«Вважається, що в діадній взаємодії, малих групах (в тому числі в сім’ї) найбільша сумісність досягається при поєднанні людей з протилежними темпераментами. Найбільш ефективна робота здійснюється в парах: холерик-сангвінік, сангвінік-меланхолік, меланхолік-флегматик» (1).
Психологи рекомендують розсаджувати за партами учнів, приймаючи до уваги тип темпераменту, наступним чином (за О. Костенко):
Флегматик – Сангвінік
Сангвінік – Меланхолік
Флегматик – Флегматик
Сангвінік – Холерик
Флегматик – Меланхолік
Сангвінік - Сангвінік
Рекомендації до роботи з учнями,
які мають різні типи темпераменту (18, с. 24) :
Сангвінік
Підтримка високого рівня працездатності за допомогою:
· Додаткових завдань:
· Надання допомоги слабшому;
· Завдання у формі змагань;
· Прихильність до творчої діяльності;
· Завдання з елементами пошуку і творчості;
· Шляхом генерації ідей (запропонувати і зафіксувати за короткий проміжок часу якомога більше ідей для вирішення складної задачі, ситуації);
· Постановка евристичних питань, які підштовхують до дослідницької діяльності;
· Залучення до конкурсів, вікторин;
· Чіткі критерії оцінки за кожен вид діяльності для попередження схильності до переоцінки своїх можливостей.
Холерик
Контроль над регуляцією, поступове формування наполегливості, старанності, послідовності через:
· Попередження перезбуджування (спокійний, врівноважений стиль взаємодії, відмова від різних видів змагань);
· Використання вправ на релаксацію, які сприяють закріпленню в нервовій системі процесів гальмування;
· Використання цікавих додаткових завдань, проте за умови якісного виконання основної роботи;
· Дозовані завдання, інструктаж, алгоритми для виконання завдань;
· Для звільнення зайвої енергії пропонувати на уроці додаткові завдання, які припускають елементарні фізичні дії: підготувати наочність, роздати посібники.
Флегматики
Терпиме ставлення до сповільненого темпу роботи, допомога у важких ситуаціях:
· Під час відповіді надання часу на роздуми; пропозиція питань і завдань наперед;
· Дозвіл виконати не всі завдання або збільшення часу на їх виконання;
· Відмова від порівняння з успішнішими однокласниками;
· Уникнення ситуацій несподіваного питання;
· Оцінка не тільки результату, але й старання;
· Допомога при виконанні складних вправ схемами-опорами або зразками, використання вправ, які розвивають мислення, уяву, фантазію;
· Залучення до нетривалих змагань;
· Пропозиція самостійних робіт частіша, ніж іншим;
· Допомога в організації робочого місця.
Меланхолік
Створення тепличних умов – ключова умова виховання:
· При спілкуванні вираз співпереживання і розуміння їх відчуттів, станів, сумнівів, страхів;
· Заохочення діяльності в різних формах;
· Привчання до планування діяльності, розумного розподілу часу і збалансованості тривалості роботи і відпочинку;
· Допомога у подоланні сором’язливості, знаходження способів знайти себе ( залучення до спільної діяльності з дорослими, виконання простих потокових доручень, наприклад, перевірка робочих місць);
· Пропозиція частіша, ніж іншим і в більшій кількості, навчальних завдань цікавого характеру (через схильність до апатії);
· Робота у повільному темпі.
Програма роботи приводиться по А.С.Прутченкову (21, с.177-179), який на основі результатів, отриманих з допомогою методики визначення темпераменту методом самооцінки, пропонує систему розвивальних ігор для осіб з переважанням того чи іншого типу темпераменту.
Вправи для холериків
Вправа «Флегматик»
Навчіться на час перетворюватися в людину іншого темпераменту, наприклад, флегматика. Візьміть собі за правило деякий час бути флегматиком. Говоріть рівним і тихим голосом, повільно і спокійно, обдумуючи свої слова. Так само спокійно ведіть себе з іншими людьми. Розпочніть з десяти хвилин протягом дня і доведіть цей час до 3-4 год. Обов’язково проаналізуйте свої відчуття і почуття, які Ви відчули, спілкуючись з людьми в цій ролі.
Вправа «Попелюшка»
Як би Вам не було важко, під час дружньої вечірки або в дружній компанії цілу годину (краще дві, а ще краще три) постарайтеся сидіти в стороні, мовчки спостерігаючи за всім, що відбувається. При цьому Вас, звичайно, будуть просити прийняти саму активну участь в загальному дійстві, але зішліться на втрату «кришталевої туфельки» і залишіться в стороні.
При цьому постарайтеся поспостерігати за присутніми. Як вони себе ведуть? Що роблять? Як говорять? Чи не впізнаєте Ви себе в деяких з них? Якщо так, то, можливо, щось хочете змінити в собі?
