Смекни!
smekni.com

Економічна теорія (стр. 6 из 13)

Життєвий шлях капіталу історично і логічно починається з грошової форми. Гроші самі по собі не є капітал. Щоб перетворити гроші в капітал, їх необхідно авансувати.

Підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби виробництва (3В) і робочу силу (РС). Цей акт руху капіталу можна виразити формулою:

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху капіталу. Вона протікає у сфері обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу:

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був. наприклад, бавовник, а стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе те й додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму - з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на то варний ринок, але вже не як покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми.

Товарний капітал знову перетворюється на грошовий. Це третя стадія руху капіталу. Здійснюється вона у сфері обігу і виражається формулою

Г--Г'.

Таким чином, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії і тричі змінює свою форму. Цей рух можна представити такою схемою (див. схему 2.2.).

Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового капіталу. Слово " промисловий тут вживається у широкому значенні. Тобто мова йде не лише про промислове виробництво. Такий кругооборот є характерним для будь-якого капіталу, вкладеного у виробничу діяльність: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт тощо.

Основ-й капітал- це та частина продуктивного капіталу , яка повністю бере участь у вир-ві і тривалий час зберігає свою споживчу вартість , а вар-ть його перенос частинами на прод-ю . яка вир-ся впродовж усього періоду викор-ня і повертається до свого власника теж по частинах в міру реал-ї ГП. Оборотний кап-л- це та частина продуктивного капіталу , яка впродовж 1-го період втрачає свою стару споживчу вартість , а її варт-ть повністю переноситься у вар-ть товару , що вир-ся . і повністю переноситься до свого власника у грошовій формі після реа-ї тов.

22. Підпр-во сутність його види

Під-во – це первинна ланка СПП і одночас основна структурна ланка н/г комплексу і основний суб’єкт ринкової економіки

Основни якісним параметром, за яким відбувається класифікація підприємств, є власність. Згідно з законами України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", підприємства України за цим параметром поділяються на такі види. Див. схему 1.2.

Схема 1.2. Соціально-економічні види підприємств України

Відповідно до обсягів господарського обороту й кількості працівників підприємства поділяються на великі й малі.

З точки зору умов користування майном і результатами праці підприємства поділяються на первинні, де користування основане на праві власності, й орендні, де користування зумовлено правом тимчасового володіння.

За способом формування статутного капіталу ти відповідальності юридичних і фізичних осіб розрізняють:

приватні фірми, колективні підприємства з необмеженою відповідальністю, колективні підприємства з обмеженою відповідальністю (акціонерні товариства).

Нарешті підприємства, згідно з Законом "Про підприємства" можуть на добровільних засадах об'єднуватись в асоціації, консорціуми, концерни, трести та інші об'єднання (навіть транснаціональні) як за галузевою, так і за територіальною та іншими ознаками.

23. акціонерне тов-во як сучасна форма під-ва в Укр.

Акціонерна компанія — основна форма організації великих, частини середніх та малих підприємств. Акціонерна компанія — компанія, власність якої формується внаслідок злиття капіталів її засновників, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій) та їх продажу для отримання прибутків.

Щоб досягти стратегічної мети, компанія може прагнути збільшити ринкову вартість акцій, дохід на окрему акцію тощо. Розрізняють види акцій : іменні , на пред’явника , привілейовані (дивіденди виплач-ся у формі фіксов-го % незалежно від прибутку компанії) , прості (дивіденди залежать від величини прибутку)


24. Позичковий капітал і під-ка діяль-тьКредит є конкретною формою руху позичкового капіталу

Позичковий капітал - це певна сума вільних грошей, які надаються їх власником у тимчасове користування іншій особі (підприємцю) з метою отримання процента. Поява тимчасово вільних грошових коштів суперечить самій суті капіталу (бо ж капітал - це вартість, яка приносить податкову вартість) Тому за таких умов об'єктивно утворюється особлива група підприємців, яка концентрує у своїх руках тимчасово вільні гроші і пускає їх в обіг з метою забезпечити їх зростання, Саме такі гроші, передані одними підприємцями в тимчасове користування іншим з метою їх самозростання набувають форм позичкового капіталу.

Підприємництво - це це самос-не організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами , відкриття нових джерел сировини , ринків збуту тощо для отримання прибутку та самореалізації власної мети.

За формами власності та організацією розрізняють такі оснвні форми підприємництва: 1) індивідуальна — заснована на приватній власності фізичної особи та її особистій праці (фермеї ремісники, окремі винахідники); 2) сімейна — базується на щ ватній власності та праці членів сім'ї; 3) колективна — заснова на власності трудового колективу та праці його членів; 4) приватнокапіталістична — базується на власності й праці окреме підприємця та найманої ним робочої сили; 5) колективна ка талістична — заснована на власності кількох (багатьох) власиків капіталу та найманої ними робочої сили; 6) орендна — оре дована за певну плату на різний період, що дає змогу орендар бути власником частини результатів праці та розпоряджатися мг ном; 7) інноваційна — створення та використання інтелектуаної власності (патентів, ліцензій, "ноу-хау") тощо; 8) спільна, а змішана — заснована на поєднанні різних форм капіталу, в то числі із залученням іноземного капіталу; 9) державна — базується на державній власності.

25. Капітал у сфері торгівлі

Торговельний же капітал - це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу.

Отже, сутність тоговельного капіталу полягає в тому, що він, по-перше виступає як відокремлена частина промислового капіталу і, по-друге, він займається не просто реалізацією товарів, а перетворенням товарного капітану в грошовий.

Інакше кажучи, тоговельний капітал виконує функцію промислового капіталу у сфері обігу.

Торговельний капітал авансується особливою категорією підприємців - торгівцями й постійно перебуває у сфері обігу. Він виступає лише в двох формах - грошовій і товарній, а формулою його руху є; Г - Т – Г’ тобто купівля товарів і Їх наступна реалізація. Наглядно сутність торговельного капіталу розкривається в схемі 1

26. Інфрас-ра ринку сутність основні елементи

Розрізняють:

1)організаційно-технічну інфраструктуру (товарні біржі й аукціони, торгові доми й торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

2)фінансово-кредитну інфраструктуру (банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій).

3)науково-дослідницьку інфраструктуру (наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Знаходимо й іншу класифікацію: всі елементи ринкової інфраструктури зводяться в три функціональні групи. Виходячи з цього, виділяється два види ринкової інфраструктури: