Смекни!
smekni.com

Економічна теорія (стр. 11 из 13)

52. Бюджетно-податкова (фіскальна політика)

53. Под-ва політика та держ бюджет

Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сферах оподаткування та держ втрат. Функції ФП: 1. вплив на стан госп-ї конюктури; 2. перерозподіл НД; 3. нагромадження неохідних ресурсів для фінансування соціальних програм. До ФП відносяться тільки такі маніпуляції держ бюджетом , які не змінюють кількість грошей. Найважливішу роль з-поміж державних фінансів вццграє державний бюджет. Державний бюджет (з погляду суспільної форми)відносини власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами — з іншого з приводу вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового доходу розподілу його відповідно до функцій держави. З погляду речового змісту державний бюджет є річним планом акумуляції державних доходів та їх витрат згідно з вимогами закону про бюджет. Як частина фінансів, бюджет виконує розподільчу та контрольну функції. Перша полягає в акумуляції грошових коштів у руках держави та їх використання для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих функцій держави. Контрольна функція бюджету виявляється в контролі за фінансовим забезпеченням програми соціальної-економічного розвитку на кожний фінансовий рік, за ефективністю державного регулювання економіки з допомогою фінансів Бюджетна системасукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. Цілісність бюджетної системи забезпечується докладним ув’язуванням доходів та видатків уряду, закріплених у юридичних нормах. Ця система залежить від державного устрою країни , її економічної, політичної та інших підсистем і складається з двох або трьох ланок.


55. Регулятивний потенціал под-ї системи

Податки як економічна категорія — примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту з фізичних та юридичних осіб відповідно до прийнятих законів. більш повно ця сутність розкривається у виконуваних податками функціях, основними з яких є фіскальна (збирання грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави), регулююча (регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, функціонування національного ринку та ін,), стимулююча (стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічного зростання тощо) І розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними верствами і групами, між сферами і галузями економіки). Основними принципами оподаткування А.Сміт називав всезагальність податки та їх встановлення пропорційно доходу; чітке визначення величини податків, часу та способу вилучення; простоту та зручність вилучення у платників податків, а також мінімальність витрат при їх вилученні (тобто недороге утримання податкових служб та податкових інспекторів). Нині основними принципами оподаткування є також стабільність, зменшення кількості податків, корисність (вилучені у трудящих кошти повинні здебільшого повернутися до них у формі соціальних виплат).

Об'єктами оподаткування в податковій системі є доходи, вартість окремих товарів, майно фізичних та юридичних осіб, окремі види діяльності, додана вартість вироблених товарів і послуг та ін. Розмір податку на одиницю оподаткування - це податкова , ставка. У випадку зростання ставок із збільшенням доходів створюються прогресивні ставки оподаткування; якщо ставки оподаткування із зростанням доходів не змінюються, формуються прямо пропорційні ставки оподаткування. Основними видами податків у розвинутих країнах світу є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на прибутки компаній та податок на соціальне страхування.

56. Механізм функціонування грошового ринку

Грошова система – це форма організації грошового обігу яка історично та законодавчо утворилася у кожній країні елементи ГС: грошова одиниця; масштаб цін (вагова кіл-ть грошового металу прийнята в країні за грошову одиницю); емісійна система; форми грошей; інститути грошової системи; валютний паритет( співвідношення з інш валютами)

58. Механіз грошово–кредитного регулювання

ГКР економіки – це комплекс взаємопов’язаний скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку , який проводить держава через свій держ банк. Головним суб’єктом ГКР є Нацбанк. Цілями монетарної політики є : стратегічні; проміжні; тактичні. Грошово-кредитне реіулювання Національного банку України грунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певніш період. До таких макроекономічних показників належать:

- обсяг валового внутрішнього продукту, - прогнозований рівень інфляції', - розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття;

- платіжний торговельний балацсн-і У процесі здійснення грошово-кредитного регулювання НБУ використовує певний інструментарій. який охоплює: - визначення норм обов'язкових резервк;: - процентну політику': - рефінансування комерційних банків:

- операції з цінними паперами на відкритому ринку: - підтримання курсу національної валюти;

-регулювання імпорту та експорту капіталу. Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює, комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів.

