Смекни!
smekni.com

Економічна теорія (стр. 8 из 13)

Конкурентна фірма, що має потребу в послугах праці, не може наймати робітників за ставками, які відрізняються від ринкового рівня рLе,тому що вона є ціноодержувачем, тобто не впливає на ринкову ставку.

33. Ринок капіталів

Капітал- це виробничі ресурси тривалого користування , тобто будь-які створені блага . що використовуються у вир-ві інших благ.

Процент - це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року).

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка - ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року.

Ринок капіталу - це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як у випадку з акціями) І на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки.

Окремі ринки капіталу досить пов'язані між собою, через те шо для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому для спрощення можна вважати, що існує єдиний ринок капіталу.

В лекції розглядається проста модель ринку капіталу, а саме - модель ринку позичкових коштів. Учасниками цього ринку є фірми, які формують інвестиційний попит на позичкові кошти dk,що необхідні для створення нового капіталу, а також домогосподарства, які формують пропозицію позичкових коштів sk,тобто пропозицію фінансових ресурсів за рахунок власних заощаджень (puc.la). На цьому ринку (який розглядатиметься лише в умовах досконалої конкуренції) утворюється ринкова процентна ставка reяк рівноважна ціна позичкових коштів та рівноважний обсяг позичкових коштів Ке

Рис. 1. (а) Конкуреитиий ринок інвестиційних ресурсів (S) Попит конкурентної фірми на інвестиційні ресурси ма конкурентному ринку

Тривалий період користування капітальними благами є принциповою особливістю цього фактора виробництва.

Отже, для прийняття рішень щодо доцільності інвестицій і розподілу їх у часі виникає потреба попередньо звести витрати і вигоди від здійснення інвестиційного проекту до одного періоду.

Рівноважна ринкова ставка процента встановлюється тоді , коли ринкові обсяги попиту і пропозиції позичкових грошей збігаються і відсутня тенденція до зміни ставки та обсягу інвестицій за інших рівних умов.

34. Ринок землі

Природні ресурси под-ся на ті що відтворюються і ті що не відтворюються (нафта, природній газ). Через обмеженість земельних ресурсів попозиція є абсолютно нееластичною, тобто крива пропозиції землі є вертикальною лінією.

Попит на землю. Фактори впливу на попит на землю

Попит на землю визначається цінністю землі для корисгувачів. На цінність землі сільськогосподарського призначення впливає якість грунтів , клімат. Отже. чинники, які визначають попит на продовольство і стан рівноваги на ринку продовольства, прямо впливають на сільськогосподарський попит.

На цінність земель несільськогосподарськоіо призначення головним чином впливас її розміщення - цінність землі порівняно вища у містах, ніж у сільській місцевості, і надзвичайно висока в центрі великих міст.

Отже - криві попиту па землю є спадними, тому що при збільшенні обсягів використання земельних ресурсів доводиться залучати все менш прибуткові ділянки землі. Знову ми зустрічаємось із дією закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва. Крива несільськогосподарського попиту також є спадною, тому що зв'язана головним чином з місцем розташування. І тут також є свої обмеження, тому що приходиться використовувати не тільки землі в центрі міста (наприклад, для житлового будівництва й офісів), але і на окраїнах. Крива сукупного ринкового попиту на землю утворюється як горизонтальна сума кривих сільськогосподарської о га несідьськогосподарського попиту .

Економічна рента - це плата за ресурс , пропозиція якого строго обмежена. Земельна рента – це плата за використання землі й інших природних ресурсів, пропозиція яких строго обмежена

37. Макроекономічні показники в сис-мі нац-х рах-в

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу па макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВТ), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.

Розглянемо особливості та приципи розрахунку макропоказників у СНР.

І. Перша особливість полягає в тому, що в СНР існує відмінність між національною та вітчизняною "основами" реєстрації показників. Тому й розрізняють показники валового внутрішнього продукту та валового національного доходу (проце йшла мова в попередньому параграфі).

2. Друга особливість, друге правило, яке закладене в основу розрахунків макроекономічних показників, - це рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів І послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки — все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.

3. Наступний принцип - це чітке розмежування категорій запасу і потоку.

Четверта особливість полягає в тому, що при вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку -ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР вирізняють такі поняття:

При розрахунку ВВП враховується вартість кінцево, продукції. і віднімається вартість проміжних товарів і послугю.

5. П'яте питання, яке заслуговує на увагу: в СНР для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

Одна із сфер, де застосовують Імпутування, - домашні господарства. Наприклад, людина, що орендує житло, платить орендну плату, яка входить в рахунки ВВП як доходи власника будинку і як витрати тієї людини, котра це житло орендує. Проте значна кількість людей проживає у власних будинках; зрозуміло, що вони не сплачують орендної плати, хоча й користуються такими само послугами, що й люди, які житло орендують. Тому, аби врахувати цей обсяг послуг, у ВВП внесено "оренбну плату", яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

Ринковою ціною такої послуги є сума орендної плати, яку власникові будинку довелося б сплатити за умови, якби він орендував аналогічний будинок, або якби його будинок дійсно здавався в оренду. Це є 'імпутована рента, І вона входить у рахунки ВВП і як витрати, і як доходи власника будинку.

ВВП за витратами= видатки на спожив домогос(С) + інвестиційні видатки фірм (Ід)+ держ видатки на тов і посл (Ст.) + видатки іноземців (NE)

ВВП за доходами= W + R + i + P+ платежі не пов’язані з витр дох + поправки

ВНП за витр= C+Ig+G+Xn

C- споживчі витр ; Ig- валоі приватні інвестиції ;G- держ витр ;Xn- чистий експорт

ВНП за доходами= W+R+ I + p +A+Tн

W- зар плата ; R- рента ; I- процент; Р-прибуток ; А – амортизація

38. Нац-не багацтво і його структура

Нац баг-во є сукупністю всіх балг , що знаходяться у розпорядженні сус-ва, країни. Найважливішою ознакою НБ є застосування при його створенні суспільної праці.. Джерелами СБ є праця і природа.

Національне багатство складається з двох частин: матеріальної та нематеріальної. До першої належать:

-створені людиною матеріальні фонди, шо поділяються на основні (засоби праці) та оборотні (предмети праці); основні фонди, що функціонують у соціальній сфері; - природні ресурси. До другої - духовні цінності, шо знаходяться у розпорядженні суспільства.

Облік національного багатства України здійснюється за методом прямого підрахунку (дані інвентаризації, бухгалтерська та статистична звітність). Враховуються такі чинники: - основні та оборотні виробничі фонди, тобто фонди матеріального виробництва, що складаються із засобів праці (машин, устаткування, транспортних механізмів, будівель виробничого призначення тощо) і предметів праці, які пройшли обробку (сировина, паливо, матеріали); - невиробничі фонди суспільства, тобто основні фонди соціальної сфери, до яких належать житловий фонд та фонди культурно-побутового призначення, що е власністю державних, колективних та громадських організацій;

- особисте (споживче) майно населення (в тому числі й житловий фонд) та засоби виробництва, що перебувають у його власності. Крім того, до цих чинників належать товарні запаси виробничого призначення на підприємствах сфери матеріального та нематеріального виробництва;