Смекни!
smekni.com

Товарознавча характеристика і конкурентоспроможність цукру та організація торгівлі ним в торгівельних (стр. 1 из 14)

Зміст

Вступ

1. Комплексний підхід до управління якістю цукру

2. Товарознавча характеристика цукру, що виробляється в Житомирській області

2.2 Якість цукру, що виробляється в Житомирській області

2.2.1. Органолептичні показники

2.2.2. Фізико-хімічні показники

2.2.3. Показники безпеки

3. Конкурентоспроможність цукру, що виробляється на різних підприємствах Житомирської області

4. Організація торгівлі цукром в ТД “Дарниця”

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні в нашій державі спостерігається позитивна динаміка економічного розвитку, формуються цивілізовані взаємовідносини між товаровиробниками і споживачами, тому питання якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції набувають особливого значення.

Наразі перед нашою країною дуже гостро постає питання вступу до Світової організації торгівлі. Багато дискутують з цього приводу, але зрозуміло одне - якщо на державному рівні не буде приділено достатньої уваги підвищенню якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, тоді у разі вступу України до СОТ не всі наші виробники витримають жорстку конкуренцію із західними компаніями і залишаться сам на сам зі своїми проблемами. Забезпечення якості продукції має стати завданням загальнодержавної ваги і основним шляхом його розв'язання - державна підтримка впровадження сучасних методів управління якістю.

Вже сьогодні національні виробники, котрі зі своєю продукцією вийшли на міжнародні ринки, знають, що без впровадження систем управління якістю, які відповідають вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000 практично неможливо знайти торгового партнера.

Крім проблеми забезпечення і підтримання якості продукції існує ще проблема забезпечення конкурентоспроможності. На ринок має виводитися лише високо конкурентний товар. Тому передусім необхідно виробити сучасне уявлення про конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність - це характеристика продукції, яка вказує на її відміну від товару конкуренту як по ступеню відповідності конкретній суспільній потребі так і по витратам на її задоволення. Це сукупність якісних і вартісних характеристику товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його привабливість в очах споживача. Тобто все те, що забезпечує перевагу товару на ринку, сприяє його успішному збуту в умовах конкуренції. Конкуренція - елемент ринкового механізму або форма взаємодії ринкових суб'єктів чи економічне суперництво товаровиробників за долю ринку і прибутку, або механізм регулювання пропорції суспільного виробництва.

Конкурентоспроможність більш широке поняття ніж якість, що є обов'язковим її компонентом конкурентоспроможності і включає:

• якість як обов'язковий компонент;

• економіку створення, збуту, сервісу товару, економічні можливості споживача;

• естетичні характеристики, імідж товару.

У сучасних умовах конкурентоспроможність продукції залежить від багатьох факторів, передусім: обсягів знань співробітників, впровадження гнучких виробничих процесів і вміння миттєво реагувати на запити споживачів. На жаль, на сьогодні якість більшості продовольчих товарів, які знаходяться на ринку України, залишає бажати кращого.

Тож метою моєї дипломної роботи є аналіз організації торгівлі за матеріалами торгового дому “Дарниця” і управління якістю цукру, дослідження якості і конкурентоспроможності цукру, що виготовляється різними підприємствами Житомирської області.

До основних завдань даної роботи відносяться:

- розкриття комплексного управління якістю цукру;

- порівняльна товарознавча характеристика цукру, що виготовляється різними підприємствами Житомирської області;

- визначення конкурентоспроможності цукру;

- проаналізувати ефективність організації торгівлі цукром в ТД “Дарниця” та вказати шляхи її вдосконалення.

В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічного), обробка матеріалів з використанням ЕОМ.

Розділ 1. Комплексний підхід до управління якістю цукру

1.1. Роль цукру в харчуванні людини

Завдяки цінним харчовим, смаковим та фізичним властивостям цукор став одним з найважливіших харчових продуктів першої необхідності.

Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він швидко відновлює сили, завдяки легкості і швидкості його засвоєння клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м’язів, особливо м’язів серця. Солодкий смак цукру збуджує і укріплює нервову систему. Цукор сприяє гостроті зору, слуху, використовується для усіх систем організму та утворення глікогену і жиру, білково-вуглеводних сполук. При раціональному споживанні цукру підвищується захисна функція організму, яка перешкоджає проникненню інфекції в організм.

