регистрация / вход

Товарознавча характеристика і конкурентоспроможність цукру та організація торгівлі ним в торгівельних

Зміст Вступ Комплексний підхід до управління якістю цукру Роль цукру в харчуванні людини Управління якістю цукру на виробничому підприємстві Управління якістю цукру в торгівельному підприємстві

Зміст

Вступ

1. Комплексний підхід до управління якістю цукру

2. Товарознавча характеристика цукру, що виробляється в Житомирській області

2.2 Якість цукру, що виробляється в Житомирській області

2.2.1. Органолептичні показники

2.2.2. Фізико-хімічні показники

2.2.3. Показники безпеки

3. Конкурентоспроможність цукру, що виробляється на різних підприємствах Житомирської області

4. Організація торгівлі цукром в ТД “Дарниця”

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні в нашій державі спостерігається позитивна динаміка економічного розвитку, формуються цивілізовані взаємовідносини між товаровиробниками і споживачами, тому питання якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції набувають особливого значення.

Наразі перед нашою країною дуже гостро постає питання вступу до Світової організації торгівлі. Багато дискутують з цього приводу, але зрозуміло одне - якщо на державному рівні не буде приділено достатньої уваги підвищенню якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, тоді у разі вступу України до СОТ не всі наші виробники витримають жорстку конкуренцію із західними компаніями і залишаться сам на сам зі своїми проблемами. Забезпечення якості продукції має стати завданням загальнодержавної ваги і основним шляхом його розв'язання - державна підтримка впровадження сучасних методів управління якістю.

Вже сьогодні національні виробники, котрі зі своєю продукцією вийшли на міжнародні ринки, знають, що без впровадження систем управління якістю, які відповідають вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000 практично неможливо знайти торгового партнера.

Крім проблеми забезпечення і підтримання якості продукції існує ще проблема забезпечення конкурентоспроможності. На ринок має виводитися лише високо конкурентний товар. Тому передусім необхідно виробити сучасне уявлення про конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність - це характеристика продукції, яка вказує на її відміну від товару конкуренту як по ступеню відповідності конкретній суспільній потребі так і по витратам на її задоволення. Це сукупність якісних і вартісних характеристику товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його привабливість в очах споживача. Тобто все те, що забезпечує перевагу товару на ринку, сприяє його успішному збуту в умовах конкуренції. Конкуренція - елемент ринкового механізму або форма взаємодії ринкових суб'єктів чи економічне суперництво товаровиробників за долю ринку і прибутку, або механізм регулювання пропорції суспільного виробництва.

Конкурентоспроможність більш широке поняття ніж якість, що є обов'язковим її компонентом конкурентоспроможності і включає:

• якість як обов'язковий компонент;

• економіку створення, збуту, сервісу товару, економічні можливості споживача;

• естетичні характеристики, імідж товару.

У сучасних умовах конкурентоспроможність продукції залежить від багатьох факторів, передусім: обсягів знань співробітників, впровадження гнучких виробничих процесів і вміння миттєво реагувати на запити споживачів. На жаль, на сьогодні якість більшості продовольчих товарів, які знаходяться на ринку України, залишає бажати кращого.

Тож метою моєї дипломної роботи є аналіз організації торгівлі за матеріалами торгового дому “Дарниця” і управління якістю цукру, дослідження якості і конкурентоспроможності цукру, що виготовляється різними підприємствами Житомирської області.

До основних завдань даної роботи відносяться:

- розкриття комплексного управління якістю цукру;

- порівняльна товарознавча характеристика цукру, що виготовляється різними підприємствами Житомирської області;

- визначення конкурентоспроможності цукру;

- проаналізувати ефективність організації торгівлі цукром в ТД “Дарниця” та вказати шляхи її вдосконалення.

В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічного), обробка матеріалів з використанням ЕОМ.

Розділ 1 . Комплексний підхід до управління якістю цукру

1.1. Роль цукру в харчуванні людини

Завдяки цінним харчовим, смаковим та фізичним властивостям цукор став одним з найважливіших харчових продуктів першої необхідності.

Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він швидко відновлює сили, завдяки легкості і швидкості його засвоєння клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м’язів, особливо м’язів серця. Солодкий смак цукру збуджує і укріплює нервову систему. Цукор сприяє гостроті зору, слуху, використовується для усіх систем організму та утворення глікогену і жиру, білково-вуглеводних сполук. При раціональному споживанні цукру підвищується захисна функція організму, яка перешкоджає проникненню інфекції в організм.

Цукор є висококалорійним продуктом: енергетична цінність 100 г при окисненні в організмі людини становить 1565 кДж (374 ккал). За хімічною природою цукор - це чистий вуглевод цукроза. Цукроза має приємний солодкий смак. В водних розчинах солодкість цукрози відчувається при концентрації біля 0,4%. Цукроза швидко і легко засвоюється організмом, розщеплюючись на глюкозу та фруктозу під дією ферментів:

С12Н22О11 + Н2О = С6Н12О6 + С6Н12О6

Вміст цукрози в цукрі коливається від 99,55% до 99,9% залежно від виду. Добова фізіологічна норма становить 70 -100 г для людей, що ведуть звичайний спосіб життя, а для людей, що займаються тяжкою фізичною працею або спортом потрібно 100-120 г. Добову норму слід диференціювати залежно від способу життя, віку та фізіологічного стану людини. Споживання цукру повинно бути в розумних межах і становити 10-30% загальної кількості калорій. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує споживати 30-50 г на добу. Споживання цукру населенням залежить від прибутків населення, цін на цукор та інші продукти, виду праці, стану здоров'я людини, національних особливостей, кліматичних умов, сезону.

За ХХ століття споживання цукру в Україні і інших країнах збільшилось. Поряд з позитивною дією на організм людини він може і негативно впливати на здоров’я. Зловживання цукром може порушити обмін речовин, призводить до систематичного перезбудження інсулярного апарату підшлункової залози, може бути причиною його розладу. Вживання цукру в надмірних дозах перенавантажує кров глюкозою, яка в цьому випадку перетворюється в жири, тобто починається ожиріння організму. Цукор також є джерелом утворення холестерину, котрий сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонії і виникненню важкої хвороби цукрового діабету. За даними ВООЗ споживання цукру в країнах з низькою смертністю становить від 25 до 81 г на добу, в країнах з високою смертністю через захворювання системи кровообігу від 87 до135 г[53].

Вміст глюкози в крові поповнюється двома шляхами всмоктуванням моносахаридів (переважно глюкози) у тонкій кишці і розкладанням глікогену в печінці. Частка глюкози серед моносахаридів становить майже 90% і є основним енергетичним джерелом. Поряд з глюкозою в крові міститься також незначна кількість фруктози, пентоди та інших речовин невуглеводної породи з відновними властивостями (глутатіон, сечова кислота, креатин). Сума цих речовин, що визначаються разом з глюкозою, має назву "цукор крові".

Вміст цукру у венозній крові на 0,5 моль/л нижчий, ніж в артеріальні, оскільки більшість тканин організму має здатність поглинати глюкозу. Величина цієї різниці від фізіологічної активності тканин. При підвищеному фізичному навантаженні інтенсивність поглинання глюкози зростає, внаслідок чого артеріовенозна різниця збільшується.

Печінка виділяє у кров в середньому 3,5 мг глюкози за одну хвилину. Виділення глюкози печінкою залежить від вмісту цукру, що потрапляє в печінку з кров'ю. При низькому вмісті цукру в крові печінка виділяє глюкозу в кров, а при високому захоплює її і використовує для синтезу глікогену. Отже, однією з найважливіших функцій печінки є підтримування сталого рівня глюкози в крові, в основі якої лежить здатність ферментних систем клітин печінки змінювати свою активність залежно від концентрації цукру в крові.

На вміст цукру в крові може впливати і м'язова тканина, яка в період інтенсивної роботи поглинає значну кількість глюкози з крові і використовує її для синтезу глікогену. Глікоген м'язів є важливим джерелом енергії, необхідної для забезпечення її здатності до скорочення.

Майже 50-70% глюкози, виділяється печінкою, потрапляє в клітини головного мозку, де окислюється до кінцевих продуктів. Усі енергетичні затрати центральної нервової системи компенсуються за рахунок вуглеводів. Ось чому зниження вмісту цукру в крові негативно впливає, насамперед, на функції головного мозку. Інші органи й тканини організму також здатні поглинати глюкозу і здійснювати метаболічні перетворення її, однак провідна роль у цих процесах належить печінці.

Вміст цукру в крові в основному, регулюється центральною нервовою системою. Особливу роль у цьому регулятивному процесі відіграє кора великих півкуль головного мозку, довгастий мозок і гіпоталамус. У гіпоталамусі зосереджено центри, які регулюють обмін вуглеводів шляхом підвищення активності симпатичного відділу вегетативної системи та шляхом впливу на передню частину гіпофізу, що регулює функціональну активність залоз внутрішньої секреції. Гіпоталамус має безпосередні зв'язки також з корою великих півкуль головного мозку. При збудженні гіпоталамусу, звідки передаються на гормональний ланцюг регуляції, в якому беруть участь ендокринні залози під шлункова, надниркові та передня частина гіпофізу. Суть гормональної регуляції вмісту цукру в крові за участю ендокринних залоз полягає в підтримуванні рівноваги між інсуліном гормоном В-клітин підшлункової залози та контрінсумерними гормонами адреналіном, глюкогеном і глюкокаратикоїдами. Кожен із зазначених гормонів має певний вплив на вміст цукру в крові[34].

Крім безпосереднього використання цукру в харчуванні, цукор широко використовують при виготовленні кондитерських та хлібобулочних виробів, плодоовочевих і молочних консервів, напоїв та інших харчових продуктах, він використовується як структуроутворювач, поліпшує смакові властивості виробів тощо.

Отже, цукор є цінним смаковим, поживним і корисним продуктом.

1.2. Управління якістю цукру на виробничому підприємстві

Управління якістю цукру здійснюється на усіх етапах виробництва та реалізації.

Якість цукру залежить від сировини, тому управління його якістю починається ще при вирощуванні цукрових буряків. Вони є єдиним джерелом вітчизняної сировини для виробництва цукру. Під час вирощування проводять роботи, які сприяють високій врожайності цукрових буряків.

Від технології вирощування залежить оптимальний хімічний склад, який наведений на рис.1.1.

Технологічні якості коренеплодів цукрового буряка в першу чергу характеризуються цукристістю, спілістю, станом тургору (тургор — пружність бурячної тканини), ступенем забруднення, наявністю нецукрів у бурячному соку.

Рис.1.1 Хімічний склад цукрового буряка

У переробку надходять коренеплоди спілого буряка масою 350—400 г з мінімальним вмістом домішок (землі, піску, зеленої маси, каменів) і гарним тургором. Коренеплоди у виробництві поводяться по-різному. Нецукрові речовини негативно впливають на якість та технологічний процес виробництва цукру. Целюлоза, геміцелюлози, велика частина білків, пектинових речовин і сапоніни відокремлюються з жомом і на технологію цукру не впливають.

З усіх форм азоту негативно впливає на виробництво цукру амінокислотний, бетаїнний, нітратний, маса якого складає приблизно 1 /3 його загального вмісту в буряку. Ці форми азоту переходять у мелясу і сприяють збільшенню її маси і вмісту в ній цукрози.

До найважливіших ферментів цукрового буряка відноситься інвертаза р-фруктофуранозідаза, що каталізує розщеплення цукрози на моносахариди, пероксидаза і пектаза[17].

Управління якістю передбачає здійснення контролю якості на певних етапах виробництва. Так в цукрових буряках контролюють якість згідно ДСТУ 4515. Якщо вони відповідають вимогам стандарту, то вважаються кондиційними. Контроль якості цукрових буряків здійснюється при надходженні на цукровий завод та при направлені його на переробку після зберігання. Буряк, що містить вище норми коренеплодів квітнучих, підв'ялених, із сильними механічними ушкодженнями, підморожених, але непочорнілих, приймається як некондиційний. При існуючій виробничій потужності цукробурякових заводів і прийнятих термінів зберігання (45-50 діб) близько 60% буряка проходить стадію збереження на призаводських і периферійних бурякоприймальних пунктах. Як би добре не зберігали цукровий буряк, при збереженні живих коренів в ньому завжди втрачається цукроза на дихання. Інтенсивність дихання і втрати цукрози залежать від температури зберігання. При низьких температурах втрати цукрози менші, а при підвищенні температури на 10°С - збільшуються майже в 2—2,5 рази. Крім перетворення цукрози у вуглекислий газ при диханні коренеплодів, здійснюється перетворення її в деякі нецукри, тому при зберіганні буряку повна втрата цукрози більша тієї кількості, що використовувалась на утворення вуглекислого газу.

Дотримання вимог щодо збирання коренеплодів, зберігання та оцінка їх якості, відіграють визначну роль в діяльності підприємства. Це впливає на продуктивність його роботи, ефективність виробництва, якість товарного цукру[68].

Сучасний цукровий завод - це велике, добре оснащене сучасною технікою підприємство, яке працю цілодобово по неперервній технології. На заводах використовуються системи якості, що сприяють отриманню високоякісного цукру. Так, на Чуднівському та цукровому заводі ім. Цюрупи діють системи якості вже декілька років.

Управління якістю цукру здійснюється на кожному етапі виробництва (рис. 1.1).



Рис.1.1 Етапи виробництва цукру-піску та стадії контролю

Цукрові коренеплоди транспортуються за домогою гідравлічних транспортерів, на яких встановлено спецустаткування для відокремлення домішок від коренеплодів. Коренеплоди надходять в коритоподібну мийку, в якій відмивається від землі. Наступним важливим процесом є отримання із цукрових коренеплодів соку. Для цього сировину подають в центробіжні, барабанні або дискові машини щоб отримати стружку. В сучасних дифузійних апаратах неперервної дії, стружка рухається назустріч гарячому потоку води, в яку поступово дифундує цукроза і частина нецукрів.

В дифузійний сік з цукрового буряка переходить майже вся цукроза і близько 80% розчинних нецукрів. В присутності великої кількості нецукрів цукроза кристалізується повільно, вміст її в мелясі зростає. Це обумовлено тим, що деяка частина здатна утримувати в розчині 1,3 –1,5% цукрози.

Для отримання високоякісного цукру дифузійний сік піддають очищенню з метою видалення з нього якнайбільшої кількості нецукрів і доведення його до слаболужної реакції.

Відомо багато методів очистки дифузійного соку від нецукрів, але на виробництві застосовують лише один – обробку дифузійного соку вапном (дефекація, сатурація). При простоті цих технологічних операцій і не високій ціні реагентів, цей спосіб забезпечує доволі високий ефект очищення дифузійного соку, а цукроза при цьому майже не розщеплюється.

Схема очистки дифузійного соку складається з наступних основних операцій:

· преддефекація;

· основна дефекація;

· перша сатурація;

· друга сатурація;

· сульфітація.

В процесі очищення дифузійного соку на усіх етапах здійснюється контроль. Від очистки соку залежить якість готового цукру. Процес преддефекації включає введення вапна для очистки соку. При додаванні до дифузійного соку невеликої кількості вапна спостерігається коагулююча її дія на такі нецукри, як колоїдні речовини та високомолекулярні сполуки. Введення вапна сприяє збільшенню лужності соку, він стає більш густим, а сік, який виділяється, прозорішим.

Для того, щоб краще осадити колоїдні речовини і не дозволити здійснитися пептизації осаду, який швидко утворюється при нарощуванні лужності дифузійного соку, процес дефекації проводять в два етапи. На першому етапі до слабокислого соку додають 0,15–0,35% СаО (до маси буряка), рН поступово зростає і значна частина колоїдних речовин коагулює. На другій стадії в преддефкації в сік додають 2,5– 2,8% СаО (до маси буряка) і під дією високої лужності проходить розщеплення ряду нецукрів.

На цукровому заводі проводиться як холодна, так і гаряча преддефекація. Під час холодної преддефекації дифузійний сік без підігріву змішується з вапном, а при гарячій преддефекації сік спочатку нагрівається до 85–90 0 С і потім до нього додають вапно.

На преддефекації повністю закінчуються реакції нейтралізації

дифузійного соку, коагуляція і осадження колоїдних речовин, а також реакції осадження великої кількості аніонів фосфорної, щавлевої, оцтовоі, лимонної, яблучної, винної кислот і катіонів солей магнію, алюмінію, заліза. Але реакції розпаду ряду органічних нецукрів, що містяться в дифузійному соці, через недостатність концентрації гідроксильних іонів тільки починаються. Для їх завершення потрібно багато часу, високі значення рН і температури.

Основна дефекація проводиться відразу після преддефекації без проміжного фільтрування. Головною метою основної дефекації є розклад амідів кислот, солей амонію, пектину, доосадження аніонів кислот, а також створення надлишку вапна, необхідного для отримання достатньої кількості СаО3 на першій сатурації. Розрізняють холодну, теплу і гарячу дефекацію, тобто обробку соку вапняним молоком при температурі відповідно 50, 50–60 і 85–90 0 С. На основній дефекації додається така кількість вапняного молока щільністю 1,19–1,20, щоб воно було еквівалентно 100–120% маси нецукрів дифузійного соку, тобто приблизно 3% СаО до маси буряка.

Управління якістю цукру передбачає проведення періодично контролю за температурою, тривалістю основної дефекації і дозуванням вапняного молока. Від якості переробляємого буряка залежить процес основної дефекації. На цьому етапі необхідно досягнути якнайбільш повного розпаду нецукрів. Якщо реакції не будуть завершенні в сокоочисному відділі, то, продовжуючись в наступних етапах технологічної схеми, вони будуть знижувати якість сиропу і цукру. Цей процес безпосередньо впливає на якість готового цукру і знаходиться під постійним контролем служб систем якості.

Очистка соку адсорбцією є основною метою сатурації. В процесі дефекації здійснюється хімічна очистка соку, осадження і коагуляції нецукрів, а на першій сатурації – додатково фізико-хімічна очистка шляхом адсорбції.

Дефекований сік разом зі всіма наявними в ньому осадами направляється на першу сатурацію. Тут через сік пропускають вуглекислий газ, за рахунок чого вапно випадає в осад у вигляді СаСО3 . На поверхні частинок цього осаду адсорбується деяка кількість нецукрів, що знаходяться в розчинному стані. Особливо помітна адсорбція забарвлених високополімерів – продуктів розпаду редукуючих речовин. Це здійснюється тому, що високополімери негативно заряджені, а частинки СаСО3 несуть позитивний заряд.

Кристалічний осад вуглекальцієвої солі, полегшує фільтрацію соку. Якщо для виробництва цукру використовують буряки поганої якості, то потрібно додавати більше вапна для очистки соку, а це погіршує його фільтрацію.

В розчині після першої сатурації залишається 0,09% вапна, який необхідно виділити з соку. Для цього здійснюють другу сатурацію. В процесі другої сатурації зменшується вміст вапна і солей кальцію в соці до мінімальної межі, що підвищує його чистоту. Якщо вапно і вапняні солі не видалити достатньо повно, то це приведе до швидкого утворення осадів при отриманні сиропу. Крім того, наявність вапняних солей викликає труднощі при уварюванні, збільшує вихід меляси.

Щоб запобігти утворенню бікарбонату кальцію сік перед другою сатурацією нагрівають до температури кипіння (1020 С). Однак зберегти таку високу температуру не вдається, тому що при продуванні газом сік охолоджується до температури 93–95 0 С. Тобто друга сатурація проходить фактично при температурі нижчій за температуру кипіння соку. Враховуючи це, на цукровому заводі в цілях економії тепла сік перед другою сатурацією нагрівають лише до 85-90 0 С. Зниження температури практично не впливає на розчинність бікарбонату кальцію.

В результаті очистки дифузійного соку на стадіях преддефекації, дефекації і сатурації з нього виділяється: 25–30% нецукрів, майже всі білки, аміачний азот, 5–8% амінного азоту, 40–45% безазотистих органічних речовин і 10–12% зольних елементів. Відсутність цих елементів в дифузійному соку позитивно впливає на загальний вихід цукру і на його якість.

Процес сульфітації включає обробку цукрових розчинів діоксидом сірки. Основною метою сульфітації є знебарвлення соку шляхом переходу барвникових речовин в безбарвні лейкосполуки. При цьому частина сірчистої кислоти перетворюється в сірчану, здійснюється зниження лужності і в’язкості сиропу. Безбарвність соку після другої сатурації знижується до 12–20%. Доброякісність соку при сульфітації не знижується

Після проведення сульфітації здійснюють фільтрацію соку для відокремлення осаду від рідини шляхом пропускання її через перегородку, що затримує осад. Сік фільтрують декілька разів: після першої і другої сатурації для відокремлення значної кількості осадів, та тонкої мутності, що залишається після грубої фільтрації; сироп після випарки для усунення осадів, що утворюються під час випарювання. Якість фільтрації залежить від осаду, тиску, температури і тривалості фільтрації. Процес фільтрації впливає на якість готового цукру, тому в системі якості є точки контролю на цих етапах[68].

Очищений сульфітований сік – це ненасичений розчин цукрози і невеликої кількості не цукрів, які не виводяться шляхом очищення. Такий сік згущують. Згущення соку відбувається в 2 етапи:

1. Згущення в випарній установці.

2. Згущення в вакуум-апараті.

Розподіл процесу згущення соку випарюванням на два етапи зумовлено тим, що на першому етапі в'язкість соку ще не велика і є можливість проводити згущення соку в багатокорпусних випарних установках, що оснащені розвиненою теплообмінною поверхнею. Це дає можливість знизити витрати палива в 2,5 рази в порівнянні з однократним випарюванням, відводячи при цьому частину другорядного пару на технологічні потреби. Крім того, зі збільшенням концентрація сухих речовин в соку відбувається зменшення розчинності солей кальцію і випадення осаду. Бікарбонати кальцію перетворюються в карбонати, підвищується кольорність і вміст редуючих речовин. Тому перед подачею сиропу в вакуум-апарати його сульфітують і фільтрують, а це можливо тільки при концентрації сухих речовин до 70%, тобто коли сироп володіє доброю текучістю.

Від роботи випарної установки залежить продуктивність заводу, витрати палива, втрати і вихід цукрози, якість товарного цукру.

Сироп після підігрівання і фільтрації надходить на уварювання в вакуум-апараті, де відбувається подальше випаровування з нього води, причому розчин стає вже перенасиченим і цукор виділяється у вигляді кристалів. Тож метою уварювання є викристалізація цукру.

При згущенні соку в вакуум-апараті, коли настає перенасичення, частина цукрози викристалізовується і утворюється суміш кристалів цукрози і міжкристальної рідини (туфель). Утфель містить біля 7,5% води і 55% цукру, що викристалізувався. Міжкристальна рідина - в'язкий розчин, що містить всі нецукри і насичений розчин цукру. За своєю консистенцією утфель є доволі густою і в'язкою сумішшю кристалів і міжкристальної рідини. Концентрація сухих речовин всуміші не перевищує 70% - це контрольна точка визначення сухих речовин в сиропі в системі якості.

Кристалізація цукру - це завершаючий етап виробництва. На цьому етапі виділяють практично чисту цукрозу. Утфель 1 кристалізації, отриманий з вакуум-апарату подається в мішалку (міксер), звідки його спрямовують в центрифуги, де під дією ценробіжної сили в обертаючому дирчатому барабані (1000 об/хв) кристали цукру відокремлюються від міжкристальної рідини. Міжкристальна рідина є зеленим відтінком, який містить всі нецукри і концентрований розчин цукру. Чистота зеленого відтінку (75-78%) значно нижча чистоти утфелю, тому велика кількість цукру виділяється у вигляді кристалів.

Для отримання з центрифуги білого цукру, кристали пробілюють - промивають невеликою кількістю гарячої води. При пробілюванні частина цукру розчиняється у воді, тому з центрифуги відходить відтік більш високої чистоти (білий відтік).

Отже, на 1 кристалізації отримують: зелений відтік, білий відтік, білий цукровий пісок. Білий цукровий пісок очищують від домішок заліза та від комків.

Білий відтік збирають в вакуум-апарат в кінці уварювання утфеля 1 кристалізації. Зелений відтік уварюється в вакум-апараті 2 кристалізації. Цей утфель поступово охолоджується до температури 40 0 С, при цьому утворюється додатково деяка кількість цукру. Утфель 2 кристалізації надходить до ценрифуги, де від кристалів цукру відокремлюється міжкристальна рідина - меляса (відходи цукрового виробництва).

Якість цукру 2 кристалізації (жовтий цукор) значно нижча за якість білого цукру. Цей цукор не випускають з заводу для споживання населення, а направляють на переробку для отримання цукру-піску.

Готовий цукор направляється на сушку, де його доводять до відповідного вмісту вологи - 0,14% та пакують у транспортну або споживчу тару[17].

Контроль за якістю під час виробництва проводиться на кожному з виробничих етапів, для суворого і чіткого дотримання технологічного процесу. На кожному контролюємому етапі здійснюють відповідні аналізи та дослідження. В системі управління якістю контроль у виробництві починають від сировини і закінчують маркуванням, яке наносять на тару. На кожному з етапів встановлені відповідні межі і параметри, за рамки яких виходити суворо заборонено, адже вихід за дані межі і параметри призведе не тільки до зниження якості цукру, але й до зменшення виходу цукру на виробництві.

1.3. Управління якістю цукру в торговельному підприємстві

Якість на сьогодні часто визначається як повна відповідність вимогам нормативних документів. Ці вимоги не тільки відповідають специфікації продукції, але вимогам споживача і вимогам організації. Системауправління якістю призначена для управління видами діяльності на всіх етапах та рівнях: від укладання контракту, проектування, закупівлі сировини та обладнання, виробництва, до постачання споживачу. Тож метою впровадження системи комплексного управління якістю є запобігання проблемам, які можуть виникнути при забезпеченні якості, а також гарантування того, що якість буде реалізована в продукції. Тільки ретельне планування процесів і надання доказів, щодо систематичного їх виконання у відповідності із встановленими планами, може надати впевненість споживачу у дотриманні вимог до якості продукції.

Під час управління якістю цукру в торговельній мережі головний акцент робиться на його зберігання. Адже властивості цукру під час зберігання залежать від його складу. Цукроза стійка до впливу звичайного повітряного середовища і температурних умов у межах 0-30 °С. У чистому виді вона не зволожується при відносній вологості повітря до 90% і вище. Однак цукрозу необхідно надійно захищати від контакту з вільною вологою, тому що вона не здатна зв'язувати вологу і має високу розчинність. Через більший вміст домішок цукор-пісок більш гігроскопічний ніж рафінад. При однаковій температурі (20 °С) крива сорбції води цукром-піском має перегин при відносній вологості повітря близько 70%, а цукром-рафінадом — 85%. При більш високій відносній вологості повітря цукор поглинає вологу, а при більш низькій висихає. У приміщенні, де відносна вологість повітря 80-90%, цукор-пісок стає відчутно вологим[17].

Зміна вологості цукру при збереженні є причиною різних його дефектів. При наявності вільної вологи цукор-пісок стає липким, втрачає сипкість, комкується, а грудковий рафінад втрачає міцність. Зволоження стимулює розвиток мікробіологічних процесів, у результаті яких накопичуються продукти розкладання цукрів, знижується рН, відбувається інверсія цукрози. Це підвищує гігроскопічність цукру, він стає непридатним для подальшого зберігання і реалізації. При випарюванні вологи з вологого цукру кристали зрощуються і утворюють щільну масу, яку потрібно із зусиллям відокремлювати від мішковини чи іншого матеріалу тари.

При збереженні цукру можлива також конденсація вологи на поверхні тари, внаслідок перепаду температури навколишнього повітря. Найчастіше це відбувається тоді, коли в приміщення для зберігання з низькою температурою надходить більш тепле вологе повітря. Вологоємність повітря при контакті з холодним цукром знижується, а надлишок вологи виділяється у виді роси. Цукор, що зберігається в тарі з паронепроникних плівкових матеріалів, також може зволожитися при коливаннях температури за рахунок вологи, що випаровується з поверхні кристалів і конденсується на поверхневих шарах цукру.

В зв’язку з високою гігроскопічністю цукру існують визначені правила вентиляції приміщень для його зберігання з обліком температурно-вологих умов. Підтримка рівної температури — одне з найважливіших вимог при збереженні цукру.

Зберігають цукор у сухих, чистих, добре провітрених складах. При збереженні цукру повинне дотримуватися товарне сусідство. Не допускається збереження разом з продуктами, що мають різкий запах.

В приміщення для зберігання цукор у мішках і ящиках укладають у штабелі на дерев'яні стелажі, піддони підлоги, які покривають брезентом або папером. Відносна вологість повітря на рівні нижнього ряду не повинна перевищувати для цукру-піску 70%, для цукру-рафінаду — 80%. Під час зберігання підтримують постійну температуру 20—22 °С[37].

З 1987 р. введений у дію ДСТУ 26907, яким встановлені терміни тривалого зберігання: цукру-піску в опалювальних складах — до 8 років, у неопалюваних 1,5-4 роки; цукру-рафінаду — відповідно до 8 і 5років; цукру-піску в силосах - не більше 2 років. Температура повітря в опалювальних складах для тривалого зберігання упакованого цукру не повинна бути нижче 12 °С.

Транспортні засоби для перевезень цукру повинні відповідати санітарним вимогам. При перевезеннях цукру не допускається зволоження, ушкодження, забруднення тари. Застосовування тари-устаткування для внутрішньоміських перевезень цукру, упакованого в споживчу тару, дозволяє удосконалювати транспортування, збереження і реалізацію його в торгівлі. Однак паперові пакети з цукром не захищені від механічних ушкоджень і забруднень у шарах, що прилягають до стінок тари-устаткування. Щоб запобігти втратам цукру, потрібно удосконалити конструкцію самої тари-устаткування і технологію фасування цукру.

Управління якістю цукру під час реалізації вимагає чіткого дотримання встановлених вимог і правил зберігання, порушення яких веде до зниження якості цукру. В свою чергу зниження якості цукру веде не тільки до зменшення прибутку, але й завдає матеріальних збитків. Торговельне підприємство зацікавлене у закупівлі якісного цукру та збереженні цієї якості аж до реалізації безпосередньо кінцевому споживачеві.


