ЗМІСТ
ВСТУП
І. СТРУКТУРА І ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО ПРОЕКТУВАННЯ
1.1 ІНВАЛІД І СУСПІЛЬСТВО
I.2 СІМ’Я І ПРОБЛЕМИ ІНВАЛІДНОСТІ
ІІ. ПРИНЦИПИ І МОДЕЛІ ІНВАЛІДНОСТІ
II.1 АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ІНВАЛІДНОСТІ
II.2 ПЕРСПЕКТИВИ І ПРИНЦИПИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ
II.3 ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ІНВАЛІДАМ
ІІІ. КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ В УКРАЇНІ
IV.ВИСНОВКИ
V.ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ
соціальне проектування інвалідність
ВСТУП
В Україні спостерігається тенденція до зростання чисельності інвалідів унаслідок зниження рівня медичного обслуговування, росту наркоманії та алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки. Серйозність проблеми обумовлена не лише тим, що за останній час збільшилось число людей, котрі мають значні фізичні чи психічні вади, але й надзвичайно низьким рівнем матеріального забезпечення, їх соціальною і моральною незахищеністю.
Організація соціальної допомоги дітям і молоді, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного або психічного розвитку, потребує, в першу чергу, зміни ставлення суспільства до інваліда та проблеми інвалідності в Україні взагалі. До недавніх часів ця проблема певною мірою стосувалася лише самої людини, яка має інвалідність, та її сім' ї. І лише в останні роки перед суспільством постало питання: інвалідність – це нещастя однієї людини чи суспільний феномен.
Внаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, що складає багатогранний процес соціальної реабілітації. Протягом багатьох років державна підтримка дітей і молоді з вадами розвитку зводилась до певного матеріального забезпечення (пенсійні виплати), надання медичних послуг (діагностика, лікування та початкова освіта у спеціалізованих навчальних закладах). Поряд з цим більшість інвалідів, маючи обмеження в пересуванні, були ізольовані від навколишнього світу. Сьогодні ситуація фактично не змінилась. В сучасних умовах економічної нестабільності інваліди виявились однією з найбільш соціально незахищених верств населення.
Головною проблемою, яка потребує негайного вирішення, є подолання соціальної ізоляції інвалідів, обмеженості можливості їх спілкування, організація їх дозвілля, навчання, пошуку можливого заробітку. Діти-інваліди та молоді інваліди потребують не тільки матеріальної підтримки та заходів медичної, професійної та соціально-побутової реабілітації, а й – створення належних умов для актуалізації власних здібностей, розвитку особистих рис і задоволення потреб у соціальному, моральному і духовному самовдосконаленні.
Інвалідність – це проблемане тільки власне інваліда, але й його близького оточення. Нажаль, чимало батьків, діти яких мають певні відхилення в розвитку, не мають певної інформації про особливості навчання, виховання дитини, способи корекції та, що часто зустрічається, про хворобу взагалі. Найчастіше батьки, які виховують дитину-інваліда, стикаються з проблемами, пов’язаними з установленням контактів та розв’язанням різноманітних ситуацій, які іноді загрожують існуванню сім’ї.
Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами є одним з пріоритетних напрямків діяльності центрів по наданню соціальної допомоги інвалідам, що закріплена за ними в п.6 Закону України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”.
Головною метою соціальної роботи з людьми з вадами здоров’я є створення умов для їх соціальної адаптації та самореалізації. Соціальна робота передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності: з одного боку – це діяльність соціальних інститутів, спрямована на розкриття творчого потенціалу інвалідів, а з іншого – це надання різноманітних видів соціальної допомоги різним категоріям людей з вадами здоров’я.
Тому завданням соціального проектування є вирішення проблем інвалідів шляхом теоретичного дослідження, узагальнення практичного досвіду роботи, побудова конкретних соціальних моделей інвалідності, прогнозів щодо застосування розробок в цій галузі на практиці, адміністративних новацій та інше.
Соціальне проектування є систематичним описом соціального експерименту, однією з форм попереднього відображення соціальної дійсності, що містить проекти відносно даної розробки на практиці.
Результатом соціального проектування є науково обґрунтоване визначення варіантів планового розвитку нових соціальних процесів і явищ. Без проведення соціального проектування не можна оцінити правильність прогнозу, розробити науково обґрунтований план соціального розвитку. Проектування враховує і можливість невдалого експерименту по перевірці ідей. Соціальне проектування використовується як один із компонентів цілеспрямованої діяльності, коли розроблюються різні варіанти вирішення нових соціальних проблем. Воно використовується також при підготовці соціальних планів і програм по регулюванню змінних явищ і процесів, котрі раніше не потребували детальної проробки і управління. Через проектування проявляється творча активність нашої свідомості, котра не тільки відображує світ, але й творить його.