Вправи для сангвініків
Вправа «Ведеться»
Під час ділової бесіди або простої розмови постарайтеся періодично передавати ініціативу Вашому співрозмовнику, наприклад, запитуйте його: «А як Ви вважаєте? Що Ви думаєте з цього питання?» Ще краще, якщо Ви будете говорити про те, що цікаво і що хвилює Вашого співрозмовника.
Не робіть жодних зауважень з приводу манери спілкування Вашого співрозмовника, навпаки, - похваліть його. Але зробити це слід без іронії, доброзичливо.
Вправа «Повний лад»
Візьміть собі за правило – періодично наводити лад з своїми книгами, підручниками, своїми записами. Для початку наведіть елементарний порядок у себе на столі. Визначте кожному предмету конкретне місце і в подальшому постарайтеся класти його саме туди.
«Навести лад» в своїх думках Ви зможете з допомогою щоденника або тижневика, в якому слід записувати свої основні справи на наступний день і ввечері перевіряти, чи все Ви виконали з того, що було намічено. Намагайтеся виконувати всі намічені справи.
Вправи для флегматиків
Вправа «блазень»
Свідомо грайте роль блазня в любій компаній, де Вам приходиться бувати. Розказуйте веселі історії (Вам їх прийдеться завчити або придумувати), вивчіть смішні пісні разом з друзями, розказуйте анекдоти (хоч це Вам, звичайно, дається важко).
При цьому Вам потрібно постаратися відчувати себе комфортно, хоч це спочатку важкувато. Але кожну нагоду Вам потрібно використовувати для того, щоб знову і знову грати роль блазня. Ця роль допоможе Вам побачити світ не таким похмурим, а людей не такими вже і поганими.
Вправи для меланхоліків
Вправа «Оратор»
Під час бесід і розмов з своїми друзями свідомо намагайтеся бути Оратором (саме з великої букви). Для цього Вам потрібно говорити голосно, чітко, використовуючи різні ораторські прийоми, щоб привабити увагу співрозмовника. Не забудьте, що ваша промова повинна бути зрозуміла співбесіднику (час від часу запитуйте у нього: «Ти розумієш, про що я говорю?»)
Вправа «Масовик»
В дружній компанії або на вечірці не сидіть збоку, а спробуйте зіграти роль масовика. Запропонуйте всім учасникам вечірки зіграти яку-небудь гру або іншу цікаву справу. Важливо не просто запропонувати цікаву гру, але і організувати її проведення.
Характер формується поступово завдяки систематичним послідовним вимогам, впливам, дотримання яких стає способом життя дитини.
Передумовами становлення характеру є особливості нервової системи, тип темпераменту, задатки, здоров’я тощо. Вирішальними умовами у становленні характеру є соціальні умови, насамперед, умови життя конкретної сім’ї ( цінності, матеріальне становище, стосунки), а також стиль сімейного виховання. Конкретними соціальними умовами виховання є також групи, у яких перебуває дитина (шкільний клас, референтна група, коло друзів). Основними психологічними механізмами виховання характеру є:
Психічне зараження, наслідування дорослих та ровесників, ідентифікація, емпатія чи здатність до співпереживання, рефлексія, інтериорізація-екстеріоризація зовнішніх вимог, оцінювання поведінки, підкріплення поведінки, самооцінювання та ін.
Стихійними чинниками становлення характеру виступають:
1) неконтрольоване спілкування дитини з старшими та ровесниками;
2) соціальне научіння як результат спостереження за поведінкою дорослих т ровесників, ідентифікація з ними;
3) засоби масової інформації.
Керованими (нестихійними) чинниками становлення характеру є цілеспрямоване виховання дитини з раннього віку, що полягає в:
1) Постановці вимог до поведінки та діяльності дитини, що постійно ускладнюється, створення умов для дотримання цих вимог, корекція поведінки, постійне підкріплення позитивної поведінки і після вироблення позитивної звички. Самі вимоги повинні бути систематичними, послідовними, що поступово стають складовими (звичками) способу життя дитини.
2) Особливе значення у формуванні характеру має фізична праця, виконання дитиною доручень, обов’язків, у процесі чого формуються вольові риси характеру, моральні риси (працьовитість, чесність, гуманізм). Діти, які не займаються фізичною працею, характеризуються неохайністю, схильністю підміняти виконання справи розмовою, не доводять справу до кінця. В організації діяльності необхідно створити умови для самореалізації, самоствердження та самовираження особистості.
3) В умовах навчання виховується самокритичність, наполегливість, відповідальність та інші якості.
4) Керування міжособистісними стосунками особистості: друзі, приятелі, товариські групи.
5) Організація самовиховання шляхом переведення контролю у самоконтроль, звертання на форму прояву власної поведінки (ефективність, повільність, імпульсивність тощо). Дитина повинна самостійно корегувати негативні прояви, уміти регулювати своєю поведінкою згідно правил і норм поведінки, виробляти у себе звички, манери, стиль поведінки, ставити себе й інших у відповідні умови, які б стимулювали й практикували потрібний стиль поведінки. Необхідно допомогти дитині у виборі ідеалу, складанні програми самовиховання та доборі способів її реалізації.