Автоматизації підлягають дії, що відповідають відносно постійним умовам діяльності. Дії у варіативних умовах діяльності завжди мають бути під постійним свідомим контролем.
Навички бувають рухові, сенсорні (дії з метою сприймання), інтелектуальні. Основою формування навичок є вправляння.
Психологічні закономірності процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками зводяться до такого:
оволодіти знаннями учень може тільки в процесі активної самостійної діяльності, яку спрямовує й організовує вчитель;
опанування знаннями, діями і формування мислення - єдиний процес, основою якого є дія. Структурним компонентом діяльності вважають дію, що забезпечує оволодіння знаннями. Для того, щоб учні оволодівали знаннями, треба обрати найраціональнішу систему дій і цілеспрямовано й активно формувати їх. Отже, завданням навчального процесу є формування способів дії, що відповідають змісту певного матеріалу;
оволодіння науковими знаннями і способами їх набування - є підвалина для формування творчого самостійного мислення учнів, розвитку їх пізнавальних сил та здібностей;
засвоєння знань і розумовий розвиток учнів нерозривно пов’язані із формуванням їх особистості загалом;
водночас з набуванням знань формуються вміння та навички. Наслідком цього процесу є розумовий розвиток учнів та становлення таких якостей їх розуму, як гнучкість, самостійність і критичність, що в кінцевому підсумку визначають особистість;
оволодіння знаннями - індивідуальний процес, зумовлений психологічними особливостями кожного учня, рівнем його розвитку і здібностями.
У процесі оволодіння знаннями, уміннями, навичками і способами учбової діяльності в учня поступово формується досвід творчої діяльності, що включає:
самостійну екстраполяцію знань, умінь і навичок у нову ситуацію;
бачення нової проблеми у відомій ситуації;
бачення нової функції об’єкта;
самостійне комбінування відомих способів дії в новий спосіб;
бачення структури об’єкта;
альтернативне мислення;
побудову принципово нового способу розв’язання на відміну від інших, відомих способів або їх комбінацій.
Література ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: Радянська школа, 1976.
2. Охитина Л.Т. Психологические основы урока. - М.: Просвещение, 1977.
3. Зльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. - М.: Знание, 1974.
ДИДАКТИЧНИЙ ТРЕНІНГ.
1. Яке педагогічне поняття характеризує свідоме виконання дій на основі знань або життєвого досвіду: а) знання; б) навчання;
в) навички; г) уміння; д) учіння?
2. Чи забезпечують свідоме формування навичок репродуктивні вправи? Чому?
3. На яких ланках процесу пізнання в учнів формуються вміння і навички? Що є методичною основою їх формування?
4. Продовжіть речення:
Розуміння навчального матеріалу забезпечується...;
Знання - це...;
Дієвий характер засвоєних знань забезпечують шляхом... .
• Які вимоги до роботи вчителя з учнями на етапі первинного сприймання можна сформулювати на основі висловлювання І.П. Павлова про те, що в нашій свідомості нічого не оновлюється, не змінюється, а лише накопичується, доповнюється.
1. Принцип навчання як дидактична категорія.
2. Характеристика системи принципів навчання;
а) принцип виховуючого навчання;
б) принцип наочності;
в) принцип науковості;
г) принцип систематичності;
д) принцип доступності;
е) принцип міцності знань, умінь і навичок;
ї) принцип свідомості та активності учнів у навчанні;
ж) принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.3. Актуальні проблеми розвитку принципів навчання в сучасній школі.
Ключові поняття: принцип навчання, правило навчання, системний підхід до реалізації принципів навчання.
1. ПРИНЦИП НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНА КАТЕГОРІЯ.
Принципи і правила навчання належать до тієї групи дидактичних категорій, які регулюють процес навчання. Це певні норми дидактичної діяльності.
Чинниками, що впливають на розвиток принципів навчання як дидактичної категорії, є: рівень розвитку педагогічної практики;
соціально-економічні умови в суспільстві; рівень розвитку педагогіки і суміжних з нею наук (психології, філософії, анатомії і фізіології та ін).
У дидактиці розглядають так звані "принципи другого рівня", а саме, норми, що безпосередньо визначають характер діяльності суб’єктів навчального процесу (їх поведінку, спрямованість дій, методи навчання).
Принципи (дидактичні) - це категорії дидактики, що визначають способи використання законів навчання відповідно до мети виховання й освіти (за М.А. Даниловим і В.Ї. Загвязинським). Принципи навчання слід відрізняти від законів та закономірностей. Якщо останні мають об’єктивний характер, тобто не залежать від особистості вчителя, то принципи навчання суб’єктивно-об’єктивні, тобто існують об’єктивно, але реалізуються більшою чи меншою мірою залежно від майстерності і рівня професійної підготовки вчителя.
