаровиробників. Одним із страховиків на ринку страхування сільськогосподарських ризиків є Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», яка укладає договори добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств та ін.

Страхування майна сільськогосподарських товаровироб­ників провадиться відповідно до правил страхування, що розробляються кожним страховиком, який має ліцензію на цей вид діяльності, і затверджуються при видачі ліцензії.

З даних табл. 3.1.1 видно, що найбільше договорів укладено по страхуванню майнових об'єктів колективних сільськогосподарських підприємств — у 5,6 раза більше від кількості укладених договорів по державних сільськогосподарських підприємствах і в 1,4 раза по фермерських господарствах. Вели­чини страхових сум по КСП відповідно перевищують в 66,5 раза цей показник по державних підприємствах та в 25,9 раза по фермерських господарствах.

Таблиця 3.1.1

Страхування майна сільськогосподарських підприємств у 2001і 2002pp.

2001 2002 2002 до 2001(+,-)
Назва дого- страхо дого страхова дого- тис .грн.
ворів ва во- сума, тис ворів
сума, рів грн.
тис.
гри.
Державні
сільгосппідпри-
ємства:
урожай
сільськогосподар-
ських культур 6 252,8 963,9 1 711,1
витрати на
вирощування
посівів 12 1777 775 11435,8 63 9658,8
будівлі, споруди 22 13383,4 21 3986,4 -1 -9397
тварини X 1513,6 40 5319,6 X 3806
всього X 16926,8 143 21705,7 X 4778,9
Фермерські
господарства:
урожай
сільськогосподарсь
ких культур 16 235,5 43 4088 27 3852,5
витрати на
вирощування
посівів 9 71 391 35444,3 382 35373,3
будівлі, споруди 18 1167,6 45 4853,3 27 3685,7
тварини X 79,5 95 11307.4 X 11227,9
всього X 1553,6 574 55693 X 54139,4
ксп
урожай
сільськогосподар-
ських культур 150 8289,7 163 116486,6 13 108196,9
витрати на
вирощування
посівів 107 7859 324 132107,9 217 124248,9
будівлі, споруди 301 135088,2 129 1175380,6 -172 1040292,4
тварини X 9449,1 188 20764,5 X 11315,4
всього X 160686 804 1444739,6 X 1284053,6

Найбільшим попитом серед сільськогосподарських товаровиробників користується такий страховий продукт як страхування, пов'язане із відшкодуванням фактичних витрат на нирощування посівів (висаджування) в наслідок повної загибелі рослин на всій або частині площі. Найбільше договорів укладається по страхуванню витрат на вирощування посівів та страхуванню врожаю сільськогосподарських культур по озимих зернових — 820 із загальної кількості 1003 договори. На другому місці - страхування тварин, де переважає попит серед страхувальників на страхування великої рогатої худоби.

Дані таблиці підтверджують збільшення у 2002 р. кількості укладених договорів та величини страхових сум. Цьому великою мірою сприяє удосконалення нормативної та законодавчої бази страхування, збільшення кількості та підвищення якості страхових продуктів.

Але необхідно зазначити, що страхове поле не поширюється на всіх сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності. Так, по фермерських господарствах кількість укладених договорів до загальної кількості господарств становила 1 %, а по колективних підприємствах — 6%. Найбільш охоплене страховим захистом (76%) майно державних підприємств.

Таким чином, незважаючи на зростання обсягів операцій по страхуванню майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників, він ще недостатній. Попит на страхові послуги сільськогосподарських товаровиробників гальмується дефіцитом у них грошових коштів, низьким рівнем страхової культури, відсутністю достатніх законодавчо визначених механізмів стимулювання юридичних осіб до використання страхового захисту майнових інтересів.

Об'єкти страхування. На страхування можуть бути прийняті:

-врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у віці плодоношення (за винятком врожаю природних сіножатей і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав); - плодово-ягідні насадження (дерева і кущі в садах) та виноградники;

- сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах;

- будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, продукція, сировина, товари та інше майно.

Страхова компанія ЗАТ «СГ «ТАС» бере на страхування об'єкт, що є майновим інтересом страхувальника, пов'язаний із відшкодуванням фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування сільськогосподарських культур (групи культур).

Не можуть бути об'єктами страхування:

-врожай сільськогосподарської культури, яку висівали три - п'ять років, але жодного року не одержували врожаю;

-врожай багаторічних насаджень плодоносного віку, якщо господарство не одержувало врожаю з них протягом п'яти років, що передували укладанню договору страхування;

-багаторічні насадження (сади), знос або зрідження яких становить 70 і більше відсотків; такі, що підлягають списанню з балансу у зв'язку з плановою реконструкцією і викорчовуванням, природним відмиранням, псуванням і ін.; вражені хворобами, шкідниками рослин;

-посіви культур, що висіваються на зелене добриво або пасовищне використання;

-тимчасові та ветхі будівлі, споруди, що непридатні до використання;

-документи, наявні гроші та цінні папери;

-тварини господарств, у яких встановлено карантин або обмеження на інфекційне захворювання;

-будівлі, споруди та інше майно, які знаходяться у зоні загрози обвалу, зсуву, повені або іншого стихійного лиха, якщо ця загроза офіційно оголошена по радіо, телебаченню або відповідними відомствами доведена до господарства.

Страхові ризики. Страхування врожаю сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень провадиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок: вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, повені, пожежі.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур, вирощуваних у захищеному грунті, провадиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок: граду, бурі, урагану, пожежі (якщо зазначене було причиною пошкодження самої споруди).

Страхування фактичних витрат на вирощування посів та вирощування сільськогосподарських культур в результаті повної загибелі рослин на всій або частині площі сівби(садіння), незалежно від фази їхнього розвитку, внаслідок:

¨ вимерзання озимих культур та багаторічних сіяних трав
посіву минулих років (строк використання яких за
агротехнічними нормами не закінчився):

¨ градобою, зливи, бурі, урагану або затоплення посівів,
якщо останнє є наслідком стихійного лиха;

¨ вогню на пні колосових та інших сіяних культур.

Страхування дерев, кущів, плодово-ягідних насаджень, що ростуть у садах, та виноградників за винятком культур, які вирощуються у зрошувальних зонах, провадиться на випадок повної загибелі (відмирання підземної та надземної частин всіх або окремих дерев, кущів) внаслідок сильних морозів, повені, бурі, урагану, землетрусу, пожежі.

Страхування тварин провадиться по їх видах і групах по досягненню певного віку на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок інфекційних хвороб, пожежі, стихійного лиха: удару блискавки, бурі, урагану, бурану, граду, зливи, повені, землетрусу, селю; нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму), вимушеного забою за розпорядженням спеціалістів ветеринарної медицини.

Страхування будівель, споруд та іншого майна провадиться на випадок знищення або пошкодження внаслідокпожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, селю, затоплення, через аварію комунікаційних мереж.

Тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки і неправомірних дій третіх осіб. Страховики при укладанні таких договорів можуть застосовувати підвищені тарифні ставки та франшнзи.

Страхова сума. Страхова сума за договором страхування встановлюється підсумовуванням страхових сум кожного окремого виду майна, які визначаються у розмірах:

► тварини у договірній сумі, що не перевищує їх дійсної
вартості;

► основні засоби у договірній сумі, але не більше їх залишкової вартості;

► товарно-матеріальні цінності у договірній сумі але не
більше їх дійсної вартості.

Страхова сума за договором страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень визначається в договірній сумі, але складає не більш 70 % його вартості.

Вартість врожаю сільськогосподарських культур визначається множенням ціни за одиницю продукції, заявленої страхувальником і узгодженої із страховиком, на середню за останні п'ять років врожайність з 1 га і площу, з якої заплановано одержати врожай.

Вартість багаторічних насаджень (у тому числі тих, що вступають у плодоношення у році, на який укладається договір страхування) розраховується виходячи з балансу страхувальника за попередній рік.

Страхова компанія ЗАТ «СГ «ТАС» при укладанні договорів страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень застосовує мінімальну страхову суму або максимальну, але не менше 50 і не більше 70 % середньої вартості врожаю з 1 га.

Мінімальна страхова сума визначається шляхом множення ціни за одиницю продукції, що склалася у страхувальника від реалізації продукції даної культури в минулому році на врожайність з 1 га, яка є найменшою за останні гри роки на площу, з якої заплановано одержати врожай.

Максимальна страхова сума вартості сільськогосподарських культур розраховується виходячи із середньої врожайності з 1 га за останні три роки, помноженої на вартість 1 ц продукції, що склалася за минулий рік і на планову площу посіву (посадки). При цьому тарифна ставка збільшується на той відсоток, на який збільшена максимальна страхова сума стосовно мінімальної.