Розділ 2. Товарознавча характеристика цукру, що виробляється в Житомирській області

2.1. Матеріали та методи дослідження

Сьогодні на ринку України з'являється багато різноманітної продукції з різними показниками споживчих властивостей, але далеко не всі вони задовольняють сучасні потреби споживача. І тут основним чинником виступають, поряд з кількісними, якісні характеристики продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі певні потреби населення і цим стимулює інтерес виробників до виготовлення якісно нової продукції.

Для визначення показників якості цукор-піску, що виробляється різними підприємствами України в Житомирської області, нами були взяті зразки Корнинського цукрового заводу, Чуднівського цукрового заводу та цукрового заводу ім. Цюрупи (с.Андрушки). Для дослідження нами був обраний цукор-пісок в транспортній упаковці даних виробників.

Оцінку якості цукру-піску здійснювали протягом 2002-2005 років в лабораторіях кафедри товарознавства та експертизи продовольчих товарів Київського національного торговельно-економічного університету, на цукрового заводу ім. Цюрупи та в магазині ТД ”Дарниця” м. Києва.

Оцінку якості цукру-піску різних виробників здійснювали за органолептичними, фізико-хімічними показниками та показниками безпеки відповідно до ДСТУ 2316.

Приймання партії цукру-піску в магазині та відбір проб і підготовку їх до аналізу здійснювали за ДСТУ 32824.

Органолептичні показники якості визначали за такими показниками: зовнішній вигляд, смак і запах, сипучість, колір, чистоту розчину за ГОСТ 12576 сенсорним методом за розробленою нами 5-ти бальною системою оцінки. Шкала балової оцінки наведена в табл. 2.1.

Фізико-хімічні показники якості цукру-піску визначали наступними методами;

- масову часку цукрози - йодометричним методом за ДСТУ 3661;

- кольоровість - фотометричним методом за ДСТУ 2075;

- масову частку золи - методом спалювання в муфельній печі при температурі 400-4500 С за ГОСТ 12574;

- масову частку редукуючих речовин - йодометричним методом– за ГОСТ 12575;

- масу нетто пакування - шляхом зважування за ГОСТ 26521.

Вміст токсичних елементів цукру-піску визначали фотометричним методом на цукровому заводі ім. Цюрупи за допомогою співробітників заводу: ртуті – за ГОСТ 26927, миш’яку - за ГОСТ 26930, міді – за ГОСТ 26931, свинцю – за ГОСТ 26932, кадмію – за ГОСТ26933, цинку – за ГОСТ 26934. Визначення пестицидів здійснюють згідно з СаНПиН 42-123-4540.

Мікробіологічні показники цукру визначали за ГОСТ 26968, СаНПиН 42123-49-40. Кількість мезофільних, аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів визначали методом посіву в чашки Петрі в поживне середовище за ГОСТ 26983.

Визначення показників якості проводили у трьохкратній повторності. Отримані результати результати обробляли методом варіаційної статистики.


Таблиця 2.1

Шкала балової оцінки органолептичних показників якості

цукру-піску

Показники

Бали
5 4 3 2 1
Зовнішній вигляд

Однорідний

кристалічний порошок

Однорідний

кристалічний порошок

Кристалічний порошок з порушеними гранями Кристалічний порошок з порушеними гранями Кристалічний порошок з порушеними гранями
Колір Білий Білий з жовтуватим відтінком Білий із значним жовтуватим відтінком Білий із сірувато-жовтуватим відтінком Сірувато-жовтий з бурим відтінком
Сипучість Сипучий Сипучий Сипучий, але має грудки, що, розпадаються при легкому на­давлюванні Сипучий, але має грудки, що розпадаються при значному надавлюванні Сипучий, але має тверді грудки
Смак і запах

Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині

Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині

Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, в сухому цукрі, але з легким стороннім запахом в водному розчині

Солодкий, з легким стороннім запахом як в сухому цукрі, так і в його водному розчині

Солодкий, але з відчутним стороннім запахом як в сухому

цукрі, так і в його водному розчині

Чистота розчину Розчин цукру є прозо­рим, без осаду і інших домішок

Розчин цукру має слабу опа­лесценцію

без нерозчинного осаду, механічних або інших сторонніх домішок

Розчин цукру має слабу опа­лесценцію

і незначний нерозчинний осад, без механічних або інших сторонніх домішок

Розчин цукру

злегка мутний, має незначний нерозчинний осад та сторонні домішки

Розчин цукру

мутний, має значний нерозчинний осад та сторонні домішки

2.2. Якість цукру, що виробляється в Житомирській області

2.2.1. Органолептичні показники

При формуванні споживчих властивостей цукру-піску важливе місце займають органолептичні показники.

Перед початком проведення дослідів оцінюємо пакування та маркування за ДСТУ 2316.

Цукор-пісок різних виробників Житомирської області був упакований в мішки масою 50 кг. Відхилення від маси нетто транспортної тари усіх трьох виробників знаходиться в межах норми і не перевищує 0,25% до маси мішка.

Цукор-пісок Корнинського та Чуднівського цукрових заводів упакований в нові тканинні мішки за ГОСТ 8516, а цукор-пісок заводу ім. Цюрупи - в тканинні мішки з внутрішнім поліетиленовими вкладишами товщиною не більше 0,100 мм, розміром 109*59 см за ГОСТ 19360. Поліетиленовий вкладиш герметично запакований. Мішки всіх виробників нові, чисті, без надривів.

Маркування нанесено на ярлики, які пришиті до мішка в шов.

В маркуванні нанесені такі дані:

- назва і товарний знак підприємства – виробника, його адреса;

- назва продукції;

- позначення стандарту - ДСТУ 2316;

- маса нетто і брутто;

- категорія мішка;

- номер місця;

- маніпуляційний знак „Берегти від вологи”.

В маркуванні цукру-піску усіх трьох виробників відсутній знак відповідності. Згідно наказу Держспоживстандарту України цукор повинен пройти обов’язкову сертифікацію відповідно до системи УкрСЕПРО.

Оцінка якості цукру-піску різних виробників за органолептичними властивостями наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Порівняльна характеристика цукру-піску різних виробників Житомирської області за органолептичними показниками

Показники

Виробники
Корнинський цукровий завод

Чуднівський

цукровий

завод

Цукровий

завод

ім.Цюрупи

Зовнішній вигляд Кристалічний порошок Кристалічний порошок Кристалічний порошок
Колір Білий жовтуватим відтінком Білий Білий
Сипучість Мало сипучий, має грудки, що погано розпадаються при легкому надавлюванні Сипучий, має грудки, що розпадаються при легкому на­давлюванні Сипучий
Смак і запах

Солодкий, з легким стороннім запахом в сухому цукрі і в його водному розчині

Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, в сухому цукрі, має незначний сторонній запах в водному розчині

Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху в сухому цукрі і в його водному розчині

Чистота розчину Розчин цукру злегка мутний, має незначний нерозчинний осад цукрози та сторонні домішки Розчин цукру має слабу опа­лесценцію, без нерозчинного осаду, механічних та інших сторонніх домішок Розчин цукру є прозо­рим, без домішок і осаду

З даних таблиці видно, що цукор-пісок усіх трьох виробників є кристалічним порошком, білий колір має цукор-пісок виробництва Чуднівського та Цюрупинського заводів. Цукор-пісок виробництва Корнинського заводу має жовтий відтінок, що свідчить про недостатню його очистку в процесі виробництва.

Цукор-пісок Цюрупинського заводу сипучий, солодкий, без сторонніх присмаку і запаху в сухому цукрі і в його водному розчині, розчин цукру є прозо­рим, без домішок і осаду, він відповідає вимогам стандарту.

Цукор-пісок Чуднівського заводу сипучий, має грудки, що розпадаються при легкому на­давлюванні, солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, в сухому цукрі, має незначний сторонній запах в водному розчині, розчин цукру має слабу опа­лесценцію, без нерозчинного осаду, механічних та інших сторонніх домішок. Всі ці характеристики свідчать, що під час виробництва були допущені недоопрацювання та недоліки, що призвели до погіршення якості, але всі показники знаходяться в межах норми стандарту і відповідають вимогам цукру-піску для споживання. Цукор-пісок Корнинського заводу мало сипучий, має грудки, що погано розпадаються при легкому надавлюванні, солодкий, з легким стороннім запахом в сухому цукрі і в його водному розчині, розчин цукру злегка мутний, має незначний нерозчинний осад цукрози та сторонні домішки. За цими показниками можна сказати, що управління якістю на заводі знаходиться на низькому рівні, недотримано правил виробництва, технологічний процес потребує вдосконалення, а цукор-пісок відповідає вимогам цукру-піску для промислової переробки.

Балова оцінка органолептичних показників цукру-піску різних виробників наведена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Балова оцінка якості цукру-піску за органолептичними показниками за 5-ти бальною шкалою

Показники

Виробники
Корнинський цукровий завод

Чуднівський

цукровий

завод

Цукровий

завод

ім.Цюрупи

Зовнішній вигляд 5 5 5
Колір 4 5 5
Сипучість 3 5 5
Смак і запах 2 4 5
Чистота розчину 2 4 5
Всього: 16 23 25

Отже, дослідження якості цукру-піску за органолептичними показниками різних виробників показали, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи за усіма показниками відповідає стандарту. Він набрав максимальну загальну кількість балів. Якість цукру-піску Чуднівського цукрового заводу дещо поступається цюрупинському цукру, зокрема за запахом. Даний цукор має незначний сторонній запах в водному розчині. За якістю він відповідає добрій якості. Що стосується цукру-піску Корнинського цукрового заводу, то цукор-пісок за смаком і запахом, кольором, сипучістю, чистотою розчину не відповідає вимогам стандарту для цукру-піску, призначеного для реалізації, а відповідає цукру-піску для промислової переробки.

2.2.2. Фізико-хімічні показники

Проблема забезпечення якості продукції у світовій практиці вирішується шляхом оцінювання її відповідності або декларацією про відповідність чи сертифікацією, яка в останні десятиліття переросла в норму торговельних відносин будь-якого рівня. Тож ми провели фізико-хімічні дослідження показників якості цукру-піску різних виробників з метою встановлення їх відповідності ДСТУ 2316, дані навели в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Фізико-хімічні показники якості цукру-піску різних виробників Житомирської області за органолептичними показниками

виробники

Показник

Норма стандарту

ДСТУ 2316

Корнинський цукровий

завод

Чуднівський

цукровий

завод

Цукровий

завод

ім. Цюрупи

Масова частка цукрози (в перерахунку на суху речови­ну), %

не менше

99,75

99,58 99,74 99,77
Масова частка редукуючи речовин (в перерахунку на суху речовину), %

не більше

0,050

0,050 0,050 0,050
Кольоровість, ум. од:

не більше 0,8

0,81 0,72 0,70
Масова частка вологи, %

не більше 0,14

0,149 0,138 0,131

Масова частка золи (в перерахунку

на суху речовину), %

не більше 0,04

0,05 0,04 0,036

З отриманих даних видно, що масова частка цукрози цукру-піску різних виробників коливається від 99,77 до 99,58. Найменша кількість цукрози містить цукор виробництва Корнинського заводу і відповідає за стандартом цукру-піску для промислової переробки. Цукор-пісок Чуднівського та Цюрупинського заводів відповідає цукру, призначеного для споживання.

Кольоровість, масова частка вологи і золи цукру-піску Чуднівського та Цюрупинського заводів відповідає вимогам стандарту. Якість цукру-піску Чуднівського цукрового заводу дещо нижча за якість Цюрупинського. Так, масова частка цукрози менша на 0,03%, кольоровість на 0,2 ум. од. більша, масова частка вологи більша на 0,7%, а масова частка золи на 0,04%. Дані показники знаходяться в межах норми стандарту. У цукру-піску Корнинського цукрового заводу кольоровість на 0,1 ум. од. більша, масова частка вологи більша на 0,9%, а масова частка золи на 0,01%, ніж дозволено стандартом.

Отже, оцінка якості цукру-піскуКорнинського, Чуднівського та Цюрупинського заводів за фізико-хімічними показниками підтверджує отримані нами результати органолептичної оцінки. З проведеного дослідження встановлено, що цукор-пісокЧуднівського та Цюрупинськогозаводів відповідає вимогам стандарту і відноситься до цукру призначеного для реалізації споживачам, а цукор-пісок Корнинського заводу відповідає вимогам стандарту для цукру-піску, що призначений для промислової переробки.

2.2.3. Показники безпеки

За мікробіологічними показниками цукор-пісок відповідає вимогам, що вказані в табл. 2.5 для цукру усіх трьох зразків.

Таблиця 2.5

Характеристика цукру-піску різних виробників Житомирської області за мікробіологічними показниками

Показники Норма Виробники
Корнинський цукровий завод

Чуднівський

цукровий

завод

Цукровий

завод

ім. Цюрупи

Кількість мезофільних, аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмі, КСО в 1 г

не більше

1,0 х 103

840 825 800
Дріжджі, КСО в 1г

не більше

1,0 х 10

4,8 4,1 3,7
Плісняві гриби, КСО в 1 г

не більше

10 *10

8,4 7,3 6,1
Патогенні мікроорганіз­ми, в тому мислі бактерії роду

Не допускаються

Не виявлено Не виявлено Не виявлено
Сальмонела, в 25г Не допускаються Не виявлено Не виявлено Не виявлено
Бактерії групи кишкових паличок (каліформи), в 1г

Не допускаються

Не виявлено Не виявлено Не виявлено

Оцінка якості цукру-піску різних виробників за мікробіологічними показниками показала, що кількість мезофільних, аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, дріжджів і пліснявих грибів знаходяться в межах норми, визначеної стандартом. Патогенні мікроорганіз­ми, сальмонела та бактерії групи кишкових паличок нами виявлені не були.

Вміст токсичних елементів та пестицидів у цукрі-піску не перевищує допустимі рівні, встановлені медикобіологічними вимогами і санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових продуктів, затвердженими Міністерством охорони здоров'я СРСР №5061 від 01.08.89 (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Вміст токсичних елементів та пестицидів

Показник Норма виробники
Корнинський цукровий завод Чуднівський цукровий завод

Цукровий

завод

ім. Цюрупи

Вміст важних металів та миш'яку, мг/кг,

не більше 0,01

0,0078 0,0065 0,0043
Ртуть 0,01 0,0087 0,0074 0,0064
Миш’як 0,5 0,48 0,43 0,38
Мідь 1 0,71 0,51 0,43
Свинець 1 0,85 0,78 0,51
Кадмій 0,05 0,045 0,039 0,032
Цинк 3 2,7 2,4 1,2
Вміст пестицидів, кг,:

не більше

0,005

0,0042 0,0035 0,0031
Фостоксин 0,01 0,087 0,075 0,051
ДДТ 0,005 0,0042 0,0034 0,0025

За показниками безпеки цукор всіх трьох виробників відповідає вимогам стандарту.

На основі оцінки якості цукру-піску різних виробників Житомирської області за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними показниками та вмістом токсичних елементів, нами було встановлено, що цукор заводу ім. Цюрупи відповідає за усіма показниками стандарту ДСТУ 2316. Якість цукру-піску Чуднівського цукрового заводу нижча порівняно з цукром заводу ім. Цюрупи, але за показники якості відповідає стандарту, тож даний цукор придатний до споживання. Що ж стосується цукру-піску Корнинського цукрового заводу, то даний цукор не відповідає вимогам стандарту і може бути використаний лише для вторинної переробки на цукровому заводі.

Розділ 3. Конкурентоспроможність цукру, що виробляється на різних підприємствах Житомирської області

3.1 . Характеристика різних методів дослідження конкурентоспроможності

Найважливішою проблемою розвитку економіки України є підвищення ефективності виробництва при зосередженні зусиль на випуску конкурентоспроможної продукції. Сьогодні для промислового комплексу України характерний випуск значної частини неконкурентоспроможної продукції. Широке розповсюдження конкуренції між виробниками значно прискорює впровадження притаманних їй процесів: удосконалення методів управління і виробництва товарів розробка і впровадження нових видів товару, пошук нових ринків збуту, і, як наслідок, проведення маркетингових досліджень.

Аналіз існуючих способів оцінки конкурентоспроможності продукції дозволив визначити ряд чинників, які негативно впливають на практичне використання їх на підприємствах. До них можна віднести:

1. Існуючі методики оцінки показників конкурентоспроможності продукції не дають можливості користувачеві бачити структуру впливу всіх чинників на загальний рівень з метою виявлення "вузьких" місць у виробничих виробах.

2. Більшість методик розраховано на проведення оцінки конкурентоспроможності тільки нових виробів. Однак в умовах переходу економіки до ринкових відносин на підприємствах виникає необхідність оцінки конкурентоспроможності продукції з метою визначення доцільності її виробництва.

3. Багато методів оцінки конкурентоспроможності продукції використовують показники, що визначаються експертним ранжуванням ознаків товару за ступенем їхньої важливості. Результат таких розрахунків залежить від інтуїції і досвіду експерта, його інформованості про всі признаки товарів конкурентів та про стан ринку. Цей метод є суб'єктивним.

4. Відсутня інтеграція методів в інформаційній системі управління підприємством, що значно ускладнює процеси розрахунку показників конкурентоспроможності продукції[2].

Оцінка конкурентоспроможності продукції містить наступні етапи:

1. Аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товарозразка в якості бази для порівняння та визначення рівня конкурентоспроможності. Товар-зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що й досліджуваний об’єкт, бути найбільш представницьким, тобто мати максимальне число споживацьких переваг.

2. Визначення переліку номенклатури порівнюваних параметрів конкурентоспроможності.

3. Визначення коефіцієнту вагомості певних показників для споживачів.

4. Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності базується на порівнянні параметрів досліджуваного товару з параметрами товару-конкурента[25].

Існує декілька методів визначення конкурентоспроможності продукції. До них відносяться: методика розрахунку, метод розроблений маркетологами, метод відповідності визначеним показникам, метод відповідності визначеним показникам, метод експертної оцінки, змішаний метод, метод різниць, метод балів.

Метод розрахунку включає проведення розрахунків за різними групами показників.

1) Розрахунок збірного параметричного індексу для функціональних показників:

Рф=Sаi* qі (1)

де аі - коефіцієнт вагомості;

qi - відносний показник якості, який розраховується за формулою:

qі = Рдосл. / Рконк., (2)

де Рдосл. - значення показника якості досліджуваного товару,

Рконк. - значення показника якості конкуруючого товару.

2) Розрахунок збірного параметричного індексу для естетичних показників:

Рест. =S аі* qі, (3)

3). Розрахунок параметричного індексу для економічних показників:

qек = Сдосл. / Сконк., (4)

де Сдосл. - цінові характеристики досліджуваного товару,

Сконк. - цінові характеристики конкуруючого товару.

4) Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності:

К = (рф +Рест.) / Яек. (5)

Якщо К>1, то досліджуваний товар має вищу конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром. Якщо К<1 - то досліджуваний товар має нижчу конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром.

5) Врахування додаткових факторів: репутація на ринку, престиж споживання, рівень сервісу.

Під час оцінки конкурентоспроможності можна враховувати одиничні показники конкурентоспроможності і визначити конкурентоспроможність, при умові важливості показника якості загальній оцінці конкурентоспроможності, виходячи з формули:

q = Рдосл. / Рконк, (6)

Метод, розроблений маркетологами пов’язаний з оцінкою узагальненого показника конкурентоспроможності. Узагальнений показник має наступну залежність:

К = 0,35Кяк. + 0,25Кціна + 0,15Креал. + 0,10Крекл. + 0,15Кобсл., (7)

де Кяк.. Кціна, Креал., Крекл., Кобсл. - значення показників якості, ціни, реалізації, реклами і обслуговування оцінюваної продукції;

0,35; 0,25; 0,15; 0,10; 0,15 - рівень коефіцієнтів, до відповідних показників. Так, для показника якості він становить 0,35; ціни - 0,25; реалізації – 0,15; реклами – 10; обслуговування – 0,15. Всі ці коефіцієнти визначені емпіричним методом.

Метод відповідності визначеним показникам включає використання показників, які мають лише два значення - 1 або 0. Якщо товар відповідає вимогам стандарту, то показник дорівнює 1, а якщо ні – 0.

Розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності проводять за формулою:

Ук = ΣQі, (8)

де Qі - значення усіх показників товару.

Цей метод має переваги і недоліки серед інших методів. Він простий, не потребує обладнання і знання стандартів, але є неточним під час оцінки конкурентоспроможності.

Метод порівняння з базовим зразком є найбільш достовірним. Для якості товару-конкурента пропонують вибрати товар, який вироблений кращою фірмою чи запропонований експертною групою як еталон:

q=((SQяк/Σ Qяк.б)+(Σ Qр/Σ Qр.б))/(Σ Qек/ Qек) (9)

де Qяк., Qяк.б. - показники якості відповідно досліджуваного зразка і еталону;

Qр., Qр.б. - показники кон'юктури ринку досліджуваного зразка і еталону;

Qек., Qек.б. - економічні показники для досліджуваного зразка і еталону.

Переваги і недоліки цього методу - він більш об'єктивний порівняно з іншими методами, дозволяє визначити переваги товарів в порівнянні з еталоном, але проблема полягає у виборі еталону.

Метод експертної оцінки потребує більшої кількості часу для проведення. Цей метод передбачає вирішення таких завдань:

1). Формування експертної групи.

2). Організацію роботи експертів.

3). Обробка результатів експертної оцінки.

Під час формування експертної групи враховують вагомі коефіцієнти для характеристики експертів:

- знання вимог покупців до асортименту (коефіцієнт вагомості - 0,35);

- участь у вивченні попиту на товар (коефіцієнт вагомості - 0,12);

- ознайомлення з каталогами та проспектами товарів (коефіцієнт вагомості-0,10);

- стаж роботи (коефіцієнт вагомості - 0,25);

- самооцінка (Ксамооц = Σаі * Кg) (10)

де аі - вагомість по певному показнику;

Кg - оцінка експерта щодо ступеня знайомства з проблемою по певному показнику.

При використанні даного методу використовується одна із форм роботи:

1). "Мозковий штурм" - коли експерти працюють разом за один тур.

2). Разове анонімне опитування - експерти працюють окремо один від одного один тур.

3). "Дельфійська техніка" - експерти працюють окремо декілька турів.

Конкурентоспроможність товару розраховується за формулою:

q=(Σai*Рті + Σаі*Ррі)/Σаі*Реі (11)

де Рті, Ррі, Реі - вагомість показників якості, кон'юктури ринку і економічних;

ai- відносний показник якості, кон'юктури ринку і економічного.

Переваги і недоліки методу експертної оцінки - точний, але найбільш затратний і виникає проблема по вибору експертів[28].

Метод семантичного диференціалу передбачає використання думки споживачів. Потенційні покупці надають характеристику досліджуваному товару і товару-конкуренту. Після розрахунку середніх оцінок двох товарів будують "профіль полярності" товарів за показниками конкурентоспроможності.

Переваги і недоліки методу семантичного диференціалу - це наочність оцінювання, але додаткові витрати на опитування покупців.

Змішаний метод передбачає одночасне застосування декількох методів, що підвищує об'єктивність оцінки. Переваги і недоліки змішаного методу - враховує переваги інших методів, але потребує розробки методології.

Метод різниць – суть цього методу полягає у визначенні переваг та недоліків товару в порівнюється з товаром-конкурентом за окремими показниками, що оцінюються. Переваги і недоліки методу різниць - простий, але потребує знання стандартів і номенклатури показників якості певних товарів.

Метод балів дозволяє визначити загальну кількісну оцінку досліджуваного товару при наявності товару-конкуренту. Застосування даного методу передбачає:

1) виділення кращого значення окремого показника даного товару та присвоєння йому бального значення - 10 балів (Бmах);

2) розрахунок отриманих балів товаром-конкурентом шляхом порівняння їх фактичного значення з найкращим за формулою:

Бц = Зц / Зік Бтахі, (12)

де, Зц - фактичне значення і-го оціночного показника по j-тому товарі;

Зік - краще значення і-го оціночного показника;

Бmахі - максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.

Переваги і недоліки методу балів — простий, не потребує обладнання, але проблема вибору кращого значення окремого показника, потребує знання стандартів і оцінки якості товару.

Таким чином, конкурентоспроможність - це показник, рівень якого можна розрахувати для себе і конкурента, а також охоплює, з однієї сторони, суто якісні характеристики товару, а з іншої - всі значні та досить вагомі для споживача умови придбання та використання товару[25].

3.2. Визначення комплексного показника якості цукру

На сьогодні ринок цукру України насичений різноманітною продукцією як вітчизняного так і зарубіжного виробництва. Споживач поставлений перед вибором і переможе в боротьбі за його вибір той, хто здатний створити йому максимум зручностей і переваг, пов’язаних з придбанням і використанням товару. Зараз більшість споживачів віддають свій вибір якісним характеристикам товару. Якість продукції є основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Тому підприємства-виробники, готуючись вийти на зовнішній ринок (значення якості зростає і на внутрішньому ринку), повинно знати засоби і методи системного забезпечення якості, що накопичені як в нашій країні, так і в світовій практиці[66].

Наступним кроком оцінки якості ставрозрахунок комплексного показника якості. Оцінку комплексного показника якості цукру-піску різних виробників Житомирської області здійснювали за допомогою одиничних показників якості.

Потім конкретизували вимоги до кожного показника, що відповідали кожному оціночному балу. Така градація дозволила більш точно оцінити властивості продукту. За основу була взята 5-балова система оцінки.

Для розрахунку рівня якості цукру був застосований комплексний метод, оскільки він найчастіше використовується у випадках, коли показники якості визначаються органолептично.

Узагальнений показник якості досліджуваних зразків розраховували за формулою (13):

Q=∑аі*Рі, (13)

де Q - узагальнений показник якості досліджуваного товару;

аі - коефіцієнт вагомості певного і-го показника;

Рі - відносний показник якості;

п - кількість оцінюваних показників.

Відносний показник якості розраховували за формулою (14):

Рі=(рід-Рібр)/(Ріет -Рібр), (14)

де Рі - показник якості в безрозмірному вигляді, відносний показник

якості;

рід - абсолютний показник якості, тобто показник якості в натуральному

вигляді;

Рібр - це найбільш допустиме значення показника якості;

Ріет - еталонне значення показника якості, тобто найкраще можливе.

Далі експертним методом визначили коефіцієнти вагомості показників якості. В сумі всі вони повинні дорівнювати 1. Результати комплексної оцінки якості наведені в табл. 3.1.

Таким чином інтегральний показник якості цукру-піску, що виробляється цукровим заводом ім. Цюрупи є більш високим і становить 0,99. Інтегральний показник якості цукру-піску Корнинського цукрового заводу є найменшим і становить 0,65.


Таблиця 3.1

Визначення інтегрального показника якості

№пп Показники якості Коеф. ваг., аі Рбр і Рет і

Корнинський

цукровий завод

Чуднівський

цукровий завод

Цукровий завод

ім. Цюрупи

рі Рі рі Рі рі Рі
1. Смак та Запах 0,2 3 5 3,5 0,25 4 0,5 5 1
2. Сипучість 0,1 3 5 3,5 0,25 5 1 5 1
3. Колір 0,1 3 5 4 0,5 5 1 5 1
4. Вміст вологи, % 0,1 0,15 0,14 0,149 0,1 0,138 1,2 0,131 1,9
5. Вміст цукрози,% 0,2 99,6 99,8 99,58 0,15 99,74 0,95 99,75 1
6. Редукуючи речовини 0,1 0,05 0,05 0,05 0 0,05 0 0,05 0
7.

Чистота Розчину

0,2 3 5 2 0,5 4,7 0,85 5 1
Інтегральний показник якості 0,65 0,78 0,99

Запах;

Колір;

Смак;

Сипучість

Чистота розчину

Вологість
Вміст цукрози

Редукуючі речовини

Вміст важких металів



Функціональність


Харчова цінність:

вміст вуглеводів;

енергетична цінність.


Зручність використання упаковки;

Інформаційність

Пило-, газо-, вологонепроник-

ність


Упаковки


Рис. 3.1 ”Дерево властивостей” цукру-піску за функціональними показниками


Цукру-піску

Запах;

Колір;

Смак;

Сипучість.


Естетичність

Харчова нешкідливість:

Вміст токсичних елементів, феродомішок, пестицидів



упаковки

Рис. 3.2 ”Дерево властивостей” цукру-піску за естетичними, екологічними та економічними показниками


Цукру-піску

Собівартість;

Енергомністкість;

Ресурсомісткість .

Рис. 3.3 ”Дерево властивостей” цукру-піску за

Вартість використовуваних матеріалів;

Вартість упаковки;

Ємність упакування.

Дешева утилізація

Під час виробництва

економічними показниками

Дослідження комплексного показника якості товарів передбачає комплексне вивчення характеристик об'єкта. Результати такого дослідження доцільно відобразити у вигляді "дерева властивостей" (рис.3.1-3.3).

Це графічне зображення багаторівневої (ієрархічної) структури, яка відтворює сукупність властивостей продукції. „Дерево властивостей” цукру відображає: функціональність, естетичність, екологічність та економічність об'єкта дослідження.

Функціональність – пристосованість цукру до використання. Проявляється в різних періодах життєвого циклу:

• під час товароруху (транспортування, зберігання, підготовки до реалізації, реалізації)

• під час використання за призначенням (споживання).

Екологічні властивості характеризують показники впливу об'єкта і людини на навколишнє середовище.

Естетичні показники характеризують дизайн та зовнішній вигляд цукру.

Економічність об'єкта характеризують такі показники, як: собівартість, ціна реалізації, оптові, дрібнооптові ціни та ін. [69].

3.3. Розрахунок конкурентоспроможності цукру

Поняття конкурентоспроможності тісно пов'язане з поняттям якості товару. Проте існує значна відмінність в розумінні цих економічних категоріях. Так, якщо під якістю розуміють - сукупність властивостей продукту, яка зумовлює її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з призначенням або міру відповідності призначенню, то конкурентоспроможність показує їх відповідність конкретній суспільній потребі. До того ж параметри якості, зазвичай, визначаються у відповідності з інтересами виробника, а параметри конкурентоспроможності — виходячи з інтересів споживача[21].

Розрахунок рівня конкурентоспроможності цукру-піску, що виробляється різними підприємствами в Житомирській області здійснювали трьома методами:

- методом розрахунку інтегрального показника відносної конкурентоспроможності (ІПВК);

- методом відповідності визначеним показникам;

- та методом семантичного диференціалу.

Розрахунок конкурентоспроможності цукру цими методами дозволив нам отримати більш достовірні дані.

Для визначення конкурентоспроможності товару-зразка порівняно з товаром-конкурентом розраховували інтегральний показник відносної конкурентоспроможності (ІПВК).

Для оцінки рівня конкурентоспроможності взято зразки цукру-піску, що досліджувались в розділі 2. За товар-конкурент взято цукор-пісок Чуднівського цукрового заводу тому, що він має найменшу ціну.

Метод розрахунку інтегрального показника відносної конкурентоспроможності (ІПВК). Для початку розрахували збірний параметричний індекс для функціональних показників за формулою 1 і 2. Далі розраховували збірний параметричний індекс для естетичних показників за формулою 3. Наступною складовою частиною ІПВК був розрахунок збірного параметричного індексу для економічних показників (формула 4), який дорівнював співвідношенню ринкових цін на товар-зразок і товар-конкурент. Маючи всі складові, необхідні для розрахунку, знайшли ІПВК за формулою 5.

Результати визначення ІПВК цукру-піску різних виробників Житомирської області наведені у таблиці 3.2.

Результати досліджень засвідчили, що цукор-пісок виробництва заводу ім. Цюрупи має вищу конкурентоспроможність порівняно з Чуднівським (аналог) і Корнинським цукровими заводами. Інтегрального показника відносної конкурентоспроможності Корнинського цукрового заводу К>1, за рахунок високої ціни та низьких показників якості.

Результати розрахунку конкурентоспроможності методом відповідності визначеним показникам наведені в табл. 3.3.

Отримані дані показують, що сума показників для цукру-піску виробництва заводу ім. Цюрупи більша порівняно з цукром-піском інших виробників. Це говорить про те, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи відповідає вимогам стандарту за усіма показниками якості. Отриманий показник конкурентоспроможності цукру-піску даного виробника є більш конкурентоспроможним, ніж цукор Корнинського та Чуднівського заводів, сума показників яких становить відповідно 5 і 6.

При визначені конкурентоспроможності цукру-піску методом семантичного диференціалу використовували анкетування споживачів відповідно до шкали бальної оцінки (табл. 2.1). Після розрахунку середніх оцінок Корнинського, Чуднівського та Цюрупинського цукрових заводів будували "профіль полярності" товарів за показниками конкурентоспроможності, який наведений в таблиці 3.4.

Таблиця 3.2.

Результати визначення інтегрального показника відносної конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області наведені у таблиці методом ІПВК

№пп Показник якості Коеф.ваг., аі

Чуднівський

цукровий завод

Корнинський цукровий завод qi

Цукровий завод

ім. Цюрупи

qi
1. Смак та Запах 0,14 4 3,5 0,12 5 0,175
2. Сипучість 0,1 5 3,5 0,07 5 0,1
3. Колір 0,12 5 4 0,096 5 0,12
4. Вміст вологи, % 0,1 0,138 0,149 0,1 0,131 0,09
5. Вміст цукрози,% 0,1 99,74 99,58 0,09 99,75 0,1
6. Редукуючі реч. 0,1 0,05 0,05 0,1 0,05 0,1
7. Чистота розчину 0,1 4,7 2 0,04 0,1
Збірний параметричний індекс функціональних показників 0,65 1,06
Естетичні показники
1 Зовн.вигл. 0,12 4 3 0,09 4,5 0,135
2 Дизайн упаковки 0,12 4 3,5 0,105 5 0,15
Збірний параметричний індекс естетичних показників 1,195 2,85
Економічні показники
1 Ціна 3,1 3,2 3,15
інтегральний показник відносної конкурентоспроможності 0,82 1,06

Таблиця 3.3

Оцінка конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області

№пп Показник якості Корнинський цукровий завод Чуднівський цукровий завод

Цукровий завод

ім. Цюрупи

1. Смак та Запах 1 1 1
2. Сипучість 1 1 1
3. Колір 1 1 1
4. Вміст вологи, % 0 1 1
5. Вміст цукрози,% 0 0 1
6. Редукуючі реч. 1 1 1
7. Чистота розчину 1 1 1
Ік=∑Qi 5 6 7

Таблиця 3.4

Визначення конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області методом симантичного диференціалу

№пп Показник якості Бальна оцінка
1 2 3 4 5
1 Смак та запах ☻☼
2 Сипучість ☼◘
3 Колір ☼◘
4 Чистота розчину

В таблиці використані наступні позначення:

☼- цукор виробництва Чуднівського заводу;

☻- цукор виробництва Корнинського заводу;

◘- цукор виробництва заводу ім. Цюрупи.

З даних таблиці видно, що "профіль полярності" цукру виробництва заводу ім. Цюрупи та Чуднівського цукрового заводу знаходиться більш у лівій стороні, де оцінки 5 і 4, а "профіль полярності" Корнинського цукрового заводу — у правій, де оцінки 2 і 3. Дані таблиці показують, що цукор-пісок виробництва заводу ім. Цюрупи є більш конкурентоспроможним, тому що його „профіль полярності” знаходиться в колонці з оцінкою 5.

Розрахувавши рівень конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників трьома методами нами отримані однакові результати. Це свідчить про достовірність та точність проведених досліджень якості цукру-піску. Цукор-пісок заводу ім. Цюрупи є більш конкурентоспроможним порівняно з цукром-піском Чуднівського та Корнинського заводів за рахунок своїх якісних характеристик. Цукор-пісок Чуднівського заводу теж має доволі високий рівень конкурентоспроможності за рахунок низької ціни, порівняно з товарами конкурентів, та середньої якості. Цукор-пісок Корнинського заводу має низький рівень конкурентоспроможності. Це пояснюється надто низькою якістю та високою ціною.


Розділ 4. Організація торгівлі цукром в ТД”Дарниця”

4.1. Дослідження ринку цукру в Україні

На сьогодні ринок цукру України представлений як вітчизняним так і зарубіжним асортиментом. В нинішніх умовах споживач стоїть перед вибором, яку продукцію придбати якісну чи дешеву. Зараз більшість споживачів віддають свій вибір якісним характеристикам товару. Якість продукції є основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Переможуть ті підприємства-виробники, які мають найсучасніші технології, найвищу якість продукції, найнижчі ціни і запропонують споживачеві ті умови, які задовольняють його потреби.

Як ми бачимо сьогодні на ринку України з'являється багато різноманітної продукції з різними показниками споживчих властивостей, але далеко не всі вони задовольняють сучасні потреби споживача. І тут основним чинником виступають, поряд з кількісними, якісні вимоги до продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі відповідні потреби і цим стимулює інтерес до виготовлення якісно нової продукції. Споживчі властивості продукції - це група властивостей продукції, які проявляються в процесі споживання та пов'язані з можливістю задоволення продукцією певних суспільних чи особистих потреб відповідно до призначення[8].

Пропозиція цукрових буряків у 2004/2005 році проти 1998/1999 р. зменшилась на 10,5 % і становитиме 13,9 млн. т. Пропозиція цукру із цукрових буряків у 2004/2005 році становить 1640 тис. т, що на 14,7 % менше проти 1998/1999 р. Обсяги переробки тростинного сирцю зростуть на 3,3 %. У 2005 році загальна пропозиція цукру зменшиться на 7,2 %. Прогнозується скорочення обсягів загального використання цукру у 2005 році на 1,1 %. Перехідні запаси цукру на початок року зросли в 11,9 рази. На кінець року прогнозується їх зменшення в 7,7 рази. Імпорт цукру очікується в межах 1 тис. т. Збережеться низька активність експорту цукру. Його обсяги очікуються на рівні 100 тис.т. Середній рівень ціни на цукор на ринках у I кварталі 2005 р. знаходився в межах 3-3.5 грн./кг.

Таблиця4.1

Баланс попиту і пропозиції цукру в Україні

Показники Роки
2000/2001 2002/2003 2003/2004
В тис. тон.
Запаси на початок року 17 13 155
Виробництво 2128 2136 1860
З цукрових буряків 2032 1923 1640
З тростинного сирцю 96 213 220
Імпорт 3 24 1
Загальна пропозиція 2148 2173 2016
Загальне використання: 2135 2018 1996
На продовольче споживання 1566 1553 1541
Переробка на нехарчові цілі 335 335 335
Експорт 214 110 100
Втрати 20 20 20
Запаси на кінець маркетингового року 13 155 20

Пропозиція цукру із цукрових буряків у 2005 році очікується на рівні 1640 тис.т, що на 14,7 % менше проти 1999/2000 р. Обсяги переробки тростинного сирцю зростуть на 3,3 %.

У 2005 році загальна пропозиція цукру зменшиться на 7,2 %. Внутрішній ринок цукру формують цукрові заводи, сільськогосподарські виробники та посередники в особі комерційних структур, які отримали цукор в результаті бартерних операцій.

Імпорт цукру у 2005р. знизиться порівняно з попереднім роком на 23 тис.т. Обсяг імпорту цукру у 2005 р. прогнозується знизити до 1 тис.т[48].

Щодо попиту на цукор, то цукор користується значним постійним жвавим попитом на внутрішньому ринку та низькою активністю попиту на нього на зовнішньому ринку. Продовольче споживання цукру та використання його для переробки на нехарчові цілі формують попит на внутрішньому ринку.

Стосовно продовольчого споживання. Збережеться тенденція скорочення обсягів продовольчого споживання цукру. Воно зумовлене як зменшенням чисельності населення в Україні так і зниженням рівня споживання цукру у розрахунку на душу населення. У 2005 р. його абсолютна величина очікується на рівні 31 кг за рік (на рівні попереднього року) проти 38,3 кг науково обґрунтованих нормою споживання. Зниження рівня споживання цукру зумовлене ростом цін на нього і низькою купівельною спроможністю населення.

Очікується, що у 2005 р. на нехарчові цілі буде перероблено 335 тис.т цукру (на рівні попереднього року). В основному цукор на нехарчові цілі застосовується при виробництві вин, ліків, горілки тощо. Обсяги цукру, що використовуються в медицині (виробництво таблеток, мікстур, мазей, розтирань тощо) та при виробництві вибухових речовин, незначні. Збережеться низька активність експорту українського цукру. Його обсяги очікуються на рівні 100 тис.т. Основними імпортерами українського цукру залишаються країни колишнього СРСР[19].

У 2005 році абсолютна величина втрат цукру прогнозується на рівні попереднього року і становитиме 20 тис.т. Втрати цукру зумовлені як втратами цукрових буряків при прийманні і транспортуванні, так і втратами цукру у виробництві, високим вмістом цукру в мелясі.

Скорочення загального попиту на цукор у 2005 році порівняно з 1998/1999 р. зменшиться на 1,1 %, це зумовлено зменшенням обсягів його експорту та використання на внутрішньому ринку[20].

Перехідні запаси цукру на початок 2005р. року зросли в 11,9 рази. На кінець маркетингового року прогнозується їх зменшення в 7,7 раз. Їх питома вага в загальних обсягах використання прогнозується на рівні 0,01 % загального обсягу використання.

За період з 1991 по 2004 р. бурякосіючі господарства вимушено (через відсутність обігових коштів у цукрових заводів) перейшли від продажу цукрових буряків до переробки їх на давальницьких умовах. Давальницька схема переробки сировини не вигідна ні цукровим заводам, ні бурякосіючим господарствам. Але при хронічних неплатежах за реалізовану сільськогосподарську продукцію переробка сировини на давальницьких умовах дає можливість господарствам хоч на мінімальному рівні забезпечити себе пально-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та насінням.

За період з 1999 по 2003 р. обсяг проданих буряків зменшився в 11,3 рази (табл.4.2). У структурі проданих буряків зростає частка бартерних угод, реалізації на ринку, населенню, у рахунок оплати праці (таб 4.2).

Ціна реалізації цукрових буряків коливається як по роках, так і в розрізі маркетингових каналів. У 2004 р. найвища ціна реалізації цукрових буряків склалася при реалізації їх цукровим заводам - 84,8 грн./т, найнижча - при реалізації населенню у рахунок оплати праці - 71,5 грн./т. За досліджуваний період найвищі темпи росту ціни реалізації цукрових буряків (125 %) були при реалізації їх на ринку та населенню в рахунок оплати праці (ціна реалізації цукрових буряків цукровим заводам збільшилася на 21 %, за бартерними угодами - на 10 %. У порівнянні з попереднім роком темпи росту ціни на цукрові буряки цукровим заводам і на ринку склали 121 %, за бартерними угодами - 120 %, населенню в рахунок оплати праці - 119 %.


Таблиця 4.2

Обсяги продажу цукрових буряків та питома вага каналів реалізації

Роки Продано Питома вага каналів реалізації, % Крім того,
Всього, тис.тон Цукровим заводам, заготівельним пунктам На ринку Населенню в рахунок оплати праці За бартерними угодами Передано на переробку на давальницьких умовах, тис. тон
1999 9371,3 96,8 0,9 0,3 2 6826,2
2001 1315 63,8 9,9 3,6 22,7 12354
2003 827,7 25,3 22 12 40,7 10973

Ціна на цукрові буряки урожаю 2005 р. прогнозується у розмірі 116 грн./т. За попередніми даними у 2002 р. порівняно з 2000 р. знизився рівень збитковості цукрових буряків у господарствах Міністерства АПК на 2,4 пунктів. У 2005 р. рівень збитковості коренеплодів очікується в розмірі (-7,9 %), що на 4 пункти менше, порівняно з попереднім роком (табл.4.3).

Давальницька схема переробки буряків зумовила перехід господарств від реалізації цукрових буряків до реалізації цукру[19].

У 2005р. господарствами суспільного сектора було продано 797,7 тис.т цукру, що на 25,6 % менше порівняно з попереднім роком. Основні обсяги цукру (43,1 %) бурякосіючі господарства реалізували за бартерними угодами. Частка цукру, реалізованого цукровим заводам склала 29 %, населенню в рахунок оплати праці - 27,9 %. Слід відмітити, що за останні три роки частка цукру реалізованого за бартерними угодами зменшилася на 8,9 пунктів. На 6 пунктів збільшилася частка цукру, реалізованого на ринку, на 3,9 пункти - населенню в рахунок оплати праці. Обсяги цукру реалізованого споживкооперації і зарубіжним країнам, незначні[20].


Таблиця 4.3

Динаміка ефективності виробництва цукрових буряків у господарствах

Показники Роки
2000 2002 2004
Собівартість реалізованої продукції, грн./т 74,65 80,82 92,53
Ціна реалізації, грн./т 66,95 71,18 85,2
Прибуток на 1 т, грн.: 7,7 9,64 7,33
Прибуток на 1 га, грн..: 133,06 162,49 113,44
Рівень рентабельності, % 10,3 11,9 7,9

За даними Міністерства АПК України

За січень-жовтень 2004 року цукровими заводами України було виготовлено 1532 тис.тон цукру-піску, що на 73,9 тис.тон або на 5,1% більше, ніж за відповідний період минулого року.

Із загальної кількості цукру 1336 тис..тон виготовлено з цукрових буряків, це на 14,3 тис.тонн (на 1,1%) менше торішнього. З 19 областей-виробників в 10 перевищено обсяги минулого року, найбільше - в Хмельницькій, Львівській (на 63- 68%), Волинській, Рівненській, Тернопільській (на 30-50%), Чернігівській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Харківській (на 7-17%). Поряд з цим зменшили обсяги виробництва підприємства Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей на 41-49%, Київської, Черкаської, Дніпропетровської, Вінницької - на 15-22%[8].

З імпортної сировини (цукрової тростини) виготовлено 196 тис.тонн, що складає 12,8% загального виробництва цукру-піску в Україні. Переробкою імпортної сировини займались окремі підприємства Київської, Миколаївської, Одеської, Рівненської і Черкаської областей.

У 2004 році переробка цукрових буряків нового врожаю почалася пізніше ніж торік. На 20 вересня 2004р. працювало 57 цукрових заводів (у попередньому - 70). За даними концерну "Укрцукор" на 25 листопада 2004р. 159 заводів вже закінчили переробку цукрового буряку, у минулому році - 135. Через відсутність мазуту призупинено виробництво цукру на 3 заводах Київської, Кіровоградської областей. Станом на 8 листопада 2004р в сільськогосподарських підприємствах накопано 12,4 млн.тонн коренів, що на 2,2 млн.тонн (15%) менше попереднього року. Площі посіву цукрової сировини скоротились на 17,6 тис.га (2%)

На цукрові заводи станом на 25 жовтня 2004 продано 92,7 тис.тонн цукрових буряків, що у 6 разів менше торішнього. За відсутності квот продажу та грошових коштів у переробних підприємств основна частка солодких коренів надходила на давальницьких засадах. Так, за жовтень 2004 року 71% цукру виготовлено з давальницької сировини. Загалом на переробні підприємства надійшло 11,8 млн.тонн цукрових буряків, або на 20% більше, ніж за такий же період минулого року.

В цьому сезоні якість солодких коренів гірша ніж торік, їх цукристість становить 16,34% проти 16,48% у 2003 році, відповідно, вихід цукру - 12,35% проти 12,72%. За розрахунками концерну "Укрцукор" за 2004 рік одержали 1,63 млн.тонн цукру-піску з цукрових буряків.

У роздрібній торгівлі продано 109,5 тис.тонн цукру, що складає 99,8 % від рівня минулого року. За січень-жовтень 2004 року до відповідного періоду минулого року ціна на цукор зросла на 28,8%. У жовтні 2004 року ціна на цукор становила грн. 3,50 за 1 кг[48].

За даними, підготовленими на основі вантажних митних декларацій, за 9 місяців 2004р Україна експортувала 66,9 тис.тонн цукру на суму 21,5 млн.дол. США у 12 країн світу (за 9 місяців 2000 року відповідно 39,9 тис.тонн, 15,5 млн.дол., 29 країн світу). Найбільший торгівельний партнер - Російська Федерація, в яку експортовано 44,3 тис.тонн цукру на суму 13,2 млн.доларів (за 9 місяців 2000 року відповідно 11,8 тис.тонн, 4,4 млн.дол.). Найкрупніші поставки цукру здійснювались також в Туркменістан та Азербайджан.

За звітний період цукор надійшов із 25 країн світу в розмірі 292,3 тис.тонн на суму 60 млн.дол. (за цей же період минулого року відповідно 138,7 тис.тонн, 37,9 млн.дол., 20 країн світу). Найбільші торгівельні партнери - Бразилія, Куба, Сальвадор та Гватемала[66].

Отже, проаналізувавши вищевикладений матеріал, можна зробити висновки, що стан ринку цукру в Україні знаходиться не на тому рівні, на якому б хотілося. Вітчизняному виробнику тяжко боротися з імпортерами цукру, адже ціна імпортованого цукру на порядок нижче за ціну нашого виробника. Відзначимо також тенденцію скорочення обсягів, як внутрішнього споживання цукру, так і зниження активності попиту на зовнішньому рівні. Нажаль, зі скороченням загального обсягу виробництва цукру знижується також і обсяг експорту, а обсяги імпорту залишаються все ще порівняно великими. На нашу думку всі ці проблеми зумовлені нестабільним економічним становищем та застарілою матеріально-технологічною базою, малими обсягами інвестування в цукрову галузь. І це не зважаючи на те, що Україна має всі передумови для того, щоб стати одним із лідерів виробництва цукру: багаті земельні ресурси, висококваліфіковані кадри, технологічну базу. Що стосується ринку цукру, то Україні слід створити такі умови, щоб інвестор був зацікавлений в довгострокових інвестиціях.

Аналіз та оцінка ефективності організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця”

ТД ”Дарниця” забезпечує стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів на рівні, що відповідає санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам, установленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів.

Торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації продажу продовольчих товарів, забезпечує збереження їх якості цукру і його товарного вигляду протягом усього терміну його реалізації.

Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів мають санітарний паспорт, чисті, у справленому стані. Кузов автомашини має спеціальне покриття, що легко піддається миттю.

Працівники, що здійснюють транспортування, зберігання й продаж, мають спеціальну освіту (підготовку), підлягають обов'язковому медичному огляду. Кожен працівник має особисту медичну книжку. Працівники забезпечені форменим одягом або іншим одягом, що відповідає­ вимогам.

Підприємство має санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також Книгу відгуків та пропозицій.

Усі продовольчі товари в господарюючого суб'єкта оформлені відповідними документами, наявність яких передба­чена чинним законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації або копія зазначеного сертифіката, завірена господарюючим суб'єктом, що відпустив товар, який підлягає обов'язковій сертифікації, тощо).

У разі придбання споживачем цукру неналежної якості продавець зобов'язується замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені їм гроші.

Неякісні, небезпечні, фальсифіковані, неправильно марковані харчові продукти (в тому числі й цукор), ті харчові продукти, які не отримали позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності або рядків придатності до споживання яких закінчився, а також харчові продукти, на які відсутні документи, що підтверджують їхню якість та безпеку, повинні бути вилучаються з обігу та при потребі передані на відповідну експертизу для визначення шляхів їх подальшого використання, утилізації чи знищення в порядку, визначеному законодавством[32].

Не допускаються до продажу, фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, які повинні містити інформацію про:

♦ загальну назву харчового продукту;

♦ номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об'єму тощо);

♦ склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;

♦ енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

♦ дату виготовлення;

♦ час придатності до споживання чи дату закінчення рядок придатності до споживання; умови зберігання;

♦ позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

♦ найменування та адресі виробника й місце виготовлення;

♦ умови використання (якщо такі передбачені);

відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;

♦ застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є[37].

Маркування харчових продуктів штриховими кодами відповідає встановленому порядку.

Приміщення як правило типові, відповідають вимогам нормативних документів щодо санітарії, охорони праці, техніки безпеки, естетичним вимогам, архітектурно вписуються у навколишнє середовище.

Магазин забезпечений відповідним інвентарем та обладнанням, а засоби вимірювання, що використовуються при продажі цукру знаходяться в справному стані, мають чітке державне повірочне тавро та в установленому порядку періодично перевіряються.

Працівники, які здійснюють продаж цукру, відпускають його покупцям повною мірою і вагою за готівку. Ваговимірювальні прилади знаходяться на видному для покупця місці. На вимогу покупця продавець надає йому можливість перевірити ваги відпущеного товару, а також ознайомитися з документами, що підтверджують ціну та якість товару.

Забороняється змушувати покупців до придбання будь-яких додаткових товарів до основної покупки або одержання замість здачі будь-яких товарів[6].

ТД ”Дарниця” протягом усього робочого дня забезпечує безперебійний продаж цукру.

Для приймання цукру обладнуються розвантажувальні площадки і механізовані рампи, вантажно-розвантажувальні прорізи з навісами, які захищають продукцію від атмосферних опадів.

При надходженні цукру до роздрібного підприємства обов'язково звертають увагу на стан його перевезення. Продукт має бути надійно захищеними від атмосферних опадів та іншого зовнішнього впливу.

Зберігають цукор у сухих, чистих, без сторонніх запахів, у добре вентильованих приміщеннях не уражених амбарними шкідниками, без різких коливань температури, що не перевищує 20 °С, при відносній вологості повітря не більше 70%.Цукор ізолюють від сильнопахучих, а також вологих продуктів.

До торговельного залу цукор подають попередньо перевіреним та підготовленим до продажу, його відпускають як у розфасованому вигляді, так і шляхом зважування в присутності покупця.

На товари, що одержані для продажу, в обов'язковому порядку
мають:

♦товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборонні листи з зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;

♦копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації, завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані товари, що підлягають обов'язковій сертифікації;

♦копії гігієнічних висновків, завірених печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, які не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку;

♦документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів - копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера й українською або російською мовою та завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари).

Перевіряється справність ваговимірювальних приладів, електронних контрольно-касових апаратів та інвентарю.

Організація ефективного й раціонального товаропостачання магазину є однієї з найважливіших завдань роздрібних торговельних організацій. Під товаропостачанням роздрібної торговельної мережі розуміється система заходів, що представляє собою складний комплекс організаційних і технологічних операцій по доведенню товарів до підприємств роздрібної торгівлі.

Завдяки раціонально організованому товаропостачанню в магазинах забезпечується повнота й стійкість асортименту товарів, необхідний рівень товарних запасів, задоволення попиту населення, а також високі фінансово-економічні показники[1].

Товаропостачання ТД ”Дарниця” базуєтьсяся на наступних основних принципах: планомірність, ритмічність, оперативність, економічність, технологічність Планомірність означає, що процес товаропостачання повинен носити планомірний характер, потік товарів у магазини повинен здійснюватися на основі планових графіків завезення з обліком їхнього асортиментного профілю. Ритмічність постачання припускає завезення товарів через відносно однакові проміжки часу. Ритмічність доставки сприяє прискоренню оборотності, виключає утворення зайвих товарних запасів, необхідних для забезпечення безперебійної

Оперативність постачання передбачає, що ритм завезення може наростати або скорочуватися залежно від впливу на них сезонних й інших коливань, для цього ТД ”Дарниця” вчасно подає інформацію постачальникам, про стан товарних запасів і хід реалізації товарів.

Економічність товаропостачання означає мінімальні затрати робітника часу, матеріальних і коштів на весь процес доставки товарів.

Технологічність передбачає використання на всіх етапах товаропостачання прогресивних технологічних рішень.

При організації товаропостачання ТД ”ДАРНИЦЯ” враховує наступні основні вимоги:

♦забезпечення найкоротших шляхів руху товарів;

♦застосування найбільш доцільних форм руху й доставки товарів;

♦завезення товарів повинне здійснюватися у відповідності з попитом;

♦кількість завезених товарів повинне визначатися його потужністю, характеризуємої обсягом товарообігу., мірами торговельних площ (оснащеність торгово-технологічним устаткуванням);

♦використання найбільш зручних й економічних видів транспорту.

Тож враховуючи вищезазначені критерії ТД ”Дарниця” обрав постачальників з Житомирської області, а саме цукровий завод „ім. Цюрупи”, Корнинський та Чуднівський цукрові заводи.

Одноденний товарооборот ТД”Дарниця” становить в середньому 15000 грн. Одноденна реалізація цукру близько 100 грн. Отже частка реалізуємого цукру в одноденному товарообороті становить 0,66%. Середня реалізація в день 40 кг. Для ТД ”Дарниця”, як магазину, що знаходиться в великому житловому масиві, не має конкурентів, що знаходяться поряд, це доволі малі обсяги реалізації. Реалізація цукру за 2004 рік в ТД ”Дарниця” наведена в табл. 4.4


Таблиця 4.4

Динаміка реалізація цукру за 2004 рік в ТД ”Дарниця”

Показники 1 квартал 2 квартал 3 квартал 4 квартал
Товарообіг, в грн. 1373670 1401400 1469650 1374100
Частка цукру в загальному т/о, у % 0,65 0,64 0,86 0,66

Що стосується цінової політики щодо цукру, то в ТД ”Дарниця” ніяких сучасних методів ціноутворення не впроваджується. Ціни на цукор формуються в залежності від ціни закупки, затрат на доставку та націнки.

Середня ціна на цукор коливається в межах від 3.10 грн. До 3,40 грн. за 1кілограм.

Щодо асортиментної політики, то ТД ”Дарниця” реалізує лише цукор-пісок в споживчій упаковці вагою 1кг, 2кг і3 кг, що виробляється цукровими заводами „ім. Цюрупи”, Корнинським та Чуднівським.

Організація розміщення й викладення товарів у торговельному залі, ефективність роботи магазинів, якість обслуговування покупців багато в чому залежать від раціонального розміщення товарів у торговельному залі. Воно дозволяє правильно спланувати купівельні потоки, скоротити час на відбір товарів, збільшити пропускну здатність магазина, зменшити витрати праці персоналу магазина при поповненні товарних запасів у торговельному залі.

При розміщення товарів в ТД ”Дарниця” враховують наступні основні вимоги:

♦ надання покупцям можливості орієнтуватися в розміщенні комплексів, мікрокомплексів і товарних груп і здійснення покупки в мінімально короткий строк;

♦ надання покупцям необхідної інформації й широкого кола додаткових послуг;

♦ створення умов комфортності під час перебування покупців у магазині;

♦ організація раціональних товарних потоків і розрахункових операцій з покупцями;

¨оптимальне використання торговельних площ магазина;

¨забезпечення зберігає мості товарно-матеріальних цінностей;

♦ дотримання товарного сусідства з урахуванням частоти спільного придбання товарів різних видів, найменувань і дотримання основних сполучень товарів у комплексних покупках;

♦ розосередження товарів, що користуються підвищеним попитом, по різних зонах торговельного залу й торговельних поверхів.

За кожною товарною групою закріплюють постійне місце. Товари, які підготовляють до продажу в магазині, розміщають ближче до зони, де виконуються підготовчі операції (фасувальні цехи). Великогабаритні товари розміщують поруч із зоною розрахунку або виходом з торговельного залу. Товари, що вимагають тривалого ознайомлення з ними покупців, розташовують у глибині торговельного залу, щоб не створювалися перешкоди руху купівельних потоків. З дотриманням цього принципу розміщають і товари, що користуються частим попитом (наприклад, хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, гастрономічні).

Товари з високою оборотністю розташовують ближче до джерел поповнення, а товари більше рідкого попиту (консерви, напої, кондитерські вироби й ін.), яким потрібна менша площа, як правило, розміщають наприкінці руху потоку покупців. Деякі дрібні товари (плитки шоколаду, спеції, сірника й т.д.) розміщують в зоні розрахункового вузла. Однорідні товари краще розміщати концентровано. Але якщо ті самі товари входять до складу різних комплексів, а також якщо їхня концентрація приводить до затримки купівельного потоку, то припустимо їхнє розміщення в різних місцях торговельного залу.

Реалізація принципів і правил розміщення товарів у торговельному залі має свої особливості залежно від виду угруповання товарів, застосовуваної при формуванні товарних асортиментів магазина.

При викладенні товарів в ТД ”Дарниця” вміло сполучають їхні розміри, форму, вид, кольори впакування й т.д. Викладення товарів привертає увагу покупців, спонукає їх до здійснення покупки, прикрашає магазин.

Із всіх способів викладення найчастіше використаються два: горизонтальний і вертикальний.

При горизонтальному способі кожній групі або підгрупі товарів приділяється одна полиця, наприклад: верхня для одного найменування печива, середня — для іншого, нижня — для третього. Великі й грузомісткі товари розташовують на нижній полиці.

При вертикальному способі викладення площина гірки ділять на три-чотири частин і заповнюють різними товарами. Однойменні товари, таким чином, розташовуються один під одним.

При викладенні товарів забезпечують максимальне використання площі й об'єму, повну завантаженість устаткування, для того щоб товари займали весь простір між полками. Протягом робочого дня робочі запаси товарів систематично поповнюють. Не слід становити піраміди та інші фігурні спорудження, тому що це створює незручність для покупців. Різні штучні спорудження з товарів, а також занадто строгий порядок (без інтервалів) їхнього розташування покупці боятися порушувати. Товари варто викладати вільно, як би створюючи враження, що частина товарів уже розкуплена. Вона вселяє їм довіру до товару. Покупців притягає масове викладення товарів.

ТД ”Дарниця” - магазин традиційного типу (через прилавок), використається декоративне викладення. Товари викладають пірамідами, колонами, стопками, віялом, сходами й т.д. Декоративне викладення використовують для показу товарів у найбільш привабливому виді, підкреслюючи їх естетичні властивості.

При викладенні товарів на торговельному устаткуванні враховують наступні основні принципи:

♦ однорідні товари викладають по вертикалі, тим самим забезпечуючи їхню кращу видимість;

♦ доцільно застосовувати найпростіші прийоми викладення товарів (пряму укладання, навалом і т.д.);

♦ декоративне викладення товарів рекомендується використати тільки з рекламною метою.

Основні правила продажу.

До моменту відкриття торговельне підприємство підготовлене до роботи: у торговельному залі забезпечене викладення товарів у повному асортименті, наявному в магазині, підтримуваному протягом усього робочого дня; підготовлені відповідний інвентар і пакувальні матеріали, контрольно-касові машини; товари постачені однаковими, правильно оформленими цінниками (найменування товару, його сорт, ціна за вагу або одиницю товару, підпис матеріально-відповідальної особи або печатка організації, дата оформлення цінника).

Забороняється продаж товарів з підсобних і складських приміщень, а також до початку й по закінченні встановлених годин роботи магазину.

У торговельному залі магазину на доступному для покупців місці встановлені контрольні ваги. Ціна продовольчих товарів, що продаються на розвіс (цукор), визначається по вазі нетто.

Покупець має право перевірити правильність ціни, ваги й міри відпущених йому товарів, а також строки зберігання продовольчих товарів і наявність сертифіката. Адміністрація підприємства створює для цього необхідні умови. На всі реалізовані товари, що підлягають сертифікації, підприємство торгівлі має сертифікати встановленої форми, видані уповноваженими на те органами, що засвідчують якість товарів, їхня безпека для життя й здоров'я людей.

Грошові розрахунки з населенням за товари здійснюються з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин.

Контрольно-касові машини зареєстровані в податкових органах за місцем перебування підприємств торгівлі у встановленому порядку.

Розрахунки з покупцями виробляються в наступному порядку:

♦ касир друкує чек на контрольно-касовій машині, на якому вказуються найменування підприємства, номер касового апарата, дата, ціна покупки;

♦ касир повідомляє покупцеві загальну вартість покупок;

♦ касир чітко називає суму отриманих грошей і кладе їх окремо на очах у покупця;

♦ касир називає суму належної здачі й видає її разом із чеком;

♦ касир, після остаточного розрахунку, кладе отримані від покупця гроші в касовий ящик.

Забороняється закриття кас у робочий час для підрахунку виторгу при наявності черг. При надходженні від покупця претензії по розрахунках касир сповіщає про це адміністрації підприємства[6].

В цілому організація торгівлі в ТД ”Дарниця” знаходиться на досить високому рівні. Проте, враховуючи сучасні умови торгівлі, організація торгівлі в ТД ”Дарниця” має деякі суттєві недоліки. Головним чином це стосується асортиментної та цінової політики, а також форми організації продажу товарів, що є застарілою, в даному випадку – ТД ”Дарниця” - магазин традиційного типу (через прилавок). Тож, виходячи з проведеної нами роботи, ми хотіли б нижче вказати основні напрями вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця”.

4.3. Основні напрями вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД”Дарниця”

У торгівлі рівень культури обслуговування покупців безпосередньо позначається на ефективності роботи кожного магазина. Тож на нашу думку основним напрямом вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця” є саме підвищення культури торгівлі.

Культура торгівлі - поняття ємне. В основі її лежить всебічна турбота про споживача. Сутність всіх вимог споживачів в остаточному підсумку зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу й найбільших зручностей придбати в торговельній мережі все необхідне. Якість торговельного обслуговування впливає на ефективність використання засобів, вкладених у розвиток матеріально-технічної бази торгівлі, а також у виробництво товарів народного споживання.

Поліпшення обслуговування населення на підприємствах торгівлі має важливе соціальне значення. Зменшення витрат часу трудящих на придбання покупок дає можливість збільшити їхній вільний час, необхідне для підвищення культурного рівня, участі в суспільному житті. Отже, правильна організація продажу товарів, культурне обслуговування населення - важлива державна справа.

Важливою умовою високої культури торгівлі є постійна наявність у продажі всіх необхідних населенню товарів у різноманітному асортименті й високій якості. Але однієї лише наявності товарів недостатньо. Потрібно створити сприятливі умови для їхнього придбання шляхом раціональної організації й розміщення роздрібної торговельної мережі, розвитку мережі магазинів з універсальними асортиментами товарів і зручним режимом роботи, впровадження в них прогресивних методів продажу[5].

Завдання торговельних працівників полягає у впровадженні прогресивних методів продажу, удосконалюванні торговельного процесу, у розширенні додаткових послуг, підвищенні ефективності роботи магазинів.

Уміле господарювання, зразкове ведення справ, ощадлива витрата засобів, боротьба із втратами, одержання високого прибутку - найважливіші показники культури торгівлі.

Важливим засобом підвищення культури й ефективності торгівлі є оснащення магазинів новітнім устаткуванням, у тому числі відкритими холодильними прилавками й гірками, що підсумують касовими машинами, електронними вагами, підйомно-транспортним устаткуванням, що полегшує й прискорює вантажно-розвантажувальні роботи й переміщення товарів усередині магазина.

Культура торгівлі - це наочне викладення товарів, правильна організація робочих місць, раціональне розміщення товарів. Велике значення має й зовнішнє оформлення магазина.

Культура торгівлі вимагає добре поставленої реклами, широкої інформації покупців про товари, місце й методи продажу, торговельних послугах і т.д. Реклама допомагає покупцеві вибрати товар, заощаджує його час.

Одним з невід'ємних ознак культурної торгівлі є високий санітарний рівень торговельних підприємств, чистота й порядок не тільки в торговельних залах, але й у підсобних, складських приміщеннях.

Культура торгівлі визначається діловими якостями працівників магазина. Продавець повинен знати властивості, призначення товару, способи кулінарної обробки різних продуктів і багато чого іншого. Крім кваліфікованих консультацій, важливо вміти запропонувати, показати й продати товар. Обслуговування повинне супроводжуватися уважним, попереджувальним відношенням до покупця. Мова продавця повинна бути грамотної, спокійної й переконливої. Спокоєм, ритмічністю, вправністю повинні відрізнятися робочі рухи продавця.

При обслуговуванні покупців потрібно бути тонким психологом, підбирати до кожному індивідуальний підхід, оберігаючи достоїнство й покупця й торговельного працівника.

Контролер-касир, продавці повинні вивчати попит покупців і на цій основі вносити пропозиції по розширенню асортиментів і поліпшенню якості товарів, сприяти впровадженню наукової організації праці, опановувати суміжною професією, вивчати досвід передовиків торгівлі, брати активну участь у соціалістичному змаганні[10].

Одним з основних напрямків підвищення культури обслуговування покупців є впровадження й удосконалювання прогресивних методів продажу продовольчих товарів. Для цього необхідно розширювати централізовану фасовку продовольчих товарів на промислових підприємствах, базах (у цехах) торговельних підприємств і керувань торгівлі; збільшувати ресурси продовольчих товарів, домагатися відповідності їхнього виробництва попиту покупців, широти й сталості їхніх асортиментів; поліпшувати впакування й маркування фасованих товарів; поліпшувати матеріально-технічну базу торгівлі, звертаючи особливу увагу на концентрацію й спеціалізацію торговельної мережі й рівень механізації технологічних процесів у магазині; впроваджувати раціональне планування торговельних підприємств, домагаючись ефективного використання торговельних площ і торговельного встаткування; організовувати зразкову рекламу й інформацію покупців у магазині; розширювати й удосконалювати додаткові послуги в торгівлі; домагатися росту професійної майстерності й культурно-технічного рівня торговельних кадрів.

Важливим фактором підвищення культури торгівлі є повсюдно впроваджувана комплексна система керування якістю праці (КСУКТ). Ця система є сукупністю заходів, методів і засобів, спрямованих на забезпечення необхідного рівня якості праці й, отже, культури обслуговування. Систему називають комплексною тому, що вона враховує економічні, технічні, організаційні й соціальні фактори, що впливають на якість торговельного обслуговування. Ця система дозволяє об'єктивно оцінювати якість труда кожного працівника, сприяє підвищенню виробничої активності, зміцненню трудової дисципліни, виконанню й перевиконанню планових завдань, підсилює роль матеріальних і моральних стимулів у підвищенні культури торгівлі. Це досягається прямою залежністю розміру нараховуємої премії, що залежить від коефіцієнта якості праці за місяць кожного працівника.

Показник рівня культури обслуговування покупців визначає наступні показники:

♦ стійкість асортиментів товарів (ступінь відповідності фактичних асортиментів товарів обов'язковому асортиментному переліку);

♦ впровадження прогресивних методів продажу товарів: додаткове обслуговування покупців (відношення фактичної кількості додаткових послуг, надаваних у магазині, до їхньої кількості, передбаченій переліком для даного типу магазина);

♦ витрати часу покупців на очікування обслуговування (на очікування консультації, розрахунку, одержання товарів);

♦ завершеність покупки товарів (відношення фактичної середньоденної кількості покупок до середньоденної кількості людей, що відвідали магазин);

♦ якість праці колективу (середній коефіцієнт якості праці колективу за квартал, півріччя, рік);

♦ культура обслуговування на думку покупців (думка визначається шляхом опитування).

При віднесенні магазинів до підприємств із високим рівнем культури обслуговування, крім величини цього показника, обов'язковою умовою є відсутність порушень режиму роботи магазина, правил ведення й порядку зберігання книги скарг і пропозицій, скарг покупців на низький рівень культури обслуговування, порушень правил продажу товарів. Тому перехід від старого, традиційного методу продажу до нового, прогресивного є об'єктивною необхідністю, викликаної всім ходом суспільного розвитку[5].

Відповідно до встановленої класифікації до прогресивних методів роздрібного продажу продовольчих товарів ставляться: продаж товарів методом самообслуговування, по попередніх замовленнях населення, вдома в покупців, через автомати.

Основне місце серед перерахованих методів займає самообслуговування. Воно є генеральним напрямком у розвитку всієї роздрібної торгівлі.

По-перше, самообслуговування заощаджує час покупця. Торговельні підприємства, що застосовують старий метод продажу, не можуть повністю задовольнити зрослі потреби покупців. При цьому методі часто виникають черги й не тільки до продавця, але й у касу. Покупці іноді звертаються до продавця лише для ознайомлення з асортиментами товарів, на що вони мають повне право. Самообслуговування усуває цей недолік, спрощує розрахунки з покупцем. Покупець може самостійно розпоряджатися своїм часом.

По-друге, застосування самообслуговування збільшує об'єм продажу товарів. Ріст товарообігу забезпечується насамперед за рахунок збільшення ефективності праці працівників і пропускної здатності магазина. Крім того, при безпосередньому доступі покупця до товару збільшується можливість здійснення незапланованих покупок, що також сприяє росту об'єму товарообороту, кількості покупок і середньої вартості однієї покупки.

По-третє, впровадження самообслуговування приводить до зниження витрат обігу в торгівлі. При продажі товарів по методу самообслуговування змінюються функції продавця, зменшуються трудові витрати, що спричиняє скорочення чисельності працівників магазина й економію засобів на виплату заробітної плати. У магазинах самообслуговування для викладення запакованих товарів максимально використається площа всього торговельного залу й збільшується обсяг товарообігу на один квадратний метр торговельної площі. У результаті знижуються витрати на оренду, зміст і ремонт приміщень розраховуючи на одиницю товарообігу. Це також значно заощаджує засобу торговельних підприємств.

По-четверте, самообслуговування збільшує пропускну здатність магазина. На одній і тій же площі торговельного залу при впровадженні самообслуговування можна обслужити значно більше число покупців, чим при традиційному методі продажу, коли кожен продавець обслуговує одночасно тільки одного покупця. При самообслуговуванні всі покупці, що перебувають у торговельному залі, одночасно відбирають товари. У результаті різко прискорюється процес продажу товарів і збільшується пропускна здатність магазина.

Отже, застосування самообслуговування дозволяє обійтися населенню міст меншою кількістю магазинів, що дає більшу економію засобів, що йдуть на їхнє будівництво й зміст. Ця економія є прямим економічним ефектом від впровадження самообслуговування.

І нарешті, по-п'яте, самообслуговування полегшує роботу продавців. При традиційному методі продажу продавець під час обслуговування покупця затрачає багато фізичних сил. Він виконує трудомісткі технічні операції, пов'язані з показом і відпусткою товару. При самообслуговуванні основне завдання контролера торговельного залу полягає в тім, щоб допомогти якщо буде потреба покупцеві вибрати товар і дати консультацію. Самообслуговування дозволяє значно збільшити ефективність праці й обсяг товарообігу на одного торговельного працівника[52].

Для широкого впровадження й подальшого вдосконалювання цього прогресивного методу продажу величезне значення має забезпечення високої ефективності магазинів самообслуговування, під якою розуміється досягнення більше високих у порівнянні з аналогічними магазинами старого типу основних показників господарської діяльності при одночасній економії часу покупців і високій культурі обслуговування.

Досвід роботи передових колективів наочно демонструє наступні шляхи підвищення ефективності магазинів самообслуговування: забезпечення ритмічності надходження товарів; концентрація фасування продовольчих товарів на оптових, плодоовочевих базах і розподільних холодильниках, на складах роздрібних торговельних організацій; впровадження прогресивної технології продажу продовольчих товарів з урахуванням доставки розфасованої й упакованої продукції в магазини в спеціалізованих контейнерах; оснащення магазинів засобами механізації, у тому числі для розвантаження контейнерів і доставки їх у торговельний зал і повне використання торговельної техніки; удосконалювання організації матеріальної відповідальності шляхом впровадження бригадної матеріальної відповідальності обмеженого кола осіб; удосконалювання викладення товарів, поліпшення внутрішньомагазиної реклами за рахунок впровадження товарних символів, поліпшення інтер'єрів магазинів;організація безперебійної роботи всіх касових машин розрахункових вузлів, широка практика сполучення професій і взаємозамінності працівників у випадку відсутності їх по різних причинах;установлення оптимальної чисельності працівників і підвищення ефективності їхньої праці; удосконалювання системи керування якістю праці всіх категорій працівників[10].

