Інвентаризація заборгованості по нестачах і утратам від псування цінностей повинна забезпечити перевірку причин, що затримують розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі і віднесення її на винних осіб чи списання у встановленому порядку.
В акті інвентаризації розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків указується назва боржника, за що і коли виник борг, дата ухвалення рішення суду чи іншого органа (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріального збитку, а якщо таке рішення не прийняте, то вказується дата, на яку Підприємством пред'явлений позов, і сума заборгованості на дату інвентаризації.
Під час інвентаризації заборгованості працівниками Підприємства перевіряється відповідність даних бухгалтерського обліку виданим авансам, звітам по них, виявляються вчасно не отримані депонентські суми.
В акті інвентаризації розрахунків указуються найменування рахунків, суми неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, а також суми кредиторської і дебіторської заборгованості, по яких термін задавнення позову минув.
Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Ця заборгованість повинна відбиватися по балансу не менш п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадку майнової зміни боржника.
Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, по яких термін задавнення позову минув, підлягають віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності в місяці, що випливає після витікання терміну задавнення позову.
У всіх інших випадках суми кредиторської заборгованості, а також суми депонентської заборгованості, по яких термін задавнення позову давно минув, підлягають перерахуванню Підприємством у відповідний бюджет не пізніше 10 числа місяця, що випливає після витікання терміну задавнення позову.
Списання дебіторської заборгованості виробляється в порядку, визначеному Положенням № 250.
Суми кредиторської заборгованості, по яких термін задавнення позову минув і які відносяться на результати фінансово-господарської діяльності для цілей оподатковування, вважаються отриманими безоплатно і тому збільшують валовий доход Підприємства.
13. Складання протоколу інвентаризаційної комісії
Для узагальнення даних про наявність майна про причини зміни його стану і вартості інвентаризаційна комісія складає протокол, де вказується:
— у першій графі – номер типової форми первинної облікової документації інвентаризації;
— в другій - назву типової форми;
— у третій – порядковий номер інвентаризаційного опису чи акту (для запобігання помилок бажано нумерувати згруповані по рахунках інвентаризаційні описи й акти при переносі інформації до протоколу);
— у четвертій – загальну кількість у натуральних вимірниках усіх цінностей, записаних у цьому описі, за даними обліку (тобто перелік і кількість майна, що знаходиться на відповідальному збереженні в матеріально відповідальної особи, зазначеної в описі), незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах і т.п.) вони відбиті;
— у п'ятій - вартість майна за даними обліку;
— у шостій - загальну кількість у натуральних вимірниках усіх цінностей, що записані в цьому описі, виявлених при інвентаризації, незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах і т.п.) вона відбита;
— у сьомій - вартість майна, виявленого при інвентаризації і зазначеного в інвентаризаційному описі.
Розбіжності між даними бухгалтерського обліку й інвентаризації цінностей повинні бути відбиті в порівняльних відомостях.
У протоколі підсумки по рахунках бухгалтерського обліку повинні дорівнювати залишкам відповідних рахунків у Головній книзі після відображення результатів інвентаризації в обліку.
Впровадження запропонованих пропозицій надає можливість завершити процес паювання майна у відповідності до чинного законодавства.
РОЗДІЛ 4
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Організація охорони праці в реформованому підприємстві
Відповідно до Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно–правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.[9]
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно–правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно–правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно–правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно–рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.[27]
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці”, Наказу Держнаглядохоронпраці №73 від 3 серпня 1993 р. “Про типове положення про службу охорони праці” в господарстві для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці створена служба охорони праці. Вона входить до структури підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб.[27]
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
- опрацьовує цілісну СУОП, сприяє удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
- проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
- складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, виробничого середовища;
- проводить для працівників вступний інструктаж з охорони праці;
- організує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
- організує проведення паспортизації санітарно-технічного стану робочих місць, цехів та дільниць;
- веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
- організує розробку перспективних та поточних планів з охорони праці;
- організує роботу кабінету з охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці;
- бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;
- бере участь у розробці нормативних актів підприємства з питань охорони праці;
- готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці для підприємства;
- контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з охорони праці;
- контролює виконання приписів органів держнагляду, пропозицій профспілкових комітетів та уповноважених трудового колективу;
- контролює відповідність нормативним актам про охорону праці машин, технологій, засобів колективного та індивідуального захисту;
- контролює своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих;
- контролює забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими і шкідливими умовами праці.[27]
4.2 Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.