Повільна лібералізація і приватизація гальмують приплив у країну прямих іноземних інвестицій, що, в свою чергу, закриває доступ до Словенії новим технологіям.
Фінансовий і телекомунікаційний сектори все ще знаходяться під контролем держави, якій належить більшість банків і певна частка в телекомунікаційних компаніях, що стримує розвиток і конкуренцію економіки в цілому. Проте, оператори фінансового і телекомунікаційного ринків вважають, що Словенія зможе стати в недалекому майбутньому сильним фінансовим і високотехнологічним центром.
Транспортне забезпечення
Транспорт виконує велику роботу по забезпеченню як внутрішніх, так і зовнішніх перевезень країни, а у зв'язку з особливостями її транспортно-географічного положення – ще й досить значного міжнародного транзиту. Понад 4/5 всієї роботи транспорту виконує морський флот і порти, обслуговуючі в основному зовнішньоторговельні перевезення. Всередині країни на перше місце висунувся автомобільний транспорт, що перевозить близько 2/5 вантажів і понад 4/5 пасажирів, залізничний же, відтіснений на другий план, перевозить лише 1/3 вантажів і 1/10 пасажирів. З'явилися нові види транспорту – нафто- і газопроводи, фактично наново створений і сучасний авіатранспорт.
Транспортну мережу Словенії не можна розглядати окремо від транспортної мережі колишньої Югославії. "Становий хребет" югославських залізниць – магістраль Любляна – Загріб – Бєлград – Ніш – Скоп'є, має також велике міжнародне значення, – проходить по долинах найважливіших річок – Сави, Дунаю, Морави і Вардара. Багато старих залізниць серйозно реконструйовано – перешиті на широку колію і електрифіковані.
Автомобільні дороги допомагають залізним на головних напрямах, дублюючи їх, але на більшій частині території, особливо в горах, грають самостійну роль .
Більше 1/3 доріг побудовано після війни, всі з твердим покриттям, головним чином асфальтовані. Краща серед них – магістральна "Братство – Єдність" (близько 1200 км), яка відповідає всім міжнародним стандартам. Від кордону з Австрією вона проходить через Любляну – Загреб – Белград – Скоп'є і доходить до кордону з Грецією. Автостраду, що зв'язує Словенію, Хорватію, Сербію і Македонію, будували в 1948-1963 рр. Однією з кращих в Європі вважається і друга трансюгославська автомагістраль – Приморська (або Адріатична), протягнулася майже на 2000 км уздовж всього побережжя, а далі через високогірні і важкодоступні райони Чорногорії – в Косово і Македонію. В Скоп'є вона з'єдналася з дорогою "Братство – Єдність". Ставши головною дорогою міжнародного туризму в республіках колишньої Югославії, ця автострада грає важливу економічну роль, відкриваючи дорогу до Адріатичного моря для глибинних районів колишніх Югославських республік.
Прагнення тісніше пов'язати з морем розвинену північ і гірську "глибинку", більше використовувати для зовнішніх зв'язків морське узбережжя характерно для транспортного будівництва в Словенії після другої світової війни. Транспорт зв'язав раніше фактично роз'єднані частини країни – рівнинні північні райони, що "дивилися" у бік Середньої Європи, обширні гірські області, що жили "самі по собі", і вузьку смугу побережжя, звернуту "ззовні".
Структура населення
Переважну більшість населення складають словенці. Етнічний склад: словенці 91%, хорвати 3%, серби 2%, мусульмани 1%, інші общини 3%.
Населення складає 1 932 917(2002)середня густота населення 95,30 чоловік на км2. Офіційна мова – словенська, частина жителів користується сербо-хорватською мовою. Більшість словенців знає англійську, італійську, німецьку мови.
Словенців майже не торкнувся міграційний рух, що свого часу охопив усіх слов'ян. Словенці ближче за всіх знаходилися до німецьких земель і інтенсивніше за інших піддавалися германізації.
Етнічно словенці підрозділяються на чотири головні групи – альпійську, середньо-словенську, панонську і західно-словенську. Пишуть словенці, користуючись латинською графікою. Літературна мова створена на основі говору Нижньої і Верхньої Крайни.
Демографічну ситуацію характеризують ті самі тенденції, що й у більшості інших країн Європи. Їй властиве різке зниження народжуваності та природного приросту, що зумовлено соціально-економічними чинниками.
Розміщене населення рівномірно. Низька густота його простежується у найвищих гір, найвища – в долинах Дунаю і його приток: Сави, Драви, Тиси, Пруту.
Дедалі відчутніше впливає на розміщення населення урбанізація, пов'язана передусім із переміщенням сільських мешканців у міста. Це зумовлює високі темпи приросту міського населення, збільшення кількості нових міст, концентрування людей у великих містах, формування міських агломерацій. Проте за часткою міського населення (55-60 %), ступенем "зрілості" агломерацій, рівнем урбанізації сільської місцевості країни Південно-Східної Європи істотно відстають від більшості країн інших регіонів Європи.
