Г .Осипов визначає соціальний закон як відносно стійкі і систематично відновлювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і професійними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і сім'єю, суспільством і особою, соціальною організацією і особою, містом і селом і т.п.
С. Фролов трактує соціальні закони як об'єктивні правила, які існують незалежно від свідомості і регулюють поведінку людей щодо один одного, основу яких складають історично сформовані мотиви, інтереси і прагнення людей до задоволення власних потреб по поліпшенню умов існування, в безпеці і визнанню з боку інших, в самовираженні і т.п.
Досліджувати соціальні закони і закономірності – означає встановити суттєві і необхідні зв'язки між різними елементами соціальної сфери.
Класифікація законів. Соціальні закони розділяються на загальні і специфічні.
Загальні – діючі у всіх суспільних системах (закон вартості і товарно-грошових відносин). Специфічні — діючі в рамках однієї або декількох суспільних систем (закон переходу від одного типу суспільства до іншого)
Закони розрізняються по ступеню спільності.
Закони, що характеризують розвиток соціальної сфери в цілому. Закони, що визначають розвиток окремих елементів соціальної сфери: класів, груп, націй і т.д.
Закони розрізняються за способом їх вияву:
Динамічні — визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій в конкретних умовах.
Статистичні — відображають тенденції при збереженні стабільності даного соціального цілого, визначають зв'язок явищ і процесів не жорстко, а з певним ступенем вірогідності. Фіксує лише індивідуальні відхилення від заданої динамічним законом лінії руху. Характеризують не поведінку кожного об'єкту в досліджуваному класі явищ, а деяку властивість або ознаку, властиву класу об'єктів в цілому. Встановлюють тенденцію поведінки даного класу об'єктів відповідно до їх загальних властивостей і ознак.
Причинні — фіксують строго детерміновані зв'язки розвитку соціальних явищ (для підвищення народжуваності треба поліпшити соціально-побутові умови життя).
Функціональні — відображають емпірично спостережувану і строго повторювану взаємну залежність між соціальними явищами.
Приклад: спосіб виробництва при переході від однієї соціально-економічної формації до іншої Або закон про визначальну роль буття по відношенню до свідомості. Приклад:
Залежність продуктивності праці від кваліфікації; знань від активності на заняттях. Приклад: демографічні процеси, процеси текучості кадрів. Зростання економічної самостійності жінок підвищує вірогідність розлучень. Закони розвитку (розвитку самоврядування). Закон розвитку визначають перехід від однієї якості соціального об'єкту до іншого.
Закони функціонування (розподіли ролевих функцій в сім'ї)
Типологізація соціальних законів по формах зв'язків (5 категорій)
І категорія. Закони, що відображають інваріантне (не змінюється) співіснування соціальних або пов'язаних з ними явищ. Тобто, якщо є явище А, то обов'язково повинно бути і явище Б.
(Приклад: При тоталітарному управлінні обов'язково є латентна опозиція).
II категорія. Закони, що відображають тенденції розвитку. Вони визначають динаміку структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємин до іншого. Це визначальна дія попереднього стану структури на подальше, носить характер закону розвитку.
III категорія. Закони, що встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. Забезпечується збереження соціальної системи, але рухливі її елементи. Ці закони характеризують варіабельність системи, можливість приймати різні стани.
Якщо закони розвитку визначають перехід від однієї якості соціального об'єкту до іншого, то закони функціонування створюють передумови для цього переходу.
(Приклад: Чим активніше студенти працюють на заняттях, тим краще вони володіють учбовим матеріалом).
IV категорія. Закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами.
(Приклад: Необхідною умовою підвищення народжуваності в країні є поліпшення соціально-побутових умов для жінок).
V категорія. Закони, що встановлюють вірогідність зв'язків між соціальними явищами.
(Приклад: Зростання економічної самостійності жінок підвищує вірогідність розлучень. Зростання алкоголізму та куріння тютюну, наркоманія в країні підвищує вірогідність дитячої патології).
В. Андрущенко і У. Воловіч запропонували таку класифікацію законів:
констатують співіснування соціальних явищ (якщо існує явище А, то повинно бути і явище б);
знаходять характер тенденції розвитку, які пояснюють зміну структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємин до іншого;
знаходять зв'язок між соціальними явищами (зв'язок між основними елементами соціального явища);
фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами (раціональне об'єднання суспільних і особистих інтересів);
визначають можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами.
