При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей (деталекомплектів). При цьому враховується досягну- тий і планований відсоток виконання норм виробітку.
До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів).
Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість одночасно виготов-люваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції.
Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчислюються в днях і годинах.
Розглянуті вище фактори є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо) враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства.
1.3.Фактори виробничої потужності підприємства другого рівня
До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:
♦ спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва);
♦ якість предметів праці;
♦ рівень організації праці;
♦ кваліфікація виробничого персоналу та ін.
Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів і т.ін. У кінцевому підсумку розвиток спеціалізації і кооперування виробництва обумовлює зниження питомої трудомісткості продукції і підвищення одиничної продуктивності технологічного устаткування, що за інших рівних умов забезпечує збільшення виробничої потужності підприємства (виробництва).
Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів)
впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному:
♦ процентний вміст корисної речовини (заліза в руді, сухих речовин у томатах, цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції;
♦ якість заготовок (наприклад, одержуваних по кооперації від заводу «Центроліт» виливків), що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції.
Рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітни ками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності.
Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів, а відповідно і одиничну продуктивність устаткування. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку, визначаючи прогресивну тру домісткість одиниці продукції.
1.4.Фактори виробничої потужності, що враховуються при проектуванні підприємств
Крім зазначених факторів, у ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованих підприємств (виробництв) у процесі
бізнес-планування необхідно також враховувати:
♦ ємність і потенціал ринку збуту;
♦ прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;
♦ обсяг беззбитковості виробництва (точку беззбитковості);
♦ необхідність збільшення виробництва в перспективі.
Ємність і потенціал ринку визначає максимально можливий обсяг продажів на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100-процентного охоплення ним цільового ринку. Даний фактор варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів, а також при організації виробництва нової ексклюзивної продукції.
Прогнозний обсяг продажів продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників:
а) величини попиту на цільовому ринку;
б) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства; в) потужності маркетингової програми підприємства.
Обсяг беззбитковості виробництва (точка беззбитковості) є основою визначення мінімально припустимої величи- ни виробничої потужності (ВПтіп), що забезпечує прийнятний для підприємства рівень надійності його операційної діяльності. %Точка беззбитковості являє собою такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого досягається рівність між виторгом від реалізації продукції і її повною собівартістю
ВР=С, чи Ц-V6=ЗП + Зпер * V6,
де V6 - обсяг беззбитковості виробництва в натуральному вираженні; ЗП - річна сума постійних витрат підприємства; Ц - планова ціна одиниці продукції; Зпер - питома величина змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції.
Звідси: V6 = ЗП / Ц - Зпер = ЗП /ПМД
де ПМД - величина питомого (на одиницю продукції) мар-жинального доходу, яка визначається як різниця між ціною товару і величиною питомих перемінних затрат.
При розрахунку обсягу беззбитковості слід дотримуватися найважливішого припущення (обмеження) - рівність обсягу реалізації продукції обсягу її виробництва (іншими словами, уся вироблена продукція має бути реалізована).
До досягнення точки беззбитковості операційна діяльність підприємства є збитковою, тому що повна собівартість продукції перевищує чистий виторг від її реалізації. У точці беззбитковості виробництва дохід від реалізації продукції покриває всі операційні витрати підприємства, і фінансовий результат від операційної діяльності підприємства дорівнює нулю (уже ліквідовані збитки, але прибутку ще немає). Після подолання точки беззбитковості перевищення доходу від реалізації продукції над її собівартістю обумовлює одержання прибутку від операційної діяльності підприємства.
На основі точки беззбитковості розраховується мінімально допустимий обсяг виробництва, що забезпечує прийнятний рівень надійності операційної діяльності підприємства (Qmin):
Qmin = V6 * Кн
де Кн - коефіцієнт надійності, значення якого відповідає мінімально допустимому рівню надійності операційної діяльності підприємства. Величина Кн визначається за шкалою надійності, у якій для кожного рівня надійності бізнесу (досить надійний, надійний, високонадійний та ін.) зазначено величину однойменного коефіцієнта (Кн). Наприклад, для високонадійндго бізнесу (операційної діяльності підприємства): 6,0 < Кн < 8,0.
На основі Qmin визначається'мінімально допустима.величина виробничої потужності підприємства (Qmin) з урахуванням планованого рівня її використання:
ВПmin = Qmin / КПн
де КПп - планований рівень коефіцієнта використання виробничої потужності.
Необхідність збільшення виробництва в перспективі обумовлює необхідність створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оцінок попиту на продукцію підприємства.
1.5.Методика розрахунку виробничої потужності підприємства (цеху, дільниці)
Промислове підприємство являє собою виробничу систему вищого рівня, до складу якої входять системи більш низького рівня: цехи, дільниці, лінії, групи устаткування. Існують два різних підходи до розрахунку виробничої потужності виробничої системи будь-якого рівня (підприємства, цеху, дільниці, лінії), застосування яких залежить від форми спеціалізації вхідних виробничих одиниць, що входять у дану систему.