61 Економічне зростання та його фактори

Постійне зростання обсягів вир-ва , яке здій-ся на основі розширеного відтворення , складає зміст економічного зростання.

62. Тіньовий сектор в економічному відтворенні

Тіньова економіка – це сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, вир-во і збут заборонних видів прод-ї та надання заборонних послуг. На сучас етапі до таких не закон-х видів дія-ті в Укр. вивезення товарів з метою наживи, надання кредитів КБ за солідну винагороду, незако-не вивезення валюти за кордон ( за межі Укр. вивезено 40 млрд. Дол. ., тов на суму майже 5 млрд дол.) , а також незаконні валютні операції в середині країни.

67. Соціалістична екон-на сис-ма та її еволюція

Заснована на: пануванні держ форми власності, одержавленні н/г; відсутності конкуренції; директивному плануванні; неринкових госп-х зв’язках; зрівняльному характері розподілу; ігнорування законів товарно-грошового обігу; жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господ-ня. - нерозвиненості або й відсутності ркнкс'зого менталітету тощо. На три основні питання відповідає: виробляти те, так і для тих, як це передбачається державними органами, які ре-гулють всі основні економічні процеси. Позитивним у цій системі є те, що вона дозволяє вирішувати цілий ряд соціальних проблем. Негативним - те, що вона не створює економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів споживача.

68. Закономірності і особливості розвитку перехідних економік

Змішана економічна система органічно поєднує в собі переваги ринкової, командно-адміністративної і навіть патріархальної економіки (наприклад, японська чи китайська вір ність кращим національним традиціям) і тим самим у певній мірі ліквідує недоліки кожної з них або зменшує їх негативні наслідки. Класичним прикладом змішаної економіки є економічна система Швеції, Японії, Китаю, інших "азіатських драконів". В Японії інтенсивно впроваджується індикативне державне планування. Японія і Китай зберігають свої національні традиції й одночасно запозичують у інших те, що для них корисно. Перехідна економічна система характерна для країн, які відходять від адміністративно-командної системи. Серед них вирізняють: - країни Східної Європи (Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина); - країни, що утворилися після розпаду СРСР ( Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Турк-меністан, Таджикистан, Вірменія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Латвія, Литва, Естонія; - нові країни, що утворилися після розпаду Югославії ( Сербія, Чорногорія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина). Дослідження процесів ринкової трансформації економік країн з централізованим управлінням лише розпочинається. Нині практика економічних реформ у країнах з перехідними економіками випереджає теорію, як правило, даючи неоднозначні результати Для більшості постсоціалістичних краї, особливо тих, що виникли на терені колишнього СРСР, об'єктивно зумовленим є процес переходу до ринкової економіки з урахуванням двох факторів: спрямованості на змітану форму власності та соціальне орієнтовану ринкову економіку; неможливості ефективного переходу від держ централізованого упр-ня до регулювання без спеціальних цілеспрямованих зусиль уряду.

69. Особливості ринкової трансформації економіки України

За роки кризи в Україні деградували продуктивні сили і насамперед основна продуктивна сила — людина. Це виявляється, по-перше, в значному погіршенні якості відтворюваної робочої сили. Так, якщо на початку 90-х років середня заробітна плата забезпечувала приблизно половину раціональних норм споживання продуктів і послуг (інша частина — за рахунок соціальних витрат держави), то в 1998 р. — менше 20% від величини необхідних витрат на відтворення робочої сили. . По-друге, в існуванні величезної армії безробітних (офіційно зареєстровані і приховані форми безробіття — до 35% від сукупної робочої сили), які втрачають свої професійно-кваліфікаційні якості та навички (так, понад 2 мли. так званих "човників" — спеціалісти з вищою освітою). По-третє, у зростанні кількості мігрантів: за роки кризи у пошуках роботи, кращих умов життя емігрувало (постійно та тимчасово) приблизно 7 мли. наймобільніших працівників, переважно високоосвічених і висококваліфікованих. По-четверте, у значному ускладненні доступу дітей з малозабезпечених сімей до вищої освіти. По-п'яте, у зростанні смертності людей працездатного віку, скороченні тривалості їх життя.