Страхова сума за договором страхування фактичних витрат на вирощування посівів та вирощування сільськогосподарських культур визначається в розмірі планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування сільськогосподарських культур на підставі даних плану економічного та соціального розвитку господарства (бізнес-плану), відповідних бухгалтерських документів. Страхова сума не може перевищувати загальних планових або фактичних затрат, передбачених технологією вирощування врожаю тієї чи іншої культури, а також бути меншою за фактично здійснені витрати на момент укладання договору страхування.

Якщо майно або окремий його вид (тварини, будівлі, обладнання тощо) прийняті на страхування у меншій вартості, ніж його дійсна (розрахункова), то всі об'єкти даного виду майна вважаються застрахованими у тому відсотку їх вартості, у якому воно прийнято на страхування в цілому.

Визначення вартості врожаю сільськогосподарських культур. Вартість врожаю сільськогосподарських культур визначається для обчислення страхових платежів за даними обліку та звітності страхувальників, виходячи із середньої врожайності за останні п'ять років і погоджених із страхувальником цін в розрахунку на площу, яка була зайнята культурами у попередні роки (озимі культури та багаторічні сіяні трави — під урожай поточного року). Стосовно багаторічних насаджень у розрахунок береться площа насаджень плодоносного віку попереднього року.

Вартість врожаю визначається для кожної культури. Що до овочів і баштанних, сіяних трав, плодово-ягідних насаджень, квітів і квітково-декоративних рослин і деяких інших, то вартість урожаю визначається в цілому для групи.

Вартість врожаю однорічних і багаторічних сіяних трав обчислюється на всю посівну площу, за винятком посівів, що використовують на випас худобі.

Обчислення і сплата страхових платежів. Сума страхових платежів визначається множенням тарифної ставки по видах майна на встановлену страхову суму і діленням на 100. При страхуванні витрат на вирощування посівів (посадки) сільськогосподарських культур з 1999р. страхова компанія ЗАТ «СГ «ТАС» застосовує величини тарифних ставок, наведені в табл. 8.2. Тарифні ставки по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур наведені у табл3.1.2. При добровільному страхуванні майна сільськогосподарських товаровиробників ЗАТ «СГ «ТАС» пропонує такі тарифи: будівлі, споруди, сировина, матеріали — 0,5%; транспортні засоби — 3%; знаряддя лову — 5%; багаторічні насадження — 3,5%; велика рогата худоба, коні, осли, мули — 2%; птиця, кролі, пушні звірі - 5%; свині, бджоли — 4%; вівці, кози — 3%. Розмір страхових платежів по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур страховик обчислює враховуючи вартість врожаю та тарифну ставку для культур чи груп культур у розрахунку, який складається у двох примірниках, підписується страховиком, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник залишається у страховика, другий передається страхувальнику. Якщо у даних обліку і звітності сільськогосподарського підприємства, на основі яких визначається вартість майна, виявлено помилки, у розрахунку показники коригуються.

Таблиця 3.1.2

Тарифні ставки із страхування затрат на посіви сільськогосподарських культур (%)

Культура Вимер­зання Град, злива, буря, затоплення Поже­жа Загаль­ний тариф
Озимі культури 4 2.5 0.5 7
Ярі зернові 4.5 0.5 5
Зернобобові 5 0.3 5.3
Кукурудза 4.5 0.2 4.7
Цукрові буряки 5 5
Соняшник 4.5 0.5 5
Інші технічні культури 5 0.3 5.3
ТСартопля 5 5
Овочеві та баштанні 5.5 5.5
Насінники овочевих культур 5.5 0.5 6
Однорічні сіяні трави 4 4
Багаторічні сіяні трави 3.5 2.5 6

В кожному конкретному випадку можуть застосовуватися підвищувальні коефіцієнти від 1,0 до 5,0.

При виявленні помилки складається довідка, яку підписують представники страховика і сільськогосподарського підприємства (страхувальника).

При значній кількості виправлень розрахунок провадиться ще раз. На додатково нараховані платежі строки сплати визначаються стосовно до строків, що встановлені для сплати попередньо обчислених платежів, з тим щоб у розпорядженні страхувальника було не менше 30 днів для сплати додатково нарахованих платежів. Днем сплати платежів вважається день надходження суми платежу на рахунок страховика. Страхові платежі сплачуються із поточних рахунків відповідно до чинного законодавства.

Надлишки сплачених страхувальником у поточному році страхових платежів підлягають поверненню господарству зразу ж або зараховуються страхувальнику як платежі на наступний рік (за узгодженням сторін).

Про проведений залік страхувальник повинен бути повідомлений письмово у триденний термін.

У випадку реорганізації страхувальника провадиться перерахунок страхових платежів відповідно до вартості, вказаної в акті передавання майна новоствореним господарствам.

Документальне оформлення загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Акти про загибель або пошкодження посівів сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень складаються інспектором страховика за участю керівника сільськогосподарського підприємства, а також представників виконавчого комітету місцевої ради та інших спеціалістів, участь яких обов'язкова.

Акти (два примірники) підписують особи, що беруть участь в їх складанні, і завіряються печаткою страховика. Особи, що підписали акт, несуть особисту відповідальність за правильність його складання. Один примірник акта передається страховику, другий - залишається у страхувальника.

Акт складається на всі страхові випадки загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур, про які страхувальник повідомив у письмовій формі. При отриманні повідомлення про страховий випадок страховик надсилає страхувальнику довідку про отримання повідомлення .

Акт складається у такі терміни: протягом 15 днів після оприбуткуванням господарством усього одержаного врожаю поточного року, а на культури, продукція яких повністю продається державі, - після закінчення продажу всієї продукції даної культури. У випадку повної загибелі культури на всій площі посіву (посадки) у господарстві акт складається у 15-денний термін від дня настання звичайних строків її збирання.

Порядок визначення розміру збитку та страхового відшкодування за договорами страхування сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Збиток страхувальників у зв'язку з втратами врожаю внаслідок загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур визначається страховиком на основі акта про загибельабо пошкодження посівів (посадок) сільськогосподарських культур.

Таблиця 3.1.3

Тарифні ставки добровільного страхування врожаю сільськогосподарських культур
і багаторічних насаджень, %
Області Озимі зернові "Ярі зерно­ві, зерно­бобові, соняш­ник Кор­мо­ві Овочі відкр. Ірунту, баштан. Цукрові буряки Карто­пля Сади, ягід­ники, вино град­ники

Тютюн,

махор­ка

Льон

коноп­лі

Корі­андр, м'ята Розсад­ники, інші с.г. куль­тур Куль­тури захище­ного грунту
Вінницька 11.5 15.0 12.0 25.0 15.0 15.0 25.0 - - 19.0 15.0 10.0
Волинська 10.0 10.0 9.5 23.0 12.5 15.0 25.0 - 22.0 - 6.5 13.0
Дніпропетровська 10.0 11.0 13.0 20.0 8.5 13.0 25.0 - 21.0 - 7.5 7.0
Донецька 10.0 11.0 13.0 20.0 8.5 15.0 25.0 - - - 8.0 7.0
Житомирська 10.0 14.0 І6.0 25.0 15.0 16.0 20.5 25.0 . 13.0 7.0
Закарпатська 10.5 15.0 18.0 20.0 . 15.0 25.0 16.0 . . 6.5 10.0
Запорізька 9.S 14.0 13.0 25.0 17.0 22.0 - 10.5 19.0 6.5 7.0
Ів.-Франківська 9.0 15.0 15.0 25.0 7.0 16.0 25.0 - 12.0 . 9.0
Київська 10.0 9.5 15.0 25.0 9.0 17.0 20.5 - 11.5 25.0 10.0 7.0
Кіровоградська 10.5 12.5 15.0 25.0 9.0 15.5 25.0 - - 25.0 10.0 7.0
АР Крим 9.5 10.0 10.0 15.0 14.5 16.0 22.0 10,0 25.0 10.5 10.0 7.0
Луганська 14.0 9.0 11.5 20.0 - 20.0 25.0 - - - 7.5 7.0
Львівська 9.0 9.5 13.0 20.0 9.0 16.5 20.0 - 25.0 - 11.5 7.0
Миколаївська 11.5 10.5 14.0 25.0 9.0 16.0 20.0 - - 10.0 7.0 7.0
Одеська 11.5 13.5 20.0 20.0 15.0 20.0 20.0 - - 25.0 10.5 10.0
Полтавська 11.5 9.5 13.0 25.0 9.5 20.0 25.0 - - 25.0 6.5 8.5
Рівненська 10.5 13.0 13.0 21.0 10.0 20.0 20.0 - 22.5 10.0 10.5 7.0
Сумська 10.5 12.0 11.0 20.0 10.0 17.5 21.5 - 16.0 10.0 6.5 7.0
Тернопільська 10.0 15.0 11.0 25.0 10.5 18.5 25.0 16.0 - - 7.5 7.0
Харківська 11.5 10.0 12.5 25.0 9.0 . 16.0 25.0 - - - 15.5 8.0
Херсонська 11.5 14.5 10.5 20.0 - 14.0 20.0 - 19.0 6.5 7.0
Хмельницька 9.0 12.0 10.0 25.0 9.5 20.0 25.0 16.0 - 25.0 15.0 7.0
Черкаська 11.5 11.5 10.0 20.0 9.0 17.0 25.0 - , 10.5 10.0 15.0 7.0
Чернівецька 10.5 15.0 14.0 20.0 15.0 20.0 25.0 - - - 10.0 7.0
Чернігівська 10.5 12.0 13.0 20.0 9.5 17.0 25.0 - 10.5 10.0 155 7.0
СЕРЕДНЯ 10.0 12.0 13.0 22.0 9.2 16.9 23.2 13.6 17,6 16.5 9.8 7.8

