Смекни!
smekni.com

Наукові основи економічного аналізу (стр. 17 из 17)

Основні джерела аналізу:

1. Нормативні та планові матеріали (фінансовий план, договори з покупцями відносно умов і строків сплати, угоди з банком та розрахунково-касове обслуговування, нормативи відрахувань зборів, стягнень мита).

2. Облікові дані та фінансова звітність (всі форми).

3. Матеріали інших розділів аналізу та поза облікова інформація.

2. Загальна оцінка фінансового стану, аналіз складу і джерел коштів підприємства.

Для здійснення виробничої і комерційної діяльності підприємство формує статутний фонд, інші фонди, тобто утворює власний капітал. Крім того. Воно використовує залучені кошти у вигляді довгострокових і поточних зобов’язань. Ці складові є джерелами фінансування діяльності (пасиви). За їх рахунок підприємство формує основні фонди, обігові кошти та використовує розрахунки (активи).

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства використовується форма №1 “Баланс” з даними на початок і кінець періоду, а також з даними за ряд років (періодів). На його основі формують порівняльно-аналітичний баланс, де відображається абсолютна і структурна зміна всіх статей балансу.

Порівняльно-аналітичний баланс

Статті

На 01.01.2003 р.

На 31.12.2003 р.

Відхилення

Темп зміни, %

Структурні зміни до валюти, %

тис. грн.

% до валюти

тис. грн.

% до валюти

тис. грн.

струк-тури

1

2

3

4

5

6=4-2

7=5-3

8=4/2*100

9=6/ΔВ*100

Актив

І

ІІ

ІІІ

Пасив

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Аналітик дає пояснення змін коштів за їх видами (необоротні і оборотні) та за рахунок яких джерел відбувається прирощення (зменшення) активів. Позитивним є загальне збільшення валюти балансу, в особливості за рахунок власного капіталу підприємства. Різке зменшення валюти балансу вказує на згортання діяльності.

4. Аналіз обігових коштів підприємства.

Структура коштів підприємства відображає їх галузеві особливості. Фондомісткі галузі мають велику питому вагу поза оборотних активів. Торгівельні організації, посередницькі підприємства основні ресурси вкладають в обігові кошти. На підприємствах харчової промисловості структура основних і поза оборотних активів залежить від специфіки галузі і сезонності виробництва.

Робочий капітал підприємства визначається різницею між оборотними активами і поточними зобов’язаннями. Зростання його величини є позитивним фактом, що свідчить про підвищення ефективності господарської діяльності.

Обігові кошти підприємства відображаються в активі балансу і досліджуються за складом і структурою на основі порівняльно-аналітичного балансу. Аналітик повинен дати пояснення абсолютних і структурних змін обігових коштів за їх видами.

Детально досліджують суму власних обігових коштів підприємства:

ВОК = ВК(+ стійкі пасиви{заборгованість по з/п}) – НА - наявні

Для аналізу забезпечення підприємства власними обіговими коштами суму наявних обігових коштів порівнюють з її нормативним (розрахунковим) значенням:

ВОК – Н = “+” – забезпечено

“-” – нестача

Ефективність використання обігових коштів на підприємстві оцінюють показники:

1. Коефіцієнт обіговості оборотних коштів – визначається відношенням обсягу реалізації (чистого доходу від реалізації) до середньої величини обігових коштів і показує скільки обертів в середньому здійснили оборотні активи за звітний період.

Коб = (кількість обертів)

Для більш детального аналізу досліджують коефіцієнти обертання або оборотності запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів:

Коб запасів =

- середньорічний виробничий запас

Коб ДЗ =

Коб ГК =

2. Термін обороту оборотних активів:

Т =

Аналогічно визначається термін обороту виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів.

Ефективність використання оборотних коштів збільшується в результаті зростання коефіцієнту оборотності і зниження терміну обороту. З цією метою на підприємстві ведуть пошук оптимальних методів розрахунків, скорочення термінів доставки (транспортування) та виробничого циклу.

4. Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства визначається співвідношенням власного капіталу і загальної заборгованості:

Кфс == (1)

Для нормального фінансового стану коефіцієнт фінансової стійкості повинен наближатися до 1, тобто власний капітал забезпечує покриття усіх видів заборгованості.

