Комунальний податок. Платники — юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об'єкт обкладання — річний фонд оплати праці, розрахований відповідно до мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка — 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати — прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. З 20 січня 1995 року по Харківській області ставку збільшено в 10 разів.
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Платники — юридичні й фізичні особи, що реалізують продукцію. Об'єкт — оформлення й видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір збору — 20 неоподатковуваних мінімумів для суб'єктів, що постійно торгують, і 1 неоподатковуваний мінімум у день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, що володіють подібними правами. Сплачують за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні юридичних осіб чи особистих коштів громадян.
Висновок
Аналізуючи зміст податків, потрібно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів бюджету й становлять собою тільки один із видів позаекономічного державного примусу. Крім власне податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять обов'язкові відрахування до позабюджетних фондів, платять різні тарифи та інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень обумовлює потребу визначити, що ж із них є безпосередньо податком, а що — неподатковими платежами. Мабуть, усю систему платежів, що входять до податкової системи, можна розділити на податки й платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито тощо).
Р озмежування податків, зборів, платежів є не виключно теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою практики. По-перше, коли йдеться про податки, то це, насамперед, безумовні та нецільові платежі, й після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. В ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають чітке цільове призначення. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (навіть може йтися про самостійний склад правопорушення).
По-друге, податки здебільшого надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (в тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо потрібно закріпити виключно стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це безсумнівно податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких їх спрямовують, — це збори.
І, по-третє, якщо встановлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є виключно компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.
Список використаної літератури
1. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч посібник. – К.: Основи, 1998.
2. Халфина Р. О. Право как средство соціального управления. – М.: Наука, 1998.
3. Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995.
4. Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15.
5. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 232; Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юристь, 1996. - С. 185.
6. Офіційний вісник України. – 1998
7. Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учеб. Пособие – Харьков: Легас, 2003.
8. Основы налогового права Под ред С. Г. Пепеляева. – М., 1995.
9. Козырин А. Н. Налоговое право зарубежных стран: воросы теории и практики. – М., 1993.
[1]Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 81.
[2]Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 22.
[3]Див.: Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. — М.: Юрисгь, 1996. - С. 181-182.
[4]Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М: БЕК, 1996. - С. 230.
[5]Див.: Основы налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 27-30.
[6]Див.: Основьі налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 34-35.
[7]Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 232; Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юристь, 1996. - С. 185.
[8]Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 231.
[9]Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 21. — Ст. 156.
[10]Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - Ст. 82.
[11]Зібрання постанов Уряду України. — 1993. — № 1—2. — Ст. 27.
[12] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 188.
[13]Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 10. — Ст. 297.
[14]Урядовий кур'єр. - 1995. - № 145-176. - С. 5.
[15]Відомості Верховної Ради України. - 1997. — № 27. — Ст. 181.
[16]Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 37. — Ст. 308.
[17]Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 45. — Ст. 238; Офіційний вісник України. - 1999. - № 18. - Ст. 807; № 19. -Ст. 838; № 43. - Ст. 1602.
[18]Бизнес. - 1994. - № 10. - С. 38.
[19]Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15. — Ст. 117.
[21] Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 19. — Ст. 208.
[22]Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — Ст. 1230.
[23]Див.: Козирин А. Н. Налоговое право зарубежньїх стран: вопросьі теории и практики. — М., 1993. — С. 48.
[24]Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — Ст. 113.
[25]Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 5. — Ст. 118.