Збитком страхувальника вважається вартість кількісних втрат врожаю основної продукції культури (групи культур) на всій площі посіву (посадки) у господарстві. Обчислюється збиток як різниця між середньою за останні п'ять років вартістю врожаю з 1 га і вартістю врожаю даного року (за договірними цінами), помноженою на площу посіву.

Страхове відшкодування обчислюється від величини розрахованого збитку у розмірі відсотка відповідальності, який встановлюється при укладанні договору

При страхуванні затрат на посів (посадку) та вирощування сільськогосподарських культур розмір збитку визначається виходячи із затрат, фактично понесених страхувальником на момент настання страхової події у середньому на 1 га, який розраховується діленням загальної суми витрат на площу посіву сільськогосподарської культури, визначеної за договором страхування і площі культури, що фактично загинула (знищена). Договір страхування, за яким виплачене страхове відшкодування, зберігає свою чинність до кінця зазначеного строку в договорі в розмірі різниці між страховою сумою і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Якщо сільськогосподарська культура посіяна (посаджена) на площі більшій, ніж вказано у договорі страхування, збиток розраховується на фактичну площу, а страхове відшкодування виплачується пропорційно відсотку, який становить площа культури за договором від фактично посіяної.

3.2. Зарубіжні системи страхування в сільському господарстві.

Страхування виробництва продукції. Найбільш застосовується для рослинної продукції. У тваринництві такий вид страхування не застосовується із-за певних труднощів, зв”язаних з виміром виробленої продукції, наприклад, при виробництві молока або м”яса, та відсутністю об”єктивного “часу збору врожаю”. Хоча така ж проблема існує і для рослинництва у закритому грунті.

Виробництво продукції страхується здебільш від перерахованих ризиків, таких, наприклад, як град, котрі дозволяють розрахувати ймовірне розподілення можливих збитків виходячи з статистичних даних. Страхування може грунтуватися на даних індивідуального виробництва або регіональних даних. У першому випадку компенсація виплачується, якщо індивідуальне виробництво падає нижче зазначеного рівня, у другому випадку фермер отримує компенсацію, тільки якщо регіональний рівень виробництва падає нижче зазначеного рівня.

Регіональний підхід може бути цікавим для фермера, тільки якщо в межах його регіону рівні збираємого врожаю по культурам суттєво не відрізняються. У випадку індивідуального подходу підвищується складність роботи – необхідно шукати рішення, маючи асиметричну інформацію, застосовувати різноманітні умови страхування, контроль за виконанням страхувальником обумовлених умов страхування та т.і.

Страхування катастрофічних збитків в результаті природних небезпек чи епідемій. Всередині певного регіону такий ризик має низьку ймовірність, але надзвичайно високий рівень збитковості. Специфічний характер цього ризику пов¢язаний з іншого роду проблемами:

- системна природа ризику. Для формування необхідних резервів страхова компанія змушена застосовувати високі ставки премій. Якщо перестрахування або відповідні гарантії держави відсутні, такі премії, як правило, несприятливі страхувальників;

- недостатні статистичні дані для розрахунку відповідної премії у зв¢язку з частотою подій;

- невизначеність політики правлінь, які забезпечують виплати в таких випадках, що стримує розвиток цього виду страхування.

Цей вид страхування може розвиватися лише за умови тісного співробітництва держави зі страховими компаніями, як з точки зору законодавчого забезпечення, так і політики у відношенні компенсації прямих збитків в результаті епідемій та інших природних небезпек.

Страхування на основі ціни продукції. Застосовується лише для тих видів продукції, для яких існують об¢єктивні дані про ціни. Для запобігання морального ризику врегулювання збитків може базуватися тільки на ціні, на величину якої виключений вплив фермера (ф¢ючерсні ціни, спот).

Основною перешкодою для цьго виду страхування виявляється тісний зв¢язок цін із системними ризиками.

Загалом, ринок ф¢ючерсів і опціонів має справу з системними ризиками, тому наявність такого виду страхування напряму пов¢язане з наявністю цих ризиків.

Страхування прибутку . Це комбінація страхування виробництва та ціни продукції. В принципі, цей вид страхування буде дешевшим для фермера, ніж кожний з його компонентів окремо, оскільки зменшується результуючий ризик. Вплив низького рівня виробництва продукції може бути згладжений за рахунок високої ціни і навпаки.

Покриття може бути як на основі кожної вирощуваної культури окремо, так і всіх вирощуваних культур в господарстві. В другому випадку вартість страхування буде нижчою, так як часткові втрати по одній культурі можуть компенсуватися за рахунок інших.

Цей вид страхування може застосовуватись, тільки якщо встановлена кореляція між культурами, що виробляються. Щоб пропонувати даний вид страхування, страхова компанія повинна визначити загальну ймовірність розподілу ціни і виробництва, уміти випрацьовувати рішення по подоланню морального ризику.

Страхування особистого доходу. Для сільськогосподарських виробників це найбільш заохочувальний вид страхування, так як він пов¢язаний безпосередньо з їх достатком.Страхування може базуватися на особистих прибутках членів сім¢ї сільськогосподарського виробника: прибутки господарства включаючи субсидії за мінусом витрат на виробництво, податків, обезцінення, рентних платежів, плати наємним робітникам.

Але даний вил страхування зв¢язаний з підвищеним моральним ризиком, так як здебільш залежить від того, яким образом фермер веде своє господарство. Крім того, він має можливість маніпулювати окремими компонентами, що мають вплив безпосередньо на отримувані прибутки, такими як компенсації робітникам, оперативні затрати, залучення нових технологій та агрономічних інновацій.

3.3. Концептуальні напрями становлення страхової системи АПК

Сільське господарство в наслідок специфічних умов виробництва залежно від несприятливих умов втрачає щорічно продукції від 1 млрд, до 1,5 млрд. грн., що становить біля 1,3 — 1,9% у ВВП. Відшкодування збитків за обов'язкового державного страхування одержували понад 90% сільськогосподарських підприємств.

Однак, починаючи з 1991 року питома вага сільськогосподарського сегменту страхового ринку не досягає навіть 1% тоді як становила близько 20%.

Враховуючи, що на стан продовольчої безпеки України впливає вплив, зокрема, такий чинник, як недосконалий механізм господарювання, який передбачає зниження або неповне використання можливості виробництва продовольства. Обов'язковою складовою ринкового механізму є страхування. Аналіз, як ретроспективний так і світовий, свідчить про переваги страхового захисту сільськогосподарських культур, які мають вирішальне значення для гарантування продовольчої безпеки держави. Так культури незалежно від форми власності і виду підприємства мають теж страхуватися в обов'язковому порядку.

Стосовно розміру страхових субсидій в розвинутих країнах світу не існує єдиного підходу. Так, у США страхування врожаю сільськогосподарських культур збиткове: у зв'язку з чим організована державна підтримка через створену ще в 1938 р. Федеральну корпорацію страхування врожаю. Корпорація використовує на страхування 60% бюджетних коштів і 40% залучає грошових коштів фермерів, у Канаді 25-50% втрат компенсує держава і 25% — провінційна влада.

Фермери Канади відраховують у провінційні страхові фонди 1% вартості продукції, що реалізується. Ця система самострахування (взаємострахування) типова і для Японії.

Приватні або кооперативні страхові компанії страхують втрати врожаю від природних стихій — ураганів, повеней, а і інших випадків при наявності у господарстві високих технологій, на що останні видають надійні сертифікати.

