На противагу цьому, досить часто в економічній літературі оборотний капітал трактується як «сукупність фінансових ресурсів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу», «як частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи» [24, с. 78], тобто як оборотні кошти. В закордонній літературі досить рідко можна знайти визначення оборотного капіталу, який іноді називається загальним (валовим) оборотним капіталом і належить до поточних активів. Окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. Але ж у такий спосіб дається визначення власного (чистого) оборотного капіталу. Прихильники даної точки зору є і серед українських учених. Свої погляди вони аргументують наступним: оборотні кошти формуються не тільки за рахунок власних, але і за рахунок позикових коштів, тоді як оборотний капітал формується винятково за рахунок власних коштів. На думку автора, з таким підходом важко погодитися, оскільки в цьому випадку знаходить висвітлення тільки частина оборотного капіталу підприємства, що в українській практиці прийнято називати «власними оборотними коштами», чи «чистим оборотним капіталом».
З точки зору автора, початково оборотний капітал завжди виступає фінансовими ресурсами, тобто інвестиція або джерело утворення, але ж ці фінансові ресурси повинні бути десь розміщеними (авансованими). Характер розміщення інвестованого у процес торговельної діяльності капіталу відображають оборотні активи. Саме в єдності двох сторін оборотного капіталу – його матеріально-речового змісту і вартісної форми – розкривається глибинна суть цієї категорії.
Таким чином, запропоноване визначення оборотного капіталу може бути сформульоване так: оборотний капітал – це фінансові ресурси торговельних підприємств, авансовані ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, що можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу та знаходяться в постійному кругообігові і забезпечують безперервність процесу реалізації товарів. Тобто, оборотний капітал виступає як єдина сукупна маса вартості, яка охоплює як оборотні активи, так і оборотні інвестиції.Таке визначення оборотного капіталу розв'язує суперечності щодо його суті. Адже, у запропонованому визначенні стираються ознаки між матеріально-речовою і вартісною його формою, між теоретичним і прикладним аспектом сутності оборотного капіталу – важко заперечити, що оборотний капітал – це вартість, яка повинна приносити додаткову вартість, що, відповідно, вимагає її вкладення в предмети праці з метою отримання прибутку.
Достовірність твердження підтверджується і в економічній літературі. Не так конкретно, але дуже подібно трактує поняття оборотний капітал у своєму підручнику Є. Брігхем, у якому засвідчено таке визначення: «Оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторської заборгованості» [5, с. 734].
Щодо об'єкта аналізу необхідно зазначити, що пошук шляхів удосконалення управління оборотним капіталом повинен включати два напрями аналізу: аналіз оборотних активів та аналіз оборотних інвестицій. Тобто політика управління оборотним капіталом повинна полягати не тільки у визначенні обсягів кожного виду оборотних активів, а також і у тому, як ці оборотні активи будуть фінансуватися.
Сутність оборотного капіталу, як і кожної економічної категорії, найбільш повно виражається в його функціях. З цього приводу також немає єдиної думки. Зокрема, І. Зятковський та Г. Кірейцев вважають специфічною функцією оборотного капіталу розрахункову функцію. У дійсності оборотний капітал у грошовій формі використовується для оплати матеріальних цінностей, але тільки на стадії кругообігу. Зміст оборотного капіталу не можна також обмежувати розподільчими відносинами, пов'язаними здебільшого з утворенням джерел формування оборотного капіталу підприємства. Власне тут також відбувається ототожнення оборотного капіталу з грошовою масою, а його обігу – з безготівковим. Крім цього, зведення оборотного капіталу тільки до однієї форми його руху – грошової, власне кажучи, ігнорує важливе розходження між загальною вартістю оборотного капіталу і тією його частиною, що знаходиться безпосередньо у формі товарних запасів.
Називаються також й інші функції, однак дослідження змісту кругообігу й обігу авансованої вартості в процесі розширеного відтворення, а також ролі оборотного капіталу в здійсненні цього процесу дають змогу виділити дві його економічні функції, що за змістом можуть бути об'єднані в єдину – відтворювальну:
- забезпечення неперервності торговельно-комерційного процесу;
- економічний вплив на цей процес.