Для оцінки фінансової незалежності підприємства використовують показник коефіцієнта автономії, який характеризує частку власного капіталу у валюті балансу:

Кавт = (0,5)

Для характеристики структури активів підприємства використовують коефіцієнти мобільності і маневреності.

Коефіцієнт мобільності характеризується співвідношенням оборотних і поза оборотних активів:

Кмоб = (0,5)

Коефіцієнт мобільності доцільно аналізувати в динаміці (за ряд інтервалів і років).

Коефіцієнт маневреності визначається відношенням власних оборотних активів до загальної наявної їх суми:

Кманев = = (0,25)

Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості характеризується відношенням власного капіталу до довгострокової заборгованості:

Кзабез ДЗ = (4)

Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань:

Кзалеж. від ДЗ = (0,25)

В умовах ринку доцільно проаналізувати платоспроможність і ліквідність підприємств-партнерів, а також власного підприємства з метою контролю і управління цими показниками.

Ліквідність – це здатність підприємства розрахуватись по своїм поточним зобов’язанням у визначені терміни.

За ступенем ліквідності активи підприємства можна об’єднати в 4 групи:

1. Швидколіквідні кошти (наявні грошові кошти, прирівнюються до них ліквідні цінні папери: акції, облігації, векселі надійних підприємств та установ).

2. Кошти високої та середньої ліквідності (поточна дебіторська заборгованість, іноді запаси готової продукції на складі).

3. Малоліквідні активи (залишки незавершеного виробництва, виробничі запаси, прострочена дебіторська заборгованість та витрати майбутніх періодів).

4. Неліквідні активи (поза оборотні активи – основні засоби, довгострокові фінансові вкладення та ін.)

За рівнем платоспроможності і ліквідності доцільно проаналізувати коефіцієнти:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – характеризує здатність підприємства розрахуватись по поточним зобов’язаннях на певну дату:

Кабс.л = (0,250,3)

2. Коефіцієнт поточної ліквідності – характеризує можливість підприємства розрахуватись по поточним зобов’язаннях за певний період:

Кпоточ.л = (1)

3. Коефіцієнт критичної ліквідності – характеризує здатність підприємства до розрахунків за рахунок всіх оборотних активів за виключенням товарно-матеріальних цінностей:

Ккрит.л = (0,8)

4. Коефіцієнт покриття заборгованості – характеризує загальну здатність підприємства розрахуватися з поточними боргами в перспективі за рахунок всіх ліквідних активів:

Кпокр. забор. = (2)

Коефіцієнти ліквідності аналізують по балансу на початок і кінець періоду, оцінюють в динаміці і порівнюють з нормативним значенням. Доцільно використовувати в перспективі аналізі фінансового стану і фінансовому плануванні.

5. Показники ділової активності та їх оцінка.

Показники ділової активності підприємства є показники ефективності, які відображають відношення результату до використаного активу:

▪ коефіцієнт оборотності обігових коштів

▪ коефіцієнт оборотності запасів

▪ коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

▪ коефіцієнт оборотності грошових коштів

▪ фондовіддача

▪ віддача акціонерного капіталу

Віддача АК = (грн./грн.)

Показує скільки гривень чистого доходу отримано на 1 гривню акціонерного капіталу.

Віддача активів:

Віддача активів = (грн./грн.)

Прибутковість активів і капіталу підприємства характеризується показниками рентабельності:

Reкапіталу =

Reактивів (заг) =

За рейтингом платоспроможності і ділової активності підприємства можна поділити на 5 класів:

1. Вищий клас – коефіцієнти вище нормативного значення (ділова активність підвищується, рентабельність зростає в динаміці).

2. Перший клас – більшість коефіцієнтів в межах норми (є невеликі відхилення в окремі періоди).

3. Другий клас – платоспроможність і ліквідність підприємства коливається (мають місце ознаки фінансової напруги, несвоєчасність розрахунків).

4. Третій клас – підприємства підвищеного ризику (платоспроможність обмежена, ділова активність і прибутковість знижується).

5. Четвертий клас – підприємства на межі банкрутства.