Певний інтерес для нашої країни являє досвід страхування врожаю Іспанії. Тут державна участь в плануванні і фінансуванні підтримки страхування врожаю є досить вагомою.

Керівництво Іспанії щорічно встановлює план як страховий нормативний акт, який одночасно регулює розвиток сільськогосподарського виробництва. Державний план визначає перелік культур для страхування з постійним збільшенням їх набору; встановлює ризики від яких проводиться страхування

кожної культури, а в розділі бюджетного плану — обсяг дер­жавних субсидій на страхування з часткою відшкодування збитку по окремих видах культур.

Робота по відшкодуванню збитку провадиться незалежними експертами на контрактній основі з використанням урядових нормативних актів. Контроль за сільськогосподарським страхуванням здійснюється через Міністерство сільського господарства. За Законом "Про страхування" не менше 20% вартості страхування субсидується державою через Міністерство сільського господарства Іспанії.

Обсяги державних субсидій на страхування в Іспанії нормуються за типами сільгосптоваровиробників і за видами культур. Наприклад, 50% платежів субсидується по культурах: плоди, виноград, зернові; 40% — тютюн, кукурудза; соняшник і 20% — інші, притому, що на 15% більше видається субсидій господарствам, що займаються виключно сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, враховуючи світовий досвід та з метою підвищення мотивації та пропонованого виду страхування доцільно створити при Міністерстві аграрної політики України державну установу — Національне агентство з регулювання страхування у сфері агропромислового виробництва (далі Агентство).

Агентство є державним агентом з регулювання і державної підтримки страхування у сфері агропромислового виробництва.

Управління Агентством здійснюється керівником, що назначається на цю посаду і звільнюється з неї рішенням Кабінету Міністрів за поданням Міністерства аграрної політики України.

Встановити, що основними завданнями Агентства є:

- сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур, створенню агропромислових страхових організацій і товариств взаємного страхування;

- розробка пропозицій про порядок і умови організації та проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур;

- рішення питань, пов'язаних із виділенням страховикам коштів державного бюджету на сплату страхових субсидій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та їх використання (табл.3.3.1.);.

Таблиця 3. 3. 1

Розрахунок страхових субсидій на відшкодування 50% страхових платежів по сільськогосподарському страхуванню

Культури Вартість реалізованої продукції за 2002 р., грн. Тарифна ставка,% Сума страхових платежів, грн. Страхові субсидії (50% страхового платежу), грн.
Зернові 2749658900 11 302462479 151231239.5
Олійні 965302600 12 115836312 57918156
Цукрові буряки 65552900 9 5899761 2949880.5
Картопля 39106900 17 6648173 3324086.5
Овочі 282840700 22 62224954 31112477
Плоди і ягоди 44628000 23 10264440 5132220
Виноград 16880100 23 3882423 1941211,5
Льон 6009100 18 1081638 540819
Тютюн 427800 13 55614 27807
Разом 4170407000 16.44 508355794 254177897

- розробка пропозицій з диференціації розмірів сплати страхових внесків за рахунок коштів Державного бюджету по сільськогосподарських культурах і по регіонах;

- управління у встановленому порядку коштами федерального сільськогосподарського страхового резерву;

- проведення конкурсів для визначення страхових організацій, що проводитимуть забезпечене державною підтрим­кою страхування врожаю сільськогосподарських культур, координація їх діяльності;

- контроль за дотриманням умов страхування; - розробка пропозицій щодо забезпечення обов'язкового перестрахування частини ризиків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур.

Витрати на утримання апарату Агентства та інші виграти, пов'язані з його діяльністю, провадяться за рахунок сільськогосподарського страхового резерву та інших надходжень, передбачених законодавством України.

Кошти сільськогосподарського страхового резерву, що виділяються на утримання апарату Агентства та відшкодування інших витрат, пов'язаних з його діяльністю, визначаються відповідно до кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики України, і не повинні перевищувати 0,5 % загальної суми страхових внесків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур.

Кабінету Міністрів України за участю органів виконавчої влади, об'єднань сільськогосподарських товаровиробників і Лігою страхових організацій України розробити і надати на розгляд Верховної Ради проект закону України "Про сільськогосподарське страхування", який регламентуватиме діяльність Агентства, порядок і умови організації і проведення забезпеченого державною підтримкою страхування урожаю сільськогосподарських культур, включаючи перелік страхових ризиків, порядок визначення страхової вартості врожаю сільськогосподарських культур, терміни дії договору страхування, умови формування додаткових страхових резервів.

З метою раціонального і цільового використання коштів Державного бюджету, що виділені на страхування врожаю сільськогосподарських культур, передбачити, що:

договори страхування врожаю сільськогосподарських культур укладаються на строк не менше п'яти років;

страхова вартість визначається щорічно, виходячи із розміру посівних площ, врожайності за попередні п'ять років і прогнозованої ринкової ціни врожаю сільськогосподарських культур на поточний рік, а страхова сума в розмірі 70-85 відсотків страхової вартості;

тарифи страхових внесків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур встановлюються на п'ять років з врахуванням коливань врожайності сільськогосподарських культур по роках залежної від породних та інших природних умов;

суми перевищення страхових внесків (премій платежів) над сумою страхового відшкодування по забезпеченому державною підтримкою страхуванню врожаю сільськогосподарських культур (з врахуванням витрат на ведення страхової справи) залишаються повністю у розпорядженні страховика і використовуються для виплати страхового відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам в наступні роки, якщо резерву поточного року буде недостатньо.

Страхові резерви страхової системи АПК

Страхова система АПК має виконувати й таку важливу функцію, як нагромадження фінансових та матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення сталого розвитку галузі. Ці ресурси повинні утворюватися за рахунок страхових внесків страхувальників і щорічних доходів страховика і існувати у формі страхового фонду безпеки і технічних страхових резервів.

Страховий фонд безпеки (резервний фонд) забезпечує виплату відшкодувань і допомоги застрахованим в даний операційний період, якщо сума збитків або шкоди перевищує суму страхових внесків, а також на випадок інших надзвичайних витрат страховика. Технічні страхові резерви, створюються переважно в довгостроковому страхуванні життя і пенсій, формуються з ощадної частини внеску, що призначається для виплати в далекому майбутньому.

Ці головні складові частини страхових резервів можуть бути інвестовані в державні цінні папери, в банки, в акції промислових підприємств (іноземних і вітчизняних), тощо що забезпечуватимуть страховому товариству додатковий доход. У страхуванні життя очікувані доходи від відсотків по технічних страхових резервах частково або цілком враховуються при розрахунку величини внесків. Чим вище ставка відсотків по цих резервах, тим нижче розмір внесків. Рівень відсотка і розрахункові таблиці є вихідними елементами, на основі яких здійснюються актуарні розрахунки в страхуванні життя і пенсій. При цьому враховуються також витрати по страховій діяльності.

Результати дослідження розвитку акціонерних страхових установ у розвинутих країнах світу, а також динаміки росту їхньої фінансової міцності і вивозу капіталів за кордон свідчать, що головним джерелом цього є надзвичайно швидке утворення страхових резервів і доходів від розміщення даних резервів та інших фінансових операцій, здійснюваних за їх допомогою. Саме завдяки цьому, на мою думку, страхування в західних країнах зміцнює суспільні відносини і сприяє розвитку економіки. І цей вплив досить важливий, якщо врахувати, наприклад, що понад 25 % витрат на озброєння Німеччини відшкодовувалися страховими резервами, а в даний час сучасна ракетна, електронна та інші галузі промисловості фінансуються головним чином за рахунок засобів страхових установ.

Суспільна роль страхових резервів і страхова діяльність у різих країнах, безумовно, мають свої особливості, але економічна сутність їх однакова. Однак, потенційні можливості фінансового впливу страхування на розвиток сільського господарства використовуються в недостатньому ступені.

Саме на вирішення проблеми якнайповнішого використання страхових резервів для прискорення розвитку сільського господарства повинні бути спрямовані зусилля економістів і фінансистів-аграрників. До того ж, після становлення страхової системи АПК темпи розвитку сільськогосподарського страхування і росту страхових резервів не вимагатимуть майже ніяких інвестиційних витрат, а навпаки, будуть додатковим джерелом інвестиційних ресурсів.

Висновки

Сільське господарство – одна з ключових і життєво важливих галузей суспільного виробництва – є водночас однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки відтворювальний процес пов¢язаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками.

Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:

Крім того, ризики поділяють в залежності від рівня прийняття рішень на макроекономічні (глобальні) та мікроекономічні (на рівні окремих фірм), а також в залежності від рівня обґрунтованості рішень, що приймаються виділяють обґрунтований та необґрунтований (авантюрний) ризики .

