Діяльність соціальних служб для молоді в Україні організовується згідно Типового положення про такі служби, яке затверджене спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 №648.
В даному положенні, значиться, що соціальні служби для молоді об’єднують в центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які здійснюють комплексне соціальне обслуговування молоді, та спеціалізовані соціальні установи: притулки для неповнолітніх, агентства та бюро сприяння зайнятості молоді та ін. Визначені також особливості створення та функціонування центрів, їх функції, механізм роботи.
Особливий інтерес визиває наступні права соціальних служб:
- отримувати в закладі, організації, підприємстві незалежно від їхньої підпорядкованості та форм власності, інформацію з питань соціально-економічного стану молоді, в тому ж числі від державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць;
- проводити на підприємствах, закладах та організаціях соціологічні дослідження з питань проблем молоді;
- представляти інтереси окремих молодих людей (молодих сімей) їх стосунків з підприємствами, закладами, організаціями;
- надавати у встановленому порядку разову матеріальну допомогу тим, хто її потребує;
- виступати засновником госпрозрахункових організацій, які сприяють реалізації завдань соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
- надавати у встановленому порядку підприємствам, закладам, організаціям за угодами платні послуги з інформаційно-методичного забезпечення їхньої діяльності відносно соціального обслуговування молоді з переведення коштів на рахунки центрів. Перелік платних послуг, порядок їх надання та розходу отриманих грошей встановлюється Міністерством у справах молоді та спорту (нині – Міністерство у справах сім'ї та молоді).
В структурі Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) в Україні діють Український республіканський (підпорядковується Міністерству у справах сім'ї та молоді), республіканський (підпорядковується уряду Автономної Республіки Крим), області, Київський та Севастопольський міські центри.
Всі центри (обласні, Київський та Севастопольський міські) в питаннях оперативного керування знаходяться у веденні відповідних держадміністрацій, з організаційно-методичних питань підпорядковані українському республіканському центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Міські та районні центри підпорядковуються відповідно органам управління у справах молоді державних адміністрацій, виконкомів місцевих Рад народних депутатів (з питань оперативного управління) та вищестоящим центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (з організаційно-методичних питань).
Фінансування центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснюється з державного, місцевого бюджету, молодіжних фондів, а також з інших джерел.
Соціальну роботу з молоддю в школах, інших навчальних закладах, за місцем проживання, в творчих об’єднаннях, центрах повинні вести спеціально підготовлені соціальні працівники. «Соціальний працівник – це посередник в різних сферах соціальної допомоги сім'ї, окремим її членам, групам людей, в точу ж числі дітям, молоді, людям похилого віку, інвалідам та хворим, а також в усіх видах загальної підтримки населення».
Соціальна робота з молоддю має чітко визначену адресність. В даному випадку приймаються до уваги такі фактори:
а). віковий показник громадян, яким надається соціальна допомога та підтримка (15-28 років у відповідності до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р.);
б). основні сфери життєдіяльності молоді (навчальні заклади, місце роботи, проживання, відпочинку);
в). найбільш актуальні та типові соціальні та психологічні проблеми молоді (наприклад, правовий захист юнаків та дівчат, життєве самовизначення, придбання професії, працевлаштування, профілактика девіантної поведінки, сексуальні та психологічні проблеми та ін.);
г). основні категорії молоді, на які орієнтована соціальна робота (учні шкіл, училищ, службовці, робочі, діти та молодь з багатодітних, неповних та неблагополучних сімей, сироти, інваліди та ін.
Таким чином, у доповнення раніше наданому визначенню можна додати, що соціальна робота з молоддю – це визначений комплекс правових, організаційних, матеріальних та кадрових умов, які в сукупності створюють для кожної молодої людини реальні можливості конкретної та необхідної допомоги та надають їй сприяння у основних сферах її життєдіяльності.
В сучасній соціологічній практиці забезпечення соціалізації молоді визначились декілька різних концептуальних підходів до формування та діяльності соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:
- діяльнісний (московські вчені С. Алєщонок, В. Луков), у відповідності до якого завдання соціальних служб – надання перш за все термінових соціальних послуг молоді;
- соціальної роботи (українські вчені І. Лавриненко, Г. Хорунжий), який припускає що в системі соціальної роботи соціальні служби є організаційно-функціональними структурами;
- соціально-політичний (українські політик А. Матвієнко та бізнесмен
В. Барабаш), згідно якому соціальні служби перш за все є засобом реалізації соціальної політики держави;
- соціалізаційний (українські соціологи А. Годлевський, А. Ярьоменко), у відповідності до якого сенс діяльності соціальних служб складається саме у здійсненні процесу соціалізації молоді.
