Особи меланхолійного типу в спілкуванні з холериком постійно отримують травми, тоді як сам він при цьому навіть не підозрює, що щось сталося, не помічає ні своєї нетактовності, ні реакції співбесідника. Краще йде взаємодія з сангвініками, які в силу своїх особливостей досить поверхово відносяться до того, що відбувається, схильні прощати і забувати образи. При взаємодії з флегматиком холерик може дійти до білого каління, вважаючи, що цей діє так повільно з єдиною метою – насолити йому. В свою чергу його безцеремонність може стати фактом, визначаючим накопичення у флегматика образи з наступним емоційним зривом.
Меланхолік – найбільш делікатне і легко раниме створіння. Вони сором’язливі і боязкі, необхідність вступати в контакт з незнайомими людьми, особами більш високого соціального і професійного статусу для них вкрай болюча. Любе зауваження сприймається ними вкрай загострено, вони схильні подовгу «застрягати» на його осмисленні, на розгляді можливих аспектів відповідної ситуації. Меланхолік-викладач при найменшій невдачі схильний перебільшувати розмір і значимість того, що сталося, обвинувачувати себе в недостатній компетентності, робити висновки про неправильний вибір професії.
За сприятливих обставин (тихій, спокійній обстановці, дружньому оточенні, цікавій роботі) меланхолік розкриває свої найбільш цінні якості: вразливість, високу емоційну чутливість, загострене сприйняття, м’якість, тактовність, делікатність. Саме тонкість сприйняття дозволяє їм краще, ніж інші схоплювати найтонші відтінки оточуючого світу, відношення і почуття інших людей. Однак види діяльності, пов’язані зі спілкуванням з широким колом осіб, даються їм важко. «Виконуючи педагогічну роботу, вони надзвичайно переживають з будь-якого приводу, отримують психосоматичні захворювання. Тому колеги з іншою типологією повинні делікатно відноситися до них, не експлуатувати їх готовність завжди прийти на допомогу, а в свою чергу, підстраховувати їх від стресових ситуацій».
В ситуаціях спілкування, поряд з дистанцією, голос людини є дуже характерною рисою, яка дозволяє скласти більш загальне враження про неї. В масових дослідженнях було отримано від 60 до 90% правильних суджень відносно величини тіла, повноти, рухливості, внутрішнього стану і віку, що базувалися лише на голосі і манері говорити. А..Штангль приводить наступні характеристики людського голосу:
«Швидкість мови: жвава, манера говорити, швидкий темперамент мови свідчить про жвавість, імпульсивність співрозмовника, його впевненість у собі; спокійна повільна манера вказує на незворушність, розсудливість, ґрунтовність ; помітні коливання швидкості мовлення виявляють недостачу врівноваженості, впевненості, легку збудливість людини;
Голосність: велика голосність голосу, як правило, властива істинній життєвій силі або чванливості і самовдоволенню; мала голосність вказує на стриманість, скромність, такт або недостатність життєвої сили, слабкість людини; сильні зміни в голосності свідчать про емоціональність і хвилювання співбесідників.
Артикуляція: ясна і чітка вимова слів вказує на внутрішню дисципліну, потребу в ясності в на нестачу живості.; неясна розпливчата вимова властива поступливості, невпевненості, м’якості, в’ялості волі.
Висота голосу: фальцет властивий людині, в якої мислення і мова більше виходять з інтелекту; грудний голос – мислення і мова з участю емоційного, природні, а не свідомо створені; високий пронизливий голос – ознака страху і хвилювання, а низький тон голосу – це спокій, розслабленість і гідність.
Режим або плинність мови: ритмічне говоріння (рівна плинність слів з легкими періодичними коливаннями) – багатство почуттів, врівноваженість, швидше хороший основний настрій; строго циклічне, правильне говоріння – сильна свідомість, що переживається; напруженість волі, дисципліна, педантичність, холодність почуттів, округло-текуча манера говорити (типова для пікніків) – глибоке, сповнене емоційності життя; кострубато-відривиста манера говорити (типова для шизотиміків) – тверезе цілеспрямоване мислення».
Прояви у мовленні різних типів темпераменту:
| Холерик | Сангвінік | Флегматик | Меланхолік |
| «Мова голосна, нерівномірнаШвидка, пристрасна, з нерівномірними інтонаціямиВиразна міміка» | «Мова голосна, жива, плавнаШвидка, чітка, супроводжується жестами, виразною мімікою» | «Мова монотонна, повільнаСпокійна, рівномірна, з зупинками, без різко виражених емоцій, жестикуляції і міміки;Мовчазність, не балакає попусту» | «Мова тиха, з затиханнямСлабка, іноді понижується до шепотінняСтриманість і приглушеність моторики і мови» (21) |
| «Характерна мінливість: то не зупинити, то слова із них не витягнеш» | «Люблять жартувати, дотепні» | «Мовлення спокійне, без емоцій» | «Голос тихий, мовлення уповільнене» (15, с.30) |
| «Мова виразна, з правильними інтонаціями і наголосами, супроводжується емоційним підйомом» (22, с. 89). |
Діагностика типу темпераменту
Темперамент виявляється в будь-яких реакціях, незалежно від їхнього змісту. При цьому властивості темпераменту можуть виявлятися в рухах, емоційних реакціях, мовленні, розумових діях, причому з різною силою. Для правильного оцінювання особливостей темпераменту потрібно, по-перше, оцінювати їх у різних видах реакцій дітей; по-друге, знати, в яких саме реакціях особливо яскраво виявляється темперамент.