В страхуванні ризики поділяють на дві великі групи :

3. Ризики, які можна застрахувати

4. Ризики, які застрахувати не можна

Ризик також можна розглядати і по галузях (сферах) економіки: виробництво, торгівля, будівництво, транспорт і т.д. В зв`язку з цим можна виділити ризики загальні, які властиві або проявляються в усіх галузях, і специфічні або галузеві.

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку в прояві ризиків в ньому.

Високий рівень ризику в сільському господарстві України вимагає кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з врахуванням ризику. Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути представлений наступним чином.

Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують існуванню підприємства як юридичної особи.

Завдання управління ризиком - звести можливий вплив несприятливих факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику, самофінансування ризику.

В результаті грунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:

- уникнення;

- попередження;

- прийняття (збереження чи навіть збільшення);

- зниження ступеня ризику.

Зовнішні способи зниження ступеня ризику.

Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування.

Страхування це передача певних ризиків страхової компанії. Для зниження міри ризику використовуються майнове страхування і страхування від нещасних випадків Широко використовується і такий вигляд страхування, хеджування - страхування ціни товару від ризику або небажаного для виробника падіння, або невигідного для споживача збільшення.

До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести також деривативи (опціони, ф¢ючерси, свопи тощо).

Внутрішні способи оптимізації ризику.

Лімітування передбаяає обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє ( по відношеню до підприємства) середовище.

Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об¢єктами вкладання, які безпосередньо не зв¢язвні між собою.

Створенння резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності.

Здобуття додаткової інформації є одним із важливих способів щодо зниження ризику. При використанні неточних економічних даних виникає питання щодо доцільності їх уточнення.

Загальними в господарській практиці є три основних принципи зниження ризику:

- не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

- не забувати про наслідки ризику;

- не ризикувати багато чим ради малого.

ЗАТ “Страхова група “ТАС” засноване 19 жовтня 1998 року “ПриватБанком”, комерційним банком України. За період діяльності на вітчизняному страховому ринку, за визнанням клієнтів, експертів і колег, компанія зарекомендувала себе як така, що динамічно розвивається, акумуюючи провідний досвід і кращі традиції лідерів вітчизняного і світового страхового бізнесу.

У рейтингах Ліги страхових організацій України за даними 2002 року ЗАТ СГ “ТАС” посідає чільні місця за основними показниками діяльності:

- Наявними активами – понад 100 млн.грн. (3-тє місце),

- Розміром зібраних страхових платежів – більше 93 млн.грн.(5-те місце),

- Виплаченими клієнтам страховоми відшкодуваннями – майже 8 млн.грн.(8-ме місце),

- Серед перших щодо наявності високоліквідних активів, власного капіталу, діючої мережі регіональних підрозділів тощо.

Основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.

АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.

Страхування виступає як сукупність специфічних економічних відносин, які виникають в процесі формування страхових резервів у суб'єктів страхової системи (на рівні держави — у тому числі у Міністерства фінансів як першого рівня вітчизняної страхової системи, на рівні страхових підприємств, другий рівень — резерви створюються шляхом страхування та на рівні страхувальників (третій рівень) - фонди самострахування і можливе страхове відшкодування збитків страховиком) та використання їх на підтримку безперервності, безперебійності і розширеного відтворення і задоволення соціальних потреб сус­пільства, зокрема. Агропромисловий комплекс є найбільшою міжгалузевою виробничо-науково-економічною основною струк-туроформуючою частиною соціально-економічної системи України.

Страхова система, як особлива підсистема вітчизняного страхового ринку, грунтується на сільськогосподарському страхуванні, оскільки саме вона є джерелом формування специфічних страхових резервів. Сільськогосподарському страхуванню, як і категорії страхування взагалі, притаманні специфічні функції. Однією з них є функція забезпечення продовольчої безпеки.

Реалізація цієї функції страхової системи АПК на державному рівні визначає захищеність вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника від реалізації низки страхових ризиків гарантуючи їм рентабельність виробництва стратегічної сільськогосподарської продукції, населенню країни — достатнє харчування, а в екстремальних умовах уникнення голоду.

"Страховий захист"товар особливий. Ці особливості формують низку суспільно-економічних відносин, специфічність яких проявляє себе на мікро — і макрорівні.

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, тварин, будинків, машин, транспортних засобів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Усе це об'єкти майнового страхування.

Об'єкти страхування розбито на чотири групи.

5. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку. Виняток становить урожай природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох - п'яти років, але жодного разу не отримувало врожаю.

6. Дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

7. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями.

8. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі госпо­дарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Об'єкти, що не беруться на страхування. Не може бути об'єктом страхування:

- врожай сільськогосподарської культури, яку господарство висівало три - п'ять років, але жодного року не одержувало врожаю; врожай багаторічних насаджень плодоносного віку, якщо господарство не одержувало врожаю з цих насаджень протягом п'яти років, що передували укладанню договору страхування;

- багаторічні насадження, що зростають в садах, знос або зрідження яких становить 70 і більше відсотків; такі, що підлягають списанню з балансу у зв'язку з плановою реконструкцією і викорчовуванням, природним відмиранням, псуванням та інше; вражені хворобами, шкідниками рослин.

Страхування врожаю сільсь­когосподарських культур і багаторічних насаджень провадиться на випа­док загибелі чи пошкодження їх внаслідок:

¨ вимерзання, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі;

¨ вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха.

В Україні станом на 1 січня 2003 року налічувалося 284 страховиків, які надають широкий спектр страхових послуг для сільськогосподарських товаровиробників. Одним із страховиків на ринку страхування сільськогосподарських ризиків є Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», яка укладає договори добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств та ін.

Найбільшим попитом серед сільськогосподарських товаровиробників користується такий страховий продукт як страхування, пов'язане із відшкодуванням фактичних витрат на нирощування посівів (висаджування) в наслідок повної загибелі рослин на всій або частині площі. Найбільше договорів укладається по страхуванню витрат на вирощування посівів та страхуванню врожаю сільськогосподарських культур по озимих зернових — 820 із загальної кількості 1003 договори. На другому місці - страхування тварин, де переважає попит серед страхувальників на страхування великої рогатої худоби.

Сільське господарство в наслідок специфічних умов виробництва залежно від несприятливих умов втрачає щорічно продукції від 1 млрд, до 1,5 млрд. грн., що становить біля 1,3 — 1,9% у ВВП. Відшкодування збитків за обов'язкового державного страхування одержували понад 90% сільськогосподарських підприємств.

Однак, починаючи з 1991 року питома вага сільськогосподарського сегменту страхового ринку не досягає навіть 1% тоді як становила близько 20%.

Враховуючи, що на стан продовольчої безпеки України впливає вплив, зокрема, такий чинник, як недосконалий механізм господарювання, який передбачає зниження або неповне використання можливості виробництва продовольства. Обов'язковою складовою ринкового механізму є страхування.

Таким чином, враховуючи світовий досвід та з метою підвищення мотивації та пропонованого виду страхування доцільно створити при Міністерстві аграрної політики України державну установу — Національне агентство з регулювання страхування у сфері агропромислового виробництва

Суспільна роль страхових резервів і страхова діяльність у різих країнах, безумовно, мають свої особливості, але економічна сутність їх однакова. Однак, потенційні можливості фінансового впливу страхування на розвиток сільського господарства використовуються в недостатньому ступені.

Саме на вирішення проблеми якнайповнішого використання страхових резервів для прискорення розвитку сільського господарства повинні бути спрямовані зусилля економістів і фінансистів-аграрників. До того ж, після становлення страхової системи АПК темпи розвитку сільськогосподарського страхування і росту страхових резервів не вимагатимуть майже ніяких інвестиційних витрат, а навпаки, будуть додатковим джерелом інвестиційних ресурсів.

Список використаної літератури

Законодавчі акти

1.1. Конституція України

1.2. Закон України “Про страхування”.

1.3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”

1.4. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років”.

1.5. Постанова Кабінету Міністрів Укпаїни “Про обов ¢ язкове страхування посівів озимих зернових та цукрового буряку”

Література

2.1. Абашкина О. Ю. Капитализм по датски /О. Ю. Абашкина.Бразилия: формирование "открытой" экономики/ Бунегина И.А. — М.:Знание. 1992. — С34.

2.2. Алекс Ф. Мак Калла. Перспективи продовольчої безпеки в XXI сторіччі : Матеріали конференції "Майбутнє світовогопродовольства". — Університет штату Іллінойс. США. 1997. ~с.40 -58.

