Смекни!
smekni.com

Політична економія - теорія та практика (стр. 16 из 20)

Вимушене безробіття буває сезонне ( виникає внаслідок сезонної праці в деяких галузях), технологічне ( пов”язане з ліквідацією робочого місця внаслідок модернізації) та конверсійне ( пов”язане з скороченням галузей ВПК та перекваліфікуванням).

Конверсійне та технологічне безробіття є проявом структурного безробіття.

Також розрізняють циклічне безробіття, зумовлене економічною кризою, спадом виробництва.

110. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.

В умовах ринкової економіки зиінюються погляди на так званий принцип загальності праці. Ринкові відносини передбачають вільний вибір людиною професії та місця роботи. За цих умов по-новому постає проблема повної зайнятості та її ефективності.

Повна зайнятість є важливим фактором соціального захисту населення в трудовій сфері. Повна зайнятість передбачає використання всіх придатних для цього ресурсів та харктеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Повна зайнятість є не лише соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Проте сама по собі вона не є свідченням рівня організації зайнятості, доцільності та розумності її параметрів.

111. Фактори розширеного відтворення робочої сили. Роль держави у відтворенні робочої сили.

Взагалі, розширене відтворення – це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту.

Розширене відтворення робочої сили проявляється у відновлення робочої сили в процесі виробництва та умовах зайнятості. Провідну роль тут відіграє держава, адже саме вона проводить політику регулювання зайнятості, контролює ринок праці та намагаєтьмя зменшити негативні наслідки безробіття, розробляючи відповідні заходи та міри. Держава намагається забезпечувати такі умови, при яких при кожному подальшому циклі розвитку покращувались умови відновлення робочої сили – умови праці, збільшенні продуктивності праці, надання нових робочих місць тощо.

112. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.

Формування ринку робочої сили в Україні відображає загальносвітові тенденції розвитку цього процесу. Ускладнюють ситуацію аномальний сплеск міграційних процесів як наслідок загострення міднаціональних відносин; конверсія, скорочення армії тощо. Загроза безробіття пов”язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, а з сучасною кризою невиробнитцва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі.

Суспільне виробництво України перенасичене робочою силою. Це означає, що з кожним роком процеси вивільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей.

113. Госп. механізм. Суть та елементи Держава почала набагато активніше впливати на розвиток національної економіки. У зв”язку з цим змінився господарчий механізм, організаційні форми діяльності та економічні зв”язки між господарюючими суб”єктами. Планові методи господарювання отримують подільший розвиток в рамках окремих фірм у вигляді маркетингової системи управління. В той же час на макрорівні розвиток планових методів пов”язаний з державним регулюванням економіки. Планомірність виступає як засіб активного пристосування до потреб ринку. В результаті і економічні завдання розвитку отримують нове вирішення.

Державні галузеві та загальнонаціональні програми також справляють істотний вплив на обсяг та структуру вироблюваних товарів та послуг, забезпечуюючи їх більшу відповідність суспільним портебам, що змінюються.

Завдання використання ресурсів вирішується в рамках великих компаній на основі стратегічного планування.

В той же час великі фірми турбуються про своїх працівників, намагаючисб активізувати працю персонала, збільшити продуктивність праці, скоротити втрати робочого часу та укріпити конкурентоздатність фірми.

114. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.

Державне регулювання виконує функцію створення та розвитку соціально-економічної інфраструктури, яка полягає у забезпеченні життєдіяльності галузей, які створюють загальні умови для функціонування економіки, сприяють суспільному відтворенню. Виконуючи функції централізованого регулювання, держава надає своїм заходам загального характеру. Всі вони однаковою мірою стосуються кожного з суб”єктів впливу. Планомірність необхідна для підтримання процесу відтворення у загальнонаціональному мсштабі. Непрямі методи регулювання – фінансові та кредитні важелі, податки субсидії, зовнішньоекономічні та валютні заходи. Основні форми державного регулювання:

- короткострокове або емпіричне державне регулювання – комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом”якшення наслівдів економічної кризи.

- Довгострокове державне регулювання – економічне програмування. Сьогодні це найбільш поширена і розвинена форма державного втручання в економічні та соціальні процеси, впливу на процес відтворення. Розрізняють кон”юктурне (спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання госп кон”юктурою) та структурне програмування (форма економічного регулювання – науково обгрунтовані плани економічного та соціального розвитку).

- Директивне планування – владні структури визначають економічні потреби та забезпечують реалізацію планів.

115. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.

Фінанси – це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою та суспільством, виражені через гроші.

Фінанси асоціюються з тими процесами суспільного життя, які обов’язково супроводжуються рухом грошових коштів:

- розподіл прибутку;

- формування фондів внутрішньогосподарського призначення на підприємстві;

- перерахування податкових платежів до бюджету;

- внесення коштів у благочинні фонди та інші позабюджетні фонди тощо.

Фінанси виражають реально існуючі в суспільстві виробничі відносини і виступають в якості економічної категорії. Завдяки фінансам здійснюються багатоманітні процеси перерозподілу вартості суспільного продукту у всіх структурних підрозділах економіки, в галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери.

Розподіл та перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов’язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів.

Державний бюджет – утверджений в законодавчому порядку план доходів та витрат держави, складений на рік.

Цільові та спеціальні фонди – пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків лих тощо.

116. Фіскальна політика. Способи збалансування державного бюджету. Фіскальні методи регулювання виробництва.

Фіскальна або фінансова політика держави є складовою частиною грошової політики держави. Фіскальна – це бюджетна політика, політика регулювання сукупного попиту шляхом зміни витрат з доходів бюджету.

Фіскальна політика через державні витрати та доходи регулює сукупний попит з метою впливу на інфляцію, безробіття та інші економічні процеси.

Основні важелі фіскального механізму – податки, державні витрати, дефіцит бюджету, державні закупівлі, соціальні витрати, державні програми в бюджеті.

Автоматичний фіскальний механізм – співвідношення доходів споживання та накопичень, він здатен забезпечити відносну стабілізацію на основі циклічних коливань економічного розвитку.

Фіскальна політика не може дати стабілізації економіки співвідношення попиту та пропозиції, стійкого грошового обігу, високої зайнятості, відсутності інфляції тощо без дії автоматичного фіскального механізму.

Фіскальна політика – частина грошової політики держави, бюджетна політика, яка дає можливість регулювати сукупний попит та пропозицію, впливає на грошовий обіг.

По своїй економічній сутності державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави з ФО та ЮО з приводу розподілу національного доходу. Бюджетне планування та балансування як важливий елемент фінансової політики держави своїм змістом відображає процес формування та використання загальної сукупності фінансових ресурсів держави та її окремих адміністративно- теріторіальних одиниць.

117. Механізм грошово-кредитного регулювання. Вплив грошово-кредитної політики на рівень суспільного виробництва.

В практичній діяльності кредитно-грошова політика може бути спрямована або на стимулювання грошової емісії та кредиту, або на стимулювання і обмеження їх. В умовах падіння виробництва та зайнятості провадиться політика кредитної експансії, спрямована на пожвавлення економічної кон”юктури. В умовах економічного піднесення з метою запобігання надвиробництву політику кредитної рестрикції.

Методи кредитно-грошової політики поділяють на дві групи: загальні та селективні. Загальні методи – облікова політика, продаж цінних паперів комерційними банками центральному банку, операції центрального банку на відкритому ринку, регулювання норм бов”язкових резервів.

Селективні методи – контроль за окремими видами кредитів, регулювання ризику і ліквідності банківських операцій.

118=120. Економічна система капіталізму вільної конкуренції, суть і основні ознаки.

Особливою рисою цієї економічної системи є: приватна власність на інвестиційні ресурси; риноквий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції; наявність великої кількості самостійно діючим покупців та продавців кожного продукту та товару.