Смекни!
smekni.com

Виробничі потужності підприємства (стр. 7 из 11)

кп1 = 32/27 = 1,185; кп2 = 1,000;

кп3 = 41/27 = 1,519.

Виробнича потужність (пропускна здатність), виражена в приведених до виробу-представника «Б» деталекомплектах, по групі токарних верстатів складе: 29568 / 27 = 1095 (шт.), по групі свердлильних верстатів: 32832 / 32 = 1026 (шт.).

Оскільки необхідний фонд часу роботи токарного устаткування, розрахований виходячи з проектних обсягів виробництва і норматив­ної трудомісткості (31927 станко-годин), перевищує наявний фонд (29568 станко-годин), виробнича потужність у фізичних деталекомплек­тах по кожному найменуванню виробів буде нижчою ніж проектні обсягі виробництва. По групі ж свердлиль­них верстатів, навпаки, відзначається перевищення наявного фонду часу (32832 станко-години) над необхідним (26599 станко-годин), в резуль­таті чого виробнича потужність у фізичних деталекомплектах по кожному найменуванню виробів є вищою проектних об­сягів виробництва.

При цьому легко переконатися, что структура виробничої потуж­ності, розрахована у фізичних деталекомплектах, відповідає закладеній у проекті структурі виробничої програми цеху: (228/ 964) . 100 = 23,6%; (565/964) * 100 - 58,6%; (171 / 964) * 100 - 17,8%.

Розрахунок виробничої потужності (пропускної здатності) токарсь­кого і свердлильного устаткування в складальних і фізичних деталеком­плектах поданий у табл.


Розрахунок виробничої потужності (пропускної

здатності) груп устаткування в складальних

і фізичних деталекомплектах

Група устат­кування Наз­ва виро-бу Трудо­м істкість обробки 1 детале-комп., н-год.

Питома вага наведених дет-комп. і-го виду у загальній кількості привед. детале-комп., % (гр.8 табл. 7.8)

Приведена (до виробу Б) трудо­місткість 1 детале-ком-та, н-ч (гр.Згр.4/100)

Вироб­нича потуж­ність групи устатку­вання у наборних детале-ком., шт.

Виробнича потужність групи устатку­вання у фізичних деталеком., шт.

Токарні верс­тати

А

Б

В

32

27

41

24,7

51,6 23,8

7,9

13,9

9,7

231

483

223

Σ

X

100,0

31,6

937

937

Свердл. верстати

А

Б

В

19

32

13

17,6

73,4

9,0

3,3

23,5

1,2

206

861

106

Σ

X

100,0

28,0

1173

1173

Трудомісткість обробки одного збірного (приведеного до виробу Б) деталекомплекта по групі токарного устаткування складає: 7,9+13,9+9,7 = 31,6 (н-год.), по групі свердлильних верстатів: 3,3+23,5+1,2 = = 28,0 (н-год.). Виробнича потужність у збірних комплектах складе:

♦ по групі токарських верстатів: 29568 /31,6 = 937 (шт.);

♦ по групі свердлильних верстатів: 32832 / 28,0 = 1173 (шт.).

Розрахована виробнича потужність груп устаткування у фізичних деталекомплектах має структуру, тотожну структурі трудомісткості виробничої програми цеху (за проектом).

Використовуючи розглянутий вище алгоритм можна розрахувати виробничу потужність будь-якого техноло­гічно спеціалізованого підрозділу основного виробництва (ли­варного, ковальського, зварювального, складального й іншого цехів та дільниць) в умовах багатономенклатурного виробниц­тва у фізичних виробах, структура яких буде тотожна або структурі проекту виробничої програми у фізичних виробах, або структурі ресурсомісткості виробничої програми.

1.9. Оптимізація виробничої потужності підприємства

На підприємстві з багатономенклатурним виробництвом може бути розрахована велика кількість значень величини ви­робничої потужності. При цьому кожному варіанту виробничої потужності буде відповідати різна величина валового доходу і прибутку від реалізації продукції, різний ступінь завантажен­ня технологічного устаткування і т.ін. Звідси випливає висно­вок про можливість і необхідність визначення оптимально! ви­робничої потужності підприємства, тобто такої виробничої програми, за якої обраний в якості критерію оптимальності по­казник досягає свого екстремального (мінімального чи макси­мального) значення.

У якості критеріального показника в розрахунках оптималь­ної величини виробничої потужності підприємства теоретично може бути використаний будь-який абсолютний показник, що характеризує результативність операційної діяльності підприє­мства. На практиці ж у зазначених розрахунках найчастіше використовують один із двох критеріїв оптимальності: максимум прибутку від реалізації продукції; максимальне завантаження технологічного устаткування.

Для визначення оптимального варіанта виробничої потуж­ності використовують методи оптимального планування, зок­рема, метод лінійного програмування і симплекс-метод.

Загальна економіко-математична модель оптимальної вироб­ничої потужності підприємства в канонічному вигляді:

Z = ΣСjХj = тах(тіп),

п _____

Σ аіj * Хj = бj, і = l, т

j = 1

_____

Хj≤ 0, і = l, п , де

п - кількість змінних (невідомих); кількість основних змінних відповідає кількості найменувань продукції, що випускається, кількість додаткових змінних дорівнює кількості рівнянь у системі основних обмежень (обме­жень по ресурсах);

т - кількість основних обмежень;

Хj - значення змінних; значення основних змінних харак­теризують обсяги запланованої до випуску продукції; значення кожної додаткової змінної відбиває величину недовикористаного ресурсу відповідного, виду (наприк­лад, недовикористаний час роботи відповідної групи ус­таткування);

аіj - нормативна величина витрат і-го ресурсу на виробниц­тво

одиниці j-го виду продукції (наприклад, норматив­на трудомісткість механообробки одиниці продукції j-го виду продукції на і-ому устаткуванні);

бj - обсяг ресурсуі-го виду (наприклад, фонд часу роботи і-ї

групи металорізального устаткування);

Сj- коефіцієнти при невідомих у цільовій функції.

При визначенні оптимальної виробничої потужності підприє­мства, яка максимізує сумарний прибуток від реалізації продукції, вирішується завдання лінійного програмування на максимум цільової функції. У цьому випадку коефіцієнти при основних змінних у цільовій функції дорівнюють величині прибутку від реалізації одиниці продукції j-го виду; додаткові ж змінні увій­дуть в цільову функцію з нульовими коефіцієнтами.

При визначенні оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує завантаження технологічного ус­таткування (мінімізує сумарні простої устаткування) вирішуєть­ся завдання лінійного програмування на мінімум цільової функції, що характеризує сумарні простої устаткування. У цьо­му випадку коефіцієнти при основних перемінних у цільовій функції дорівнюють нулю, а при додаткових - одиниці.

Приклад : На основі вихідних даних, поданих в умовних при­кладах, даних побудуємо математичну мо­дель і розрахуємо оптимальну виробничу потужність підприємства за двома зазначеними вище критеріями.

Додаткові вихідні дані для розрахунку оптимальної виробничої потужності підприємства

Показники

Од. вим.

Вироби

А

Б

В

1. Собівартість од. Продукції 2. Ціна від реалізації од. продукції 3. Прибуток від реалізації продукції

грн.

грн.

грн.

1064

1255

191

1297

1473

176

848 1077 229

Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує сумарний прибуток від реалізації про­дукції, у канонічному вигляді:

Z = 191Х1+ 176 Х2 +-229 Х3 + 0Х4 + 0 Х5 + О Х6 + О Х7 + О Х8 + О Х9 = тах 32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568

19 X, + 32

19Х1 + 32 Х2 + 13 Х3 + Х5 = 32283

29Х1 + 23 Х2 + 42 Х3 + Х6 = 37280

14Х1 + 21 Х2 + 17 Х3 + Х7 = 25560

1,840Х1 + 0,945 Х2 + 3,536Х3 + Х8 = 3181

968Х1 + 783 Х2 + 576 Х3 + Х9 = 991872

Хj≥ 0, j = 1,9

Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що мінімізує сумарні простої устаткування (максімізує ступінь використання технологічного устаткування), у канонічному виді:

Z = 0 Х1 + 0 Х2 + 0 Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7 = тіп

32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568

19Х1 + 32Х2 + 13Х3 + Х5 = 32283

29Х1 + 23Х2 + 42Х3 + Х6 = 37280

14Х1 + 21Х2 + 17Х3 + Х7 = 25560

Хj≥ 0, j = 1,7

Зробивши розрахунки симплексним методом із застосуванням відповідного програмного забезпечення, одержимо оптимальну вироб­ничу потужність підприємства.