Смекни!
smekni.com

Зв’язок особистісних характеристик та стратегії поведінки в конфліктах у старшокласників (стр. 6 из 9)

Зверніть увагу на те, що дана таблиця розкриває істотні відмінності між батьками — людьми середніх років і дітьми — юнаками. З висоти свого життєвого досвіду батькам здається, що діти дуже наївні, безглузді, необережні і, як наслідок, нездібні усвідомити помилки, які здійснюють. Батьки бояться, що діти попадуть в аварію, пораняться, вплутаються в конфлікт із законом. Юнакам же, навпаки, здається, що батьки занадто обережні і тривожаться без причини.

Батьки, що досягли так званого середнього віку, нерідко порівнюють стиль життя сучасної молоді із стилем життя своєї юності. Вони страждають від постійного відставання в питаннях масової культури — це заставляє їх відчувати себе безпорадними, малоінформованими; вони явно програють в порівнянні з «експертами», які добре орієнтуються в процесах суспільного життя [8]. Тому діти нерідко починають сумніватися в керівних здібностях батьків. Багато юнаків вважають, що їм слід зайнятися вихованням власних батьків, аби ті більш відповідали сучасному життю.

Крім того, слід врахувати, що батьки в свої зрілі роки стають в деякій мірі циніками, втрачають юнацькі ілюзії. Вони знають, що світ не переробити, і сповна освоїли реалістичну науку приймати речі такими, які вони є. Юнаки завжди ідеалісти, тому вони нетерпимі до дорослих, які умовляють їх прийняти «існуючий стан речей». Юнаки жадають ощасливити весь світ за одну ніч і дратуються, коли батьки не розділяють подібного ентузіазму і не квапляться приєднатися до «хрестового походу».

Юнаки зростають з відчуттям деякого побоювання перед дорослими, тому що відчувають їх критичний настрій і бояться нерозуміння. Молоді люди думають — і не без підстав, — що у них теж можуть виникнути хороші ідеї, що про багато речей вони знають більше, ніж їх батьки. До того ж, вважаючи себе сповна самостійними людьми, вони вважають, що також мають право сміятися над пропозиціями і ідеями старших. Ті ж у свою чергу, реагують на критику і відмову прислухатися до їх порад з гнівом і роздратуванням [22].

Деякі батьки, перейшовши рубіж так званого середнього віку, з великою заклопотаністю відносяться до неминучого старіння і бояться, що їх вважатимуть літніми людьми. Оскільки їм ненависна сама думка про старіння, вони приділяють всю зростаючу увагу тому, аби здаватися молодими. Якщо така невпевненість батьків доходить до крайності і починає виразно виявлятися в одязі і поведінці, то тим самим вони лише викликають кепкування довколишніх молодих людей, а їх власні діти починають бентежитися і соромитися своїх батьків.

Нарешті, уявлення батьків про те, яку поведінку слід вважати відповідною віку, мають вужчі рамки, ніж відповідні представлення дітей. З роками, із зростанням життєвого досвіду дорослі все виразніше відчувають тиск вікових норм і громадської думки. Юнаки терпиміше відносяться до порушення вікових норм поведінки. Частково це пояснюється тим, що зміни в суспільстві відбуваються дуже швидко. Батьки і діти відносяться один до одного з упередженням, що зовсім не сприяє розумінню того, як представникам різних поколінь улаштувати спільне життя.

Отже, оскільки конфлікти в нашому житті неминучі, потрібно навчитися управляти ними, прагнути до того, аби вони наводили до найменших витрат для суспільства і особах, що беруть участь в них.

Зазвичай в міжпоколінних конфліктах задіяні інститути, які безпосередньо виконують функцію соціалізації (батьки в сім'ї, або вчителі в школі). Таким чином, можливо, такі конфлікти (а точніше їх наслідки) одні з механізмів соціалізації, які дозволяють зафіксувати на собі увагу особи, яка соціалізується.

Важливим наслідок таких конфліктів може служити те, що зважаючи на постійне протистояння норм і цінностей двох поколінь, виявиться, що у результаті збережуться “кращі” (як природний відбір у Дарвіна). Такі процеси приводять до постійного розвитку суспільства.


Розділ 3. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях та особистісних характеристик

3.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження

У дослідженні приймали участь учні десятих класів Чернігівської середньої школи № 30.

Загальна кількість учасників дослідження - 51 учень.

Учасникам було запропоновано відповісти на запитання методик. Перед початком опитування досліджуваних інформували про мету дослідження, роз'яснили інструкції по роботі з кожною методикою.