Цукор є висококалорійним продуктом: енергетична цінність 100 г при окисненні в організмі людини становить 1565 кДж (374 ккал). За хімічною природою цукор - це чистий вуглевод цукроза. Цукроза має приємний солодкий смак. В водних розчинах солодкість цукрози відчувається при концентрації біля 0,4%. Цукроза швидко і легко засвоюється організмом, розщеплюючись на глюкозу та фруктозу під дією ферментів:

С12Н22О11 + Н2О = С6Н12О6 + С6Н12О6

Вміст цукрози в цукрі коливається від 99,55% до 99,9% залежно від виду. Добова фізіологічна норма становить 70 -100 г для людей, що ведуть звичайний спосіб життя, а для людей, що займаються тяжкою фізичною працею або спортом потрібно 100-120 г. Добову норму слід диференціювати залежно від способу життя, віку та фізіологічного стану людини. Споживання цукру повинно бути в розумних межах і становити 10-30% загальної кількості калорій. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує споживати 30-50 г на добу. Споживання цукру населенням залежить від прибутків населення, цін на цукор та інші продукти, виду праці, стану здоров'я людини, національних особливостей, кліматичних умов, сезону.

За ХХ століття споживання цукру в Україні і інших країнах збільшилось. Поряд з позитивною дією на організм людини він може і негативно впливати на здоров’я. Зловживання цукром може порушити обмін речовин, призводить до систематичного перезбудження інсулярного апарату підшлункової залози, може бути причиною його розладу. Вживання цукру в надмірних дозах перенавантажує кров глюкозою, яка в цьому випадку перетворюється в жири, тобто починається ожиріння організму. Цукор також є джерелом утворення холестерину, котрий сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонії і виникненню важкої хвороби цукрового діабету. За даними ВООЗ споживання цукру в країнах з низькою смертністю становить від 25 до 81 г на добу, в країнах з високою смертністю через захворювання системи кровообігу від 87 до135 г[53].

Вміст глюкози в крові поповнюється двома шляхами всмоктуванням моносахаридів (переважно глюкози) у тонкій кишці і розкладанням глікогену в печінці. Частка глюкози серед моносахаридів становить майже 90% і є основним енергетичним джерелом. Поряд з глюкозою в крові міститься також незначна кількість фруктози, пентоди та інших речовин невуглеводної породи з відновними властивостями (глутатіон, сечова кислота, креатин). Сума цих речовин, що визначаються разом з глюкозою, має назву "цукор крові".

Вміст цукру у венозній крові на 0,5 моль/л нижчий, ніж в артеріальні, оскільки більшість тканин організму має здатність поглинати глюкозу. Величина цієї різниці від фізіологічної активності тканин. При підвищеному фізичному навантаженні інтенсивність поглинання глюкози зростає, внаслідок чого артеріовенозна різниця збільшується.

Печінка виділяє у кров в середньому 3,5 мг глюкози за одну хвилину. Виділення глюкози печінкою залежить від вмісту цукру, що потрапляє в печінку з кров'ю. При низькому вмісті цукру в крові печінка виділяє глюкозу в кров, а при високому захоплює її і використовує для синтезу глікогену. Отже, однією з найважливіших функцій печінки є підтримування сталого рівня глюкози в крові, в основі якої лежить здатність ферментних систем клітин печінки змінювати свою активність залежно від концентрації цукру в крові.

На вміст цукру в крові може впливати і м'язова тканина, яка в період інтенсивної роботи поглинає значну кількість глюкози з крові і використовує її для синтезу глікогену. Глікоген м'язів є важливим джерелом енергії, необхідної для забезпечення її здатності до скорочення.

Майже 50-70% глюкози, виділяється печінкою, потрапляє в клітини головного мозку, де окислюється до кінцевих продуктів. Усі енергетичні затрати центральної нервової системи компенсуються за рахунок вуглеводів. Ось чому зниження вмісту цукру в крові негативно впливає, насамперед, на функції головного мозку. Інші органи й тканини організму також здатні поглинати глюкозу і здійснювати метаболічні перетворення її, однак провідна роль у цих процесах належить печінці.

Вміст цукру в крові в основному, регулюється центральною нервовою системою. Особливу роль у цьому регулятивному процесі відіграє кора великих півкуль головного мозку, довгастий мозок і гіпоталамус. У гіпоталамусі зосереджено центри, які регулюють обмін вуглеводів шляхом підвищення активності симпатичного відділу вегетативної системи та шляхом впливу на передню частину гіпофізу, що регулює функціональну активність залоз внутрішньої секреції. Гіпоталамус має безпосередні зв'язки також з корою великих півкуль головного мозку. При збудженні гіпоталамусу, звідки передаються на гормональний ланцюг регуляції, в якому беруть участь ендокринні залози під шлункова, надниркові та передня частина гіпофізу. Суть гормональної регуляції вмісту цукру в крові за участю ендокринних залоз полягає в підтримуванні рівноваги між інсуліном гормоном В-клітин підшлункової залози та контрінсумерними гормонами адреналіном, глюкогеном і глюкокаратикоїдами. Кожен із зазначених гормонів має певний вплив на вміст цукру в крові[34].