Найбільш розповсюджене в підручниках таке визначення принципів навчання: "Це основні ідеї, положення, що лежать в основі раціональної організації навчального процесу". Принципи навчання визначають найважливіші його елементи, а саме, зміст, методи, організаційні форми.
Принципи організації навчального процесу зазнають впливу багатьох чинників, змінюються історично, зокрема:
збільшується або зменшується їх кількість;
залежно від потреб суспільства, досягнень передового педагогічного досвіду і науки з’являються нові принципи навчання, що відбивають їх;
із зміною соціальних умов у суспільстві і досягненнями науки неактуальні принципи навчання втрачають дієздатність;
у зв’язку з досягненнями експериментальної дидактики розробляють нові експериментальні системи принципів навчання, що є основою для створення альтернативних концепцій навчальної діяльності загалом;
переглядається зміст традиційних класичних принципів навчання з урахуванням здобутків експериментальних дидактичних досліджень Л.В. Занкова, В.В. Давидова тощо.
Класовий характер принципів навчання зумовлює вплив мети виховання на домінуючий серед них принцип виховуючого характеру навчального процесу. Оскільки мета виховання в класовому суспільстві має класовий, дуалістичний характер, то й принципи навчання відбивають його.
Системний підхід у реалізації принципів навчання зумовлює потребу в їх комплексності, тісному взаємозв’язку, наявності на кожному уроці. Системність забезпечують правила навчання, тобто вужчі за змістом і характером дидактичні категорії, що деталізують і конкретизують принцип навчання. Правила навчання дають змогу з’ясувати, які дії вчителя сприяють реалізації принципу. Одне і те саме правило може конкретизувати кілька різних принципів, що свідчить про органічний зв’язок між ними.
Формулюють їх як узагальнення у категоричній формі, оскільки вчитель має виконувати безпосередні та конкретні дії. Розрізняють правила для вчителя і правила для учнів.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ.
Система класичних принципів навчання включає принцип виховуючого навчання; принцип наочності; принцип науковості; принцип систематичності; принцип доступності; принцип міцності знань, умінь і навичок; принцип свідомості та активності учнів у навчанні;
принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
а) Принцип виховуючого навчання домінує в системі дидактичних категорій, визначаючи зміст роботи вчителя щодо реалізації кожного з принципів навчальної діяльності. Він орієнтує на:
формування окремих рис особистості учня і спрямованості її загалом;
формування елементів світогляду у початкових класах і цілісного світогляду випускників школи;
забезпечення активної учбової діяльності учнів;
вироблення позитивної мотивації до навчання та особистісно значущих мотивів;
створення колективу класу не тільки через змістовий, а й організаційний компонент навчального процесу;
формування свідомого і відповідального ставлення учнів до навчання;
створення умов для максимального розвитку та самореалізації кожного учня в навчальному процесі.
Правила для вчителя:
Будь прикладом для учнів. Поводься з ними так, як ти хотів би, щоб поводилися з тобою. Співпереживай разом з учнями те, про що йдеться на уроці. Поважай особистість кожної дитини. Створюй такі умови на уроці, щоб учень відчував себе активним його учасником.
Правила для учнів:
Поважай своїх товаришів, учителя та себе. Уважно стеж за роботою на уроці і прагни усвідомити все, що сприймаєш. Будь активним на уроці. Із незрозумілим спробуй спочатку розібратися сам, а потім звертайся по допомогу. Усе незрозуміле з’ясовуй відразу.
б) Принцип наочності передбачає:
залучення всіх можливих органів чуття до сприймання навчального матеріалу;
раціональне поєднання в навчальному процесі індуктивного і дедуктивного шляхів пізнання, зокрема через використання конкретної і схематичної наочності;
постійний зв’язок з досвідом учня створенням асоціацій;
врахування вікових особливостей світосприймання, уваги, мислення учнів;
використання останніх наукових досягнень у вивченні процесу розвитку дитини на даному віковому етапі;
раціональне застосування засобів наочності;
ефективне поєднання на уроці слова і наочності.
Правила для вчителя:
Навчай від простого до складного, від конкретного до абстрактного (хоч широко може використовуватися і дедуктивний шлях навчання). Забезпечуй активний характер пізнавальної діяльності учнів, створюй такі умови, щоб учні виступали в ролі дослідників. Використовуй для сприймання нового матеріалу всі можливі органи чуття, забезпечуючи комплексний характер його засвоєння.