Для підвищення достовірності результатів, дослідження проводилося анонімно (досліджуваних просили вказати лише вік і стать).

3.2 Методи та методики дослідження

Домінуючий стиль поведінки в конфліктній ситуації вивчався за допомогою методики діагностики схильності особи до конфліктної поведінки К.Томаса.

В основі типології конфліктної поведінки К.Томаса лежать два стилі поведінки: кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфліктну ситуацію і напористість, для якої характерний акцент на захист власних інтересів.

Відповідно цим двом основним вимірам К.Томас виділяє наступні стилі регулювання конфліктних ситуацій:

а) суперництво – найменш ефективний спосіб поведінки, виражається в прагненні добитися задоволення своїх інтересів в збиток іншому;

б) співпраця – коли учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін;

в) компроміс – як угода між учасниками ситуації, досягнуте шляхом взаємних поступок;

г) уникнення – (відхід), для якого характерний як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

д) пристосування – принесення в жертву власних інтересів заради інтересів іншого.

У опитувальнику по виявленню типових форм поведінки К.Томас описує кожен з п'яти перерахованих можливих варіантів дванадцятьма твердженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. У різних поєднаннях вони згруповані в тридцять пар, в кожній з яких респонденту пропонується вибрати ту думку, яка є найбільш типовою для характеристики його поведінки.

Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.

Отримані в результаті дослідження дані співвідносяться з ключем, і підраховується частота прояву кожного типа поведінки. Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву того або іншого стилю поведінки.

Особистісні характеристики учнів вивчалися за допомогою методики діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі.

Опитувальник містить 128 оціночних тверджень, з яких в кожному з 8 типів стосунків утворюються 16 пунктів, впорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що думки, направлені на виявлення яких-небудь особистісних характеристик, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень.

Для представлення основних соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначено чотири орієнтації: домінування-підкорення, дружелюбність-ворожнеча. У свою чергу ці сектори розділені на вісім - відповідно більш конкретним чином, графічно демонструючи такі типи ставлення до навколишніх:

1. авторитарний,

2. егоїстичний,

3. агресивний,

4. підозрілий,

5. підкорюваний,

6. залежний,

7. дружелюбний,

8. альтруїстичний.

В результаті робиться підрахунок балів по кожній октанті за допомогою спеціального «ключа» до опитувальника. Отримані бали переносяться на дискограму, при цьому відстань від центру круга відповідає числу балів по даній октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються і утворюють особовий профіль.

Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом порівняння дискограм, які демонструють відмінності між особистісними характеристиками різних людей.

3.3 Отримані результати та їх аналіз

Для опрацювання результатів були використані стандартні математико-статистичні процедури за допомогою комп’ютерного пакету SPSS for Windows 9.0.

Виходячи з того, що Томас в своїй теорії конфліктної поведінки виділяє п’ять стилів регулювання конфліктних ситуацій: суперництво, співпраця, компроміс, уникнення та пристосування, буде доцільним у вигляді таблиці 3.1 зазначити яке саме співвідношення стратегій поведінки для діагностуємої вибірки.


Таблиця 3.1 Кількісні показники домінуючих значень стратегій поведінки в конфліктах

Стратегії поведінки Кількість учнів (чол.) Кількість учнів (%)
суперництво 18 35,29
співпраця 3 5,88
компроміс 19 37,25
уникнення 4 7,84
пристосування 7 13,43

У створеній Лірі методиці діагностики міжособистісних стосунків виділяється вісім типів ставлення до навколишніх: авторитарність, егоїстичність, агресивність підозріливість, підкорюваність, залежність, дружелюбність та альтруїстичність. Так як ми також використовували цю методику в ході нашого дослідження, буде доцільним у вигляді таблиці 3.2 вказати співвідношення особистісних якостей.

Таблиця 3.2 Кількісні показники домінуючих значень особистісних характеристик

Особистісні характеристики Кількість учнів (чол.) Кількість учнів (%)
авторитарність 15 29,41
егоїстичність 9 17,65
агресивність 10 19,61
підозріливість 2 3,92
підкорюваність 3 5,88
залежність 3 5,88
дружелюбність 5 9,8
альтруїстичність 4 7,84

За результатами дослідження було виявлено, що респонденти в конфліктних ситуаціях найбільш часто обирають таку стратегію поведінки як компроміс, тобто вони намагаються узгодити конфліктні ситуації шляхом домовленостей та взаємних поступок, та суперництво, тобто вони прагнуть добитися задоволення своїх інтересів в збиток іншим.