Специфіка організаційно-економічних відносин полягає в му, що вони характеризують лише стан виробництва, відображав особливості розвитку факторів виробництва» їх суспільну комбінац При цьому не зачіпаються соціально-економічні форми виробний (феодалізм, капіталізм, соіалізм тощо). Тому організаційно-економІчні цідносини можуть мати спільний зміст па різних історичних ступеней розвитку.
6. Типи і еволюція економічних систем
У світовій економічній літературі існують різні підходи до виділення типів економічних систем Для цього, як правило, використовують декілька різних критеріїв: - рівень розвитку продуктивних сил; - форми власності; - співвідношення секторів національної економіки;
- різні узагальнені показники тощо.
Перший критерій характеристики різних економічних систем суспільства - це рівень розвитку продуктивних сил суспільства.
З цієї точки зору класичною можна визнати теорію, яка в історії розвитку людського суспільства виділяє три стадіїв розвитку:- доіндустріальне суспільство ~ економічну систему, в якій домінує ручна праця;- індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;- постіндустріаяьне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.
Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.Американський економіст Джон Кеннет Гелбрейт індустріальне і постіндусїріальне суспільство ділить кожне на два етапи: старе і ноне індустріальне суспільство: пості ндустріальне - те, яке вже реально с в деяких розвинених країнах. Основний недолік даної характеристики економічного розвитку суспільства заключається в тому, що при такому підході не враховуються соціальні відносини між людьми. Командно-адміністративна система. Заснована на:
- пануванні державної форми власності, одержавленнІ народного господарства;- відсутності конкуренції;- директивному плануванні;
- неринкових господарських зв'язках;- зрівняльному характері розподілу;- Ігноруванні законів товарно-грошового обігу;- жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання;- нерозвиненості або й відсутності ршжового менталітету тощо.
На три основні питання відповідає: виробляти те, так і для тих, як це передбачається державними органами, які ре-гулють всі основні економічні процеси.Позитивним у цій системі є те, що вона дозволяє вирішувати цілий ряд соціальних проблем.
Негативним - те, що вона не створює економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів споживача.
Ринкова економіка. Основними характерними рисами е такі:- різноманітність форм власності;- свобода підприємництва;- конкурентний механізм господарювання;- матеріальне стимулювання;- вільне ціноутворення, що грунтується на взаємодії попиту і пропозиції;
- регулююча економічна роль держави;- особиста свобода;- домінування індивідуального інтересу тощо.
На три основні запитання відповідає: виробляти те, так і для тих, як цього вимагає ринок.
Позитивне в цій системі те, що вона продукує потужні економічні стимули на мікрорівні; негативним - не дозволяє вирішувати цілий ряд соціальних проблем.
Змішана економічна система. Характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови. Сучасні розвинені економічні системи характеризуються: - різноманітністю форм власності та господарювання; - якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі; - значною роллю держави, прогнозуванням соціально-скоіїо;їїічіїнх процесів тощо.
7. Відносини власності в економічних системах
Відносини власності е соціально -економічною основою функціонування економічної системи. Власність - комплекс відносин;, багатомірне та багаторівневе явище. Як соціальпо-екоіїомічний процес власність характеризується полі функціональністю пояірезультативністю.
Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між окремими громадянами, соціальними ірупами, класами, державою. Однак власність - це не лише юридична, я й економічна категорія. Причому остання є визначальною саме економічні відносини власності детермінують Їхню юридичну форму. Власність відіграє важливу роль в економічному житті 1) впорядковує економічну взаємодію в суспільстві, важливим елементом економічної організації, встановлює правомочність на ресурси, кінечні товари, доходи;
2) створює, при певних умовах, конкретну зацікавленість в ефективному використанні обмежених економічних ресурсів; виділяє конкретний економічний інтерес, дозволяє персоніфікувати відповідальність за конкретні економічні об'єкти. Разом з тим сама по собі власність не гарантує ефективного Їх використащія. Вона є однією і передумов ефективності;
3) приватна .власність па капітал, вироблений продукт, підприємницький доход і його державний захист с однією з умов вільного підприємництва; 4) створює економічну захищеність людини, сім'ї, підприємства, с стимулом діяльності.
1-2. Струкгура власності
Структура відносин власності багаторівнева і різноманітна.
Класифікацію відносин власності здійснюють за такими критеріями:
- внутрішньогенетичними;
- суб'єктами і економічними ріннями;
- об'єктами;
- типами, формами та видами.
Внутрішню побудову відносин власності у науковій літературі розкривають через аналіз взаємодії відносин привласнення і відчуження. Привласнення - це економічний процсс, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Об'єктом привласнення можуть бути рсзультати праці. тобто матеріальні блага і послуги, нерухомість ,- робоча сила, гроші- (цінні папери тощо) Складовими привласнення є відносини володіння розпорядження і користування. володіння характеризує не обмежену в часі належність об'єкта власності пешюму суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності. Розпоряджелння - це здійснювати власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктом право прийняття планових І управлінський рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності. Користування (використання) - цс процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.Користувач окремих благ може функціонувати, зовсім не реалІзуючи прав володаря і розпорядника.
Проте тільки в комплексі відносини володіння, розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.
Однак сутність відносин власності не слід обмежувати відносинами привласнення, хоча вони і е визначальними. Парною категорією привласнення є відчуженім. Відчуження - процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, уречевлення резуль татів функціонуючої та суспільної праці з перетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.
Поряд з власником завжди присутній невласник. Привласнити можна тільки те. що відчужується. Акт привласнення об'єкта власносгі одним суб'єктом є одночасно моментом відчуження ноги для іншого суб'єкта.
Об'єктами власності є: засоби виробництва; земля, її надра, рослинний і тваринний світ; робоча сила та результати її діяльності (предмети матеріальної та духовної культури); цінні папери, гроші тощо. Визначальним серед цього різномані'п'я є засоби і фактори виробництва.
9. Сутність функції та еволюція грошей
Гроші - спец-й товар який виконує роль загального еквівалента завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами госп-ї діяльності. Функйфї грошей : 1) функція міри вартості , полягає в тому що вартість усіх товарів виражається у грошах що за їх допомогою порівнюється вартості різних товарів. 2) вагова кільсть металу прийнятого в країні за грошову одиницю , — це масштаб цін. Гроші виконують також функцію засобу обігу, тобто вони засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні. Паперові гроші — це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави. Третя функція грошей випливає з попередньої. Вони вилучаються з обміну, переривають свій обіг і перетворюються на скарб, засіб нагромадження, бо за них завжди можна купити будь-який товар. Оскільки для придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобіль тощо) необхідно попередньо накопичити певну суму грошей, то за стабільної грошової одиниці окремі особи нерідко тримають гроші вдома. З розвитком товарно-грошових відносин гроші починають виконувати і функцію платежу, тобто стають засобом оплати боргового зобов'язання, коли продавець є кредитором, а покупець — боржником. Кредитні гроші — найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (символом) вартості, виконує роль загального еквівалента, забезпечує рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.В обігу між різними країнами гроші виконують функцію світових грошей. Спочатку її могло виконувати лише золото. Воно було передусім загальним міжнародним платіжним засобом.