Лікувальний вплив МП визначають переважно фізико-хімічні механізми його дії. На внутрішньо клітинні компоненти тканин людини в ПМП діє механічна сила, що сприяє відштовхуванню з поля діамагнетика і втягуванню в поле парамагнетика. Реальне значення цього механізму невелике, і спостерігається він лише у високоградієнтних (неоднорідних) ПМП, які не застосовують у фізіотерапії. Однак фізікоградієнтність поля може виникати в ПМП навколо феромагнітніх включень екзогенної природи, наприклад у легенях.
У ПМП з індукцією 0,01-1 мТл спостерігаються магнітомеханічні ефекти у рідкокристалічних структурах. Рідкокристалічний стан притаманний ліпідному компоненту біологічних мембран, і його зміни під впливом ПМП можуть визначити рівень активності ферментів (ацетилхолінестераза, Na – і K-залежна АТФаза) і вторинно змінювати проникність клітинних мембран.
На особливу увагу заслуговують ефекти дії ПМП на фазові гель-, зольпереходи. Вони реєструються за зміною електричного опору в гелях і змінюються в слабких ПМП порядку 0,8-2,0 мТл. За фазовими гель-золь переходами колоїдів цитоплазми клітин відзначають місцевий фізіологічний вплив навіть слабких ПМП у разі їх тривалої дії.
Одним з основних механізмів взаємодії ПМП і ЗМП з живою тканиною є наведення електрорушійної сили (ЕРС). Під час переміщення в ПМП крові. Що проводить електричний струм, у ній виникає електрична різниця потенціалів, яка залежить від швидкості руху крові та величини магнітного потоку і є максимальною, коли сили МП перпендикулярні до напряму руху крові. При наведенні ЕРС у судині клітинні компоненти крові, що перетинають силові лінії, зазнають зміни електричних струмів зміщення й провідності. Це справляє вибірковий вплив ПМП на згортання, лімфоциркуляцію та проникність судин. Зміни згортання крові виникають внаслідок позитивного і негативного електричних потенціалів. Тим самим створюють умови для тромбозу біля позитивного і тромболізу біля негативного потенціалу. Явище знайшло застосування в методі тромбування судинних аневризм головного мозку. В основі його лежить стереотаксичне наведення позитивного електричного потенціалу у напрямі аневризми, що зумовлює локальне збільшення згортання крові, тромбування та наступне укріплення дна аневризми. ПМП лише створює передумови для тромбування у ділянці позитивного електричного потенціалу. Вони реалізуються лише в умовах утворення гемодинаміки та змін поверхневого потенціалу стінки аневризми. Такі тромбози не спостерігаються навіть у ПМП з індукцією 0,02-0,03 мТл і залишається лише активація механізмів внутрішньосудинного згортання крові.
У регулюванні швидкості фізіологічних процесів важлива роль належить об`ємним електричним зарядам, що формуються в біомембранах та примембранних стінках. Їхнє утворення зумовлене вибірковою проникністю мембран для іонів з різним знаком (катіони, аніони). Це призводить до нерівномірного розподілу позитивних зарядів у примембранних ділянках. Під впливом ПМП відбувається згортування мікроскопічних та об`ємних зарядів і перехід їхньої електричної енергії у енергію, що здатна завершити роботу з доставки реагентів до мембран і зон реакцій, змінювати товщину бар`єрів і впливати на швидкість та напрям обмінних реакцій, вплив на об`ємні заряди зростає при збільшенні частоти ПМП до 10 – 10 Гц.
Об`ємні заряди локалізуються, зокрема, у кровоносних капілярах. Так відбувається вплив ПМП і ЗМП на проникність капілярів і стан ендотелію, його функцію. Вище згаданні електричні заряди – характерна ознака МП. Він здійснюється за рахунок енергетичної системи, що накопичується в ході електромеханічних реакцій поділу зарядів, що утворюються в біологічних мембранах. МП лише забезпечує можливість утилізації цих фізико-хімічних процесів, що відбуваються в примембранних ділянках живих клітин.
В останні роки обгрунтовано механізм дії МП на деякі механічні реакції. В процесі хімічних реакцій відповідно до законів квантової механіки відбуваються хімічні переходи. МП здатне змінювати ймовірністьелектронних переходів і також впливати на швидкість хімічних реакцій. У МП змінюється хід реакцій, що відбувається за участю деяких металів (залізо, мідь, мангат та ін.), які відіграють роль у побудові нативних біоструктур. Під впливом МП змінюється взаємодія різних металів, що призводить до зміни проникності біологічних мембран і фізіологічної дії клітини. Істотним у механізмі впливу МП на хімічні процеси може бути тунелем перенесення електрона, що реалізується в окремих біологічних структурах в мітохондріях. В основі впливу МП на тунельний перенос електрона лежать зміни імовірності електронних переходів. У механізмі дії слабких ЕРС, навколишнім впливом МП, важливу роль відіграє тунельне перенесення протона за естафенізмом. Це може лежати в основі впливу МП на локальні зміни концентрації гемогену, на згортання крові та низку інших біологічних процесів. Вперше був розкритий нетепловий квантово-механічний механізм дії МП, що, по суті, лежить в основі взаємодії фізичних чинників з живим організмом.
Реакції органів і систем організму на вплив МП грунтуються на місцевому, так і на гуморально-рефлекторному механізмі дії, що виникає в результаті фізико-хімічних змін у тканинах при їхній взаємодії з чинниками. У людини не знайдено специфічних рецепторів, що сприймають МП. Однак у результаті змін гемодинаміки та метаболізму самих тканин і клітин, що оточують різні типи рецепторів, можлива модуляція їхньої діяльності. Ступінь вираженості і характер спрямованостіреакцій організму залежить здебільшого від параметрів МП. Так, ефективність ЗМП та ІМП вища, ніж ПМП. Це відповідає загальному положенню по те, що збільшення числа параметрів та їхня інтенсивність підвищує ефективність впливу МП. Магнітні поля є слабшим подразником, ніж більшість широко застосовуваних у фізіотерапії чинників, що слід враховувати при дозуванні магнітотерапевтичних процедур.
На відміну від багатьох інших терапевтичних чинників взаємодія з рухомим потоком крові є специфічним механізмом біологічної дії МП і супроводжується зміною системи гемостазу. Якщо дія МП слабка, то первинно спостерігається гіпокоагуляційний ефект. Зі збільшенням числа біотронних параметрів та їхньої інтенсивності спостерігаються первинна фаза гіперкоагуляції та підвищення антизгоральної дії системи крові, що настає на 5-7-й день. Якщо вплив продовжується, то спостерігається нормалізація системи гемостазу і наступні її хвилеподібні зміни.
Під впливом МП відбувається стимуляція АДФ-індуктивної агрегації тромбоцитів і зниження їх електрокінетичного потенціалу. При цьому з клітин виділяються чинники гемокоагуляції та сполуки, що пригнічують фібриноліз. В еритроцитах також знижується поверхневий електричний заряд клітин, виділяються тромбопластичні і антигепаринові сполуки та інгібітори фібринолізу. У зниженні поверхневого електронного заряду клітин у МП певну роль може відіграти зміна фібриногену, його перехід у фібрин і наступна адсорбціяйого на поверхні клітин.
Реактивність лейкоцитів крові і, насамперед, лімфоцмтів та нейтрофілів змінюється під час проходження їх через МП. Клітинний склад крові також змінюється під впливомМП і значною мірою визначається вихідним станом організму та характером нейроендокринних перебудов, спричиненних впливом МП.
У формуванні ендокриннихперебудов нервовій системі належить провідна регулювальна і координуюча роль. Вплив МП на нервову систему супроводжується в період після дії дифузною електроенцефалографічною реакцією синхронізації, на відміну від реакції десинхронізації на звичайні подразники (світло, звук). За чутливістю до МП структури головного мозку розміщуються в такому порядку: гіпоталамус, кора великих півкуль, таламус, гіпокамп. Виявлено чутливість гіпофіза до слабкого ПМП.
У людини вплив ПМП 5-10 мТл на глову незначно збільшує час реакції на світловий, звуковий і тактильний подразники, тобто посилює гальмівні процеси в центральній нервовій системі. Вивчення залежності діїї від частоти ПМП ( 1, 10, 100, 1000 Гц) виявило найбільшу біологічну ефективність частоти 10 Гц. У механізмі дії МП на нервову систему важлива роль належить гліальним клітинам і судинній системі. Важливо знати, що при дії ЗМП на голову людини (індукція близько 20 мТл) виникає відчуття світлових спалахів – явище фосфену, максимум якого спостерігається за частот 20-30 Гц.
При дії МП на голову відбувається активація гіпоталамічних ядер і гіпофізу. У результаті спостерігається підвищення активності деяких ендокринних залоз (щитоподібна, кіркова речовина надниркових залоз, статеві залози). Подібна реакція спостерігається лише при локалізації впливу на центральну нервову систему і при використанні ЗМП у переривчастому режимі. При дії на периферійні ділянки ПМП і ЗМП у постійному режимі спостерігається менше виражена активація ендокриних залоз, однак можуть бути більшою мірою виражені зміни процесів мікроциркуляції та трофіки тканин у зоні впливу. Поєднання різних локалізацій дії у процесі лікування дає змогу оптимально регулювати як місцеві, так і загальні адаптаційні перебудови цілісного організму.