В ТД ”Дарниця” є всі передумови для переходу від торгівлі через прилавок до самообслуговування: доволі велика площа торговельної зали (700м2) , просторість цієї площі, наявність великої кількості 3-ох, 4-ох ярусних прилавків та сучасного холодильного обладнання, вдале планування приміщення, що дає змогу розмістити необхідну кількість касових апаратів та забезпечити як зручність руху потоку покупців, так і зручність подачі товарів на прилавок.

У задоволенні потреб населення в харчових продуктах основне місце займає стаціонарна роздрібна торговельна мережа. Однак на щоденне відвідування магазинів населення затрачає в рік мільярди годин неробочого часу. Завдання торговельних працівників - наблизити товари до населення, звівши до мінімуму витрати часу покупців.

Продаж товарів за попереднім замовленням сприяє підвищенню культури обслуговування, створенню зручностей для покупців і скороченню витрат часу на придбання продуктів. Продаж за попередніми замовленнями може здійснюватись відділами замовлень продовольчих магазинів. Замовлення може бути прийняте за телефоном, а продукти доставлені додому або за місцем роботи, за що з покупців стягується плата відповідно до тарифу.

Замовлення приймаються на всі товари, наявні в продажі на момент оформлення замовлення.

Замовлення приймають із попередньої, а також з наступною оплатою їхньої вартості в магазині (відділі) замовлень, вдома в покупців або за місцем роботи.

Підставою для оплати є заповнений бланк замовлення встановленої форми. У ньому вказується не тільки найменування товарів, їхня вартість, але й час, до якого ці товари повинні бути поставлені. Після оформлення замовлення працівникам магазину не дозволяється вносити в нього які-небудь зміни без узгодження з покупцем. При доставці замовлених товарів додому або до місця роботи необхідно дотримувати санітарні правила й забезпечувати схоронність товарів.

Завідувач магазином (відділом) замовлень або його заступник контролюють комплектацію замовлень, якість товарів, кількість, дотримання роздрібних цін і тарифів за послуги, строки виконання замовлень й ін.

Продаж продовольчих товарів по попередніх замовленнях має великий соціально-економічний ефект: заощаджується час трудящих, збільшується товарообіг і прибуток торговельних підприємств[69].

Значний розвиток одержав продаж товарів вдома в покупців. Важливою умовою розвитку цього методу продажі є регулярність і дотримання годин доставки продуктів на квартири. Найкращий час обслуговування покупців вдома з 6 год. 30 хв. до 8 год. чи з 16 год. до 18 год. 30 хв.

Магазини, що організують, продаж товарів вдома, у залежності від обсягу робіт можуть мати в штаті продавців-рознощиків, залучати на неповний робочий день домогосподарок, пенсіонерів, студентів, членів будинкових комітетів. Можна залучати до обслуговування вдома працівників магазина, вільних від основної роботи.

Керівництво магазина, з огляду на зону обслуговування, наявність продавців-рознощиків і транспортних засобів, визначає район діяльності кожного рознощика, розробляє найбільш раціональні маршрути доставки. Для доставки товарів додому використаються малолітражні автомобілі, моторолери, ручні візки. Рознощики мають найпростіші ємності для перенесення продуктів.

Оплата за доставку продуктів на квартири покупців ведеться по тарифу. Організація продажу товарів вдома зменшує навантаження на продавців у магазині, сприяє росту товарообігу, підвищує культуру обслуговування населення[52].

В ТД ”Дарниця” є всі передумови для впровадження вищезазначених прогресивних методів торгівлі.

Що стосується асортиментної та цінової політики, то в ТД ”Дарниця” слід також впровадити продаж цукру на розвіс, (сезон консервування), що значно знизить ціну товару, а також ввести до асортименту цукор з тростини, цукрову пудру, які теж користуються попитом у населення. ТД ”Дарниця” слід визначитись чи є доцільним закуповувати цукор у трьох виробників. Адже нормативні вимоги до цукру-піску є чіткими і досить жорсткими, а тому принципової різниці в якості не має. Доцільніше було б обрати одного виробника, який повністю відповідає вимогам ТД ”Дарниця” і укласти з ним довгострокову угоду на вигідних умовах. Адже, працюючи відразу з трьома виробниками, ТД ”Дарниця” несе затрати часу та коштів на оформлення документів, доставку товару та ін. Всі ці затрати безпосередньо впливають на ціну цукру, підвищуючи її. Працюючи з одним виробником на довгострокових умовах, ТД ”Дарниця” матиме можливість отримати знижку при купівлі цукру, корегувати виробництво (упаковка, фасування) під своє замовлення. Як правило така співпраця між виробником та торговельним підприємством є досить вдалою і плідною.

Висновки та пропозиції

З проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1.Управління якістю цукру під час його виробництва та в торговельному підприємстві здійснюється на кожному етапі, починаючи з вирощування цукрових буряків в сільському господарстві. Нажаль не всі підприємства-виробники цукру в Україні виготовляють якісний цукор, тому що не впроваджують системи якості. Так, на Чуднівському та Цюрупинському цукрових заводах впровадили системи управління якістю. Корнинський цукровий завод такої системи не має. Що підтверджується нашими експериментальними дослідженнями.

2. Забезпечення високої якості продукції перетворилось у магістральний напрямок соціально-економічного розвитку більшості країн світу в тому числі й для України. Україна прагне інтегруватись в європейські і світові економічні структури, тому повинна використовувати найсучасніші технології, для отримання найвищої якості продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі відповідні потреби і цим стимулює інтерес до виготовлення якісно нової продукції. З проведеної нами роботи видно, що цукор-пісок Корнинського цукрового заводу не відповідає вимогам цукру-піску для реалізації.

На мою думку може бути дві причин щодо виробництва цукру такої низької якості Корнинським цукровим заводом:

1. Намагання підприємства якнайменшими затратами та будь-яким шляхом виготовити якнайбільшу кількість продукції, нехтуючи при цьому показниками якості.

2. Технологічна та економічна неспроможність підприємства виготовляти цукор високої якості.

Нажаль на сьогоднішній день друга причина є болючою для більшості підприємств сучасної цукрової галузі України, адже всі ми розуміємо, що забезпечити якість недешево, але даний показник продукції є визначальним та основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Отже, якість є важливою ринковою характеристикою товару, а також вона є функцією часу, тому її потрібно постійно співвідносити зі змінами в технології виробництва і вимогами споживачів.

3. Крім проблеми забезпечення і підтримання якості продукції існує ще проблема забезпечення конкурентоспроможності. Необхідно зазначити, що однієї високої якості товару не достатньо для того, щоб він користувався найбільшим попитом у споживачів. Конкурентоспроможність більш широке поняття ніж якість, що є обов'язковим компонентом конкурентоспроможності. Адже конкурентоспроможність включає в себе різні економічні аспекти діяльності підприємства, організацію збуту, сервіс товару, економічні можливості і обмеження споживача, естетичні обмеження товару. Конкурентоспроможність товару, тобто можливість збути його на будь-якому ринку, можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між собою. Ми провели відповідні порівняння і визначили, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи є найбільший конкурентноспроможним, порівняно з цукром-піском Чуднівського і особливо Корнинського цукрових заводів. Це пояснюється тим, що цукор Корнинського цукрового заводу має низьку якість та високу ціну.

4. Що стосується ТД ”Дарниця”, то ми вважаємо, що магазину слід удосконалити основні напрямки маркетингової діяльності:

• вивчення запитів споживачів і моделювання поведінки споживача при здійсненні покупки;

• вивчення товарів-конкурентів та оцінка рівня конкурентоспроможності продукції;

• прогнозування рівня конкурентоспроможності продукції для прийняття ефективних управлінських рішень у перспективному розвитку підприємства;

• створення інформаційної системи маркетингу, що відбиває ринкові можливості підприємства і стан виробничого потенціалу.

Це дасть можливість торговельному підприємству більш ретельно дослідити ринок цукру, обрати виробників, які виготовляють якісний цукор та встановлюють на нього помірні ціни, що в свою чергу забезпечує конкурентоспроможності товару, який продається в магазині і отримання прибутку, та якнайбільш повне задоволення вимог споживачів.


Список використаних джерел і літератури:

1. Аванесов А.Ю., Идрисов Т.К., Сапрохин Г.Н. и др. Организация торговли. – М.; Экономика, 1984 – 336с.

2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Экономика,1996;

3. Ассортиментная политика розничного торгового предприятия // Маркетинг в России и за рубежом. №1, 2003. С.62-63.

4.. Барабанова Е.Н, Л.А Боровикова, В.С Брилева. М.: Экономика,1987г-319с.

5. Бергер И.Н., Чижевская Е.А. Торговые услуги. – К., Техника. 1984 – 192с.

6. Бергер И.Н., Задорожний В.К., Огородник М.А. Построение и размещение розничной торговой сети. – К.; 1974 – 114с.

7. Бурцев В.Л. Реализация готовой продукции: методология контролинга //Управление продажами. – №3 (7). – 2002. – ст.26-31.

8. Білаш В.П. - Інститут аграрної економіки УААН (044) 267-8337, 267-8332. В ринковому огляді використано статистичний матеріал Мінестерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, Національної асоціації цукровиків України.

9. Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торгової фірми. – К.: Лотос,1998;

10. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ.-М.-.Экономика,1991.-271с.

11. Войцеховський О. Что такое магазин самообслуживания // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.46-52.

12. Герасимчук В. Г.Маркетинг теорія і практика.-К. Вища шк., 1994.-327с.

13. Голубков Е.А. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. -М.: "Фин-пресс", 1998. - 416 с.

14. Гончар О.В. Цукор в Україні та за її межами (за даними держкомстату) // Фондовый рынок.- 2001.- №36.- C.22-25

15. Гвоздик О. Ассортиментная и ценовая политика // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.60-61.

16. Данилова Л.Л. Оптимізація асортиментної політики вітчизняних торговельних підприємств // Вісник ДонДУЕТ. №4, 2001. С. 192-196.

17. Жишман А.И., В.А Лосева., А.Р Сапронов. Общая технология сахара и сахаристых веществ - М.:Агропромиздат,1990.

18. Животова И.П. Есть ли предел у расширения? //Новый маркетинг. – 2003. - №8. – с. 19-25.

19. Журнал “ Фондовый рынок” №17, 1999р. с.28. Ринок цукру в Україні. Штефан фон Крамон-Таубадель.

20. Журнал “Економіка АПК”, 2001р., №4.ст.102. Ринок цукру в економічній системі України. Є.В Імас, президент СП ”Укрінтерцукор”.

21. Кирцнер И.Л. Конкуренция и предпринимательство. – М., 2001;

22. Кисляк Н.К.Споживча оцінка асортименту та якості товарів.- К.2000;

23. Коваль В.И. 30 методов стимулирования сбыта// Новый маркетинг. – 2002. - №12. с. 102-103.

24. Крылова Г.Д., Соколова М. Й.Маркетинг. Теория й 86 ситуаций: -М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999.-519с.

25. Конкурентоспособность товара // Маркетолог. –2000. -№4, 18-19;

26. Куць Т.В. Про оцінку конкурентоспроможності продукції // Економіка АПК. – 1998. - №2, с.58-61;

27. Ліськов В.В. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України//Економіка України.- 2003.-№2.-32-33с.

28. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конурентоспособности товаров и услуг. – М.: Юрайт, 2001;

29. Мазаракі А. Перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в Україні: критичний погляд // Вісник КНТЕУ №6 – 2002 – с.3-29

30. Мазаракі А.А., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К. “Хрещатик”, 1999.

31. Маркетинг/Под ред. проф, Уткина 3.А.-М.: ААИ "Тандем".Издательство ЭКМОС,2001.-320с.

32. Митина Л.А., Науменко Е.Н. Организация торговли продовольственными товарами. М.: Экономика. 1981 – 189с.

33. Мукосей Д. Искусство торговли// Продукты питания. №20, 2001. С. 26-27.

34. Орлова Н.Я. Фізіологія та біохімія харчування.-К.: КНТЕУ,2001-248с.

34. Панкратов Ф.Г. и др. Рекламная деятельност. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2001. -364 с.

36. Панкратов Ф.Г.,Серегина Т.К. Коммерческая деятельность.- М.:ИВЦ "Маркетинг",2000.-580с.

37. Памбухчиянц О.В. Технология розничной торговли. – М.; Издательский дом “Дашков и К”, 2000 – 184с.

38. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: –К.: ЦНЛ, 2003. -387с.

39. Прауде В.Р.,Білий О. Б. Маркетинг. -К.-.Вища шк., 1994.-256с.

40. Печенкин А.Н. Об оценке конкурентоспособности и товаропроизводителей // Маркетинг. –2000. -№2.;

41. Ромат Е. В. Мерчандайзинг - маркетинговая технология, реализуемая в розничной торговле // Маркетинг и реклама. №1, 2002. С.10-13.

42. Рибин Ю.Б. Конкуренция: реалии и перспективы.- М.: Знание, 1990;

43. Седов В.И. Новые формы конкурентной борьбы в условиях современного капитализма.- М.: Мысль, 1971;

44. Синецкий Б.Н. Основы коммерческой деятельности. Учебник, - М.: Юрист. 1998 – 659с.

45. Справочик товароведа – 1ч.

46. Справочник товароведа – 2ч.

47. Сидоренко О.В.Товарознавчі складові ринкознавства.К.-2001;

48. Статистичний щорічник України за 2002 рік. С.147.

49. Тарнавский В. Закон естественного отбора для товаров // Новый маркетинг. -№11, 2003. С.59-62.

50. Теплов С. М. и др. Комерческое товароведение. – М., 2000.;

51. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организиции в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. – М.: ИНФРА, 2002;

52. Фильченков Д. Организация объектов самообслуживания// Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.56-59.

53. “Химический состав пищевых продуктов” Пищ. пром.1979.

54. Чебан О. "Цукровий Донбас": дощ на непокриту голову // Урядовий кур'єр.- 7 ноября 2002 (№207).- С. 9

55. Цай Т.Н. Конкуренция и управления рисками на предприятиях в условиях рынка. – М.: 1997;

56. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. – М., 1998.

57. ДСТУ 2316-93 Цукор-пісок. Технічні умови

58. ДСТУ 2075-93 Методи визначення кольоровості. Цукор-пісок, цукор-рафінад.

59. ДСТУ 3659-97 Метод визначення вологи та сухих речовин.

60. ДСТУ 3661-97 Цукор. Методи визначеня цукрози.

61. ГОСТ 12576-89 Сахар. Метод определения внешнего вида.

запаха, вкуса и чистоты.

62. ГОСТ 12569-85, ГОСТ 12570-67, ГОСТ 12572-67, ГОСТ 12574 Сахар-песок и сахар-рафинад. Правила приемки и методы.

63. www.cant.com.ua

64. www.perfo.ru

65. www.niss.gob.ua

66. www.techinservice.kievmua

67. www.kv.com.ua

68. www.sahar.net.ua

69. www.cts.com.ua

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий