Необхідною передумовою соціального прогресу та одним з важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України, покращання соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціально захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг. Передбачається у найближчій перспективі досягти зменшення показників смертності населення за рахунок створення безпечних умов праці, оздоровлення навколишнього середовища, поліпшення медичного обслуговування населення. Очікується, що за межами 2000 р. уповільнюватимуться темпи природного скорочення чисельності населення та відпливу за межі країни.
У виробничій сфері пріоритетними завданнями визначено розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний та науковий потенціал). Це дозволить суттєво вплинути на експортний потенціал територій, удосконалити структуру експорту держави, розширити зовнішньоекономічні зв'язки. З метою активізації технологічних змін в ексч портоспроможних галузях (електроенергетика, чорна металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, окремі галузі сільського господарства та харчової промисловості) буде вжито додаткових заходів щодо залучення стратегічних інвесторів. Державне інвестування спрямовуватиметься в першу чергу в галузі, які є малопри-вабливими для приватних інвесторів; через фінансову інфраструктуру до інвестиційної сфери залучатимуться кошти населення.
Особлива увага приділятиметься розвитку сільськогосподарського виробництва на основі удосконалення його спеціалізації та підвищення рівня інтенсифікації з метою нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини. Передбачається ефективне використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, а також сприятливих за кліматичними та природними чинниками районів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей з метою формування в майбутньому високорозви-нутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів державного і міжнародного значення.
1.5 Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
Розміщення продуктивних сил регіону здійснюється на наукових засадах, які передбачають виконання великого обсягу науково-дослідних робіт, що охоплюють аналітичну, прогностичну, концептуальну та прикладну складові. На етапі аналізу оцінюють раціональність розміщення продуктивних сил, виявляють структурні деформації, галузеві і територіальні диспропорції. Особлива увага приділяється аналізу показників соціально-економічного розвитку території з метою виявлення невикористаних можливостей економічного зростання на основі змін у розміщенні продуктивних сил. Об'єктом дослідження і оцінки є: природно-ресурсний потенціал території; рівень соціально-економічного розвитку території; основні територіально-галузеві пропорції; стан міжгалузевих комплексів; міжрегіональні та зовнішньоекономічні зв'язки; фінансовий стан території. Аналітична інформація є необхідною для виявлення депресивних територій, зон екологічної чи соціальної напруги, що має бути враховано під час розроблення стратегічних напрямів державної регіональної економічної політики. Крім того, ця інформація може бути використана для маркетингових цілей під час вирішення питань щодо вкладання інвестицій у нові регіональні проекти.
Аналітична інформація дає змогу виявити резерви зростання комплексності регіонального розвитку, його стійкості в ринкових умовах господарювання, виходячи з необхідності раціонального використання природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Важливе значення має регіональний аналіз соціальних процесів, зокрема: дослідження обсягів і причин міграційних потоків; оцінка використання робочої сили в розрізі основних галузей господарства; виявлення специфічних особливостей безробіття в регіоні; оцінка якості життя населення. Необхідно критично оцінити місце регіону в територіальному поділі Чтраці, досягнутий рівень соціально-економічного розвитку з позицій національних інтересів, визначити раціональні співвідношення між виробництвом і споживанням основних видів продукції, оцінити забезпеченість регіону потужностями будівельної та виробничої інфраструктури. Для здійснення такого аналізу розробляється спеціальна система індикаторів, кількісні і якісні шкали для вимірювання обраних показників.
Результати аналітичних досліджень мають бути зіставлені з потребами перспективного розвитку. При цьому важливо врахувати специфіку регіону — багатонаціональний склад населення, наявність вільних економічних зон, прикордонне розташування, високу питому вагу підприємств військово-промислового комплексу, наявність унікальних природних ресурсів тощо.
Під час проведення аналітичних досліджень важливо з'ясувати, наскільки освоєна ця територія в господарському плані, чи має вона потенціал для розміщення нових об'єктів і яких саме галузей. Одержана інформація є основою для визначення оптимальної територіальної структури господарського комплексу, обмежень щодо використання природних ресурсів, а також оцінки відповідності спеціалізації території і рівня її розвитку ресурсному потенціалові. Окремо визначають території, на яких розміщення певних об'єктів чи виробництв не бажано або просто не можливо через їх небезпечність. У першу чергу це стосується територій з високою густотою населення.
Важливо дослідити і визначити шляхи вирішення проблем, пов'язаних з оптимальним розміщенням підприємств різних галузей господарства, формуванням територіально-виробничих комплексів.
Особлива увага приділяється проблемам місцевого економічного розвитку, зокрема, ефективному використанню потенціалу місцевих трудових, організаційних та фінансових ресурсів. Необхідно визначити напрями активізації діяльності місцевих органів щодо створення нових робочих місць та пожвавлення економічної діяльності на основі розміщення нових об'єктів, формування нових ринків збуту продукції місцевого виробництва, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. Піднесення місцевого економічного розвитку — це одне з важливих завдань, яке вирішує регіональна економічна політика.
Поряд з цим розробляється система прогнозів для обґрунтування перспектив розвитку продуктивних сил регіонів з визначенням найбільш прийнятного варіанта. Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» передбачається розроблення прогнозів і програм на національному рівні, на рівні автономної республіки, областей, районів, міст. Перевага надається методам активного прогнозування, яке не обмежується екстраполяцією існуючих тенденцій на перспективу. Виявлені проблеми та можливі шляхи їх вирішення значною мірою залежать від наявних фінансових ресурсів регіону.
Важливе місце в науковому забезпеченні розміщення продуктивних сил належить розробленню концептуальних положень, які по суті визначають стратегічні напрями регіонального розвитку на перспективу. Стратегічне планування розміщення продуктивних сил здійснюється в багатьох країнах світу, великий досвід у цій сфері нагромаджено у США і Великобританії у зв'язку з появою територій, які опинилися у надзвичайно важкому економічному становищі.
У системі наукового забезпечення розміщення продуктивних сил особливу роль відіграють прикладні розробки, зокрема, територіальні схеми розвитку та розміщення продуктивних сил, цільові комплексні соціально-економічні програми. На основі територіальних і галузевих схем розробляють генеральну схему розміщення продуктивних сил країни. У цілому територіальні схеми широко використовують і на низовому рівні управління для вирішення перспективних завдань, пов'язаних з будівництвом нових виробничих об'єктів, розміщенням соціальної і виробничої інфраструктури. Велике прикладне значення мають розробки районного планування, які здійснюються в селах, містах, районах окремих міст. їх головне призначення — досягнення комплексного і раціонального розміщення об'єктів виробничого і невиробничого призначення з метою загального покращання умов життєдіяльності населення цієї території, Особливо важливе значення районне планування має для санаторно-курортних зон, сільських адміністративних районів, приміських зон великих міст.
РОЗДІЛ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
2.1 Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосканалюється структура їх господарського комплексу. Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів. Вибір системи фінансово-економічних, соціальних, організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах. Результативність механізму державного впливу на регіональний розвиток значною мірою залежить від дієздатності самої системи управління. Використовувана система важелів повинна забезпечити рівновагу між економічною доцільністю та соціальною ефективністю. Крім того, економічні важелі повинні враховувати специфіку кожної галузі регіону. Тому формується досить складна ієрархічна система узгоджених між собою економічних регуляторів впливу на регіональний розвиток.