Не заперечуючи правомірності перших трьох тверджень, відзначимо, що, по суті, найбільш об’ємним і точним є четвертий концептуальний підхід до визначення сутності соціальних служб, їх призначення. До того ж він фактично включає і три попередніх. Розглядаючи їх в сукупності Н. Салабай та Н. Лукашевич відстоюють адаптивно-соціалізаційну концепцію створення і діяльності соціальних служб. Сутність такої концепції в тому, що соціальні служби допомагають молодим людям реалізувати їх адаптивні потреби, коли у них виникають складнощі у подоланні нової для даного індивіда життєвої проблеми. Поступово в ході соціалізації в людині формується індивідуальний адаптивний механізм, що дозволяє їй успішно освоювати все нові і нові життєві ситуації.
Центри соціальних служб ведуть різноманітну роботу, яку в цілому можна звести до декількох згрупованих функцій:
1). розробка та реалізація спільно з органами державного управління у справах сім’ї та молоді різних програм соціального обслуговування і соціальної допомоги підліткам та молоді;
2). організація рекламно-інформаційної, консультативної допомоги молоді з питань навчання, професійної підготовки, працевлаштування, охорони здоров’я, відпочинку та оздоровлення, а також безпосередньо діяльності соціальних служб;
3). політико-правове консультування молоді з питань права й обов’язків в суспільстві, свого життєвого устрою;
4). створення центрів праці, центрів молоді, бюро добрих послуг, «телефонів довіри», молодіжних бірж, агентств, проведення соціально-психологічного консультування, різних тренінгів, занять з підлітками, молоддю, молодими сім’ями;
1) проведення різноманітних досліджень, опитувань громадської думки молоді;
2) цілеспрямована робота серед молоді з відхиленнями в поведінці, яка страждає на наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, табакокуріння;
3) організація різних акцій, заходів профілактичного, розважального, дозвіллєвого та оздоровчого характеру;
4) надання разової матеріальної допомоги молодим людям, молодим сім’ям.
Аналіз основних напрямків діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді дає можливість зробити висновки щодо реальних потреб молоді в соціальних послугах, встановити їх ієрархію. По мірі зниження потреби вони виглядають таким чином:
• консультації фахівців центрів соціальних служб (психологів, юристів, наркологів, сексопатологів) – 81%;
• допомога у влаштуванні на роботу – 74%;
• консультування, патронаж і організація допомоги інвалідам, сиротам, колишнім воїнам-інтернаціоналістам, іншим категоріям соціально незахищеній молоді – 55%;
• організація та проведення масових культурних заходів для молоді (виставок, фестивалів, концертів, гулянь і т. п.) – 50%;
• створення клубів за інтересами, організація секцій, інших установ культури і об'єднань за інтересами – 48%;
• створення клубів знайомств – 37%;
• організація та проведення масових спортивних заходів – 36%;
• організація та проведення наукових конференцій, семінарів, «круглих столів» та ін. – 27%;
• спільна діяльність з молодіжними організаціями – 23%.
Цілком зрозуміло, що перераховані послуги, їхня важливість для молоді обумовлені перш за все актуальністю тих життєвих проблем, з якими безпосередньо і повсякденно стикаються молоді люди.
Практична діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні багато в чому пов’язана з реалізацією комплексних наукових і прикладних програм, які мають як загальнонаціональний, так і регіональний (місцевий) характер.
В цілому аналіз різноманітних програм, над реалізацією яких працюють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні, дає можливість зробити висновок, що основними з них є наступні:
• соціально-психологічні консультації, інформаційна допомога молоді;
• «телефони довіри»;
• соціальна опіка, допомога дітям-сиротам;
• соціальна підтримка дітей-інвалідів, молодих інвалідів;
• різноманітна робота з підлітками (профілактика правопорушень, організація відпочинку, допомога молодим людям в творчій діяльності, підвищення їх адаптивних можливостей);