Тема 2. Види державних пенсій і допомог.
Право на пенсії громадян передбачено Конституцією України, де записано, що громадяни мають право на соціальний захист. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги є основними джерелами існування.
Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України.
Види пенсій:
а) трудові;
б) соціальні.
Трудові пенсії надається:
а) за віком;
б) по інвалідності;
в) в разі втрати годувальника;
г) за вислугу років.
Соціальні пенсії призначаються:
а) непрацюючим непрацездатним громадянам;
б) громадянам, у яких немає права на трудову пенсію.
За віком пенсії призначаються:
а) на загальних підставах;
б) на пільгових умовах.
Пенсії по інвалідності надаються:
а) при наявності групи інвалідності;
б) в разі трудового каліцтва;
в) при наявності певного стану роботи;
г) в результаті загального захворювання.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання.
Соціальна захищеність пенсіонерів гарантується встановленням пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярним переглядом їх розмірів у зв’язку зі зміною соціально-економічної ситуації в країні.
Види соціальних допомог: у разі тимчасової непрацездатності, безробіття, цільові допомоги громадянам з мінімальними доходами, допомога на поховання, допомога по вагітності і родах, допомога на дітей.
Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року, установлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми з урахуванням складу сім’ї, її прибутків, віку, стану здоров’я дітей .
РОЗДІЛ VIII. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО І ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ.
Тема 1. Порядок розгляду цивільних справ.
Порядок провадження в цивільних справах встановлює цивільний процесуальний кодекс України.
Цивільний процес розрахований на здійснення правосуддя в широкій сфері правовідносин, які характеризуються юридичною рівністю їх учасників (цивільних, сімейних).
Крім того, в порядку цивільного судочинства здійснюється правосуддя і по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (наприклад, справа по скаргах на дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують у правах громадян).
Підсудність цивільних справ - це система норм права, яка регулює загальні відносини, що виникають у зв’язку з визначенням певного суду, при пред’явленні позивної заяви.
Законодавство передбачає захист прав як особисто так і через представника, тобто представництво в суді.
Важливим етапом порядку розгляду цивільних справ є такі поняття, як судові витрати (державне мито та інші витрати – свідкам, експертам, по розшуку відповідача, тощо) та процесуальні строки.
Це проміжок часу, який відведено для здійснення процесуальних дій.
Строки рахуються днями, місяцями, роками.
Після прийняття позову суддя починає підготовку справи до судового розгляду. Цей етап є обов’язковим і включає:
1) питання про учасників цивільного процесу;
2) докази;
3) особливості даної цивільної справи;
4) призначення справи до розгляду.
Наступною стадією цивільного процесу є розгляд її в суді, яка дуже важлива, бо в ній відбувається остаточне вирішення справи і винесення ухвал, постанов, рішення суду.
Рішення суду – це важливий документ суду, який є владним актом. Але кожний громадянин має право оскарження судового рішення в порядку касаційного оскарження до вступу рішення в законну силу й порядку судового нагляду рішень, що набрали законної сили.
Останнім етапом порядку розгляду цивільних справ є виконання судового рішення.
Тема 2. Порядок розгляду господарських справ.
Розгляд господарських справ є компетенцією господарських судів.
Господарським судам підвідомчі спори, що виникають:
1) при укладанні, зміні, розірванні договорів між організаціями;
2) про визнання недійсними акті ненормативного характеру, крім спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов спорів про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги.
Порядок розгляду господарських справ регулюється Господарським процесуальним кодексом України від 6 листопада 1991 року і змінами від 21 червня 2001 року.
Учасниками господарського процесу є суддя, позивач, відповідач, представники сторін та інш.
Законодавство установлює досудове врегулювання господарських спорів шляхом подачі претензії.
Господарський процес має такі ж стадії, що і цивільний (порушення справи, вирішення господарських спорів, прийняття рішення, виконання рішення, перевірка рішень у порядку нагляду).
Тема 3. Нотаріат в Україні.
Це система органів і посадових осіб на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси), або приватних нотаріусів.
В населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів рад. За кордоном нотаріальні дії вчиняють консульські установи України.
Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може проводитись особами, названими у ст..40 Закону України “Про нотаріат”.
Загальні правила вчинення нотаріальних дій названі у розділі III Закону України “Про нотаріат”, який був прийнятий Верховною Радою 2 вересня 1993 року. Ці правила передбачають місце вчинення нотаріальних дій – це приміщення державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса чи приміщення виконавчого комітету ради.
В окремих випадках нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина за паспортом або іншими документами
Обов’язково з’ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб. У випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші не застережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати (інші правила дивись ст..46-53 Закону України “Про нотаріат”).
Нотаріальні дії треба виконувати при посвідченні угод про відчуження та заставу майна, посвідчення заповітів, доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підписів і вірності перекладу, посвідчення фактів та інші.
РОЗДІЛ IX. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.
Тема 1. Загальні засади кримінального права.
Кримінальне право, як галузь законодавства, охоплює дві основні інституції і злочин, і покарання.
Ця галузь законодавства знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті – кримінальному кодексі України, який прийнятий 5 квітня 2002 року.
Кримінальне право – це сукупність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.
Злочином, за кримінальним кодексом, визнається як суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність) вчинене суб’єктом злочину.
Ознаки злочину: суспільна небезпека, кримінальна протиправність, вина й покарання діяння.
У ст..2 КК України розкриваються підстави кримінальної відповідальності, які полягають у тому, що кримінальна відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у скоєні злочину, тобто яка умисно чи необережно вчинила діяння, що передбачене кримінальним законом як суспільно небезпечне.
Сукупність ознак, які визначають діяння як злочин, називається складом злочину, тому часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину.
Під складом злочину мають на увазі сукупність передбачених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. Виділяють такі елементи складу злочину: об’єкти злочину, об’єктивну сторону, суб’єкти злочину, суб’єктивну сторону.
Об’єкти злочину – це суспільний лад України, його політична і економічна система, власність, особа, права і свободи громадян.
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона злочину, яку складають діяння, викликані ними суспільно небезпечні, шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням і його наслідками.
Суб’єкти злочину – це індивід, фізична особа, що досягла певного віку і є осудною.
Суб’єктивна сторона – це внутрішня психічна діяльність особи, що вчинила злочин.
Ознаками суб’єктивної сторони є провина, мета, мотив злочину.
Покарання – це засіб державного примусу, який призначається лише за споєння злочину і застосовується тільки за вироком суду.
Метою покарання є:
а) кара за скоєний злочин;
б) виправлення та виховання засуджених;
в) запобігання скоєнню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Покарання діляться на три групи:
1. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.