2.2.а) Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник для ВУЗів./ Київ:. КНЕУ, 1998

2.3. Антология экономической классики. Трактат о налогах исборах, /В. Пегги. Исследование о природе и причинах богатстванародов. /А. Смит. Начала политической экономии и налогообложения./Д. Рикардо: Сост. Н.А. Столяров, - М.: МП-ЭКОНОВ — КЛЮЧ. 1993.-с. 306-397.

2.4. Банасинский А. Теория страхования при социализме : Эконjмико-кибернетический аспект /Под ред. Е.В. Коломина.М.:Финансы, 1980.~C.96

2.4.а) Дем¢яненко С.І. Менеджмент виробничих витрат. Підручник.

К.: КНЕУ-2002, 264с.

2.4.б) Дем¢яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських (фермерських) господарств в умовах ринкової економіки. Київ, «Урожай" –1994.

2.5. Е. Абалмазов, М. Абалмазова. Страхование как функция сис темы безопасности . Страховое дело. № 11, 1996. — с.42 — 44.

2.6. Імас Є.В. Формування та розвиток цукрового підкомплексу в Україні . •— К.:ІАЕ УААН, 1999. — с.278 -281.

2.7. Кирш А. Налогообложение: меньше коммунизма. Зеркалонедели. № 45. ІЗ ноября 1999. -с.7.

2.8. Маркетинг та управління страховою компанією: теорія, практика та зарубіжний досвід . / Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності. – Київ, 17-18 квітня 2002 року.

2.9. Маркс К. Капітал, т.1-3. -К.: Видавництво політичноїлітератури України, 1982. -с.256-274.

2.9.а) Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві. Підручник. К.:КНЕУ-2000.

2.10. Продовольча безпека як концепція ринкових реформ в аграрному секторі економіки України . Точилін В.О., Городній В.В. К.: ІЕП НАН України. 1998 - с.5-18.

2.11. Страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень : Методичні рекомендації / - К.:ІАЕ УААН, 2000.-.с.68

2.12. Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / Дем¢яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.; За ред. М.Я.Дем¢яненка – К.:ІАЕ УААН, 2002 – 645с.

2.13. Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах)/ За ред. М.Я.Дем¢яненка – К.:ІАЕ, 2000– 604с.

2.14. Харченко Н.В. Прибуток і оподаткування страхових компаній . / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – К – 1998.

2.15. Хорунжий М.Й. Організація агропромислового комплексу : Підручник / К.:КНЕУ, 2000.

Матеріали Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

1. Річні бухгалтерські звітиЗакритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”.

2. Правила добровільного страхування ризиків аграрного товаровиробника.

3. Правила добровільного страхування сільськогосподарських тварин.

4. Рекомендації добровільного страхування ризиків вирощування водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах України.

5. Довідник до семінарських занять “Вступ до страхування”

Додаток 1

Заява

про добровільне страхування врожаю

сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень

КСП "Нігинське"

Просить укласти на умовах, передбачених Правилами від 6 червня 1997р. договір про добровільне страхування перелічених нижче сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

Особливості умови договору: вибіркове страхування - ярі зернові

(зазначити: "вибіркове страхування", "зниження якості продукції")

А.Страхування сільськогосподарських культур

Найменування с.г. культур Площа посіву, га Урожайність з1 га Урожайність, з якої визначається вартість врожаю Ціна 1Ц продукції
середня за 5 років середня за З кращих і з 5 років планова договірна
1 2 3 4 5 6 7 8
Пшениця яра 300 32 34 35 32 32 З0

Б. Страхування багаторічних насаджень

Найменування груп багаторічних насаджень (зерняткові, кісточкові, виноградники) Площа , га Вартість, грн. Знос, грн.
1 2 3 4 5
1 Зерняткові 9 210000

Умови страхування нам відомі.

Керівник господарства. (підпис) Стрельбіцький П.А

Головний бухгалтер. (підпис) Проток К.І

Адреса господарства: 32320 Хмельницька обл. Кам"янець-Подільський р.н, с.Нігин,

КСП "Нігинське" 20 березня 2002 р.

МП

Додаток 2

ДОГОВІР № 256

про добровільне страхування врожаю

сільськогосподарських культур

Страховик Київська філія ЗАТ “СГ "ТАС", в особі директора Мєлєтіч Любов Миколаївни, що діє на підставі положення, з однієї сторони і КСП "Нігинське" (далі Страхувальник) в особі Стрельбицького Петра Антоновича, що діє на підставі Статуту господарства, з другої сторони, уклали цей договір про таке:

1 .Предмет договору

1.1 .Страховик приймає на страхування врожай сільськогосподарських культур Страхувальника на умовах Правил добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств від 06 червня 1997 р. на випадок загибелі (пошкодження) його в наслідок страхового випадку.

1.2.Об'єктом страхування є: пшениця яра та багаторічні насадження

1.3.Страхові ризики визначені слідуючі: посуха, вимерзання, заморозок,град, злива, буря, пожежа.

З урахуванням специфіки природних умов і складу ризиків за проханням господарства виключено із складу ризиків: повінь, вимокання, сель. Ско-риговано базову тарифну ставку 10% на знижувальний коефіцієнт 0,25 і тарифна ставка становить 7,5%.

2. Страхова сума і страховий платіж

2.1.Вартість об'єктів страхування, страхова сума, тарифні ставки, скидки, франшиза, сума страхових платежів визначені у розрахунку (продовження додатка № 2), який є невід'ємною частиною цього договору.

2.2.Загальна страхова сума становить 398160 грн. (триста дев'яносто вісім тисяч сто шістдесят грн. 00 коп.).

2.3.Загальна сума обчислених страхових платежів складає 25536 ( двадцять п"ять тисяч п"ятьсот тридцять шість ) грн. 00 коп.

У разі сплати річної суми платежів за один раз Страхувальникові надається знижка в розмірі до 0,5%, тобто 127 грн. 68 коп. До сплати належить 25408,32 (двадцять п"ять тисяч чотириста вісім) грн.32 коп. страхових платежів по строках: - повна сума платежів або перша її частина в розмірі 25408 грн. 32 коп.,або -%повинні бути сплачені не пізніше 20 квітня 2002 р.; решта платежів у сумі______ грн.___ -___ коп. у строки:___________________ , але не пізніше "___ "_____________ р.

2.5.В разі внесення Страхувальником не повністю платежів за черговий строк по страхуванню сільськогосподарських культур, страхове відшкодування виплачується у тому відсотку від встановленого розміру нарахованої суми відшкодування, який відсоток становить сума сплачених платежів від загальної їх суми.

2.6.Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання агротехнічних заходів щодо вирощування та збирання врожаю сільськогосподарських культур, та невиконанням Страхувальником умов цього договору.

2.7.Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо Страхувальник несвоєчасно повідомить про настання страхового випадку без поважних причин або створить перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

3. Термін дії договору

3.1.Договір набуває чинності з наступного дня після надходження на рахунок Страховика всіх нарахованих платежів, або встановлених першим строком їх сплати, згідно з пунктом 2.5. і діє стосовно страхування сільськогосподарських культур до завершення збирання врожаю пропорційно сумі сплати страхових платежів. 3.2. Дія договору припиняється у разі:

• за згодою сторін;

• в разі закінчення терміну дії;

• виконання Страховиком зобов'язань перед Страхувальником у повному обсязі;

• несплати Страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;

• ліквідації Страхувальника у порядку, встановленому законодавством України;

• прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

• в інших випадках, передбачених законодавством України.

4. Зобов'язання сторін

4.1.Страхувальник зобов'язується:

• представити Страховику для визначення вартості врожаю сільськогосподарських культур і страхової суми заяву встановленої форми знеобхідними і достовірними цифровими даними;

• своєчасно сплачувати страхові платежі у терміни, обумовлені цим договором;

• протягом трьох діб письмово повідомити Страховика про ліквідацію, реорганізацію Страхувальника з дня документального підтвердження;

• повідомити Страховика про діючі договори страхування сільськогосподарських культур з іншими страховиками;

• протягом двох діб повідомити про загибель (пошкодження) застрахованих посівів. Якщо термін повідомлення припадає на вихідний день, то днем його закінчення вважається перший за ним робочий день;

• дотримуватись комплексу агротехнічних заходів щодо вирощування, догляду та збирання врожаю сільськогосподарських культур.

• в разі знищення (пошкодження) врожаю сільськогосподарських культур внаслідок неправомірних дій третіх осіб - негайно звернутися до органів міліції, внаслідок пожежі - до служб пожежного нагляду і одержати від них довідки, акти, що підтверджують факт страхового випадку і представити їх Страховику;

• вжити усіх можливих заходів для зменшення збитку і зберігати до прибуття представника Страховика пошкоджені сільськогосподарські культури у тому вигляді, який вони мали після страхового випадку;

• представити Страховику достовірну інформацію і докази про страховий випадок та його наслідки;

• надавати представнику Страховика можливість щодо огляду сільськогосподарських культур до укладання договору страхування, у період дії договору, на предмет їх зберігання , та після страхового випадку для визначення розміру збитку.

