Компенсаційна дотація враховує так звані особливі видатки комун. Її розмір залежить від кількості дітей шкільного віку, що проживають у комуні, від загальної довжини шляхів сполучення, віднесених до так званих загальнокорисних, та від кількості громадського житлового фонду.
Єдина дотація функціонування департаменту включає спеціальну допомогу, фіксовану дотацію, вирівнювальну дотацію.
Спеціальна допомога, або дотація мінімального функціонування, надається фінансово бідним департаментам. На цю допомогу можуть розраховувати департаменти, які мають податковий потенціал на душу населення на 40 відсотків менший, ніж середній податковий потенціал по всіх департаментах. Допомогу також отримують департа-менти, котрі мають на 60 відсотків менший податковий потенціал з розрахунку на 1 км2 території, ніж в середньому по всіх департаментах.
Наприкінці 80-х років спеціальну допомогу отримували 25 департаментів, або більше чверті їхньої загальної кількості. У 1994 році загальна сума державної допомоги місцевим бюджетам складала біля 254,67 млрд.фр., що відповідає 20% видатків державного бюджету. У 1987 – 1990 рр. Приріст державних субсидій до місцевих бюджетів склав 4,4% в рік, а державні видатки (за винятком видатків на утримання державного боргу) підвищувалися щорічно на 0,8%. У 1991-1993 рр. Темпи росту державних субсидій були ще більшими (7,1%, 6,5% та 3,7%) [27,c.52].
Фіксована дотація встановлюється в розмірі 45 відсотків сукупної єдиної дотації функціонування департаменту.
Вирівнювальну дотацію визначено в обсязі 55 відсотків від сукупної дотації функціонування департаменту. Вона складається з таких частин: 40 відсотків розподіляється залежно від податкового потенціалу департаментів, 60 відсотків - залежно від обсягу податків, які збираються департаментами (без податку на професію) з домашніх господарств.
Компенсаційний фонд ПДВ - трансфертний фонд фінансових ресурсів, кошти котрого спрямовуються на інвестиції територіальних колективів у Франції. Його створено законом від 28 жовтня 1977 року. Він головна форма участі держави в інвестиційній діяльності комун. Кошти фонду є державною субсидією органам місцевого самоврядування на інвестиції. Фонд компенсує місцевим органам влади податок на додану вартість, який вони сплачують із своїх операцій у процесі здійснення видатків розвитку.
3 фонду компенсується сплачений місцевими органами влади ПДВ лише з інвестиційних операцій, спрямова-них на власний розвиток. Не компенсується ПДВ з операцій на користь третіх осіб, а також пов¢язаних з участю в капіталі підприємств, фондів допомоги, із земельних угод. Виплати місцевим органам влади з Компенсаційного фонду ПДВ є грошовими ресурсами, що можуть використовуватися на розсуд територіальних колективів. Проте вони обов¢язково мають відображатися в бюджеті розвитку як інвестиції.
Через фонд надається 60 відсотків усієї державної допомоги місцевим органам влади на інвестиції.Компенсаційний фонд ПДВ функціонує поза державним бюджетом Франції.
Крім того треба врахувати позитивний досвід організації системи місцевих фінансових органів у зарубіжних країнах для подальшої розбудови подібних підрозділів в Україні.
До фінансових органів місцевої влади зарубіжних країн належать департаменти фінансів, що самостійно створюються цією владою. Їхні функції та обов¢язки встановлюються законодавством, рішеннями представницьких органів місцевої влади або статутами громад. Наприклад, департамент фінансів округи Монтгомері штату Меріленд (США) зберігає всі кошти округи, цінні папери та страхові поліси, стягує податки, спеціальні збори, муніципальні платежі та інші надходження, погашає заборгованість, інвестує окружні кошти та сплачує видатки за рахунок цих коштів, укладає річний фінансовий звіт, у якому докладно інформує про одержані та сплачені округом гроші, а також виконує всі інші функції, передбачені законодавством [5,c.81-84].
Фінансові органи місцевої влади тісно співпрацюють із фінансовими органами центрального уряду. В деяких державах, особливо у федеративних країнах, спостерігається різноманітність форм поєднання і розмежування їхніх функцій, включаючи і сферу податкового адмініструван-ня. Наприклад, у Канаді є федеральний і провінційний податки з продажу. У п¢яти провінціях країни функціонують окремі служби збору федерального і провінційного податків. У трьох провінціях федеральний уряд стягує обидва податки. У Квебеку як федеральний, так і провінційний податки стягуються провінційною владою. В Альберті податок із продажу не застосовується зовсім.
