Смекни!
smekni.com

Фізична реабілітація при патології черевної порожнини (стр. 5 из 8)

Таблиця 1.1 Характеристика експериментальної групи

№ з/п Ф. І. Б. Стать Вік Діагноз
1 Луньова О. В. ж 38 Тупа травма живота. Внутрішньочеревна кровотеча.
2 Пронін А. В. ч 50 Гострий живіт, перитоніт.
3 Горшков П. М. ч 45 Колота рана передньої черевної стінки.
4 Сіденко В. В. ч 41 Гострий апендицит, перитоніт.
5 Василенко Р. М. ж 58 Стан після холецистектоміїнездатність швів.
6 Федін С.С. ч 37 Перитоніт, поддіафрагмальній абсцес.
7 Сисоєва Т. В. ж 45 Перитоніт, подпечінковий абсцес.
8 Чальцев Д. В. ч 47 Інфікована рана передньої черевної стінки, алкогольне сп’яніння
9 Давидов П. Є. ч 49 Гострий живіт, перитоніт
10 Рибальченко Л. І. ж 54 Виразкова хвороба шлунку, прободіння язви

Таблиця 1.2 Характеристика загального стану експериментальної групи на момент захворювання

№ з/п Температура тіла Пульс Артеріальний тиск
1 36,4 104 110/60
2 38,9 110 120/70
3 36,5 80 120/80
4 37,8 84 130/80
5 37,2 92 120/70
6 37,4 94 125/70
7 37,5 90 130/85
8 36,8 84 140/80
9 38,1 90 110/80
10 36,5 86 110/70

Таблиця 1.3 Характеристика загального стану експериментальної групи на початок експерименту

№ з/п Температура тіла Пульс Артеріальний тиск
1 36,5 84 120/70
2 36,8 80 125/80
3 36,5 80 120/80
4 36,6 82 125/80
5 36,5 84 130/80
6 36,4 78 125/80
7 36,5 80 130/80
8 36,8 84 140/80
9 36,6 76 135/80
10 36,5 86 120/80

Таблиця 1.4 Характеристика контрольної групи

№ з/п Ф. І. Б. Стать Вік Діагноз
1 Луговець В. В. ж 37 Гострий апендицит, перитоніт
2 Орєхов П. Д. ч 52 Гострий живіт, перитоніт.
3 Жарков Ю. Ю. ч 45 Перитоніт, поддіафрагмальній абсцес.
4 Скріпник Є. В. ч 41 Гострий апендицит, перитоніт.
5 Дудко Р. К. ж 60 Перитоніт, поддіафрагмальній абсцес.
6 Цанько Є. Д. ч 32 Гострий живіт, перитоніт
7 Нікітенко П. Л. ч 44 Виразкова хвороба шлунку, прободіння язви
8 Філатова Л. Л. ж 48 Виразкова хвороба шлунку, прободіння язви
9 Ширшаков В. О. ж 49 Перитоніт, поддіафрагмальній абсцес.
10 Вітковський Д. Д. ч 53 Гострий живіт, перитоніт

Таблиця 1.5 Характеристика загального стану контрольної групи

№ з/п Температура тіла Пульс Артеріальний тиск
1 37,4 90 120/60
2 38,2 108 110/70
3 37,5 80 120/80
4 37,8 92 120/80
5 37,2 92 140/70
6 37,5 96 130/70
7 36,5 94 110/75
8 36,7 88 100/70
9 37,9 90 120/80
10 37,4 86 120/70

Таблиця 1.6 Характеристика загального стану контрольної групи на початок експерименту

№ з/п Температура тіла Пульс Артеріальний тиск
1 36,4 72 120/80
2 36,8 86 130/80
3 36,5 80 120/80
4 36,7 92 120/80
5 36,5 88 140/80
6 36,5 82 125/80
7 36,5 86 120/80
8 36,7 80 130/80
9 36,8 84 135/80
10 36,4 86 120/80

Розділ 2 Методи проведення дослідження

2.1 Методи збору досліджуваних даних

Проба Штанге. Виміряється максимальний час затримки подиху після глибокого вдиху. При цьому рот повинний бути закритий, і ніс затиснутий пальцями. Здорові люди затримують подих у середньому на 40-50 с.

З поліпшенням фізичної підготовленості в результаті адаптації до рухової гіпоксії час затримки наростає.

Проба Генче. Після неглибокого вдиху зробити видих і затримати подих. У здорових людей час затримки подиху складає 25-30 с. При хронічному стомленні час затримки подиху різко зменшується. [9]

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Вимірюємо показники локальної вентиляції легень, проби Штанге, проби Генче, та даємо аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому уся сукупність людей, які беруть доля в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну.

У курсовій роботі для дослідження відібрані хворі - за перебігом захворювання.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

· середнє арифметичне значення величини показника (Х);

· середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки (

);

· помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):

Х =

, (2.1)

де

- сума значень показників в групі,

n – кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника

вираховуємо за формулою (2.2):

= R (max - min)/А, (2.2)

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень n (додаток А).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):

m =

, (2.3)

де

- середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст’юдента за формулою (2.4):

t =

, (2.4)

де Х1 та Х2 – середні арифметичні,

m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток Б, в якому в одній з колонок знаходиться значення «ступенів свободи».

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):

f = (nконтр + nексп) - 2, (2.5)

де n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатку Б, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р ми порівнюватимемо отримані значення t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп. [11]


Розділ 3 Хід дослідження

В дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Вимірювання показників проводилися на початку і по закінченні експерименту.

Для початку дослідження беремо експериментальну групу з 10 чоловік на початку експерименту, вимірюємо показники та заносимо в таблицю 3.1:

Таблиця 3.1 Показники експериментальної групи на початку експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 40,1 42,4 47,9 41,3 45,5 46,4 44,2 42,8 43,1 44,6
Проба Генчі 24,5 26,3 28,1 26,5 28,1 28,2 26,7 25,0 26,5 27,2

Тепер в контрольній групі з 10 чоловіків вимірюємо показники та заносимо до таблиці 3.2:

Таблиця 3.2 Показники контрольної групи на початку експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 42,8 41,5 45,1 43,1 45,2 45,4 46,8 45,1 43,6 43,4
Проба Генче 25,2 26,3 26,9 26,7 27,0 28,1 28,6 26,5 25,3 25,3

Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції