Смекни!
smekni.com

Бюджетна система України Місцеві бюджети (стр. 5 из 22)

Міжрегіональний перерозподіл державних доходів досі не має ні чітко сформульованого змістовного обгрунтування, ні чітких правил і формул. Це призводить до того, що області, де рівень податкових надходжень у розрахунку на душу населення є вищим, ніж у середньому по Україні, опиняються в гіршому становищі з точки зору доходів місцевих бюджетів порівняно з областями, де він, відповідно, є нижчим. Наприклад, у 1995 р. доходи місцевих бюджетів Полтавщини у розрахунку на душу населення навіть не досягли середнього по країні рівня (склавши лише 99,4 % від нього), тоді як податкові надходження в розрахунку на душу населення були туг найвищими (відповідно,150,3 %). У 1996 р. доходи місцевих бюджетів Черкащини перевищили їх середній по Україні показннк (досягнувши 103,3 %), хоча рівень податкових надходжень у розрахунку на душу населення був тут на 15 % нижчим, ніж у середньому по країні [11,c.34]. Проаналізуємо за даними таблиці 4 частку міста Києва у податкових надходженнях та доходах місцевих бюджетів.

Діаграма 1.

Частка міста Києва в податкових надходженнях і доходах місцевих бюджетів

(%)

Аналізуючи діаграму 1 ми бачимо, що співвідношення часток міста Києва у податкових надходженнях та у доходах місцевих бюджетів має тенденцію до збільшення першої з них, що говорить про надання більшої уваги до податкових надходжень до міського бюджету.

Процеси міжрегіонального перерозподілу державних доходів не приводять до достатнього вирівнювання як витрат місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення, так і рівня забезпечення жителів різних регіонів країни суспільними благамн і послугами. Істотні міжрегіональні відмінності спостерігаються практично по будь-якому з показників, що характеризують умови життя громадян, будь то дошкільне внховання, охорона здоров'я, освіта або розвиток транспортної інфраструктури.

Усі зроблені в останні роки спроби змінити підходи до формування місцевих бюджетів України не торкнулися суті системи бюджетного пла-нування, що склалася в умовах командно-адміністративної економіки. Суть цієї системи полягає в тому, що витрати місцевих бюджетів визначаються, насамперед, наявністю об'єктів місцевого господарства, а також закладів і організацій освіти, культури, охоронн здоров'я, соціального забезпечення і соціального захисту, що перебувають у підпорядкуванні місцевих органів влади [21,cn.20]. Потім доходи місцевих бюджетів приводяться у відповідність з плановим рівнем їх витрат.

Разом з тим наявність об'єктів і установ, фінансованих з місцевих бюджетів, є наслідком колишнього перерозподілу державних доходів в інтересах розвитку «пріоритетних» галузей. Регіони, де було розміщено підприємства таких галузей, могли розраховувати на одержання додаткових коштів для розвитку соціальної інфраструктури і комунального господарства. Тому формування доходів місцевих бюджетів на основі витрат, що склалися, призводить до перекручення оцінок фінансових потреб регіонів. 3 одного боку, ці витрати не включають витрат, необхідних для фінансування завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого - вони можуть бути завищені через неекономічні або просто марнотратні затрати. Крім того, існують об'єктивні відмінності між регіонами (в розмірах території, географічному положенні, кліматі, структурі економіки), які передбачають різні структуру і обсяг надання їх населенню локальних суспільних благ і послуг.

Такий підхід до формування місцевих бюджетів, який грунтується на фінансуванні діючих об'єктів і установ, а не на функціях, покладених на місцеві органи влади, закріплює існуючу диференціацію регіонів за рівнем витрат місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення і тому є мало придатним для прийняття перспективних рішень. Цей підхід не дозволяє розв'язувати ряд питань, важливих для розвитку регіонів [11,c.34]:

— хто повинен фінансувати будівництво нових об'єктів;

— як бути з фінансуванням об'єктів, що повинні створюватися в майбутньому, якщо сфера їх діяльності виходить за межі відповідної ад-міністративно-територіальної одиниці.

Діюча система формуваиня місцевих бюджетів, у якій відсутній чіткий розподіл відповідальності за витрати, чітке закріплення податків за різними видами бюджетів на досить тривалий час, а також зрозумілі правила й формули міжрегіонального перерозподілу доходів, не створює жорстких бюджетних обмежень для місцевих органів влади і не примушує їх «жити по кишені» [11,c.35].

Проте формування доходної частини проекту бюджету м.Києва здійснювалося виходячи з необхідності забезпечення реальної оцінки прогнозних надходжень. Визначення прогнозних обсягів доходів бюджету проведено виходячи із діючого податкового законодавства, оцінки стану виконання бюджету в поточному році, а також з врахуванням закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

В основу розрахунків покладено макроекономічні показники, які є підгрунтям бюджетних розрахунків (рівень інфляції, валютний курс тощо) (див. табл.5.).

Особливістю бюджету 2000 року є те, що починаючи з наступного року бюджет планується розділити на дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд. Таке розділення бюджету обумовлено у відповідності до Указу Президента України від 11 травня 1999 року №499 «Про основні засади складання проекту Державного бюджету України на 2000 рік» та вимог бюджетної резолюції щодо включення до бюджету позабюджетних коштів із збереженням їх цільового спрямування.

Загальний фонд бюджету включає: доходи бюджету, що не призначені на конкретну мету, і є загальними ресурсами бюджету. Обов`язковою умовою функціонування спеціального фонду є те, що видатки здійснюються лише в межах коштів, одержаних на цю мету в даному фонді.

Табл. 5.

Основні макропоказники економічного і соціального розвитку м.Києва на 2000 рік, які враховувалися в прогнозуванні доходів.

Показники

1998 рік звіт

1999 рік

очікуване

виконання

2000 рік прогноз
Темп зменшення (зростання) ВВП Реального, у відсотках

98,3

99,0

102,0

Індекс споживчих цін - в середньому до попереднього року

110,5

123,5

117,6

Обсяг продукції промисловості у % до попереднього року (порівняні ціни)

100,9

109,6

105,0

Кількість діючих суб`єктів ринкової економіки (на кінець року), тис.од.

89,1

96,4

108,1

Офіційний обмінний курс долара США в середньому за рік (гривень за 1 долар)

2,5

4,0

5,0

Робочі матеріали фінансового відділу Київської міської Державної адміністрації за 2000 (план) рік.

Таким чином, аналізуючи бюджет міста Києва та виходячи з наведених вище даних можна казати про його виключну роль у загальній системі місцевих бюджетів. Розглянемо більш детально формування та тенденції до змін його доходних та видаткових статей.

2.2. Формування доходних джерел бюджета міста Києва.

Перш ніж почати розглядати статтей доходних джерел бюджета міста Києва слід зусередити увагу на деяких засадах та підходах до формування доходів місцевих бюджетів.

Як вже зазначалося вище, по-перше, всі доходи в цілому по Україні поділяються на дві групи: загальнодержавні регулюючі податки і доходи, що зараховуються в доходи всіх равнів бюджетної системи по методу долевої участі та доходи по місцевих джерелах надходжень; по-друге, обсяг кожного бюджету нищого рівня визначається виходячи з витрат, що необхідні для виконання завдань державного плану економічного та соціального розвитку підвідомчого конкретному органу влади; по-третє, для фінансування запланованих витрат у першу чергу направляються доходи по місцевих джерелах надходжень, що закріплені за даним бюджетом, якщо власних доходів недосить, то витрати місцевого бюджету покриваються за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків та інших видів доходів. Їх величина встановлюється по кожному виду доходів і надходжень у відсотках до загальної суми, що була розрахована для кожного району.