Зрозуміло, що «t-тип» у такому разі є ще й показником геофізико-біопсихічної інтеграції природи і людини, механізмом екологічної єдності людини з планетою Земля, на якій вона перебуває. З позицій цієї глобально-генетичної гіпотези походження темпераменту, найстародавнішим серед чотирьох типів темпераменту є холероїдний тип, найсучаснішим – меланхолоїдний тип, а флегматоїдів можна віднести до типологічного авангарду всього людства, який адаптує останнє до подальшого уповільнення ритму обертання Землі» (19).
Одночасно активно продовжуються дослідження, що виявляють співвідношення вроджених і набутих властивостей. На сьогодні окремі дослідники вважають, що і спадкове важливе на 100%, і набуте важливе на 100%. Звичайно, така відповідь мало кого задовольнить, тому що, виходячи з поглядів вітчизняних дослідників – С.Л. Рубінштейна та Б.М. Теплова, треба розглядати співвідношення між спадковим, вродженим та набутим в організації психіки індивіда та особистості. Згідно з поглядами С.Л. Рубінштейна, набуте у психіці особистості виникає завдяки заломленню зовнішнього через внутрішнє. Внутрішнє, відповідно до поглядів Б.М. Теплова, зумовлене вродженими властивостями психіки, а не спадковими (генетичними) механізмами. Завдяки зусиллям цих учених ще раз було підтверджене положення про те, що «все спадкове є вродженим, але не все вроджене – спадковим» (19). Отримані переконливі докази того, що індивід може набувати властивості, властиві тому чи іншому типу темпераменту, в результаті умов життя.
Отже, ознаки темпераменту повинні бути не лише психофізіологічні, але й психологічні та поведінкові. При цьому ці ознаки повинні бути функціональними. Риси темпераменту виконують таку функцію в психологічній діяльності, яку виконують риси загального типу нервової системи у фізіологічній діяльності мозку. Загальний тип нервової системи виконує регулятивну роль ВНД. Від нього залежить динаміка умовнорефлекторних процесів. Темперамент реалізує регулятивну роль у психічній діяльності, цілеспрямованій поведінці та практичній діяльності, спілкуванні.
Зіставляючи окремі властивості нервової системи з поведінкою людини, психолог В.С.Мерлін виділив ряд психологічних властивостей темпераменту, що зіставляються із загальними типами нервової діяльності.
Властивості темпераменту – це найбільш стійкі індивідуальні властивості, які виникають в ранньому дитинстві, зберігаються все життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, прояві емоцій і почуттів. Темперамент тісно пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він ніби є природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи перш за все динаміку, а не зміст психічного життя людини.
темперамент характер мовлення індивідуальний
Розділ ІІ . Вивчення особливостей темпераменту і характеру та проявів їх у мовленні
Одним з інформативних показників сили чи слабкості нервової системи дітей є їх мова. Представник сильної нервової системи, оцінюючи свої переживання, частіше користується крайніми, полярними виразами від «дуже погано» і «жахливо» до «дуже добре», «чудово», «краще всіх». Слабкий вибирає середні оцінки типу «по-різному», «так собі», уникаючи крайнощі. Правда, чим молодше дитина, тим частіше вона використовує полярні вирази.
Щоб не спутати вікові и типологічні мовленєві особливості, краще порівнювати мову ровесників, причому бажано однієї статі, так як у хлопчиків і у дівчаток є своя специфіка. В другій половині дня всі працівники, що мають дітей-школярів, телефонують до дому і задають чергове запитання: «Ну, як справи?». Один шестикласник щоденно бадьоро рапортує: «Нормально!» Другий спокійно відповідає: «Нічого». Третій сьогодні кричить радісно і дзвінко: «Окей! Клас!», а назавтра сумовито і тихо промовляє: «Гірше не буває». Він навіть вмудряється на мамине привітання: «Добрий день», відповісти: «Нічого не має і не може бути доброго». Чим більше діапазон, перепад між плюсом і мінусом, значить, тим виносливіша нервова система, яка дозволяє подібні коливання. Слабкий тип як би наперед себе страхує, оберігає і тому відповідає рівніше, радіє не так безоглядно і в відчай впадає не так стрімко.
Необхідно відмітити, що при діагностиці властивостей темпераменту слід не випускати з виду таку обставину. Властивості нервової системи, особливо в дитячому віці, знаходяться в залежності від впливів середовища, оточення дитини, атмосфери сім’ї. Про вплив умов життя і виховання на зовнішні ознаки темпераменту читаємо у М.Г.Чернишевського: «Ті люди, яким їх старші рідні і знайомі вселюють привичку тримати себе з гідністю, майже всі з ранніх років привикають до плавності рухів і мови; навпаки, в тих шарах, де вважаються потрібними різкість рухів і мовлення, майже всі з молодості привикають до сильної і швидкої жестикуляції, до проникливого і швидкого тону мови».