4.2.Страм тик чобон'ячуггься:

• вести страхову відповідальність за врожай сільськогосподарських культур, що належить Страхувальникові і зазначений у договорі страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про загибель (пошкодження) посівів сільськогосподарських культур вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів і при наявності їх з підтвердженням страхового випадку в 15-ти денний термін після повного збирання врожаю культури і оприбуткування його Страхувальником скласти фкт встановленої форми і визначити розмір втрат та провести виплату страхового відшкодування;

• керуватися при визначенні розміру збитку висновками відповідних служб та іншою інформацією компетентних відомств про причини втрат та розмір збитку документами Страхувальника, слідчих органів, судів.

5. Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені лише за письмовою згодою сторін.

6. Суперечки, що виникають стосовно виконання сторонами договору, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

7. Договір страхування складено у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

8.Юридичні адреси та реквізити сторін.

Продовження Додатку 2

Розрахунок вартості майна і страхових платежів

Вид майна Вартість майна, грн. Страхов а сумма, грн Франшиза Базова тарифна ставка, % Тарифна ставка з урах. франшизи, % Сума страхових платежів, грн.(гр.4х гр.8:100) Знижка Сума платежів до сплати, грн. (гр.9-гр.11)
% Сума грн. гр.4 х гр.5:100 % Сума, грн. (гр. 9х гр. 10:100)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 Врожай с.г. культур 268800 188160 - - 10 - 18816 2,5 4704 14112
2 Багаторічні насадження 210000 210000 0,3 630 3,5 3,2 6720 6720
Разом 398160 25536

Керівник Страховика _____________________ Мєлєтіч Л.М.

МП (підпис)

Керівник Страхувальника _____________________ Стрельбіцький П.А.

(підпис)

Головний бухгалтер

Страхувальника ____________________ Процюк К.І.

(підпис)


Додаток З
Страхове свідоцтво № 256

Про добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а також самих багаторічних насаджень

ЗАТ “СГ”ТАС”

Видано КСП "Нігинське" 32320 Хмельницької обл. Кам'янець-Подільського р-ну с.Нігинське у тому, що на підставі правил від 6.06.00р. та заяви від 20.3.2002р. урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а також самі багаторічні насадження, що належать даному господарству, взято на добровільне страхування строком від 20.3.02р. до 20.3 03р.

Вартість застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а також самих багаторічних насаджень (страхова сума) 398160 (триста дев'яносто вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Страхові платежі, що підлягають сплаті 25408,32 грн.

Платежі першого терміну надійшли 11 травня 2000р. - 2540832 грн., або 100 % обчисленої суми.

Решта платежів в сумі___-_____грн. повинна бути внесена не пізніше___ __________ ____р. у такі:________________________-_____________________________________________________

Якщо до встановленого чергового терміну платежі внесено не пов­ністю, то страхове відшкодування в разі загибелі або пошкодження застрахованих сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень виплачується у такому відсотку від встановленого розміру виплати, який відсоток складає вся сума внесених платежів від загальної їх суми, що підлягає оплаті в цілому за договором страхування.

Керівник Страховика _________________ Мєлєтіч Л.М.

(підпис)

Головний бухгалтер _________________ Навроцька О.І.

МП (підпис)

Додаток 4

ПОВІДОМЛЕННЯ

про загибель (пошкодження) сільськогосподарських культур

КСП "Нігинське"

Цим повідомляємо, що 15 червня 2002 року загинули (пошкоджені) сільськогосподарські культури внаслідок граду

_________________________________________________________________________________

(назва лиха, його тривалість, інтенсивність тощо)

Характер пошкодження рослин (дати короткий опис: зламано стебла, збито колоски)

Попереднє обстеження стану посівів (насаджень) виявило:

Назва загиблих та пошкоджених сільськогосподарських культур Фаза розвитку на момент лиха Площа, на якій загину ла (пошкоджена) культура,га 3 них пошкоджено повторно, га (вказати дату і номер пер шого пошкодження)

Із площі загиблої (пошкодженої) культури планується, га:

:

пересіяти : підсіяти

Яра пшениця молочно-воскова стиглість 50 - 50

Керівник підприємства ___________________ Стрельбіцький П.А

(підпис)

Додаток 5

ДОВІДКА

установи Страховика

1. Повідомлення КСП "Нігинське" про загибель (пошкодження) сільськогосподарських культур від 17.6 2002 р .отримано і зареєстровано.

2. Факт лиха і загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур перевірено за документами: районної гідрометеослужби та актом, складеним у присутності головного агронома району.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

(зазначити організації та документи), якими підтверджуються: факт загибелі ярої пшениці на площі 50 га в КСП "Нігинське"

18 червня 2002р.

Представник Страховика ____________________

(підпис)

3. Факт лиха і загибелі (пошкодження) сільськогосподарських куль­тур перевірено безпосередньо на місці за участю спеціаліста районної установи сільського господарства Головний агроном Мироненко Петро Пилипович

і встановлено таке: через незвичайні погодні умови - градобій, повністю пошкоджено посіви ярої пшениці на площі 50 га

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Начальник (заступник начальника, ____________________

представник Страховика) (підпис)

Керівник сільськогосподарського ____________________

підприємства(підпис)

Спеціаліст районної установи ____________________

сільського господарства (підпис)

18 червня 2002р.

Додаток 6

Назва Страховика: ЗАТ “СГ”ТАС”

АКТ №12

про загибель або пошкодження посівів (насаджень)

сільськогосподарських культур

в КСП "Нігинське" Хмельницької обл. Кам'янець-Подільського району

18 червня 2002р.

начальником (заступником начальника)_Нечипоренко В.І.

(назва Страховика)______________________________________

замісник директора ЗАТ “СГ”ТАС”______________________________________________

(посада, прізвище, ім'я, по-батькові)

складено цей акт у 2-х примірниках, один з яких передано господарству. При складанні акта на підставі даних гідрометеорологічної служби та ін­ших організацій і відомств встановлено факт загибелі ярої пшениці на площі 50 га, про що було повідомлено всі зацікавлені установи , а також документів господарства про розміри посівної площі, площі, з якої зібра­ний урожай, площі пошкодження (загиблих) і пересіяних (підсіяних) культур та оприбуткованого врожаю сільськогосподарських культур встанов­лені такі показники, що занесені до розрахунку цього акта.

Представник ЗАТ “СГ”ТАС” ___________________

(підпис)

Представник КСП "Нігинське" ____________________

(підпис)

Члени комісії ____________________

(підпис)

___________________

(підпис)

___________________

(підпис)

Додаток 6 (зворотна сторона)

РОЗРАХУНОК

розміру збитку та страхового відшкодування у зв'язку із загибеллю

або пошкодженням сільськогосподарських культур

Назва загиблої культури Господарське призначення Всього посіяно посаджено), га Уточнена посівна площа по документах с.г. підприєм ства Вартість врожаю з Ігав середньом у за оста'н ні 5 р Фактично отриманий урожай Варт, врожаю ін.культур посіяних замість іагиблих, грн. Вартість витрат на підсів і пересів, грн. Загальна вартість в зозрах.на всю пло щу посіву з урахуванням витрат на підсів і пересів,грн. Розмір збитку, грн. Страхове відшкод., грн.(ф 14 скорегов. на % від повідальн)
Ціна 1ц, грн Валовий збір, ц Вартість врожаю, грн. (гр.6 х гр.7) всього (гр.8 + гр.9.-гр.10) на 1 га (гр.11:гр.4) на 1 га (гр.5-гр.12) на всю площу посіву (гр.13х гр.4)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Яра пшениця на зерно 300 300 960 28 6750 189900 6833,34 3425,6 193307,4 644,34 315,66 94692 66284,4

Розрахунок склав старший інспектор Демченко Е.Н. ______________________

(посада, прізвище, ім"я, по батькові) (підпис)

Розрахунок затверджую:_________________________Всього підлягає виплаті 66284,40

Із належного страхового відшкодування утримано і зараховано на погашення_________________________

Страхове відшкодування в сумі 66284,40 грн. Перераховано на рахунок сільськогосподарського підприємства у відділення банку 15 вересня 2002р.