Можна виділити слідуючи умови, котрі дозволяють конструювати соціальне майбутнє. По-перше, поряд з найбільш імовірною тенденцією існують менш імовірні, але реально можливі тенденції розвитку; по-друге, в соціальних об’єктах зазвичай є запас внутрішніх соціальних ресурсів, котрі можуть бути мобілізовані для вирішення даної соціальної задачі; по-третє, суспільним структурам притаманно переживати значні деформації, що й може бути використано для реалізації найбільш бажаного варіанту майбутнього розвитку; по-четверте, перспективні цілі, споріднені по змісту, можуть бути замінені одна іншою, а одна і та ж ціль може бути реалізована різними засобами. Крім того, необхідно враховувати детермінацію, її особливості в суспільному житті, де кожен із компонентів системи відносно самостійний, але в той же час взаємопов’язаний з іншими компонентами.
Соціальне проектування в якості особливого типу соціально – інженерної діяльності є однією з найбільш перспективних технологій використання соціологічного знання. В цьому випадку воно являє собою ефективний засіб практичного освоєння всіх видів наукової інформації, новий спосіб відносно цілісної інноваційної діяльності, метод вирішення економічних, організаційних, соціальних і культурних проблем.
Соціальне проектування, як і будь-яка специфічна сфера знань, має категоріальний (понятійний) апарат. Категорії виступають як сходинки пізнання світу людиною. Про рівень розвитку науки можна судити по її категоріальному апарату.
Категоріальна структура соціального проектування – це сукупність дефініцій, направлених на наукове відображення основних параметрів, характеристик майбутніх систем, процесів, явищ і т.д. Основними елементами проектної діяльності є: соціальна система, суб’єкт проектування, об’єкт, соціальна технологія, методи соціального проектування, умови проектування і ін.
Суб’єктом соціального проектування є різні носії управлінської діяльності – як окремі особи, так і організації, трудові колективи, соціальні інститути та ін., що ставлять своєю ціллю організоване, цілеспрямоване перетворення соціальної дійсності. Під об’єктами соціального проектування розуміються системи, процеси організації соціальних зв’язків, взаємодій, включених в проектну діяльність.
В поле зору соціального проектування потрапляють об’єкти найрізноманітнішої природи:
- елементи, підсистеми і системи матеріального і духовного виробництв;
- людина – як суспільний індивід і суб’єкт історичного процесу і соціальних відносин;
- елементи соціальної структури суспільства (колективи, соціальні групи, регіони...);
- різні суспільні відносини (політичні, ідеологічні, естетичні...);
- елементи способу життя (життєві позиції, якість і стиль життя і т.д.)
Одним з елементів соціальної діяльності є соціальна дія, тобто вплив людини як суб’єкта соціальної активності на соціальну структуру, регіон, колектив, групу, особистість, направлений на реалізацію розробленого проекту, втілення поставленої цілі.
Серед характеристик соціального проектування особливе місце займає умова – система соціальних явищ і процесів, яка здійснює певний вплив на проектну діяльність. Умови проектної діяльності включають в себе багато компонентів: відносини, процеси, середовища, дії, речі, діяльність, засоби і т.д.
Проектний фон – це сукупність зовнішніх по відношенню до об’єкта проектування умов, що суттєво впливають на його функціонування і розвиток.
Серед методів проектування слід виділити слідуючи:
- “мозкового штурму”. Цей метод пов’язаний з генерацією ідей, їх рівноправної конкуренції, можливістю протесту. За допомогою цього методу долаються недоліки традиційних способів вирішення проблемних ситуацій;
- ділової гри – комплексний метод, який охоплює всі стадії процесі підготовки і прийняття рішення. Його застосовують у випадках проблемних ситуацій, які потребують для свого вирішення багатьох зацікавлених організацій;
- вживання в роль – допомагає отримати більш чітке уявлення про те, що потрібно зробити в процесі проектування. Це прагнення глибше зрозуміти, як буде реалізовуватися проект;
- аналогії – це ефективно діючі підприємства, організації, міста, в яких раціонально вирішені ті чи інші соціальні проблеми, що може слугувати зразком;
- асоціації – міститься в тому, що при підготовці проекту часто виникає необхідність прийняття нових рішень, котрі викликані незадоволенням існуючої практики. Тут постає питання, як покращити становище, знайти більш раціональний і ефективний спосіб управління;