Розглянемо зміст першої функції. Щодо оборотного капіталу можна сказати, що тільки послідовність його кругообігів, тобто обіг, створює об'єктивну можливість безперервності процесу реалізації товарів. Таким чином, для виконання оборотним капіталом цієї функції необхідно, по-перше, щоб його рух у ході кожного кругообігу був безперервним і, по-друге, щоб ці кругообіги переходили в єдиний обіг. У першому випадку безперервність процесу реалізації забезпечується авансуванням вартості в грошовій формі і її подальшому русі через зміну функціональних форм. У другому випадку «перехід» вартості, що вивільнилася з закінченням одного кругообігу, в інший кругообіг визначається здатністю грошової форми вартості бути знову авансованою. Здійснюється цей перехід через фінансово-кредитний механізм.
На першій стадії авансування вартості – при формуванні оборотного капіталу – останній поділяється за джерелами засобів. Надалі безперервність ходу реалізації товарів забезпечується рухом оборотного капіталу загалом, незалежно від джерел формування. Тому зміст першої функції можна сформулювати так: оборотний капітал як форма руху авансованої вартості визначає безперервність процесу реалізації товарів, а безперервність обігу самого обігового капіталу забезпечується через фінансово-кредитний механізм (з утворенням цілої системи джерел формування оборотного капіталу).
Друга функція оборотного капіталу полягає в його економічному впливі на торговельно-комерційний процес. Вплив оборотного капіталу на торговельно-комерційний процес і його ефективність полягає не тільки в наявності у підприємства оборотного капіталу, але й в тому, яким чином цей оборотний капітал організований.
Функції оборотного капіталу виявляються одночасно. При цьому варто враховувати, що функція забезпечення безперервності обігу виступає тільки як абстрактна можливість забезпечення безперервності реалізації товарів, а реалізує цю можливість насправді функція економічного стимулювання реалізації товарів. Між функціями оборотного капіталу існує і зворотна залежність. Економічне стимулювання реалізації товарів повинне бути спрямоване на забезпечення безупинного процесу кругообігу вартості, до того ж процесу (при незмінних умовах), який щораз прискорюється. Зі зміною маси авансованої вартості і швидкості її кругообігу обов'язково змінюються і параметри діяльності.
Дослідивши економічну сутність та значення оборотного капіталу слід дати загальну характеристику суб′єкта дослідження.
2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»
Агрофірма «Урожай» (далі – Підприємство) є приватним сільськогосподарським підприємством.
Підприємство створене рішенням засновника Андрієнка Володимира Михайловича відповідно до Господрського кодексу та Законів України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агропромислового сектора економіки».
Місцезнаходження Підприємства: Україна, Полтавська область, м.Глобине, вул. Карла Маркса, 170.
Предметом діяльності Підприємства є, згідно Статуту (додаток А):
- виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва та ї переробка;
- забезпечення підтримки АПК, а також населення паливно-мастильними матеріалами, сільськогосподарською технікою, запчастинами та матеріалами;
- будівництво житла, виробничих об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури;
- виготовлення будівельних матеріалів, виробів з дерева;
- створення та експлуатація магазинів, барів, кафе, ресторанів, готельних комплексів, автостоянок, автозаправочних станцій, станцій технічного обслуговування та ремонту автомобілів, сільськогосподарської техніки;
- закупівля сільгосппродукції за готівку з метою її перепродажу, особистих потреб або переробка з подальшим перепродажем.
Організаційна структура управління ПАФ «Урожай» відноситься до ієрархічного типу та лінійно-функціональної організації управління (рис. 2.1). Вона ґрунтується на таких принципових положеннях як чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність формальних правил і процедур. При цьому, у середині товариства використовується лінійний та функціональний тип владних відносин, який базується на системі конкретних законів та положень, які визначають хто, кому і у якій мірі підпорядковується. Така влада носить бюрократичний характер.
Дирекцію очолює директор (генеральний директор). Окремими напрямками діяльності керують заступники директора.
До компетенції директора (генерального директора) належить:
- керівництво діяльністю Підприємства, прийняття рішень з питань, що не входять до виключної компетенції Засновників;
- несе персональну відповідальність за виконання завдань покладених на нього Засновником;