Смекни!
smekni.com

Темперамент і характер, їх прояви у мовленні (стр. 3 из 15)

Понижена сензитивність, високий поріг чутливості (дуже слабкі звуки і світлові подразники не зауважує), підвищена реактивність. З незначного приводу голосно сміється, несуттєве може дуже розсердити. Жваво і з великим збудженням відгукується на все, що оволоділо його увагою. Жива міміка та виразні рухи. За його обличчям легко відгадати, який у нього настрій, яке у нього ставлення до людини або предмету, події. Швидко зосереджує увагу.

Підвищена активність. Дуже енергійний та працездатний, часто тягне руку на уроці, може довго працювати, не втомлюючись, енергійно береться за нову справу. Активність і реактивність врівноважені. Його легко дисциплінувати. Він добре стимулює прояви своїх почуттів і мимовільні реакції. Швидкі рухи, швидкий темп мови, швидко переключається на нову роботу. Швидко думає, винахідливий.

Висока пластичність. Почуття, настрої та прагнення дуже мінливі. Він легко сходиться з новими людьми. Легко звикає до нових вимог та обставин. Швидко переключається з однієї роботи на іншу. Швидко засвоює і перебудовує навички. Має гнучкий розум.

Екстравертований. Більшою мірою відгукується на зовнішні враження, ніж на образи та уявлення про минуле та майбутнє.

Холерик (сильний, неврівноважений, інертний)

Мала сензитивність (чутливість), висока реактивність, переважає над активністю. Тому він неприборканий, нетерплячий, гарячковий, менш пластичний і більш ригідний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, велика наполегливість, труднощі в переключенні уваги, швидкий психічний темп.

Флегматик (сильний, врівноважений, інертний)

Низька сензитивність, мало емоційний. Його важко розсмішити, розгнівати або засмутити. Коли всі в класі голосно сміються з якої-небудь причини, він залишається незворушливим. При великих неприємностях залишається спокійним. Міміка бідна, рухи невиразні. Енергійний, відзначається працездатністю. Висока активність значно переважає над малою реактивністю. Відзначається терплячістю, витримкою, самовладанням. Повільний темп рухів і мови. Повільно зосереджує увагу. З труднощами перебудовує навички і звички. Інтровертований. Дуже важко сходиться з новими людьми, з труднощами відгукується на зовнішні враження.

Меланхолік (слабкий)

Висока сензитивність, підвищена чутливість (невисокі пороги відчуттів: зауважує дуже слабкі звуки та світлові подразники). Незначний привід може викликати сльози в очах. Надмірно образливий, болісно чутливий. Мала реактивність. Міміка і рухи невиразні. Голос тихий. Може заплакати на весь голос. Понижена активність. Дуже рідко піднімає руку на уроці, невпевнений у собі, скований, незначні труднощі змушують опускати руки, неенергійний, ненаполегливий, легко втомлюється і мало працездатний. Легко відволікається і має нестійку увагу. Повільний психічний тон. Ригідний. Інтровертований.

За дослідженнями Б.Й.Цуканова, порядок розташування відомих типів темпераменту відповідає запропонованому Гіппократом (холерик-сангвінік-меланхолік-флегматик), а не за І.П.Павловим (холерик-сангвінік-флегматик-меланхолік), Г.Айзенком (колова схема: холерик-сангвінік-флегматик-меланхолік-холерик). Б.Й.Цуканов виділяє чотири «t-типи», що відповідають чотирьом класичним типам темпераменту, і додає до них ще один, проміжний, середній, або, як він назвав його, «врівноважений» тип. Ці п’ять типів віддалені один від одного на 0,1 сек (t=0,7 сек -холерики; t=0,8 сек - сангвініки; t=0,9 сек - врівноважені; t=1,0 сек - меланхоліки; t=1,1 сек - флегматики). В індивідів з тикими значеннями «t-типів» ступінь вираженості показників «екстраверсія-інтраверсія», «емоційна стабільність-невротизм», «збудження-гальмування» «рухливість» сягають найбільшого, середнього або найнижчого рівня.

«Індивіди з t=0,9 сек знаходяться начебто на умовному нулі, в якому функції займають середня рівні збудження і гальмування, вони виявляють себе як амбіверти і названі вченим «врівноважені». Примітно, що до відкриття цього типу темпераменту майже впритул підійшов І.П.Павлов, однак порушення ним природного порядку організації типів темпераменту не дало змогу відкрити його.

Цукановим був підрахований кількісний склад типологічних груп. Найбільше у людській популяції виявилося сангвіноїдів (у т.ч. й «чистих» сангвініків) – 44%. Друга за чисельністю група – меланхолоїди, яких нараховується 29%. Третя за обсягом – холероїди, їх 14% Четверта у цьому ряду – група флегматоїдів, їх 9%. А найменшою є група врівноважених, яких зустрічається всього 4%. Можна вважати, що ці числа вказують на вірогідність зустрічі з представниками того чи іншого типу темпераменту в репрезентативній людській вибірці».