РОЗДІЛ 6.Характеристика рекреаційно-туристичної галузі
Основні етапи розвитку туризму у Словенії
Організований туризм в Словенії виник у XIX столітті, але подорожі до Словенії та з неї існували задовго до цього часу. Вони носили скоріше войовничий та торговий характер, завдяки ним країна на даний час має саме той вигляд і склад, який формувався на протязі багатьох сторіч, завдяки подорожам, війнам та торговим зв’язкам.
Десь у 700 році до н. е. племена іллірійців були підкорені італійськими племенами, вони розселилися в основному на території сучасної провінції Доленська. Десь у ІV ст. до н. е. племена кельтів з території Центральної та Західної Європи починають проникати на Балкани.
У ІІ ст. до н. е. багатий залізом і золотом Норік притягує увагу римлян, які підкоряють королівство і просуваються далі вглиб території сучасної Словенії та півострова Істрія. На завойованих землях римляни будують фортеці, вимощують шляхи, що з’єднують нові військові поселення – це звичайно неможливо назвати туристичною інфраструктурою, але саме завдяки розвитку доріг та будівництву у людей з’явилася можливість подорожувати більш безпечно і активно. Завдяки цьому замість давньоримських фортець згодом розвинулись такі важливі словенські міста, як Любляна (Емона), Целе (Целея), Птуй (Поетовіо) та інші. В них і зараз можна спостерігати відбитки римської присутності: це залишки фортифікаційних споруд, форумів, терм, античних храмів та раньохристиянських каплиць, які так приваблюють туристів. Старовинна легенда навіть стверджує, що дивовижні, Юлійські Альпи отримали свою назву від імені імператора Юлія Цезаря, який подорожував по даній території і був вражений їхньою красою.
Після падіння Римської імперії за словенські землі починають змагання племена гунів, остготів, лангобардів, яких у другій половині ІV ст. н. е. з південних територій Словенії витісняють італіки.
У VI ст. н. е. з регіону Карпатського басейну на східно-словенські землі приходять слов’янські племена, та по країні подорожують кочові авари.
Промисловий переворот, що у другій половині ХІХ ст. у Австрії та Німеччині вступив у свою вирішальну фазу, позитивно позначився на розвитку туризму Словенії. Швидкими темпами розвивалася туристична інфраструктура. У 1849 році була відкрита залізниця, що з’єднала Відень і Любляну. Великі індустріальні компанії виникають у Крані, Трбовлі, Мариборі, Целє, Любляні. Зростає прошарок словенської буржуазії, які у змозі були витрачати кошти на подорожі. Погіршилося становище селян, між 1850 та 1910 роками більш ніж 300 тисяч (приблизно 56 % населення) словенців у пошуках кращої долі вимушені були від’їхати за кордон. У цей час здійснювалась велика кількість подорожей. В цілому словенські мандрівники багато подорожували світом, дехто в пошуках кращої долі, дехто з торговельними або військовими цілями, імена багатьох з них страчені з роками, але завдяки самобутній словенській культурі про Словенію знають у всьому світі.
Аналіз туристичного ринку Словенії
Словенія - дуже різностороння країна. Туризм почав розвиватися тут порівняно недавно. Північна частина країни привертає гірськолижників сніжними Альпійськими вершинами; річкові долини, лісові простори і прекрасні озера не залишать байдужим любителів природи; стародавні міста з середньовічними замками і церквами і невеликі села бережуть в собі історію європейської цивілізації, а міста побережжя Адріатичного моря носять дух Венеції і італійської культури.
Відпочивати на гірськолижних курортах Словенії краще з грудня по березень, оглядати визначні пам'ятки - весною і у вересні, на озерах гарна погода спостерігається з червня по вересень. В липні і серпні наголошується наплив туристів, особливо на узбережжі.
Територія узбережжя Адріатичного моря має добре розвинуту туристичну інфраструктуру, яка включає декілька десятків готелів, спортивних комплексів і суспільних пляжів, які в більшості є неприродними. На території більше 21 000 спальних місць, велика частина яких розташована в місті Піран, що приймає більше 400 000 туристів в рік. Окрім пляжного туризму, Словенське узбережжя так само славиться і діловим, оздоровчим і гральним туризмом, який цілий круглий рік. За останні декілька років природний і культурний туризм стають більш важливими. Тому розвиток туристичної діяльності на узбережжі переміщається з міста в природні частини узбережжя і в райони, розташовані углиб від прибережної смуги, створюючи нові туристичні можливості, які можуть легко перевищувати несучу місткість навколишнього середовища.
За 2004 рік Словенію відвідало 2.4 млн. туристів. Це на 2% більше, ніж за той же час 2003 року. При цьому на 7% зросло число зарубіжних гостей і на 6% зменшилося число внутрішніх туристів.
Більш всього гостей приїжджало з Італії: 322 тисячі (на 6% більше, ніж 2003 року). На другому місці німці - 249 тисяч, далі слідують австрійці - 201 тисяча. На 44% (до 78 тисяч) зросло число туристів з Великобританії. На 45% збільшилася кількість туристів з Франції.