Незважаючи на таку різноманітність підходів до організації фінансових органів місцевої влади, вони в цілому працюють злагоджено.
Значне теоретичне і практичне значення має проблема визначення нових функцій місцевих фінансових органів. Це важливий елемент системи управління місцевими фінансами.
Однією з основних функцій місцевих фінансових органів є фінансове планування. Тому розглянемо особливості фінансового планування як елементу системи управ-ління місцевими фінансами. В Україні поки що не вироб-лено нових підходів до організації фінансового планування в місцевих органах влади. У державі в цій сфері застосовуються підходи, що сформувалися ще в радянський період. Систему ж фінансового планування фактично зруйновано, а нової ще не створено. Фінансове планування зводиться до розробки, затвердження та виконання лише річних бюджетів, а на загальнодержавному рівні - до розробки балансу фінансових ресурсів країни, проекту зведеного бюджету України та деяких інших показників.
У зв¢язку з цим проаналізуємо окремі аспекти організації фінансового планування в місцевих органах влади зарубіжних країн з метою можливого використання цього досвіду в Україні.
Фінансове планування є важливою функціею місцевих органів влади зарубіжних країн. Воно зводиться до розробки двох основних документів - довгострокового фінансового плану і щорічного бюджету. Розробка цих двох документів місцевими органами влади в багатьох країнах є вимогою, встановленою в законодавчому порядку. У Нідерландах, наприклад, крім щорічного бюджету, органи місцевого самоврядування зобов¢язані розробляти фінансовий план на чотири роки. Місцеві органи влади зарубіжних країн здійснюють довгострокове планування відповідно до основних напрямків їхньої діяльності. Так, шестирічні програми комунальних послуг, капіталовкладень і фінансової політики розробляють місцеві органи США. Конкретні норми з довгострокового прогнозування інвестиційних програм місцевих органів влади передбачає законодавство Франції.
У ФРН в основу бюджетного господарства федерації та земель покладено п¢ятирічне фінансове планування. Це встановлено законом від 8 червня 1967 року про сприяння стабільності та економічному зростанню. Згідно із законом першим плановим роком фінансового планування є поточний бюджетний рік.
Фінансовий план має подаватися до законодавчих ор-ганів щонайпізніше разом із проектом закону про бюджет на наступний фінансовий рік. Причому законодавчі органи можуть вимагати подання альтернативних розрахунків. Установлено законодавчі вимоги до фінансового плану. У ньому має бути розтлумачено й обгрунтовано основні напрями капіталовкладень. Законодавчим органам необхідно подавати перероблені на основі фінансового плану багаторічні програми капіталовкладень. Планування має здійснюватися для об¢єктів капітального будівництва третього планового року таким чином, щоб їхнє виконання могло розпочатися в найстисліші терміни. Визначено також, що уряд повинен вчасно вживати належних заходів, необхідних для потреб фінансового планування, для забезпечення нормальної підготовки бюджету з урахуванням прогнозованого загальноекономічного потенціалу для кожного з планових років.
При федеральному уряді ФРН діє Рада фінансового планування. До її складу входять федеральний міністр фінансів та економіки, міністри фінансів земель, чотири представники територіальних громад та об¢єднань громад, котрі, на пропозицію Головного об¢єднання муніципалітетів, призначаються Бундесратом. В обговоренні закону про фінансове планування може брати участь Німецький федеральний банк.
Рада фінансового планування дає рекомендації з узгодження фінансових планів федерації, земель, громад та об¢єднань громад. Для цього розробляється уніфікована система показників, визначаються єдині народногосподарські й фінансово-економічні передумови та найважливі загальнодержавні потреби.
Предметом консультацій у Раді є також очікувані надходження і видатки.
Головою Ради фінансового планування є федеральний міністр фінансів.
Федерація та землі надають Раді фінансового планування необхідну інформацію для виконання її завдань. Землі також надають відповідну інформацію громадам та іншим муніципальним органам. Відповідна інформація надається і міністрові фінансів підприємствами публічного сектора, що належать федерації, землям і громадам.
Довгостроковий фінансовий план носить характер прогнозу, в якому передбачаються можливі джерела й обсяги надходжень фінансових ресурсів, а також довгострокові цільові програми, за якими здійснюються видатки. Такі фінансові плани мають назву змінних п¢ятирічних планів.