Методи фінансового планування (стр. 2 из 9)

Отже, фінансове планування представляє собою процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.[3]

1.2 Цілі і принципиі фінансового планування

В ході складання планів керівники всіх ланок управління намічають загальну програму своїх дій, встановлюють головну мету і результат спільної роботи, визначають участь кожного відділу або працівника в загальній діяльності, об'єднують окремі частини плану в єдину економічну систему, координують роботу всіх укладачів планів і виробляють рішення про єдину лінії трудового поведінки в процесі виконання прийнятих планів. При розробці зведеного плану і виборі лінії поведінки всіх працівників необхідно не тільки забезпечити дотримання певних правил і принципів планування, але й здійснити досягнення прийнятих планів та вибраних цілей у майбутньому.

Вперше загальні принципи планування були сформульовані А. Файоль. В якості основних вимог до розробки програми дій та планів підприємства ім були названі п'ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість і точність.

Принцип необхідності планування означає повсюдне та обов'язкове застосування планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності. Всяка праця, як відомо, - це доцільна діяльність, спрямована на перетворення природних ресурсів у готову продукцію або послуги і задоволення потреб людей. Питання про необхідність плану на кожному підприємстві, мабуть, навіть не повинен ставитися: програма майбутніх дій є безумовно необхідною. [6]

Принцип єдності планів передбачає розробку загального або зведеного плану соціально-економічного розвитку підприємства. На вітчизняних підприємствах поряд з так званим техпромфінплані існують окремі плани виробництва і продажу продукції, плани витрат і доходів, а також плани технічного, організаційного та фінансового розвитку всього підприємства або часткові плани виробничих підрозділів і функціональних служб. Єдність планів передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному і на вертикальному рівнях планування та управління.

Принцип безперервності планів полягає в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації та управління виробництвом, як і трудова діяльність, є взаємопов'язаними між собою і повинні здійснюватися постійно і без зупинки. У процесі безперервного планування відбувається помітне зближення фактичних і планових показників виробничо-економічної діяльності на кожному підприємстві.

Принцип гнучкості планів тісно пов'язаний з безперервністю планування і припускає можливість коригування встановлених показників і координації планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології та організації виробництва призводять зазвичай до зниження витрат запланованих ресурсів і до необхідності уточнення первинних планів

Принцип точності планів визначається багатьма як внутрішньофірмових факторами, так і зовнішнім її оточенням. Високий ступінь точності планів, мабуть, видається взагалі не дуже необхідною нашим підприємствам в умовах вільних ринкових відносин. Тому кожен план повинен складатися з такою точністю, яку бажає досягти саме підприємство, з урахуванням його фінансового стану і положення на ринку і багатьох інших факторів. Інакше кажучи, ступінь точності планів можлива будь-яка, але при забезпеченні допустимої ефективності виробництва. [8]

У сучасній вітчизняній науці та практиці планування, крім розглянутих класичних вимог, широку популярність мають загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, науковість, пріоритетність, збалансованість, зайнятість, директивність , самостійність, равнонапряженность, конкретність, об'єктивність, динамічність, ризик та ін. Тут же представляється необхідним торкнутися лише тих названих принципів, які найбільш тісно пов'язані з основними методами ефективного ринкового планування.

Почнемо з принципу комплексності. На кожному підприємстві результати економічної діяльності різних підрозділів багато в чому залежать від: рівня розвитку техніки, технології та організації виробництва; застосовуваних систем управління персоналом, мотивації і оплати праці; використання наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, показників продуктивності, прибутковості та платоспроможності й т.п. Всі перераховані фактори утворюють цілісну комплексну систему планових показників, так що будь-яке кількісне або якісне зміна хоча б одного з них приводить, як правило, до відповідного зміни багатьох інших економічних показників. Крім того, на виробництві будь-яке планове рішення впливає не тільки на економічні результати, але і на соціальні, технічні, організаційні та ін Тому необхідно, щоб ухвалені планові та управлінські рішення були комплексними, що забезпечують облік змін як в окремих об'єктах, так і в кінцевих результати всього підприємства.

Принцип ефективності вимагає розробки такого варіанту виробництва товарів і послуг, який при існуючих обмеженнях використовуваних ресурсів забезпечує отримання найбільшого економічного ефекту. Будь-який плановий ефект показує ступінь досягнення деякого заданого результату: як буде виконана робота з виробництва товару або послуги, чи задовольнить вона споживача і як буде продана, яка можлива загальна прибуток і т.п. Принцип оптимальності має на увазі необхідність вибору кращого варіанта на всіх етапах планування з декількох можливих або альтернативних. Критерієм оптимальності різних планів може бути мінімальна трудомісткість, матеріалоємність або собівартість продукції за існуючих умов виробництва та обмеження ресурсів, а також максимальний прибуток та інші кінцеві результати, величина яких попередньо визначається в процесі внутріфірмового планування на кожному підприємстві.

Отже, основні принципи планування орієнтують всі наші підприємства і фірми на досягнення найкращих економічних показників. Багато принципи дуже тісно пов'язані і переплетені між собою. Деякі з них, наприклад ефективність і оптимальність, діють в одному напрямку. Інші, гнучкість і точність, - у різних напрямках. Наші економісти-менеджери мають в даний час великий вибір існуючих принципів планування. Поряд з найважливішими розглянутими принципами необхідно зупинитися ще на двох основних положеннях розробленого Р. Л. Акофф нового методу інтерактивного планування: принцип участі та принцип холізму.

Принцип участі чинить активний вплив персоналу на процес планування . Він припускає, що ніхто не може планувати ефективно для когось іншого. Краще планувати для себе - неважливо, наскільки погано, ніж бути планованим іншими - не важливо, наскільки добре.

Принцип холізму складається з двох частин: координації та інтеграції. Координація охоплює взаємодію об'єктів одного рівня, інтеграція - між об'єктами різних рівнів.Принцип координації встановлює, що діяльність жодної частині організації не можна планувати ефективно, якщо її виконувати незалежно від інших об'єктів даного рівня. Звідси випливає, що діяльність підрозділів одного рівня слід планувати не тільки одночасно, але і у взаємозалежності з іншими. Принцип інтеграції визначає, що планування, здійснюване незалежно на кожному рівні, не може бути настільки ж ефективним без взаємоув'язки планів на всіх рівнях. [11]

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

Значення фінансового планування для підприємств полягає у:

· втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників;

· забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

· визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;

· залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

1.3 Процес фінансового планування

Фінансове планування – це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 1.1

Рис. 1.1 Процес фінансового планування

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки і проблеми.

На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства (складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляється на підприємстві).