Начальник Страховика _____________________

(підпис)

Головний бухгалтерпідпис ______________________

(підпис)


Культури

Області

Озимі зернові Ярі зернові Кормові Овочі відкр. грунту, баштани, насінники Цукрові буряки Карто пля Сади, ягідники, виноград ники Тютюн, махорка Льон, конопля Коріандр, м'ята Розсадни ки, інші с.г. культури Культу ри захи шеного фунту
1. Вінницька 11.5 15.0 12.0 25.0 15.0 15.0 25.0 - - 19.0 15.0 10.0
2. Волинська 10.0 10.0 9.5 23.0 12.5 15.0 25.0 - 22.0 - 6.5 13.0
З.Дніпропетров 10.0 11.0 13.0 20.0 8.5 13.0 25.0 - 21.0 - 7.5 70
4. Донецька 10.0 11.0 13.0 20.0 8.5 15.0 25.0 - - - 8.0 7.0
5. Житомирська 10.0 14.0 16.0 25.0 15.0 16.0 20.5 - 25.0 - 13.0 7.0
6. Закарпатська 10.5 15. 0 18.0 20.0 - 15.0 25.0 16.0 - - 6.5 10.0
7. Запорізька 9.5 14.0 13.0 25.0 - 17.0 22.0 - 10.5 19.0 6.5 7.0
8. Ів.-Франків. 9.0 15.0 15.0 25.0 7.0 16.0 25.0 - 12.0 - 9.0
9 Київська 10.0 9.5 15.0 25.0 9.0 17.0 20.5 - 11.5 25.0 10.0 7.0
10. Кіровоград 10.5 12.5 15.0 25.0 9.0 15.5 25.0 - - 25.0 10.0 7.0
11.Крим 9.5 10.0 10.0 15.0 14.5 16.0 22.0 10.0 25.0 10.5 10.0 7.0
12. Луганська 14.0 9.0 11.5 20.0 - 20.0 25.0 - - - 7.5 7.0
13. Львівська 9.0 9.5 13.0 20.0 9.0 16.5 20.0 - 25.0 - 11.5 7.0
14.Миколаївська 11.5 10.5 14.0 25.0 9.0 16.0 20.0 - - 10.0 7.0 7.0
15. Одеська 11.5 13.5 20.0 20.0 15.0 20.0 20.0 - - 25.0 10.5 10.0
І6.Полтавська 11.5 9.5 13.0 25.0 9.5 20.0 25.0 - - 25.0 6.5 8.5
17. Рівенська 10.5 13.0 13.0 21.0 10.0 20.0 20.0 - 22,5 10.0 10.5 7.0
18. Сумська 10.5 12.0 11.0 20.0 10.0 17.5 21.5 - 16.0 10.0 6.5 7.0
19.Терноп. 10.0 15.0 11.0 25.0 10.5 18.5 25.0 16.0 - - 7.5 7.0
20. Харківська 11.5 10.0 12.5 25.0 9.0 16.0 25.0 - - - 15.5 8.0
21 Херсонська 11.5 14.5 10.5 20.0 - 14.0 20.0 - - 19.0 6.5 7.0
22.Хмельниц. 9.0 12.0 10.0 25.0 9.5 20.0 25.0 16.0 - 25.0 15.0 7.0
23. Черкаська 11.5 11.5 10.0 20.0 9.0 17.0 25.0 - 10.5 10.0 15.0 7.0
24. Черновицька 10.5 15.0 14.0 20.0 15.0 20.0 25.0 - - - 10.0 7.0
25. Чернігів. 10.5 12.0 13.0 20.0 9.5 17.0 25.0 - 10.5 10.0 15.5 7.0
СЕРЕДНЯ 10.0 12.0 13.0 22.0 9.2 16.9 23.2 13.6 17.6 16.5 9.8 7.8

Додаток 7

Тарифні ставки обов'язкового і добровільного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, %



Блок-схема аналізу ризику

Класифікація ризиків за можливістю управління ними


Схема управління ризиком

Фінансові надбання ЗАТ “СГ”ТАС” у 2002 році (в млн.грн.):

1. Статутний фонд 5,500
2. Страхові платежі 93,314
3. Страхові виплати 7,944
4. Резерв незароблених премій 31,08
5. Основні засоби 3,565
6. Балансовий прибуток 66,642

Укрупнена структура страхового портфеля ЗАТ “СГ”ТАС”

1. Страхування майна 40%
2. Страхування автотранспорту 24%
3. Інші добровільні (вантаж, морське сільськогосподарське) 8%
4. Особисте страхування (н/вип + медичне) 5%
5. Стахування громадянської відповідальності володарів автотранспорту 5%
6. Обов¢язкове страхуваня водіїв 4%
7. Страхування членів ДПД 4%
8. Авіаційне страхування 4%
9. Страхування відповідальності 3%
10. “Зелена карта” 3%

Тарифні ставки із страхування затрат на посіви сільськогосподарських культур в ЗАТ “СГ”ТАС” (%)

Культура Вимерзання Град, злива, буря, затоплення Пожежа Загальний тариф
Озимі культури 4 2.5 0.5 7
Ярі зернові 4.5 0.5 5
Зернобобові 5 0.3 5.3
Кукурудза 4.5 0.2 4.7
Цукрові буряки 5 5
Соняшник 4.5 0.5 5
Інші технічні культури 5 0.3 5.3
Картопля 5 5
Овочеві та баштанні 5.5 5.5
Насінники овочевих культур 5.5 0.5 6
Однорічні сіяні трави 4 4
Багаторічні сіяні трави 3.5 2.5 6

Страхування майна сільськогосподарських підприємств у 2001і 2002pp.

2001 2002 2002 до 2001(+,-)
Назва договорів

страхова сума,

тис. гри.

договорів

страхова сума,

тис. гри.

договорів тис .грн.
Державні
сільгосппідпри-
ємства:
урожай
сільськогосподарських
культур 6 252,8 963,9 1 711,1
витрати на
вирощування
посівів 12 1777 775 11435,8 63 9658,8
будівлі, споруди 22 13383,4 21 3986,4 -1 -9397
тварини X 1513,6 40 5319,6 X 3806
всього X 16926,8 143 21705,7 X 4778,9
Фермерські
господарства:
урожай
сільськогосподарських
культур 16 235,5 43 4088 27 3852,5
витрати на
вирощування
посівів 9 71 391 35444,3 382 35373,3
будівлі, споруди 18 1167,6 45 4853,3 27 3685,7
тварини X 79,5 95 11307.4 X 11227,9
всього X 1553,6 574 55693 X 54139,4
ксп
урожай
сільськогосподарських
культур 150 8289,7 163 116486,6 13 108196,9
витрати на
вирощування
посівів 107 7859 324 132107,9 217 124248,9
будівлі, споруди 301 135088,2 129 1175380,6 -172 1040292,4
тварини X 9449,1 188 20764,5 X 11315,4
всього 641 160686 804 1444739,6 163 1284053,6

Розрахунок страхових субсидій на відшкодування 50% страхових платежів по сільськогосподарському страхуванню

Культури Вартість реалізованої продукції за 2002 р., грн. Тарифна ставка,% Сума страхових платежів, грн. Страхові субсидії (50% страхового платежу), грн.
Зернові 2749658900 11 302462479 151231239.5
Олійні 965302600 12 115836312 57918156
Цукрові буряки 65552900 9 5899761 2949880.5
Картопля 39106900 17 6648173 3324086.5
Овочі 282840700 22 62224954 31112477
Плоди і ягоди 44628000 23 10264440 5132220
Виноград 16880100 23 3882423 1941211,5
Льон 6009100 18 1081638 540819
Тютюн 427800 13 55614 27807
Разом 4170407000 16.44 508355794 254177897

Розподіл основних видів ризиків аграрного підприємства за можливістю контролювати їх.

Ступінь контрольованості ризику Види ризику за джерелами
Виробничий Ринковий Фінансовий Технічний Правовий Людський фактор
Контрольований

Технологія виробництва, хвороби тварин,

шкідники і хвороби рослин

- - Збої та поломки обладнання, техніки - Низька кваліфікація персоналу
Частково контрольований Погодні умови: посухи (зрошення) Нестабільність цін (біржові угоди) Кредитний, інвестиційний, дебіторський Моральний знос техніки і обладнання під впливом НТП Крадіжки, псування обладнання
Неконтрольований

Погодні умови: град, заморозки; епізоотії сільськогосподарських тварин проти яких відсутні ліки;

нестача ресурсів.

Нестабільність цін на продукцію і ресурси, викликана інфляцією, монополізацією ринку Валютний

Зміни в національному законодавстві

Ратифікація міжнародних актів.

Смерть ключових працівників

[1] Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент.– 3-е изд.–М.:Гардарики, 2000.– с.207

[2] Див. попер. – с. 209