Смекни!
smekni.com

Сталий розвиток ВАТ "Павлоградвугілля" (стр. 13 из 17)

В даному випадку під економічним ефектом використання екологічної інформації при розробленні та впровадженні заходів щодо забезпечення екологічно сталого розвитку розуміють сумарну економію або відвернуті втрати матеріальних, трудових та фінансових ресурсів у суб’єктах господарської діяльності. Економічний ефект від використання екологічної інформації проявляється у прирості або запобіганні втратам чистої продукції, додатковому прибутку від зниження собівартості продукції у виробничій сфері; економії витрат на здійснення послуг у невиробничій сфері; збільшенні доходів та зменшенні витрат у домогосподарствах.

Сама по собі екологічна інформація не забезпечує економічний ефект, але підвищує обґрунтованість та ефективність заходів, спрямованих на підвищення рівня сталості розвитку. Тому економічний ефект від використання екологічної інформації є складовою частиною загального економічного ефекту від реалізації заходів щодо забезпечення екологічно сталого розвитку. Його величина визначається як різниця між економічним результатом використання екологічної інформації за розрахунковий період і сумою витрат на її збір, обробку та використання.

Економічний ефект від використання екологічної інформації визначається за кожним управлінським рішенням або їх комплексам, взятим на основі даного виду інформації за формулою

(3.1)

де

– економічний результат від використання екологічної інформації m-го виду для k-го управлінського рішення n-го користувача у році t;

– коефіцієнт дисконтування економічних результатів від використання екологічної інформації, одержаних протягом періоду Т;

– сукупні витрати на одержання m-го виду екологічної інформації для k-го управлінського рішення n-го користувача;

K, N, M, T – відповідно кількість управлінських рішень, де використовується М видів екологічної інформації N користувачами протягом розрахункового періоду Т.

Економічний результат від використання екологічної інформації визначається як сума економії коштів на здійснення управлінських рішень щодо забезпечення сталого розвитку та частки від економічного ефекту реалізації самого управлінського рішення за формулою

(3.2)

де

,
– приведені витрати на здійснення управлінського рішення щодо забезпечення сталого розвитку за базовою стратегією (без використання екологічної інформації) та за прийнятою стратегією (з використанням екологічної інформації);

– економічний ефект від здійснення управлінського рішення, сформованого на основі використання екологічної інформації (визначається як зменшення поточних або запобігання майбутнім втратам господарських суб'єктів;

– коефіцієнт участі екологічної інформації у економічному ефекті здійснення управлінського рішення.

Економічна ефективність екологічної інформації визначається відношенням економічного результату від її використання до сукупних витрат, пов'язаних з одержанням та використанням екологічної інформації.

За допомогою планування і завдання цільових показників можна створити інструмент екологічного регулювання шляхом достатньо точної диференціації екологічних даних. Доповненням до цього є система показників, наприклад: частина витрат на охорону навколишнього середовища в загальних витратах на виробництво продукції; співвідношення природоохоронних інвестицій і загального обсягу інвестиційних витрат; співвідношення витрат на різні природоохоронні заходи (наприклад, на заходи щодо скорочення відходів, стічних вод, запобігання викидів речовин в атмосферне повітря). Реорганізація екологічного обліку необхідна для отримання інформації про характерні для конкретного підприємства зв'язки між витратами, виручкою, споживанням сировини і енергії, а також проведенням природоохоронних заходів.

Велике значення у формуванні інформаційного системи екологічного обліку має пошук однорідних показників, які відображають багатоманітні сторони взаємостосунків підприємства з навколишнім природним середовищем і одночасно забезпечують більш повний облік пов'язаних з виробничою діяльністю зовнішніх екологічних ефектів.

3.2 Моделювання моніторингу на базі інформаційного забезпечення екологічного обліку для підтримки та прийняття управлінських рішень

Загальна логіка дослідження проблем інформаційного забезпечення екологічного обліку для підтримки та прийняття управлінських рішень, у тому числі при реалізації загальної еколого-економічної стратегії сталого розвитку гірничодобувного підприємства, полягає в розгляді функції прийняття рішень, інформаційного забезпечення та моніторингу як єдиної системи, що має глобальну мету: серед множини управлінських рішень вибрати оптимальне.

В загальному випадку показники мети управління виступають як залежності виду:

(3.3)

де

– дійсний вектор стану керуючої підсистеми;

– вектор керівних впливів;

– вектор незадоволених впливів;

Ф – критерій управління, який формалізує мету управління;

,
– дійсні вектори досить великих розмірів, які належать дійсним просторам (R):

Î Rn;
Î Rm,

де n, m - розмірність відповідних просторів.

В процесі функціонування цієї системи управляючий орган (УО) отримує інформаційні повідомлення Іпов про поточний стан об’єкту управління (ОУ) і вхідну інформацію Івх про те, в якому стані повинен знаходитись об’єкт управління. Відхилення об’єкту управління від заданого стану відбуваються під впливом зовнішніх незадоволень (N). Результатом порівняння інформації Івх і Іпов в управляючому органі є виникнення управляючої інформації Іу, яка впливає на виконавчий орган (ВО). На основі інформації Іу виконавчий орган виробляє управляючий вплив (U), який ліквідовує відхилення в об’єкті управління.

Алгоритми функціонування керуючої підсистеми виробляють управлінські впливи

, які екстремують вибрані показники мети управління

(3.4)

де

(3.3)

При цьому дотримуються обмежень вздовж траєкторії керуючої системи

(3.5)

і обмеження умови

(3.5)

Тут

(3.6)

де t0, T – відповідно початковий і кінцевий моменти часу;

R1 – одновимірний дійсний простір.

Запропонований алгоритм функціонування керуючої підсистеми екстремує показники мети управління за обмежень на поточний стан об’єкту управління, відхилення об’єкту управління від заданого стану під впливом зовнішніх незадоволень відповідно у поточний та кінцевий момент часу управління (рис.1).