Залежно від рівня дії соціальні закони можна класифікувати на такі, які:
діють на рівні соціальних інститутів (діалектична єдність людини і соціального середовища; роль колективу в розвитку особистості і т.д.)
визначають розвиток складових соціальної структури суспільства: прискорене збільшення міського населення; зменшення кількості селян і збільшення обслуговуючого персоналу в місті; підвищення темпів зростання інтелігенції);
діють на рівні конкретних соціальних систем: самовдосконалення систем; пропорційність їх розвитку.
Розробляючи прогнози, регулюючи соціальні процеси, необхідно ураховувати такі закони:
закон якнайменших витрат;
закон еволюційного потенціалу (високоспеціалізована система пристосована до розвитку);
закон ефективності;
закон соціального порівняння;
закон збільшення потреб (задоволення одних потреб приводить до нових, більш якісних);
закон вільного часу (для підвищення ефективності суспільної діяльності держава повинна виділяти частину сукупного часу як вільний час);
закон великих чисел, які відображають логіку кількісних змін в соціальних системах.
Соціальні дії характеризуються випадковою величиною. Ці випадкові величини в сукупності утворюють якусь середню рівнодіючу величину, яка виступає як форма вияву соціального закону.
Соціальна закономірність не може виявлятися інакше як в середній, суспільній, масовій закономірності при взаємодії індивідуальних ухилень в ту або іншу сторону.
Для виявлення середньої рівнодіючої необхідно:
1). Встановити спрямованість дій схожих груп людей в однакових умовах;
2). Встановити систему соціальних зв'язків, рамками яких ця діяльність обумовлюється;
3). Встановити ступінь повторюваності і стійкості соціальних дій і взаємодій груп осіб в умовах даної соціальної системи функціонування.
Якщо ми спостерігаємо за однією людиною – ми закон не побачимо. Якщо ми спостерігаємо множину, то з урахуванням відхилень в кожного індивіда в тому або іншому напрямі, одержуємо результуючі, тобто закономірність.
Тому з генеральної сукупності береться вибіркова сукупність і по ній робиться прогноз по всій сукупності.
Якщо вибірка зроблена точно, то закономірність виводиться виключно точно.
Ці дослідження отримали назву соціальних досліджень (соціально - економічні, соціально - політичні, соціально демографічні і ін.).
Таким чином, соціологія як наука спирається на складну ієрархічну систему законів, що характеризують особливість буття в його різних виявах.
Вивчення соціальної дійсності здійснюється за допомогою спеціальних категорій
Категорії взагалі - це загальні поняття, які відтворюють найбільш сутнісні властивості і відносини предметів і явищ.
Категорії соціології - це загальні поняття, які відтворюють певні властивості суспільства і його складових як цілісну соціальну систему. Їх можна згрупувати так:
категорії визначеності: соціальні відносини, соціальні спільності, соціальні групи, індивіди, соціальні дії і т.д. Вони відповідають на питання "що це таке? Чим воно є щодо суспільства як об'єкту вивчення?".
категорії обумовленості: інтереси, потреби, норми, цінності. Вони відповідають на питання: чому індивід поступає саме так, а не інакше? Чим обумовлені його дії?
Категорії вибору: стимулювання, мотивація, ціннісний, нормативне регулювання. Вони відповідають на питання: що необхідно зробити, щоб людина діяла певним чином?
Соціологія пов'язана зі всіма науками про суспільство, які розкривають окремі грані суспільства.
4 Місце соціології в системі наук про суспільство
Будучи наукою про суспільство, соціологія в той же час включає як загальну теорію процесів суспільного життя, яке є об'єктом вивчення суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних сторін суспільного життя, тобто соціальні теорії праці, освіти, охорони здоров'я і т.д. І в той же час соціологія спирається на досягнення статистики, демографії, психології і інших дисциплін, які вивчають суспільство і людину.
Важливою складовою частиною соціології є її практична сторона. Головне тут не надбавка наукових знань, відкриттів, а саме практична користь, тобто соціологічні дослідження, які поставляють багатий фактичний матеріал, конкретну інформацію про ті або інші області суспільного життя.
Соціологія і історія.
Між соціологією і історією багато загального. І та і інша науки вивчають все суспільство, а не тільки яку-небудь одну його частину або сторону. Обидві ці науки особливу увагу надають суб'єктивній стороні історичного процесу. Кожна з цих наук так чи інакше базує своє знання на дослідженні конкретних фактів суспільного життя.