1.2 Загальна характеристика характеру

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою «типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості» (4, с.20). Характер дозволяє людині діяти досить послідовно і звільнятися від прийняття кожен раз нових і обдуманих рішень.

Людина може влаштувати своє життя відповідно свого характеру, він виконує також функцію відбору ідей і цінностей. Так як більшості людей здається, що «ідеї незалежні від їх емоцій і бажань, а є результатом логічної дедукції, їм уявляється, що їх життєву позицію підтверджують їх ідеї і оцінки, а насправді останні є таким же результатом характеру, як їх вчинки. Характер також дає основу для пристосування індивіду до суспільства. Характер дитини – це зліпок з характеру батьків, він розвивається у відповідь на їх характер. А батьки і методи їх виховання дитини в свою чергу залежать від соціальної структури їх культури» (17, с. 53- 54).

Основою становлення характеру є інтеграція переживань, впливів, вражень індивіда, що одержані ним від соціального середовища, і стають стійкими його ставленнями. Характер складається з певних складових. Серед них провідними є світогляд, переконання, система ставлень до життя, ставлення до людей, а в поведінці обов’язково практично розв’язуються моральні проблеми.

Характер – це цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності, поведінки та спілкування людини і проявляється у типових ситуаціях, в її стійких ставленнях до різних сторін діяльності (матеріальних цінностей, інших людей, самої себе).

Якщо розглядати властивість характеру як стійке утворення, то можна сказати, що в його основі є динамічний стереотип. У цьому плані певну роль відіграє друга сигнальна система: вона сприяє вихованню певних рис характеру і різних способів дій.

Розглянемо психологічну структуру характеру. Характер – це специфічне поєднання різноманітних і взаємопов’язаних рис. Риса характеру це стійка форма або шаблон поведінки, які виникають в певних ситуаціях з достатньо високою ймовірністю, так що можна передбачити цю поведінку. Знаючи одну, дві головні риси характеру, можна передбачити ряд інших. Скромний – значить і поступливий, добрий – значить і чуйний. Лінива людина є нечесною, безвідповідальною, несамокритичною

Кожна якість має складну психологічну структуру. В українському словнику є більше 2500 слів, за допомогою яких можна охарактеризувати людину. У психології об’єднання системи взаємопов’язаних якостей називають симптокомплексами рис характеру.

У цьому зв’язку за Б.М.Тепловим виділяють чотири системи рис характеру, що виражають ставлення людини до:

1) інших людей, до груп, до суспільства загалом;

2) праці;

3) речей, матеріальних цінностей;

4) самого себе.

У ставленні до людей, груп проявляються соціальні та духовні потреби особистості. Моральна позиція особистості визначає прояв таких якостей як товариськість, радість за успіхи інших, готовність допомогти, гуманізм, людяність. Негативними якостями у цьому плані є: заздрість, злорадство, розрахунок та ін.

Ставлення до праці, громадської роботи пов’язується з такими рисами особистості як працьовитість, сумлінність, ініціативність або негативні: лінощі, неохайність, безініціативність.

У ставлення до речей, матеріальних цінностей також проявляються важливі риси характеру. Вони тісно пов’язані із спрямованістю особистості, зокрема з її ціннісними орієнтаціями, уявленнями про життя тощо. До цієї групи відносяться такі якості як актуальність, економність, скупість, щедрість та ін.

Дуже важливою групою якостей є якості, в яких виражається ставлення людини до своєї особистості. Кожна людина контролює свої дії, осмислює їх з позиції сумління моралі, особистих переконань свого «Я». Правильність оцінок, серйозне ставлення до думки людей і групи допомагають людині вдосконалювати характер, виховувати таки якості як власну гідність, скромність, самокритичність, самодисципліну. Ставлення до самого себе багато в чому визначає прояв характеру людини. Скромність, самокритичність повинні поєднуватися з почуттям гідності та усвідомлення своєї користі. Скромність не повинна бути перешкодою для відстоювання своєї думки.

Особистість постійно ніби вимірює свої справи та успіхи справами та успіхами інших людей. Оцінка людиною самої себе може бути правильною і спотвореною. Іноді людина може давати собі завищену оцінку, перебільшувати свої заслуги, успіхи, знання.

Є багато людей, яким завжди здається, що ніби їх постійно недооцінюють і оточуючі до них завжди несправедливі. Це дуже важкі і для себе і для оточення особи. Вони постійно скаржаться, псують настрій собі та іншим. Часом доходить і до бурхливих вибухів, коли вони починають доводити свою правоту. Найчастіше, це – люди, у яких завищена самооцінка і невиправдано високий рівень домагань. Вони не вміють себе оцінювати, а навчитися цьому дуже важливо.