Як правило, темперамент виявляється в способах, а не в ефективності дій. Тому треба аналізувати шлях дитини, що привів її до результату.
Властивості темпераменту можуть бути замасковані навичками, що сформувалися в процесі індивідуального розвитку, звичками, рисами особистості. Тому їх оцінка може залежати від умов ситуації виконання діяльності.
Схема спостереження властивостей темпераменту, що виявляються у поведінці і мовленні дитини (2, с. 49-51)
1. У ситуації, коли потрібно швидко діяти:
а) легко включається в роботу;
б) діє з пристрастю;
в) діє спокійно, без зайвих слів;
г) діє непевно, боязко.
2. Як реагує дитина на зауваження вихователя (учителя).
а) говорить, що більше так робити не буде, але через якийсь час знову робить те саме;
б) обурюється, що їй зауважують;
в) вислуховує і реагує спокійно;
г) мовчить, але ображена.
3. Під час обговорення з товаришами питань, що її дуже хвилюють, говорить:
а) швидко, запально, але прислухається до висловлень інших;
б) швидко, із пристрастю, але інших не слухає;
в) повільно, спокійно, але впевнено;
г) з великим хвилюванням і сумнівом.
4. У ситуаціях, коли потрібно здавати роботу, а вона ще не закінчена, чи зроблена, як з’ясовується, з помилкою:
а) легко реагує на ситуацію, що створилася;
б) квапиться закінчити роботу. Обурюється з приводу помилки;
в) вирішує спокійно, поки вчитель не підійде до неї і візьме роботу, із приводу помилок говорить мало;
г) здає роботу без розмов, але виражає невпевненість, сумнів у правильності рішення.
5. При рішенні важкої задачі (чи завдання), якщо вона відразу не виходить:
а) кидає, потім знову продовжує вирішувати;
б) вирішує завзято і наполегливо, але час від часу різко виражає своє обурення;
в) спокійно;
г) виявляє розгубленість, невпевненість.
6. У ситуації, коли учень поспішає додому, вчитель чи активіст класу пропонує йому залишитися в школі після уроків для виконання конкретного завдання:
а) швидко погоджується;
б) обурюється;
в) залишається, не говорячи ні слова;
г) виявляє розгубленість.
Для школярів це питання можна вилучити.
7. У незнайомій обстановці:
а) виявляє максимум активності, легко і швидко отримує потрібну інформацію для орієнтування, швидко приймає рішення;
б) виявляє активність у одному певному напрямку, через це не одержує необхідних даних, але рішення приймає швидко;
в) спокійно придивляється до того, що відбувається навколо, з рішенням не поспішає;
г) обережно знайомиться з обстановкою, рішення приймає непевно.
Примітка: літери перед варіантами поведінки означають: а – сангвінік, б – холерик, в – флегматик, г – меланхолік.
Приклад оформлення результатів спостереження
| Ситуація | Темперамент | А | Б | В | Г |
| 1. | + | ||||
| 2. | + | ||||
| 3. | + | ||||
| 4. | + | ||||
| 5. | + | ||||
| 6. | + | ||||
| 7. | + | ||||
| Разом | 1 | 4 | 1 | 1 | |
| холерик |
Опираючись на дослідження Б.Й.Цуканова (19, с.43-44), можна визначити тип темпераменту, ставлячи запитання: «Вам вистачає часу у житті?», в окремих випадках можна доповнити такими запитаннями: «Ви відчуваєте хід часу? Він йде швидко чи повільно?»
По результатах опитування психологічна відносність перебігу часу може бути описана так:
у групі межово «поспішних» суб’єктів (холероїдна група) час «летить»;
у групі «поспішних» (сангвіноїдна група) – «біжить»;
у групі дещо «поспішних» (поблизу «врівноваженого» типу) – «рухається»;
у групі «непоспішних» осіб (меланхолоїдна група) час «стоїть, не рухається з місця»,
в групі «повільних» суб’єктів (флегматоїдна група) він «рухається повільними кроками».
Визначення темпераменту по руці і мовленню (15, с. 30,31)
- гарячі і сухі руки належать сангвінікові, або ж дитина перебуває у піднятому, добродушному настрої. Такі діти легкі на підйом, діяльні, товариські, у розмові активно жестикулюють;
- гарячі й вологі руки належать холерикові. Можливо, дитина перебуває у збудженому, трохи дратівливому стані. Такі діти бурхливо реагують на все, що відбувається навколо них, неврівноважені, можуть різко розсміятися або раптово розстроїтися. Мають категоричні судження;