Сангвінік – любить піджартовувати, беззлобно посміятися над іншими, хоча не завжди схильний прийняти критику і насмішки в свою адресу. Досить швидко забуває образи. Неприємних ситуацій (суперечок, вияснювання відносин) він звичайно намагається уникнути. Люди сангвінічного типу легко встановлюють контакти, доброзичливі, привітливі. Це приємні співбесідники, з якими легко і цікаво. Однак, сангвінік звичайно відкладає все, що йому не подобається або потребує додаткових зусиль, «на потім». Викладач-сангвінік любить спілкуватися зі студентами не лише по учбових проблемах, розпитує їх про життя, відчуває задоволення, отримуючи підтвердження своєї популярності у студентів. В ситуації формальних відносин він пробує спочатку оживити обстановку, тому часто представникам інших типів здається легковажним. Отримавши зауваження або впевнившись, що його зусилля марні, він в’яне, втрачає свою дотепність, живість. Лекції не любить читати по конспекту, полюбляє імпровізувати. Деколи на заняттях його «заносить», і він відходить далеко в сторону від програми, і власних намірів, пускаючись в роздуми на загальні теми.
Якщо ж процес роботи примушує сангвініка робити щось, що не зовсім йому приємне, то він швидше змінить місце роботи, ніж обмежить свої потреби в дружньому спілкуванні, різноманітності.
Флегматик – студент звичайно спокійний, непоспішаючий. Він частіше за все врівноважений, рівний у спілкуванні, не любить в пусту базікати. Однак, люба зміна обстановки (особливо необхідність вступати в контакт з новими, незнайомими людьми, проявляти при цьому ініціативу) приносить флегматику додатковий дискомфорт.
Повільність і зовнішня байдужість флегматика нерідко провокують оточуючих робити його об’єктом для самоствердження. На ньому відточуються жарти, гострі репліки, його можуть дразнити, попрікати в ліні, пасивності, рівнодушності. Дійсно, довгий час здається, що він взагалі не здатен ні на що реагувати. Однак, в один прекрасний день терпіння флегматика виснажується, і він зовсім втрачає над собою контроль. Зупинити оскаженілого флегматика часто неможливо – він втрачає всяку здібність тверезо контролювати ситуацію.
Несправедливо ображений флегматик стає злопам’ятним, він не схильний так легко, як сангвінік, змінювати партнерів по спілкуванню або забувати непорозуміння. Спілкуючись з флегматиком, слід бути обережним, щоб не заторкнути його життєві цінності. При зовнішній незворушності він буде довго пам’ятати про розбіжності, неспівпадання поглядів, нетактовності в свою адресу. Але це – тоді, коли відповідні вчинки оточуючих перевищили певну межу його терпіння.
Працюючи разом з сангвініками і холериками (більш динамічними типами), флегматик може зводити їх з розуму своєю повільністю і незворушливістю. Одночасно, це найбільш вдалий партнер для меланхоліка, який черпає в ньому відчуття сили і впевненості.
Холерик – людина, що відрізняється високою поривистістю, збудженістю. У всіх його діях проявляється прямолінійність, спалахуваність, агресивність. В момент упаду настрій у холерика різко падає, він стає нервовим, роздратованим, не терпить жодних зауважень і заперечень. Необхідно зауважити, що в спілкуванні, навіть у хвилини підйому, холерик схильний допускати різкість, спалахуваність, роздратованість, грубість. Він легко впадає в стан аффекту – особливо якщо оточуючі його не розуміють або не погоджуються з ним. Холерик-студент може братися за всі доручення, захоплюватися ними, однак не терпить критики навіть в вигляді дружніх зауважень. В подібних ситуаціях він ображається, і може кинути все, що розпочав, заявивши: «Ну, якщо вам не подобається, робіть самі». Буває, що він може спалахнути по незначному приводу, наговорити зухвалостей.
Каючись потім в своїй поведінці, він з гордості і самолюбства не зробить першого кроку до примирення. В аналогічній ситуації знову буде вести себе точно так само виклично, так як нічого з собою поробити не може. Холерик зовсім не схильний до дипломатії, він спочатку висловлюється, а потім починає думати.. Це приводить до частих сварок з однокурсниками.
Холерик-викладач звичайно нетерпимий до помилок студентів, щиро не здатен зрозуміти, чому їм не все ясно в його предметі, не усвідомлює, що своєю манерою спілкування часто блокує їх активність, що деякі студенти його починають просто боятися (побоюються стати об’єктом різких, нетактовних зауважень, неконструктивної критики).